Легені після зимових інфекцій: як допомогти організму відновитися

Чому легені не відновлюються миттєво?

Тривала реабілітація після інфекцій, у тому числі зимових ГРВІ, зумовлена феноменом стерильного запалення. Навіть після знищення вірусу імунна система продовжує реагувати на молекули пошкоджених тканин. Через активацію комплексів NLRP3 та викид цитокінів у легенях підтримується активність нейтрофілів, які можуть ненавмисно пошкоджувати здорові клітини, спричиняючи набряк та ризик фіброзу. Цей процес, своєю чергою, може призводити до низки функціональних порушень:

• гіперреактивність бронхів (через сенсорну чутливість рецепторів холодне повітря чи пил зумовлюють тривалий сухий кашель);
• порушення очищення (пошкоджені вірусом війки епітелію не здатні виводити слиз; мокротиння стає в’язким, що створює умови для розвитку вторинних бактеріальних інфекцій);
• зниження еластичності та газообміну (набряк тканин і дефіцит сурфактанта заважають легеням вільно розправлятися, що сповільнює проникнення кисню в кров, проявляючись задишкою та втомлюваністю навіть при мінімальних зусиллях).

Особливо тривалим є відновлення після вірусних пневмоній та COVID-19, де порушення вентиляційно-перфузійного співвідношення потребує тривалого часу для повернення до норми (Rock K.L. et al., 2010; Herrero R. et al., 2018; Fröhlich E., 2021; Turakulova H.E. et al., 2023; Sumitomo T. et al., 2024).

Стратегії відновлення

Легені забезпечують безперервний та ефективний газообмін між зовнішнім середовищем і внутрішнім простором організму завдяки унікальній архітектурі своєї ніжної епітеліальної поверхні. Висока продуктивність цього процесу досягається завдяки здатності легеневої тканини до пружної деформації та наявності розгалуженої судинної мережі, що сприяє миттєвій дифузії газів. Проте колосальна площа контактної поверхні робить орган вразливим до постійного впливу патогенів, токсинів та подразників. За сприятливих умов легені здатні до швидкого самовідновлення через регенеративні процеси, які повністю повертають їм первинну структуру та функціональність. Водночас у відповідь на тривале або масштабне пошкодження організм запускає механізми нерегенеративного загоєння, що призводить до заміщення еластичної тканини жорстким рубцевим фіброзом. Це локальне ущільнення структури з часом спричиняє серйозну втрату функціональних резервів та підвищення захворюваності (Lucas A. et al., 2020). Саме тому відновлення легень слід розглядати як активний процес, що можна і необхідно свідомо підтримувати для збереження життєвої енергії.

Основою реабілітації легень є відновлення повної амплітуди руху діафрагми. Зокрема, ключовим елементом реабілітації є тренування м’язів вдиху, спрямоване на зміцнення діафрагми та допоміжних дихальних м’язів. Водночас найбільш обґрунтованим методом вважається тренування порогового тиску, яке дозволяє чітко дозувати навантаження, хоча важливо дотримуватися помірної інтенсивності — зазвичай у межах 15–50% від індивідуального максимуму (запобігає виснаженню м’язів та накопиченню молочної кислоти). Додатково підтримати дихальну систему можуть спеціальні дихальні техніки, як-от діафрагмальне дихання та видих через стиснуті губи. Вони можуть сприяти оптимізації вентиляції, запобігати передчасному закриттю дрібних дихальних шляхів і дають змогу діафрагмі працювати в більш економному режимі. Для пацієнтів із вираженими обмеженнями рухливості доцільно використовувати нейром’язову електростимуляцію, яка підтримує м’язову масу пасивним шляхом, готуючи базу для подальшої активної реабілітації. Важливу роль у відновленні відіграє зміцнення міжреберних м’язів та м’язів верхнього плечового поясу через плавання або спеціальні вправи, що допомагають діафрагмі виконувати вдих. Системні фізичні тренування, зокрема аеробні вправи та силові навантаження з еластичними стрічками чи гантелями, не лише зміцнюють мускулатуру, а й чинять потужний протизапальний вплив. Вони сприяють поліпшенню роботи мітохондрій та зниженню рівня оксидативного стресу, що безпосередньо впливає на витривалість всього організму. За необхідності такі тренування можуть супроводжуватися неінвазивною вентиляцією з позитивним тиском, яка допомагає знизити зай­ве навантаження з дихальної системи під час пікових зусиль (Cao Y. et al., 2022).

Легеневий сурфактант виконує фундаментальну роль, яка виходить далеко за межі простого зниження поверхневого натягу та полегшення механічної роботи дихання. Оскільки епітелій легень є відкритим інтерфейсом, що постійно контактує із зовнішнім середовищем, сурфактант стає вирішальним першим ешелоном імунного захисту. Він не лише оптимізує біофізичні властивості легеневої тканини, а й активно сприяє елімінації патогенів, модулюючи поведінку запальних клітин. Особливу цінність у цьому аспекті відіграють гідрофільні білки — хоча вони становлять лише малу частку складу сурфактанта, саме вони забезпечують його виражену антимікробну активність (Han S. et al., 2015). Окрім того, регенерація сурфактанта суттєво залежить від жирів (Schipke J. et al., 2020).

Таким чином, одним з фундаментальних принципів реабілітації є адекватна нутритивна підтримка. Раціон пацієнта в період відновлення має бути калорійним, але з помірним вмістом вуглеводів, щоб уникнути надмірного утворення вуглекислого газу, який збільшує вираженість задишки. Пріоритет надається високобілковій дієті та корисним жирам, а за потреби — спеціалізованим сумішам, збагаченим сироватковим пептидом, L-карнітином та поліненасиченими жирними кислотами. Такий збалансований підхід — можливість перевести організм із режиму виснаження в режим відновлення, забезпечуючи діафрагму необхідними ресурсами для подальшої роботи (Cao Y. et al., 2022).

• У сучасній стратегії відновлення легень після ГРВІ особ­лива увага приділяється антимікробним пептидам, які розглядаються як перспективна альтернатива антибіо­тикам. Оскільки післявірусні ускладнення часто супроводжуються ризиком приєднання бактеріальних інфекцій та розвитком запальних процесів, використання пептидів відкриває нові можливості для лікування. Ці сполуки мають здатність не лише безпосередньо знищувати широкий спектр хвороботворних бактерій, а й виступати в ролі активних імуномодуляторів. Дослідження підтверджують, що терапевтичні пептиди виявляють значну ефективність у боротьбі з гострими ураженнями легеневої тканини та здатні стримувати розвиток фіброзу, а основний механізм їхньої дії полягає в цілеспрямованому впливі на запальні осередки та підтримці регенеративних процесів на клітинному рівні (Li S. et al., 2023).
• Дослідження впливу L-карнітину свідчить, що ця амінокислота є потужним каталізатором відновлення при поєднанні з тренуваннями. Додавання лише 2 г L-карнітину щодня до програми фізичних та дихальних вправ дозволяє досягти значно кращих результатів, ніж лише самі тренування (пацієнти, які вживали цю дієтичну добавку протягом 6 тиж, відмічали приріст сили дихальних м’язів та витривалості під час ходьби). Водночас при прийомі L-карнітину рівень лактату в плазмі крові залишається значно нижчим, а показники артеріального тиску та частоти серцевих скорочень — стабільнішими. Це означає, що організм менше закислюється і швидше відновлюється, що допомагає легеням та м’язам працювати ефективніше, зменшуючи метаболічний стрес для всього тіла (Borghi-Silva A. et al., 2006).
• Що стосується омега-3 жирних кислот, то оцінка їх терапевтичного потенціалу виявила їхню виражену здатність пом’якшувати запальні процеси та зменшувати вираженість структурних пошкоджень легеневої тканини. Так, повідомляється, що регулярне надходження до організму докозагексаєнової (ДГК) та ейкозапентаєнової кислот (ЕПК) сприяє відновленню паренхіми легень навіть після агресивного інгаляційного впливу забруднювачів. Завдяки своїм біохімічним властивостям ці поліненасичені омега-3 жирні кислоти сприяють нормалізації рівня запальних цитокінів та допомагають долати оксидативний стрес, повертаючи показники організму до фізіологічної норми. Результати досліджень підтверджують потужний захисний ефект ДГК та ЕПК: вони не лише блокують розвиток місцевого запалення, а й перешкоджають відкладенню частинок PM2.5 у тканинах, нівелюючи їхню пряму цитотоксичну дію. Отже, включення омега-3 жирних кислот у протоколи реабілітації є ключовим молекулярним механізмом для захисту респіраторної системи та підтримки регенеративних процесів у легенях (Li J. et al., 2022).

Не слід забувати й про активну вітамінізацію в період відновлення. Зокрема, у фокусі уваги в цьому контексті — вітамін D. Повідомляється, що прийом вітаміну D відіграє важливу роль у зміцненні захисних сил організму, зокрема, його прийом протягом 3 міс суттєво посилює антимікробну активність рідини, що вкриває поверхню дихальних шляхів. Це, своєю чергою, може підвищувати здатність легень самостійно протистояти інфекціям та одночасно збільшувати кількість вітаміну в плазмі крові до необхідного рівня. Проте слід зауважити, що ефективність такого відновлення безпосередньо залежить від способу життя, адже у осіб, які курять, цей захисний механізм працює значно гірше. Куріння пригнічує здатність епітелію дихальних шляхів правильно переробляти вітамін D та блокує вироблення кателіцидину — природного антибіотика. Таким чином, тютюновий дим фактично «вимикає» позитивний вплив вітаміну D на імунітет легень, що робить відмову від куріння критично важливою умовою для повного відновлення дихальної системи (Vargas Buonfiglio L.G. et al., 2017).

Окрім нутритивної підтримки та фізичних вправ, знач­ну роль у процесі регенерації відіграє середовище, у якому перебуває пацієнт.

Достатня кількість води в організмі є базовою умовою для підтримки нормальної в’язкості мокротиння, оскільки лише належна гідратація дозволяє війкам епітелію ефективно очищувати бронхи (Bustamante-Marin X.M. et al., 2017; Edwards D.A. et al., 2023).

Примітно, що легені в період відновлення стають вкрай чутливими до параметрів навколишнього середовища, тому оптимізація мікроклімату є обов’язковим етапом реабілітації. Підтримка вологості повітря на рівні 40–60% запобігає пересушуванню слизових оболонок (Byber K. et al., 2021), а дотримання температурного режиму в ме­жах 20 °C полегшує дихання³.

«Червоні прапорці»: коли варто звернутися до лікаря?

Процес відновлення респіраторної системи організму, зокрема легень, може тривати від 2 до 6 тиж. Проте існують «червоні прапорці», як-от задишка при мінімальному фізичному навантаженні, біль у грудній клітці при глибокому вдиху, тривала субфебрильна температура (37,2–37,5 °C), кашель, вираженість якого збільшується вночі⁴, сатурація кисню <94% у стані спокою (Louman S. et al., 2023) тощо. Ці симптоми можуть свідчити про розвиток погіршення стану та потребують негайного звернення за консультацією до лікаря.

Як бачимо, легені мають значний потенціал до відновлення після хвороб, однак лише в разі створення для цього відповідних умов.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!