Скасування Господарського кодексу: як тепер регулюється комерційне посередництво

Скасування ГКУ породжує у бізнес-середовища чимало питань щодо подальшого правового регулювання тих відносин, які раніше підпадали під його дію. Попри ключове значення ГКУ як базового акта у сфері господарювання, його ліквідацію обґрунтовували тим, що значна частина положень фактично повторює норми спеціальних законів або ж є застарілою й втратила практичну актуальність.

Зокрема, фармацевтичний ринок цікавить, як відтепер регулюватиметься така частина сфери господарювання, як комерційне посередництво (агентські відносини).

Згідно зі ст. 295 ГКУ комерційне посередництво (агентська діяльність) визначалося як підприємницька діяльність, що полягала в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтере­сах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом за ГКУ міг виступати суб’єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за пов­новаженням, що базується на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Міністерство юстиції України у своєму роз’ясненні, присвяченому введенню в дію закону № 4196, зазначає, що тепер ці відносини регулюються положеннями гл. 17 Цивільного кодексу України (ЦКУ), яка регулює відносини представництва, та окремими нормами книги п’ятої ЦКУ, які регулюють зобов’язальні, у тому числі договірні відносини.

Згідно зі ст. 243 ЦКУ комерційним представником може виступати особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

У науково-практичному коментарі до ЦКУ вказано, що комерційними представниками можуть, як і раніше, виступати юридичні особи, а комерційне представництво здійснюється, як правило, на підставі договору доручення.

Відповідно до гл. 68 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Водночас повіреному, який діє як комерційний представник, довірителем може бути надано право відступати в інтересах довірителя від змісту доручення без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен у розумний строк повідомити довірителя про допущені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено договором.

Також повірений повинен виконати дане йому доручення особисто, але водночас ЦКУ наділяє повіреного правом передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтере­сів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника. Проте довіритель має право в будь-який час відхилити замісника, якого обрав повірений.

До обов’язків повіреного належить обов’язок:

• повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;
• після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдальні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;
• негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення.

Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення в будь-який час.

У разі припинення юридичної особи, яка є комерційним представником, довіритель має право відмовитися від договору доручення без попереднього повідомлення про це повіреному.

Таким чином, попри те, що норми ГКУ втратили чинність, положення ЦКУ дозволяють ефективно врегульовувати відносини комерційного посередництва, зберігаючи баланс інтересів між сторонами.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!