Загалом законопроєкт суперечить діючій Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 р., прийнятій у 2013 р. Про це заявив Сергій Шум, керівник державної установи «Центр психічного здоров’я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров’я України» (далі — Центр). Він нагадав, що на початку минулого року Уряд прийняв план заходів на 2019–2020 рр. з реалізації даної стратегії, які передбачають здійснення ряду заходів, що мають наукове підґрунтя. «У той же час ми бачимо намагання повернути наркополітику в Україні в зовсім інший бік — не в бік доказових методів Європейського Союзу, а в бік псевдонауки», — наголосив посадовець.
С. Шум, публічно звертаючись до авторського складу законопроєкту, висловив готовність Центру долучитися і надати фахову допомогу для того, щоб були виконані всі зобов’язання, передбачені планом заходів. «Діючий план заходів містить цілу низку пунктів, які можливо вирішити тільки завдяки Парламенту, бо необхідно вносити зміни до законодавчих актів. Якщо є такий інтерес у авторів цього документа до наркополітики, це дуже добре. Ми готові долучитися, щоб допомогти їм створити новий документ, який ґрунтуватиметься на доказах та принципах дотримання прав людини», — підкреслив С. Шум.
У разі прийняття законопроєкту № 2784 пацієнти будуть позбавлені отримання повної необхідної інформації про нарковмісні лікарські засоби. Такі висновки зробила експерт з наркополітики, консультант програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження» Олена Коваль, виходячи з нового положення законопроєкту щодо пропаганди/реклами підконтрольних речовин. «Якщо до ваших дітей у школу прийде особа, яка веде роз’яснювальну роботу, і почне з ними розмову про наркотики, це можна вважати пропагандою», — зауважила вона.
Згідно з положеннями нової статті, на думку експерта, публічні діалоги тяжкохворих пацієнтів у соціальних мережах щодо побічних дій, наприклад, того ж морфіну, також вважатимуться пропагандою. Крім того, зважаючи на відсутність законодавчого визначення терміну «пропаганда», О. Коваль припустила різні трактування пропаганди в майбутньому і можливі переслідування працівників громадських організацій, благодійних фондів, які ведуть роз’яснювальну роботу і допомагають певним категоріям пацієнтів.
Крім того, за словами доповідача, ухвалення законопроєкту може призвести до того, що тяжкохворим пацієнтам буде ще складніше отримувати сильнодіючі знеболювальні препарати. На сьогодні з 20 тис. аптечних закладів в Україні лише близько 300 мають ліцензію на діяльність з реалізації нарковмісних ліків. Пацієнт може отримати такі ліки за виписаним лікарем рецептом форми № 3. Натомість проєктом закону пропонується обмежити виписування рецептів і відпуск таких ліків виключно за електронним рецептом. «Чи матиме пацієнт можливість покращеного доступу до таких ліків, якщо рецептурна форма № 3 наразі в електронному вигляді навіть не протестована? Лише з квітня, як нам анонсували в МОЗ, вона має запрацювати в тестовому режимі лише в декількох регіонах», — зауважила О. Коваль.
«Увесь світ пішов шляхом рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я для того, щоб максимально лібералізувати наркополітику і створити умови для одужання чи допомоги людині з хімічною залежністю», — продовжив Дмитро Шерембей, голова Координаційної ради БО «100% життя».
За даними Інституту метрики та оцінювання в системі охорони здоров’я Вашингтонського університету, Україна посідає 3-тє місце у світі за ризиком смертності через вживання наркотиків, 5-те місце — за рівнем смертності через зловживання психоактивними речовинами та 6-те — за рівнем непрацездатності, викликаної залежністю від психоактивних речовин. Такі дані навів Артем Осипян, монітор Національного превентивного механізму, представник Всеукраїнського об’єднання людей з наркозалежністю. Однією з причин такої ситуації в Україні, за словами доповідача, є репресивна наркополітика, частиною якої фактично може стати запропонований законопроєкт. Зокрема, мова йде про процедуру примусового лікування від наркоманії, яку хочуть запровадити народні депутати. «Я вже втомився як представник Всеукраїнського об’єднання людей з наркозалежністю повторювати, що такого діагнозу, як «наркоманія» не існує. У цьому законопроєкті цей термін застосовується 18 разів. Згідно з міжнародною класифікацією хвороб є зловживання внаслідок прийому конкретної психоактивної речовини, є абстинентний синдром, є синдром залежності», — зауважив А. Осипян.
Повертаючись до питання примусового лікування пацієнтів з наркозалежністю, доповідач звернув увагу на те, чи є така міра ефективною. Так, згідно з дослідженням Європейського моніторингового центру з наркотиків та наркозалежності 78% досліджень вказує на те, що немає позитивного впливу на вживання наркотиків чи кримінальний рецидив порівняно з іншими підходами. Натомість 22% досліджень виявили негативний вплив примусового лікування на рівень кримінального рецидиву. «Тобто метод примусового лікування не є ефективним щодо припинення вживання наркотиків… Усі цивілізовані країни від нього відмовляються і переходять на альтернативні методи», — зазначив доповідач.
Резюмуючи, А. Осипян зауважив, що законопроєкт № 2784 спрямований на те, щоб поглибити кризу у сфері наркотиків, може зумовити підвищення смертності від передозування та посилення кримінальних рецидивів серед відповідної групи населення.
фото Сергія Бека
*Національний превентивний механізм — це незалежний національний орган, який створений і діє відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань, що на регулярній основі моніторує всі місця несвободи з метою попередження у них жорстокого поводження з людьми, які там утримуються.
Коментарі