Потенціал застосування медичного канабісу: думка експертів

Президент України Володимир Зеленський під час виступу в Парламенті 28 червня 2023 р. висловився про необхідність легалізації медичного канабісу й розвитку в державі галузі ментальної та фізичної реабілітації. Україні такий крок надасть великий потенціал для розвитку та поліпшення якості життя пацієнтів. Цю тему обговорено під час вебінару «Перспективи використання медичного канабісу в Украї­ні», який відбувся за сприяння громадських організацій «Конопляний марш свободи» та «Ветерани за медичний канабіс». У заході взяли участь: Дмитро Ісаєв, нейрофізіолог, кандидат біологічних наук, провідний науковий співробітник відділу фізико-хімічної біології клітинних мембран Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України, Андрій Гардашніков, лікар-онколог, Ігор Холодило, ветеран АТО/ООС, військовослужбовець, бойовий медик, психолог, Віктор Досенко, патофізіолог, генетик, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки. Під час вебінару доповідачі розглянули низку актуальних питань, серед яких схеми регулювання фізіологічних процесів канабіноїдами, особливості їх застосування в онкології, методи використання медичного канабісу у пацієнтів із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) та механізми впливу на старіння й омолодження організму загалом.

Про канабіноїдну систему

Канабіноїдна система — це біологічна система гальмування, функціонування якої залежить від трансмітерів: анандаміду, який відповідає за відчуття «приємної втомлюваності», 2-AG і рецепторів СВ1 та СВ2. Рецептори ендоканабіноїдної системи СВ1 локалізовані головним чином у головному мозку, а також легенях, печінці та нирках, а рецептори СВ2 — здебільшого в імунній системі, стовбурових клітинах і деяких частинах мозку. Вважається, що ендоканабіноїдна система має більше рецепторів, ніж будь-яка інша рецепторна система. Взаємодіючи з іншими системами організму, ендоканабіноїдна система підналаштовує їх з моменту ембріональної імплантації на стінці матки, під час годування та росту і до реагування на фізичні та психологічні травми. Ендоканабіноїди допомагають виживати у швидко мінливому та ворожому середовищі.

Функції ендоканабіноїдної системи:

• відповідає за запам’ятовування та регулює адаптивну пам’ять;
• сприяє нейрогенезу в осіб дорослого віку;
• сповільнює симпатичну активність, що викликає гальмування;
• контролює апетит, терморегуляцію та метаболічні функції;
• впливає на стрес, біль, жіночу репродуктивність;
• регулює соціальну поведінку;
• модулює імунну відповідь.

Роль канабіноїдів у регуляції фізіологічних процесів

Медична марихуана (медичний канабіс) — рослинна сировина коноплі звичайної (Cannabis sativa), яка містить канабіноїди та здатна впливати на фізіологію людини, тому має певний потенціал у терапії та профілактиці низки хвороб. Фітоканабіноїди з коноплі є схожими по дії до ендоканабіноїдів, і вони аналогічно впливають на канабіноїдну систему людини. Найбільш відомі — тетрагідроканабінол (ТГК) — головний терапевтичний канабіноїд, що активує обидва канабіноїдні рецептори, та канабідіол (КБД) — інверсійний агоніст рецепторів, що знижує ефект від ТГК.

Батьком канабіноїдної науки називають Рафаеля Мешулама — ізраїльського хіміка-органіка, який у 1963 р. першим виділив канабідіол з коноплі, а у 1964 р. виокремив основний компонент канабісу — ТГК. У 1992 р. під його керівництвом було ізольовано основний ендоканабіноїд — анандамід.

Застосування медичного канабісу

До патологій, що у світі вже лікують марихуаною, відносять хвороби Паркінсона, Альцгеймера, епілепсію, глаукому, депресію, безсоння, артрит, ревматизм, астму, розсіяний бічний аміотрофічний склероз, хорею Гентінгтона, герпес, опіки, алкоголізм та алкогольний делірій, опіатну залежність, мігрень, анорексію, ПТСР, онкозахворювання. Препарати на основі канабісу можуть зменшувати вираженість симптомів хвороби та гальмувати її прогресування, наприклад, послабляти спазми і судоми м’язів, усувати нудоту та блювання, знижувати судомну готовність головного мозку, чинити знеболювальну та антибіотичну дії (на стафілококи та стрептококи).

Канабіс та онкологія

При хронічному больовому синдромі у нашій країні згідно зі стандартами надання медичної допомоги онкологічним та паліативним хворим рекомендують наркотичні аналгетики — морфін, трамадол, оксилодон, фентаніл, бупренорфін, метадон, тапентадол. А. Гардашніков вважає, що до переліку цих препаратів слід додати і канабіс, адже, ймовірно, він стане не просто монопрепаратом у лікуванні онкохворих, а й частиною комплекс­ної 3-ступінчастої знеболювальної терапії, що рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). Важливим буде використання марихуани, зокрема при рефрактерній нудоті та блюванні, що спричинені хіміотерапією, і таку практику вже впроваджують за кордоном. Інші можливі опції лікування препаратами коноплі у онкохворих — порушення сну, апетиту, анорексія, кахексія, рефрактерний нейропатичний біль.

Канабіс та ПТСР

Основною ознакою «бойового стресу» є те, що на війні людина є не тільки свідком насильства, але і його активним учасником, і те, і інше слугує джерелом травматичних переживань. Зміни в ділянках мозку, що відповідають за безпеку, призводять до того, що фізичні/поведінкові реакції визначаються травматичними спогадами, що спонукають до розвитку ПТСР, який, зі свого боку, зумовлює розвиток змін у певних ділянках мозку (інсулі, передній поясній корі), що нівелюють здатність до емпатичності й сприйняття чужого болю. Як показують дослідження, 93% військовослужбовців соромляться або заважають виявленню у них психічних проблем, але їх симптоматика залишається — флешбеки, панічні атаки, гіперзбудженість/реактивність, емоційна дисрегуляція, когнітивні порушення. Традиційно для терапії застосовують антидепресанти, протитривожні та гормональні препарати для лікування розладів психічного здоров’я, але вони здебільшого досягають лише часткового успіху та можуть супроводжуватися небажаними побічними ефектами.

Враховуючи обмеження прийнятих методів лікування та потребу в ефективній терапії пацієнтів з діагнозом «ПТСР», інтерес до рекреаційної коноплі постійно зростає. Сучасний науковий підхід у застосуванні медичного канабісу ґрунтується на тому факті, що канабіноїди впливають на ті ж частини мозку, які беруть участь у формуванні реакцій на травматичні події, відповідають за навчання, пам’ять, настрій і нейрогенез.

За результати системного огляду зафіксовано, що використання канабісу демонструє зменшення вираженості загальних симптомів ПТСР та поліпшення якості життя (Rehman Y. et al., 2021). Активуючи рецептори СВ1 у мигдалеподібному тілі, фітоканабіноїди канабісу (антагоністи ендоканабіноїдів) можуть зменшувати вираженість страху, тривоги та нівелювати травматичні, нав’язливі спогади і гіперзбудження через активацію рецепторів СВ1 в гіпокампі й таким чином усувати симптоматику ПТСР. Стимуляція фітоканабіноїдами рецепторів СВ1 у префронтальній корі може підвищувати рівень серотоніну, тим самим зменшуючи прояви депресії і поліпшуючи настрій, пам’ять і нейрогенез.

Як зазначив І. Холодило, завдяки потужному рекреаційному ефекту фітоканабіноїдів та їх збалансованій та гармонізувальній дії можливо побудувати «місток» на шляху до посттравматичного зростання. Тобто медичний канабіс дозволяє пацієнту з ПТСР повноцінно функціо­нувати та жити без травм.

Канабіс та сенесценція

Клітинне старіння, або сенесценція — це накопичення старих (сенесцентних) клітин, які припинили поділ і можуть зумовити запалення, пошкодження тканин, старіння інших клітин й організму загалом. Виснажливий психопатологічний наслідок травматичної події, пов’язаний із високим рівнем захворюваності та смертності, є одним з факторів прискореного старіння. Науковцям уже відомо, що в цьому процесі бере участь так звана ендоканабіноїдна система організму, активність якої знижується з віком.

Як відмічено в дослідженнях, прийом ТГК, ймовірно, буде корисним як терапевтичний засіб для запобігання змінам у шкірі, пов’язаним зі старінням (структурні зміни ядер і каркасних білків (колагену та і еластину), регуляції клітинного циклу та збереження клітинних функцій. Також виявлено, що ТГК прискорює загоєння ран (Gerasymchuk M. et al., 2022).

Ризики при застосуванні канабісу у порівнянні з іншими психоактивними речовинами

Залежність від канабісу виникає, але вона є не вищою, ніж у кофеїну чи знеболювальних препаратів. При розвит­ку абстинентного синдрому поширеними симптомами є «туга» за прийомом, потяг до нього, дратівливість, тривожність, погіршення сну, апетиту, нудота, головні болі, рідко — озноб, поганий настрій, депресія, шлунковий біль, фізичний дискомфорт, потіння.

Побічні ефекти від прийому препаратів на основі коноп­лі: дисфорія, підвищений рівень тривожності, неприємні соматичні відчуття (сухість у роті), почервоніння очей, панічні думки, параноїдальні відчуття (загострене сприйняття дійсності), тахікардія, нудота.

Таким чином, можна підсумувати, що медичний канабіс є перспективним варіантом лікування низки патологій. Але, поки тривають клінічні дослідження, його немає в списку доказової терапії й він не може бути затверджений Управлінням з продовольства і медикаментів США (Food and Drug Administration — FDA). У перспективі важливо знайти «правильну» дозу, щоб фітоканабіноїди зумовлювали саме терапевтичний, а не нейротоксичний ефект, і не шкодили психіці.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!