«Розглядати та аналізувати ініціативу законотворців щодо цього законопроєкту в одній площині, як кажуть в Одесі, «собі дорожче».
Пропоную вашій увазі, шановні колеги — учасники фармацевтичного ринку, наступний аналіз, взявши до уваги статті, терміни та вимоги законів України, які тією чи іншою мірою регламентують діяльність осіб, які займаються фармацевтичною практикою в Україні.
Новий Закон України від 28 липня 2022 р. № 2469-IX «Про лікарські засоби» визначає такі поняття, як «фармацевтична допомога» та «фармацевтична послуга».
Ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я встановлює, що фармацевтичні працівники, серед іншого, мають право займатися фармацевтичною діяльністю.
Проєктом Закону України від 31.01.2024 р. № 10452 «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» та деяких інших законодавчих актів України щодо обов’язкового страхування медичних працівників» пропонується:
1. До переліку обов’язкових видів страхування додати страхування цивільно-правової відповідальності медичних, фармацевтичних працівників за шкоду, яку може бути завдано у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.
2. Внести зміни до ст. 77 «Професійні права та пільги медичних і фармацевтичних працівників» Основ законодавства України про охорону здоров’я, передбачивши, що медичні та фармацевтичні працівники мають право на обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, яку може бути завдано з виконанням професійних обов’язків за рахунок власника охорони здоров’я.
3. Заборонити медичним та фармацевтичним працівникам розпочинати професійну діяльність без укладання договору страхування цивільно-правової відповідальності, яку може бути заподіяно у зв’язку з виконанням їх професійних обов’язків.
У той же час цивілізований світ та країни Європейського Союзу (ЄС) живуть в інших законодавчих реаліях. У країнах ЄС допуск до професійної діяльності медичних працівників, до переліку яких входять фармацевти (в Україні, до речі, теж), як представників професії публічної довіри — здійснюється виключно інститутами професійного самоврядування, діяльність яких регламентовано відповідними директивами країн ЄС.
У країнах ЄС фармацевтичні працівники для виконання своєї професійної практики в аптеці повинні отримати персональну ліцензію на здійснення фармацевтичної послуги з надання фармацевтичної допомоги. Ця процедура має назву «допуск до професійної діяльності». Така процедура знаходиться у компетенції національних професійних асоціацій, що згуртовані в ЄС на платформі Фармацевтичної групи Європейського Союзу (Pharmaceutical Group of the European Union — PGEU).
Наслідки, які може понести фармацевтичний працівник у вигляді заподіяння шкоди здоров’ю пацієнта, — це виключно його цивільно-правова відповідальність, у тому числі й кримінальна.
У країнах ЄС власнику аптеки заборонено втручатися в дії фармацевта під час виконання ним своєї професійної діяльності.
Фармацевтичному працівнику в країнах ЄС без відповідної реєстрації в національних реєстрах фармацевтичних працівників отримати персональну ліцензію з надання фармацевтичних послуг неможливо.
Які негативні та небезпечні наслідки, на моє глибоке переконання, можуть мати місце в разі ухвалення Парламентом законопроєкту № 10452?
Цей законопроєкт спрямований виключно на лобіювання інтересів власників страхового бізнесу. Чому?
Внесення змін до існуючих законодавчих актів, що запропоновано до розгляду, створює небезпечний прецедент за відсутності нормативної бази, яка регламентує фармацевтичну діяльність, зокрема:
- відсутність в Україні закону «Про фармацевтичну діяльність»;
- відсутність в Україні закону «Про фармацевтичне самоврядування»;
- невідповідність Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) нормам європейського законодавства в частині стандартизації та сертифікації аптечних закладів та фармацевтичних працівників, зайнятих відпуском (продажем) лікарських засобів;
- наявність гуртових та аптечних монополій;
- ігнорування аптеками правил відпуску лікарських засобів рецептурної форми відпуску;
- обмеження функцій Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі — Держлікслужба) щодо контролю діяльності та доцільності відкриття аптек;
- відсутність у державі Національної лікарської політики, спрямованої на захист здоров’я населення України.
Законотворець, який розробляв ці зміни, завуалювавши начебто турботу про здоров’я пацієнтів, створює механізм фінансового впливу власників страхового бізнесу на ринок роздрібної реалізації ліків.
У чому закладено ефект міни сповільненої дії?
Рішення щодо визначення, що, за якими цінами та в якій кількості продавати в аптеці, приймає маркетолог, а не фармацевт. Головне — розмір чеку. Тому виникає цілком слушне запитання: яким чином має нести відповідальність та фінансове навантаження власник аптечного закладу за відсутності вищеперерахованих законів, за відсутності державного контролю за діяльністю аптечних закладів та за наявності 1 ліцензії на діяльність з роздрібного продажу ліків на всі місця провадження діяльності суб’єктом господарювання?
В Україні, де у населення практично втрачена довіра до ефективності та професійності системи охорони здоров’я, де рівень самолікування досяг незіставного з країнами ЄС рівня, де Держлікслужба законодавчо обмежена в покладених на неї функціях у зв’язку з відсутністю належного фінансування та професійного кадрового забезпечення — все це, як детонатор для снігової лавини у вигляді фінансових претензій, спрямується до власника аптеки. До речі, ці зміни стосуються тільки приватних форм власності.
А це вже мова йде про інший вид бізнесу — відшкодування збитків, нанесених пацієнтові працівниками конкретної аптеки, що своєю чергою, можливо, потягне клопотання про тимчасове припинення дії ліцензії, однієї на всю аптечну мережу.
Враховуючи надзвичайний рівень корупційних ризиків, проштовхується ідея чергового «обілечування» аптечного бізнесу за наступним лекалом:
- недоброчесні позивачі «завалять» позовами та претензіями щодо відшкодування заподіяної шкоди їхньому здоров’ю фармацевтами конкретної аптеки;
- «крити» буде нічим. Фармацевтичний працівник може мати недостатній рівень знань в юридичній царині, ліцензія на ведення господарської діяльності — одна на всю мережу. У таких випадках реальна загроза її втрати. Це фактична боротьба страхового бізнесу з фармацевтичним, де в результаті знову постраждає пацієнт, тому що вся ця фінансова метушня знову опиниться в ціні на полиці аптек.
У зв’язку з вищевикладеним звертаємося до всіх учасників фармацевтичного ринку України, які задіяні в роздрібному сегменті реалізації ліків, об’єднатися в протистоянні реальній загрозі, яка нависає над всіма, як темна грозова хмара, що віщує велику руйнівну силу», — закликав О. Клімов.
Коментарі