Хотів би почати нашу розмову з історії, яка, на жаль, повторюється, — кілька років тому депутат Державної Думи Росії, пов’язаний з фармацевтичним бізнесом, виніс на розгляд Думи законопроект про те, що всі препарати, які постачаються на ринок, повинні пакуватися в білі коробочки з генеричною назвою на упаковці. Що з цього вийшло — відомо…
Так, в Україні існує низка проблем, пов’язаних з рецептурним відпуском ЛЗ. Одна з них безпосередньо стосується дотримання правил виписування рецептів лікарями та рецептурного відпуску ЛЗ в аптечних закладах. Про необхідність вирішення цієї проблеми мова йшла давно, але за існуючої моделі охорони здоров’я це практично неможливо.
В Україні вартість медикаментозного лікування на 85–90% відшкодовується за рахунок коштів пацієнтів або їх родин. Будь-які спроби адміністративно змінити взаємовідносини на фармринку між споживачами та операторами лише призведуть до погіршення ситуації з забезпеченням населення ЛЗ зокрема й у сфері охорони здоров’я загалом, яка і так доволі складна.
Поясню чому. В розвинених країнах, де система охорони здоров’я функціонує на засадах страхової медицини та діє ефективний механізм відшкодування пацієнту вартості амбулаторного споживання ЛЗ (реімбурсація), а в стаціонарах пацієнти забезпечуються необхідними ліками, рецепт є фінансовим документом, який дає можливість споживачеві отримати необхідний препарат безкоштовно або сплативши лише частину його вартості.
Сьогодні в Україні не існує механізму відшкодування вартості лікування з боку держави, отже рецепт не несе жодного економічного навантаження. На моє глибоке переконання, до тих пір, поки рецепт не стане документом фінансового обліку, система рецептурного відпуску ЛЗ не працюватиме та не матиме сенсу.
У проекті наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 19.07.2005 р. №?360» пропонується виписувати рецепти на монопрепарати за міжнародними непатентованими назвами. В Україні немає затверджених на державному рівні протоколів лікування різних патологій, які б гарантували пацієнту певний обсяг та стратегію медичної допомоги та відповідний рівень витрат з боку держави.
Дуже важливо розуміти, що рівень якості, ефективності та безпеки препаратів, що знаходяться в обігу на українському фармацевтичному ринку, — різний, а формулярна система, яка передбачає обгрунтований відбір ЛЗ лише з доведеною якістю та клінічною ефективністю, в нашій країні знаходиться на етапі становлення.
Для професіоналів системи охорони здоров’я цілком зрозуміла й різна клінічна ефективність препаратів з однією генеричною назвою — різні джерела надходження активних субстанцій та домішки у них, різні технології виробництва, і головне — різний рівень самого виробництва. Всі пам’ятають випадок, коли один з українських народних депутатів — лікарів так і не отримав клінічного ефекту від застосування фуросеміду, придбаного в аптеці. Препарат зареєстрований, його якість, ефективність та безпека підтверджені під час державної реєстрації, але клінічно — повне фіаско.
А взагалі — яким чином лікарі зможуть лікувати пацієнтів, яким треба підбирати препарати з урахуванням клінічного ефекту?
З практичної точки зору ці новації призведуть до колапсу всієї системи первинної допомоги. Державі необхідно забезпечити лікарів бланками рецептів в достатній кількості, і ця кількість бланків повинна постійно підтримуватися. Слід враховувати й те, що щорічно в Україні реалізуються сотні мільйонів упаковок рецептурних ЛЗ. За умови дотримання лікарями правил виписування рецептів, а аптечними працівниками — порядку відпуску рецептурних ЛЗ, потреба у бланках рецептів в Україні значно зросте — збільшаться і витрати системи охорони здоров’я, які ніяким чином не поліпшують становище пацієнта. Але користь від цього дуже сумнівна.
Далі значно зросте навантаження на лікарів первинної ланки. Черги перед кабінетами лікарів у поліклініках збільшаться. Оскільки в Україні налічується значна кількість хронічних хворих, збільшенню черг сприятиме необхідність постійних візитів пацієнтів або їх родичів до поліклініки лише за рецептом. Очевидно, що таким чином створюються умови для розвитку нового виду корупції в лікувально-профілактичних закладах.
З іншого боку, в стаціонарах пацієнти або члени їх родини також вимушені самостійно купувати необхідні ЛЗ, тому що лікарні не мають у своєму розпорядженні достатнього асортименту препаратів у необхідній кількості. Отже, і лікарів стаціонарів також слід повністю забезпечити бланками рецептів. Я вже не кажу про те, що деякі пацієнти, отримавши такий рецепт від лікаря стаціонара, підуть з ним в прокуратуру та суд захищати своє право на безоплатну медичну допомогу, гарантоване Конституцією України, ст. 49.
Таким чином, пацієнт, який самостійно оплачує вартість лікування, отримавши рецепт, в якому зазначена міжнародна непатентована назва ЛЗ, прийде в аптеку і просто не буде знати, який саме препарат слід обрати. Швидше за все, він буде звертатися до провізора з проханням розповісти йому, які препарати з такою міжнародною непатентованою назвою є в наявності, яка між ними різниця, який з них краще обрати та чому. Очевидно, що це призведе до збільшення черг в аптечних закладах та навантаження на їх співробітників. І знову-таки виникає питання: яка від цього користь?
Отже, запровадження сьогодні таких змін до наказу Міністерства охорони здоров’я від 19.07.2005 р. №?360?призведе до виникнення додаткових труднощів у пацієнта під час придбання препаратів, у лікарів та провізорів — під час виконання їхніх професійних обов’язків.
На мою думку, внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я від 19.07.2005 р. №?360 — передчасний крок. Спочатку треба забезпечити стаціонари ліками і розробити ефективний механізм повного або часткового відшкодування пацієнту вартості амбулаторного застосування ЛЗ та одночасно з запровадженням цього механізму ввести норму щодо обов’язкового дотримання правил виписування рецептів та порядку відпуску рецептурних ЛЗ згідно з формулярами.
Після того як в Україні буде функціонувати реімбурсація і формулярна система, а лікарі суворо дотримуватимуться затверджених на державному рівні протоколів лікування, потреба запроваджувати норму щодо виписування рецептів на монопрепарати за міжнародними непатентованими назвами відпаде сама собою або трансформується відповідно до реалій ринку.
фото Сергія Бека
Коментарі