Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо розвитку малого бізнесу та заходів з детінізації обігу товарів і послуг»

20 Листопада 2019 2:03 Поділитися

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо розвитку малого бізнесу та заходів з детінізації обігу товарів і послуг»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Програмою діяльності Кабінету Міністрів України1, яка затверджена постановою Верховної Ради України 04.10.2019 р. № 188‑IX, задекларовано:

  • зменшення витрат та часу платників податків на податкове адміністрування;
  • зменшення кількості судових справ у податкових спорах;
  • підвищення рейтингу України в Doing Business за показником «Оподаткування» до 25 за результатами 2024 р.

На наше переконання реалізація цих положень пов’язана з наступними проблемами, що існують в Україні:

1) Існування норм, які вказують про необхідність застосування реєстратора розрахункових операцій (далі — РРО) при здійсненні розрахунків в безготівковій формі (платіжною карткою) та неоднозначність законодавства, що регулює відносини, пов’язані зі здійсненням Інтернет-торгівлі.

Головне управління ДФС у м. Києві в індивідуальній податковій консультації від 28.03.2019 № 1303/ІПК/26-15-14-09-01-152 роз’яснило, у яких випадках необхідно застосовувати реєстратори розрахункових операцій при продажі товарів та наданні послуг через інтернет:

«РРО не застосовуються у разі здійснення операції із оплати покупцями рахунків за товари підприємства, що згенерованих дистанційним способом (на сайті підприємства) та здійснені без застосування платіжних карток через банківські установи, зокрема, шляхом внесення готівки через касу банку на рахунок підприємства.

Це ж саме стосується й здійснення оплати покупцями рахунку підприємства через банківський термінал самообслуговування.

Водночас, при оплаті покупцем рахунку підприємства за допомогою інтернет-банкінгу — РРО застосовуються, а розрахунковий документ в такому випадку надається (надсилається) споживачеві разом із товаром».

Зазначений висновок контролюючий орган зробив з урахуванням положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон про РРО), який, на їх переконання, зобов’язує суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг використовувати РРО.

Водночас інші норми Закону про РРО, зокрема п. 12 ст. 9, вказують, що РРО не застосовується якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції за розрахунками в готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

На наше переконання Україна повинна прагнути збільшити кількість операцій, які здійснюються в безготівковій формі, так як це сприяє фінансовій стабільності економіки, зменшує тіньовий обіг готівкових коштів та спрощує ведення бізнесу.

За даними НБУ3 станом на 1 січня 2019 року українські банки емітували майже 59,4 млн платіжних карток, серед яких 62,2% карток становили активні платіжні картки, кількість яких за рік збільшилась на 6,0% і на початок 2019 року становила 36,9 млн шт. Усього в 2018 році держателі платіжних карток українських банків здійснили 3,9 млрд операцій, що на 26,7% більше, ніж у 2017 році, а їх обсяг збільшився на 35,4% та склав майже 2 877 млрд грн.

Обсяги безготівкових операцій із платіжними картками у 2018 році розподілилися таким чином:

  • 35,8% (або 465 млрд грн) склали операції переказу коштів із картки на картку (Р2Р перекази), середній чек яких становив 1 723 грн;
  • 32,6% (або 423 млрд грн) — операції в мережі Інтернет, середній чек — 361 грн;
  • 29,3% (або 381 млрд грн) — розрахунки в торговельній мережі, середній чек — 242 грн;
  • 2,2% (або 29 млрд грн) — операції за допомогою пристроїв самообслуговування (ПТКС, АТМ), середній чек таких операцій становив 488 грн.

Відповідно до розподілу безготівкових операцій із використанням платіжних карток за підсумками 2018 року найбільша кількість таких операцій припадала на розрахунки в торговельній мережі — 51,2%.

Слід звернути увагу, що відповідно до положень п. 7 ст. 1 та абзацу другого ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» під час продажу товару продавець зобов’язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми (квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ), що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

В ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Таким чином суб’єкти господарювання в будь-якому випадку зобов’язані видавати розрахункові документи покупцю товарів (послуг), але якого типу (з використанням РРО або без нього) залежить від того, чи буде отримувати суб’єкт господарювання готівкові кошти.

2) Неможливість виконання норм закону щодо зберігання коштів в місці здійснення розрахунків суб’єктами господарювання, які здійснюють доставку товарів.

Відповідно абз. 32 ст. 2 Закону про РРО місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари та зберігаються отримані готівкові кошти.

Пунктом 1 ст. 17 Закону про РРО передбачається застосування штрафних санкцій за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО. Проте, суб’єктам господарювання, які здійснюють доставку товарів, виконати норми п. 13 ст. 3 Закону про РРО не є можливим.

Вказане дає відповідь, чому на 2020 р. Україна посіла 64 місце серед 190 країн світу у рейтингу легкості ведення бізнесу, який підготував Світовий банк4 станом на травень 2019 р., але у сфері оподаткування відбувається значне погіршення ситуації, в 2018 р. країна займає — 43, в 2019 р. — 54, на 2020 р. — 65 місце.

З огляду на зазначене, виникла необхідність у розробці цього законопроекту.

Окрім того, даний законопроект логічно пов’язаний із проектом Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо розвитку малого бізнесу та заходів з детінізації обігу товарів і послуг», забезпечує реалізацію податкових норм.

2. Цілі і завдання

Метою законопроекту є:

1) усунення наявних суперечностей в законодавчих актах України, виключення положень, які втратили свою актуальність на даному етапі розвитку відносин в податковій сфері;

2) стимулювання суб’єктів господарювання до добровільного обмеження готівкового обороту;

3) спрощення ведення бізнесу в Україні;

4) підвищення позиції України в рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business;

5) забезпечення реалізації положень проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо розвитку малого бізнесу та заходів з детінізації обігу товарів і послуг».

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується внести зміни до законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг», а саме:

1. Виключити обов’язок використання РРО суб’єктами господарювання (в т.ч. Інтернет-магазинами), які отримують платежі за надані товари (послуги) в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо). При цьому вказані суб’єкти господарювання матимуть право застосовувати РРО, за бажанням;

2. Виключити можливість застосування відповідальності до суб’єктів господарювання, які здійснюють доставку товарів, за те, що вони на місці проведення розрахунків не зберігають отримані кошти.

3. Зменшити розміри фінансових санкцій за порушення вимог «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Основними нормативно-правовими актами у даній сфері правового регулювання є Податковий кодекс України, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття та реалізація проекту Закону не потребуватиме фінансових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття проекту

Прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо розвитку малого бізнесу та заходів з детінізації обігу товарів і послуг» сприятиме покращенню загального стану підприємницького середовища, налагодженню партнерських відносин між бізнесом та контролюючими органами, зниженню рівня напруги серед підприємницької спільноти, підвищенню позиції України в рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business, що здійснюється експертами Світового банку.

Проект
зареєстрований в Парламенті
15.11.2019 р. за № 2453

ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо розвитку малого бізнесу та заходів з детінізації обігу товарів і послуг»

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни:

1. У Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 38, ст. 315 із наступними змінами):

1) У статті 2:

абзац четвертий викласти у такій редакції:

«розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), видача готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів»;

абзац п’ятий викласти у такій редакції:

«електронний контрольно-касовий апарат — реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує попереднє програмування найменування і ціни товарів (послуг) та облік їх кількості, друкування розрахункових та інших звітних документів. У цьому Законі до електронних контрольно-касових апаратів відносяться також торговельні автомати або інше подібне устаткування, що призначене для операцій з продажу товарів (послуг) без видачі покупцю чека, іншого звітного документа за готівкові кошти чи їх замінники — жетони або інші замінники грошей, без участі фізичної особи, яка контролює здійснення оплати таких товарів (послуг)»;

абзац одинадцятий викласти у такій редакції:

«автомат з продажу товарів (послуг) — реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості, та створює контрольну стрічку в електронному вигляді»;

абзац двадцять третій викласти у такій редакції:

«фіскальний звітний чек — документ встановленого зразка, створений в електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) на фіскальному сервері контролюючого органу автоматично»;

абзац двадцять четвертий викласти у такій редакції:

«фіскальний звіт — документ встановленого зразка, створений в електронній формі (електронний фіскальний звіт) на фіскальному сервері контролюючого органу автоматично»;

абзац двадцять п’ятий викласти у такій редакції:

«денний звіт — документ встановленого зразка, створений в електронній формі (електронний денний чек) на фіскальному сервері контролюючого органу автоматично»;

абзац двадцять сьомий викласти у такій редакції:

«місце проведення розрахунків — місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги)»;

додати абзац двадцять восьмий такого змісту:

«місце зберігання готівкових коштів — місце, де зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти. Порядок та умови зберігання коштів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

2) У статті 3:

у абзаці першому слова «та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо» виключити;

у пункті 7 слова «та/або безготівковій формі» виключити;

у пункті 13 слова «на місці проведення розрахунків» замінити словами «в місці їх зберігання».

3) Пункт 3 статті 4 виключити.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності одночасно із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг».

2. Доповнити розділ IІ. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Голос України від 19.10.2019 р., № 200) пунктом 1у такій редакції:

«11. Внести такі зміни до цього Закону:

1) У статті 2:

абзац другий викласти у такій редакції:

«фіскальні функції — це:

а) здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довгострокове зберігання у фіскальній пам’яті реєстратора розрахункових операцій, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій формі, або про обсяг операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів;

б) здатність програмних реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення для довгострокового зберігання на фіскальному сервері контролюючого органу та багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій формі, або про обсяг операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі»;

абзац дев’ятнадцятий доповнити словами «коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій».

2) У статті 3:

у пункті 2 слова «включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет» виключити;

пункти 9 та 10 виключити;

пункт 15 викласти у такій редакції:

«15) надати в паперовій та/або в електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою розрахунковий документ у тій формі у якій створений чек, накладна або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування».

3) У статті 5:

частину першу викласти у такій редакції:

«На період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій, програмного реєстратора розрахункових операцій, та здійснення його їх ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій»;

частину другу виключити.

4) Статтю 13 після частини третьої доповнити четвертою частиною такого змісту:

«Суб’єкти господарювання мають право застосовувати реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій при здійсненні безготівкових розрахунків із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо, здійснених, в тому числі, з використанням мережі Інтернет. В разі добровільного застосування суб’єктами господарювання реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні таких операцій, фінансові санкції, передбачені цим Законом, не застосовуються».

У зв’язку з цим, частину четверту і п’яту вважати частинами п’ятою і шостою.

5) У статті 17:

пункт 1 викласти у такій редакції:

«1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг):

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) — за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) — за кожне наступне вчинене порушення»;

доповнити пунктом 2 такого змісту:

«2) непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання:

вчинене вперше — 1 гривня;

за кожне наступне вчинене порушення — 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг)»;

пункти 3, 5, 7–9 викласти у такій редакції:

«3) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — якщо у випадках, визначених цим Законом, при здійсненні розрахункових операцій суб’єкт господарювання не використовує, використовує незареєстровані належним чином, порушує встановлений порядок використання або не зберігає протягом встановленого строку книги обліку розрахункових операцій та/або розрахункові книжки»;

«5) десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій та/або програмних реєстраторах розрахункових операцій або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на такій контрольній стрічці»;

«7) п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості;

8) десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі порушення встановленого пунктом 1 статті 9 порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій у встановленому порядку, або у разі порушення порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті;

9) ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника».

3. Кабінету Міністрів України протягом 3 місяців з дня опублікування цього Закону:

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України Д. Разумков

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


Останні новини та статті