Регулювання цін на ЛЗ: позиція Національної ради при Президентові України

Відкриваючи засідання, Микола Поліщук, голова Національної ради, радник Президента України повідомив, що за I кв. 2008 р. аптечний кошик подорожчав на 28–30%. Це викликано кількома причинами. По-перше — дуже агресивною рекламною політикою іноземних фірм, що спричинила підвищення споживання більш дорогих імпортних препаратів. По-друге — підвищенням купівельної спроможності населення. Обсяг ринку вітчизняних препаратів зменшився з 40% до 25% у грошовому вираженні та з 70% до 60% у натуральному. Необхідно вирішити, як зробити так, щоб вітчизняні лікарські засоби (ЛЗ), які істотно дешевші за іноземні, зайняли належне місце на цьому ринку.

Було зазначено, що державою абсолютно не проводиться регуляторна політика у сфері обігу ЛЗ, та приведено порівняльний аналіз цін на деякі препарати в Україні та Росії. За даними доповідача, в Україні ціни на одні й ті самі препарати вищі, ніж в Росії. М. Поліщук зазначив, що для вирішення цієї проблеми необхідно, щоб уряд прийняв постанову щодо регулювання цін, а також слід розробити механізми компенсації державою населенню коштів за ЛЗ, а також акцентувати увагу на питаннях стандартів, протоколів і формулярної системи, адже сьогодні люди купують ЛЗ, які не є життєво необхідними. Наприклад, 62% в структурі смертності — серцево-судинні захворювання, а на 1-му місці за обсягами продажу — препарати, що діють на систему травлення та впливають на метаболізм.

Представляючи аналіз стану медикаментозного забезпечення населення України, Віктор Чумак, директор ДП «Державний фармакологічний центр» (далі — ДФЦ) МОЗ України підкреслив, що Україна — єдина країна на теренах СНД, в якій відсутні стандарти лікування і формуляри. В останні роки велося багато дискусій щодо якості ЛЗ, в 2007 р. була створена спеціальна комісія, яка вивчала це питання і дійшла висновку, що проблеми якості препаратів в Україні немає, вона надумана. Існує інша величезна проблема, яка полягає у відсутності контролю за застосуванням ЛЗ. Було запропоновано регулювати раціональне споживання препаратів за рахунок введення формулярної системи, боротьби з поліпрагмазією (вона, на думку доповідача, становить до 50% ринку), проведення адекватного доведення біоеквівалентності (приведення цієї процедури до норм міжнародних стандартів). Це допоможе зберегти до 1 млрд дол. США на рік, адже сьогодні обсяг споживання ЛЗ визначається рівнем доходів населення.

Торкнувшись питання обсягу фармацевтичного ринку України, В. Чумак підкреслив, що з 2005 р. суттєво підвищилися соціальні виплати, і це відчутно вплинуло на збільшення ринку в грошовому вираженні. Минуло майже 3 роки з того часу, як ситуація по кількості реалізованих упаковок стабілізувалася. Тобто, сьогодні підвищується вартість призначення. Статистичний аналіз показує, що вартість аптечного кошика забезпечується двома факторами: заміщення дешевих препаратів дорогими та призначення зайвих ЛЗ. Останнім часом на підвищення цін впливає також інфляція. У той час, коли ринок збільшується на 20–25%, обсяг продажу дорогих ЛЗ збільшується на 30–35%. На вітчизняному фармринку доля українських виробників становить 25% , Німеччини — 18%, Індії — 8%. США — 3%, тобто основна маса — 44% препаратів — імпортується з Європи; в натуральному вираженні частка України становить 64%, Європи — 16%, Індії — 8%, решта імпорту — 12%. Фактично 10 європейских фармацевтичних компаній і 10 вітчизняних дистриб’юторів контролюють весь ринок.

Це явище набирає ознак монополізації: хворий не обирає ЛЗ, їх йому призначають лікарі та нав’язують будь-яким способом. А з наслідками неправильного застосування препаратів (у вигляді збільшення кількості хронічно хворих, інвалідів та втрати працездатності) стикається держава. Тому перед МОЗ постало завдання створити формулярну систему, чітко сформулювати вимоги щодо доведення взаємозамінності. І третій крок —найскладніший. Сьогодні 80% ЛЗ вартістю до 13 грн. дають прибутку всього 30%, а 16% препаратів вартістю 25–50 грн. забезпечують суб’єктам господарювання 66% прибутку. Зменшення частки дорогих ЛЗ в асортименті аптек може призвести до їх збанкрутіння та закриття, особливо в сільській місцевості, де існує величезна мережа аптечних пунктів, які знаходяться на балансі районних аптек.

Без системи стандартизації надання медичних послуг неможливо не тільки розробити систему компенсації, але й вирішити проблему доступності і раціонального застосування ЛЗ. При розробці формулярів ДФЦ за основу взяв формуляр Великобританії. В. Чумак запевнив, що до кінця цього року формуляри будуть готові, і тоді постане питання, що робити в регіонах, враховуючи обсяги фінансування медицини. Виникне необхідність у створенні регіональних формулярів. ЛЗ будуть вказані у формулярах за міжнародною непатентованою назвою, а в регіональних, залежно від фінансування, можливо будуть застосовуватись торговельні назви препаратів.

Валентин Парій, президент асоціації лікарняних кас України, повідомив, що вітчизняні лікарняні каси функціонують понад 10 років, і головним їх завданням є медикаментозне забезпечення своїх членів у разі виникнення захворювання. Сьогодні лікарняні каси об’єднують понад 1 млн учасників, з початку 2008 р. акумульовано понад 61 млн грн., більше 80% яких було використано на медикаментозне забезпечення. Розглядаючи в цьому контексті ефективність використання ЛЗ, нині не можна говорити про стандартизацію медичних технологій і моніторування призначення тих чи інших препаратів. В лікарняних касах сформована, на погляд доповідача, унікальна система моніторування використання ЛЗ лікарняними касами України. Вона є автоматизованою і дає можливість отримати інформацію по кожному лікарю, кожній нозології, кожному лікувально-профілактичному закладу. У структурі витрат лікарняних кас на 1-му місці — антибіотики, на 2-му — інфузійні розчини, на 3-му — шприци та системи для інфузійної терапії. У 5–6% випадків призначення ЛЗ пацієнтам було нераціональними. З метою ефективного використання коштів на базі Житомирської обл. було запроваджено формулярну систему. Розробка національних формулярів буде сприяти раціональному й ефективнішому використанню фінансових ресурсів.

Наступні проблеми — система стандартизації медичних технологій та відсутність у системі охорони здоров’я фахівців з фармакоекономіки. Не існує на державному рівні системи, яка б унеможливила відпуск рецептурних препаратів без рецепта. На думку В. Парія, говорити сьогодні про адміністрування цінової політики на фармацевтичному ринку неправильно, необхідно створити багатокомпонентний механізм, який дасть можливість стратегічно відпрацювати систему медикаментозного забезпечення населення після ретельного фармакотерапевтичного і фармакоекономічного аналізу застосування тих чи інших препаратів.

Віктор Глуховський, голова асоціації лікарів Миколаївської області зазначив, що проблема ціноутворення торкнеться кожного громадянина України, вона негативно позначиться як на добробуті наших співгромадян, так і на стані їх здоров’я. Документи, які готує Національна рада, повинні передбачати відповідні наслідки. Не зрозуміло, чи відбулося насправді підвищення цін на препарати? З чим це пов’язано? Чи існує в Україні дієва система контролю за цінами на ЛЗ?

Було запропоновано фіксувати ціну на митниці та загальну граничну націнку. Ця ціна повинна бути в кожній аптеці, щоб будь-який відвідувач зміг порівняти ціну на препарат з фіксованою та мав можливість надіслати цей документ до контролюючих органів з метою перевірки його достовірності. Щодо отримання лікарями прибутків від фірм при призначенні тих чи інших ЛЗ доповідач зазначив, що цим питанням мають займатись професійні самоврядні організації.

Петро Багрій, президент Асоціації фармацевтичних виробників України (АФВУ), зазначив, що суттєве зростання цін на ЛЗ дійсно відбулося, в першу чергу воно було обумовлене підвищенням курсу гривні відносно долара. Уряд узяв на себе зобов’язання надати можливість учасникам ринку купувати валюту за курсом Національного банку України. Станом на сьогодні українські виробники цін на ЛЗ не піднімали, але їх не може не турбувати ситуація, яка склалася. Адже 50% вартості вітчизняних препаратів — це валютна складова. Національні виробники нині виготовляють приблизно 50% препаратів, що входять до Національного переліку, тому можуть частково вирішити проблему забезпеченості ЛЗ системи охорони здоров’я. Від АФВУ були висловлені такі пропозиції:

1. Внести зміни до Національного переліку, передбачивши закупівлі за державні кошти саме вітчизняних ЛЗ.

2. Повернутися до механізму державного замовлення в рамках державних програм МОЗ і розробити механізм державного замовлення на ЛЗ вітчизняного виробництва.

Олександр Возіанов, академік, президент Академії медичних наук України, запевнив присутніх, що стандарти лікування вже розроблені в академічних інститутах. Держава має фінансувати закупівлю більш якісних препаратів і тоді стандарти почнуть працювати. Необхідно забезпечити доступ до якісних ЛЗ на рівних умовах для всіх громадян України. Було запропоновано рекомендувати МОЗ України прискорити впровадження стандартів лікування.

Володимир Загорій, генеральний директор ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» підкреслив, що зараз іде жорстка боротьба за фармацевтичний ринок України, який до кінця року може досягти 3 млрд дол. Нині 75% цієї суми йде за кордон, і тільки 25% залишається в Україні, в той час як 70% упаковок ЛЗ, що споживаються, виробляється вітчизняними підприємствами. Сьогодні, коли наша країна вступила до СОТ, ми маємо грати за правилами, єдиними для всього світу. Але необхідне також державне регулювання у сфері обігу ЛЗ, і здійснювати його має МОЗ України. На його думку, імпортувати доцільно високотехнологічні ЛЗ, які не виготовляються в Україні.

Олег Мусій, президент Всеукраїнського лікарського товариства, зазначив, що одним із шляхів виходу з кризи у медикаментозному забезпеченні є введення професійного самоврядування фармацевтичних працівників. При цьому держава може передати цій професійній самоврядній організації певні повноваження, зокрема моніторинг дотримання норм відпуску ЛЗ в аптечних закладах.

Юрій Спіженко, екс-міністр охорони здоров’я України, зауважив, що 50% препаратів надходить в Україну через офшорні зони. Він також запропонував для покращення ситуації, що склалась в частині споживання ЛЗ, внести зміни до Закону України «Про рекламу», унеможливити безрецептурний відпуск рецептурних препаратів в аптечних закладах та ввести стандарти лікування.

Володимир Карасик, заступник голови Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення, повідомив, що проект змін до Закону України «Про рекламу» розроблено і розміщено для громадського обговорення на сайті Держслужби (www.dslz.gov.ua, www.apteka.ua). Нині Антимонопольний комітет та Державна інспекція з контролю за цінами перевіряє крупних дистриб’юторів та аптечні заклади на предмет виявлення змови.

Своє остаточне рішення учасники розширеного засідання Національної ради виклали у резолюції, яка буде передана до Кабінету Міністрів України.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!