Органи державного контролю лікарських засобів у ЄС: як побудована система

Європейська мережа

Система регулювання лікарських засобів в ЄС базується на мережі, що складається з близько 50 національних регуляторних органів з 31 країни Європейської економічної зони (28 держав — членів ЄС, Ісландії, Ліхтенштейну та Норвегії), Європейської комісії та Європейського агентства з лікарських засобів (European Medicines Agency — EMA).

Законодавство ЄС вимагає, щоб усі держави діяли за уніфікованими правилами та вимогами щодо надання дозволів на маркетинг, проведення фармаконагляду та інспекцій за дотриманням належних практик. Це дозволяє їм обмінюватися інформацією та покладатися на оцінки одна одної.

Дозвіл на маркетинг

Перш ніж отримати доступ на ринок, усі лікарські засоби мають отримати дозвіл на маркетинг (marketing authorisation), що надає право на їх продаж. Слід зазначити, що в Україні процедура реєстрації лікарських засобів передбачає надання (або продовження) дозволу на медичне застосування. Принципова різниця полягає в тому, що в ЄС реєстраційне посвідчення надає право на реалізацію лікарського засобу, а в Україні — на його медичне застосування відповідно до зареєстрованих показань та способів застосування.

Існує кілька шляхів отримання дозволу на маркетинг в ЄС — за централізованою процедурою (через ЕМА) або нецентралізовані процедури (через національні компетентні органи (national competent authorities)). Централізоване реєстраційне посвідчення дійсне у всіх державах — членах ЄС. Використання централізованої процедури є обов’язковим для більшості інноваційних препаратів. В основному лікарські засоби отримують дозвіл на рівні національних компетентних органів.

Якщо компанія бажає отримати дозвіл на маркетинг лікарського засобу в кількох державах-членах, вона може скористатися децентралізованою процедурою (одночасне подання заявки в кількох державах — членах ЄС, якщо він ще не був дозволений у жодній країні ЄС і не підпадає під дію централізованої процедури) або процедурою взаємного визнання (якщо препарат дозволений в одній державі — члені ЄС, компанія може подати заявку на визнання цього дозволу в інших країнах ЄС).

Правила та вимоги, що застосовуються до надання дозволу на маркетинг лікарських засобів у ЄС, є однаковими незалежно від способу отримання дозволу на маркетинг.

Нагляд за гравцями ринку

Виробники, імпортери та дистриб’ютори лікарських засобів у ЄС повинні отримати дозвіл перед початком своєї діяльності. Регуляторні органи кожної держави-члена несуть відповідальність за видачу дозволів на діяльність, що здійснюється на їхніх територіях. Усі дозволи на виробництво та імпорт, а також сертифікати належної виробничої практики (Good Manufacturing Practice — GMP) зберігаються в базі даних EudraGMDP, яку адмініструє EMA.

Виробники, зазначені в заявці на отримання дозволу на маркетинг лікарського засобу, підлягають інспекції, включаючи виробників, розташованих за межами ЄС, якщо між ЄС та країною виробника не укладено угоди про взаємне визнання (Mutual Recognition Agreements — MRA).

Еквівалентність між інспекційними органами держав-членів забезпечується та підтримується різними способами, включаючи спільне законодавство та спільні процедури для інспекцій, технічну підтримку, зустрічі, навчання, а також внутрішні та зовнішні аудити.

Для імпорту активних фармацевтичних інгредієнтів в ЄС потрібне письмове підтвердження, видане компетентним органом країни-виробника, що стандарти GMP відповідають європейським. Кожна партія лікарських засобів повинна бути сертифікована як виготовлена відповідно до вимог GMP, перш ніж вона може бути допущена на ринок ЄС.

Фармаконагляд

Фармаконагляд здійснюється протягом усього життєвого циклу лікарських засобів, доступних на європейському ринку.

Якщо виникає підозра щодо безпеки лікарського засобу, який дозволений у більш ніж одній державі-члені, у всьому ЄС вживають однакових регуляторних заходів, а пацієнтам та медичним працівникам у всіх державах-членах надаються одні й ті самі рекомендації. Усі підозрювані побічні ефекти, про які повідомляють пацієнти та медичні працівники, вносяться в базу EudraVigilance, якою керує EMA. Ці дані постійно контролюються EMA та національними органами контролю з метою виявлення будь-якої нової інформації щодо безпеки.

Фінансування

Європейська система державного контролю за лікарськими засобами базується на поєднанні двох джерел фінансування: державних коштів і зборів від компаній за надані послуги.

Так, EMA стягує плату за наукові консультації, оцінку зая­вок на отримання дозволу на маркетинг, науковий висновок щодо лікарського засобу для застосування у людини, продовження терміну дії реєстраційного посвідчення, науковий висновок після оцінки лікарського засобу для людини для ринків за межами ЄС, інспекції щодо дотримання стандартів GMP, належної клінічної практики (Good Clinical Practice — GCP), належної лабораторної практики (Good Laboratory Practice — GLP), стандартів безпеки для захисту мережевого трафіку (Protected Management Frames — PMF) та належної практики фармаконагляду (Good pharmacovigilance practices — GVP), моніторинг безпеки лікарських засобів протягом їхнього життєвого циклу, щорічний збір за фармаконагляд та щорічний збір за кожний дозвіл на маркетинг лікарських засобів за централізованою процедурою, що підпадають під дію Регламенту (ЄС) № 726/2004.

Очікується, що за підсумком 2025 р. близько 549,3 млн євро надійдуть від зборів та платежів, що стягуються за регуляторні послуги, та близько 48,9 млн євро з бюджету ЄС, головним чином для підтримки політик щодо орфанних та педіатричних лікарських засобів, передових методів лікування, а також мікро-, малих та середніх підприємств.

При цьому ЕМА компенсує національним компетентним органам їх роботу та участь їхніх співробітників у наукових комітетах, робочих групах та інших заходах ЕМА. У 2025 р. з бюджету ЕМА національним компетентним органам, за оцінками, буде виплачено 247 млн євро.

Як фінансуються національні компетентні органи, розглянемо на конкретних прикладах.

Швеція. Шведське агентство з медичної продукції (Swedish Medical Products Agency) підпорядковується Міністерству охорони здоров’я та соціальних справ і фінансується за рахунок зборів та державного фінансування.

Агентство видає дозволи на маркетинг, виробництво та дистрибуцію лікарських засобів, клінічні випробування, контролює обіг схвалених препаратів, виробництво та розподіл ліків, а також роботу аптек.

Близько 70% діяльності фінансується за рахунок зборів. Організація стягує плату за подання заявки на отримання дозволу на маркетинг, здійснення фармаконагляду та моніторинг відхилень на виробництві, а також річний збір за лікарські засоби, дозволені до реалізації. Якщо річний збір не сплачено, агентство може вилучити лікарський засіб з ринку.

Близько 20% фінансування надходить з державних асигнувань і ще близько 10% забезпечують гранти від держави, ЄС або інших донорів на конкретні ініціативи. Невикористані кошти з асигнувань та грантів повертаються.

Франція. Французьке національне агентство з безпеки лікарських засобів та медичних виробів (French National Agency for the Safety of Medicines and Health Products) знаходиться під керівництвом Міністерства охорони здоров’я Франції і фінансується переважно за рахунок системи медичного страхування.

У місію агентства входять надання дозволів на маркетинг лікарських засобів, контроль протягом усього життєвого циклу, вивчення наслідків їх застосування, збір та аналіз даних про побічні реакції, контроль якості продукції, перевірка виробничих потужностей та майданчиків дистриб’юторів.

Доступ до консультацій безкоштовний, але деякі інші послуги (наприклад заявка на отримання дозволу на маркетинг) можуть бути платними.

Згідно зі звітом агентства за 2023 р., основним джерелом доходів, що становить майже 92% від загальної суми, є грант від системи державного медичного страхування Франції. Друге джерело доходів надходить від роботи, яку агентство виконує для EMA, — 7,2%. Також частину коштів отримують від державних субсидій та інших ресурсів.

Ірландія. Агентство з регулювання продуктів охорони здоров’я (Health Products Regulatory Authority) Ірландії перевіряє компанії та установи, які тестують, виробляють або розповсюджують товари медичного призначення на відповідність стандартам та вимогам законодавства, видає дозволи на виробництво, реалізацію лікарських засобів після перевірки їх профілю безпеки, якості та ефективності, здійснює фармаконагляд.

Агентство значною мірою самофінансується за рахунок зборів. Згідно зі звітом організації за 2024 р., збори становлять 83% доходу, 13% фінансує Міністерство охорони здоров’я. Зокрема, плата стягується за отримання дозволу на маркетинг та внесення змін у реєстраційне посвідчення, заявку на клінічне випробування або суттєву модифікацію, отримання дозволу на оптову торгівлю та виробництво, заявки на паралельний імпорт, щорічні збори.

Польща. Згідно з річним звітом за 2024 р., основними джерелами доходів Управління реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біологічних препаратів Польщі (Office for Registration of Medicinal Products, Medical Devices and Biocidal Products) є збори, що стягуються в рамках його статутної діяльності. Зокрема, у зв’язку з наданням дозволу на маркетинг лікарських засобів, паралельний імпорт, клінічні випробування, а також продаж публікацій Польської Фармакопеї.

Система фінансування регуляторних органів може трохи відрізнятися, але спільною рисою є поєднання державних коштів та внесків бізнесу, який оплачує конкретні регуляторні послуги.

Скільки коштує дозвіл на маркетинг?

Які саме збори стягуються за отримання дозволу на маркетинг лікарських засобів, розглянемо на прикладі країн ЄC, а також держав, які виступають референтними для України у сфері регулювання лікарських засобів.

У Швеції збір за подання заявки на отримання дозволу на маркетинг лікарського засобу становить 600 тис. шведських крон (54,9 тис. євро). Затвердження реєстраційного посвідчення через децентралізовану процедуру або процедуру взаємного визнання залежить від того, чи лікарський засіб уже має дозвіл у Швеції: якщо так (Швеція — референтна країна) — 85 тис. крон (7,8 тис. євро), якщо ні (референтна країна — інша) — 150 тис. крон (13,7 тис. євро). Продовження існуючого дозволу вартує 200 тис. шведських крон (18,3 тис. євро), а річний внесок для збереження права на реалізацію — 60 тис. шведських крон (5,5 тис. євро).

У Франції вартість подання заявки на отримання дозволу на маркетинг запатентованого лікарського засобу залежить від процедури й ролі країни. Якщо Франція виступає референтною державою в децентралізованій процедурі, розмір збору становить 55 тис. євро, якщо ж референтною є інша країна — 35,7 тис. євро. При процедурі взаємного визнання, якщо референтною є інша країна, — 35,7 тис. євро, а якщо Франція виступає країною-референтом — 17,6 тис. євро. Запит на отримання дозволу на маркетинг патентованих препаратів, що стосуються генериків або біосимілярів, за децентралізованою процедурою, якщо Франція виступає референтною державою, — 23,1 тис. євро, якщо референтною є інша країна — 14,7 тис. євро. При процедурі взаємного визнання, якщо Франція є країною-референтом, — 7,7 тис. євро, якщо інша країна — 14,7 тис. євро.

В Ірландії збір за національні заявки на отримання дозволу на маркетинг становить 23,7 тис. євро, а при використанні процедури взаємного визнання — 16,6 тис. євро.

У Польщі плата за подання заявки на видачу реєстраційного посвідчення на референтний лікарський засіб становить 84 тис. злотих (19,8 тис. євро), для лікарських засобів з добре вивченим медичним застосуванням — 67,2 тис. злотих (15,9 тис. євро), для генериків за національною процедурою — 27,3 тис. злотих (6,4 тис. євро), продовження терміну дії дозволу на маркетинг — 10,5 тис. злотих (2,5 тис. євро).

У Латвії державне агентство з лікарських засобів (State Agency of Medicine) стягує плату за подання заявки на отримання дозволу на маркетинг лікарського засобу з новою або відомою активною речовиною в розмірі 4 тис. євро, на генеричні препарати — 2,5 тис. євро, продовження терміну дії дозволу — 1,5 тис. євро. За проведення процедури взаємного визнан­ня або децентралізованої процедури, якщо Латвія є країною-референтом, стягується 8,5 тис. євро. Річний збір за післяреєстраційне обслуговування лікарських засобів становить 900 євро.

В Естонії агентство з лікарських засобів (Estonian Medicines Agency) за професійну оцінку заяви на отримання реєстраційного посвідчення для лікарського засобу за національною та децентралізованою процедурою як референтної країни стягує 6 тис. євро.

У Словаччині за заявки, подані до Державного інституту контролю за лікарськими засобами (State Institute for Drug Control), сплачуються збори під час подання. За видачу рішення щодо окремої заявки на отримання реєстраційного посвідчення (повне досьє) для нової діючої речовини стягується 9,6 тис. євро, у випадку відомої активної речовини — 8 тис. євро. Таку ж суму стягують за видачу реєстраційного посвідчення для генеричного препарату. Отримання дозволу на маркетинг лікарських засобів з добре вивченим застосуванням коштує 6,4 тис. євро.

У Чехії Державний інститут контролю за лікарськими засобами (State Institute for Drug Control) стягує плату за експертну роботу (зокрема оцінку досьє) та адміністративні збори, які покривають витрати, пов’язані з проведенням процедур і видачею дозволів. За отримання дозволу на маркетинг за національною процедурою стягується 3–11 тис. євро, процедура взаємного визнання коштує близько 11 тис. євро, а децентралізована процедура — 13–16,5 тис. євро. Плата стягується за покриття витрат, пов’язаних із експертною діяльністю, що проводиться на запит заявників, та адміністративні збори.

У Болгарії під час запиту на адміністративну послугу щодо отримання реєстраційного посвідчення, внесення змін до нього, поновлення реєстраційного посвідчення, внесення змін до інформації про продукт, щорічних зборів за підтримувальні дії або відкликання існуючих реєстраційних посвідчень кожна заявка повинна супроводжуватися окремим платіжним дорученням із зазначенням точної суми державного збору за відповідну процедуру, розрахованої згідно з відповідними тарифами на збори. За отримання дозволу на маркетинг за національною процедурою стягується 15 тис. болгарських левів (7,7 тис. євро). У разі процедури взаємного визнання, якщо Республіка Болгарія є референтною країною, збір становить 16 тис. левів (8,2 тис. євро), а якщо не є референтною — 8 тис. левів (4,1 тис. євро). За децентралізованою процедурою, коли Болгарія виступає як референтна країна, тариф становить 20 тис. левів (10,2 тис. євро), а якщо не є референтною — 10 тис. левів (5,1 тис. євро). Для генеричних лікарських засобів, які проходять за національною процедурою, плата становить 7,5 тис. левів (3,8 тис. євро).

Національний центр громадського здоров’я та фармації Угорщини (National Centre for Public Health and Pharmacy) стягує збори за низку послуг, пов’язаних із регуляторною діяльністю. Зокрема, за наукові консультації щодо розробки нових лікарських засобів — від 100 тис. угорських форинтів (258 євро), за консультації, пов’язані з клінічними випробуваннями — 280 тис. форинтів (721 євро), за наукові консультації з питань фармаконагляду — 100–280 тис. форинтів (258–721 євро), за подання заявок на отримання реєстраційного посвідчення — 100–150 тис. форинтів (258–386 євро) без урахування ПДВ.

Національна організація з лікарських засобів (National Organization for Medicines) Греції у разі подання повної заявки (нова або відома активна речовина) стягує плату в розмірі 20 тис. євро. Для генеричних препаратів, що потребують проведення дослідження біоеквівалентності, розмір збору становить 14 тис. євро, а якщо таке дослідження не потрібне — 9 тис. євро. Заявка на отримання дозволу для комбінації вже відомих активних інгредієнтів оцінюється у 20 тис. євро, а поновлення реєстраційного посвідчення коштує 5 тис. євро.

Національне агентство з лікарських засобів та медичних виробів Румунії (National Authority of Medicines and Medical Devices) стягує плату за подання заявки на отримання дозволу на маркетинг. Розмір збору за повне досьє за національною процедурою становить 9,5 тис. євро, для генеричних лікарських засобів — 5,7 тис. євро, а для препаратів із добре відомим медичним застосуванням — 6,6 тис. євро.

Стосовно України, майбутній орган державного конт­ролю також зможе отримувати плату за надані послуги у сфері реєстрації лікарських засобів. Наразі відповідні послуги надає Державне підприємство «Державний експертний центр МОЗ України» (ДЕЦ). Згідно з наказом МОЗ від 9.12.2024 р. № 245 «Про затвердження вартості послуг», експертиза матеріалів щодо реєстрації лікарських засобів за повним досьє коштує 509,97 тис. грн (10,5 тис. євро), генериків однокомпонентних — 317,25 тис. грн (6,6 тис. євро), багатокомпонентних — 338,22 тис. грн (7,0 тис. євро), лікарських засобів з добре вивченим застосуванням — 408,3 тис. грн (8,4 тис. євро), а для препаратів, зареєстрованих за централізованою процедурою компетентним органом ЄС, — 150,7 тис. грн (3,1 тис. євро).

Серед розглянутих країн найвища вартість подання заявки на отримання дозволу на маркетинг відзначається у Швеції та Франції. Вартість реєстрації лікарських засобів в Україні за повним досьє відповідає рівню Румунії, але є вищою, ніж у Латвії та Болгарії.

Реєстрація генеричних препаратів коштує приблизно стільки ж, як у Польщі, проте перевищує латвійські ставки. Для препаратів із добре вивченим медичним застосуванням вартість послуги в Україні нижча, ніж у Польщі, а подання заявки за повним досьє дорожче, ніж отримання дозволу на маркетинг нової або відомої активної речовини в Латвії.

Ліцензія на відкриття аптеки

У системі контролю обігу лікарських засобів не лише виробники перебувають під наглядом, але й аптеки і дистриб’ютори. У всіх країнах ЄС для відкриття та ведення аптеки необхідна ліцензія. Вона може бути надана державним органом, а у федеративних державах це питання регулюється на місцевому рівні.

Наприклад, у Швеції, щоб відкрити та керувати аптекою, необхідно подати заявку на отримання ліцензії від Шведського агентства з медичної продукції. Плата за подання заявки становить 20 тис. шведських крон (1,8 тис. євро) за аптеку. Плата за подання заявки має бути сплачена, навіть якщо її не схвалено. Також сплачується річний збір у сумі 11,5 тис. шведських крон (1,1 тис. євро) за кожну аптечну ліцензію.

В Ірландії аптеки мають бути зареєстровані як роздрібні аптечні підприємства у Фармацевтичному товаристві Ірландії (Pharmaceutical Society of Ireland). Якщо заявка подається більш ніж за 60 днів до запропонованої дати відкриття, реєстраційний збір становить 3,3 тис. євро, а якщо менше — 4,3 тис. євро.

У Франції ліцензію видає генеральний директор регіо­нального агентства охорони здоров’я (general manager of the regional health agency) на підставі висновку представника держави в департаменті, а також від регіональної ради палати фармацевтів (Regional Council of the Chamber of pharmacists) та представників професійних фармацевтичних синдикатів.

У Польщі необхідно отримати дозвіл від Головного фармацевтичного інспекторату (Chief Pharmaceutical Inspectorate).

В Україні ліцензії на здійснення господарської діяльності у сфері лікарських засобів видає Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками. За видачу ліцензії необхідно сплатити до держбюджету платіж у розмірі одного прожиткового мінімуму, який діє на момент ухвалення рішення про видачу ліцензії (у 2025 р. — 3028 грн (62,6 євро)).

Ліцензія на оптову торгівлю

Ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами у ЄС видають національні компетентні органи кожної держави-члена. Наприклад, у Франції — Французьке національне агентство з безпеки лікарських засобів та медичних виробів, у Швеції — Шведське агентство з медичної продукції (заявка на отримання дозволу на оптову торгівлю коштує 45 тис. шведських крон (4,1 тис. євро)), в Ірландії — Агентство з регулювання продуктів охорони здоров’я, а в Польщі, як і у випадку з аптеками, — Головний фармацевтичний інспекторат. В Україні за видачу ліцензій на оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами відповідальна Державна служба України з лікарських засобів та конт­ролю за наркотиками (оплата за ліцензію становить один прожитковий мінімум).

Україна стоїть на порозі трансформації системи конт­ролю лікарських засобів, яка відповідатиме європейським стандартам. Попри уніфіковані правила та вимоги, у кожній країні ЄС існують свої особливості, тому важливо розумно адаптувати найкращі європейські практики, поєднуючи їх із національним досвідом та реальними потребами ринку.

Запровадження в Україні єдиного органу державного контролю за лікарськими засобами — це важливий крок до формування системи, наближеної до європейської моделі. Відповідно до концепції його діяльності, фінансування передбачається з трьох основних джерел: плата за експертизу досьє лікарських засобів, щорічні збори від учасників ринку та оплата за користування електрон­ним кабінетом. Такий підхід у цілому узгоджується з практикою більшості країн ЄС, де компетентні органи також фінансують свою діяльність за рахунок заявників, сплачуючи за реєстраційні процедури, річні внески, послуги фармаконагляду тощо.

Водночас у країнах ЄС переважає модель співфінансування, коли надходження від ринку доповнюються державними бюджетними асигнуваннями, що забезпечує стабільність системи та знижує ризик залежності від кількості поданих заявок.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!