Податкова реформа: до чого готуватися фармацевтичному бізнесу?

15 червня команда Martyniv Law провела онлайн-лекцію «Як фармбізнесу адаптуватися до податкових змін?». Доповідачами були Андріанна Мартинів, керуючий партнер та керівник податкової практики Martyniv Law, Яна Жолобецька, аудитор та податковий консультант Martyniv Law, та Маріанна Феделеш, керівник корпоративної практики Martyniv Law. Юристи зупинилися на найбільш болючих та практичних питаннях, які турбують фармацевтичний бізнес у світлі прийнятого Парламентом Закону України від 16.01.2020 р. № 466 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі — Закон № 466), яким передбачена так звана мала податкова реформа, а також розглянули питання «касових розривів» між отриманням коштів та погашенням зобов’язань за контрактами, які виникають через брак коштів на виконання цих зобов’язань.

Андріанна Мартинів повідомила, що податкові зміни встановили нові рамки для діяльності непостійних представництв та ввели нові характеристики постійного представництва. Змінилися й правила взаємовідносин представництв з материнськими компаніями. Не залишилися поза увагою й компанії-посередники, резиденти, які теж за певних умов можуть бути визнані комерційним представництвом.

Зокрема, А. Мартинів детально розкрила тему перекваліфікації непостійного представництва в постійне. Вона зауважила, що якщо раніше компанії уважно слідкували за формулюваннями в довіреностях, положеннях про представництво, контрактах та посадових інструкціях, то з набранням чинності Закону № 466 цього недостатньо. Уже з формулювання нової характеристики постійного представництва зрозуміло, що ці пов­новаження можуть виникати без фіксації таких повноважень у правочині — довіреності, угоді.

Іде мова про фактичні повноваження на ведення переговорів та їх звичайну реалізацію щодо суттєвих умов правочину, внаслідок чого:

  • нерезидент укладає контракти без суттєвої зміни таких умов та/або
  • представництво укладає контракти від імені нерезидента, якщо зазначена діяльність здійс­нюється особою в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або пов’язаних з ним осіб-нерезидентів.

Також ці «фактичні повноваження та їх звичайна реалізація» стосуються утримання, зберігання запасів нерезидента. Виняток для резидентів — утримувачів складу тимчасового зберігання або митного складу — збережено).

Перелік випадків таких фактичних повноважень не є вичерпним, і про їх реалізацію можуть свідчити випадки, коли:

  • нерезидент надає обов’язкові до виконання вказівки (через e-mail, месенджери) та має місце їх виконання;
  • особа використовує корпоративну пошту нерезидента та/або пов’язаних осіб для комунікації з нерезидентом та/або з третіми особами, з якими нерезидент уклав або буде укладати правочини;
  • реалізація права володіння, розпорядження запасами (товарами), активами нерезидента або значною часткою на підставі вказівок;
  • наявність приміщень, орендованих від власного імені для зберігання майна, придбаного за рахунок нерезидента, або яке належить нерезиденту чи третім особам, за вказівкою нерезидента або для інших цілей, визначених нерезидентом.

Сукупність взаємодоповнюючих функцій тісно пов’язаного бізнес-процесу. Мова йде про випадки, коли декілька нерезидентів пов’язаних осіб здійснюють в Україні діяльність, що в сукупності виходить за межі підготовчого або допоміжного характеру для такої групи. За таких умов постійне представництво визначається для кожного такого нерезидента. Ключова ознака для подібної «перекваліфікації» — сукупність взаємодоповнюючих функцій тісно пов’язаного бізнес-процесу. Очевидно, що такі оціночні судження невідомі ані українському законодавству, ані правозастосовчій практиці. Тому дуже цікаво дочекатися роз’яснень щодо того, які критерії будуть покладені в кваліфікацію тісно пов’язаного бізнес-процесу.

Крім того, А. Мартинів звернула увагу слухачів, що за певних умов постійним представництвом можуть визнати й резидента, що надає посередницькі послуги за рахунок та на користь нерезидента або в його інтересах.

Раніше перекваліфікація представництва в комерційне мала місце за результатами планової перевірки. Податкова визнавала все отримане фінансування від материнської компанії безповоротною фінансовою допомогою і зобов’язувала сплатити податок на прибуток з усіма штрафами. Закон № 466 дозволяє проводити позапланові перевірки, якщо є конкретні свідчення про те, що нерезидент має бізнес-активність в Україні без реєстрації представництва як постійного.

Наприкінці огляду даної теми лектор нагадала про деякі ключові правила для некомерційного представництва та навела огляд судової практики.

Стосовно відміни застосування спрощеної схеми оподаткування прибутків постійних представництв, податкові різниці за кредитами від нерезидентів та звільнення деяких операцій від оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) у зв’язку з COVID-19 розповіла Яна Жолобецька.

Вона звернула увагу, що норми Закону № 466 змінили правила оподаткування прибутків, отриманих постійним представництвом, з 23 травня 2020 р. Так, виключено можливість оподаткування прибутків за виокремленим балансом та відмінено застосування коефіцієнта 0,7 до суми доходів. Тобто на сьогодні обсяг оподаткованого прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень ст. 39 Податкового кодексу України (ПКУ). Після закінчення вебінару на телеграм-каналі Pharma Legal Ukraine лектор навела лист Державної податкової служби України від 04.06.2020 р. № 8939/7/99-00-07-02-01-07, у якому податкова рекомендує постійним представництвам подавати, починаючи з І півріччя 2020 р., податкову дек­ларацію та не застосовувати форми розрахунку, які затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2016 р. № 544.

З прийняттям Закону № 466 з 2021 р. працюватимуть трохи видозмінені правила визначення податкових різниць за процентами кредитів, отриманих від нерезидента. Зміни стосуються:

  • уточнення щодо складу процентів, у які входять капіталізовані проценти у вигляді частки амортизаційних відрахувань після введення необоротного активу в експлуатацію;
  • сума обмеження (раніше 50% EBITDA) визначатиметься по-іншому, а саме за формулою: 30% EBITDA від об’єкта оподаткування — від’ємне значення минулих періодів — різниці за процентами (визначені згідно з п. 140.2) + фінансові витрати + податкова амортизація.

Також Я. Жолобецька розглянула питання звільнення від ПДВ операцій із ввезення та постачання лікарських засобів, які необхідні в боротьбі з COVID-19. Вона звернула увагу, що перехідні положення ПКУ доповнили нормою, яка звільняє від оподаткування ПДВ до кінця карантину операції з ввезення та поставки на території України лікарських засобів згідно з переліком КМУ від 20.03.2020 р. № 224. Дана норма змінювалася двічі — 17 березня та 2 квітня. Від 17 березня до 2 квітня звільнялися від оподаткування ПДВ лише операції з ввезення лікарських засобів на територію України, а з 2 квітня також почали звільнятися й операції з постачання лікарських засобів на території України. При цьому нормою визначалося, що таке постачання на території України звільняється від оподаткування ПДВ вже з 17 березня. Доповідач прокоментувала фіскальну позицію податкового органу, наведену в інформаційному листі № 10 від квітня 2020 р., та порекомендувала здійснювати коригування податкових зобов’язань без повернення коштів.

Про проблему «касових розривів» та способи їх уникнення розповіла Маріанна Феделеш, яка зауважила, що через брак коштів, у тому числі на виконання зобов’язань за контрактами, виникають так звані касові розриви між отриманням коштів та погашенням зобов’язань. Звісно, за таких обставин питання невиконання чи прострочення контрактів набуває особливої гостроти, і бізнес намагається знайти дієвий спосіб захисту від контрактної відповідальності. Одним із таких способів є всім знайомий термін «форс-мажор», який, по-перше, є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, а по-друге, способом відстрочити виконання зобов’язання.

М. Феделеш наголосила, що для того, щоб застосувати механізм «форс-мажору», необхідно, по-перше, перевірити, чи є в договорі окреме положення про форс-мажор, та, по-друге, праву якої країни підпорядкований договір. Адже для фармацевтичного бізнесу притаманні контракти, укладені за іноземним правом (не українським), яким і потрібно керуватися при доведенні форс-мажору.

Зокрема, якщо договір укладено за англійським правом, то застосування механізму звільнення від відповідальності у зв’язку з форс-мажором може бути проблематичним, оскільки послатися на форс-мажорну обставину можна, якщо вона прямо передбачена договором. Так, на відміну від українського права, де форс-мажор може застосовуватися в силу законодавства, в англійському праві — це договірний інструмент.

Доповідач також зазначила, що при роботі з контрагентами із Сполучених Штатів Америки (США) варто звернути увагу, що в США комерційні договори регулюються Uniform Commercial Code (UCC). У цьому акті, зокрема, уніфіковано й врегульовано питання звільнення від відповідальності при форс-мажорі, проте в силу специфіки системи права США при тлумаченні порядку застосування форс-мажору потрібно звертатися також до прецедентного права конкретного штату.

Юрист підкреслила, що при включенні положення про форс-мажор до контрактів зовнішньоекономічної діяльності варто керуватися рекомендаціями Міжнародної торговельної палати (ICC). Більше того, у світлі пандемії в березні 2020 р. Міжнародна торговельна палата оновила типовий ICC force majeure clause (long form), який можна імплементувати в такі контракти.

За матеріалами Martyniv Law Firm

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті