Мандрівка і діарея: точки дотику, яких слід уникати

Причини і фактори розвитку захворювання

Діарея мандрівників найчастіше відмічається в теплому і вологому кліматі, в районах з низьким рівнем санітарії та гігієни (країни, що розвиваються, в Латинській Америці, Африці, Азії та на Близькому Сході).

Причиною хвороби є заражені патогенами їжа чи вода. Найбільш поширеними збудниками є Escherichia coli (у 30% випадків), Campylobacter jejuni, Shigella та Salmonella. Норовірус, ротавірус, астровірус — найпоширеніші збудники патології вірусного походження. Giardia intestinalis, Giardia lamblia, Cryptosporidium та Entamoeba histolytica — основні паразитарні причини розвитку діареї мандрівників.

Основні фактори ризику — відсутність доступу до чистої води та погані санітарно-гігієнічні умови, недостатня термо­обробка продуктів або їх неправильне зберігання, немиті фрукти й овочі, що вживаються в їжу сирими, недостатньо добре вимиті руки продавця чи повара.

Стрес, акліматизація, фізичне перевантаження (підняття на гору), відпочинок на відкритих водоймах (озера, річки, морське узбережжя), коли інфікування відбувається при контакті чи проковтуванні брудної води, прийом інгібіторів протонної помпи та антацидів (знижують рівень соляної кислоти в шлунку, що підвищує сприйнятливість до інфекцій), неконтрольована антибіотикотерапія, що викликає резистентність патогенів, небезпечні сексуальні практики — додаткові фактори ризику передачі інфекції.

Підвищений ризик захворіти у вагітних, дітей, осіб похилого віку, пацієнтів із хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту та ослабленим імунітетом, цукровим діабетом, запальними захворюваннями кишечнику або тяжкими захворюваннями нирок, печінки чи серця.

Симптоматика

Діарея мандрівника може початися раптово під час подорожі або після повернення додому, при цьому під час однієї подорожі може виникати декілька епізодів хвороби. Інкубаційний період варіює залежно від збудника: захворювання вірусної та бактеріальної етіології — від 6 до 24 год, при паразитарній інвазії — від 1 до 3 тиж до появи симптомів.

Найпоширенішими проявами хвороби є:

• рідкий водянистий стул (3–4 рази на добу);
• спазми та біль, бурчання в животі;
• нудота, блювання;
• лихоманка;
• м’язовий біль.

Ці симптоми починаються через 12–72 год після вживання зараженої їжі або води. Стан більшості людей зазвичай покращується протягом 1–2 днів, а повне одужання настає протягом тижня.

Проте буває, що захворювання триває довше та супроводжується ускладненнями:

• діареєю, що триває понад 2 дні;
• сильним спастичним болем у животі чи прямій кишці;
• кривавим або чорним стулом;
• лихоманкою вище 39 ^°C;
• постійним блюванням;
• підвищеною сонливістю чи відсутністю реакції на подразники;
• розвитком зневоднення.

Медична допомога повинна бути надана якомога швидше, особливо в ситуаціях, коли починається неконтрольоване блювання, з’являється кров у стулі та підвищується температура тіла. Однією з головних небезпек такого стану є відсутність гід­ратації, що супроводжується втратою життєво важливих електролітів і порушенням обмінних процесів в організмі. Зневоднення особливо небезпечне для дітей, осіб літнього віку і людей з ослабленою імунною системою, адже може спричинити серйозні ускладнення, включаючи пошкодження внутрішніх органів, шок або кому. Ознаки та симптоми зневоднення включають сухість у роті, сильну спрагу, невелике або повне сечовипускання, запаморочення або надзвичайну слабкість. У дітей при зневодненні відмічають зменшення об’єму сечі (у немовлят відмічають менше мокрих пелюшок та сухий підгузок) та плач без сліз. Тяжке зневоднення (втрата >9% маси тіла) або симптоми гіповолемічного (дегідратаційного шоку) є показанням до негайної госпіталізації та проведення внутрішньовенної інфузійної терапії в умовах стаціонару (Dunn N., Okafor C.N., 2023).

Фармакотерапія

Основний метод лікування — регідратація. У більшості хворих зі зневодненням легкого або помірного ступеня (втрата ≤9% маси тіла) регідратацію можна проводити самостійно. Розчини для оральної регідратації — сполучення електролітів та лужних буферів (натрію хлорид + натрію цитрат + калію хлорид + глюкоза), широко доступні та дуже ефективні. Якщо вживаються рідини, що не містять солі, рекомендується вживати просто солону їжу, наприклад, крекери.

Регідратацію проводять в 2 етапи:

1) у перші 3–4 год приймають електроліт в об’ємі, рівному визначеній втраті маси тіла (слід випивати вдосталь, щоб втамувати спрагу). Дітям віком до 2 років дають по ½ чашки розведеного електроліту після кожного акту дефекації, 2–10 років — до 1 чашки після кожного випорожнення, віком старше 10 років — необмежену кількість. Електроліти слід приймати до моменту припинення діареї;

2) потім вживають рідину з метою відновлення поточної втрати води та електролітів з калом та блюванням і починають харчування. Можна пити багато пляшкової води, неміцного чаю та вживати перетерті супи, уникаючи вживання напоїв, що виводять воду з організму (кава, солодкі газовані напої, алкоголь) та молочних продуктів, овочів та фруктів.

Для лікування діареї мандрівників використовують також ентеросорбенти (вугілля медичне активоване, гідрогель метилкремнієвої кислоти, діосмектит, атапульгіт або полікарбофіл чи їх поєднання з пектином), які призначають на 2–3 дні. Абсорбенти зв’язують токсини, вироблені патогенами, які змушують ентероцити тонкого кишечнику активно секретувати надмірну рідину і розріджувати стул.

Корисне доповнення до лікування водянистої діареї — протидіарейні мікробні засоби, що містять пробіо­тичні мікро­організми (Saccharomyces boulardii, Lactobacillus acidophilus, Bifidobacterium bifidum (McFarland L.V., 2007), Lactobacillus rhamnosus GG (Saif U.l. Islam, 2016)), які дозволені для застосування у дітей.

Дорослим із водянистою діареєю, перебіг якої — без лихоманки або з незначною лихоманкою, дозволено приймати протидіарейні засоби (лоперамід). Початкова доза препарату для дорослих становить 4 мг (2 таблетки), потім по 2 мг (по 1 таблетці) після кожного рідкого випорожнення. Максимальна добова доза — 16 мг (8 таблеток). Якщо через 48 год після початку лікування поліпшення стану (зменшення вираженості діареї) не відмічено, прийом лопераміду припиняють (Dunn N., Okafor C.N., 2023).

Якщо протягом 72 год стан не покращується, слід звертатися за допомогою до лікаря.

Профілактика

Щоб убезпечити себе від неприємних «сюрпризів» під час подорожі і не захворіти на діарею мандрівників, слід дотримуватися простих правил гігієни: поведінки, пиття та харчування.

• Гігієна поведінки

Часто мити руки і завжди перед їдою (якщо немає можливості помити руки, використовувати дезінфікуючий засіб для рук із вмістом спирту від 70%).

Використовувати для чищення зубів лише бутильовану воду.

Не дозволяти дітям класти речі — включно з брудними руками — до рота та за можливості не давати їм повзати по брудній підлозі.

• Гігієна пиття

Пити лише фасовану (бутильовану) або за її відсутності — кип’ячену чи знезаражену воду чи напої, приготовані на кип’яченій воді.

• Гігієна харчування

До свого раціону під час подорожі слід підходити насторожено та не вживати вуличну їжу чи напої, уникати місць громадського харчування з неналежними санітарними умовами. Також необхідно уникати споживання непросмажених або непроварених продуктів (за винятком фруктів та овочів, які можна почистити від шкірки); сирого чи недовареного м’яса, риби і молюсків; непастеризованого молока і молочних продуктів, у тому числі морозива; майонезу та салатів з ним; страв, що містять сирі або недоварені яйця; солодких кремових виробів. Небезпеку становить не тільки недостатньо термічно оброблена їжа, а й та, яка була залишена при кімнатній температурі на тривалий час.

До медикаментозної профілактики належать:

1. Прийом субсаліцилату вісмуту, який знижує ймовірність розвитку діареї. Однак цей препарат не приймають довше 3 тиж і його заборонено застосовувати у вагітних та при алергії на саліцилати.

2. Антибіотикопрофілактика, проте її рекомендують лише в крайніх випадках за призначенням лікаря: під час поїздки до країн із дуже високим ризиком розвитку захворювань, обтяжених бактерійною діареєю; в осіб із ослабленим імунітетом чи схильністю до кишково-шлункових розладів, та у тих, хто виїжджає на короткий час у важливих справах (відрядження, дипломатична місія, спортивні змагання).

3. Хоча немає клінічних настанов щодо використання пробіотиків та пребіотиків у профілактиці діареї мандрівників, результат метааналізу свідчить, що їх вживання ефективне для попередження розвитку цієї патології (Bae J.M., 2018).

4. Вакцинопрофілактика

Щеплення від холери — єдиний на сьогодні доступний профілактичний варіант, що, як показали дослідження, діє на холерний вібріон (ефективність проти холери досягає до 85%) та виявляє захисний ефект проти діареї мандрівників (ефективність відмічається у 43% випадків) (Jelinek T. et al., 2008).

Дотримання заходів гігієни та вчасно розпочате лікування при ранніх симптомах хвороби — логічний шлях уникнути неприємного симптомокомплексу мандрівника. Подорож у будь-яке місце повинна залишати по собі лише приємні спогади, серед яких точно немає місця діареї.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!