«Роби, як ми, роби разом з нами, роби краще за нас» — Олег Клімов

Система охорони здоров’я будь-якої країни є однією з таких, що перманентно трансформуються. Адже з’являються нові захворювання, стани, фінансові та демографічні чинники, які ставлять нові виклики, відповіді на які потрібно знаходити. Враховуючи «турбулентність» в Україні впродовж останніх років та досить нетривалий шлях пошуку оптимальних для нас моделей, що будуть працювати, експертна думка фахівців галузі, що трансформується, є дуже важливою. Так, кореспондент «Щотижневика АПТЕКА» поспілкувався з Олегом Клімовим, головою правління Громадської організації «Всеукраїнська фармацевтична палата» (ГО «ВФП»), членом Ради Міжнародної федерації фармацевтів (International Pharmaceutical Federation — FIP), членом Американської асоціації фармацевтів (American Pharmacists Association — APhA), аби дізнатися про тенденції у фармацевтичній галузі в Україні, ролі спеціалістів у цих змінах та світовий досвід, який допоможе знайти кращі шляхи вирішення проблемних для нас ситуацій.
— Зі зміною влади в країні минулого року активно почалося реформування майже всіх галузей життєдіяльності, у тому числі й охорони здоров’я. Особ­ливо актуальною, на мою думку, є увага до медичних професій та їх самоврядування — питання, що з якихось причин ігнорувалося в нашій країні. Наскільки мені відомо, Ви активно долучаєтеся до підготовки законопроєкту щодо професійного самоврядування, зокрема, фармацевтичних працівників. Чи не могли б Ви детальніше розповісти про цю ініціативу?

— Дійсно, сьогодні проанонсовано початок низки змін, у тому числі й у системі охорони здоров’я. Не буду заглиблюватися в розмежування фактичних дій від їх імітації, а зупинюся на одному з проєктів, у якому ГО «ВФП» дозволили брати участь. Та й то тільки за нашої власної наполегливої ініціативи.

Мене особисто вражає наступне: де інші псевдогромадські організації, що так «професійно» беруть участь у різних експертних радах, але в таких, де необхідно відстоювати долю фармацевтів, їх не чути. Тут, як про це каже народна мудрість, кожному своє: кому касові апарати, кому спектаклі з роздяганнями, а кому відстоювання інтересів професії.

Але що приємно дивує в ситуації, що склалася, — це солідарність медичної спільноти. Коли з боку ГО «ВФП» у ході першого засідання робочої групи при Комітеті Верховної Ради Украї­ни з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування (далі — Комітет) прозвучало питання: хто з народних депутатів набрався сміливості виключити професію 226 «Фармація, промислова фармація» з переліку медичних професій, що мають право створювати професійні самоврядні організації, думку доповідачів щодо неможливості роз’єднання медиків та фармацевтів підтримали всі члени робочої групи. Таким чином професія 226 «Фармація, промислова фармація» в подальшому з’явилася в тексті законопроєкту № 2445Д.

Формат даного законопроєкту закладає потужний фундамент для майбутніх еволюційних змін у системі охорони здоров’я в цілому. Аналізуючи ініціативу розробників даної моделі законопроєкту, втішає те, що він не сфокусований на носіях лише однієї медичної професії. Він є відображенням мрій всіх медичних працівників, які бажають професійного самоочищення та унеможливлення допуску до професії медичного працівника випадкових людей. Тих, у серцях яких відсутні такі риси, як самопожертва для спасіння інших, співчуття до болю та горя хворих, яким стоять поперек горла системні корупційні механізми у сфері охорони здоров’я. Тих, хто мріє створити саме професійне самоврядування для шанованої ними професії, а не професії для шанованого себе.

У ході роботи всіх засідань робочої групи відчувався колективний мотиваційний підйом її учасників. Цьому є просте та прекрасне пояснення: усі з присутніх не перший рік «знаходяться» в професії та відчувають величезну відповідальність перед колегами, пацієнтами, державою та врешті-решт перед своєю совістю за прозорість та чесність підготовки цього вкрай важливого для всієї медичної спільноти України законопроєкту. Хочеться побажати сили та наснаги його розробнику — народному депутату України пану Артему Дубнову переконати членів Комітету взяти за основу доопрацьовану версію документа без вилучення певних медичних професій з тексту.

— А якою є професійна ситуація в інших країнах? Адже Ви як член різних міжнародних фармацевтичних організацій берете участь у низці заходів за кордоном та спілкуєтеся з великою кількістю іноземних фахівців. Чи є результати, якими Ви б могли з гордістю «похизуватися» вже сьогодні перед своїми колегами?

— У цьому році виповнюється 5 років творчого життя ГО «ВФП» як єдиної в Україні професійної громадської організації, що не лобіює бізнес-інтереси низки олігархів, а членство в якій можливе лише за умови наявності фармацевтичної освіти.

На мою думку, надважливим маркером нашої роботи є створення та ведення Єдиного реєстру фармацевтичних працівників України на добровільних засадах. Для довідки: у країнах сталої економіки неможливо отримати дозвіл для здійснення професійної діяльності, якщо носія тієї чи іншої медичної професії не внесено до професійних реєст­рів. До речі, законопроєктом № 2445Д передбачена обов’язкова наявність у професійному реєстрі. Мови про реєстрацію професійної самоврядної організації, що не представлена у професійному реєст­рі, й бути не може. Що логічно, адже реєстр створюється для спеціалістів своєї сфери.

Кому не вигідні реєстри? Мабуть, недобросовісним власникам бізнесу, що бояться відкритого доступу до професійного рівня підготовки їх працівників.

Стосовно вашого питання щодо «похизуватися». Хто у своєму житті підкорював свій «Еверест», той прекрасно розуміє, яке задоволення отримуєш від цих емоцій, як хочеться поділитися відчуттями від цих підкорених вершин, яку мотивацію отримуєш, коли поруч з тобою такі ж вмотивовані, споріднені духом фахівці. Як передати той вогонь в очах молодих фармацевтів, коли вони власноруч відкривають в оточенні світової професійної фармацевтичної спільноти себе як фармацевта-спеціаліста, а не як того, хто «забезпечує величину товарного чека».

Я дуже щаслива людина, бо маю Божу Ласку спостерігати це протягом 5 років. Наші колеги, які щорічно беруть участь у світових конгресах та регіо­нальних конференціях, інвестують у своє професійне майбутнє. Їх трансформація з продавців у фахівців просто надихає.

З третього року активної участі у роботі FIP ми почали відчувати увагу до ГО «ВФП» з боку Бюро та топ-менеджменту організації. На конг­ресі в м. Глазго ми заявили керівництву FIP про нашу готовність брати участь у регіональній конференції FIP в Україні. Її проведення зумовлене не бажанням отримати якийсь зиск. Ми сприймаємо це як один з останніх шансів достукатися до всіх чиновників, що опікуються системою медикаментозного забезпечення населення України, показати їм критичність ситуації, що склалася в державі, та як розвинені краї­ни вирішують це питання. Бо українські реалії сьогодні зовсім невтішні. Ми стоїмо над прірвою — прірвою тотальної монополізації фармацевтичного ринку України. Адже сьогодні 52% аптечного ринку — це мережеві аптеки.

Результати «лібералізації» умов для ведення бізнесу в аптечному сегменті наступні:

  • станом на грудень 2019 р. в Україні налічувалося 23 408 аптечних закладів, з них у 324 є ліцензія на виготовлення ліків в аптечних умовах, і лише у 518 — ліцензія на забезпечення населення лікарськими засобами, що містять наркотичні засоби та прекурсори;
  • середня кількість населення, що обслуговує одна аптека, — 1593 особи. Для порівняння в Європі цей показник становить у середньому близько 3000 осіб;
  • кількість аптек на 100 000 населення в Україні — 62, що більше як у 2 рази перевищує середньосвітові статистичні показники (у моніторингу брали участь 60 країн з різних континентів світу). І з-поміж них більше аптек лише в Китаї — 67 на 100 000 населення.

Про що свідчать вищенаведені дані? Про катаст­рофу! Так, я не помиляюся, — саме про катастрофу. Причому першими, хто вже відчув її наслідки, є саме аптечні заклади. Але ті аптеки, що не підпадають під «відкати» маркетингових угод: малі, сільські та деякі комунальні аптечні заклади. Ті заклади, що стали заручниками недобросовісної конкуренції на ринку.

Хто приніс в Україну цей вірус «маркетингових мотиваційних програм»? На мою думку, це іноземні фармацевтичні компанії, досвід яких швидко перехопили й локальні фармвиробники, які не усвідомлювали, що створюють собі «приватного регулятора» в особі мережевих аптек та 3 монопольних дистриб’юторів. Ось і склалася ситуація, що створений мегамонопольний фармацевтичний бізнес для свого подальшого існування не має іншого виходу, як вимагати від постачальників та виробників ліків усе більших відкатів за маркетинговими угодами.

Як показує досвід спілкування зі світовою фармацевтичною спільнотою з цих питань, багато країн пройшли той чи інший рубікон боротьби з цим загрозливим явищем. Мені здається, що будь-який економіст-початківець дасть чітке визначення: монополія — це загроза еволюційним процесам у будь-якій галузі економіки.

У різних країнах по-різному борються з цією раковою пухлиною в економіці. В одних виходом стало запровадження страхової медицини, в інших — заборона аптечних монополій взагалі. Одні запровадили принцип «аптека для аптекаря», а хтось прос­то ввів мораторій на відкриття нових аптек, за винятком сільської місцевості.

Проте основним видимим еволюційним чинником подолання залежності від маркетингових угод у всіх з них є розвиток ринку професійних послуг, який, у свою чергу, не має обмежень. Треба «продавати» сервіси, а не просто товар. Саме сервіс і відрізняє продавця від фармацевта в аптеці.

Яку дорогу обрати Україні? Це залежить від рівня суспільної свідомості та готовності й волі тих, хто приймає законодавчі та регуляторні рішення в нашій державі.

У цьому контексті пригадується мені коментар дописувача до нашої публікації листа ГО «ВФП» до Президента України Володимира Зеленського щодо ситуації на фармацевтичному ринку України. Коментар за змістом був десь приблизно «все правильно написано, але адресувати треба до Бога». Спершу прочитавши, я був вражений тим, що колега зневірився в можливості змін. Минуло 4 міс з моменту нашого звернення — але ми не отримали відповіді з Офісу Президента, не було й будь-яких інших спроб прокомунікувати з нами. Тільки й чуємо звідусіль: «а що скаже бізнес?».

Але, як не дивно, те, що залишає байдужими українців, не проходить повз міжнародну фармацевтичну спільноту. Маю на увазі ситуацію у фармацевтичній галузі, що склалася в Україні. Я плекаю надію, що проведення міжнародного фармацевтичного форуму такого рівня в Україні — до речі, уперше за історію не тільки незалежної України, а й колишнього СРСР, стане запорукою реальних прогресивних змін у системі обігу ліків.

— Наскільки мені відомо, зовсім нещодавно ГО «ВФП» підписала меморандум з APhA. Можете детальніше розповісти про це співробітництво та його значення для України і українських фармацевтів?

—Меморандум про порозуміння між ГО «ВФП» та APhA підготовлено за ініціативи наших американських колег. Безперечно, такий результат — це результат нашої наполегливої роботи в статусі члена Ради FIP. З одного боку — для нас велика честь бути в таких стосунках з найбільшою у світі професійною фармацевтичною асоціацією. З іншого, ми розглядаємо даний документ як старт нового формату співпраці з міжнародним фармацевтичним середовищем. Формату, у якому знайдеться місце для всіх охочих поділитися крихтою своїх знань та досвіду з метою створення нових моделей фармацевтичного сервісу, нових ролей фармацевта та з метою покращення доступності населення до якісної, безпечної та ефективної медикаментозної терапії.

Окрім меморандуму, ми погодили й дорожню карту його імплементації. Загалом, сам меморандум є не образним, а має на меті розвиток руху вакцинації в аптеках чи так званої pharmacy-based vaccination. Саме APhA є першопрохідцем цього сервісу та вже ось 25 років впевнено йде шляхом покращення загального охоплення населення послугами охорони здоров’я в аспекті імунізації та вакцинації.

— Ділитися міжнародним досвідом не опосередковано, а з «перших вуст» для Вас не в новинку. Так, минулого року Ви вже залучали міжнародних експертів з FIP до участі в конференції «Аптеки світу–2019». Чи плануєте цьогоріч продов­жити таку практику?

— Усі активності ГО «ВФП» спрямовані винятково на зміну ставлення в суспільстві до професії фармацевта. І звичайно, ситуація, що склалася, спонукає нас та наших партнерів вишукувати можливості залучення колег із країн зі сталою (розвиненою) системою охорони здоров’я до віт­чизняних заходів. Таких, де люди зможуть безпосередньо поспілкуватися з ними, поставити питання та почути з перших вуст про те, як проб­леми, які в нас є сьогодні, вирішували в інших країнах.

Цього року ми очікуємо на приїзд Томаса Менінгана, генерального директора APhA та віцепрезидента FIP на конференцію «Аптеки світу–2020», яка проходитиме 28–29 травня в м. Одеса.

Окрім того, як я вже зазначав, ми плануємо у квітні 2021 р. у Києві проведення регіонального Конгресу FIP в Україні. Там, звісно, кількість іноземних гостей буде значно більшою.

Я впевнений у тому, що об’єднавши зусилля всіх, кому не байдуже майбутнє фармацевтичного працівника в системі охорони здоров’я України, буде цікаво долучитися до цього заходу. А озвучена підтримка проведення цього заходу міністром охорони здоров’я України Зоряною Скалецькою надає нам наснаги та стимулу для продовження наших зусиль.

Щиро сподіваюся, що часи «турбулентності», які ми сьогодні переживаємо в нашій країні, закінчаться найближчим часом та ми разом прийдемо до формування суспільно свідомих громадян загалом та фармацевтичних спеціалістів зокрема.

Ірина Бондарчук

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті