Як боротися зі стресом, коли уникнути його неможливо?

Людині протягом усього життя властиво відчувати стрес. Адже саме так проявляється відношення організму до навколишнього світу. Стан стресу змушує шукати вихід із проблеми, думати, пристосуватися до нових життєвих викликів, адаптуватися в соціумі, набувати нових корисних якостей, які необхідні для боротьби за існування, тощо. Проте, якщо людина стресує безупинно, не тільки знижується ефективність її роботи, а й втрачаються внутрішні резерви організму, послаблюється імунітет, погіршується стан здоров’я. Що ж стоїть за словом «стрес» та як його подолати в сучасних непростих реаліях розповіла під час вебінару «Стрес: прояви та можливості подолання», проведеного громадською організацією (ГО) «Він­ницька обласна асоціація фармацевтів «КУМ ДЕО» в межах проєкту «Професійна школа фармацевта», Лариса Вознюк, кандидат медичних наук, доцент кафедри клінічної фармації та фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, член ГО «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «КУМ ДЕО».

Проблеми з ментальним здоров’ям може переживати кожен з нас, особливо сьогодні, коли ми живемо в умовах повномасштабної війни. Величезний потік негативної інформації, активні бойові дії, хвилювання за рідних, які перебувають на вій­ні, втрата контролю за життям — далеко неповний перелік стресових чинників, які впливають на психологічний та фізичний стан українців. Наслідки можуть бути найрізноманітніші — депресія, безсоння, емоційний дисбаланс тощо.

Про стрес

Стрес — це стан підвищеної напруги організму.

• Еустрес — пристосувальна реакція, яка має позитивний вплив на людину, мобілізуючи її внутрішній ресурс, покращуючи увагу та підвищуючи адаптаційні можливості організму.
• Дистрес — це перенапруження пристосувальних механізмів, з яким організм впоратися не може, що руйнує здоров’я людини і призводить до зниження імунного захисту та тяжких форм захворювань.

Прояви стресового стану дуже різні й залежать як від обставин, так і особливостей самого організму. Серед основних скарг — тривожність, ознаки напруги та порушення сну. Саме ці симптоми є вагомою причиною звернутися до лікаря. Варто зауважити, що звертатися по медичну допомогу до лікаря з ментальними скаргами — це не слабкість, якої потрібно соромитися, а відповідальне ставлення до свого психічного й фізичного здоров’я.

Поведінкові реакції: ознаки та алгоритм допомоги

Травмувальну подію всі переносять по-різному. Важливо розуміти, що як переживання стресу, так і сприйняття стресорів є найвищою мірою індивідуальними. Іншими словами, те, що турбує одну людину, необов’язково може хвилювати іншу.

До основних поведінкових реакцій, що розвиваються внаслідок дії стресу, належать агресія, апатія, психомоторне збудження, істерика, маячня та галюцинації, нервове тремтіння, плач, страх та ступор.

Агресія (індивідуальна чи колективна) проявляється в діях, які спрямовані на спричинення фізичної або психічної шкоди чи навіть на знищення іншої особи чи цілої групи людей. Серед її ознак — дратівливість, невдоволення, гнів, намагання когось чи щось вдарити, словесна лайка, м’язове напруження і підвищення артеріального тиску.

Агресивна поведінка — мимовільний спосіб зниження суттєвого внутрішнього напруження, прояви злості чи агресії, що заважають нормальному функціонуванню як постраждалому, так і його оточуючим. Залишатися з агресивною людиною наодинці та ігнорувати її дії не можна, тому що це може призвести до небезпечних наслідків, як-от втрата контролю потерпілим і вчинення ним необдуманих дій, що може спричинити шкоду або собі, або іншим. Дієвим у боротьбі з aгpeciєю може бути спроба перервати ланцюг «агресія — агресія»: за наявності забрати зброю в агресивно налаштованої особи, звести до мінімуму кількість присутніх, дати можливість постраждалому можливість «розрядитися» (виговоритися, зробити якусь фізичну роботу), залишатися доброзичливим, не сперечатися, відволікати увагу на щось позитивне та веселе.

Психічний стан людини в травмувальних ситуаціях зазвичай проходить певні етапи на шляху до адаптації: від страху і розгубленості через роздратування і злість до фази апатії, коли руки опускаються і сенс життя втрачається. У стані апатії людина відчуває млявість, втому, загальмованість, байдуже ставлення до навколишніх та до того, що відбувається, їй не хочеться рухатися, говорити тощо. Залишати постраждалого в цьому стані без підтримки і допомоги не варто, адже апатія може перерости в глибоку депресію із суїцидальними намірами. Підтримка, співчуття та розуміння — потужна мотивація та раціональний підхід для ліквідації стану апатії.

Здебільшого зниження психоемоційного тону — прогнозована реакція на травмувальну подію. Але на тлі тривалого стресу може розвиватися психомоторне збудження — поширений психомоторний розлад, при якому потерпілий розгублюється і не може зрозуміти, що відбувається довкола, швидко і послідовно жестикулює, здійснює рухи та поведінку без певної мети. У такій ситуації не можна сперечатися, лаятися чи ставити будь-які запитання потерпілому, щоб не спровокувати його на негативні дії (може завдати ушкоджень собі або навколишнім). Раціонально буде ізолювати пацієнта від інших, перевірити, щоб у нього під рукою не було небезпечних предметів. Якщо людина притомна і здатна сприймати інформацію, необхідно поговорити з нею і постаратися заспокоїти, дати можливість емоційно «розрядитися» (виговоритися, попрацювати фізично).

Істерика — нервовий напад, який виражається в несподіваних переходах від сміху до сліз, що може тривати від кількох годин до кількох днів. Вона може супроводжуватися емоційними викрикуваннями, впертою відмовою від взаємодії, сльозами, гнівною лайкою, опором або протестом на спроби заспокоєння, а в деяких випадках і ударами та іншими видами фізичного насилля. Сміх і ридання у цьому випадку спричиняють тремтіння, яке сприяє емоційній розрядці. А от присутність «глядачів» може затягувати період заспокоєння. У стані істерики не можна потурати бажанням потерпілого та підтримувати його переконання. Ізолювавши постраждалого від оточуючих, потрібно постаратися сфокусувати його увагу на собі, заспокоїти та уважно вислухати, дати можливість відпочити.

Травмівна ситуація може призвести до сильного нервового напруження, порушити рівновагу організму, негативно вплинути на здоров’я і навіть спровокувати чи загострити психічні розлади, що може проявлятися маячнею та галюцинаціями. Маячня — це сукупність різноманітних уявлень, ідей, суджень та умовиводів, які не відповідають дійсності, у помилковості яких потерпілого неможливо переконати. Інколи стан маячні супроводжується страхом, тривогою, відчуттям небезпеки. Галюцинації — це мимовільне сприйняття (зорове, слухове, смакове, нюхове, дотичне) неіснуючих об’єктів, які особа вважає реальними. Галюцинації можуть бути не лише у психічно хворих, а й при певних видах отруєнь, психічних травмах, сильних душевних потрясіннях і тривалих очікуваннях чого-небудь. Оскільки переконати потерпілого в хибності його думок в цьому разі неможливо, потрібно до моменту приїзду медиків стежити, щоб він не нашкодив собі та навколишнім, зі всім погоджуватися та спокійно розмовляти з ним.

Унаслідок нервового тремтіння організм звільняється від надмірного напруження. Насильно зупиняти цей процес не можна, оскільки якщо розрядки не відбудеться, у тілі можуть залишитися так звані «м’язові затиски», від яких людина буде страждати від болю у м’язах. Нервове тремтіння починається зненацька (здебільшого відразу після травмувальної ситуації або через певний проміжок часу після її закінчення) та може тривати до кількох годин, після чого потерпілий почувається виснаженим і потребує відпочинку. Як не дивно, але при нервовому тремтінні необхідно не заспокоювати, а навпаки — збільшити вираженість тремтіння (різко стряхнути протягом 10–15 с), попередньо пояснивши особі мету своїх дій.

В умовах тривалих травмувальних подій накопичений стрес перетворюється на внутрішню напругу, спричиняючи біль у м’язах, внутрішню емоційну нестабільність, безсоння, відчуття пригнічення, виснаження. Один зі способів знижувати емоційну напруженість — плакати. Після плачу стає легше, що зумовлено фізіологічними процесами: сльози заспокоюють, виводячи з організму токсини та гормони стресу. Після сліз пульс і дихання сповільнюються, відчувається душевне полегшення і спокій. Особливо за наявності поряд людини, готової підтримати та «розділити горе» (емоційна розрядка). У цьому випадку не потрібно наголошувати на силі статі, радити чи давати ілюзорні надії без гарантій.

Страх — емоція, природна реакція організму на стрес, яка розвивається в ситуації загрози фізичному чи соціальному благополуччю людини, що спрямована на джерело реальної або уявної небезпеки, чи може бути наслідком травмувальних чинників або сигналом про загрозу їх повторення. Страх має багато відтінків: жах, паніка, переляк, побоювання тощо. Коли страх стає панічним, людина може заціпеніти, не маючи змоги рухатися або навпаки втікати та агресивно поводитися, не контролюючи себе і ситуацію. Її за страхи висміювати не можна, адже це корисна захисна реакція, яка допомагає уникнути небезпеки. Налякану людину потрібно підтримати фізично (наприклад зробити легкий масаж) та емоційно (вислухати, проявити зацікавленість та співчуття, порадити, як діяти).

Ступор — одна з найбільш сильних захисних реакцій організму, яку фіксують після переживання дуже сильної травмувальної події, коли людина витрачає так багато енергії на виживання, що сил на контакт з навколишнім світом у неї вже не залишається. Ознаками ступору є різке зниження активності або повна відсутність рухів і мовлення, реакції на зовнішні подразники та шум, непорушність (аж до заціпеніння), стан повної нерухомості або колапсу. Під час ступору основне завдання будь-якими засобами домогтися появи реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння (наприклад зігнути пальці на обох руках і пригорнути їх до підстави долоні, промасажувати лоб, промовити слова, що можуть викликати сплеск емоцій).

Пам’ятаймо, що ментальне здоров’я — це не лише відсутність розладів. Що більше ми будемо ним опікуватися, то легше житиметься в сучасних складних реаліях. І це не означає, що люди повинні самоізолюватися, зовсім не нервувати, не сумувати, не плакати та не злитися. Просто потрібно знати, як правильно долати стрес і як у цьому допомогти оточуючим, якщо уникнути стресу майже неможливо.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!