Що може порадити фармацевт при діареї у дітей?

Літо — найочікуваніша пора року! Особливо його полюбляють за наявність великого різноманіття сезонних ягід, фруктів та овочів. При цьому слід пам’ятати про підвищення сезонної захворюваності у дітей. Розглянемо одну з них, а саме діарею у дітей. У публікації йтиме мова про необхідні рекомендації, які може надати фармацевт у разі подібного звернення.

За даними ВООЗ, щорічно у світі реєструється близько 2 млрд хворих на гострі кишкові інфекції. Серед них 60–80% становлять діти раннього віку, у яких ця патологія частіше зумовлює середньотяжкий і тяжкий перебіг (Прилуцький К.Ю., 2005; Крамарєв С.О., 2009).

Що таке діарея у дітей?

Діарея — це часте (більше 3 разів на добу) випорожнення кишечнику з рідким стулом, іноді з появою патологічних домішок (слизу, крові). Важливою ознакою діареї є вищий, ніж у нормі, вміст води в калі. При діареї він збільшується з 60–75% (у випадках твердого або оформленого калу) до 85–95%. Часто при визначенні діареї вказують також на збільшення маси випорожнень, які виділяються хворим протягом доби. Більш поглиблений підхід полягає у визначенні маси випорожнення за 24 год.

Діарею вважають гострою, якщо вона триває не більше 2–3 тиж, хронічною — при її тривалості 4–6 тиж і більше.

Етіологія гострої діареї:

  • інфекція (вірусна, бактеріальна, паразитарна, грибкова);
  • запальні процеси в кишечнику;
  • застосування лікарських засобів (послаблювальні засоби, антибіотики, серцеві глікозиди, препарати калію, антикоагулянти).

Етіологія хронічної діареї:

  • запальні захворювання кишечнику (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона);
  • захворювання печінки та підшлункової залози;
  • ендокринні захворювання (гіпертиреоз, цукровий діа­бет);
  • функціональні порушення кишечнику (синдром подразненої товстої кишки);
  • вроджена недостатність ферментів (непереносимість молока; непереносимість клітковини).

Фармацевт має звернути увагу відвідувача аптеки, який прийшов за допомогою, на загрозливі симптоми, які потребують негайного звернення до лікаря:

  • загальний тяжкий стан хворого, викликаний діареєю;
  • тривалість діареї більше 48 год;
  • діарея супроводжується підвищенням температури тіла;
  • виділення великої кількості слизу та/або наявність крові у калі;
  • часто болючі позиви і болюча дефекація;
  • діарея супроводжується нудотою і блюванням;
  • наявні ознаки загального зневоднення: сильна спрага, відчуття сухості в роті, зморщена шкіра, зменшення маси тіла, значне зменшення кількості сечі;
  • діарея у дітей віком до 1 року;
  • наявність діареї одночасно у кількох членів родини.

Також необхідно з’ясувати інформацію про наступне: у кого виникла проблема (вік), як давно виникло нездужання і скільки часу триває, які частота і консистенція випорожнень, яких заходів вжито перед зверненням до аптеки, які ліки вже прийнято для полегшення стану.

Що можна їсти при діареї у дітей?

Відповідно до методичних вказівок для студентів та лікарів-інтернів «Ведення хворого з діареєю», до проведення фармакотерапії діареї правильне харчування є постійним і важливим компонентом лікування на всіх етапах хвороби. Принципово важливим моментом в організації харчування хворих дітей є відмова від проведення водно-чайних пауз, оскільки доведено, що навіть при тяжких формах діареї травна функція більшої частини кишечнику зберігається, а голодні дієти зумовлюють уповільнення процесів репарації, знижують толерантність кишечнику до їжі, порушення живлення і значно послаблюють захисні сили організму. Обсяг і склад їжі залежать від віку, маси тіла дитини і вираженості діарейного синдрому, характеру попередніх захворювань. Раціональне харчування важливе для швидкого відновлення функції кишечнику. Можливо збільшення кратності годувань до 8–10 разів на добу для дітей грудного віку, особливо при позивах до блювання. У цей час найбільш фізіологічним вважається раннє, але поступове відновлення харчування.

Відновлення якісного і кількісного складу їжі, характерного для віку дитини, здійснюється у короткий термін після проведення регідратації і зникнення ознак зневоднення (4–5 днів). У цей період рекомендується дотримуватися щоденної дієти. У дітей старшого віку з раціону виключаються гостра, жирна, смажена та копчена їжа, газовані напої тощо. Вважається, що раннє відновлення харчування разом із проведенням пероральної регідратації сприяє зменшенню вираженості діареї і більш швидкій репарації кишечнику. Грудне вигодовування слід продовжувати, незважаючи на діарею.

Важливим моментом, який впливає на тривалість водянистої діареї, є виключення, за можливості, із раціону продуктів, що містять дисахариди (солодкі молочні суміші, молоко, соки). У гострий період секреторної діареї звичайні адаптовані суміші рекомендується заміняти низьколактозними. Тривалість низьколактозної дієти індивідуальна, від 1–4 тиж до 1,5–2 міс. У раціон рекомендується вводити каші на воді, раніше призначати м’ясне пюре. Можна вживати печене яблуко, дітям віком старше 8 міс — кисломолочні продукти.

Раннє введення в раціон адаптованих сумішей, що містять лактозу коров’ячого молока, соків може погіршити стан дитини і збільшити тривалість діареї. Крім того, коров’яче молоко містить білки, що алергізують організм дитини. Не рекомендується у гострий період діареї використовувати молочні суміші на основі сої. Встановлено підвищену чутливість слизової оболонки кишечнику дітей до білків сої при діареї. Це підвищує ризик розвитку білкової ентеро­патії. Рекомендовано введення у раціон продуктів, багатих пектиновими речовинами (печене яблуко, банани, яблучне і моркв’яне пюре). Це особливо показано при гострих кишкових інфекціях, які супроводжуються колітичним синдромом.

Чим лікувати діарею у дітей?

Згідно з наказом МОЗ України від 10.12.2007 р. № 803 лікування гострих кишкових інфекцій у дітей має 4 складових: регідратаційна терапія, антибактеріальна терапія, допоміжна терапія (ентеросорбенти, пробіотики) та дієтотерапія. Своєчасна й адекватна регідратаційна терапія є першочерговою і найбільш важливою ланкою у лікуванні гострих кишкових інфекцій у дітей.

Раннє застосування адекватної регідратаційної терапії є головною умовою швидкого й успішного лікування. Для того щоб визначити ступінь зневоднення, використовують наступні клінічні ознаки: загальний стан дитини, запалі очі, реакція дитини на пропозицію пити (дитина п’є погано, якщо вона ослаблена і не може пити без сторонньої допомоги, або дитина п’є жадібно, якщо в неї є зневоднення) та еластичність шкіри.

При проведенні регідратаційної терапії перевагу необхідно надавати пероральній регідратації. Пероральна регідратація є високоефективним, простим, доступним у домашніх умовах і недорогим методом. Необхідно підкреслити, що вона найбільш ефективна при її застосуванні з перших годин від початку захворювання. Проведення пер­оральної регідратації при гострих кишкових інфекціях у дітей повинно бути першим лікувальним заходом у домашніх умовах при появі симптомів захворювання.

Одночасно за наявності діареї для підтримувальної регідратації дітям віком до 2 років дають 50–100 мл, старше 2 років — 100–200 мл або 10 мл/кг маси тіла розчину для пероральної регідратації, додатково (до ⅓ розрахованого об’єму розчину для пероральної регідратації) можливе використання фруктових або овочевих відварів без цукру після кожного акту випорожнення.

Залежно від збудника хвороби призначається відповідна антибактеріальна терапія, а саме: ципрофлоксацин, ніфуроксазид, цефтріаксон, триметоприм, доксициклін, метронідазол та ін. Доза, шляхи введення та термін прийому лікарських засобів залежать від маси тіла та віку дитини, тяжкості захворювання, часу, що минув від початку захворювання, особливостей клінічної картини захворювання.

Фармацевт може порадити звернути увагу на наявність різних форм ліків. Так, наприклад, ніфуроксазид дитині зручніше дати у формі суспензії, аніж в таблетках.

Згідно з протоколом провізора (фармацевта) при відпуску безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування діареї надається такий перелік безрецептурних лікарських засобів:

1. Пробіотики і пребіотики:

  • лактобактерії;
  • біфідобактерії;
  • біфідобактерії (Bifidobacterium longum) + ентерококи (Enterococcus faecium);
  • сахароміцети буларді;
  • Lactobacillus acidophillus + Bifidobacterium infantisEnterococcus faecium;
  • фолієва кислота + ціанокобаламін + бактерії молочної кислоти;
  • продукти життєдіяльності лактобактерій;
  • продукти життєдіяльності Escherichia coli + Streptococcus faecalis + Lactobacillus acidofilus + Lactobacillus helveticus.

2. Ентеросорбенти:

  • вугілля медичне активоване;
  • діосмектит;
  • гідрогель метилкремнієвої кислоти.

3. Засоби, що пригнічують перистальтику:

  • лоперамід;
  • лоперамід + дицикломін.

4. Препарати електролітів з вуглеводами, сольові сполуки для пероральної регідратації:

  • натрію хлорид + натрію цитрат + калію хлорид + глюкоза;
  • натрію хлорид + калію хлорид + натрію гідрокарбонат + глюкоза + екстракт ромашки.

5. Препарати ферментів:

  • солізим;
  • панкреатин;
  • ацидин + пепсин.

6. Протимікробні препарати, що застосовуються при кишкових інфекціях:

  • фталілсульфатіазол.

Фармацевту важливо надати рекомендації щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання, а також розповісти про застереження при застосуванні (особливості застосування, вплив режиму харчування тощо).

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті