Багаторічний законодавчий марафон до фармацевтичного самоврядування

З дня опублікування законопроєкту «Про самоврядування медичних професій в Україні» в 2019 р. (реєстр. № 2445) в суспільстві тривають дискусії, вносяться пропозиції, зауваження, лунають схвальні відгуки і критика. Після оприлюднення на сайті МОЗ України 08.09.2022 р. останнього законопроєкту «Про професійне самоврядування в сфері охорони здоров’я» (далі — Законопроєкт) розпочалася нова хвиля його обговорення.

Представники усіх сегментів фармацевтичної галузі: науковці, виробники, практичні фармацевти, громадські об’єднання активно включилися в цей тривалий законотворчий марафон.

На жаль, незважаючи на його актуальність і необхідність прийняття на шляху до європейської спільноти, до цього часу закон про професійне самоврядування в сфері охорони здоров’я так і не прийнято.

Як представник від громадської організації хочу зазначити, що саме громадські організації стали каталізаторами — ініціаторами, лідерами громадської думки в обговоренні фармацевтичного самоврядування.

Впродовж 6 років наша асоціація системно і послідовно в засобах масової інформації, на спеціалізованих заходах обговорювала цю тему і висловлювала своє бачення та надавала пропозиції. Але думку громадськості так ніхто і не почув. Мабуть, вона нікого не цікавить.

Сподіваюся, після чергової активізації обговорення законопроєкту та внесення зауважень і пропозицій буде підготовано відповідні висновки і адресовано законодавцю.

За статистикою довоєнного періоду, в Україні у фармацевтичній галузі працювали чверть мільйона людей, більше 20 тис. аптек, більше 100 тис. фармацевтів і асистентів фармацевта, 24 фармацевтичних і медичних заклади вищої освіти, що готують фахівців.

Це велика армія фармацевтичної галузі, якої має торкнутися самоврядування. Нашу позицію, позитивні та негативні сторони законопроєкту, пропозиції, зауваження та застереження ми представили в нещодавно опублікованій у «Щотижневику АПТЕКА» статті «Чи готові ми до фармацевтичного самоврядування?». Тому я хочу акцентувати увагу на більш загальних, практичних питаннях.

У слові «самоврядування» є корінь «сам», тобто сам суб’єкт професійної діяльності має зрозуміти, усвідомити і мати особисту мотивацію щодо впровадження професійного самоврядування.

Кожен з нас має своє розуміння і своє бачення, тлумачення законопроєкту. Інколи вони протилежні, але це нормально і демократично в ході обговорення. Але коли буде прийнято закон, ми повинні його розуміти і тлумачити однаково.

І чим більше буде обговорень, пропозицій, круглих столів, тим краще. Це свідчить про професійний інтерес, підвищення професійної свідомості, активності суб’єктів професійної діяльності.

На запрошення Національного фармацевтичного університету в листопаді члени правління, актив нашої асоціації, запрошені фармацевти, лікарі, представники аптечних мереж, громадських організацій, юристи, голова громадської ради при Він­ницькій обласній військовій адміністрації у відділі медичних наук Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки взяли колективну участь у круглому столі на тему «Професійне самоврядування у фармацевтичному секторі галузі охорони здоров’я України».

У продовження дискусії ми провели черговий регіональний круглий стіл на тему «Обговорення закону України «Про професійне самоврядування у сфері охорони здоров’я».

Ми як представники професійної асоціації фармацевтів вважаємо, що ключовою у фармацевтичному самоврядуванні є постать фармацевта. Аналіз обговорення законопроєктів, участь у круглих столах, вивчення публікацій у засобах масової інформації, соціальних мережах засвідчує, що саме фармацевту приділяється найменше уваги. Найчастіше його називають суб’єктом професійної діяльності. Де у фармацевтичному самоврядуванні бачить себе фармацевт у повсякденній практичній діяльності? Адже саме від нього буде залежати професійний збір, участь в установчих конференціях, зборах, обрання керівних органів Палати фармацевтів і взагалі впровадження професійного самоврядування.

Сьогодні над фармацевтом стоять: власник, правоохоронні органи, Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, пацієнт і ще додасться фармацевтична палата із санкціями дисциплінарної відповідальності. Чи легше і комфортніше буде себе він почувати? Умови роботи, заробітна плата, відпустки, понаднормовий робочий день, шкідливі умови праці, можливість повноцінного професійного розвитку, дисциплінарна відповідальність аж до позбавлення права займатися професійною діяльністю. Усе це та багато інших складних питань реально мають місце у повсякденній діяльності фармацевта.

Хто сьогодні заступиться за фармацевта? Хто стане на його захист? Учасники регіонального круглого столу зазначили, що ці питання хвилюють їх найбільше.

За підсумками багаторічного обговорення теми професійного самоврядування ми зрозуміли, що не потрібно переконувати один одного в його необхідності і значенні, читати теоретичні лекції, а слід зосередитися на суті законопроєкту. Практичний фармацевт, що напружено, з великим навантаженням працює в аптеці, з об’єктивних причин мало розуміється на теоретичних, наукових поясненнях, змісті та суті європейського досвіду. Безумовно, ця тема важлива, але нею, на наше переконання, мали б перейматися науковці, законодавці, юристи, освітяни.

На нашу думку, основний акцент на стадії обговорення влада, законодавець, наукова спільнота, громадські об’єднання мають зосередити на роз’ясненні суті та положень законопроєкту суб’єктам професійної діяльності, показати, що нового, а головне — практичного і корисного дасть професійне само­врядування.

Кидається в очі позиція тих (а таких чимало і їхня думка та позиція чіткі й зрозумілі), хто каже: «Цей законопроєкт не на часі, війна і т. ін.». Звичайно, демократичний підхід до обговорення дає таким експертам право мати свою позицію. Але ця думка в силу різних причин має широку підтримку серед тих, хто взагалі не хоче ніяких змін, вони живуть зі старим багажем і не розуміють суті та значення професійного самоврядування.

Здається, що це хибна думка, тому що навіть під час війни потрібно навчатися, лікуватися, творити, їсти й жити. Ніщо не заважає законодавцям готувати нові законопроєкти, які потрібні державі, суспільству та людям.

Принциповим залишається питання розуміння відмінностей суті, завдань, засад створення і функціонування органів професійного самоврядування, громадських об’єднань та профспілкових організацій. На жаль, протягом усього періоду обговорення проєктів законів про професійне самоврядування і до сьогодні ми стикаємося із цим питанням.

Профспілки, громадські об’єднання та самоврядні органи створюються на підставі відповідних законів. Профспілки — на підставі Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», громадські об’єднання — на підставі Закону «Про громадські об’єднання», а самоврядні органи — закону «Про професійне самоврядування у сфері охорони здоров’я» (у разі прийняття). Усі вони мають свій статус, функції та завдання та не залежать одні від одних.

Суттєвим застереженням є те, що часто не розрізняють діяльність, повноваження та завдання громадських організацій і органів професійного самоврядування, чим вносять у суспільну свідомість плутанину та нерозуміння. Аналіз обговорення законопроєкту засвідчив, що навіть чимало високопосадовців, що займають керівні посади, представники академічної спільноти, керівники окремих громадських організацій не розуміють відмінностей у їх діяльності. Формалізм і безвідповідальність таких експертів та погляд з вікна свого кабінету на питання професійного самоврядування, без усвідомлення думки, проблем «рядового фармацевта», суб’єкта професійної діяльності, є перешкодою на шляху до його впровадження, а також впливають на громадську думку.

Що стосується професійного самоврядування, то і професійні спілки, і громадські об’єднання можуть сприяти впровадженню професійного самоврядування, обговоренню законопроєктів, внесенню пропозицій, висловлюванню своєї думки тощо. Але брати на себе функції інших вони не можуть.

На нашу думку, потрібно більше уваги приділити регіональним відділенням професійної палати, адже саме вони будуть забезпечувати реалізацію статутних завдань у межах визначених регіонів і основне навантаження, весь тягар буде саме на них. У цьому і полягає суть децентралізації владних повноважень і передачі їх на місця. У Законопроєкті було б доцільно більш детально прописати структуру регіонального відділення, повноваження, прозоре і необхідне фінансування, взаємовідносини з центральним апаратом тощо. Ми хотіли б сьогодні, а не у майбутньому бачити роль і місце регіональних відділень професійної палати.

Вважаємо за доцільне зупинитися на питанні повноважень та завдань самоврядування фармацевтичних професій. За загальною риторикою про самоврядування загубилися основні функції Палати, що стосуються безпосередньо фармацевтів. Значна кількість опитаних учасників засідання регіонального круглого столу не зрозуміли, чим же буде вона займатися. Нас, фармацевтів, звичайно, турбує питання престижу своєї професії. Однак, створюючи новий самоврядний орган, ми повин­ні бачити, яким чином, за якими напрямками, з якими пріоритетами буде підвищуватися престиж фармацевтичної професії, якою буде роль у цьому держави, власника, суспільства і нарешті Палати фармацевтів?

На засіданні круглого столу члени асоціації особливу увагу приділили темі післядипломної освіти та безперервного професійного розвитку. Для кожного фармацевта це надзвичайно важливе питання. Як Палата фармацевтів буде сприяти та забезпечувати нам безперервну післядипломну освіту? Надасть оплачувану відпустку, профінансує оплату чи організує безкош­товний безперервний професійний розвиток за рахунок нашого професійного збору?

Наша пропозиція полягає в тому, що необхідно конкретизувати окремі повноваження Палати фармацевтів, визначити механізми, процедуру тощо.

На нашу думку, законодавець занадто багато уваги приділяє дисциплінарній відповідальності суб’єктів професійної діяльності. Аж 7 статей Законопроєкту присвячено саме цьому. Було б доцільно, аби знайшлося місце і для заохочення, мотивації, відзнак, нагород тощо. Адже підвищити престиж фармацевтичної професії тільки заходами дисциплінарної відповідальності, на нашу думку, неможливо.

Суттєвим застереженням, на наш погляд, є обрання голови Вищої ради Палати, членів Вищої наукової ради Палати, Етичної комісії Палати та Ревізійної комісії Палати терміном на 3 роки. Ми розуміємо, що на ці відповідальні посади мають прийти високопрофесійні, високоморальні, відповідальні фахівці з великим управлінським і життєвим досвідом, з високих і авторитетних посад. І залишити попередні посади терміном на 3 роки без гарантій повернутися назад знайдеться небагато охочих. Тому було б доцільно цей термін збільшити до 5 років. Така практика існує в органах місцевого самоврядування, закладах вищої совіти, комунальних підприємствах.

Однак в умовах бізнесу, фактичної відсутності соціально–правового захисту від фармацевта, який став заручником обставин і ситуації, в нинішніх умовах залежить мало.

Обговорюючи Законопроєкт, учасники регіонального круглого столу акцентували увагу на залученні до процесу впровадження фармацевтичного самоврядування основного на сьогодні гравця фармацевтичного ринку — власника. Усі розуміють, що він створює робочі місця, сплачує податки, фінансує курси підвищення кваліфікації. Однак у процесі обговорення законопроєктів позиції власників не чути. Якщо він буде мати змогу сплачувати професійний збір за своїх працівників, то, зрозуміло, що він і матиме вплив на їх волевиявлення.

І все ж таки ми розуміємо, що ситуацію можливо змінити через впровадження професійного самоврядування.

У ст. 12 Законопроєкту серед функцій Палати фармацевтів визначено розробку та затвердження Кодексу етики представників фармацевтичних професій Палати, але ж Етичний кодекс фармацевтичних працівників України було прийнято на VII Національному з’їзді фармацевтів України 17 вересня 2010 р., то чи варто його знову затверджувати?

Учасники регіонального круглого столу констатували, що в Законопроєкті серед завдань професійної палати доцільно визначити сприяння екологічній безпеці у фармацевтичної сфери. Це питання на сьогодні є досить актуальним і суттєво впливає на здоров’я нації та національну безпеку, особливо у період воєнного стану, коли в Україну завозиться велика кількість лікарських засобів, серед яких є й протерміновані. Про це фармацевтична спільнота уже неодноразово висловлювалася під час різних професійних заходів.

Потрібно більш професійно і системно підійти до організації та поетапного проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо впровадження фармацевтичного самоврядування, визначення завдань, ролі і місця усіх причетних органів, структур та організацій. Тому вкотре наголошую на тому, що Законопроєкт потребує суттєвого доопрацювання з подальшим обговоренням та схваленням суб’єктами професійного самоврядування.

Лариса Просяник,
голова правління ГО «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «КумДео»,
заслужений працівник фармації України
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті