Тернистий шлях подолання епідемії туберкульозу: як справи в Європі загалом та Україні зокрема?

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), туберкульоз є однією з 10 основних причин смерті та основною причиною смерті від одного інфекційного агента (випереджаючи ВІЛ/СНІД) у світі. Збудником туберкульозу є бактерія Mycobacterium tuberculosis, яка найчастіше вражає легені. Її вперше описав 24 березня 1882 р. німецький мікробіолог Роберт Кох, який згодом отримав за це відкриття Нобелівську премію з фізіології та медицини (1905 р.). Саме цього дня у світі прийнято відзначати Міжнародний день боротьби з туберкульозом. Його темою цьогоріч стало гасло «Так! Ми можемо ліквідувати туберкульоз!». Глобальна стратегія ліквідації цього захворювання націлена на викорінення епідемії туберкульозу до 2030 р. Варто відзначити, що захворюваність на цю патологію в останнє десятиліття перманентно знижувалася, однак глобальний тягар все ще залишається значним. Окрім того, пандемія коронавірусу згубно вплинула на показники виявлення нових випадків та призвела до перебоїв у наданні діагностичних та лікувальних послуг. У цій публікації пропонуємо розібратися з тенденціями щодо епідситуації з туберкульозу з акцентом на Європейський регіон ВООЗ і Україну зокрема.

Глобальний тягар

За даними ВООЗ, у 2021 р. на туберкульоз захворіло 10,6 млн людей (134 випадки на 100 тис. населення). Хвороба вражає переважно дорослих людей у ​​їх найпродуктивніші роки, однак на ризик наражаються всі вікові групи. Більше 95% випадків захворюваності та смертності припадає на країни, що розвиваються.

У близько однієї чверті населення світу відмічають латентний туберкульоз. Це означає, що імунній системі цих пацієнтів не вдалося знищити бактерії, але вийшло запобігти їх поширенню в організмі. Вони інфіковані бактеріями туберкульозу, але (поки що) не хворі та не можуть передавати захворювання. Вірогідність розвитку у них клінічної патології впродовж життя становить 5–15%. Однак особи з ослабленою імунною системою, зокрема пацієнти з ВІЛ, цукровим діабетом, а також з недостатністю харчування наражаються на набагато більш високий ризик. Так, у людей, що живуть з ВІЛ, ймовірність розвитку активної форми туберкульозу зростає у 18 разів порівняно з ВІЛ-негативними. Слід зазначити, що ВІЛ і туберкульоз є смертельною комбінацією хвороб, кожна з яких прискорює прогресування іншої.

Якщо імунній системі не вдається стримати інфекцію, вона може поширитися в легенях або інших частинах тіла. Тоді протягом кількох тижнів або місяців можуть з’явитися симптоми. Класичними ознаками туберкульозу є кашель (зазвичай з мокротинням, можливо, з домішками крові), лихоманка, втома, втрата апетиту, підвищене потовиділення, особливо вночі. Слід зазначити, що коли у людини розвивається активна форма туберкульозу, симптоми можуть залишатися помірними протягом багатьох місяців, а отже, призводити до пізнього звернення за медичною допомогою. За рік особа з активною формою туберкульозу може інфікувати від 5 до 15 осіб, з якими має тісні контакти.

За оцінками, за період 2000–2021 р. завдяки діагностиці та лікуванню туберкульозу було врятовано 74 млн людських життів. Однак критичною проблемою залишається туберкульоз з множинною лікарською стійкістю. Це форма патології, яку викликає бактерія, що не реагує на протитуберкульозні препарати першої лінії ізоніазид та рифампіцин. Хворих на туберкульоз з множинною лікарською стійкістю можна лікувати, використовуючи препарати другої лінії, однак такі варіанти обмежені та вимагають проведення екстенсивної хіміотерапії дорогими та токсичними препаратами. У деяких випадках може розвиватися й ширша стійкість до лікарських засобів. Туберкульоз, викликаний бактерією, яка не реагує на ліки другої лінії, може залишити пацієнтів без подальших варіантів терапії.

У 2019 р. було виявлено 206 тис. осіб з туберкульозом з множинною лікарською стійкістю або зі стійкістю до рифампіцину, що на 10% більше порівняно з 2018 р. Близько половини світового тягаря туберкульозу з множинною лікарською стійкістю припадає на 3 країни — Індію, Китай та російську федерацію.

Європейський регіон ВООЗ

Туберкульоз поширений на всіх континентах. Географічно найбільший тягар хвороби несуть регіони Південно-Східної Азії (45%), Африки (23%) і Західної частини Тихого океану (18%), найменший — Східне Середземномор’я (8,1%), Американський (2,9%) та Європейський (2,2%) регіони (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка виявлення нових випадків туберкульозу у світі в розрізі регіонів ВООЗ

У 2021 р. у Європейському регіоні ВООЗ зареєстровано 230 нових випадків туберкульозу (25 випадків на 100 тис. населення).

Протягом 2011–2020 рр. рівень захворюваності на туберкульоз знижувався в середньому на 5,2% на рік. За 2015–2020 рр. цей показник скоротився на 25%, що перевищує проміжні цілі ВООЗ щодо ліквідації хвороби. Левова частка нових випадків в регіоні припадає на країни, що не є членами Європейського союзу/Європейської економічної зони (ЄС/ЄЕЗ) (рис. 2).

Рис. 2. Кількість випадків та показники виявлення туберкульозу на 100 тис. населення у Європейському регіоні ВООЗ, 2016–2020 рр.

Значне зменшення кількості нових випадків туберкульозу у 2020 р. порівняно з 2019 р. зумовлено впливом пандемії COVID-19 на доступ населення до послуг з діагностики та лікування захворювання.

Україна

Відповідно до звіту «Tuberculosis surveillance and monitoring in Europe 2022» Європейського регіонального бюро ВООЗ та Європейського центру профілактики та контролю захворювань (European Centre for Disease Prevention and Control), Україна входить до топ-5 країн з найвищим рівнем захворюваності на туберкульоз у Європейському регіоні.

За даними Центру громадського здоров’я (ЦГЗ), в Україні за 2022 р. кількість уперше зареєстрованих захворювань на туберкульоз, включно з його рецидивами, становила 18,5 тис. (45,1 на 100 тис. населення) порівняно з 18,2 тис. у 2021 р. Захворюваність на активний туберкульоз у поєднанні з хворобою, зумовленою ВІЛ, порівняно з 2021 р. знизилася з 6,5 до 6,1 на 100 тис. населення (рис. 3).

Рис. 3. Епідеміологічні показники з туберкульозу в Україні, дані ЦГЗ 2017–2021 рр.

Війна додала ризиків поширення інфекційних захворювань, у тому числі й туберкульозу. Скупчення людей в сирих укриттях, недостатнє харчування, стреси — лише кілька з факторів, які можуть спровокувати поширення хвороби.

Слід зазначити, що дуже важливими є культура турботи про здоров’я та відсутність упереджень щодо діагнозу туберкульозу. Варто пам’ятати, що це захворювання зачіпає не лише найбідніші та маргінальні верстви населення. Хвороба передається не так швидко, як інші інфекції, а через предмети побуту, їжу, посуд інфікуватися практично неможливо. Туберкульоз поширюється повітряно-крапельним шляхом, під час кашлю, чхання, розмови, при тривалому тісному контакті з носієм відкритої форми захворювання. У більшості випадків навіть тяжкі випадки добре піддаються лікуванню. В Україні заходи з діагностики та лікування, як стаціонарного, так і амбулаторного, є безоплатними. Вони входять до Програми медичних гарантій та оплачуються державою.

Катерина Дмитрик
за матеріалами http://www.ecdc.europa.eu,
http://www.who.int, phc.org.ua
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті