Знай своїх героїв фармацевтичного фронту Vol. 3

Продовжуємо рубрику про героїв фармацевтичного фронту, які під час війни росії проти України, ризикуючи власним життям, захищають інтереси українських пацієнтів та забезпечують доступ до лікарських засобів навіть за таких надскладних умов. Адже поки наші воїни захищають українські землі на полях бою, медичні і фармацевтичні працівники щодня рятують життя українців на фронті і в тилу. Бо вони обрали не рятуватися від війни, а рятувати інших.

Професійність фармацевта може врятувати навіть від дефіциту ліків

Глухів, містечко на Сумщині, у перший же день опинилося на передовій. В обід 24 лютого ворожі танки пройшли через місто — мали намір прорватися до Києва. Майже до середини березня в Глухівському районі точилися бої.

Багато мешканців не встигли виїхати і потерпали від обстрілів. Вижити в ці складні часи людям допомагала Тетяна Василівна Павлик, завідувач Аптеки оптових цін № 9.

Шалена паніка серед мирного населення загрожувала дефіцитом лікарських засобів уже в перші дні. Тому завідувач ввела обмеження на відпуск ліків — один відвідувач міг придбати не більше 20 таблеток або ампул. Такий захід був необхідним, щоб справедливо розподілити запас життєво важливих лікарських засобів в умовах, коли постачання товару в аптеку було неможливим через активні бойові дії.

Тетяна Василівна має величезний досвід, перевірений часом. У галузі вона працює з 1994 р., коли з червоним дипломом закінчила фармацевтичне училище і прийшла на посаду заступника начальника приймального відділу аптечного складу міста Глухів. Потім вона відкрила та налаштувала роботу аптечного пункту при поліклініці, де працювала впродовж 10 років. Наступні 10 років вона керувала аптекою при Центральній районній лікарні м. Глухів, а у 2018 р. стала завідувачем Аптеки оптових цін № 9, яку сама і відкривала.

Такий професійний підхід дозволив не лише забезпечити мешканців Глухова потрібними лікарськими засобами, а ще й підтримати жителів Охтирки та Тростянця, де йшли запеклі бої з ворогом. Ліки на ці території доставляли волонтери.

Коли дефіцит препаратів почав даватися взнаки, вирішили їхати за товаром до Полтави. Колектив аптеки підтримав завідувача. Фармацевтів не лякали численні блокпости, які потрібно було пройти. Головним для них було забезпечити ліками жителів свого та сусідніх міст. Навіть якщо для цього доведеться ризикувати собою.

«Це наш професійний обов’язок, — каже Тетяна Василівна, — і виконувати його ми маємо бездоганно. Особливо в такий складний для нашої країни час».

Ми знаємо всіх своїх відвідувачів

Овруч на Житомирщині — перше прикордонне місто. З початку березня тут не вщухали вибухи. Ущент зруйновані приватні будинки та деякі багатоповерхівки, посічені уламками дахи, вікна, двері та стіни — все це принесли місцевим мешканцям російські окупанти. Люди жили в підвалах та льохах майже місяць.

Працівники аптеки Асторія-Фарм не залишили односельців у біді. Фармацевти щодня виходили на роботу, адже розуміли, що для багатьох овручан вони є останньою надією на порятунок.

Людмила Грень та Світлана Барановська відпускали ліки, підбирали заміну тим препаратам, які вже закінчилися, консультували та підтримували. Фармацевти ні на день не зачиняли аптеку.

Іноді доводилося щогодини спускатися у підвал, але після того, як обстріл закінчувався, жінки поверталися і продовжували обслуговувати пацієнтів.

«Ми знаємо майже кожного свого відвідувача. Пам’ятаємо, які препарати він приймає, і навіть які алергічні реакції в нього бувають. Хіба ми могли залишатися вдома, коли нашим сусідам потрібна допомога? Хто ж їх підтримає, як не ми?».

Вдячні містяни називають Людмилу Грень та Світлану Барановську справжніми героїнями. І хоча жінки вважають це перебільшенням, така шана цілком заслужена.

Другий день народження

Харків на передовій з першого дня війни. Обстріли не вщухають. Кількість ракет і снарядів, випущених по першій столиці України, не піддається підрахунку.

26 травня російська артилерія обстріляла один з районів міста Павлове Поле з систем залпового вогню «Ураган». У цьому районі на просп. Науки, 41/43 знаходиться Аптека Доброго Дня. Там кипіла робота.

Фармацевт Оксана Кропивницька та її чоловік Роман, який спеціально на початку війни оформився адміністратором торговельного залу, щоб підтримувати дружину і не залишати її одну в небезпеці, працювали. Люди купували ліки, радилися з фармацевтом, з’ясовували, як та впродовж якого часу приймати…

А за вікном гули сирени. Для Харкова і харків’ян це стало звичним явищем. Але той день подружжя запам’ятає на все життя. І вважатиме 26 травня своїм другим днем народження.

Близько 16:00 снаряд, випущений з «Урагану», влучив у прилеглий будинок. Оксана і Роман миттєво зорієнтувалися і перебігли в…кабінет завідувача — «найміцніше» аптечне приміщення, своєрідне бомбосховище. Таким чином їм вдалося врятуватися. І це було справжнім дивом.

У результаті атаки на Павлове Поле 9 мирних мешканців Харкова загинули і серед них 9-річна дитина. Ще 17 отримали поранення.

Попри такі сумні та страшні події працівники Аптеки Доброго Дня не покинули харків’ян напризволяще. За день вони знову відчинили аптеку і продовжили обслуговувати людей. Без їхньої допомоги місцевим жителям було б вкрай складно пережити воєнні будні, адже ризики для здоров’я в такі тяжкі часи суттєво зростають. Подружжя це чудово розуміє, тому вони не піддаються страху, навіть коли над головами літають ворожі літаки.

1 червня відновила роботу Аптека Доброго Дня на вул. Космічна, 16, де Оксана працювала до війни. Разом з чоловіком вона повернулася туди. В аптеці на просп. Науки, 41/43 зараз працюють співробітники з поки що зачинених закладів мережі.

7 червня ворог знову обстріляв Павлове Поле. Цього разу кабінет завідувача на час бомбардування прихистив не лише працівників, а й відвідувачів.

Ми думаємо не про себе, а про людей!

Вікторії Володимирівні Хлистовій, куратору Аптечної мережі 9-1-1 в Херсонському регіоні, довелося налагоджувати роботу аптек на окупованій території. Людям потрібні ліки.

«Перші два тижні були найтяжчими. Кожного вечора я обдзвонювала всіх колег, хто лишився, щоб розуміти, яка розстановка сил на завтра, — пригадує Вікторія Володимирівна. — На роботу виходили вдвох, адже по одному було небезпечно. Іноді залучали родичів, які контролювали ситуацію в аптеці, поки фармацевт обслуговує людей».

На сьогодні в місті працює 2 аптеки Аптечної мережі 9-1-1, в області — 5. Дві аптеки зруйновані обстрілами та пожежею. Фармацевти ходили на роботу пішки по кілька кілометрів, але не залишили пацієнтів без допомоги.

«Я горда, що працюю з такими людьми. Кожен з них — справжній герой! Вони йшли вранці в аптеку, бо під аптекою чекали хворі. Допомагали під обстрілами збирати і вивозити ліки та техніку зі зруйнованих аптек».

Щоб херсонці не залишалися без необхідних препаратів, Вікторія Володимирівна, коли сама не стоїть за касою, об’їжджає аптеки. Її мета — перерозподілити лікарські засоби. «Приїхала в нашу Аптеку оптових цін, що знаходиться поряд з онкоцентром, і побачила, що там закінчився навіть фізрозчин, без якого неможливо робити хіміотерапію. А пацієнтам з онкологічними захворюваннями необхідно 28 днів проходити курс, інакше рак їх здолає. Я знала, що в одній з наших аптек в Білозірці є фізрозчин, супутні препарати і навіть бахіли! Домовилася щодо машини і поїхала туди. Усе необхідне на місці допомогли зібрати і завантажити наші дівчата. Найскладнішим було провезти цей скарб через численні блокпости. Коли в аптеці з’явилися такі довгоочікувані ліки, багато пацієнтів плакали. Для них ці препарати — шанс на життя. У буквальному сенсі».

Окупована Херсонщина балансує на межі гуманітарної катастрофи. Наші фармацевти намагаються підтримувати людей, тому аптеки працюють. І працюватимуть до перемоги!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті