Про стрес та його симптоматику з огляду на локальний контекст
Стрес — реакція організму, яка виникає у відповідь на фізичну чи розумову напруженість або ж загрозу для життя (поширене відчуття, яке переживає людина, коли перебуває під тиском, перевантажена або не може впоратися зі своїми емоціями).
- Повідомляється, що майже половина (47%) українців відчувають високий рівень стресу1.
Феномен стресу являє собою складний нейрогуморальний процес, в основі якого лежить активація гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі. Ця каскадна реакція супроводжується інтенсивним викидом катехоламінів, зокрема адреналіну та кортизолу, що зумовлює системні зміни у функціонуванні серцево-судинної системи та метаболічних процесах. Біологічне значення цього механізму полягає в мобілізації ресурсів організму для адаптації до стресора або його нівелювання, проте тривала експозиція до подразників призводить до виснаження адаптаційних резервів.
Стрес може залишатися непомітним, але його довготривалість погіршує загальний стан людини, а реакції на стрес посилюються. Загалом клінічна картина стресу характеризується поліморфністю симптомів, які охоплюють як психоемоційну, так і соматичну сфери та можуть проявлятися в різні моменти життя на багатьох рівнях:
- на рівні фізичних відчуттів (напруга у м’язах, головний біль, запаморочення, нудота, слабкість, порушення апетиту та сну);
- на рівні поведінки (зловживання психоактивними речовинами, зниження мотивації, відстороненість та самоізоляція, прояви агресії, коливання настрою, зниження сексуального потягу);
- на рівні емоцій (тривожність, гнів, сум, роздратування, «замороження емоцій», їх відсутність тощо);
- на когнітивному рівні (втрата концентрації, зниження пам’яті, забудькуватість, неуважність, труднощі з концентрацією).
Окремою ланкою є панічні атаки — пароксизмальні стани інтенсивної тривоги, що супроводжуються вираженою вегетативною симптоматикою: тремором, гіпергідрозом, задишкою та критичним пришвидшенням серцевого ритму.
Паралельно з цим можуть відмічатися соматичні розлади у вигляді порушень роботи шлунково-кишкового тракту, дерматологічної патології, інсомнії та тахікардії.
Цікаво, що стрес — це захисна реакція нашого організму, без якої людина була б вразливою й не здатною протистояти труднощам. Адже, як виявляється, незначна кількість стресу може бути навіть корисною (еустрес), мотивуючи людину до змін та досягнення цілей (наприклад у випадку складання іспиту або виступу на спортивних змаганнях).
Але надмірна кількість стресу, особливо коли вона виходить з-під контролю, може негативно вплинути на настрій, фізичне та психічне благополуччя, а також на стосунки. Зокрема, у разі переходу стресу в хронічну стадію гострота симптомів може нівелюватися, проте деструктивний вплив на організм — посилюватися через стабільне функціонування в режимі дистресу. Це може призводити до розладів харчової поведінки, спричиняючи різку зміну маси тіла та метаболічний дисбаланс. Тривалий психологічний тиск, особливо в умовах воєнного стану, стає тригером для розвитку низки коморбідних станів, як-от цукровий діабет, системні серцево-судинні хвороби, онкологічні процеси та імуносупресія, що підвищує вразливість до інфекцій. Найбільшу загрозу хронічний стрес становить для ментального здоров’я, оскільки він здатен суттєво декомпенсувати вже наявні в анамнезі порушення або спровокувати розвиток нових психічних розладів.
- Результати четвертої хвилі всеукраїнського дослідження щодо психічного здоров’я українців під час війни засвідчили, що погіршення сну відчувають 50% респондентів, виснаженість — 49%, поганий настрій — 49%, емоційну нестабільність — 45%. Лише 4,1% опитаних оцінюють свій загальний ментальний стан як дуже хороший, тоді як 34,3% — як поганий або дуже поганий2. Водночас майже три чверті респондентів регулярно стикаються зі стресом або тривогою3.
Як справитися зі стресом: рекомендації в межах фармдопомоги
Попри те що стрес — природна реакція, самостійно контролювати її організму може бути досить складно. Особливо сьогодні, коли нам доводиться виживати в середовищі, повному низки стресових факторів. Але якщо знати, як раціонально піклуватися про своє ментальне та фізичне здоров’я, то буде значно легше пережити випробування важких часів.
Звісно, повністю позбутися стресу, тим паче під час війни, навряд чи вдасться. Проте є стратегії, які можуть допомогти контролювати його, щоб не допустити появи дистресу (емоційне виснаження, стресові розлади та поведінкові проблеми). Першочергово важливо розвивати резильєнтність — здатність позитивно пристосовуватися до складних обставин, залишатися функціонально здоровими та навіть знаходити ресурс для особистісного зростання після травматичного досвіду. Зокрема, важлива порада — зосереджувати увагу на речах, які підвладні особистому контролю людини: створенні безпечного простору, піклуванні про близьких, запасах їжі, води та ліків. Не менш важливо організувати чітке планування дня та графік роботи — це дає можливість повернути відчуття керованості життям. Важливою складовою є й інформаційна гігієна: слід стежити лише за офіційними джерелами, щоб уникнути фейків, які посилюють тривожність, та робити регулярні паузи у споживанні новин, аби не розвинути психологічної залежності.
Для підтримки фізичного та ментального здоров’я варто подбати про збалансоване вітамінізоване харчування, відмовившись від надмірного фастфуду, та налагодити (наскільки це можливо залежно від обставин) режим сну, зокрема, навіть в умовах повітряних тривог. Окремий важливий нюанс — фізична активність: прогулянки, велосипед, йога або навіть просте прибирання можуть допомогти усунути м’язову напругу та сприяти «насиченню» головного мозку киснем, адже панікувати набагато важче, коли тіло в русі.
Корисним втручанням є додавання у своє життя практик уважності (mindfulness), які вчать приймати емоції без осуду та фокусуватися на моменті «тут і зараз». Також варто нормалізувати ритм дихання за допомогою спеціальних технік — це один зі швидких способів пригальмувати стресову реакцію організму.
Примітно, що психологічну стійкість підживлюють позитивні взаємини та творчість. Не варто соромитися просити про допомогу та розмовляти про свої страхи з тими, кому довіряєте, — спілкування може допомогти заспокоїти нервову систему краще за будь-що інше. Водночас турбота про інших — людей, тварин чи рослин — також може допомогти знизити рівень депресії та ризики для здоров’я. Варто надихатися саморозвитком, приділяти час улюбленим хобі та практикувати вдячність, починаючи з самого себе. Це може допомогти змістити фокус із негативу на те, що є справді цінним, підтримати мотивацію та допомогти впоратися з психологічним болем, зокрема під час війни. Якщо ж людина відчуває, що не справляється самотужки, варто їй порадити звернутися до фахівця з ментального здоров’я.
Фармдопомога
Для тимчасового полегшення стану відвідувача аптеки при появі таких симптомів, як втома, млявість, роздратованість, зниження концентрації уваги, безсоння, депресія, апатія, агресивність у відповідь на вплив стресу, за відсутності симптомів, що могли б свідчити про значну загрозу для здоров’я чи навіть життя, першостільник повинен рекомендувати мінімізувати, за можливості, вплив стресових факторів. А для зменшення проявів наявних симптомів призначити безрецептурні препарати відповідної дії — седативні, снодійні, анксіолітики, антидепресанти (рослинного походження) та надати рекомендації щодо способів подолання стресу4.
«Червоні прапорці»
За своєчасного втручання більшість людей, які пережили травматичний досвід, долають емоційні та поведінкові проблеми самостійно. Якщо ж ці прояви довготривалі, інтенсивні та впливають на особисте та професійне життя, варто звернутися за професійною підтримкою до фахівця з ментального здоров’я. Зокрема, варто скерувати постраждалу внаслідок стресу людину на консультацію, якщо у неї є:
- емоційна нестабільність (постійне відчуття тривоги, страху, провини чи сорому, що заважають жити, а також різкі перепади настрою та втрата інтересу до того, що раніше приносило радість);
- фізичне виснаження (тривала втома, розлади сну, тахікардія, напруга в тілі або проблеми з травленням, які не мають, на перший погляд, обґрунтування);
- зміни в поведінці (труднощі з концентрацією, спалахи агресії, надмірна підозрілість або прагнення ізолюватися від близьких);
- кризові стани (конфлікти в родині та на роботі, деструктивні звички (зловживання алкоголем чи вживання наркотичних речовин), думки про самоушкодження або наявність досвіду насильства).
Наприкінці відзначимо, що всім важливо усвідомлювати, що звернутися по допомогу — це визнання не слабкості, а того, що для людини її життя має цінність, її спокій вартий боротьби. Ніхто не повинен проходити через це наодинці. Тож не забувайте про це і дайте змогу як собі, так і тим, хто поруч, зробити цей важливий перший крок — від виснаження до можливості знову дихати на повні груди, попри всі труднощі сучасного світу.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим