Постмандрівниковий синдром: «сувенір», який можна «привезти» після зимових подорожей

Епідеміологічний зв’язок хвороби з фактом нещодавньої подорожі

Постмандрівниковий синдром є складним багатофакторним клінічним явищем, що потребує високої обізнаності від фармацевтів, особливо в сезон зимових подорожей. Розуміння географічних ризиків, інкубаційних періодів, клінічних патернів і «червоних прапорців» дає змогу вчасно виявляти небезпечні стани й забезпечувати безперервність пацієнтоорієнтованої допомоги.

Епідеміологічний контекст є фундаментальною частиною оцінки. Зокрема, при опитуванні відвідувача, що нещодавно повернувся з подорожі, першостільнику важливо уточнити опис маршруту, умови проживання, характер активності (купання, трекінг, відвідування ринків або ферм), можливі контакти з переносниками (комарі, кліщі, мухи цеце), вживання місцевої їжі або води, сексуальні контакти, а також дані про вакцинацію та хімієпрофілактику. Примітно, що вік, супутні захворювання та наявність імуносуп­ресії часто впливають на перебіг інфекцій та можуть зумовлювати нетипову клінічну картину.

По-перше, будь-який пацієнт, який звернувся із симптомами після нещодавньої подорожі, має розглядатися з урахуванням географічних ризиків. Географічна неоднорідність інфекційних агентів потребує максимально точного з’ясування маршруту, включно з окремими регіонами всередині країни перебування. Так, денге переважає в Азії та Латинській Америці, тоді як малярія має найвищі показники в країнах Африки.

Сезонність та локальні спалахи можуть радикально змінювати діагностичні пріоритети, зокрема у випадку грипу, COVID-19 або арбовірусних інфекцій.

Важливим чинником є також отримання медичної допомоги за кордоном, що асоціюється з підвищеним ризиком колонізації мультирезистентними бактеріями.

Латентні періоди більшості інфекцій не перевищують 2 тиж, однак низка збудників здатна проявлятися в ширших часових межах — від 2–6 тиж до кількох місяців і навіть років. Знання цих часових характеристик дає змогу фармацевту точніше інтерпретувати скарги пацієнта та формувати відповідні рекомендації. Так, більшість гострих інфекцій (денге, грип чи діа­рея мандрівника) мають інкубаційний період до 2 тиж, однак низка станів (зокрема черевний тиф, гострий ВІЛ, вірусні гепатити чи малярія) — 2–6 тиж, туберкульоз або лейшманіоз можуть маніфестувати через місяці чи навіть роки після подорожі, малярія може проявитися впродовж року після повернення з ендемічного регіону, вірусні геморагічні лихоманки (Ебола, Ласса) — зазвичай до 21 дня.

Важливим є й систематичний підхід до патологічних симптомів як ключових маркерів етіологічного спрямування. Наприклад, виражений абдомінальний біль може свідчити про черевний тиф або паратиф, а в паразитарному контекс­ті — про амебний або гнійний абсцес печінки, зміни психічного стану чи неврологічні симптоми — про бактеріальний менінгіт, арбовірусні енцефаліти, сказ або церебральну малярію, міалгії й артралгії у поєднанні з підвищеною температурою тіла — чикунгунья, денге або інфекція вірусу Зіка, еозинофілія є класичною ознакою паразитарних інфекцій.

Тривалість періоду підвищення температури тіла також має значення: >2 тиж може вказувати на бруцельоз, Ку-лихоманку, черевний тиф, гострий ВІЛ або паразитарні ураження, >6 тиж після повернення — потребує виключення меліоїдозу, туберкульозу, вірусних гепатитів B, C та E, африканського трипаносомозу, хронічних форм малярії, абс­цесів печінки.

Окремої уваги потребують фебрильні синдроми: синці та незвичайна кровоточивість можуть бути ознаками вірусних геморагічних лихоманок, постійний кашель — туберкульозу або кашлюку, різке порушення свідомості — менінгококової інфекції, рясна діарея — холери, нещодавній в’ялий параліч — поліомієліт або інші ентеровірусні ураження, жовтяниця — вірусних гепатитів або тяжкої малярії, тахіпное — COVID-19, грипу, MERS або навіть легеневої чуми.

Не менш значущими є шлунково-кишкові прояви: діарея мандрівника має переважно бактеріальну етіологію, однак може бути маркером більш небезпечних інфекцій (холера, амебний абсцес печінки).

Дерматологічні прояви є однією з найчастіших підстав для звернення після подорожей: висип може супроводжувати системні інфекції (кір, денге, арбовірусні ураження чи рикетсіози), петехії та пурпура — менінгококцемії або рикетсіозні захворювання, наявність чорного струпу з еритематозним обідком у мандрівника, який відвідував Південну Африку, часто пов’язана з африканською кліщовою лихоманкою.

Клінічна оцінка має враховувати також супутні чинники: вік, хронічні захворювання, імуносупресію, вакцинаційний статус та використання хімієпрофілактики. Ці дані допомагають зрозуміти можливі варіанти атипового перебігу інфекцій і визначити оптимальну маршрутизацію пацієнта.

Фармацевтична допомога в контексті постмандрівникового синдрому

У практичному вимірі при постмандрівниковому синд­ромі фармацевт виконує дві ключові функції: первинну клінічну оцінку та правильне консультування щодо подальших дій. Зокрема, фармдопомога при більшості легких постманд­рівникових захворювань має починатися із симптоматичного лікування. Однак потребує обов’язкового звернення до лікаря за наявності загрозливих симптомів.

При підвищеній температурі тіла

Розпочинати зниження підвищеної температури тіла слід з фізичних методів охолодження (обтирання водою кімнатної температури, провітрювання). При підвищенні температури тіла вище 38 °С (або 37,5 °C у пацієнтів із супутніми тяжкими захворюваннями, вагітних та осіб похилого віку) рекомендовано застосування жарознижувальних засобів (антипіретиків-анальгетиків, нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП)) у відповідних дозах. Тривалість самостійного застосування жарознижувальних засобів не повинна перевищувати 3 доби.

Загальні рекомендації мають включати дотримання ліжкового режиму, зниження фізичної активності та рясне пиття (до 3 л рідини на добу за відсутності протипоказань).

При діареї

Симптоматичне лікування легких випадків діареї спрямоване на відновлення водно-електролітного балансу та зменшення вираженості симптомів, тому обов’язково — прийом препаратів електролітів з вуглеводами. За необхідності можуть застосовуватися антидіарейні засоби, ентеросорбенти, засоби, що пригнічують перистальтику (слід дотримуватися обережності, особливо при підозрі на інвазивну інфекцію), антидіарейні мікробні препарати та інші антидіарейні засоби.

При диспептичних розладах (печії, ферментній недостатності) та проявах порушення функції жовчного міхура / жовчовідвідних шляхів

Так, при епізодичних проявах печії актуальним буде нетривале застосування антацидів, у тому числі їх комбінованих форм та інгібіторів протонної помпи. Полегшити стан при ферментативній недостатності, що могла виникнути під час подорожі (наприклад при переїданні, вживанні жирної / гострої їжі, або на фоні різкої зміни раціону) можуть допомогти препарати ферментів. При дискомфорті у правому підребер’ї, який може виникати при порушенні функції жовч­ного міхура / жовчовідвідних шляхів, для тимчасового полегшення в нагоді можуть стати жовчогінні лікарські засоби (холеретики / холесекретори).

При проявах застуди

Для полегшення застудних симптомів (риніт, кашель, біль у горлі), які можуть супроводжувати низку постманд­рівникових патологічних станів, рекомендації першостільника мають включати застосування анальгетиків-антипіретиків, НПЗП, протинабрякових назальних засобів та сольових розчинів.

«Червоні прапорці»

Завжди слід пам’ятати про необхідність термінової консультації лікаря, якщо симптоми тяжкі, тривають дов­ше встановленого терміну самолікування або включають ознаки, що потребують госпіталізації (наприклад при підоз­рі на малярію, вірусні геморагічні лихоманки чи черевний тиф). До загрозливих симптомів, що потребують негайного звернення до лікаря, належать підвищення температури тіла >39 °C, збереження температури тіла >38 °C >3–5 днів, поява сильного головного болю, болю в грудях / животі / попереку, задишки, порушення свідомості, судом, блювання / діареї, висипу або ознак злоякісної гіпертермії (температура тіла >40 °C, «мармурова» шкіра), загальний тяжкий стан, діарея, що триває >48 год, супроводжується підвищенням температури тіла, наявність слизу та/або крові в калі, часті болісні позиви, нудота / блювання, ознаки зневоднення, діарея у вагітних або дітей віком до 1 року, або одночасна діарея в декількох членів родини, печія, що триває >3 діб, супроводжується блюванням «кавовою гущею», кров’ю, чорними випорожненнями, задишкою, утрудненням ковтання, прогресуючим зменшенням маси тіла, постійне відчуття важкості після вживання жирної їжі, рясні «жирні» випорожнення, різке зменшення маси тіла, виражена втома, жовтяниця, свербіж шкіри, напад жовчної кольки, посилення болю / дискомфорту протягом 2–3 діб.

Отже, підвищення обізнаності та системний підхід до оцінки стану пацієнтів із постмандрівниковим синдромом дає змогу фармацевтам не лише ефективно підтримувати їх у разі легких станів, але й відігравати ключову роль у запобіганні ускладненням від небезпечних тропічних чи інших інфекцій, забезпечуючи безперервність пацієнтоорієнтованої допомоги.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!