Про травми та травмаорієнтовану допомогу
Сьогодні в умовах сучасних суспільних потрясінь проблема комунікації з глибоко травмованими пацієнтами набуває особливої актуальності. Попри те що, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), лише у 5,6% людей із щонайменше 70% тих, хто протягом життя стикаються з травматичними подіями, відмічається розвиток ментальних розладів, зокрема посттравматичного стресового розладу (ПТСР). В умовах воєнних конфліктів ці показники набувають більш критичного виміру. Повідомляється, що поширеність депресії, тривоги та ПТСР під час конфлікту або війни суттєво підвищується, сягаючи 28,9; 30,7 та 23,5% відповідно (Lim I.C.Z.Y. et al., 2022). У цьому контексті стає цілком зрозуміло, що значна частина українців, ймовірно, перебуває в стані глибокої психологічної травматизації та потребує допомоги.
Травмаінформована допомога — це організаційна модель надання медичної допомоги, розроблена для пом’якшення психологічної травми людини та запобігання повторній травматизації під час отримання цієї допомоги.
Принципи травмаорієнтованої допомоги базуються на 4 основних постулатах: усвідомлення далекосяжного впливу травми, розпізнавання ознак травми у пацієнтів, їхніх сімей та тих, хто бере участь у догляді за ними, реагування шляхом застосування політики, що забезпечує розуміння, співчуття та етичні принципи, та протидія повторній травматизації пацієнтів і персоналу (рисунок) (Hart L. et al., 2024).
Впровадження травмаінформованої допомоги може значно покращити процеси, пов’язані зі скринінгом, оцінкою, плануванням терапії та розміщенням пацієнтів, а також знизити ризик повторної травматизації. Зокрема, шляхом покращення комунікації між пацієнтами та представниками сфери охорони здоров’я травмаінформована допомога може сприяти проясненню непорозумінь щодо лікування та його результатів (Бартош О. та ін., 2025).
Гайд з травмаорієнтованої допомоги в контексті аптечної практики
Аптека є особливим простором у системі охорони здоров’я: вона поєднує відкритість публічного місця з необхідністю ведення глибоко особистісних розмов. Пацієнт із травматичним анамнезом особливо гостро відчуває цю суперечність — він змушений обговорювати болісні теми в умовах, позбавлених конфіденційності. Тому першим завданням фармацевта має бути фізичне забезпечення простору безпеки: запрошення пройти до відокремленої зони, зменшення зовнішніх подразників, уникнення стояння навпроти пацієнта в позиції, що може сприйматися як домінантна або загрозлива.
А от що стосується так званих комунікативних скриптів, то, попри зростання наукового інтересу до проблематики травмаінформованої допомоги, це питання у контексті фармацевтичної практики поки що залишається недостатньо дослідженим. Більшість наявних рекомендацій орієнтована на лікарів, тоді як фармацевти, які щоденно взаємодіють із травмованими пацієнтами на 1-й лінії допомоги, майже позбавлені належного методологічного інструментарію.
З огляду на це пропонуємо розглянути варіанти рішень, адаптувавши їх під фармацевтичну діяльність. Адже подальше спілкування з глибоко травмованими пацієнтами є не просто набором «ввічливих фраз» чи технічних алгоритмів. Це науково обґрунтована мовленнєва архітектура, що спирається на нейробіологію травматичної реакції, полівагальну теорію і засади травмоцентричної допомоги.
Для того щоб будувати ефективні комунікативні скрипти, фахівець передусім має розуміти, що відбувається у головному мозку та тілі травмованої людини в момент взаємодії.
Що відбувається з нервовою системою після психологічної травми?
Психологічна травма — це не просто спогад про жахливу подію. Це нейробіологічна перебудова, яка змінює архітектуру реагування нервової системи на загрозу назавжди або на тривалий час. У відповідь на травму мигдалеподібне тіло — центральний детектор небезпеки лімбічної системи — набуває гіперчутливості. Воно починає зчитувати нейтральні стимули як потенційно загрозливі, запускаючи каскад нейроендокринних реакцій: вивільнення кортизолу, адреналіну та норадреналіну, що переводять організм у режим «бий або тікай». Паралельно пригнічується активність префронтальної кори — зони, відповідальної за раціональне мислення, планування та регуляцію емоцій (Kredlow A.M. et al., 2022; Davis L.L. et al., 2024). Це означає, що травмований пацієнт може здаватися «нерозумним», «агресивним» або «неспроможним до співпраці» навіть під час рутинної консультації.
Полівагальна теорія Стівена Порджеса надає ще глибше розуміння цих процесів, виокремлюючи три еволюційно зумовлені стани нервової системи: соціальної залученості (вентральний вагальний комплекс), мобілізації для боротьби або втечі (симпатична активація) та завмирання або відключення (дорсальний вагальний комплекс). Пацієнт у стані симпатичної активації сприйматиме будь-яку поспішність, різкість чи командні інтонації фахівця як підтвердження небезпеки. Пацієнт у стані дорсального завмирання — навпаки, видаватиметься апатичним, байдужим, нездатним до відповіді, що може помилково інтерпретуватися як небажання співпрацювати (Porges S.W., 2025). Наприклад, коли фармацевтичний працівник використовуватиме зневажливі чи стигматизуючі слова, він посилюватиме внутрішній стрес у відвідувача аптеки — «алостатичне навантаження», яке може суттєво послаблювати організм, погіршувати самопочуття та навіть знижувати ефективність терапії.
Примітно, що відвідувачі часто «приміряють» на себе ярлики, які чують від медпрацівників, починаючи сприймати себе гірше, що веде до втрати мотивації лікуватися. Наприклад, слово «рецидив» у медицині може сприйматися як обвинувачення, ніби пацієнт з рецидивом — «рецидивіст», сам винен у своїй хворобі чи поведінці. Це принизливо і відштовхуватиме людину від допомоги. Тому такі слова варто змінювати на більш зрозумілі та нейтральні, що підтримують гідність людини. Пам’ятаймо: ми допомагаємо людині, а не судимо злочинця!
Часто буває, що молоді спеціалісти копіюють стиль спілкування досвідчених колег, навіть якщо він не зовсім етичний. Наприклад, якщо в колективі прийнято жартувати над скаргами відвідувачів чи ставитися до них зверхньо, цей стиль переходить далі. Однак важливо свідомо обирати емпатичну модель поведінки.
Відвідувачі можуть мати негативний досвід у медицині, тому і в аптеці вони можуть поводитися тривожно. Це не «поганий характер», а страх перед системою. Якщо фармацевт реагуватиме на їхню тривогу спокійно і з повагою, страх зникатиме. Якщо ж відповідатиме упередженістю, людина замикатиметься і більше не звертатиметься по допомогу.
У цьому контексті стає зрозуміло, що до спілкування з відвідувачами аптеки слід ставитися дуже обережно, а використання мови, що враховує травму пацієнта, — це прояв професіоналізму. Коли фармацевт спілкуватиметься з емпатією, він будуватиме довіру, яка може зменшувати бар’єри, через які відвідувачі уникають медичної допомоги, перетворювати аптеку на безпечний простір, де відвідувач відчуватиме гідність, а не осуд, та врешті замінювати стигму на підтримку, що є критично важливим для успішного лікування (таблиця).
| Часто вживана мова | Потенційна помилка | Альтернативні рішення |
| «Що з вами не так?» | Натяк на те, що відвідувач аптеки має недоліки, а не розуміє, що має захворювання, для надання допомоги щодо якого звертається | «Що з вами сталося? Як я можу вам допомогти? Чи можу я надати підтримку?» |
| «Будьте чоловіком», «Будьте сильними», «Поводитеся, як дитина» | Недооцінка фізіологічної / психологічної величини болю, припускання слабкості характеру у відвідувача аптеки | Уникайте необґрунтованих припущень щодо тяжкості болю; стандартне лікування болю, включаючи акцент на мультимодальній терапії, автономії та емоційних потребах |
| «Вам пощастило залишитися живим», «Пощастило, що не було гірше» | Неявне звинувачення відвідувача у травмі, перебільшенні її тяжкості | Уникання та спростування тверджень про те, що відвідувачам аптеки зі скаргами на хворобу пощастило (немає нічого хорошого в тому, щоб бути хворим). |
| «Подивимося, чи зійде це просто так…» | Створює враження, що правила змінюються для зручності | Чітке та справедливе обговорення ризиків та потенційних пасток поточного плану лікування |
| «Рецидивіст», «рецидив» | Ставлення до пацієнтів як до злочинців, пряме звинувачення пацієнта у травмах | Використання альтернативної медичної термінології, як-от «загострення» або «повторна травма» |
| «Це не вперше», «частий пасажир» | Непряме звинувачення пацієнта у розвитку травми чи хвороби | |
| «Вони такі божевільні», «Він був схвильований» | Есенціалізація діагнозів психічного здоров’я, нерозпізнання реакції на повторну травматизацію | Визнання того, що поведінка, яка здається дезадаптивною, часто є захисною реакцією на повторну травматизацію чи хворобу |
| «Перестаньте чинити опір», «Вони відмовляються від допомоги / догляду» | Недооцінка автономії людини, нерозпізнання повторної травматизації | Акцент на автономності та спільному ухваленні рішень |
| «Я розумію, чому їх травмували» | Неправомірні припущення щодо обставин, що передували травмі, хворобі, пропагування неповаги або ненависті до відвідувача | Переосмислення негативних припущень (працівників, які вважають, що їхні відвідувачі заслуговують на травму чи хворобу, можливо, доведеться змінити) |
| «Схоже, вони не намагалися попередити хворобу» | Неправомірні припущення щодо обставин, що передували травмі, хворобі, вважаючи, що відвідувач бреше | Визначенням причини розвитку хвороби та встановленням діагнозу мають займатися лікарі, а не фармацевти |
Важливо зазначити, що впровадження принципів травмаінформованої допомоги — це безперервний процес саморефлексії. Фармацевту важливо критично оцінювати власний стиль спілкування, відмовляючись від апатії, сарказму чи стереотипних суджень. Тобто використання мови, що базується на емпатії та розумінні травми, може гуманізувати роботу фармацевтів, покращувати результати лікування та сприяти справедливості в системі охорони здоров’я. Це інвестиція, яка може принести користь усім: як відвідувачам аптек, пацієнтам, так і фармацевтам.
Поширені запитання
Що таке травмаорієнтована допомога? — Це підхід до надання допомоги, який враховує можливий вплив психологічної травми на поведінку та потреби людини і спрямований на запобігання повторній травматизації.
Чому травмовані пацієнти можуть здаватися агресивними або байдужими? — Такі реакції можуть бути наслідком нейробіологічних змін у роботі нервової системи після пережитої травми.
Яких фраз варто уникати під час спілкування з пацієнтом? — Небажано використовувати стигматизуючі, звинувачувальні або знецінювальні висловлювання, які можуть посилювати тривогу та недовіру.
Яку роль відіграє аптека у травмаорієнтованому підході? — Аптека часто є першим місцем звернення по допомогу, тому саме тут важливо створити атмосферу безпеки та підтримки.
Чи може стиль комунікації впливати на результати лікування? — Так. Емпатична та поважна взаємодія здатна покращувати прихильність до лікування і сприяти довірі між пацієнтом та фахівцем.
Коротко: головне
- Значна частина населення може перебувати в стані психологічної травматизації та потребувати особливої комунікації.
- Травмаорієнтована допомога спрямована на запобігання повторній травматизації пацієнтів.
- Слова, інтонації та стиль спілкування фармацевта можуть впливати на психологічний стан відвідувача.
- Емпатична комунікація допомагає формувати довіру та підвищувати прихильність до лікування.
- Використання травмаінформованої мови є важливою складовою сучасної професійної практики фармацевта.
Перелік використаної літератури
- Lim I.C.Z.Y., Tam W.W.S., Chudzicka-Czupała A. et al. (2022) Prevalence of depression, anxiety and post-traumatic stress in war- and conflict-afflicted areas: A meta-analysis. Front Psychiatry, Sep 16; 13: 978703. doi: 10.3389/fpsyt.2022.978703. PMID: 36186881; PMCID: PMC9524230.
- Hart L., Bliton J.N., Castater C. et al. (2024) Trauma-informed language as a tool for health equity. Trauma Surg. Acute Care Open, Dec 24; 9(1): e001558. doi: 10.1136/tsaco-2024-001558. PMID: 39737145; PMCID: PMC11683881.
- Бартош О., Тафій І. (2025) Травмаінформована допомога як втручання та організаційний підхід: американський досвід. Ввічливість. Humanitas, (4): 3–9. doi.org/10.32782/humanitas/2025.4.1.
- Kredlow A.M., Fenster R.J., Laurent E.S. et al. (2022) Prefrontal cortex, amygdala, and threat processing: implications for PTSD. Neuropsychopharmacology, Jan; 47(1): 247–259. doi: 10.1038/s41386-021-01155-7. Epub 2021 Sep 20. PMID: 34545196; PMCID: PMC8617299.
- Davis L.L., Hamner M.B. (2024) Post-traumatic stress disorder: the role of the amygdala and potential therapeutic interventions — a review. Front Psychiatry, Jun 6; 15: 1356563. doi: 10.3389/fpsyt.2024.1356563. PMID: 38903645; PMCID: PMC11187309.
- Porges S.W. (2025) Polyvagal Theory: Current Status, Clinical Applications, and Future Directions. Clin. Neuropsychiatry, Jun; 22(3): 169–184. doi: 10.36131/cnfioritieditore20250301. PMID: 40735382; PMCID: PMC12302812.
- Center for Substance Abuse Treatment (US) (2014) Trauma-Informed Care in Behavioral Health Services. Rockville (MD): Substance Abuse and Mental Health Services Administration (US). (Treatment Improvement Protocol (TIP) Series, No. 57.) Available from: www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK207201.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим