Головний біль: терпіти чи лікувати?

Варіабельність головного болю

Чутливість і реактивність щодо впливу шкідливих подразників мають важливе значення для благополуччя і виживання організму. Зокрема, природа, наділивши людину можливістю відчувати біль, забезпечила організм можливістю сигналізувати про ймовірні порушення в ньому.

Однією з поширених форм болю є головний біль — патологічне чи не пов’язане із певною хворобою неприємне відчуття, яке виникає при подразненні або стисканні структур, що містять вільні нервові закінчення у шкірі, підшкірній клітковині, судинах м’яких покривів голови, окісті черепа, оболонках головного мозку, внутрішньочерепних артеріях, венах і венозних синусах.

Згідно з Міжнародною класифікацією головного болю¹ залежно від причини розвитку він поділяється на первинний, коли не виявляється органічна причина больових відчуттів: мігрень, головний біль напруги, вегетативні цефалгії трійчастого нерва, як-от кластерний головний біль, та інші первинні розлади головного болю (пов’язані з фізичним навантаженням, сексуальною активністю, зовніш­нім тиском тощо) та вторинний, спричинений певним захворюванням (травмою, судинною патологією або психічним розладом). Окрему групу становлять нейропатії, які не вписуються за проявами до первинних або вторинних видів.

Найбільш частим є первинний головний біль, зокрема мігрень, головний біль напруги та кластерний головний біль, які діагностують як у дорослих, так і дітей. При цьому спостерігається певна гендерна варіабельність: головний біль напруги та мігрень частіше відмічають серед жінок, а кластерний головний біль — прерогатива чоловіків, особливо в молодому та середньому віці (Delaruelle Z. et al., 2018).

Мігрень — це тип головного болю, що характеризується повторюваними нападами помірного або сильного пульсуючого болю з одного боку голови, що спричиняється активацією нервових волокон у стінці кровоносних судин головного мозку, які проходять у середині мозкових оболонок (Amiri P. et al., 2022). Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) відносить цей неврологічний розлад до переліку інвалідизуючих захворювань. Мігрень може бути з аурою (проявляється розладами зору, порушенням мови, онімінням, м’язовою слабкістю на одній стороні тіла, відчуттям поколювання в руках або обличчі, що можуть з’являтися близько за 10–60 хв до істинного головного болю (аури) та зазвичай тривати не більше 1 год) та без аури (наявні скарги на головний біль, який розвивається без попередження і зазвичай відчувається з одного боку голови, нудоту, сплутаність свідомості, розмитість зору, зміни настрою, втому та підвищену чутливість до світла, звуку або шуму). Комплексна та багатофакторна природа мігрені відображається в наявності низки етіологічних чинників (похилого віку, травм, супутніх неврологічних захворювань, хвороб шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи, гормонального дисбалансу, надмірного вживання кофеїну або ліків, стресу, розладів сну та харчової поведінки, ожиріння, генетичної схильності, куріння, зловживання алкоголем) та тригерних агентів (раптових змін погоди, різких запахів, звуків, пропущених прийомів їжі, яскравого світла та ін.) (Amiri P. et al., 2022).

Головний біль напруження — це повторювані епізоди головного болю, які можуть тривати від кількох хвилин до декількох тижнів. Біль у цьому випадку зазвичай визначається як двосторонній тупий та стискаючий. Оскільки больові відчуття при цій патології легкої або помірної інтенсивності, хворі здебільшого не поспішають звертатися за медичною допомогою, а до лікаря звертаються вже тоді, коли напади частішають, а головний біль стає хронічним (Chowdhury D., 2012). Відрізняється головний біль напруження від інших типів болю відсутністю односторонності, пульсації, загострень від фізичного навантаження, нудоти, блювання, фото- та фонофобії тощо. Наприклад, у більшості пацієнтів з головним болем напруги фізична активність не впливає на вираженість болю, чим відрізняє його від мігрені, при якій вираженість больових відчуттів може збільшуватися навіть при звичайних фізичних навантаженнях. Обтяжливими факторами цього патологічного стану можуть бути стрес, розлади сну, невчасний прийом їжі, вживання алкоголю, менструації та ін. (Chowdhury D., 2012).

Кластерний головний біль є короткочасним однобічним головним болем, який у більшості випадків супроводжується збудженням, сльозотечею, закладеністю носа або ринореєю, набряком повік та птозом з локалізацією в одному місці. Напад кластерного болю триває від 15 хв до 3 год (розвивається приблизно в один і той же час доби, найчастіше вночі) та розглядається як одна з найсильніших форм болю (Brandt R.B. et al., 2020; Kandel S.A. et al., 2024). Після щоденних епізодів протягом декількох тижнів або місяців зазвичай настає тривала ремісія. Точна етіологія кластерного головного болю достеменно не відома. Провокуючими чинниками може бути вік (частіше у осіб старше 30 років), вживання алкоголю, травми або оперативні втручання на головному мозку, перегляд телевізора, спекотна погода, стрес, прийом ліків (нітрогліцерину), статева активність, генетична схильність тощо (Kandel S.A. et al., 2024).

Терапія головного болю

Розуміння патофізіології мігрені дає можливість говорити про персоналізацію терапевтичних підходів та профілактичних стратегій (Amiri P. et al., 2022). Медикаментозна терапія цієї патології може бути невідкладною, коли ліки (триптани, похідні ріжків, протиблювальні засоби, анальгетики, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та їх комбінації) призначають для тимчасового полегшення стану в разі розвитку перших симптомів, та профілактичною, з метою попередження наступних нападів (протисудомні засоби, блокатори бета-адренорецепторів, блокатори кальцієвих каналів, антидепресанти (Nicolas S. et al., 2024). Станом на червень 2023 р. Управлінням з контро­лю за харчовими продуктами й лікарськими засобами США (U.S. Food and Drug Administration — FDA) схвалено для профілактичного лікування мігрені препарати еренумаб, фреманезумаб, галканезумаб, ептинезумаб і атогепант, для застосування при гострих станах — уброгепант та завегепант, та римегепант — для профілактики і лікування.

Немедикаментозна терапія мігрені включає методику біо­логічного зворотного зв’язку і навчання техніці релаксації, що допомагають людям впоратися з болем або контролювати його розвиток.

Головний біль напруження вимагає невідкладного лікування, яке б допомагало зменшувати вираженість симптомів під час окремих епізодів. Терапія епізодичних проявів включає застосування анальгетиків та НПЗП. Якщо головний біль напруження стає частим, тривалим та значно порушує якість життя пацієнта, лікар може призначити профілактичне лікування. Зазвичай використовувані профілактичні стратегії включають призначення неселективних інгібіторів зворотного захоплення моноамінів. Доцільним є й використання методів фізіо- та психотерапії, які можна здійснювати окремо, або для досягнення більш значущих терапевтичних результатів, доповнювати призначене медикаментозне лікування (Chowdhury D., 2012).

При кластерному головному болю показане невідкладне (селективні агоністи 5-НТ1-рецепторів, високопотокова киснева терапія), перехідне (ін’єкції у великий потиличний нерв, препарати гормонів, селективні агоністи 5-НТ-рецепторів) та профілактичне лікування (селективні антагоністи кальцію, препарати літію, протиепілептичні засоби) (Brandt R.B. et al., 2020).

Одним з останніх наукових досягнень є поява препарату галканезумаб, який уже отримав схвалення FDA² для профілактичної терапії епізодичного кластерного головного болю.

Алгоритм для фармацевта

Без належного лікування будь-який тип головного болю може значно погіршувати якість життя та заважати повсякденній діяльності, призводячи до серйозних ускладнень. У цьому контексті фармацевти як одні з перших, до кого звертаються пацієнти за медичною допомогою, зокрема й зі скаргами на голов­ний біль, мають бути обізнані в діагностичних критеріях різних видів головного болю та знати, яку раціональну допомогу рекомендувати.

За відсутності загрозливих симптомів, наведених нижче, фармацевт для тимчасового полегшення стану хворого при скаргах на головний біль може рекомендувати анальгетики і антипіретики або НПЗП, або ж їх комбінації з урахуванням характеру головного болю, віку та наявних супутніх захворювань. Варто наголосити, що анальгетики не можна приймати при головному болю частіше 2 р/тиж, оскільки можливе зниження порогу больової чутливості та підвищення частоти й сили нападів головного болю.

Спазмолітики посилюють кровообіг у тканинах завдяки своїй здатності розширювати судини, що робить доцільним їх застосування при головному болю напруги.

До складу рекомендацій фармацевта також можуть бути включені безрецептурні препарати, що поліпшують мозковий кровообіг, адже розвиток головного болю може бути зумовлений початковими проявами недостатності кровопостачання головного мозку (Frederiksen S.D. et al., 2019).

Профілактика — запорука здоров’я

Для профілактики періодичного головного болю необхідно регулярно харчуватися та споживати достатню кількість рідини, забезпечити належну фізичну активність, гуляти на свіжому повітрі, дотримуватися раціонального режиму сну і відпочинку, утримуватися від тютюнокуріння та перебування у задушливих приміщеннях, виключити з раціону тригерні продукти харчування. Пам’ятайте, що головний біль терпіти не можна, а недугу краще попередити, ніж лікувати.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!