Чи готові ми до фармацевтичного самоврядування?

Нещодавно в Міністерстві охорони здоров’я України за участю міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, представників Офісу Президента України, народних депутатів, членів Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування, Ради національної безпеки та оборони України та професійної спільноти обговорювалися шляхи розвитку самоврядування у сфері охорони здоров’я. Підсумком обговорення, як зазначив Віктор Ляшко, є «запровадження медичного самоврядування — побудови незалежної організації, яка об’єднуватиме професійну спільноту і матиме реальні важелі впливу на розвиток медичної допомоги в державі та дієві механізми самоконтролю. Прийняття закону про самоврядування в сфері охорони здоров’я — це вимога часу». Можна погодитися з тим, що самоврядування — вимога часу. Однак, на наш погляд, ця вимога занадто довго розтягнулася в часі і, на жаль, ще не видно фіналу.

Щонайменше 7–8 років поспіль тема фармацевтичного самоврядування неодноразово порушувалася представниками центральних органів влади, народними депутатами України, Міністерством охорони здоров’я України, юристами, професійними громадськими організаціями на семінарах, науково-теоретичних конференціях, національних з’їздах фармацевтів України, круглих столах тощо.

За останні 2 роки було привернуто більше уваги до напрацювання законопроєктів про самоврядування. Серед них законопроєкти за реєстраційними №№ 2445, 2445-1, 2445-2, 2445-3. Передостанній законопроєкт «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я» поданий суб’єктом законодавчої ініціативи — Кабінетом Міністрів України та оприлюднений 05.11.2021 р. МОЗ України для громадського обговорення.

На жаль, із вищезазначених законопроєктів за результатами голосування жоден не набрав достатньої кількості голосів для прийняття їх за основу. Всі були відхилені.

Різні ініціативні, робочі групи, народні депутати України в період виборчих компаній, представники бізнесу, лобісти корпоративних інтересів, юристи, професійні громадські організації, науковці бралися за справу і не доводили її до логічного завершення.

Відверто кажучи, медична і фармацевтична спільнота здивована тим, що законотворці не змогли визначитися з назвою попередніх законопроєктів. Наприклад, вони називалися так: «Про самоврядування медичних професій в Україні», «Про професійне самоврядування у сфері охорони здоров’я», «Про самоврядування медичних професій в Україні», «Про засади та органи медичного самоврядування в Україні», «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні».

Також нам незрозуміло, чому всі попередні законопроєкти були відхилені? Які недоліки, які причини, які зауваження. Чому законодавці, які активно переконували нас в їх необхідності і досконалості, на сьогодні відійшли, зневірилися або залишили цю тему?

З огляду на різноманіття багатьох законопроєктів, їх назви та положення, стає очевидним, що законодавець не має чітких орієнтирів та позицій щодо самого самоврядування в сфері охорони здоров’я.

З появою останнього законопроєкту «Про професійне самоврядування в сфері охорони здоров’я» почалася нова хвиля обговорення, підтримки і заперечень, нерозуміння і байдужості до теми фармацевтичного самоврядування.

Однак незважаючи на ініціативу окремих громадських організацій, представників наукового середовища, наприклад, Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації (ІПКСФ) Національного фармацевтичного університету (НФаУ), очевидно, що з боку державних органів влади:

  • недостатньо активно та системно організована інформаційно-роз’яснювальна робота;
  • немає широких та активних громадських обговорень, дискусій, слухань;
  • не залучене експертне середовище.

При цьому варто зазначити, що фармацевтична галузь є не лише значною за обсягами, а й складається з багатьох напрямків, зокрема, це:

  • фармацевтична промисловість і діяльність клінічних фармацевтів;
  • фармацевти-аналітики;
  • фармацевти-першостольники;
  • інші спеціалісти, в тому числі і представники навчальних та наукових закладів.

Проте їх всіх урівняли. У такому разі можна вести мову про можливі порушення прав представників окремих фармацевтичних професій.

У пояснювальній записці до проєкту Закону України: «Про професійне самоврядування у сфері охорони здоров’я» зазначено:

«Метою державної політики у сфері охорони здоров’я є системне реформування, спрямоване на підвищення якості медичного обслуговування, забезпечення його доступності та удосконалення системи охорони здоров’я, орієнтованої на пацієнта та здатної забезпечити медичною допомогою всіх громадян України на рівні розвинутих європейських держав».

Звичайно, мета хороша, але слід враховувати, що у нас на сьогодні реально існують корупція, безконтрольне відкриття нових аптек, є питання щодо безперервного професійного розвитку, курсів підвищення кваліфікації спеціалістів фармації, соціально-правового захисту.

Виникає сумнів, чи можливо самоврядному органу — фармацевтичній палаті подолати ці проблеми.

Започатковуючи фармацевтичне самоврядування, ми повинні чітко бачити основні інституції, органи, суб’єкти його впровадження. На нашу думку, це:

  • держава,
  • власник аптеки,
  • фармацевтична спільнота,
  • суб’єкт професійної діяльності.

Чи готові вони до впровадження фармацевтичного самоврядування?

Держава готова, вона, як і раніше, ініціює через відповідні органи державної влади та створює законодавчу базу, забезпечує організаційно-матеріальну базу, наділяє самоврядний орган певними повноваженнями та функціями і т.п.

Власник аптеки, думається, не готовий. Його і так влаштовує ситуація, яка створюється на фармринку. Ключове в його діяльності — прибуток.

За весь період обговорення законопроєктів ми поки що не чуємо і не бачимо його позиції, але він не залишиться осторонь цього процесу і зробить все з притаманною йому підприємливістю, аби скоригувати цей процес на свою користь.

Професійна спільнота на сьогодні занадто слабка, розрізнена. Окремі обласні громадські професійні об’єднання ще не мають потужної ваги і координації зусиль навіть у питанні професійного самоврядування. Всеукраїнські громадські об’єднання здебільшого об’єднані на корпоративних інтересах, лобіюючи інтереси власника аптеки.

Суб’єктом професійної діяльності — центральною, ключовою постаттю фармацевтичного самоврядування виступає ФАРМАЦЕВТ. Так прописано в законопроєкті, але насправді фармацевт в переважній більшості не обізнаний із самоврядуванням, навіть байдужий до нього.

Ні в кого не виникає сумніву, що фармацевт — суб’єкт професійної діяльності, який повністю залежний від роботодавця, власника аптеки. Тому своє волевиявлення буде узгоджувати з власником аптеки, або ж цей власник нав’язуватиме суб’єкту професійної діяльності свої інтереси чи пропозиції.

Відкритими є питання, від кого, від якої загальної кількості та скільки буде обиратися делегатів на загальні регіональні збори і конференцію суб’єктів професійної діяльності зі створення фармацевтичної палати. Вочевидь більшість делегатів буде представлена від великої мережі, що вплине на результати голосування і обрання керівних органів.

Також ми всі — фармацевти, асистенти фармацевтів у свій час навчаємося чи проходимо курси підвищення кваліфікації спеціалістів фармації. У зв’язку з цим хочу звернути увагу на ст. 10 проєкту закону «Про професійне самоврядування у сфері охорони здоров’я», згідно з яким професійна палата:

  • «надає навчальним закладам організаційну, інформаційну та методологічну підтримку з розробки та впровадження навчальних програм з підготовки суб’єктів професійної діяльності» (п. 9 ст. 10);
  • «забезпечує післядипломну освіту суб’єктів професійної діяльності» (п. 11 ст. 10)

Нас, суб’єктів професійної діяльності, цікавить, як саме зміняться навчальні програми з підготовки суб’єктів професійної діяльності та що зміниться в системі післядипломної освіти?

Ми не бачимо позиції, зауважень, чи пропозицій з боку наукової професійної еліти, закладів освіти, за винятком ІПКСФ НФаУ. Адже фахівці цього закладу неодноразово долучалися до обговорення законопроєктів, висловлювали свою позицію в «Щотижневику АПТЕКА». Однак цього замало для широкого і ґрунтовного обговорення цієї важливої теми, яка буде торкатися майбутнього якісного складу фахівців фармації, їх професійних компетенцій.

Громадська організація «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «КУМ ДЕО» неодноразово обговорювала і розміщувала в «Щотижневику АПТЕКА» матеріали, пропозиції, зауваження щодо фармацевтичного самоврядування.

Крім того, асоціацією проведений круглий стіл на тему «Обговорення проєкту Закону України «Про самоврядування медичних професій в Україні». До заходу долучалися представники медичної і фармацевтичної спільноти, головні лікарі, юристи, громадські діячі, представники громадської ради при Вінницькій обласній раді. Також проводилася нарада з активом обласної асоціації стоматологів.

Здійснена нами певна аналітична робота дозволила зробити деякі висновки. Ми не претендуємо на істину в останній інстанції, але такими є наші роздуми, бачення, пропозиції і висновки, узагальнені внаслідок обговорення проєктів.

Позитивні моменти

Україна наполегливо крокує в європейську спільноту, тому фармацевтичне самоврядування — це не панацея, а об’єктивна необхідність.

В останніх законопроєктах «знайшлося» місце для фармацевта та фармацевтичної діяльності.

У разі прийняття відповідного закону і реалізації на практиці його положень, на наш погляд, відбудуться впорядкування і самоочищення кадрового складу фахівців та систематизація практичної діяльності.

Впровадження фармацевтичного самоврядування сприятиме підвищенню професійних кваліфікацій, удосконаленню безперервного розвитку, відповідальності, якості надання послуг, престижу професії, дасть змогу самостійно з урахуванням регіональних особливостей порушувати актуальні питання перед органами виконавчої влади місцевого самоврядування, власником аптеки, що стосуються фармацевтичної діяльності.

Недоліки, зауваження, пропозиції

Однак цьому закону мав би передувати єдиний базовий закон про професійне самоврядування, який став би основою для подальшого законотворення у сфері охорони здоров’я.

Також є сумніви, чи можливо в умовах монополізації аптечного ринку впроваджувати професійне самоврядування, адже суб’єкт професійного самоврядування сьогодні несамостійний у своїх діях і рішеннях і повністю залежний від власника.

Більшість суб’єктів професійної діяльності (лікарі, фармацевти) не зовсім обізнані із законопроєктом «Про професійне самоврядування у сфері охорони здоров’я». Тому не бачать переваг, недоліків чи ризиків створення самоврядної професійної організації. Доказом цього є науково-практичні семінари, що проводилися в різних регіонах України, які підтвердили: фармацевти не обізнані із законопроєктом і взагалі з темою фармацевтичного самоврядування.

Через це не розуміють відмінностей повноважень, завдань, правового статусу діяльності громадських організацій і самоврядної професійної палати. Це призводить до непорозуміння, неправильного тлумачення суті професійного самоврядування, основних положень, понять, термінів. Наприклад, плутають членські внески і професійний збір, добровільне членство і професійний збір.

Стосовно положень законопроєкту «Про професійне самоврядування в сфері охорони здоров’я» незрозуміло, для чого професійна палата затверджуватиме Етичний кодекс відповідної професії. Наприклад, Етичний кодекс фармацевта  прийнятий на 6-му Національному з’їзді фармацевтів України.

Також звертає на себе увагу розділ 3 проєкту «Дисциплінарна відповідальність суб’єктів професійної діяльності», якому присвячено аж 10 із 32 статей проєкту.

Окрім покарання, законопроєкт не передбачає заохочень, стимулів, мотивації, нагород, пільг і. т.п. У ньому не знайшлося місця для найактуальніших питань сьогодення, соціально-правового захисту фармацевта, які стосуються шкідливих умов праці, понаднормового робочого дня, оплати за кваліфікацію, курсів підвищення кваліфікації тощо.

Також доцільно було б у документі прописати проєкти Статуту та Положення про допуск до професії, а не покладати цю функцію на орган професійного самоврядування. Оскільки це ключовий документ, який стосуватиметься кожного.

Багато питань виникає й стосовно професійного збору, а саме щодо розміру, обов’язковості, розподілу між центром і регіоном, процедури перерахунку тощо.

Було б непогано більш повно і конкретно прописати структуру, функції, завдання регіональних палат. Адже саме вони будуть найбільше наближені до працівників — суб’єктів професійної діяльності, і на них припадатиме найбільше навантаження.

Нам не потрібно думати, що ми створимо ідеальний орган, враховуючи наш менталітет, соціальну напругу в суспільстві і вочевидь існуючі корупційні ризики.

Виникає занепокоєння, чи не перетворяться таке самоврядування, така надбудова на черговий великий бюрократичний, корумпований орган за наші ж гроші.

Фармацевтичному самоврядуванню бути — і це аксіома

А от як його впроваджувати, які механізми, етапи, напрямки потрібно ретельно відпрацювати? Для цього важливим є діалог професійної спільноти з усіма органами державної влади, науковим середовищем, громадськими об’єднаннями, обговорення пропозицій і зауважень.

Основною дієвою особою фармацевтичного самоврядування має стати фармацевт, адже за його кошти в першу чергу воно і впроваджуватиметься, і утримуватиметься.

Ключем до розв’язання цієї проблеми має стати відповідь на запитання: «Що дає чи дасть громадянину, пацієнту, фармацевту впровадження фармацевтичного самоврядування в Україні?».

На шляху до фармацевтичного самоврядування зроблено чимало, але недостатньо.

Певні зусилля окремих осіб, структур, закладів, які час від часу здійснюють кроки на шляху до впровадження фармацевтичного самоврядування в Україні, не мають системного, послідовного характеру і не приносять бажаного результату.

Тому фармацевтичне самоврядування ще пройде нелегкий шлях протиріч, боротьби старого з новим, боротьби бізнесу з державою, боротьби професіоналізму з некомпетентністю, боротьби належної аптечної практики з умінням «просувати товар», аби зробити великий чек.

А на запитання «Чи готові ми до фармацевтичного самоврядування?» на сьогодні відповідь може бути тільки одна — ні.

По-перше, законопроєкт недосконалий і потребує суттєвого доопрацювання.

По-друге, професійна спільнота не підготовлена до впровадження фармацевтичного самоврядування.

По-третє, органи державної влади, законодавець не організували і не провели достатньої інформаційно-роз’яснювальної роботи.

По-четверте, немає зворотного зв’язку з суб’єктами професійної діяльності та врахування їх думки, пропозицій, зауважень.

Лариса Просяник,

голова правління ГО «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «Кум Део»,

заслужений працівник фармації України

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті