Проект Митного кодексу України № 8130 від 12.05.2011

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

«Про внесення змін до Митного кодексу України

та інших законодавчих актів України»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Законопроект розроблено на підставі Законів України від 15.02.2011р. № 3018‑VІ «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» та від 24.03.04 № 1661-IV «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення».

2. Мета і завдання запропонованого проекту Закону

Завданням законопроекту є приведення Митного кодексу України у відповідність до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, Конвенції про тимчасове ввезення а також  імплементація у національне законодавство Рамкових стандартів безпеки Всесвітньої митної організації та реформування митної служби України.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

У тексті проекту Митного кодексу України (далі- Кодекс) враховані положення Податкового кодексу України, вимоги норм Законів України “Про центральні органи виконавчої влади”, “Про доступ до публічної інформації”.

Проектом запроваджується низка прогресивних інструментів щодо здійснення митного оформлення, зокрема, передбачено:

• право декларанта на здійснення митного оформлення товарів у будь-якому митному органі;
• проведення митного оформлення протягом 4-х годин з моменту подання митної декларації та документів;
• персональна відповідальність посадової особи митниці за неправомірні затримки митного оформлення;
• використання однієї декларації (попередня декларація) для здійснення різних митних формальностей, наприклад контролю за доставкою в митний орган призначення, розміщення на склад тимчасового зберігання або початку митного оформлення для вільного обігу;
• чіткі підстави для відмови у митному оформленні та обов’язки митниці надати вичерпні роз’яснення;
• право декларанта задекларувати товари до моменту їх прибуття в Україну або до митного органу призначення;
• звільнення декларанта від відповідальності за ненавмисні помилки;
• новий порядок митного оформлення та державної реєстрації іноземних інвестицій.

Встановлено безпосередньо нормами Кодексу  перелік особистих речей, які при переміщенні громадянами через митний кордон України не підлягають декларуванню та  звільняються від оподаткування, лібералізовані норми щодо вивезення товарів. Письмовому декларуванню з поданням митної декларації підлягають товари, сумарна вартість яких перевищує 10 000 євро. Підвищено вартісну межу ввезення товарів без сплати податків: товари, сумарна  вартість яких не перевищує  2000 євро та які переміщуються у ручній поклажі або у супроводжуваному багажі один раз на 10 днів звільняються від оподаткування, визначена загальна ставка мита у розмірі 10 відсотків, яка нараховується на обсяги товарів, що перевищують норми безмитного ввезення. У випадку ввезення товарів на суму більш ніж 10 000 євро, застосовуються повні ставки мита, передбачені Митним тарифом України.

Встановлено чіткий та вичерпний перелік основних документів, що повинні подаватись до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості та додаткових документів, які може запитувати митний орган у разі необхідності при здійсненні контролю заявленої митної вартості.

Визначено випадки, коли суб’єкти ЗЕД мають право на автоматичне застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди.

Нормами проекту Кодексу встановлено, що  контроль правильності визначення митної вартості товарів, які імпортуються, може здійснюватися після закінчення митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон тільки в разі визначення митної вартості товарів основним методом за ціною угоди.

Повністю перероблені з максимальним урахуванням положень Податкового кодексу України положення щодо строків проведення пост-аудиту, які є однаковими як для виїзних, так і для невиїзних перевірок. За законопроектом №8130 пропонувався строк у 90 робочих днів для планових і позапланових з можливістю його продовження у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також призупинення в порядку, визначеному Держмитслужбою без визначення строків. У законопроекті № 8130-1 цей строк становив 30 робочих днів для планових і 20 робочих днів для позапланових з можливістю призупинення в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Об’єднаним проектом строк для виїзної перевірки (планової та позапланової) визначено у 20 робочих днів з можливістю його продовження на 10 робочих днів виключно на підставах, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у порядку, встановленому цим Кодексом, строк перевірки може бути зупинений на загальний строк не більше 30 календарних днів, за виключенням випадків необхідності проведення експертизи та отримання інформації від іноземних держав.

Запропонований проектами №№ 8130 та 8130-1 інститут зустрічних перевірок змінений на зустрічні звірки, які не є перевірками та можуть проводитися у осіб, які мають відношення до предмету перевірки, якщо вони не надають необхідних пояснень на запит митного органу протягом 5 робочих днів виключно в обсязі підтвердження або спростування інформації, про яку запитується.

Новелою проекту є визначення правила, за яким шкода, завдана підприємству неправомірними діями посадових осіб митного органу під час проведення перевірки, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету в порядку, установленому законом.

Введено дієву систему управління ризиками при здійсненні митного контролю, яка є основою митного контролю.

Виключено запропоновані обома проектами норми щодо платності послуг при здійсненні консультування митними органами.

Визначено порядок надання, призупинення та відкликання статусу  уповноваженого оператора економічної діяльності, який дозволяє суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності користуватися спеціальними спрощеннями при здійсненні митного оформлення.

На відміну від чинного Митного кодексу та законопроектів №№ 8130 та 8130-1 в розділі «Митне оформлення» в доопрацьованій редакції Комітетом приділено значну увагу впровадженню електронного декларування та використанню інформаційних технологій, а також розмежовано відповідальність за порушення митних правил між декларантом (власником товарів) та уповноваженою ним особою (підприємством – митним брокером).

Зазначені положення є інноваційними порівняно з існуючими нормами. Вони значно розширюють права декларантів перед митними органами, впроваджують низку нових прогресивних інструментів, що дозволить бізнесу скороти витрати часу та фінансових ресурсів на здійснення митних формальностей, протидіятиме проявам корупції.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

На сьогодні питання здійснення митної справи регулюються, зокрема:

• Митним кодексом України від 11.07.02 № 92-IV;
• Податковим кодексом України від 02.12.10 № 2755-VI;
• Законом України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13.09.01 № 2681-ІІІ;
• Законом України «Про Єдиний митний тариф» вiд 05.02.92 № 2097-XII;
• Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15.09.95 № 327/95-ВР;
• Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-ІІІ;
• Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.05 № 2806-IV;
• Законом України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21.09.99 № 1068-ХIV;
• Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23.12.97 № 771/97-ВР;
• Законом України «Про карантин рослин» від 30.06.93 № 3348-ХІІ;
• Законом України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.92 № 2498-ХІІ
• Законом України «Про Митний тариф України» від 21.12.10 № 2829-VІ;
• Порядком відкриття і ліквідації магазинів безмитної торгівлі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 № 1089.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законодавчих актів України» здійснюватиметься в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на фінансування митних органів і додаткових асигнувань (видатків) не потребуватиме.

6. Прогноз результатів соціально-економічних результатів та інших наслідків прийняття законопроекту

Доопрацьована редакція законопроекту сприятиме:

• -забезпеченню відповідності законодавства України з питань митної справи міжнародним стандартам;
• усуненню розбіжностей у порядку застосування процедур митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон, між Україною та іншими державами – членами Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, які перешкоджають подальшому розвитку міжнародній торгівлі та інших видів міжнародного обміну;
• запровадженню в практику роботи митних органів України сучасних методів здійснення митного контролю, концентрації роботи митних органів на операціях з товарами, що мають ознаки ризикованості;
• усунення умов для виникнення проявів корупції, зменшення впливу «людського фактору» на процес та результат митного оформлення товарів;
• консолідації та кодифікації законодавства про митну справу;
• підвищення рівня ефективності протидії митним правопорушенням.

Крім цього очікується, що прийняття Закону, проект якого пропонується, справить позитивний вплив на показники розвитку зовнішньоекономічної діяльності України, сприятиме збільшенню надходжень відповідних податків до бюджету, підвищенню інвестиційної привабливості нашої країни.

ПРОЕКТ

вноситься народними депутатами України –

членами Комітету з питань фінансів,

банківської діяльності, податкової

та митної політики Хомутинніком В.Ю.

та іншими.

В.Ю. Хомутиннік

ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про внесення змін до Митного кодексу України та інших

законодавчих актів України»

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до Митного кодексу України, виклавши його в такій редакції:

«МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України.

Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки шляхом спрощення процедур міжнародної торгівлі на основі впровадження міжнародних норм і стандартів у галузі митної справи, впровадження ефективних форм і методів роботи митних органів із залученням до участі у такому впровадженні учасників міжнародної торгівлі, гарантування прав та захист інтересів учасників міжнародної торгівлі і громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основи митної справи

Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

У цьому Кодексі наведені нижче терміни і поняття вживаються у такому значенні:

1) валютні цінності:

а) валюта України – грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

б) іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

в) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах;

г) банківські метали – золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

2) вантажне відправлення – товари, що надходять в Україну на адресу осіб або відправляються ними за межі України або переміщуються транзитом через митну територію України, крім товарів, що належать громадянам та переміщуються ними у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі;

3) випуск товарів – надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети;

4 ) вільний обіг – обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку митних органів України;

5) гарант – визнана спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи юридична особа, яка надає визнані митними органами України гарантії (забезпечення виконання зобов’язань перед цими органами);

6) гарантія – визнане (прийняте) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи забезпечення виконання зобов’язань перед митними органами України;

7) громадяни – фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства;

8) декларант – особа, яка здійснює  декларування товарів самостійно або таке декларування проводиться від її імені;

9) декларація митної вартості – документ встановленої форми, який подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи відносно яких змінюється митний режим;

10) дозвіл митного органу – надання права особі на вчинення певних дій усно, письмово (паперовим або електронним документом) чи шляхом проставляння особистої номерної відмітки на супровідних документах (деклараціях, відомостях);

11) дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння – ці терміни вживаються у значенні, наведеному у Законі України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»;

12) заходи нетарифного регулювання – термін вживається у значенні, наведеному у Податковому кодексі України;

13) змішане (комбіноване) перевезення – міжнародне перевезення вантажів щонайменш двома різними видами транспорту відповідно до договору змішаного (комбінованого) перевезення з місця в одній країні, де вантажі переходять у відання оператору такого перевезення, до визначеного місця доставки в іншій країні;

14) зона митного контролю – місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні формальності;

15) іноземні товари – товари, що не є українськими відповідно до пункту 62 цієї статті, а також товари, що втратили митний статус українських відповідно до цього Кодексу;

16) інші платежі – плата за здійснення митних процедур поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів та інші платежі, що відповідно до закону справляються під час переміщення або у зв’язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи (за винятком грошового зобов’язання платника податків та будь-яких платежів, що сплачуються митним органам чи стягуються ними за дорученням інших державних органів), розмір яких обмежений вартістю наданих послуг;

17) контейнер – транспортне обладнання (клітка, зйомна цистерна або подібний засіб), що:

а) являє собою повністю або частково закриту ємність, призначену для поміщення у неї вантажів;

б) має постійний характер і завдяки цьому достатньо міцне, щоб слугувати для багаторазового використання;

в) спеціально сконструйоване для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження вантажів;

г) сконструйоване таким чином, щоб було полегшено його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший;

ґ) сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати;

д) що має внутрішній об’єм не менше одного кубічного метра.

Термін «контейнер» включає приналежності та обладнання контейнера, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що такі приналежності та обладнання перевозяться разом з контейнером. Зйомні кузови прирівнюються до контейнерів;

18) контрафактні товари – товари, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника, що захищаються відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;

19) культурні цінності – об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України;

20) механічні транспортні засоби – транспортні засоби, що рухаються за допомогою встановленого на них двигуна;

21) митна декларація – заява установленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури;

22) митна процедура – обумовлений в залежності від мети переміщення товарів через митний кордон України набір митних формальностей та порядок їх здійснення;

23) митне забезпечення – одноразові номерні запірно-пломбові пристрої, печатки, штампи, голографічні мітки, засоби електронного цифрового підпису та інші засоби ідентифікації, що використовуються митними органами для відображення та закріплення результатів митного контролю та митного оформлення;

24) митне оформлення – виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

25) митний контроль – сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;

26) митний режим – комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення;

27) митний статус товарів – належність товарів до українських або іноземних;

28) митні платежі – термін застосовується у значенні, визначеному Податковим кодексом України;

29) митні правила – встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення  через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом та іншими законами;

30) митні формальності – сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог митного законодавства;

31) міжнародні поштові відправлення – упаковані та оформлені відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та Правил надання послуг поштового зв’язку листи, бандеролі, спеціальні мішки з позначкою “М”, дрібні пакети, відправлення з оголошеною цінністю, поштові посилки, згруповані поштові відправлення з позначкою “Консигнація”, відправлення міжнародної прискореної пошти «ЕМS», які приймаються для пересилання за межі України, доставляються в Україну або переміщуються через територію України транзитом операторами поштового зв’язку;

32) міжнародні експрес-відправлення – належним чином упаковані міжнародні відправлення з документами чи товарним вкладенням, які приймаються, обробляються, перевозяться експрес-перевізником будь-яким видом транспорту за міжнародним транспортним документом експрес-перевізника, з метою доставки одержувачу прискореним способом у визначений строк;

33) нерезиденти – термін вживається у значенні, наведеному у Податковому кодексі України;

34) несупроводжуваний багаж – товари, що належать громадянам, і переміщуються через митний кордон України окремо від цих громадян або уповноважених ними осіб з оформленням багажних або інших перевізних документів;

35) особи – юридичні та фізичні особи;

36) особисті речі – товари, нові й такі, що були у вжитку, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб фізичної особи, які відповідають меті перебування зазначеної особи відповідно в Україні або за кордоном, переміщуються через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, міжнародних поштових та експрес-відправленнях, і не призначені для підприємницької діяльності, відчуження або передачі іншим особам;

37) перевізник – особа, що здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між митними органами на території України або є відповідальною за такі  перевезення.

38) переміщення товарів через митний кордон України – ввезення товарів на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) або вивезення їх з цієї території;

39) підприємство – будь-яка юридична особа, а також громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

40) попереднє повідомлення  – завчасне повідомлення митного органу декларантом про намір увезти товари на митну територію України або вивезти їх за її межі;

41) попередній  документальний контроль – контрольні заходи, які полягають у перевірці документів та відомостей, необхідних для здійснення державного санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей, та здійснюються митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України стосовно окремих товарів, у тому числі продуктів та сировини тваринного походження, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту);

42) посадові особи підприємств – керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов’язків відповідають за виконання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку;

43) посадові особи представництв іноземних держав та міжнародних організацій – акредитовані в Україні: глави дипломатичних представництв та члени дипломатичного персоналу, посадові особи консульських установ, представники іноземних держав при міжнародних організаціях, посадові особи міжнародних організацій;

44) постійне місце проживання – термін застосовується у значенні, визначеному Податковим кодексом України;

45) право інтелектуальної власності, суб’єкти права та об’єкти права інтелектуальної власності – ці терміни вживаються у значенні, наведеному у законах з питань інтелектуальної власності;

46) правовласник – особа, якій відповідно до закону належать майнові права на об’єкт права інтелектуальної власності, або представник такої особи, що діє в межах наданих йому повноважень;

47) припаси:

а) товари, призначені для споживання пасажирами та членами екіпажів (бригад) на борту транспортних засобів, незалежно від того, продаються ці товари чи ні;

б) товари, необхідні для експлуатації та технічного обслуговування транспортних засобів на шляху прямування та у пунктах проміжних стоянок чи зупинок (у тому числі паливно-мастильні матеріали), за винятком запасних частин та устаткування, які знаходяться у транспортних засобах на момент прибуття на митну територію України або які доставляються на них під час перебування на цій території;

в) товари, які призначаються для продажу на винос пасажирам та членам екіпажів (бригад) транспортних засобів і знаходяться у цих транспортних засобах на момент прибуття на митну територію України або доставляються на них під час перебування на цій території;

48) пропуск товарів через митний кордон України – надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення;

49) резиденти – термін вживається у значенні, наведеному у Податковому кодексі України;

50) ремонт – операції, що здійснюються для усунення недоліків товарів, приведення їх у робочий стан, відновлення ресурсу або характеристик та не призводять до зміни коду цих товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності

51) ручна поклажа – товари, що належать громадянам, і переміщуються через митний кордон України разом з цими громадянами або уповноваженими ними особами без оформлення багажних чи інших перевізних документів;

52) спеціально виготовлене сховище (тайник) – сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо;

53) судно каботажного плавання – судно, яке без заходу до портів інших держав здійснює каботажні перевезення між портами України, а також судно флоту рибного господарства, яке здійснює рибогосподарську діяльність у межах Азово-Чорноморського басейну;

54) судно закордонного плавання – українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення, та прибуває на митну територію України або вибуває за її межі;

55) суднове постачання – переміщення з митної території України на судна закордонного плавання суднового спорядження, суднових запасних частин та суднових припасів, а також проведення робіт та надання послуг;

56) суднове спорядження – предмети, крім суднових запасних частин, що розташовані і призначені для використання на судні, які є рухомими, але не мають споживчого характеру, включаючи рятівні шлюпки, рятівні засоби, меблі та інші предмети суднового спорядження і обстановки, товари, призначені для забезпечення збереженості об’єктів зовнішньоекономічних перевезень та безпеки таких перевезень (сепараційні матеріали, матеріали для фумігації тощо);

57) супроводжуваний багаж – товари, що належать громадянам, і переміщуються через митний кордон України у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни, з оформленням багажних документів;

58) товари – будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також всі види енергії.

59) транспортні засоби – транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі;

60) транспортні засоби комерційного призначення – будь-яке судно (у тому числі і самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (механічні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приналежностями та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках впродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

61) транспортні засоби особистого користування – наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8711 згідно з УКТЗЕД та причепи до них товарної підпозиції 8716 10 згідно з УКТЗЕД, катери та повітряні судна, що зареєстровані на відповідного повнолітнього громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію, виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів або пасажирів за плату або безкоштовно;

62) українські товари:

а) повністю отримані (вироблені) на митній території України та не містять товарів, ввезених з-за меж митної території України. Товари, повністю отримані (вироблені) на митній території України, не мають митного статусу українських товарів, якщо вони отримані (вироблені) з товарів, які не знаходяться у вільному обігу на митній території України.

б) ввезені на митну територію  України та випущені для вільного обігу на цій території;

в) отримані (вироблені) на митній території України виключно з товарів, зазначених у підпункті “б”, або з товарів, зазначених у підпунктах «а» та «б» цього пункту;

63) умовне звільнення від оподаткування митними платежами – термін застосовується у значенні, визначеному Податковим кодексом України;

64) уповноважена особа (представник) – особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов’язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.

Стаття 2. Митна політика

Митна політика – це система цілей, принципів, функцій, напрямів, засобів і механізмів діяльності держави, спрямованих на забезпечення національних митних інтересів та безпеки України,  регулювання зовнішньої торгівлі та захист внутрішнього ринку, розвиток національної економіки та її інтеграцію до світової економіки, наповнення державного бюджету, які реалізуються через:

1) механізми тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

2) участь у митних союзах, зонах вільної торгівлі та міжнародних угодах (конвенціях) з митних питань;

3) встановлення порядку переміщення товарів через митний кордон України та здійснення їх митного контролю;

4) законодавство України з питань митної справи.

Стаття 3. Митні інтереси та митна безпека

1. Митні інтереси України – це її національні інтереси, забезпечення та реалізація яких досягається здійсненням митної справи.

2. Митна безпека – це стан захищеності митних інтересів України.

Стаття 4. Митна справа

1. Установлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх  митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші засоби, спрямовані на реалізацію митної політики України становлять митну справу.

2. Митна справа здійснюється із додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

3. Засади митної справи, зокрема, статус митної служби України та основні питання організації її діяльності, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

4. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 5. Принципи здійснення митної справи

Митна справа здійснюється на основі принципів:

1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

3) законності та презумпції невинності;

4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;

5) спрощення законної торгівлі;

6) визнання рівності та правомірності інтересів всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності;

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб;

8) заохочення доброчесності;

9) гласності та прозорості;

10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Стаття 6. Митна територія України

1. Територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, які створюються у виключній морській економічній зоні України і на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять митну територію України.

2. Для цілей застосування положень розділів VII та VIII цього Кодексу території вільних митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України.

Стаття 7. Митний кордон України

Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж штучних островів, установок і споруд, які створюються у виключній морській економічній зоні України і на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України.

Стаття 8. Законодавство України з питань митної справи

1. Законодавство України з питань митної справи (митне законодавство) складається з цього Кодексу, інших законів України, міжнародних договорів України, які стосуються митної справи, у тому обсязі, в якому вони застосовуються в Україні.

2. В галузі митної справи Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає нормативно – правові акти, обов’язкові до виконання.

3. Відносини, пов’язані зі справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом та Податковим кодексом України.

4. Митні формальності здійснюються відповідно до цього Кодексу, інших актів законодавства України з питань митної справи, а також законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.

5. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 9. Особливості набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи

1. Закони України з питань митної справи, нормативно-правові акти з питань митної справи, видані Кабінетом Міністрів України та центральними органами виконавчої влади, набирають чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

2. Офіційним опублікуванням закону з питань митної справи, нормативно-правового акта з питань митної справи, виданого Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, вважається опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань, визначених законодавством України як офіційні. Днем офіційного опублікування закону або іншого нормативно-правового акта з питань митної справи вважається день виходу в світ номера того відповідного офіційного видання, в якому повний текст зазначеного закону або акта було опубліковано раніше, ніж в інших офіційних виданнях.

3. Закон або інший нормативно-правовий акт з питань митної справи, який набирає чинності з дня офіційного опублікування, вважається чинним з 0 годин дня, наступного за днем офіційного опублікування зазначеного закону або акта.

4. Якщо для набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи встановлено певний строк з дня його офіційного опублікування, визначений днями, цей строк починається з 0 годин дня, наступного за днем офіційного опублікування зазначеного закону або акта, і закінчується о 24 годині останнього дня відповідного строку.

5. Якщо момент набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи визначено вказівкою на конкретну дату, цей закон або акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати.

6. Нормативно-правові акти з питань митної справи, видані митницями, набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, а ті, що не підлягають державній реєстрації, – з дня їх видання, якщо в цих актах не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності.

Стаття 10. Особливості дії законодавства з питань митної справи у часі

1. При здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

2. У випадках, коли чинним законодавством передбачена можливість проведення митних формальностей без подання митної декларації, застосовується законодавство, чинне на день здійснення таких формальностей.

3. Закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної сили не мають.

Стаття 11. Додержання вимог щодо конфіденційності інформації

1. Уся інформація, що стосується митної справи, отримана митними органами від суб’єктів господарювання та інших джерел, щодо цих суб’єктів господарювання, інших суб’єктів господарювання та товарів, які переміщуються ними через митний кордон України, може використовуватися митним органом виключно для цілей, передбачених цим Кодексом, і не може без спеціального дозволу цих осіб чи органу, що надав таку інформацію, розголошуватися або передаватися іншим органи державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим та службовим особам, установам, організаціям, підприємствам та громадянам, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

ГЛАВА 2. Інформування та консультування з питань митної справи

Стаття 12. Інформування про митні правила

1. Митні органи інформують заінтересованих осіб про митні правила у встановленому законом порядку.

2. Для спрощення доступу заінтересованих осіб до такої інформації митні органи та організації застосовують інформаційні технології.

Стаття 13. Інформація щодо митного законодавства

1. Інформація щодо митного законодавства надається у встановленому законом порядку.

2. Митні органи надають не тільки інформацію, яку запитувала заінтересована особа, але й будь-яку іншу інформацію, яка стосується запиту, якщо її доведення до відома заінтересованої особи вважається митним органом доцільним.

3. Стислі довідки щодо основних положень митного законодавства, у тому числі щодо пільг, які надаються при переміщенні товарів через митний кордон України, розміщуються для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів. Довідки друкуються українською мовою, офіційними мовами відповідних суміжних країн, а також іншими іноземними мовами, які є мовами міжнародного спілкування.

Стаття 14. Консультування з питань митної справи

Митні органи надають консультації з питань митної справи в порядку, встановленому законом.

Стаття 15. Відповідальність за порушення порядку надання інформації

За умисне надання недостовірної інформації, а також за необґрунтовану відмову від надання відповідної інформації, несвоєчасне надання інформації та інші правопорушення у сфері інформаційних відносин посадові особи митної служби України несуть відповідальність, передбачену законом.

Стаття 16. Доступ до судових рішень з питань митної справи

Усім заінтересованим особам забезпечується можливість ознайомлення з текстами судових рішень з питань митної справи. Порядок доступу до судових рішень визначається законом.

ГЛАВА 3. Оскарження рішень, дій та бездіяльності митних органів, організацій та їх посадових осіб та відповідальність за них

Стаття 17. Сфера застосування цієї глави

1. Положення цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, організацій та їх посадових осіб за винятком оскарження постанов по справах про порушення митних правил, а також випадків, коли законодавством України встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності.

2. Оскарження податкових повідомлень-рішень митних органів здійснюється в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Стаття 18. Терміни, що застосовуються у цій главі

1. У цій главі нижченаведені терміни застосовуються у такому значенні:

1) рішення – окремі акти, якими митні органи, організації або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених митним законодавством, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб чи відмовляють у їх задоволенні;

2) дії – вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, організацій, пов’язані з виконанням ними обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;

3) бездіяльність – невиконання митними органами, організаціями, їх посадовими особами та іншими працівниками обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх компетенції, протягом строку, визначеного законодавством.

Стаття 19. Відповідальність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників

1. За неправомірні рішення, дії, бездіяльність посадові особи та інші працівники митних органів та організацій несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність відповідно до закону.

2. Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, організацій або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов’язків, відшкодовується в порядку, визначеному законом.

Стаття 20. Право на оскарження

1. Кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів та їх посадових осіб, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

2. У випадках, встановлених законом, із скаргами або заявами про захист прав, свобод чи інтересів інших осіб мають право звертатися Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Стаття 21. Порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників до посадових осіб та органів вищого рівня

1. Посадовими особами вищого рівня по відношенню до посадових осіб та інших працівників митних органів, організацій є керівники цих органів, організацій.

2. Органами вищого рівня є:

1) по відношенню до митниць, митних постів, спеціалізованих митних органів, митних організацій – спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи;

2) по відношенню до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи – міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність зазначеного органу.

3. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність посадової особи чи іншого працівника митного органу, організації (включаючи заступника керівника) подається керівникові цього органу, організації.

4. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність керівника митного органу, організації (крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті) подається до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

5. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи подається до міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи,  якщо інше не передбачено законом.

6. Виконання оскаржуваного рішення може бути зупинено повністю або в певній частині посадовою особою або органом, які розглядають скаргу. Митний орган або посадова особа, які розглядають скаргу, зобов’язані надати особі, яка подала скаргу, належним чином обґрунтовану письмову відповідь у визначені цим Кодексом строки.

7. Зупинення виконання рішення, пов’язаного зі сплатою митних платежів, можливе за умови забезпечення заінтересованою особою відповідних гарантій, встановлених розділом ІХ цього Кодексу.

Стаття 22. Вимоги до форми та змісту скарги, строки її подання, порядок та строки її розгляду

1. Вимоги до форми та змісту скарги фізичної особи, строки її подання, порядок і строки її розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, вчинені у зв’язку з поданням скарги, визначаються Законом України «Про звернення громадян».

2. Скарга підприємства викладається на бланку цього підприємства із зазначенням усіх необхідних реквізитів і підписується керівником підприємства або особою, яка його заміщує. Якщо інше не передбачено законодавством, скарги підприємств подаються і розглядаються у тому ж порядку і в ті ж строки, що й скарги громадян.

3. Скарга повинна містити конкретну інформацію про предмет оскарження і бути належним чином аргументованою. У разі, якщо особа при поданні скарги не може надати відповідних доказів, такі докази можуть бути представлені пізніше, але в межах строку, відведеного законом на розгляд скарги, та з урахуванням часу, необхідного для вивчення цих доказів.

Стаття 23. Особливості задоволення скарг на рішення, дії чи бездіяльність митних органів та їх посадових осіб

1. Якщо задоволення скарги на рішення, дії чи бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов’язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами Державної казначейської служби України на підставі рішення суду в порядку, визначеному законом.

Стаття 24. Перевірка законності та обґрунтованості рішень, дій або бездіяльності митних органів та їх посадових осіб у порядку контролю

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи має право в порядку контролю за діяльністю підпорядкованих митних органів та їх посадових осіб скасовувати або змінювати їх неправомірні рішення, а також вживати передбачених законом заходів за фактами неправомірних рішень, дій чи бездіяльності зазначених органів та осіб. 

Стаття 25. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних органів та їх посадових осіб у судовому порядку

1. Рішення, дії чи бездіяльність митних органів чи їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

2. Якщо рішення, дії чи бездіяльність митного органу чи його посадової особи одночасно оскаржуються до органу (посадової особи) вищого рівня та до суду і суд відкриває провадження у справі, розгляд скарги органом (посадовою особою) вищого рівня припиняється.

ГЛАВА 4. Інформаційні технології та інформаційні ресурси в митній справі

Стаття 26. Застосування інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення

1. Проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, а також засобів їх забезпечення.

2. Впровадження інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем здійснюється у відповідності з міжнародними стандартами та стандартами України. Під час їх впровадження митні органи проводять консультації із всіма безпосередньо заінтересованими сторонами.

3. У митній справі можуть застосовуватися інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення розроблені, виготовлені й придбані митними органами.

4. Інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи, а також засоби їх забезпечення розроблені, виготовлені або придбані митними органами є державною власністю і закріплюються за відповідними митними органами.

5. Можливість використання для здійснення митної справи інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 27. Вимоги щодо відповідності національним стандартам інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення

Відповідність національним стандартам  інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, а також засобів їх забезпечення повинна бути підтверджена відповідно до законодавства.

Стаття 28. Інформаційні ресурси митних органів

1. Інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, що надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документів.

2. Інформаційні ресурси митних органів – це сукупність електронної інформації, що включає в себе електроні дані, створені, оброблені і накопичені в інформаційних системах митних органів.

3. У випадках, визначених міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, документи, надання яких передбачено цим Кодексом, у тому числі митна декларація, надаються за допомогою електронних засобів передачі інформації із застосуванням засобів електронного цифрового підпису при дотриманні вимог про їх документування, а також інших вимог, визначених законодавством України. Порядок надання таких документів за допомогою електронних засобів передачі інформації визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Порядок використання інформаційних ресурсів, що знаходяться у віданні митних органів, визначається цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 29. Інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, що використовуються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності

1. Міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, встановлює вимоги, яким повинні відповідати інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, що використовуються:

1) суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності при застосуванні спеціальних спрощених процедур;

2) утримувачами складів тимчасового зберігання, митних складів, митними брокерами, іншими суб’єктами господарювання за їх бажанням для представлення документів і відомостей, передбачених цим Кодексом.

2. Використання для митних цілей зазначених систем допускається тільки після перевірки їх відповідності установленим стандартам (вимогам) та проведених консультацій за участі усіх безпосередньо заінтересованих сторін. Перевірка здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи.

3. Митні органи та суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть обмінюватися будь-якою інформацією, обмін якою окремо не вимагається згідно з митним законодавством, зокрема, з метою взаємного співробітництва в ідентифікації та протидії ризикам. Такий обмін може відбуватися на основі письмової угоди та може включати доступ митних органів до електронних інформаційних систем суб’єкта господарювання. Будь-яка інформація, що надається однією стороною іншій в ході співробітництва є конфіденційною, якщо обидві сторони не домовилися про інше.

Стаття 30. Захист електронної інформації в системах митних органів та суб’єктів, що беруть участь в інформаційних відносинах

1. Захист електронної інформації в інформаційних системах митних органів та суб’єктів, що беруть участь в інформаційних відносинах, здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

2. Контроль за здійсненням захисту митної електронної інформації в системах митних органів, а також за дотриманням правил користування засобами захисту інформації здійснюють спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи та інші уповноважені державні органи.

РОЗДІЛ ІІ. МИТНИЙ КОНТРОЛЬ

ГЛАВА 5. Організація митного контролю

Стаття 31. Загальні принципи здійснення митного контролю

1. Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України.

2. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

3. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

4. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів, що затверджуються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи, спільно з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту.

5. Розклад руху транспортних засобів, що здійснюють регулярні міжнародні рейси, затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України.

6. З метою підвищення ефективності митного контролю митні органи взаємодіють з учасниками зовнішньоекономічної діяльності, уповноваженими операторами економічної діяльності та іншими особами, діяльність яких пов’язана з здійсненням зовнішньої торгівлі, та з їх професійними об’єднаннями (асоціаціями).

Стаття 32. Взаємодія митних органів з органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України

1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати державному санітарному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному, радіологічному контролю. У пунктах пропуску через державний кордон України контроль за дотриманням заборон щодо пропуску товарів через митний кордон України (у тому числі товарів, що ввозяться на митну територію України з метою транзиту) у формі попереднього документального контролю здійснюється митним органом у межах своїх повноважень на підставі інформації, у тому числі електронної, отриманої від органу державної влади, уповноваженого на здійснення цього виду контролю, а у разі  необхідності – спільно з ним. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, уповноваженими на здійснення зазначених видів контролю, координують роботу з їх здійснення у пунктах пропуску через державний кордон і в зонах митного контролю на митній території України в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

2. Митні органи в межах своєї компетенції та згідно цього Кодексу здійснюють у пунктах пропуску на державному кордоні України інші види контролю за товарами, переміщення яких контролюється іншими державними органами.

3. Види контролю, зазначені у частині першій цієї статті, здійснюються:

1) в пунктах пропуску: щодо заборони переміщення окремих товарів через митний кордон України;

2) при розміщенні в митний режим: щодо обмеження переміщення окремих товарів через митний кордон України.

4. Контроль може здійснюватись у тому числі із використанням засобів інформаційних технологій, у тому числі  електронної бази даних щодо товарів, переміщення яких контролюється іншими державними органами в частині дотримання заборон щодо переміщення цих товарів через митний кордон України. Органи державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, зобов’язані надавати митним органам для здійснення такого контролю необхідну інформацію в електронному вигляді.

5. Вичерпні переліки товарів (з описом та кодом згідно з УКТЗЕД), що підлягають державному контролю (у тому числі в формі попереднього документального контролю) у разі переміщенні через митний кордон України, а також порядок здійснення попереднього документального контролю затверджує Кабінет Міністрів України. Пропозиції щодо внесення змін до зазначених переліків подаються Кабінету Міністрів України органами державної влади, уповноваженими здійснювати відповідний контроль. Цей перелік визначає товари, на які діє заборона на пропуск через кордон без дозволу, і товари, на які діють обмеження при розміщенні в митний режим.

6. Органи державної влади, уповноважені видавати дозволи, необхідні для ввезення окремих видів товарів на митну територію України, вивезення їх за межі цієї території, а також для поміщення їх у відповідні митні режими, визначаються Кабінетом Міністрів України.

7. Митні органи інформують відповідні органи виконавчої влади України про результати митного контролю та митного оформлення товарів, підконтрольних цим органам, у тому числі засобами електронного зв’язку.

8. Митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після проведення встановлених законодавством України для кожного товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Стаття 33. Вибірковість митного контролю

1. Під час проведення митного контролю митні органи визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України.

2. При обранні об’єктів та форм митного контролю застосовується система управління ризиками.

3. Якщо за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності проведення митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митне оформлення та випуск цих товарів, транспортних засобів за рішенням митного органу можуть бути здійснені без пред’явлення зазначених товарів, транспортних засобів митному органу або з пред’явленням, але без проведення їх митного огляду.

Стаття 34. Тривалість перебування під митним контролем

1. Товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

2. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

3. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред’явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.

4. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не повинен перевищувати 180 календарних днів, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

5. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, які знаходяться або  зберігаються під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулась до закінчення граничних строків, встановлених цією статтею, набувають статусу таких, що зберігаються на складі митного органу.

6. Митний контроль закінчується:

1) у разі ввезення  на митну територію України – після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму;

2) у разі вивезення за межі митної території України – після здійснення митного оформлення  товарів, транспортних засобів комерційного призначення та  перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів. які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Стаття 35. Строки пред’явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний  кордон України

1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари, транспортні засоби пред’являються митним органам для митного контролю у незмінному стані в пунктах пропуску через державний кордон України та інших місцях митної території України, встановлених  митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів у пункт пропуску або інше визначене митними органами місце.

2. У місці доставки товари, транспортні засоби комерційного призначення пред’являються, а документи на них передаються митному органу. Заява про пред’явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного контролю та передання документів на них мають бути зроблені у мінімально можливий строк після їх прибуття, а у разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, – у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

Стаття 36. Вивантаження товарів з транспортних засобів

1. Якщо для пред’явлення товарів митним органам з метою проведення митного контролю необхідно вивантажити ці товари з транспортного засобу, їх вивантаження  може здійснюватись  в усіх  місцях, де проводиться такий контроль, та які визначені  митним органом як зони митного контролю.

2. За рішенням керівника митного органу призначення або особи, яка його заміщує, допускається вивантаження з транспортних засобів для проведення митного контролю в інших місцях, не визначених митним органом як зони митного контролю:

1) небезпечних товарів, перебування яких у місцях скупчення автотранспорту може створювати загрозу життю й здоров’ю населення чи навколишньому середовищу;

2) товарів, що потребують особливих умов зберігання, унаслідок чого вони не можуть протягом тривалого часу зберігатися в автотранспортних засобах;

3) валютних цінностей, що ввозяться на митну територію України банками;

4) товарів, що ввозяться на адресу підприємств з безперервним циклом виробництва й призначені для використання в процесі виробництва;

5) товарів, що за своїми габаритами не можуть бути доставлені в місця визначені митним органом як зони митного контролю.

3. У випадках, визначених законодавством, вивантаження товарів з транспортних засобів в місцях, не визначених митним органом як зони митного контролю, здійснюється, крім того, за погодженням з начальником відповідного органу охорони державного кордону.

Стаття 37. Доступ посадових осіб митних органів на територію чи в приміщення підприємств для здійснення митного контролю

Посадові особи митних органів з метою здійснення митного контролю мають право в межах наданих їм цим Кодексом та іншими законами України повноважень безперешкодного доступу на територію чи в приміщення будь-якого підприємства незалежно від форми власності та сфери управління, де знаходяться або можуть знаходитися товари, що підлягають митному контролю.

Стаття 38. Використання для здійснення митного контролю технічних та спеціальних засобів та службових собак

1. З метою скорочення часу проведення митного контролю та підвищення його ефективності митні органи можуть використовувати технічні та спеціальні засоби, а також службових собак.

2. Застосування для здійснення митного контролю технічних та спеціальних засобів повинно бути безпечним для життя і здоров’я людини, тваринного та рослинного світу та не завдавати шкоди товарам, транспортним засобам.

Стаття 39. Операції з товарами, транспортними засобами комерційного призначення, митне оформлення яких не закінчено

1. З дозволу митного органу може здійснюватись навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування товарів, що перебувають під митним контролем, зміна ідентифікаційних знаків  чи маркування на цих товарах, транспортних засобах комерційного призначення або їх упаковці, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважених  ними осіб.

2. Митні органи з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення  через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою даної статті.  У таких випадках  витрати на проведення зазначених операцій відшкодовується  органом, з ініціативи якого вони проводилися.

3. У разі, якщо в результаті цих операцій будуть виявлені порушення  законодавства України, витрати на проведення операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

4. Користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 40. Ідентифікація товарів, транспортних засобів комерційного призначення, приміщень та інших місць під час здійснення митного контролю

1. Товари, що перебувають під митним контролем, транспортні засоби комерційного призначення, приміщення, де знаходяться товари, які підлягають митному контролю, або провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, а також  прилади обліку енергоносіїв, електричної, теплової та інших видів енергії можуть ідентифікуватися митними органами.

2. Ідентифікація здійснюється шляхом накладення митних забезпечень: одноразових номерних запірно-пломбових пристроїв, печаток, голографічних міток, нанесення цифрового, літерного чи іншого маркування, ідентифікаційних знаків, проставляння штампів, взяття проб і зразків, складання опису товарів, транспортних засобів комерційного призначення, креслень, масштабних зображень, виготовлення фотографій, ілюстрацій, використання товаросупровідної документації тощо. При цьому накладення одноразових номерних запірно-пломбових пристроїв, печаток на транспортні засоби комерційного призначення може здійснюватись без проведення митного огляду товарів, що переміщуються зазначеними транспортними засобами через митний кордон України, про що робиться відповідна відмітка в товаросупровідих документах.

3. Крім засобів, визначених у частині другій цієї статті, для ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим, можуть використовуватися маркування або серійні номери, проставлені на товарах або їх частинах виробником, інші комерційні способи ідентифікації; експортні (імпортні) сертифікати; копії документів, на підставі яких митним органом було здійснено випуск товарів у попередній митний режим і які дозволяють однозначно ідентифікувати товари; інші подібні документи.

4. У випадках, передбачених чинними міжнародними договорами України, митні органи України визнають митні забезпечення митних служб інших країн, якщо визнають їх достатньо надійними.

5. Засоби ідентифікації можуть змінюватися чи знищуватися тільки митними органами або за їх дозволом іншими органами, крім випадків, коли існує реальна загроза знищення, безповоротної втрати чи істотного псування товарів, транспортних засобів комерційного призначення. У таких випадках митний орган терміново сповіщається про зміну, вилучення чи знищення засобів ідентифікації з поданням документальних доказів існування зазначеної загрози.

Стаття 41. Залучення спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного контролю

1. У разі потреби для участі у здійсненні митного контролю можуть залучатись спеціалісти та експерти.

2. Залучення спеціалістів та експертів здійснюється керівником митного органу або його заступником за погодженням з керівником підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст чи експерт.

3. Спеціалісти та експерти, які беруть участь у здійсненні митного контролю, мають право на відшкодування витрат, пов’язаних з їхньою участю у здійсненні митного контролю, за спеціалістами та експертами зберігається середня заробітна плата за місцем роботи за час, що був затрачений у зв’язку з такою участю.

4. Виплати, пов’язані із залученням митним органом спеціалістів та експертів, включаючи витрати на їх проїзд, добові за час перебування у відрядженні для участі у здійсненні митного контролю, та винагорода за виконану спеціалістами та експертами роботу здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

5. У разі необхідності та за власним бажанням залучення спеціалістів та експертів може здійснювати декларант (власник товару та/або транспортного засобу). У такому випадку відшкодування витрат, пов’язаних з участю спеціалістів та експертів у здійсненні митного контролю, здійснюється декларантом (власником товару та/або транспортного засобу) на підставі  укладеної угоди.

Стаття 42. Спільний митний контроль

На підставі міжнародних договорів України у пунктах пропуску через державний кордон України може здійснюватися спільний митний контроль разом з митними органами суміжних держав.

ГЛАВА 6. Зони митного контролю

Стаття 43. Місця розташування зон митного контролю

З метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов’язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених митними органами, створюються зони митного контролю.

Стаття 44. Порядок створення зон митного контролю

1. Порядок створення зони митного контролю в межах пунктів пропуску через державний кордон України визначаються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та центральним органом виконавчої влади у галузі транспорту.

2. Митний орган самостійно  визначає у зоні своєї діяльності зони митного контролю.

3. Зони митного контролю можуть бути постійними, у випадку регулярного знаходження на їх території товарів, що підлягають митному контролю, або тимчасові, які утворюються на час здійснення митного контролю.

Стаття 45. Розміщення споруд та об’єктів у зонах митного контролю, створених  у межах пунктів пропуску через державний кордон України

Споруди та об’єкти інфраструктури, що належать органам, уповноваженим здійснювати види контролю, зазначені у статті 32 цього Кодексу, розміщуються у зонах митного контролю, створених у межах пунктів пропуску через державний кордон України, з дозволу спеціально уповноваженого  центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту.

Стаття 46. Режим зони митного контролю. Забезпечення законності і правопорядку у зоні митного контролю

1. Режим зони митного контролю – це встановлені законодавством України з питань митної справи приписи, заборони та обмеження щодо перебування товарів,  транспортних засобів комерційного призначення та громадян, умови розташування будівель та споруд, а також проведення господарських робіт у зоні митного контролю.

2. Проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, громадян, які не перетинають митний кордон України, а також посадових осіб органів державної влади, які не здійснюють види контролю, зазначені у статті 32 цього Кодексу, відбувається з дотриманням режиму зони митного контролю і допускається тільки з письмового дозволу керівника відповідного митного органу або особи що його заміщує, а у зонах митного контролю, розташованих у пунктах пропуску через державний кордон України, – крім того, за погодженням з начальником відповідного органу охорони державного кордону.

3. Забезпечення схоронності товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, дотримання режиму зони митного контролю, забезпечення законності та правопорядку у зоні митного контролю покладається на відповідні митні органи.

Стаття 47. Права митних органів щодо забезпечення  режиму зони митного контролю

1. Митні органи у межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, мають право застосовувати примусові заходи до порушників режиму зони митного контролю.

2. Митні органи мають право у примусовому порядку зупиняти і повертати в зони митного контролю транспортні засоби та громадян, які без дозволу митних органів увійшли із зони митного контролю на митну територію України, а також морські та річкові судна, які без дозволу митних органів вийшли з зони митного контролю за межі митної території України і не перебувають у територіальних водах інших держав.

3. Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.

ГЛАВА 7. Здійснення митного контролю

Стаття 48. Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

1. Митні органи вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

2. Особи, що зазначені у частині першій цієї статті, зобов’язані надавати митним органам документи та відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та (або) електронній формі.

3. Відомості, які знаходяться в офіційних документах, наданих для митного контролю та/або оформлення, не потребують окремого підтвердження.

4. Правоохоронні органи України, фінансові установи, податкові та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства України на  письмові запити  митних органів або за власною ініціативою інформують митні органи про наявні відомості, необхідні  для здійснення митного контролю.

5. З метою проведення митного контролю після випуску товарів митні органи мають право направляти письмові запити  та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі у електронній формі), що мають відношення до переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

6. Документи та відомості, у тому числі в електронному вигляді, необхідні для здійснення митного контролю, повинні зберігатись митними органами протягом не менше, ніж 1095 днів після дня завершення митних процедур.

Стаття 49. Подання документів та відомостей, що необхідні для митного контролю

1. Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, відповідальна особа (власник, декларант, перевізник) надає митному органу в паперовому або електронному вигляді такі документи та відомості:

1) при перевезенні автомобільним транспортом:

а) документи на транспортний засіб;

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);

в) документ, супроводжуючий міжнародні поштові відправлення, який визначено актами Всесвітнього поштового союзу;

г) наявні у перевізника комерційні документи та товари, що перевозяться;

ґ) відомості щодо державної реєстрації транспортного засобу;

д) найменування та адреса перевізника;

е) найменування країни відправлення та країни призначення товарів;

є) найменування та адреси відправника та отримувача товарів;

ж) відомості про продавця та отримувача товарів відповідно до наявних у перевізника  комерційних документів;

з) відомості щодо кількості вантажних місць, їх маркуванні та вид  упаковки товарів;

и) найменування товарів;

і) вага брутто товарів (у кілограмах) або об’єм товарів (у кубічних метрах), за винятком великогабатирних вантажів;

ї) відомості про місце та дату укладення міжнародної товаротранспортної накладної (договір перевезення);

2) при перевезенні водними суднами:

а) загальна декларація;

б) декларація щодо вантажу;

в) декларація щодо суднових припасів;

г) декларація щодо  особистих речей екіпажу судна;

ґ) суднова роль;

д) список пасажирів;

е) документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення, який визначено актами всесвітнього поштового союзу;

є) транспортні (перевізні) документи;

ж) наявні у перевізника комерційні документи на товари, що перевозяться;

з) відомості про реєстрацію судна та його національній належності;

и) найменування та опис судна;

і) прізвище капітана;

ї) прізвище та адреса  суднового агента;

к) відомості про кількість пасажирів на судні, їх прізвища, імена, громадянство, дати та місце народження, порт посадки та висадки;

л) відомості  про кількість та склад членів екіпажу;

м) найменування порту відправки та порту заходу судна;

н) найменування, загальна кількість та опис товарів;

о) відомості про кількість вантажних місць, їх маркування, вид упаковки товарів;

п) найменування порту завантаження та розвантаження товарів;

р) найменування коносаментів або інших документів, підтверджуючих наявність та зміст договору морського (річкового) перевезення, на товари, що підлягають вивантаженню у даному порту;

с) найменування портів вивантаження  товарів, що лишаються на борту судна;

т) найменування першого порту відправлення товарів;

у) найменування суднових припасів, що є у наявності на судні, та їх кількість;

ф) опис розміщення товарів на судні;

х) відомості щодо наявності (відсутності) на борту судна міжнародних поштових відправлень;

ц) відомості щодо наявності (відсутності) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію України заборонено або обмежено, включаючи валютні цінності, які є у наявності у членів екіпажу, лікарські засоби, до складу яких входять наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини;

ч) відомості щодо наявності (відсутності) на борту судна небезпечних товарів, зброї, боєприпасів;

3) при міжнародному перевезенні повітряним транспортом:

а) стандартний документ перевізника, передбачений міжнародними угодами у галузі цивільної  авіації (генеральна декларація);

б) документи, що містять відомості про товари, які перевозяться на борту (вантажні відомості, авіаційні вантажні накладні);

в) документ, що містить відомості щодо бортових припасів;

г) транспортні (перевізні) документи;

ґ) комерційні документи на товари, що перевозяться та є у наявності у перевізника;

д) документ, що містить відомості  про пасажирів та їх багажу (пасажирська відомість);

е) документ, супроводжуючий міжнародні поштові відправлення під час їх перевезення, визначений актами Всесвітнього поштового союзу;

є) зазначення знаків національної належності та реєстраційних знаках судна;

ж) номер рейсу, маршрут польоту, пункт вильоту та пункт прибуття судна;

з) найменування організації, що експлуатує судно;

и) відомості  щодо кількості членів екіпажу;

і) відомості про кількість пасажирів на судні, їх прізвища та ініціали, найменування пунктів посадки та висадки;

ї) найменування товарів;

к) номер вантажної накладної, кількість місць по кожній накладній;

л) найменування  пунктів завантаження та пунктів вивантаження товарів;

м) відомості щодо кількості бортових припасів завантажених на борт судна та вивантажених з нього;

н) відомості  щодо наявності (відсутності)  на борту судна міжнародних поштових відправлень;

о) відомості щодо наявності (відсутності)  на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію України заборонено або обмежено, включаючи валюту та валютні цінності, які знаходяться у членів екіпажу, лікарські засоби, до складу яких входять наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини, зброя, боєприпаси;

4) при перевезенні залізничним транспортом:

а) транспортні (перевізні) документи;

б) передатну відомість на залізничний рухомий склад;

в) документ, який свідчить про наявність припасів;

г) документ, супроводжуючий міжнародні поштові відправлення під час їх перевезення на умовах актів Всесвітнього поштового союзу;

ґ) комерційні документи на товари, що перевозяться та є в наявності у перевізника;

д) найменування та адреса відправника товарів;

е) найменування та адреса отримувача товарів;

є) найменування станції відправлення та станції призначення товарів;

ж) відомості щодо кількості вантажних місць, їх маркування та виду упаковки;

з) найменування товарів;

и) вага брутто (в кілограмах);

і) ідентифікаційні номери контейнерів;

5) при міжнародному переміщенні трубопровідним транспортом та лініями електропередачі:

а) зовнішньоекономічний договір (контракт);

б) акт прийому-передачі (довідку підтвердження) щодо кількості товару;

в) комерційні та супровідні документи на товари, що переміщуються, і є у наявності у власника трубопровідного транспорту та ліній електропередач, а на момент митного оформлення – рахунок-фактуру;

г) найменування та адреса відправника товарів;

ґ) найменування та адреса отримувача товарів;

д) документи (дозволи, сертифікати), що підтверджують показники товару.

2. Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, під час повідомлення митного органу про прибуття товарів на митну територію України надаються документи, які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень щодо пропуску товарів через митний кордон України.

3. Разом з митною декларацією митному органу подаються документи, на підставі яких здійснювалося її заповнення:

а) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

б) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, які підтверджують право володіння, користування та (або) розпорядження товарами;

в) транспортні (перевізні) документи;

г) комерційні документи, що є наявності у особи, яка подає декларацію;

ґ) документи, у разі необхідності, що підтверджують дотримання заборон та обмежень;

д) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв’язку з застосуванням  захисних, антидемпінгових та компенсаційних  заходів;

е) документи, що підтверджують країну походження товару у випадках,  передбачених цим Кодексом;

є) документи, що підтверджують сплату та (або) забезпечення сплати митних платежів;

ж) документи, що підтверджують право на пільги по сплаті митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від  сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

з) документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

и) документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод визначення митної вартості товарів;

і) документ, що підтверджує виконання вимог щодо валютного контролю;

ї) документ про реєстрацію та національну належність транспортного засобу подається у випадку перевезення товарів автомобільним транспортом відповідно до митного режиму транзит.

4. Під час надання митному органу повідомлення про намір здійснити переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України митному органу надаються такі документи:

1) для  ввезення товарів на митну територію України:

а) заява  встановленої форми щодо намірів  ввезення товарів на митну територію України (попереднє повідомлення) або попередня декларація;

б) зовнішньоекономічний договір (контракт),  предметом якого є товари, які плануються до ввезення на митну територію  України;

в) відомості  щодо найменування, обсягу (кількості) та вартості  товарів, що планується ввозити на митну територію України та э у наявності у особи, яка має намір  ввезти товари на митну територію України;

г) вид транспорту, яким планується  здійснити ввезення товарів;

ґ) назва пункту пропуску (митного органу), через який планується ввезення товарів;

д) у відповідних випадках – документи, які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень щодо пропуску товарів через митний кордон України.

2) для вивезення товарів з митної території України:

а) митна декларація на товари, яка подається  митному органу для митного контролю та оформлення;

б) документи та відомості, що використовувались при заповненні митної декларації.

Стаття 50. Форми митного контролю

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 49 цього Кодексу надаються митним органам при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи;

6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Стаття 51. Перевірка документів та відомостей, які надаються митним органам при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України

1. Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 49 цього Кодексу надаються митним органам при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, з застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

2. Формато-логічний контроль – це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність;  здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання.

3. Контроль співставлення – це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, які надходять з митних служб та правоохоронних органів суміжних країн;  в уніфікованих електронних дозвільних документах, які надходять з інших державних органів виконавчої влади, інших електронних документах, пов’язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Стаття 52. Огляд та переогляд товарів, транспортних засобів

1. Огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред’явлених митному органу, проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.

2. За результатами застосування системи управління ризиками огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути ідентифікаційним – без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу, частковим – з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу та повним – з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу.

3. За письмовим рішенням керівника митного органу або особи, яка його заміщує огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може також проводитись, якщо:

1) митна декларація не подана декларантом протягом строку, встановленого статтею 104 цього Кодексу, за наявності достатніх підстав уважати, що ці товари переміщуються через митний кордон України з порушенням норм цього Кодексу та інших законів з питань митної справи;

2) товари виявлено (знайдено) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник їх невідомий;

3) декларантом не виконуються обов’язки, встановлені статтею 107 цього Кодексу.

4. Порядок проведення огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення та випадки, коли огляд проводиться в обов’язковому порядку, визначаються Кабінетом Міністрів України.

5. Переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення проводиться у разі виявлення пошкодження або втрати митного забезпечення, накладеного на зазначені товари, транспортні засоби, чи за наявності інших видимих ознак можливого несанкціонованого доступу до товарів, що перебувають під митним контролем. Витрати, пов’язані з проведенням такого переогляду, несе власник зазначених товарів, транспортних засобів або уповноважена ним особа.

6. Крім випадку, зазначеного у частині п’ятій цієї статті, за письмовим рішенням керівника митного органу або особи, яка його заміщує, переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися з ініціативи митного органу або на підставі отриманої від правоохоронних органів офіційної інформації про те, що переміщення зазначених товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється з порушенням норм законодавства України. Такий переогляд проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення переогляду буде виявлено факт переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з порушенням норм законодавства України, витрати, пов’язані з проведенням переогляду, відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

7. Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється у присутності особи, яка переміщує ці товари, транспортні засоби через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем, а у разі її відсутності – за умови залучення не менше ніж як двох понятих. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах огляду (переогляду). Працівники митних органів не можуть бути понятими.

8. За результатами митного огляду (переогляду) складається акт огляду (переогляду) у двох примірниках, в якому повинні бути зазначені такі відомості про:

1) посадових осіб митного органу,  які здійснювали огляд (переогляд), та осіб, які були присутні під час його проведення;

2) підстави проведення огляду (переогляду) за відсутності особи, яка переміщує товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем;

3) обсяг здійснення огляду (переогляду) та результати його проведення;

4) інші відомості, що стосуються товарів, транспортних засобів, огляд (переогляд) яких проводився.

9. Акт огляду (переогляду) засвідчується відбитком особистої  номерної печатки посадової особи митного органу, що проводила огляд (переогляд).

10. Один примірник акта передається (надсилається) особі, яка переміщує товари через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем.

11. Форма акта огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 53. Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу

1. Якщо є підстави вважати, що у ручній поклажі або багажі громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому числі транзитом, товари, які підлягають обліку і відповідним видам контролю органів державної влади, зазначеним у статті 32 цього Кодексу, чи товари, при митному оформленні яких справляються митні платежі, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, митний орган має право провести огляд, а у разі необхідності – і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.

2. Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу громадянина здійснюються в присутності цього громадянина чи уповноваженої ним особи.

3. Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи здійснюються:

1) якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний багаж містить товари, які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей, тварин та рослин, а також довкілля;

2) якщо громадянин або уповноважена ним особа не з’явились протягом одного місяця з дня надходження до митниці призначення несупроводжуваного багажу;

3) якщо товари пересилаються у міжнародних поштових відправленнях або міжнародних експрес-відправленнях;

4) у разі залишення на території України ручної поклажі, багажу з порушенням зобов’язання про їх транзит через територію України.

4. Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи його уповноваженого представника здійснюються в присутності представників підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання.

5. Про здійснення огляду та переогляду складається акт, форму якого встановлює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

6. Один  примірник акта огляду (переогляду) передається громадянину або уповноваженій ним особі або представнику підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання.

Стаття 54. Особистий огляд

1. Особистий огляд як виняткова форма митного контролю проводиться за письмовим рішенням керівника митного органу або особи, яка його заміщує, якщо є достатні підстави вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває в зоні митного контролю або в транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил або заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через територію України.

2. Перед початком огляду посадова особа митного органу повинна пред’явити громадянину письмове рішення керівника митного органу чи особи, яка його заміщує, ознайомити громадянина з його правами та обов’язками під час проведення такого огляду і запропонувати добровільно видати приховані та/або не задекларовані товари.

3. Факт ознайомлення громадянина з рішенням про проведення особистого огляду засвідчується  зазначеною особою шляхом відповідного надпису на рішенні про проведення такого огляду. У разі відмови громадянина від здійснення таких дій, здійснюється відповідний запис на рішенні про здійснення особистого огляду, який завіряється підписом посадової особи митного органу, яка пред’являла рішення громадянину про здійснення такого огляду.

4. Громадянин, відносно якого здійснюється особистий огляд, має право:

1) до початку проведення особистого огляду ознайомитись з рішенням та порядком проведення особистого огляду;

2) ознайомитись з своїми правами та обов’язками під час проведення особистого огляду;

3) надавати пояснення та заявляти клопотання;

4) добровільно надати товари, що переміщуються ним через митний кордон України з порушенням вимог законодавства з питань митної справи;

5) робити заяви з обов’язковим внесенням їх посадовою особою митного органу, що проводить особистий огляд, до протоколу проведення такого огляду;

6) користуватись рідною мовою, а також послугами перекладача;

7) знайомитись з актом проведення особистого огляду по закінченню його укладення та робити заяви, які підлягають внесенню до акту;

8) оскаржувати рішення, дії митного органу щодо проведення такого огляду.

5. Особистий огляд проводиться в ізольованому приміщенні, що відповідає встановленим санітарно-гігієнічним вимогам, посадовою особою митного органу однієї статі з громадянином, який проходить огляд, у присутності не менш як двох понятих тієї ж статі. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах огляду. Понятими не можуть бути родичі особи, яка підлягає особистому огляду, а також працівники митних органів. Доступ до приміщення, де проводиться огляд, громадян, які не беруть участі у ньому, і можливість спостерігати за проведенням огляду з боку таких громадян мають бути виключені. Обстеження органів тіла громадянина, який підлягає огляду, повинен проводитися лише медичним працівником.

6. Під час проведення особистого огляду складається протокол за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

7. Протокол підписується посадовою особою митного органу, що проводила огляд, громадянином, який проходив огляд, понятими, які були присутні під час огляду, а у разі обстеження медичним працівником – також цим працівником. Громадянин, який проходив огляд, має право зробити заяву в такому протоколі.

8. Копія протоколу надається громадянинові.

9. Особистому огляду не підлягають Президент України, Голова Верховної Ради України, народні депутати України, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, Голова та судді Верховного Суду України, Голова та судді Конституційного Суду України, Міністр закордонних справ України, Генеральний прокурор України та члени їхніх сімей, які прямують разом з ними.

Стаття 55. Облік товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

1. Облік товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється митним органом з метою проведення їх митного контролю.

2. Облік товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України,  здійснюється:

1) при ввезенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України – під час пропуску товарів на підставі попередньої митної декларації  або заяви  про наміри ввезення товарів;

2) при вивезенні товарів, транспортних засобів з митної території України – у момент завершення митного контролю та оформлення товарів з використанням митної декларації.

3. Облік товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, здійснюється з використанням відповідних приладів обліку.

4. Порядок здійснення митними органами обліку товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та форми документів для здійснення такого обліку в тому числі і в електронному вигляді визначаються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 56. Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств

1. Для забезпечення митного контролю посадовими особами митного органу може проводитися усне опитування громадян та посадових осіб підприємств.

2. Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств при здійсненні митного контролю – це отримання посадовою особою митного органу інформації, що має значення для здійснення митного контролю, від осіб, які володіють такою інформацією.

3. У разі необхідності під час проведення усного опитування складається протокол, форма якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Про складання протоколу особа, яка опитується, попереджається до перед початком опитування.

Стаття 57. Огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи

1. Огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи (крім житла громадян), може здійснюватись посадовими особами митного органу за письмовим рішенням керівника цього органу або особи, яка його заміщує, з метою:

а) перевірки законності ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, дотримання порядку їх ввезення, а також правильності нарахування та повноти сплати митних платежів;

б) перевірки відповідності фактичної кількості ввезених товарів, транспортних засобів комерційного призначення відомостям, заявленим у митній декларації;

в) перевірки дотримання встановлених цим Кодексом та іншими законами України правил провадження діяльності, контроль за якою покладено на митні органи.

2. Огляд проводиться після пред’явлення особі, у володінні (користуванні) якої перебуває територія, особі, відповідальній за експлуатацію складу організації – отримувача гуманітарної допомоги, утримувачеві складу тимчасового зберігання, митного складу, магазину безмитної торгівлі, вільної митної зони або уповноваженій ним особі відповідного рішення та службового посвідчення посадової особи митного органу.

3. Огляд повинен здійснюватись протягом не більше одного дня, якщо інше не встановлене законодавством.

4. За результатами огляду складається акт, один екземпляр якого вручається відповідно особі, у володінні (користуванні) якої перебуває територія, особі, відповідальній за експлуатацію складу організації – отримувача гуманітарної допомоги, утримувачеві складу тимчасового зберігання, митного складу, магазину безмитної торгівлі, або уповноваженій ним особі, керівникові чи заступнику керівника органу управління відповідної спеціальної (вільної) економічної зони.

Стаття 58. Перевірка обліку товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем

1. Перевірка обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем, – це проведення митними органами дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари, транспортні засоби комерційного призначення вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

2. Перевірка обліку товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем як форма митного контролю здійснюється:

1) відносно підприємств, які здійснюють діяльність у галузі митної справи;

2) відносно підприємств, до яких застосовуються спеціальні спрощення відповідно до цього Кодексу;

3) відносно підприємств, які здійснюють операції з товарами, поміщеними у митний режим, що передбачає ведення обліку таких товарів.

3. За результатами перевірки обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, посадовими особами митного органу складатися акт, один з примірників якого надається керівнику підприємства, що перевірялось.

Стаття 59. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів

1. Документальна перевірка – це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, або вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

2. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

3. Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи з таких питань:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, оформлених у митному відношенні;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або  відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, в тому числі ввезення товарів на територію, на якій запроваджено режим спеціальної митної зони або їх вивезення з території, на якій запроваджено режим спеціальної митної зони.

4. Перевірці не підлягає правильність визначення коду товарів згідно з УКТЗЕД, якщо митний орган самостійно класифікував такі товари або прийняв попереднє рішення про їх класифікацію згідно з УКТЗЕД відповідно до положень статті 474 цього Кодексу.

5. Перевірці не підлягає правильність визначення митної вартості товарів, якщо митним органом проводилося її корегування відповідно до положень статті 421 цього Кодексу або якщо для її визначення використовувався метод, відмінний від основного – за ціною договору (контракту).

6. Повноваження посадових осіб митних органів під час проведення документальної перевірки здійснюються виключно в обсязі, необхідному для з’ясування питань перевірки.

7. Відшкодування збитків, заподіяних посадовими особами митного органу підприємству під час проведення перевірки, здійснюється у порядку, встановленому законом.

8. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов’язання цього підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

9. У разі виявлення митним органом під час проведення перевірки діяльності підприємства ознак порушень митних правил або контрабанди, посадові особи митного органу вживають передбачені законом заходи.

Стаття 60. Підстави та порядок проведення митними органами документальних виїзних перевірок

1. Документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані – графіку митного органу та проводиться за місцезнаходженням цього підприємства. Для підприємств, у яких відсутні приміщення для проведення перевірки, за бажанням керівника такого підприємства, перевірка може бути проведена в приміщенні митного органу.

2. Проведення документальних планових виїзних перевірок здійснюється митними органами на підставі квартальних планів, які формуються ними самостійно, виходячи з результатів аналізу зовнішньоекономічних операцій підприємств із застосуванням системи управління ризиками. Порядок планування митними органами виїзних перевірок визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи.

3. Документальна планова виїзна перевірка одного й того самого підприємства може проводитись не частіше одного разу на рік, а підприємства, яке отримало статус уповноваженого економічного оператора – не частіше одного разу на три роки.

4. У разі планування митними та іншими контролюючими органами у звітному періоді проведення перевірки діяльності одного й того самого підприємства така перевірка проводиться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою митних платежів, визначається Кабінетом Міністрів України.

5. Право на проведення документальної планової перевірки підприємства надається лише у  випадку, коли керівнику цього підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

6. Документальною позаплановою виїзною перевіркою  вважається перевірка підприємства, яка не передбачена планами роботи митного органу й проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи в порядку контролю здійснено перевірку матеріалів документальної перевірки, проведеної митним органом, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування під час перевірки питань, що повинні бути з’ясовані під час перевірки для винесення об’єктивного висновку щодо дотримання підприємством вимог законодавства з питань митної справи. Проведення такої позапланової документальної виїзної перевірки може ініціюватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи тільки якщо стосовно посадових осіб митного органу, які проводили таку  перевірку, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. У цьому випадку спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи визначає митний орган, що проводитиме таку перевірку;

2) виявлено факти або отримано документальну інформацію, які свідчать про можливе порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи;

3) підприємством не подано в установлений строк митну декларацію;

4) розпочато процедуру припинення підприємства (крім перетворення), порушено провадження у справі про визнання підприємства банкрутом;

5) підприємством подано в установленому порядку митному органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли підприємство у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об’єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

7. Тривалість документальної виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів.

8. Продовження строків проведення документальних виїзних перевірок можливе за рішенням керівника митного органу не більше як на 10 робочих днів. Підставами для такого продовження є:

1) заява підприємства (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);

2) змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу підприємства та/або його господарських об’єктів;

3) випадки, передбачені абзацом третім пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України;

4) випадки, коли в період проведення документальної виїзної перевірки. на письмовий запит посадової особи митного органу, уповноваженої на проведення перевірки, підприємством, яке перевіряється, не надані документи, необхідні для з’ясування питань такої перевірки, у строк, визначений у такому запиті.

9. Документальна планова та позапланова виїзні перевірки (продовження строків проведення документальних виїзних перевірок) проводяться на підставі наказу відповідного митного органу з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.

10. Встановлені цією статтею строки, підстави та порядок проведення  документальних виїзних перевірок підприємств, не поширюється на перевірки, що проводяться за заявою самого підприємства, уповноважених економічних операторів (у тому числі на підприємствах, які звернулися для  отриманням  такого статусу), або у разі проведення перевірки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у разі порушення кримінальної справи або наявності  адміністративної справи про порушення митних правил стосовно посадової особи цього підприємства.

11. У разі необхідності документальну виїзну (планову чи позапланову) перевірку підприємства може бути зупинено наказом відповідного митного органу, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається підприємству або його уповноваженому представнику під розписку, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк. У такому наказі обов’язково зазначається причина зупинення та поновлення такої перевірки.

12. Зупинення документальної виїзної (планової чи позапланової) перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення підприємству або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про зупинення такої перевірки. При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів, завершення розгляду судом позовів з питань, пов’язаних з предметом перевірки, відновлення підприємством втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

13. Рішення про зупинення та поновлення документальної перевірки підприємства приймає керівник митного органу за письмовим поданням посадової особи, що проводить таку  перевірку, або за обґрунтованим зверненням підприємства, діяльність якого перевіряється.

14. Посадовим особам митного органу, уповноваженим на проведення перевірки, забороняється перебувати на території підприємства у проміжку часу між датою зупинення та датою відновлення перевірки.

Стаття 61. Проведення зустрічних звірок

1. Посадові особи митних органів під час проведення документальних виїзних перевірок підприємств з метою з’ясування питань перевірки мають право проводити зустрічні звірки.

2. Підставою для проведення зустрічної звірки є потреба у перевірці відомостей, отриманих від особи, безпосередньо або опосередковано залученої до операцій з товарами, переміщеними товарів через митний кордон України, в тому числі ввезеними на територію вільної митної зони або вивезеними з цієї території, чи від будь-якої іншої особи, яка може володіти документами та даними, необхідними для прийняття рішення за результатами перевірки,  якщо така особа не надасть пояснень та необхідних документальних підтверджень на обов’язковий письмовий запит митного органу протягом трьох робочих днів з дати отримання запиту.

3. Під час зустрічної звірки перевіряється дотримання вимог законодавства під час здійснення зовнішньоторговельних операцій та інформація, яка міститься у митній декларації, декларації митної вартості, визначення виду та обсягу операцій з товарами й розрахунків за них, що здійснювались, для з’ясування їх реальності та достовірності шляхом проведення документальної перевірки на підприємстві, що мало договірні відносини з підприємством, що перевіряється.

4. Результати зустрічної звірки можуть бути використані виключно для підтвердження або спростування інформації, що міститься у митній декларації, декларації митної вартості, а також доданих до них комерційних та інших документів.

5. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

6. За результатами зустрічної звірки складається довідка, яка у десятиденний строк після завершення звірки надається для підписання керівнику підприємства, у якому вона проводилася звірка.

Стаття 62. Умови допуску посадових осіб митних органів до проведення документальних (планових чи позапланових) виїзних перевірок та зустрічних звірок

1. Посадові особи митного органу мають право приступити до проведення документальної (планової чи позапланової) виїзної перевірки підприємства, а також зустрічної звірки на підприємстві, за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення керівнику відповідного підприємства або уповноваженому ним представнику під розписку посвідчення на право проведення перевірки, в якому зазначається дата його видачі, назва митного органу, мета проведення перевірки, вид (планова або позапланова) та підстави її проведення, дати початку та закінчення перевірки, посади, спеціальні звання та прізвища посадових осіб митних органів, які проводитимуть перевірку.

2. Посвідчення на право проведення перевірки є дійсним за умови наявності підпису керівника митного органу, скріпленого печаткою  митного органу.

3. Непред’явлення керівнику підприємства або уповноваженому ним представнику посвідчення  на право проведення перевірки або його пред’явлення з порушенням вимог, установлених частинами першою та другою цієї статті, є підставою для недопущення  посадових осіб митного органу до проведення  перевірки.

4. Відмова керівника підприємства або уповноважених ним представників у допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені у частині третій цієї статті, не дозволяється.

5. При пред’явленні посвідчення на право проведення перевірки керівник підприємства або вповноважений ним представник розписується у посвідченні із зазначенням свого прізвища, ім’я, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

6. У разі відмови керівника підприємства або уповноваженого ним представника розписатися в посвідченні на право проведення перевірки, посадовими особами митного органу складається акт, який засвідчує факт відмови. Акт про відмову від підпису у посвідченні на право проведення перевірки є підставою для початку проведення такої перевірки.

7. У разі відмови керівника підприємства або уповноваженого ним представника від допуску посадових осіб митного органу до проведення перевірки складається акт.

8. Проведення митними органами перевірок не повинно порушувати нормального режиму роботи підприємств.

Стаття 63. Права та обов’язки посадових осіб митних органів під час проведення документальних виїзних  перевірок

1. Посадовим особам митних органів під час проведення документальної виїзної перевірки для з’ясування питань, пов’язаних з перевіркою, надається право:

1) здійснювати перевірку грошових, фінансових і бухгалтерських документів, звітів, контрактів, декларацій, калькуляцій, інших документів які можуть мати  відношення до операцій з увезення (пересилання) товарів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або території спеціальної митної зони, у тому числі інформацію, необхідну для з’ясування питань перевірки, яка є в розпорядженні підприємства, що перевіряється, в електронному вигляді;

2) отримувати безоплатно від підприємств, що перевіряються, інформацію, пояснення, письмові довідки з питань, що виникають під час проведення перевірки, копії документів, засвідчені підписом керівника підприємства або вповноваженою ним особою та скріплені печаткою (за наявності);

3) проводити огляд виробничих, складських, торговельних та інших приміщень підприємства, що перевіряється, з відображенням результатів такого огляду у відповідному акті;

4) відбирати проби та/або зразки товарів, якщо є така можливість;

5) проводити у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, контрольні аналізи сировини, матеріалів і готової продукції, контрольні запуски у виробництво сировини й матеріалів, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися підприємством, що перевіряється, у виробництві готової продукції, виготовленої із сировини й матеріалів, поміщених у відповідний митний режим, або призначати проведення зазначених вище дій уповноваженими експертами;

6) проводити зустрічні звірки на підприємствах;

7) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємства, що перевіряється, припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами митних органів;

8) вимагати від керівників підприємства, що перевіряється, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщенні у відповідний митний режим, і розрахунків, бути присутніми при їх проведенні, а в разі відмови в проведенні таких інвентаризацій – звертатися до суду в установленому законом порядку із вимогою зобов’язати підприємство, що перевіряється, до проведення таких інвентаризацій;

9) у випадку недопущення посадових осіб митних органів до проведення огляду територій та виробничих, складських, торговельних та інших приміщень, здійснення контрольних обмірів, контрольних аналізів, визначених у цій статті, звертатися до суду з заявою про зупинення видаткових операцій підприємства на рахунках такого підприємства шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого підприємства, що знаходяться у банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати митних платежів, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань підприємства);

10) складати стосовно громадян та посадових осіб підприємств протоколи про порушення митних правил в порядку, визначеному законом;

11) визначати суми податкових та грошових зобов’язань підприємства;

12) отримувати від страхових компаній та банківських установ інформацію в порядку та обсягах, визначених законом;

13) користуватися у службових справах засобами зв’язку, які належать підприємствам, що перевіряються, з дозволу представників цих підприємств;

14) інші права, передбачені цим Кодексом та законами України.

2. Посадові особи митних органів під час проведення документальної виїзної перевірки підприємства зобов’язані:

1) проводити перевірку відповідно до її програми, що затверджується наказом відповідного митного органу про призначення перевірки;

2) поважати права та законні інтереси працівників підприємства, що перевіряється, не допускати заподіяння зазначеному підприємству шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю;

3) не порушувати визначеного порядку роботи підприємства, що перевіряється;

4) використовувати будь-яку інформацію, отриману під час проведення перевірки, виключно у митних цілях;

5) не розголошувати конфіденційну інформацію, яка була отримана під час проведення перевірки і становить державну, банківську або комерційну таємницю, що охороняється законом;

6) надавати, на вимогу посадових осіб підприємства, що перевіряється, необхідну інформацію щодо положень законодавства, які стосуються питань перевірки;

7) забезпечувати збереження документів, отриманих та складених у ході перевірки, не розголошувати їх зміст без згоди підприємства, що перевіряється, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом;

8) інформувати посадових осіб підприємства, що перевіряється, про їх права та обов’язки  під час проведення митного контролю після випуску товарів, у тому числі про призначення та  проведення експертизи (дослідження), взятті проб та зразків;

9) видати керівнику підприємства, що перевіряється, або особі, яка його заміщує, примірник акта або довідки, складених за результатами перевірки.

10) виконувати інші обов’язки, передбачені цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 64. Права та обов’язки посадових осіб підприємства, що перевіряється, під час проведення документальних перевірок

1. Посадові особи підприємства, що перевіряється, мають право:

1) надавати посадовим особам митного органу, які проводять перевірку, письмової заяви, зауваження, пояснення з питань, що стосуються перевірки;

2) запитувати у митних органів та отримувати від них інформацію щодо положень законодавства, що має відношення до питань перевірки;

3) надавати всі наявні у його розпорядженні документи та відомості, підтверджуючи процедури декларування та митного оформлення товарів до відповідного митного режиму, а також дотримання вимог законодавства з питань митної справи;

4) вимагати від посадових осіб митного органу перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь підприємства;

5) звертатися по митного органу, посадові особи якого проводять перевірку, з клопотанням щодо продовження строку подання документів, строку проведення перевірки;

6) подавати письмові зауваження або заперечення до акта перевірки в разі незгоди з викладеними в ньому фактами та обставинами і вимагати розгляду цих зауважень або заперечень посадовими особами митних органів по суті та долучати їх до акта, що складається за результатами перевірки;

7) отримати у посадових осіб митного органу після закінчення перевірки примірник акту (довідки), що складається за результатами перевірки;

8) подавати письмові зауваження або заперечення до акта перевірки в разі незгоди з викладеними в ньому фактами та обставинами і вимагати розгляду цих зауважень або заперечень посадовими особами митних органів по суті та долучати їх до акта, що складається за результатами перевірки;

9) оскаржувати рішення, дії, бездіяльність посадових осіб митного органу в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;

10) користуватись іншими правами, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України.

2. Посадові особи підприємства, що перевіряється, зобов’язані:

1) не перешкоджати законній діяльності посадової особи митного органу під час проведення перевірки та виконувати законні вимоги такої посадової особи, у тому числі отримані в письмовій формі, які стосуються надання до перевірки документів, їх копій, інформації, у тому чисті, за наявності – в електронному вигляді, проведення інвентаризацій, оглядів та реалізації інших прав посадових осіб митних органів, передбачених цим Кодексом та Податковим кодексом України;

2) забезпечити у робочий час безперешкодний доступ посадових осіб митного органу, які здійснюють перевірку, на об’єкти підприємства, що перевіряється, та забезпечувати умови для виконання ними своїх обов’язків;

3) забезпечити в разі необхідності посадових осіб митного органу робочим місцем на підприємстві, комп’ютерною та іншою оргтехнікою (за наявності такої);

4) робити запис про ознайомлення на посвідченні про проведення перевірки;

5) визначити осіб, відповідальних за надання інформації посадовим особам митного органу, що здійснюють перевірку, не пізніше двох робочих днів з дня початку перевірки;

6) виконувати інші обов’язки, що передбачені цим Кодексом та законами України.

Стаття 65. Документальні невиїзні перевірки

1. Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів.

2. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, наукової літератури, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів тощо;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності — резидентів України.

3. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

4. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні такого органу за умови надіслання підприємству, громадянину (платнику податків) рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення йому чи його уповноваженому представникові під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

5. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки необов’язкова.

6. Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі митного органу та не може перевищувати строки, встановлені частиною сьомою статті 60 цього Кодексу, для проведення документальних планових перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених у частиною восьмою статті 60 цього Кодексу.

7. Про продовження строків проведення перевірки митний орган інформує платника податків відповідно до частини четвертої цієї статті.

8. Посадові особи митного органу під час проведення перевірки не мають права:

1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки;

2) вимагати від підприємства надання документів або будь-якої іншої інформації;

3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов’язків.

9. Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексу.

10. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування тощо окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про проведення перевірки.

Стаття 66. Матеріали, які можуть бути використані для підготовки висновків за результатами перевірок

Посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані:

1) документи, визначені цим Кодексом;

2) податкова інформація;

3) експертні висновки;

4) судові рішення;

5) інформація, яка стосується ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, не зазначена у митній декларації, товаросупровідних документах, або зазначена не в повному обсязі;

6) документально підтверджені відомості, отримані від уповноважених органів іноземних держав, щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення;

7) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені  цим Кодексом або іншими законами України.

Стаття 67. Надання документів посадовими особами підприємства, що перевіряється

1.Забороняється витребування документів від посадових осіб підприємства будь-якими посадовими особами митного органу у випадках, не передбачених цим Кодексом.

2. Підприємство, що перевіряється, зобов’язане не пізніше першого робочого дня, наступного за днем початку документальної перевірки, надати посадовим особам митного органу у повному обсязі всі документи, у тому числі в електронному вигляді, що належать до предмета перевірки або пов’язані з ним.

3. Документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо, із складанням акту прийому-передачі, де зазначається  конкретна посадова особа митного органу, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляється актом довільної форми, який підписує посадова особа митного органу та уповноважена посадова особа підприємства, що перевіряється. Забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.

4. Під час проведення перевірки посадові особи митного органу для отримання документів (їх копій), пояснень, довідок, надають письмовий запит за підписом посадової особи митного органу, уповноваженої на проведення перевірки, керівнику підприємства або уповноваженому ним представнику під особистий підпис на другому примірнику такого запиту, із зазначенням переліку документів (їх копій), пояснень, довідок, необхідних для перевірки, та строку їх надання. Такий запит може бути надано не пізніше, ніж за п’ять днів до закінчення строку перевірки (у тому числі продовженого).

5. У разі відмови керівника підприємства або уповноваженого ним представника надати матеріали, зазначені у запиті посадовій особі митного органу, уповноваженої на проведення перевірки, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові керівника підприємства або уповноваженого ним представника та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою особою митного органу та керівником підприємства або уповноваженою ним особою. У разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

6. Керівник підприємства або уповноважений ним представник має право письмово звернутися до керівника митного органу, яким призначено перевірку, щодо продовження строку надання документів (їх копій), зазначених у письмовому запиті посадової особи митного органу, але не більше, ніж на п’ятнадцять робочих днів.

7. За наявності об’єктивних обставин керівник підприємства або уповноважений ним представник має право надавати таке звернення стосовно кожного письмового запиту посадової особи митного органу.

8. Керівник митного органу протягом двох робочих днів від дати отримання відповідного звернення зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення за результатами його розгляду.

9. У разі прийняття рішення про продовження строку надання відповідних документів (їх копій), довідок підприємству надсилається відповідь.

10. Посадова особа митного органу, уповноважена на проведення перевірки, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від підприємства копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом керівника підприємства або уповноваженої ним  особи та скріплені печаткою (за наявності). Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими особами митного органу, вручається під особистий підпис керівнику підприємства, що перевіряється, або вповноваженому ним представнику. Якщо керівник підприємства або уповноважений ним представник відмовляється від підпису про отримання копії опису, то посадові особи митного органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

11. Якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати митних платежів, а також виконання вимог законодавства з питань митної справи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов’язані надати для проведення перевірки митному органу копії зазначених документів. Такі копії повинні бути надані протягом 3 робочих днів з дня отримання письмового запиту митного органу та засвідчені печаткою та підписами посадових осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів.

Стаття 68. Оформлення результатів перевірок

1. Результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

2. Акт (довідка) перевірки, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами митного органу, які проводили перевірку, та реєструється в митному органі протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в митному органі протягом трьох робочих днів вручається або надсилається для підписання керівнику підприємства (уповноваженій ним особі) у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

3. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

4. Керівник підприємства, що перевірялося або уповноважена ним особа протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта (довідки) зобов’язані повернути митному органу підписаний примірник акта (довідки) та мають право подати свої заперечення до акта перевірки. Другий примірник акта залишається на підприємстві.

5. У разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи від підписання акта або довідки посадовими особами митного органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається підприємству.

6. Відмова керівника підприємства, що перевірялося, або уповноваженої ним особи від підписання акта перевірки або від отримання його примірника не звільняє підприємство від обов’язку сплатити, визначені митним органом за результатами перевірки грошові зобов’язання.

7. У разі відмови керівника підприємства або уповноваженого ним представника від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки, або неможливості його вручення та підписання у зв’язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням за місце проживанням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках митним органом складається відповідний акт.

8. У разі незгоди керівника підприємства або уповноваженого ним представника з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці перевірки, вони зобов’язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення розглядаються митним органом протягом п’яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв’язку з необхідністю з’ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях) та підприємству надсилається відповідь у порядку визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважений ним представник має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

9. У разі якщо керівник підприємства або уповноважена ним особа виявили бажання взяти участь у розгляді заперечень до акта або довідки перевірки, митний орган зобов’язаний повідомити зазначених осіб про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається керівнику підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

10. Участь керівника митного органу або уповноваженого ним представника у розгляді заперечень підприємства до акта або довідки перевірки є обов’язковою. Такі заперечення є невід’ємною частиною акта або довідки перевірки.

11. Рішення про визначення грошових зобов’язань приймається керівником митного органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

12. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу (його заступником) з урахуванням розгляду заперечень до акту (у разі наявності) протягом десяти робочих днів з дня наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта перевірки у порядку передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта перевірки – приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки – протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

13. У разі коли грошове зобов’язання розраховується митним органом за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства, податкове повідомлення – рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками митного органу передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку для використання матеріалів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Статус матеріалів перевірки та висновків митного органу визначається кримінально-процесуальним законодавством.

14. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов’язань платника податків. Висновки щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування тощо окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про проведення перевірки.

Стаття 69. Обов’язок щодо зберігання документів

Підприємства зобов’язані забезпечувати збереження документів, необхідних для проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, протягом строків, передбачених  пунктами 44.3 та 44.4 статті 44 Податкового кодексу України, та відновлення їх у строки та в порядку, визначені пунктом 44.5 зазначеної статті, у разі втрати чи передчасного знищення.

ГЛАВА 8. Митні експертизи

Стаття 70. Взяття проб (зразків) товарів

1. Взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для:

1) класифікації товарів за УКТЗЕД;

2) перевірки задекларованої митної вартості товарів;

3) встановлення країни походження товарів;

4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин;

5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну та археологічну цінність;

6) встановлення прав інтелектуальної власності.

2. Взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або особи, яка його заміщує.

3. У разі проведення огляду і переогляду ручної поклажі та багажу за відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи взяття (надання) проб (зразків) може здійснюватися у присутності двох понятих.

4. З дозволу митного органу можуть також братися проби (зразки) товарів, що зберігаються на митному складі, складі тимчасового зберігання.

5. При вивезенні товарів з митної території України взяття проб (зразків) товарів можу здійснюватись тільки в митному органі відправлення. При цьому проби (зразки) можуть братися до завантаження товарів у транспортний засіб за умови надання гарантій завантаження саме того товару, проби (зразки) якого відбирались.

6. Взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, іншими органами державного контролю, а також декларантами або уповноваженими ними особами (представниками) здійснюється спільно з митними органами.

7. Декларанти або уповноважені ними особи (представники) мають право бути присутніми під час взяття проб (зразків) товарів посадовими особами митного органу та інших органів державного контролю.

8. Митні органи мають бути ознайомлені з результатами проведених досліджень (аналізів, експертиз) проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, взятих іншими органами державного контролю, а також декларантами або уповноваженими ними особам (представниками). Митним органам також повинні надаватися примірники результатів таких досліджень (аналізів, експертиз).

9. Декларанти або уповноважені ними особи (представники) сприяють посадовим особам митних органів під час взяття проб (зразків) товарів і здійснюють вантажні та інші необхідні операції.

10. Окрема митна декларація на проби (зразки) товарів не подається за умови, що відомості про них будуть наведені в митній декларації, яка подається щодо всіх товарів, які переміщуються через митний кордон України.

11. Для великогабаритних і технічно складних товарів (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо) митні органи можуть вимагати від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності надання тільки техніко-технологічної документації.

12. Достовірною техніко-технологічною документацією вважаються офіційно видані книги, державні та галузеві стандарти, технічні умови, специфікації, каталоги, креслення і паспортні дані на виріб виробника.

13. Проби (зразки) товарів, крім великогабаритних і технічно складних (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо), беруться в мінімальній кількості, у двох рівних частинах (досліджувана та контрольна), кожна з яких є достатньою для проведення дослідження.

14. У разі, коли взяття контрольних проб (зразків) товарів з об’єктивних причин не видається можливим (одиничний товар, обмежена кількість, вміст поштового відправлення, тощо), проби (зразки) товарів відбираються в одному примірнику (досліджувана проба (зразок))

15. Нормативи відбору проб (зразків) товарів установлюються центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

16. Взяття проб (зразків) здійснюється з обов’язковим додержанням правил техніки безпеки та пожежної безпеки.

17. Про взяття проб (зразків) товарів складається акт за формою встановленою центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

18. На кожну взяту пробу (зразок) накладається окреме митне забезпечення.

19. Митний орган, який призначив дослідження (аналіз, експертизу), на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи, ознайомлює декларанта або уповноважену ним особу з результатами дослідження (аналізу, експертизи) та надає їх копію.

20. Митні органи не відшкодовують витрат, понесених декларантом або уповноваженою ним особою (представником) в результаті взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем. Витрати на проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів, понесені митними органами, не відшкодовуються особою, яка має повноваження щодо таких товарів, крім випадків, коли таке дослідження (аналіз, експертиза) проводиться з ініціативи зазначеної особи.

21. Товари, проби (зразки) яких взято для проведення досліджень (експертизи), можуть бути випущені у вільний обіг до одержання результатів відповідних досліджень за умови, що представлені всі необхідні гарантії та такі товари не підпадають під дію будь-яких заборон чи обмежень.

22. З метою встановлення характеристик товару, необхідних для його митного оформлення, митні органи можуть письмово (з використанням засобів інформаційних технологій) запросити від підприємств-виробників, суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян надання, за наявності у них, техніко-технологічної документації, матеріалів про склад, фізико-хімічні властивості, інформації про основні технологічні стадії виробництва та призначення товарів.

Стаття 71. Операції із взятими пробами (зразками) товарів

1. Взяті проби (зразки) під митним забезпеченням разом з актом про їх взяття доставляються поштою або посадовою особою митного органу до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або лабораторії іншої установи (організації) для проведення досліджень (аналізів, експертизи).

2. Дослідження здійснюються експертами спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або інших експертних установ (організацій), які призначаються митним органом.

3. Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших організаціях можливе лише у разі неможливості проведення експертизи спеціалізованим митним органом з питань експертного забезпечення.

4. Дослідження (аналіз, експертиза) проб (зразків) проводиться протягом 10 днів після надходження таких проб і зразків до експертної установи. У разі потреби термін дослідження може бути продовжено за рішенням керівника експертного підрозділу, але не більше, ніж на 20 днів.

5. Дослідження проб (зразків) товарів, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, здійснюється невідкладно.

6. Строк проведення досліджень проб (зразків) призупиняється у випадку наявності клопотання експерта перед митним органом, який призначив дослідження (аналіз, експертизу), про надання йому додаткових матеріалів. Додаткові матеріали повинні бути надані у строк, що не перевищує 10 днів з дня отримання такого клопотання. У разі ненадання додаткових матеріалів у встановлений строк керівник експертного підрозділу приймає рішення про часткове проведення дослідження або про відмову в проведенні дослідження.

7. В разі порушення встановлених строків проведення досліджень або у разі неможливості їх проведення митний орган має сповістити декларанта або уповноважену ним особу. В разі порушення строків проведення досліджень збитки, понесені особою, яка має повноваження щодо таких товарів, відшкодовуються митними органами.

8. За результатами проведених досліджень (аналізу, експертизи) експерт готує висновок за формою, установленою центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

9. Висновок повинен містити місце та дату проведення дослідження (аналізу, експертизи), ким і на підставі якого документа проводилось дослідження, питання, які поставлені перед експертом, об’єкти досліджень, матеріали і документи, надані експерту, зміст та результати досліджень із зазначенням методів досліджень, оцінку результатів досліджень, висновки та їх обґрунтування.

10. Якщо експерт під час проведення досліджень виявить істотні обставини, з приводу яких йому не було поставлено питань, він може включити їх до висновку.

11. У разі недостатньої ясності та повноти висновку експерта може бути призначене додаткове дослідження, яке доручається тому самому або іншому експертові.

12. У разі необґрунтованості висновку або виникнення сумнівів в його правильності може бути призначене повторне дослідження, проведення якого доручається іншому експерту.

13. Додаткові та повторні дослідження призначаються на загальних підставах.

14. Контрольні проби (зразки), а також залишки досліджених проб та пошкоджені під час проведення досліджень зразки зберігаються в спеціалізованому митному органі протягом 60 днів з дня надходження. Протягом цього строку власник товару або декларант або уповноважена ними особа (представник) мають право оскаржити рішення митного органу в установленому законом порядку.

15. Проби (зразки) товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, зберігаються протягом строку їх зберігання.

16. Проби (зразки) товарів, в результаті проведення досліджень яких у їх складі виявлено наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори, сильнодіючі або отруйні речовини, а також проби (зразки) товарів, відібрані в одному примірнику, передаються митному органу одразу після проведення досліджень та надання висновку за актом, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

17. Проби (зразки) товарів, в тому числі пошкоджені, та техніко-технологічна документація належать їх власникам. Після закінчення дослідження (аналізу, експертизи) проби (зразки) з урахуванням зазначених термінів зберігання повертаються декларанту або уповноваженій ним особі на їх письмову вимогу з оформленням відповідного акту, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

18. Проби (зразки) товарів, не затребувані власником або уповноваженою ним особою протягом строку зберігання, знищуються з оформленням відповідного акта, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. При цьому вартість зазначених проб (зразків) власникові не відшкодовується.

19. Техніко-технологічна документація та інші документи з інформацією про характеристики товару, проби (зразки) якого відбирались для проведення досліджень (аналізу, експертизи), повертається власнику товарів або уповноваженій ним особі після закінчення митного оформлення цих товарів або після надання митному органу засвідчених в установленому порядку копій зазначених документів, які залишаються в справах митного органу.

20. Оплата проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

ГЛАВА 9. Особливі процедури митного контролю

Стаття 72. Звільнення від окремих форм митного контролю

1. Звільнення від окремих форм митного контролю встановлюється цим Кодексом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Незастосування окремих форм митного контролю не означає звільнення  від обов’язкового дотримання порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Стаття 73. Звільнення від митного огляду

1. Митному огляду не підлягає ручна поклажа  та супроводжуваний багаж Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем’єр – міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України та членів їх сімей, які прямують разом з ними.

2. Митному огляду не підлягають засоби залізничного та повітряного транспорту, які перевозять офіційні державні делегації. Підставою для звільнення транспортного засобу від митного огляду є подання митному органу офіційного повідомлення Міністерства закордонних справ України.

Стаття 74. Здійснення митного контролю та митного оформлення деяких видів товарів у першочерговому порядку

1. У разі переміщення через митний кордон України товарів, необхідних для подолання наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, а також живих тварин, органів та інших анатомічних матеріалів людини для потреб трансплантації, товарів, що мають обмежений строк чи особливий режим зберігання, радіоактивних матеріалів, фото-, аудіо- і відеоматеріалів для засобів масової інформації, товарів міжнародної технічної та гуманітарної допомоги, товарів, що переміщуються в рамках угод про виробничу кооперацію, товарів, що переміщуються за процедурою МДП, митний контроль таких товарів здійснюється першочергово.

2. Законодавством можуть визначатись інші категорії товарів, митний контроль яких здійснюється у першочерговому порядку.

Стаття 75. Митний контроль товарів, що переміщуються через митний кордон України у складі вантажів з допомогою

1. Під товарами, що переміщуються через  митний кордон України у складі вантажів з допомогою, в цій статті розуміються:

1) товари, у тому числі транспортні засоби, продукти харчування, медикаменти, одяг, ковдри, намети, збірні будинки, пристрої для очищення та збереження води, інші товари першої необхідності, що направляються як допомога потерпілим від катастрофи природного або/або техногенного походження;

2) транспортні засоби, інструменти та устаткування, спеціально навчені тварини, продукти харчування, припаси, особисті речі та інші товари для осіб, які виконують завдання  з ліквідації наслідків катастрофи, необхідної їм для роботи та проживання на території, яка зазнала впливу цієї катастрофи, протягом усього часу виконання зазначених завдань.

2. Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України у складі вантажів з допомогою, здійснюється першочергово.

3. На товари, що переміщуються через митний кордон України у складі вантажів з допомогою, допускається подання попередньої, тимчасової чи неповної декларації за правилами, встановленими цим Кодексом.

4. Плата за митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України у складі вантажів з допомогою, поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу, не справляється.

5. Огляд (переогляд) товарів, що переміщуються через митний кордон України у складі вантажів з допомогою, а також взяття проб та зразків таких товарів, здійснюється тільки за виключних обставин.

6. Товари, що вивозяться за межі митної території України у складі вантажів з допомогою, пропускаються через митний кордон України без сплати митних платежів.

7. Товари, отримані в дарунок уповноваженими організаціями у складі вантажів з допомогою та призначені для використання або безоплатного розповсюдження  на митній території України цими організаціями чи під їх наглядом, пропускаються  на митну територію України без сплати митних платежів.

ГЛАВА 10. Уповноважений економічний оператор

Стаття 76. Надання уповноваження

1. Статус уповноваженого оператора економічної діяльності надається суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи шляхом видачі свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності про включення його до Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності і вид дозволу, який йому надається.

2. Статус уповноваженого оператора економічної діяльності полягає в отриманні одного із таких видів дозволів:

1) на спрощення митних процедур;

2) на спрощення митного контролю щодо надійності і безпеки;

3) на спрощення митних процедур і митного контролю щодо надійності і безпеки.

3. Статус уповноваженого оператора економічної діяльності визнається на всій митній території України.

Стаття 77. Подання заяви та видача свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності

1. З метою отримання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності подає до митного органу за місцем своєї державної реєстрації заяву, підписану керівником і завірену печаткою юридичної особи. Вид статусу уповноваженого оператора економічної діяльності заявник обирає самостійно.

2. До заяви додається анкета з результатами самооцінки, проведеної заявником за критеріями:

1) дотримання положень  законодавства, в тому числі, законодавства з питань митної справи;

2) система звітності та обліку товарів, транспортних засобів;

3) платоспроможність;

4) відповідність стандартам  безпеки.

3. В анкеті має бути зазначено такі відомості:

1) правовий статус заявника, дату його створення, юридичні та банківські реквізити;

2) організаційну та матеріальну характеристику суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності: кількість працюючих, види зовнішньоекономічної діяльності, річний прибуток;

3) країни-торговельні партнери;

4) система обліку товарів, яка дозволяє порівнювати відомості, надані митним органам при здійсненні митного контролю та митного оформлення, з відомостями про проведення господарської діяльності;

5) наявність автоматизованої системи декларування, контролю та обліку митних декларацій, в тому числі з обов’язковим використанням програмного продукту, сумісного з програмними продуктами, які використовуються митними органами;

6) обсяги експорту/імпорту (в кількісному та грошовому виразі);

7) залучення посередників при здійсненні зовнішньоторговельних операцій;

8) відповідність результатів діяльності вимогам законодавства, в тому числі, законодавства з питань митної справи: кількість та види порушень, заходи, вжиті для їх усунення;

9) ступінь ризику товарів, що імпортуються/експортуються;

10) система ведення бухгалтерського обліку;

11) ступінь безпеки та захисту інформації;

12) наявність/відсутність внутрішньої системи контролю безпеки, система доступу до інформації;

13) проведення аудиту та контроль ступеня безпеки інформації;

14) наявність/відсутність посередника при взаємодії з митними органами;

15) наявність/відсутність програм захисту у користувачів електронної системи обміну даними, особливих заходів безпеки;

16) розробник програмного забезпечення;

17) наявність/відсутність інструкцій щодо безпеки, в тому числі, діловодства в паперовому та електронному вигляді;

18) ступінь фізичної безпеки суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності : порядок допуску на територію та в приміщення, ступінь їх захисту, наявність/відсутність системи сигналізації та відеоспостереження;

19) наявність/відсутність навантажувальної техніки, ступінь її безпеки;

20) наявність/відсутність власних/орендованих місць зберігання товарів під митним контролем, система безпеки цих місць, система доступу персоналу до них.

4. Форми заяви про надання статусу уповноваженого економічного оператора та анкети з результатами самооцінки, проведеної заявником, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

5. Крім зазначених обов’язкових відомостей заявник може надавати митному органу додаткові відомості, зумовлені специфікою тих видів зовнішньоекономічної діяльності, що ним здійснюються.

6. Митний орган проводить попередню (фізичну та документальну)   перевірку відомостей, наданих заявником, і передає заяву, Анкету та свій висновок про можливість/неможливість надання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи.

7. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи здійснює остаточну перевірку:

1) дотримання положень законодавства, в тому числі, законодавства з питань митної справи;

2) системи бухгалтерського обліку та логістики;

3) платоспроможності;

4) відповідності стандартам безпеки: фізичної, інформаційної, безпеки персоналу;

5) достовірності відомостей, наданих заявником при самооцінці;

8. До проведення перевірки відповідності зовнішньоекономічної діяльності заявника на отримання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності стандартам безпеки можуть бути залучені посадові особи спеціалізованих митних органів, спеціалісти та експерти галузевих міністерств та відомств за погодженням  між їх керівниками та керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

9. Рішення щодо надання/ненадання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності має бути прийнято протягом 90 календарних днів від дня отримання заяви митним органом. Цей термін, в разі необхідності, може бути продовжений на 30 календарних днів.

10. Форма і порядок видачі свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності визначаються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи.

11. Уповноважений оператор економічної діяльності зобов’язаний інформувати спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи про зміну відомостей, заявлених ним для отримання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності, протягом п’яти робочих днів від дня зміни таких відомостей.

Стаття 78. Єдиний реєстр уповноважених операторів економічної діяльності

1. Єдиний реєстр уповноважених операторів економічної діяльності складається із трьох розділів відповідно до отриманого уповноваженим оператором економічної діяльності виду дозволу.

2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи веде Єдиний реєстр уповноважених операторів економічної діяльності і забезпечує періодичне його опублікування.

Стаття 79. Умови надання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності

Статус уповноваженого оператора економічної діяльності надається суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності за таких умов:

1) надання  фінансової гарантії (забезпечення сплати митних платежів) в одній із форм, встановлених розділом ІХ цього Кодексу, на суму, еквівалентну одному мільйону євро, за курсом цієї валюти, до валюти України встановленим Національним банком України на день надання такого забезпечення. В разі здійснення експорту товару відносно якого не застосовується вивізне мито, безпосередньо товаровиробником забезпечення сплати митних платежів надається на суму, еквівалентну ста п’ятдесятьом тисячам євро, за курсом цієї валюти до валюти України, встановленим Національним банком України на день надання такого забезпечення;

2) здійснення зовнішньоекономічної діяльності протягом строку не менше трьох років до дня звернення до митного органу з заявою про надання статусу уповноваженого оператора економічної діяльності;

3) відсутність на день звернення до митного органу невиконаного обов’язку зі сплати митних платежів та пені;

4) відсутність на день звернення до митного органу заборгованості відповідно до податкового законодавства;

5) відсутність фактів притягнення протягом трьох років до звернення у митний орган до адміністративної відповідальності за порушення митних правил;

6) наявність такої системи обліку товарів, яка дозволяє проводити звіряння документів і відомостей, що надаються митним органам суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності і є необхідними для здійснення митного контролю, з документами і відомостями про проведення господарської діяльності відповідно до вимог законодавства України.

Стаття 80. Спеціальні спрощення, що надаються уповноваженому оператору економічної діяльності

1. Уповноваженому оператору економічної діяльності, якому надано дозвіл на спрощення митного контролю щодо надійності і безпеки, можуть бути надані такі спеціальні спрощення:

1) зменшений обсяг відомостей, що необхідно надати митному органу до прибуття на митну територію України та/або вибуття за межі митної території України товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

2) тимчасове зберігання товарів та транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, у приміщеннях, на відкритих та критих площадках уповноваженого оператора економічної діяльності;

3) зняття митного забезпечення без отримання дозволу митниці;

4) відправка товарів з приміщень, відкритих та критих площадок уповноваженого оператора економічної діяльності без пред’явлення митному органу відправлення.

2. Уповноваженому оператору економічної діяльності, який отримав дозвіл на спрощення митних процедур, можуть бути надані такі спеціальні спрощення:

1) здійснення митного контролю в першочерговому порядку;

2) розміщення товарів на склад тимчасового зберігання закритого типу без отримання дозволу митного органу;

3) звільнення від надання гарантії при здійсненні внутрішнього митного транзиту, якщо декларантом є уповноважений оператор економічної діяльності;

4) митне оформлення товарів на об’єктах уповноваженого оператора економічної діяльності;

5) подання однієї митної декларації, якщо протягом певного часу, погодженого з митним органом, товари неодноразово ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі однією й тією ж особою за одним й тим же зовнішньоекономічним договором. Спеціальні спрощення, передбачені цією статтею, застосовуються як у випадку, коли уповноважений оператор економічної діяльності здійснює декларування товарів самостійно, так і у випадку, коли уповноважений оператор економічної діяльності доручає у встановленому законодавством порядку здійснити декларування товарів від свого імені іншій особі.

3. Уповноваженому оператору економічної діяльності, який отримав дозвіл на спрощення митних процедур і митного контролю щодо надійності і безпеки, можуть бути надані одночасно спеціальні спрощення, визначені частинами першою та другою цієї статті.

4. Спеціальні спрощення, передбачені цією статтею, застосовуються як у випадку, коли уповноважений оператор економічної діяльності здійснює декларування товарів самостійно, так і у випадку, коли уповноважений оператор економічної діяльності доручає у встановленому законодавством порядку здійснити декларування товарів від свого імені іншій особі.

5. Отримання дозволу на спрощення митного контролю надає відповідній особі право на провадження видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу.

Стаття 81. Призупинення дії свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності

1. Дія свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності про включення до Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності призупиняється за наявності таких фактів (випадків):

1) виявлення митним органом достовірних фактів та відомостей, які спростовують відомості, надані за результатами самооцінки;

2) подання уповноваженим оператором економічної діяльності митному органу заяви про призупинення дії свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності;

3) заборгованості зі сплати митних платежів та пені більш ніж один податковий період;

4) притягнення до кримінальної відповідальності згідно із Кримінальним кодексом України заявника, засновників, акціонерів, що володіють контрольним пакетом акцій за злочини проти власності, у сфері господарської діяльності та/або у сфері службової діяльності;

5) порушення справи про порушення заявником митних правил;

6) невиконання вимог частини десятої статті 77 цього Кодексу.

2. Строк призупинення дії свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності про включення до Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності визначається становить:

1) у випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої цієї статті – до  трьох місяців;

2) у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті – згідно з заявою, але не більше трьох місяців;

3) у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої цієї статті – до усунення заборгованості;

4) у випадках, передбачених пунктами 4 та 5 частини першої цієї статті – до винесення остаточного рішення;

5) у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті – до одного місяця.

3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи протягом п’яти робочих днів з дати призупинення дії свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності про включення до Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності письмово інформує цього оператора.

Стаття 82. Відкликання свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності

1. Свідоцтво уповноваженого оператора економічної діяльності про включення до Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності відкликається у разі:

1) подання уповноваженим оператором економічної діяльності заяви про виключення його із Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності;

2) припинення юридичної особи – уповноваженого оператора економічної діяльності згідно з законодавством України;

3) реорганізація юридичної особи – уповноваженого оператора економічної діяльності згідно з законодавством України;

4) неподання відомостей, що мають суттєвий вплив на процедури митного контролю та митного оформлення;

5) набрання щодо заявника, засновників, акціонерів, що володіють контрольним пакетом акцій уповноваженого оператора економічної діяльності, законної сили обвинувальним вироком суду за злочини проти власності, у сфері господарської діяльності та/або у сфері службової діяльності;

6) притягнення заявника до адміністративної відповідальності за систематичне порушення митних правил;

7) неподання відомостей, передбачених частиною одинадцятою статті 77 цього Кодексу протягом строку призупинення свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності про включення до Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності.

2. Рішення щодо відкликання дії свідоцтва уповноваженого оператора економічної діяльності про включення до Єдиного реєстру уповноважених операторів економічної діяльності оформляється наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи і набуває чинності з дня прийняття наказу.

ГЛАВА 11. Система управління ризиками

Стаття 83. Терміни, що використовуються в цій главі

В цій главі використовуються такі терміни та їх значення:

1) аналіз ризику – систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань митної справи;

2) виявлений ризик – факт, який свідчить про те, що порушення митного законодавства України з питань митної справи вже вчинено і митні органи мають інформацію про даний факт;

3) індикатори ризику – критерії із заданими наперед параметрами, використання яких дозволяє здійснювати вибір об’єкта контролю, що представляє ризик;

4) область ризику – окремі згруповані об’єкти аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного адміністрування;

5) оцінка ризику – систематичне визначення ймовірності виникнення ризику і наслідків порушень законодавства України з питань митної справи у разі проявлення ризику;

6) потенційний ризик – ризик, який не був виявлений, але умови для його виникнення існують;

7) профіль ризику – сукупність відомостей про області ризику, індикатори ризику, а також вказівки про застосування необхідних заходів із запобігання або мінімізації ризиків;

8) ризик – ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи;

9) товари прикриття – товари, які з достатнім ступенем ймовірності можуть декларуватися замість товарів ризику;

10) товари ризику – товари, переміщувані через митний кордон, по відношенню до яких виявлені ризики або є потенційні ризики;

11) управління ризиками – систематична робота митних органів з  аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заході, направлених на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю  застосування цих заходів.

Стаття 84. Цілі застосування системи управління ризиками

1. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, що підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

2. Цілями застосування системи управління ризиками є:

1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи;

2) зосередження уваги на областях підвищеного ризику і забезпечення більш ефективного використання наявних в розпорядженні ресурсів;

3) забезпечення в межах компетенції митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров’я людей, тварин, рослин, навколишнього середовища, інтересів споживачів;

4) прискорення проведення митних формальностей при переміщенні товарів через митний кордон України.

Стаття 85. Об’єкти аналізу ризику

До об’єктів аналізу ризику належать:

1) товари, поміщені в митний режим імпорту, або такі, що перебувають під митним контролем;

2) код товару за УКТЗЕД;

3) країна походження товарів;

4) країна відправлення товарів;

5) країна призначення товарів;

6) транспортний засіб;

7) митна вартість товарів;

8) маршрут переміщення (руху) товарів;

9) учасник зовнішньоекономічної діяльності;

10) діяльність декларантів та інших осіб, що мають повноваження щодо товарів, які знаходяться під митним контролем;

11) документи, що надаються для митного оформлення;

12) відомості у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) або інших документах, які підтверджують право володіння, користування та (або) розпорядження товарами;

13) відомості, що містяться в транспортних, комерційних, митних та інших документах;

14) результати застосування форм митного контролю.

Стаття 86. Діяльність митних органів з оцінки і управління ризиками

1. Діяльність митних органів з оцінки і управління ризиками полягає у виконанні таких задач:

1) формування інформаційної бази даних системи управління ризиками митних органів;

2) аналіз, виявлення та оцінка ризиків, які включають систематичне:

а) виявлення умов і факторів, що впливають на виникнення ризиків;

б) визначення областей ризику;

в) визначення індикаторів ризику;

г) здійснення оцінки ймовірності виникнення ризику та можливої шкоди у разі його проявлення;

3) розробка і реалізація практичних заходів з управління ризиками з урахуванням:

а) результатів аналізу та оцінки ризику;

б) результатів аналізу необхідних ресурсів та очікуваних результатів реалізації запланованих заходів;

4) аналіз результатів та коригування ужитих заходів з управління ризиками, що включає:

а) здійснення контролю за практичною реалізацією заходів;

б) збір, обробку і аналіз інформації про результати вжитих заходів з метою їх коригування та удосконалення системи управління ризиками.

2. Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розробки і реалізації заходів з управління ризиками визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи.

3. Система управління ризиками передбачає застосування випадкового відбору.

4. Вміст визначених профілів та індикаторів ризику, призначений для використання митними органами, є конфіденційною інформацією і не підлягає розголошенню іншим особам, за виключенням випадків, визначених міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи.

РОЗДІЛ ІІІ. МИТНЕ ОФОРМЛЕННЯ

ГЛАВА 12. Загальні положення

Стаття 87. Мета митного оформлення

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Стаття 88. Місце і час здійснення митного оформлення

1. Митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом робочого часу, встановленого для цих органів.

2. Відповідно до міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, митне оформлення у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово.

3. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому митному органі з пред’явленням їх цьому органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

4. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через територію України в митному режимі транзиту, здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого починається транзитне переміщення.

5. Місце митного оформлення товарів, що переміщуються трубопроводами та лініями електропередачі, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

6. Місця здійснення митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України громадянами, визначаються відповідно до розділу Х цього Кодексу.

7. За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митне оформлення може здійснюватися поза місцем розташування митних органів, а також поза робочим часом, встановленим для митних органів, на умовах, визначених цим Кодексом. Форма письмового звернення визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

8. За здійснення митного оформлення поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів, митними органами із заінтересованих осіб справляється плата в порядку та у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

9. У разі об’яви надзвичайного стану в окремих регіонах України спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи може визначати митні органи, в яких здійснюватиметься митне оформлення товарів.

Стаття 89. Початок митного оформлення та прийняття митної декларації

1. Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а у разі електронного декларування – з моменту отримання митним органом від декларанта (уповноваженої ним особи) електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

2. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних митних забезпечень (в тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також, у разі їх подання на паперовому носії, на товаросупровідних та товарно-транспортних документах.

3. Митний орган зобов’язаний надати декларанту (уповноваженій ним особі) можливість самостійного фіксування в автоматизованій системі митного оформлення факту і часу подачі митному органу митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, на паперовому носії, а в разі електронного декларування – можливість одержання від митного органу повідомлення про дату і час отримання митним органом електронної митної декларації (документа, який відповідно до законодавства її замінює). Ненадання митним органом (посадовою особою митного органу) особі такої можливості є бездіяльністю, яка може бути оскаржена відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Стаття 90. Присутність декларантів під час митного оформлення

1. Декларанти або їх представники можуть бути присутніми під час митного оформлення товарів, які пред’являються ними для такого оформлення.

2. У разі застосування заходів, передбачених статтями 52 і 53 цього Кодексу, а також на вимогу митного органу присутність декларантів або їх представників під час митного оформлення є обов’язковою.

Стаття 91. Митне оформлення військових транспортних засобів та військової техніки

1. Військова техніка, укомплектована повністю військовою командою, та бойові повітряні судна, а також військові кораблі, судна забезпечення Військово-Морських Сил, які перетинають митний кордон України, підлягають митному оформленню. Порядок такого оформлення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Митне оформлення військової техніки, військових кораблів (суден), бойових та військово-транспортних повітряних суден іноземних держав здійснюється митним органом за участю представників центрального органу виконавчої влади з питань оборони, а в разі якщо заходи, в рамках яких переміщуються такі товари, перебувають в компетенції іншого центрального органу виконавчої влади – представників такого іншого центрального органу виконавчої влади.

3. Товари, що переміщуються через борти іноземних військових кораблів на митну територію України або у зворотному напрямку, підлягають митному оформленню.

Стаття 92. Подання митним органам актів, складених підприємствами

1. Підприємства, що переміщують товари через митний кордон України, в присутності посадової особи митного органу складають акти про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у необхідних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування. Зазначені акти подаються відповідним митним органам.

2. Форма акта встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

3. При переміщенні товарів через митний кордон залізничним транспортом митному органу замість акта про невідповідність може подаватись комерційний акт, складений за формами відповідно до міжнародних угод.

4. Невідповідність фактичних вагових характеристик товарів товаросупровідним документам, що пов’язано з особливостями транспортування, зберігання, специфічними характеристиками певних товарів, можливе в межах допустимих норм природного убутку та норм списання втрат таких товарів відповідно до законодавства України.

Стаття 93. Мова документів, які подаються для здійснення митного контролю та митного оформлення

Документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад на українську мову документів, складених іншою мовою, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У таких випадках декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Стаття 94. Завершення митного оформлення

1. Митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з часу пред’явлення митному органу товарів і транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює та всіх необхідних документів і відомостей.

2. Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час здійснення відповідних формальностей виключно у разі:

1) здійснення митних формальностей поза місцем розташування митного органу відповідно до статті 88 цього Кодексу;

2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;

3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб i зразків товарiв, якщо товари не випускаються відповідно до частини п’ятої цієї статті;

4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті.

3. У випадках, коли товар декларується з використанням попередньої митної декларації, митне оформлення завершується  в строк не перевищує чотирьох робочих годин з моменту пред’явлення товарів митному органу, якому подана попередня митна декларація, разом з поданням митної декларації з метою завершення митних формальностей.

4. Митне оформлення вважається завершеним після виконання усіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставляння відповідних митних забезпечень (в тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також, у разі їх подання на паперовому носії, товаросупровідних та товарно-транспортних документах.

5. Якщо митний орган приймає рішення про необхідність взяття проб чи зразків товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), ці товари випускаються митним органом до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертизи) за умови, що митному органу представлено всі необхідні гарантії, а зазначені товари не підпадають під дію будь-яких заборон чи обмежень.

6. При виявленні порушення митних правил митний орган здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення за умови, що:

1) такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі в процесі провадження у справі;

2) декларант сплачує всі митні платежі або представляє гарантію їх сплати.

Стаття 95. Відмова у митному оформленні та обов’язки митного органу щодо роз’яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення

1. Відмова у митному оформленні – письмове вмотивоване рішення митного органу щодо неможливості здійснення митного оформлення або проведення митних формальностей через невиконання декларантом умов, які визначені цим Кодексом для здійснення митного оформлення або проведення митних формальностей.

2. У разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів митний орган зобов’язаний видавати письмове рішення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз’ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення (проведення митних процедур) та пропуску цих товарів через митний кордон України. Зазначене письмове рішення також має містити інформацію про право декларанта (уповноваженої особи) оскаржити таке рішення до суду.

3. При ненаданні митним органом такого рішення про відмову у митному оформленні протягом чотирьох робочих годин з моменту подання декларантом документів для митного оформлення, витрати, що виникли внаслідок недотримання строків доставки товарів, та штрафні санкції по контрактним зобов’язанням відшкодовуються митним органом.

4. У випадку прийняття митним органом (посадовою особою митного органу) неправомірного рішення про відмову у митному оформленні, у тому числі внаслідок використання (надання, застосування) недостовірної інформації, наявної у митного органу, що призвело до збитків або завдало шкоди фізичним чи/та юридичним особам, така шкода чи збітки відшкодовуються митним органом (посадовою особою митного органу), який прийняв таке рішення.

5. Посадова особа митного органу, яка прийняла таке рішення про відмову у митному оформленні у корисливих цілях або на користь третіх осіб, також несе відповідальність згідно законодавства України.

Стаття 96. Попередні рішення.

1. За зверненням декларанта або його уповноваженого представника митний орган приймає попереднє рішення щодо застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи.

2. Попереднє рішення є обов’язковим для виконання будь-яким митним органом.

3. Форма попереднього рішення та порядок його прийняття визначаються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

4. Попередні рішення можуть прийматися з питань:

1) класифікації товарів (у тому числі комплектних об’єктів, що постачаються в розібраному стані декількома партіями протягом тривалого періоду) відповідно до УКТЗЕД;

2) визначення країни походження товарів;

3) надання у випадках, передбачених цим Кодексом, дозволу для поміщення товарів в окремі митні режими.

5. Строк прийняття попереднього рішення становить 30 днів з дня отримання митним органом відповідного звернення. Цей строк може бути продовжений керівником митного органу або уповноваженою ним особою, але не більше, ніж на 15 днів, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

6. Строк дії попереднього рішення становить три роки з дати його винесення.

7. Митний орган, який прийняв попереднє рішення, може відкликати зазначене рішення. Попереднє рішення підлягає відкликанню, якщо воно:

1) прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів та/або даних, що суттєво вплинуло на його характер;

2) вступило в суперечність із законодавством України з питань митної справи внаслідок змін в останньому;

3) прийнято з порушенням вимог цього Кодексу.

8. Якщо попереднє рішення відкликано митним органом з причини, зазначеної у пункті 1 частини сьомої цієї статті, підприємство несе передбачену цим Кодексом та іншими законами відповідальність за негативні наслідки застосування такого попереднього рішення з моменту його прийняття.

9. Якщо попереднє рішення відкликано митним органом з причини, зазначеної у пункті 3 частини сьомої цієї статті, підприємство не несе відповідальності за негативні наслідки застосування такого попереднього рішення з моменту його прийняття і до моменту його відкликання.

10. При внесенні змін до попереднього рішення, таке рішення відкликається, а на його заміну видається нове, з обов’язковим зазначенням посилання на відкликане рішення, та підстави, які стали обґрунтуванням відкликання попереднього рішення.

11. При внесенні змін до попереднього рішення заявнику негайно направляється письмове повідомлення з новим попереднім рішенням.

12. Попереднє рішення вважається відкликаним з дня прийняття рішення про його відкликання. Письмове повідомлення про його відкликання негайно направляється особі, за зверненням якої воно було прийняте.

13. Попередні рішення, за винятком інформації, що є конфіденційною відповідно до цього Кодексу, є загальнодоступними та оприлюднюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 97. Порядок митного оформлення іноземних інвестицій

1. Митне оформлення товарів, що ввозяться як іноземні інвестиції у вигляді рухомого майна, здійснюється в першочерговому порядку.

2. Іноземні інвестиції у вигляді рухомого майна звільняються від сплати мита відповідного до цього Кодексу та податку на додану вартість відповідно до Податкового кодексу України.

3. Митні органи у десятиденний строк від дати митного іноземної інвестиції повідомляють відповідні органи державної податкової служби та Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міську державні адміністрації про факт унесення такої інвестиції.

4. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міська державні адміністрації здійснюють державну реєстрацію іноземних інвестицій, внесених у формі рухомого майна виключно на підставі документів та електронних відомостей, отриманих від митних органів.

ГЛАВА 13. Декларування

Стаття 98. Процедура декларування

1. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватись як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

2. Електронна митна декларація подається митному органу як електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом. Електронне декларування передбачає здійснення декларування, митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення із використанням електронної митної декларації та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

3. У сфері управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи створюється акредитований центр сертифікації ключів, який безоплатно надає митним органам послуги у сфері електронного цифрового підпису.

4. Формат митних декларацій, що подаються як електронні документи, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними.

5. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення  митного контролю  та  митного оформлення визначаються цим Кодексом. Форми митних декларацій установлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення, встановлюється міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

6. Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення правильного застосування законодавства.

7. Митне оформлення товарів і транспортних засобів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом, залежно від здійснюваних митних формальностей та заявленої мети переміщення, вносяться наступні відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про декларанта, представника, особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі, якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладений на підставі посередницького договору, також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країн відправлення та призначення, митні органи, через які переміщуються товари, склади, на яких зберігались (зберігатимуться) товари та місце, в якому товари можуть бути пред’явлені митному органу,

4) відомості про транспортні засоби, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та (або) їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари:

а) найменування;

б) звичайний торговельний опис, що містить терміни, якi дозволяють однозначно ідентифікувати та класифікувати товар;

в) торгівельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);

г) код товару за УКТЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);

д) опис упаковки (кількість, вид, маркування);

е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;

є) фактурна вартість;

ж) митна вартість;

з) метод визначення митної вартості;

и) статистична вартість;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, та застосування заходів гарантування їх сплати:

а) ставки митних платежів;

б) застосування пільг по сплаті митних платежів;

в) суми митних платежів;

г) офіційний курс національної валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, на день подання митної декларації;

ґ) спосіб і особливості нарахування і сплати митних платежів;

д) вид гарантування;

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту) та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання обмежень та заборон щодо товарів;

9) відомості, що підтверджують виконання вимог щодо розміщення товарів у відповідний митний режим;

10) відомості про документи, що надаються для митного контролю та оформлення разом з митною декларацією відповідно до статті 49 цього Кодексу;

11) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

8. Митним органам забороняється вимагати внесення до митної декларації відомостей, відмінних від зазначених у цій статті.

9. Перелік товарів, що не підлягають обов’язковому письмовому декларуванню, встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Стаття 99. Митна декларація, заповнена у звичайному порядку

Митна декларація у звичайному порядку – декларація, заповнена із обсягом відомостей (даних), достатніх для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів у заявлений митний режим.

Стаття 100. Попередня митна декларація

1. Декларування товарів, що ввозяться на митну територію України, може бути проведене до ввезення товарів на митну територію України або до прибуття товарів до митного органу, яким здійснюватиметься їх митне оформлення, шляхом подання відповідному митному органу попередньої митної декларації.

2. Попередня митна декларація подається до митного органу з метою проведення аналізу ризиків та прискорення здійснення митних формальностей.

3. Попередня митна декларація подається за формою, встановленою для митної декларації, та може містити відомості достатні для:

1) ввезення на митну територію України товарів(їх переміщення через митний кордон) або попереднього повідомлення митного органу про намір ввезення товарів на митну територію України;

2) необхідні для гарантування доставки до митниці призначення;

3) випуску товарів у вільний обіг при відсутності всієї необхідної інформації для заповнення митної декларації  із наступним завершенням митних формальностей за рішенням митного органу із дотриманням вимог статей 118, 374 цього Кодексу;

4) випуску товарів у вільний обіг після завершення митних формальностей.

4. Попередня митна декларація, яка містить всю необхідну інформацію для проведення митного оформлення у заявлений митний режим, має статус митної декларації, заповненої у звичайному порядку, за умови пред’явлення митному органу товарів та документів необхідних для митного оформлення.

5. За рішенням митного органу митне оформлення та випуск товару за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, може бути здійснено після перетину товаром митного кордону без його пред’явлення митному органу. В цьому випадку рішення про можливість випуску товарів приймається митним органом на основі результатів аналізу ризиків.

6. При ввезенні на митну територію України підакцизних товарів подання попередньої митної декларації до ввезення товарів на митну територію України з гарантуванням доставки до митниці призначення є обов’язковим.

7. При поданні попередньої митної декларації для випуску товарів відповідальність декларанта (уповноваженої особи) за відомості, наведені в попередній митній декларації, настає з моменту вимоги митного органу призначення щодо пред’явлення товарів і транспортних засобів для здійснення їх митного огляду.

8. При реєстрації митним органом попередньої митної декларації, заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що застосовуються до цих товарів, не відрізняються від тих, які б застосовувалися у разі декларування зазначених товарів у звичайному порядку.

9. Попередня митна декларація приймається митним органом, якщо її перевіркою встановлено, що вона містить необхідні відомості, які мають безпосереднє відношення до товару, і до неї додано документи або їх копії (у тому числі у вигляді електронного документу). У разі відсутності на момент подання попередньої митної декларації оригіналів документів, дозволяється подання їх копій. Факт прийняття декларації засвідчується посадовою особою митного органу, що її прийняла, шляхом проставляння на ній відбитку відповідного митного забезпечення та інших відміток (номеру декларації, дати та часу її прийняття тощо), в тому числі з використанням інформаційних технологій.

10. Попередня митна декларація діє до моменту:

1) подання додаткової декларації на товари з обсягом відомостей, достатніх для випуску товарів у заявлений митний режим;

2) відкликання попередньої митної декларації та подання замість неї митної декларації, заповненої в звичайному порядку;

3) завершення оформлення  попередньої митної декларації, що подана з повними, передбаченими статтею 106 цього Кодексу відомостями для випуску товарів;

4) повідомлення митного органу про відкликання попередньої митної декларації, за умови що товар не пропущений на митну територію України,

але не довше, ніж 90 днів з моменту прийняття декларації митним органом.

11. Якщо, на момент пред’явлення митному органу товарів і транспортних засобів відповідно до законодавства запроваджені заборона чи обмеження відносно товарів, задекларованих у попередній митній декларації, оформлення попередньої митної декларації не може бути завершене. В такому випадку замість попередньої митної декларації декларант надає митну декларацію, заповнену в звичайному порядку, день подання якої визначає законодавство щодо заходів тарифного та нетарифного регулювання, що застосовуватиметься до переміщуваних товарів.

12. Відмова митного органу в прийнятті попередньої митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту протягом строку, встановленого цим Кодексом.

13. Якщо декларант під час декларування з метою випуску товару не володіє усіма відомостями, необхідними для декларації, заповненої у звичайному порядку, він має право надати митному органу попередню митну декларацію на товари із зобов’язанням наступного, в строк не більше 30 днів,  надання додаткової декларації з обсягом відомостей (даних), достатніх для завершення митного оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим.

14. Митний орган приймає таку попередню  митну декларацію, за умови дотриманням вимог статей 118, 374 цього Кодексу.

15. За рішенням митного органу строк дії такої попередньої митної декларації може бути продовженим митним органом, але не більше ніж на 15 днів.

16. Попередня митна декларація та додаткова декларація разом становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Стаття 101 Тимчасова та періодична  декларації

1. Якщо декларант з поважних причин не володіє точними відомостями та документами, необхідними для випуску товарів, транспортних засобів, він може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення товарів у заявлений митний режим, та під зобов’язання про подання додаткової декларації та необхідних документів у строк не більше 30 днів з дати оформлення тимчасової декларації. При цьому застосовуються законодавство та курси валют, чинні на день прийняття для оформлення тимчасової митної декларації.

2. Переліки вищезазначених причин та даних визначаються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

3. Якщо під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією митним органом згідно з цим Кодексом бралися проби (зразки) товарів для дослідження (аналізу, експертизи), рішення митного органу за результатами якого не може бути прийнято та надано декларанту в 30-денний строк з дня оформлення тимчасової митної декларації, такий строк продовжується митним органом, але не більше ніж на 15 днів.

4. Форма тимчасової митної декларації та порядок її заповнення визначається центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

5. Періодична митна декларація подається за формою, встановленою для вантажної митної декларації.

6. Періодична митна декларація може оформлюватись на регулярне переміщення через митний кордон України товарів однією і тією ж особою на одних і тих же умовах та підставах протягом періоду, не більшого 180 днів, за умови подання додаткової декларації, на товари, переміщені за періодичною митною декларацією протягом попереднього календарного місяця, у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

7. Законодавство щодо заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності застосовується до товарів, що переміщуються за періодичною митною декларацією на день перетинання товарами митного кордону України, а курси валют – на день прийняття для оформлення додаткової декларації на переміщені за періодичною митною декларацією товари.

8. Оформлення митним органом тимчасової або періодичної митної декларацій передбачає необхідність виконання вимог законодавства, передбачених для поміщення товарів до обраного митного режиму та сплати митних платежів або надання необхідних гарантій їх сплати. У разі виникнення спірних питань, що впливають на ставку оподаткування, для нарахування сум митних платежів згідно з частиною сьомою цієї статті застосовується найбільша ставка податку з тих, під яку може підпадати товар або операція.

Стаття 102. Додаткова декларація

1. У разі подання попередньої, тимчасової або періодичної декларації відповідно до статей 100 та 101 цього Кодексу, протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, декларант повинен оформити на товари додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, що подавалися б у разі декларування товарів у звичайному порядку, або додаткові необхідні для заповнення митної декларації, що подавалася б у разі декларування товарів у звичайному порядку, точні відомості про товари.

2. Крім випадку застосування періодичної митної декларації та випадків необхідності доповнення попередньої митної декларації даними, що вплинуть на нарахування митних платежів, додаткова декларація до попередньої митної декларації подається шляхом письмового звернення декларанта до відповідного митного органу із зазначенням точних відомостей, необхідних для заповнення митної декларації, що подавалася б у разі декларування товарів у звичайному порядку.

3. В інших випадках митному органу як додаткова декларація подається митна декларація, заповнена в звичайному порядку, що містить всі необхідні відомості і до якої додані всі необхідні документи, передбачені для митного режиму, обраного за тимчасовою, попередньою або періодичною митною декларацією.

Стаття 103. Місце декларування

1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються митному органу, який здійснює митне оформлення цих товарів.

2. Транспортні засоби, що використовуються для переміщення товарів, декларуються одночасно з цими товарами, за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

3. Морські, річкові та повітряні судна декларуються митному органу в порту чи аеропорту прибуття на митну територію України або в порту чи аеропорту відправлення з митної території України.

4. Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, які перевозять пасажирів, декларуються в місці перетину митного кордону України.

Стаття 104. Строки декларування

1. Митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення товарів у митний орган призначення.

2. У разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів нова митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі митного органу.

3. Товари, які протягом 30 днів з дня доставлення їх у митний орган призначення не поміщені у митний режим або не розміщені на складі тимчасового зберігання чи складі  митного органу, набувають статусу таких, що зберігаються на складі митного органу.

4. Товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами, декларуються митному органу одночасно з пред’явленням цих товарів.

5. Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, в яких перевозяться пасажири, у разі в’їзду на митну територію України декларуються митному органу не пізніше ніж через три години з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України, а у разі виїзду за межі митної території – не пізніше ніж за три години до перетинання митного кордону України.

6. Строки, зазначені у частинах першій та п’ятій цієї статті, можуть бути збільшені або продовжені митними органами на прохання декларанта у разі:

1) хвороби власника товарів, транспортних засобів або уповноваженої ним особи, що настала після прибуття у пункт пропуску через державний кордон України та в інші місця, встановлені митними органами для здійснення митного контролю, що підтверджується документом, виданим медичним закладом;

2) коли процедура контролю, який здійснюється іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади (крім митних органів) під час переміщення товарів через митний кордон  України, потребує додаткового часу, що підтверджується довідкою відповідного органу;

3) виникнення обставин і подій, що перешкоджають рухові транспортного засобу, зокрема:

а) стихійне лихо (пожежа, повінь тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях в зоні митного контролю, інші надзвичайні та невідворотні за даних умов події (непереборна сила);

б) протиправні дії, спрямовані проти перевізника, транспортного засобу чи товару, що перевозиться цим транспортним засобом;

в) дорожньо-транспортна пригода, що спричинила повне чи часткове пошкодження транспортного засобу або повну чи часткову втрату товару;

г) неможливість подальшого руху транспортного засобу внаслідок зсуву, пошкодження або розпакування товару, що унеможливлює пред’явлення або декларування митному органу товарів, транспортних засобів.

7. Залежно від виду обставин і подій документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії,  видаються  центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими органами та організаціями відповідно до їх компетенції, встановленої законодавством.

8. Для збільшення строку пред’явлення або продовження строків декларування митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення власник або уповноважена ним особа звертається до митного органу з письмовою заявою. До заяви додаються відповідні документи, що підтверджують виникнення обставин і подій, зазначених у частині шостій цієї статті.

9. Митний орган на підставі заяви та доданих до неї документів приймає рішення про збільшення строку пред’явлення  або продовження строків декларування товарів і транспортних засобів на період, необхідний для усунення причин, що не дали змоги своєчасно пред’явити або задекларувати товари, транспортні засоби комерційного призначення.

10. Декларування товарів митному може бути здійснено до прибуття товарів на митну територію України або до завершення внутрішнього митного транзиту, згідно порядку та умов, визначених статтею 100 цього Кодексу.

Стаття 105. Прийняття митної декларації

1. Митна декларація реєструється та приймається та митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу, у тому числі електронних, комерційних супровідних та інших необхідних документів. (крім випадків подання електронної декларації). Перелік таких документів визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. У разі подання електронної декларації оригінали таких документів повинні зберігатися декларантом протягом, не менше ніж 1095 днів.

3. Дата та час подання митної декларації фіксується митним органом шляхом її реєстрації, у тому числі з використанням інформаційних технологій. Митний орган не має права відмовити в реєстрації митної декларації.

4. З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам  митний орган здійснює перевірку митної декларації.

5. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана у встановленій формі, підписана, складена особою з відповідними на те повноваженнями та перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Факт прийняття декларації засвідчується посадовою особою митного органу, що її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитку відповідного митного забезпечення та інших відміток (номеру декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі із використанням інформаційних технологій.

6. У випадках, коли з причин, визнаних митним органом обґрунтованими, окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

7. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

8. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

9. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Стаття 106. Декларанти

1. Декларантами мають право виступати:

1) при переміщенні товарів через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічної угоди, укладеної резидентом – резидент, яким або від імені якого укладено цю угоду;

2) в інших випадках – особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів юридично значущі дії від свого імені.

2. Декларантами можуть бути тільки резиденти, за винятком випадків переміщення через митний кордон України:

1) громадянами – особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних та інших потреб, не пов’язаних зі здійсненням підприємницької діяльності;

2) особами, які мають пільги згідно зі статтями 449 – 452, 454 – 457 цього Кодексу – товарів, у зв’язку з увезенням яких на митну територію України та вивезенням їх за межі цієї території такі пільги надаються;

3) представництвами іноземних фірм – товарів, що не підлягають відчуженню та призначені для службового користування цих представництв при декларуванні у митні режими тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо товарів, увезених для власних потреб таких представництв;

4) іноземними перевізниками – товарів і транспортних засобів комерційного призначення у режимі міжнародного митного транзиту;

5) інших випадків переміщення, коли нерезидент має право розпоряджатися товарами на митній території та ввезення  (вивезення) товарів не є підприємницькою діяльністю або нерезидент має право на здійснення підприємницької діяльності на території України.

3. Підприємства можуть бути декларантами за умови перебування їх на обліку в митних органах України.

4. Громадяни можуть бути декларантами після досягнення ними 16-річного віку.

5. Декларант може здійснювати декларування товарів самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

6. Декларування товарів, що належать громадянам, також можуть здійснювати громадяни, уповноважені на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Стаття 107. Обов’язки, права та відповідальність декларанта та особи, уповноваженої на декларування

1. Декларант зобов’язаний:

1) здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу митного органу пред’явити товари для митного контролю і митного оформлення;

3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) сплатити митні платежі або у випадках, встановлених цим Кодексом, надати гарантію їх сплати.

2. Перед подачею декларації декларант має право на умовах, визначених митним органом, здійснювати огляд товарів, брати їх проби та зразки.

3. У разі самостійного декларування товарів декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил в повному обсязі несе декларант.

4. Особа, уповноважена на декларування товарів, від імені декларанта, має такі самі обов’язки, права і несе таку саму відповідальність, як і декларант.

5. Якщо декларування товарів здійснюється уповноваженою особою, передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил в повному обсязі несе декларант або уповноважена особа відповідно до умов укладеного між ними договору, про що обов’язково зазначається в такому договорі.

Стаття 108. Декларування товарів значної кількості найменувань, які надійшли однією партією

1. У разі надходження товарів різних найменувань у кількості більше 10 товарних підкатегорій однією партією, вони за бажанням декларанта можуть декларуватися для вільного обігу на митній території України за одним класифікаційним кодом згідно з УКТЗЕД  за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита. Якщо до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, відповідно до законодавства застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, такий спосіб декларування не звільняє декларанта від додержання вказаних заходів щодо цих товарів.

2. З метою перевірки додержання декларантом умов, зазначених у частині першій цієї статті, митний орган має право вимагати більш детальну інформацію щодо окремих товарів, які декларуються.

3. Положення цієї статті не поширюються на імпорт:

1) підакцизних товарів;

2) товарів, на які законами встановлені кількості обмеження імпорту;

3) товарів, що яких встановлено спеціальні види мита.

Стаття 109. Помилки у митних деклараціях

1. До ненавмисних помилок у заявленій вартості товарів можуть бути віднесені:

1) помилки при перенесенні відомостей; або

2) арифметичні помилки в деклараціях або підтверджуючих документах; або

3) ненавмисний пропуск складових митної вартості при розрахунку; або

4) ненавмисні помилки при перерахунку сум в іноземній валюті; або

5) неправильно здійснені нарахування (наприклад, знижки), про неприпустимість яких не було відомо декларанту, та інші аналогічні помилки, допущені в результаті невірного тлумачення принципів, встановлених положеннями щодо визначення митної вартості; або

6) комбінації зазначених у цій частині статті випадків.

2. Невірне зазначення коду товару в декларації також може розглядатися як ненавмисна помилка за умови, що категорія й інші фізичні характеристики (опис) товарів задекларовані належним чином.

3. Розбіжність між кількістю товарів, зазначених у митній декларації, і фактичною кількістю може розглядатися як ненавмисна помилка, якщо ця розбіжність стала наслідком друкарської помилки чи помилки при перенесенні відомостей.

4. Невідповідність фактичних вагових характеристик товарів товаросупровідним документам, що пов’язано з особливостями транспортування, зберігання, специфічними характеристиками певних товарів може бути визнано за помилку лише в межах допустимих норм природного убутку та норм списання втрат таких товарів відповідно до законодавства України, а також похибок вимірювальних пристроїв.

5. Митний орган не застосовує санкцій за помилки, допущені в митній декларації, якщо вони не є результатом умислу або грубої недбалості й не повторюються регулярно.

6. Митний орган надає декларанту можливість виправляти ненавмисні помилки. У цьому випадку будь-які санкції до осіб, які брали участь у підготовці та перевірці митної декларації, не застосовуються.

7. У випадку, коли особа декларант систематично виявляє недбалість або митним органом виявляються помилки у наданій ним інформації, митний орган може приймати декларацію від такого декларанту тільки у випадку, коли вона містить повну й достовірну інформацію, без будь-яких помилок, або застосовує санкції, передбачені цим Кодексом та іншими актами законодавства України. 

8. Якщо в результаті допущеної помилки виникає зобов’язання по доплаті митних платежів (чи їх поверненню), суми таких платежів стягуються (повертаються) відповідно до вимог цього Кодексу та  Податкового кодексу України.

Стаття 110. Зміна, відкликання та визнання митної декларації недійсною

1. Відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, повинні бути змінені або митна декларація відкликана.

2. Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, зазначених у митній декларації.

3. Якщо після випуску у вільний обіг товарів, митний контроль яких здійснювався без проведення митного огляду, декларантом виявлені товари, переміщені через митний кордон України та не зазначені в митній декларації, за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу допускається внесення до митної декларації змін щодо збільшення кількості товарів, випущених у вільний обіг на митній території України, у зв’язку з виявленням незадекларованих товарів.

4. Внесення до митної декларації змін, якi впливають на застосування до товарів заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється за умови дотримання таких заходів.

5. Відкликання митної декларації допускається лише до моменту завершення митного оформлення товарів відповідно до заявленого митного режиму.

6. Якщо товари, оформлені за декларацією для вивезення за межі митної території України, не перетнули державний кордон України протягом 180 днів, митний орган визнає цю митну декларацію недійсною. Зазначений строк може бути зменшений за письмовим зверненням декларанта.

7. Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними, визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

8. Після відкликання або визнання недійсною митної декларації товари, що в ній задекларовані, повинні бути видані з-під митного контролю за заявою декларанта, якщо до початку митного оформлення цих товарів вони перебували у вільному обігу на митній території України, або бути задекларовані протягом 10 днів до обраного митного режиму.

9. Посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.

10. У разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у митній декларації товарів внесення змін, відкликання та визнання недійсною цієї декларації до закінчення провадження у відповідних справах забороняються. Не порушується провадження у справах про порушення митних правил у випадках, якщо декларант самостійно звернувся до митного органу з проханням про внесення змін до митної декларації відповідно до частин другої – четвертої цієї статті.

РОЗДІЛ IV. ПЕРЕМІЩЕННЯ І ПРОПУСК ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ. МИТНІ ФОРМАЛЬНОСТІ ПРИ ПЕРЕМІЩЕННІ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ РІЗНИМИ ВИДАМИ ТРАНСПОРТУ

ГЛАВА 14. Загальні положення

Стаття 111. Засоби та способи переміщення товарів

1. Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного, трубопровідного транспорту та лініями електропередачі, а також змішаними перевезеннями.

2. Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення товари переміщуються у:

1) вантажних відправленнях;

2) супроводжуваному багажі;

3) несупроводжуваному багажі;

4) ручній поклажі;

5) міжнародних поштових відправленнях;

6) міжнародних експрес-відправленнях.

Стаття 112. Митні формальності на транспорті

1. Транспортні засоби, якими переміщуються пасажири та/або товари через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню.

2. Митні формальності, що здійснюються під час митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, якими переміщуються пасажири та/або товари через митний кордон України, мають уніфікований характер і не залежать від країни реєстрації або країни – власника транспортного засобу, країни, з якої прибув цей транспортний засіб, або країни, куди він прямує, крім випадків, передбачених міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, та відповідними міжнародними актами, в частині застосування санкцій та обмежень у торгівлі з окремими країнами.

3. Митні органи здійснюють митні формальності в зонах митного контролю, створених відповідно до положень глави 6 цього Кодексу, якщо інше не передбачене цим Кодексом.

Стаття 113. Сприяння посадовим особам митних органів у здійсненні митних формальностей

1. З метою прискорення здійснення митних формальностей під час переміщення транспортних засобів через митний кордон України працівники водного, повітряного, автомобільного та залізничного транспорту сприяють посадовим особам митних органів у виконанні ними своїх службових обов’язків.

2. Адміністрація автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, в межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує митні органи необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв’язку та створює належні умови для здійснення ними митних формальностей.

3. Перелік приміщень та вимоги до них визначаються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, і центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту України відповідно до обсягу та характеру міжнародних перевезень.

4. Місця розвантаження та завантаження транспортних засобів комерційного призначення, посадки та висадки пасажирів, а також місця стоянки для здійснення митного контролю визначаються адміністрацією автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, в межах яких є пункти пропуску через державний кордон, з урахуванням функціональної та технологічної діяльності та за поданням відповідного митного органу, погодженим з відповідним органом охорони державного кордону.

5. Зміна місця стоянки суден визначається адміністрацією порту з повідомленням відповідного митного органу та органу охорони державного кордону України.

Стаття 114. Тимчасовий пропуск транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України

1. Транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2. Тимчасово ввезені на митну територію України транспортні засоби комерційного призначення підлягають вивезенню без внесення в їх конструкцію будь-яких змін (без урахування природного зношення, витрати пально-мастильних матеріалів та необхідного ремонту).

3. Тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України,

4. Спеціальне обладнання, призначене для навантаження, вивантаження, захисту і зберігання вантажу, яке переміщується разом з транспортним засобом комерційного призначення через митний кордон України, підлягає пропуску у тому ж порядку, що і транспортний засіб, за умови використання такого обладнання за призначенням та зворотного вивезення (ввезення) разом з цим транспортним засобом.

5. Ввезення спеціального обладнання окремо від транспортного засобу комерційного призначення можливо на тих же умовах, тільки при підтвердженні, що дане обладнання належить конкретному транспортному засобу комерційного призначення, завезеному раніше.

6. Запасні частини та обладнання, призначені для використання в процесі ремонту чи технічного обслуговування транспортних засобів комерційного призначення, тимчасово ввезених на митну територію України або тимчасово вивезених з неї, можуть ввозитися (вивозитися) під зобов’язання про їх зворотне вивезення (ввезення) без справляння митних платежів та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Митний орган, що здійснює пропуск таких запасних частин та обладнання, може застосовувати заходи гарантування, передбачені цим Кодексом.

7. Замінені запасні частини та обладнання можуть не вивозитися за межі митної території України (не ввозитися на неї), а з дозволу митного органу:

1) бути пред’явлені митному органу та оформлені для вільного обігу на митній території України (за її межами);

2) або бути знищені під контролем митного органу.

Стаття 115. Товари, помилково ввезені на митну територію України

1. Товари можуть вважатися помилково ввезеними на митну територію України, якщо митний орган переконається в тому, що ввезення цих товарів не є результатом навмисних дій. Помилкове ввезення товарів не може розглядатись як порушення митних правил. 

2. Помилково ввезеними на митну територію України не можуть вважатися товари, умови та підстави ввезення яких були змінені після перетинання ними митного кордону України.

3. Помилково ввезені на митну територію України товари вивозяться за межі цієї території на підставі товаросупровідних документів, якщо такі товари не пропущені на митну територію України .

4. Помилково ввезені на митну територію України товари, пропущені на митну територію України і які зберігають статус іноземних товарів, вивозяться за межі цієї території на підставі товаросупровідних документів, згідно з якими ці товари були ввезенні, у митному режимі реекспорту.

Стаття 116. Права та обов’язки перевізника

1. Перевізники мають право: 

1) не приймати для перевезення між митними органами товари у разі оформлення митних і транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України з питань митної справи;

2) замінити механічний транспортний засіб, попередньо повідомивши митницю призначення про причини такої заміни (технічний стан, екологічні вимоги, економічна доцільність);

3) замінити уповноважену перевізником особу (водія), відповідальну за доставку товарів у митницю призначення, попередньо повідомивши митницю про причини такої заміни (стан здоровєя, візові питання, вимоги міжнародної конвенції щодо роботи екіпажів (ЄУТР);

4) з дозволу митного органу призначення вивантажити товар на склад цього органу, якщо доставлені перевізником товари, що перебувають під митним контролем, протягом трьох діб не будуть заявлені відповідальною за це особою до жодного митного режиму;

5) отримати роз’яснення причин відмови в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та перелік дій, які необхідно вжити для їх усунення.

2. Перевізники зобов’язані:

1) під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до накладної CMR.

2) у строк, встановлений статтею 242 цього Кодексу, доставити товари у митний орган призначення, а також подати передбачені законодавством документи на них;

3) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу митного органу;

4) у разі прибуття до митного органу призначення у неробочий час забезпечити схоронність товарів і вжити визначених митним органом заходів до недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю.

Стаття 117. Заходи, що вживаються у разі аварії чи дії непереборної сили під час перевезення товарів

1. Якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов’язаний:

1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;

2) терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортних засобів;

2. Митні органи не відшкодовують перевізнику витрати, понесені у зв’язку із вжиттям заходів, передбачених цією статтею.

Стаття 118. Відповідальність за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом

1. За порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується до відповідальності в порядку, встановленому цим Кодексом.

2. У разі недоставляння товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, до митного органу призначення перевізник зобов’язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів.

3. Перевізник звільняється від обов’язку по сплаті митних платежів лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому законодавством.

4. Порушення перевізником встановлених строків доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього обов’язку щодо сплати митних платежів.

ГЛАВА 15. Переміщення товарів через митний кордон України

Стаття 119. Повідомлення митних органів про намір ввезти товари на митну територію України

1. У разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляє уповноважений митний орган, в зоні діяльності якого товари будуть пред’явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари.

2. Порядок повідомлення митного органу про намір ввезти товари на митну територію України, а також перелік товарів, про намір ввезти які на митну територію України власник або уповноважена ним особа повинні попередньо повідомляти відповідний митний орган, визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

3. Попереднє повідомлення повинно містити відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

4. Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення, до повідомлення митного органу про намір ввезти товари на митну територію України додаються документи, які підтверджують дотримання заборон щодо ввезення окремих товарів на митну територію України.

5. Попереднє повідомлення може подаватись у формі електронного документа. Формат такого документа, кодування символiв, засоби пересилання визначаються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

6. Положення цієї статті не застосовуються до морських, річкових та повітряних суден, які під час перебування на митній території України не роблять зупинок в портах чи аеропортах, розташованих на цій території.

Стаття 120. Пункти пропуску через державний кордон України, у яких товари переміщуються через митний кордон

1. Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

2. Переміщення окремих видів товарів через митний кордон України може здійснюватися у спеціально визначених пунктах пропуску через державний кордон України. Перелік таких товарів та пунктів пропуску затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 121. Заборона щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України

1. Не можуть бути пропущені через митний кордон України:

1) товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом;

2) товари, на пропуск яких відповідно до закону потрібні дозволи інших державних органів, за відсутності цих дозволів (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також харчових продуктів для власного споживання, що ввозяться громадянами в обсягах та в порядку, встановлених статтею 401 та частиною другою статті 404 цього Кодексу);

3) товари, які переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

2. Перевізник зобов’язаний здійснити зворотне вивезення товарів,  ввезення і транзит яких на митну територію України заборонений.

Стаття 122. Обмеження щодо переміщення  окремих товарів через митний кордон України

1. Пропуск на митну територію України товарів, на переміщення яких через митний кордон України законом передбачено (запроваджено) обмеження, здійснюється митними органами на підставі отриманих із використанням засобів інформаційних технологій дозволів від органів державної влади, уповноважених здійснювати відповідні контрольні функції.

2. Переліки таких товарів (із зазначенням їх опису та коду за УКТЗЕД), а також порядок видачі відповідних дозволів та їх обігу із використанням засобів інформаційних технологій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

3. Обмеження щодо ввезення на митну території України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України встановлюються Національним банком України.

Стаття 123. Подання документів та відомостей митним органам у пунктах пропуску через державний кордон України

1. Митному органу в пункті пропуску через державний кордон України подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України згідно з положеннями статті 49 цього Кодексу.

2. Товари, що переміщуються через митний кордон України в режимі транзиту, в разі необхідності дозавантаження транспортного засобу або перевантаження з метою транзиту через митний склад, можуть направлятися для митного оформлення в митний орган, в зоні діяльності якого буде здійснено таке перевантаження (дозавантаження). Митному органу в цьому випадку подаються лише заява перевізника і копія договору який є підставою для перевантаження (дозавантаження).

3. Якщо після перетину митного кордону України за умовами перевезення митне оформлення товарів у повному обсязі здійснюється не в місці перетину митного кордону, а перевезення здійснюється зі зміною транспортного засобу у пункті пропуску за умовою попереднього повідомлення про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митному органу у пункті пропуску через державний кордон України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Стаття 124. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не повинен перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту 5 днів з моменту  прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Стаття 125. Доставка товарів та документів у місце, визначене митним органом

1. Після надання митним органом дозволу на пропуск товарів на митну територію, власник товарів або уповноважена ним особа зобов’язані доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу.

2. Доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена в строк, визначений статтею 242 цього Кодексу.

3. Товари та транспортні засоби, якими вони перевозяться, після прибуття у місце доставки розміщуються у зонах митного контролю.

4. У місці доставки товари і транспортні засоби пред’являються, а документи на них передаються митному органу у мінімально можливий строк після їх прибуття, а у разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, – у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

5. Зміна місця стоянки (прибуття) транспортного засобу, вивантаження, перевантаження товарів, розпакування, пакування чи перепакування товарів, зміна, вилучення чи пошкодження засобів ідентифікації допускаються лише з дозволу митного органу, крім випадків, передбачених главою 10 цього Кодексу.

ГЛАВА 16. Тимчасове зберігання

Стаття 126. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем

1. Товари з моменту пред’явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

2. Товари гуманітарної допомоги для їх тимчасового зберігання з дозволу відповідного митного органу можуть розміщуватися на складах організацій – отримувачів гуманітарної допомоги. При цьому керівник організації – отримувача гуманітарної допомоги забезпечує ведення обліку товарів, що розміщуються на складі цієї організації та випускаються з нього, в порядку, передбаченому для складів тимчасового зберігання, та подання митному органу звіту про рух товарів за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митний орган має право вимагати подання позачергового звіту.

3. Території складів тимчасового зберігання, а також складів організацій – отримувачів гуманітарної допомоги на час тимчасового зберігання на них товарів гуманітарної допомоги, що перебувають під митним контролем, є зонами митного контролю.

4. На тимчасове зберігання під митним контролем із застосуванням положень цієї глави, товари можуть розміщуватися на складах тимчасового зберігання, митних складах або на складах митних органів.

5. У разі втрати товарів, що знаходяться на тимчасовому зберіганні, або видачі їх без дозволу митних органів, відповідальність за сплату митних платежів, установлених законом на імпорт цих товарів, несе утримувач складу тимчасового зберігання (керівник організації – отримувача гуманітарної допомоги).

Стаття 127. Документи, необхідні для розміщення товарів на складі тимчасового зберігання

Єдиним документом, який потрібен для розміщення товарів на складі тимчасового зберігання, є документ, що містить опис цих товарів та використовується при пред’явленні їх митному органу.

Стаття 128. Операції з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем

1. Власник товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, або уповноважена ним особа з дозволу митного органу може проводити з цими товарами такі операції:

1) операції, необхідні для забезпечення зберігання цих товарів у незмінному стані;

2) оглядові та вимірюванню;

3) усунення пошкодження упаковки;

4) підготовка товарів до продажу (відчуження) та транспортування: сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

2. З дозволу митного органу можуть також братися проби та зразки товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем.

Стаття 129. Строк тимчасового зберігання товарів

1. Загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів.

2. Товари, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем в межах строку збереження їх якостей, які дають можливість використовувати такі товари за призначенням, але не більше строку, установленого частиною першою цієї статті.

3. Строк тимчасового зберігання товарів, зазначений у частині першій цієї статті, за заявою власника або уповноваженої ним особи може бути продовжений (але не більше ніж на 30 днів) митним органом, за дозволом якого товари були розміщені на складі. Якщо особа, яка зберігає товари на складі тимчасового зберігання відкритого типу або митному складі відкритого типу, не є утримувачем цього складу, її заява про продовження строку тимчасового зберігання зазначених товарів попередньо погоджується з утримувачем складу.

4. До закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій – четвертій цієї статті, товари, що тимчасово зберігаються під митним контролем, повинні бути:

1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму;

2) або передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією – отримувачем гуманітарної допомоги відповідному митному органу для зберігання та/або розпорядження відповідно до цього Кодексу;

3) або відправлені під митним контролем до інших митних органів для їх подальшого митного оформлення;

4) або вивезені за межі митної території України.

5. Митний орган встановлює строк для вивезення товарів зі складу, виходячи з можливостей наявних засобів для транспортування цих товарів та навантажувально-розвантажувальної техніки.

Стаття 130. Митне оформлення товарів, які протягом строку тимчасового зберігання під митним контролем прийшли у непридатність, зіпсовані або ушкоджені внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили

Митне оформлення товарів, які протягом строку тимчасового зберігання під митним контролем прийшли у непридатність, зіпсовані або ушкоджені внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, здійснюється як товарів, що надійшли на митну територію України у непридатному, зіпсованому або ушкодженому стані. 

Стаття 131. Тимчасове зберігання товарів на складах розташованих на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів у межах яких є пункти пропуску через державний кордон України

1. У випадках, коли доставка товарів кінцевому одержувачу через умови перевезення (або з будь-яких інших причин) переривається, товари можуть розміщуватися на складах тимчасового зберігання, розташованих на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів, у межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, та у яких здійснюється прийняття, навантаження, перевантаження, вивантаження й видача товарів, що переміщуються через митний кордон України.

2. Дозволом для розміщення товарів на склад тимчасового зберігання є дозвіл митного органу на вивантаження товару з транспортного засобу.

3. Товари, розміщенні на складах тимчасового зберігання, розташованих на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів, у межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, до їх випуску зі складу вважаються такими, що не пропущені на митну територію України.

4. Вивезення товарів зі складу тимчасового зберігання здійснюється на підставі рішення митного органу про пропуск товарів на митну територію України або про відмову в такому пропуску, крім випадків, зазначених в частині сьомій цієї статті.

5. У разі рішення митного органу про пропуск товарів на митну територію України митному органу для подальшої доставки з метою виконання зобов’язань перевезення подаються транспортні документи, що містять відомості про товари, та комерційні документи за їх наявності.

6. Зворотне вивезення зі складу тимчасового зберігання товарів, щодо яких митним органом прийнято рішення про відмову в пропуску на митну територію України, здійснюється перевізником, який здійснював ввезення такого товару .

7. Випуск товарів зі складу тимчасового зберігання за межі митної території України в межах одного пункту пропуску здійснюється на підставі товаросупровідних документів та дозволу, якій надавав митний орган на вивантаження товару з транспортного засобу.

8. Здійснювати з вантажем будь-які інші дії без дозволу митного органу забороняється.

9. Переміщення товарів між складами тимчасового зберігання в межах однієї зони митного контролю проводиться з повідомленням та під контролем митного органу.

10. У разі втрати або видачі без дозволу митних органів товарів, що знаходяться на складі тимчасового зберігання, відповідальність за сплату мита та податків, несе власник складу тимчасового зберігання.

ГЛАВА 17. Митні формальності на морському і річковому транспорті

Стаття 132. Тривалість перебування суден закордонного плавання під митним контролем

Судно закордонного плавання протягом усього часу стоянки в порту перебуває під митним контролем. Митний орган має право в цей період здійснювати огляд і переогляд судна, пломбування та опечатування його окремих трюмів і приміщень, де знаходяться товари, підстави для ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України чи транзит через територію України яких відсутні.

Стаття 133. Строк та черговість митного оформлення суден закордонного плавання

1. Судно закордонного плавання протягом усього часу стоянки в порту перебуває під митним контролем. Митний орган має право в цей період здійснювати огляд і переогляд судна, пломбування та накладання інших митних забезпечень на його окремі трюми і приміщення, де знаходяться товари, підстави для ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України чи транзит через територію України яких відсутні.

2. Залежно від водотоннажності і призначення суден закордонного плавання їх митне оформлення проводиться в строк, який визначається керівником митного органу за погодженням з керівником відповідного органу охорони державного кордону України та іншими контрольними службами.

3. Митне оформлення суден закордонного плавання здійснюється цілодобово у такій черговості:

1) аварійні судна;

2) пасажирські судна;

3) вантажно-пасажирські судна;

4) лінійні судна;

5) танкерні судна;

6) інші судна у порядку їх прибуття.

Стаття 134. Митний контроль у разі виникнення особливих обставин

Якщо судно закордонного плавання внаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається в місцях, де немає митних органів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів та пред’явлення їх найближчому митному органу.

Стаття 135. Митний контроль за вантажними операціями у водному сполученні

1. Вивантаження товарів із суден закордонного плавання та завантаження товарів на зазначені судна здійснюються з дозволу митного органу та під його контролем згідно з документами, передбаченими статтею 49 цього Кодексу.

2. Товари, вивантажені з судна в зону митного контролю на території морського та річкового порту, для митних цілей, вважаються такими, що перебувають на складі тимчасового зберігання. При цьому, договір на зберігання товарів не вимагається.

3. У разі втрати товарів, що знаходяться в зоні митного контролю на території морського та річкового порту, або видачі їх без дозволу митних органів, відповідальність за сплату митних платежів, установлених законом на імпорт цих товарів, несе адміністрація порту.

4. Вивезення за межі митної території України товарів,  вивантажених з судна закордонного плавання на тимчасове зберігання у разі транзиту в межах одного пункту пропуску, а також у разі відмови в пропуску товарів через митний кордон України, а також у разі визнання товарів такими, що ввезені помилково, здійснюється перевізником і окремого дозволу митного органу не потребує. Здійснювати будь-які інші операції з такими товарами без дозволу митного органу забороняється.

5. З метою надання митним органам змоги оцінити ризики при ввезенні товарів на митну територію України морськими (річковими) суднами перевізник може надавати митному органу відомості щодо цих товарів в електронному вигляді у форматі міжнародних стандартів обміну електронною інформацією.

Стаття 136. Митний контроль суден закордонного плавання, що прибувають на митну територію України на нетривалий час

1. Судно закордонного плавання, яке заходить у відкритий для міжнародних водних перевезень порт для поповнення запасів води, палива, продовольства, проведення термінових ремонтних робіт на строк до трьох діб, митному оформленню не підлягає, але перебуває під митним контролем до його відправлення.

2. Товари (крім припасів), які завантажуються на це судно, підлягають митному оформленню на загальних підставах.

Стаття 137. Митне оформлення рибної продукції, виробленої українськими суднами в межах Азово-Чорноморського басейну

Митне оформлення рибної продукції, виробленої українськими суднами в межах Азово-Чорноморського басейну, здійснюється з поданням митної декларації. Оподаткування зазначеної продукції здійснюється відповідно до Податкового кодексу України та цього Кодексу.

Стаття 138. Митне оформлення українських суден, побудованих чи придбаних за кордоном або проданих за кордон

1. Митне оформлення придбаного або побудованого резидентом за межами митної території України судна здійснюється після набуття резидентом права власності на таке судно в режимі імпорту під час його першого заходу в один з українських портів.

2. Митне оформлення придбаного нерезидентом на митній території України судна здійснюється в режимі експорту, якщо таке судно вивозиться за межі митної території України, або в режимі тимчасового ввезення, якщо таке судно використовується на митній території України.

Стаття 139. Дозвіл митного органу на відправлення судна закордонного плавання

1. Органи управління портом не дозволяють капітанові судна закордонного плавання виходити з акваторії порту без відмітки митного органу на відповідному судновому документі.

2. Для тимчасового відходу судна із порту у зв’язку з дією непереборної сили, стихійним лихом, а також з метою рятування людей дозвіл митного органу не обов’язковий.

ГЛАВА 18. Митні формальності на авіатранспорті

Стаття 140. Документи для контролю за повітряним судном

1. Командир повітряного судна зобов’язаний подати для здійснення митного контролю документи, передбачені статтею 49 цього Кодексу.

2. Дозвіл митного органу на вивантаження товарів з повітряного судна або завантаження товарів на нього надається після перевірки поданих документів та встановлення їх відповідності вимогам цього Кодексу.

Стаття 141. Вимушена посадка

1. Командир повітряного судна, який здійснив вимушену посадку за межами міжнародного аеропорту, зобов’язаний вжити необхідних заходів для забезпечення збереження товарів, які підлягають митному контролю, та протягом доби повідомити найближчий міжнародний аеропорт про місце посадки судна.

2. Адміністрація міжнародного аеропорту після одержання такого повідомлення зобов’язана забезпечити перевезення посадових осіб митного органу до місця посадки судна або доставити пасажирів, екіпаж, а також товари, що підлягають митному контролю, до митного органу.

Стаття 142. Пропуск товарів, що перевозяться транзитними авіапасажирами

Товари, що перевозяться транзитними авіапасажирами (за винятком товарів, заборонених до транзиту), не підлягають оподаткуванню митними платежами та безперешкодно переміщуються в межах зони митного контролю міжнародного аеропорту.

ГЛАВА 19. Митні формальності на залізничному транспорті

Стаття 143. Проведення митного контролю на залізничному транспорті

1. Строки проведення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником митного органу за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а у пункті пропуску через митний кордон України, крім того, – з керівником відповідного органу охорони державного кордону України.

2. З метою вивільнення транспортних засобів у разі не здійснення у триденний строк митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення, які доставлені перевізником на станцію призначення (митницю призначення), перевізник може розмістити ці товари на склад тимчасового зберігання відкритого типу.

3. Розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Стаття 144. Відповідальність за втрату чи неналежну  доставку товарів до митного органу призначення

Залізниця несе передбачену цим Кодексом та іншими актами законодавства України відповідальність за втрату чи неналежну доставку товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення.

Стаття 145. Місце здійснення митних формальностей у міжнародному залізничному сполученні

1. Митний контроль товарів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного контролю. Пасажири поїздів міжнародного сполучення можуть проходити митний контроль також в інших місцях, визначених уздовж маршруту руху поїзда за погодженням між спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

2. З метою запобігання порушенню розкладу руху поїздів митний контроль може здійснюватися поза пунктами пропуску через державний кордон або в місцях, визначених керівником митного органу за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України.

3. У виняткових випадках, перелік яких визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, на вимогу митного органу окремі вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу для здійснення митного контролю можуть бути виключені зі складу поїзда, якщо проведення такого контролю у складі поїзда неможливе.

4. Відправлення залізничних транспортних засобів з місць стоянки здійснюється з дозволу митного органу та органу охорони державного кордону України.

ГЛАВА 20. Митні формальності на автомобільному транспорті

Стаття 146. Порядок декларування автотранспортних засобів комерційного призначення, які перевозять товари через митний кордон України

1. Автотранспортний засіб комерційного призначення, що використовується для переміщення товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари, які перевозяться цим автотранспортним засобом.

2. Відомості про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари, вносяться до митної декларації, якою оформлено ці вантажі, книжки МДП, передбаченої Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (Конвенцією МДП 1975 року), товарно-транспортних накладних, дорожнього листа, провізних та інших супровідних документів, передбачених законодавством.

Стаття 147. Порядок декларування порожніх автотранспортних засобів комерційного призначення та автотранспортних засобів комерційного призначення, які перевозять пасажирів через митний кордон України

Порожні автотранспортні засоби комерційного призначення та автотранспортні засоби, які перевозять пасажирів через митний кордон України, декларуються в місці перетину митного кордону України шляхом подання національних реєстраційних документів.

ГЛАВА 21. Митні формальності щодо припасів

Стаття 148. Загальні положення

Припаси при дотриманні умов, установлених цим Кодексом, переміщуються через митний кордон України зі звільненням від оподаткування та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. 

Стаття 149. Умови звільнення від оподаткування припасів, що ввозяться на митну територію України

1. Припаси, які ввозяться на митну територію України морськими, річковими та повітряними суднами, звільняються від оподаткування за умови, що вони залишаються на борту цих суден.

2. Припаси, які ввозяться на митну територію України засобами залізничного та автомобільного транспорту, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, і призначені для споживання особами, які перебувають на борту цих транспортних засобів, звільняються від оподаткування за умови, що:

1) вони придбані тільки в країнах, територію яких перетинав відповідний транспортний засіб;

2) всі належні митні платежі стосовно них сплачено в країнах, де вони були придбані.

3. Припаси, необхідні для експлуатації та технічного обслуговування транспортних засобів, які прибувають на митну територію України, звільняються від оподаткування за умови, що вони залишаються на борту цих транспортних засобів під час їх перебування на цій території.

Стаття 150. Декларування припасів, що ввозяться на митну територію України

1. Інформація, яка зазначається у декларації на припаси, що ввозяться на митну територію України, обмежується мінімумом відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю. Допускається використання замість декларації на припаси облікових документів про рух товарів у вагонах-ресторанах, кафе-барах тощо.

2. У декларації на припаси, яка подається під час прибуття транспортного засобу на митну територію України, повинна враховуватися кількість припасів, які видаються з дозволу митного органу з числа припасів, що знаходяться на борту цього засобу, при цьому окрема декларація на зазначену кількість припасів не подається.

3. У будь-якій декларації на припаси зазначається кількість припасів, доставлених на транспортний засіб під час його перебування на митній території України.

4. Окрема декларація на припаси, які залишаються на борту транспортного засобу, не подається.

Стаття 151. Видача припасів

1. Митні органи повинні дозволяти видачу припасів, увезених на митну територію України морським (річковим) судном, або доставлених на це судно під час його перебування на митній території України, для споживання пасажирами та членами екіпажу під час перебування зазначеного судна на митній території України з урахуванням кількості пасажирів і членів екіпажу, а також тривалості перебування судна на цій території. 

2. Митні органи повинні дозволяти видачу припасів, увезених на митну територію України морським (річковим) судном або доставлених на борт цього судна під час його перебування на митній території України, для споживання членами екіпажу зазначеного судна під час його ремонту у доці або на верфі за умови, що тривалість перебування цього судна у доці або на верфі визнано обґрунтованою.

3. У разі, якщо повітряне судно має зробити посадку в одному чи кількох аеропортах на митній території України, митні органи повинні дозволяти  видачу припасів, які знаходяться на борту, або доставлені на борт під час перебування цього судна на митній території України, для споживання під час стоянки повітряного судна в таких проміжних аеропортах та під час перельоту між ними.

Стаття 152. Інші операції з припасами

Припаси, увезені на митну територію України засобами водного, авіаційного та залізничного транспорту, дозволяється:

1) випускати для вільного обігу на митній території України або поміщати в інший митний режим за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства;

2) перевантажувати з попереднього дозволу митного органу на інші засоби відповідно водного, авіаційного та залізничного транспорту, що виконують міжнародні рейси.

Стаття 153. Забезпечення схоронності припасів

1. Перевізники зобов’язані вживати необхідних заходів для запобігання будь-якому недозволеному використанню припасів.

2. Митні органи з метою забезпечення схоронності припасів можуть у разі потреби накладати на них митне забезпечення.

3. У випадках, визначених міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, митні органи вправі вимагати вилучення припасів з транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення, для зберігання їх в іншому місці під час перебування цих транспортних засобів на митній території України.

Стаття 154. Декларування припасів, що вивозяться за межі митної території України

1. Митне оформлення та контроль за переміщенням припасів на транспортні засоби комерційного призначення проводиться в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пропуск припасів на транспортні засоби комерційного призначення проводиться на підставі оформлених товаросупровідних документів. Декларування експорту припасів проводиться на підставі товаросупровідних документів з накладеним митним забезпеченням та відміткою адміністрації транспортного засобу комерційного призначення про одержання припасів на протязі не більше 30 календарних днів від дати накладення митного забезпечення.

2. Під час відбуття транспортного засобу комерційного призначення з митної території України окрема декларація на припаси, що знаходились на такому транспортному засобі на момент прибуття до митної території України, не вимагається.

3. У разі, якщо митний орган вимагає декларацію на припаси, завантажені на транспортний засіб, який відбуває з митної території України, інформація, що зазначається у такій декларації, обмежується мінімумом відомостей, необхідних для здійснення митного контролю зазначених припасів.

Стаття 155. Обмеження щодо пропуску алкогольних напоїв та тютюнових виробів через митний кордон України на борту транспортного засобу

На борту транспортного засобу, що здійснює міжнародний рейс і прибуває на митну територію України або відбуває з неї, дозволяється ввозити та вивозити для споживання особами, які перебувають на його борту, алкогольні напої та тютюнові вироби з розрахунку споживання однією особою на добу за нормами, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

ГЛАВА 22. Митні формальності на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі

Стаття 156. Місця здійснення митного контролю товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі

Митний контроль товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, у тому числі з метою транзиту через митну територію України, здійснюється в місцях митного контролю, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 157. Порядок та строки митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі

Порядок та строки митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, а також строки сплати митних платежів визначаються Кабінетом Міністрів України, виходячи з особливостей переміщення зазначених товарів через митний кордон України.

ГЛАВА 23. Переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

Стаття 158. Терміни, що вживаються у цій главі

У цій главі нижченаведені терміни застосовуються у такому значенні:

1) експрес-перевізник – перевізник, який здійснює прискорене перевезення вантажів та забезпечує виконання митних формальностей в місцях митного оформлення міжнародних експрес-відправлень;

2) вантаж експрес-перевізника – консолідовані за єдиним транспортним документом міжнародні експрес-відправлення чи міжнародні експрес-відправлення, що не увійшли  до складу цих консолідованих міжнародних експрес-відправлень за своїм характером, розмірами або з інших причин, що переміщуються (пересилаються) експрес-перевізником  через митний кордон України;

3) міжнародний транспортний документ – номерний товаросупровiдний документ, який є договором мiж експрес-перевiзником та замовником на перевезення кожного окремого міжнародного експрес-вiдправлення.

Стаття 159. Загальні правила переміщення (пересилання) міжнародних поштових та експрес-відправлень через митний кордон України

1. При переміщенні міжнародних поштових та експрес-відправлень  через митний кордон України засоби гарантування, передбачені розділом ІХ цього Кодексу, не застосовуються.

2. Ввезення вантажу експрес-перевізника на митну територію України або його вивезення через пункти пропуску, розташовані у міжнародних аеропортах, а також його перевантаження здійснюються безпосередньо під бортом повітряного судна або з зони митного контролю пункту пропуску. Перевантаження здійснюється в присутності посадової особи митного органу та відповідних службових осіб аеропорту та перевізника.

3. Митний орган, у зоні відповідальності якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, здійснює пропуск вантажу експрес-перевізника на митну територію України та направляє його під митним контролем до митного органу, де здійснюється митне оформлення цього вантажу. Пропуск вантажу здійснюється митним органом на підставі поданого експрес-перевізником єдиного транспортного документа.

4. У пункті пропуску до товарів, які переміщуються (пересилаються)  у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та види контролю, передбачені статтею 32 цього Кодексу, не застосовуються. Митний контроль та митне оформлення таких товарів здійснюється в найкоротший строк.

5. Переміщення міжнародних експрес-відправлень до митного органу для подальшого митного оформлення, їх розпакування і пред’явлення для огляду,  перепакування та зберігання до їх випуску здійснюються під митним контролем в місцях, які визначаються та обладнуються відповідним експрес-перевізником.

6. Зберігання міжнародних експрес-відправлень здійснюється в спеціально визначених і обладнаних експрес-перевiзником складських приміщеннях чи відокремлених частинах приміщень (відгороджена територія, що виключає можливість вилучення відправлень поза митним контролем), що призначені для зберігання мiжнародних експрес-вiдправлень під митним контролем.

7. Строк зберігання міжнародних експрес-відправлень під митним контролем не може перевищувати 30 днів. Цей строк за письмовою заявою декларанта може бути продовжений (але не більше, ніж на 15 днів) митним органом в зоні діяльності якого розташовані місця зберігання міжнародних експрес-відправлень.

8. Міжнародні поштові (крім тих, що переміщуються через територію України транзитом) та експрес-відправлення  переміщуються через митний кордон України після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться в цих відправленнях. 

9. Митні органи не вимагають пред’явлення для митного контролю поштових та експрес-відправлень, які не містять:

1) товарів,  вивезення за межі території України яких  повинне бути підтверджене;

2)  товарів, які оподатковуються митними платежами при переміщенні через митний кордон України;

3) товарів, що підпадають під дію заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) товарів, сукупна вартість яких перевищує 300 євро;

5) товарів, відібраних для митного контролю на підставі вибіркових або випадкових перевірок.

10. Митні органи не вимагають пред’явлення для митного контролю:

1) кореспонденції, поштових листів та листівок;

2) літератури для сліпих;

3) друкованих матеріалів, що не оподатковуються митними платежами;

4) міжнародних експрес-відправлень  документарного характеру.

Випуск у вільний обіг таких вкладень здійснюється на підставі товаросупровідних документів.

11. У разі письмової відмови одержувача від отримання міжнародного експрес-відправлення воно після закінчення строку зберігання передається експрес-перевізником на склад митного органу.

12. При надходженні міжнародного експрес-відправлення до митниці призначення посадова особа цієї митниці здійснює  підтвердження з відміткою на супровідних документах, що експрес перевізник виконав взяті на себе зобов’язання щодо доставки та пред’явлення цього експрес-відправлення. Допускається  з дозволу митного органу та під його контролем зберігання експрес-перевізником або його повіреним  експрес-відправлень до завершення митного оформлення цих експрес-відправлень.

13. Оператори поштового зв’язку зобов’язані за свій рахунок пред’являти митним органам для здійснення митного оформлення міжнародні поштові відправлення, що переміщуються через митний кордон України.

14. Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних поштових відправленнях, здійснюються в місцях міжнародного поштового обміну, які визначаються операторами поштового зв’язку за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі зв’язку та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 160. Оподаткування товарів, що переміщуються у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

1. Товари (за винятком підакцизних), що переміщуються у міжнародних поштових або експрес-відправленнях протягом однієї доби на адресу одного одержувача, якщо їх фактурна вартість не перевищує суму 300 євро, звільняються від оподаткування.

2. Товари, що переміщуються у міжнародних поштових або експрес-відправленнях  протягом однієї доби на адресу одного одержувача, якщо їх фактурна вартість перевищує суму 300 євро, оподатковуються відповідно до законодавства України.

Стаття 161. Заборони та обмеження щодо переміщення окремих видів товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

1. Забороняється переміщення в міжнародних поштових та експрес-відправленнях:

1) товарів, заборонених цим Кодексом та іншими актами законодавства України відповідно до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території;

2) товарів, відправлених з порушенням митних правил;

3) товарів, щодо яких відсутні відповідні дозвільні документи у разі застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) товарів, які за результатами проведення видів контролю, зазначених у статті 32 цього Кодексу, не можуть бути пропущені через митний кордон України;

5) товарів (одяг, взуття тощо), що були у використанні та перебувають у брудному стані, які за своїми ознаками можуть становити небезпеку для працівників поштового зв’язку, без документів про проведену фумігацію.

6) товарів, що підпадають під визначення 1 – 24 груп УКТЗЕД, а також переміщення на адресу громадян продуктів харчування в упаковці виробника загальною вагою більше 10 кг.

2. Забороняється переміщення в міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, а також товарів, відправлених з порушенням вимог нормативно-правових актів з питань надання послуг поштового зв’язку

Стаття 162. Декларування товарів, що пересилаються через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

1. Декларування кореспонденції, поштових листів та листівок, літератури для сліпих, друкованих  матеріалів, міжнародних експрес-відправлень документарного характеру, здійснюється оператором поштового зв‘язку або експрес-перевізником шляхом усної заяви митному органу на підставі товаросупровідних документів.

2. Декларування товарів, що містяться у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, і не оподатковуються відповідно до законодавства, здійснюється шляхом усної заяви на підставі товаросупровідних документів.

3. Декларування товарів, що містяться у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, які підлягають оподаткуванню митними платежами, здійснюється відповідно до норм цього Кодексу.

Стаття 163. Порядок та умови здійснення митного та інших видів контролю товарів, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

1. Порядок здійснення митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

2. Якщо товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, крім митного контролю, підлягають видам контролю, зазначеним у статті 32 цього Кодексу, митні органи залучають відповідних спеціалістів для проведення цих видів контролю.

3. Товари, що не підлягають оподаткуванню митними платежами при переміщенні через митний кордон України, при переміщенні (пересиланні) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях не підлягають іншим видам державного контролю, крім митного.

РОЗДІЛ V. ЗБЕРІГАННЯ ТОВАРІВ НА СКЛАДАХ МИТНИХ ОРГАНІВ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ НИМИ

ГЛАВА 24. Зберігання товарів на складах митних органів

Стаття 164. Товари, що зберігаються митними органами

1. Обов’язковій передачі митному органу для зберігання підлягають:

1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення;

2) товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають оподаткуванню митними платежами, якщо вони не сплачені;

3) товари, які до закінчення встановлених статтею 129 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій – отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах, не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму;

4) товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився;

5) товари, транспортні засоби, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулись до закінчення граничних строків, встановлених статтею 124 цього Кодексу;

6) товари, заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до глави 48 цього Кодексу;

7) товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий;

8) зразки товарів та техніко-технологічна документація, взяті митними органами для проведення класифікації товарів відповідно до статті 475 цього Кодексу;

9) зразки товарів та документація, одержані митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів відповідно до статті 445 цього Кодексу;

10) проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 537 цього Кодексу;

11) зразки товарів, одержані митними органами відповідно до частини четвертої статті 412 цього Кодексу;

2. Товари, які підлягають обов’язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів.

3. Якщо товари, що підлягають обов’язковій передачі для зберігання митному органу, втратили свої споживчі властивості у зв’язку з закінченням строку їх придатності або з інших причин, вони підлягають знищенню без передачі на склад митного органу.

4. Валютні цінності, передані митному органу на зберігання, депонуються в уповноважених банках України. Дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння зберігаються в порядку, визначеному законодавством.

5. Крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах митних органів можуть зберігатися:

1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 16 цього Кодексу;

2) товари, транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, у разі, якщо їх митне оформлення цих товарів не може бути завершено у день пред’явлення митному органу, а також, на прохання власників таких товарів, транспортних засобів – в інших випадках;

3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення;

4) товари, які перебувають у режимі міжнародного митного транзиту відповідно до статті 237 цього Кодексу;

5) товари, які перебувають у режимі митного складу відповідно до статті 268 цього Кодексу;

6) товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 531 цього Кодексу;

7) товари, доставлені перевізником до митного органу призначення відповідно до частини другої статті 116 цього Кодексу;

8) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до положень статей 410, 411 цього Кодексу.

Стаття 165. Склади митних органів

1. Під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів.

2. Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах митних органів окремо з дотриманням порядку, встановленого законодавством для відповідних митних режимів.

3. Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митного органу або особи, яка його заміщує, можуть зберігатися митними органами на складах підприємств, на яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу.

4. Порядок роботи складу митного органу визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

5. Митні органи несуть відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів, що зберігаються ними, в порядку, встановленому законом.

6. Витрати митних органів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1 – 5 частини першої та у частині п’ятій статті 164 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів, або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п’ятої статті 164 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 169 та частини третьої статті 561 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 166. Строки зберігання товарів на складах митних органів

1. Товари, зазначені у пунктах 1 – 3, 5 частини першої та у пунктах 1 – 4, 7 частини п’ятої статті 164 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом 90 днів, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

2. Товари, зазначені у пунктах 4 та 6 частини першої статті 164 цього Кодексу зберігаються на складах митних органів протягом строків, необхідних для організації процедури розпорядження ними, але не більше 90 днів.

3. Товари, зазначені у пункті 5 частини п’ятої статті 164 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом строків, установлених статтею 272 цього Кодексу.

4. Товари, зазначені у пункті 6 частини п’ятої статті 164 цього Кодексу, що підлягають поверненню власнику, можуть зберігатися на складах митних органів протягом 90 днів з моменту набрання законної сили відповідним рішенням.

5. Товари, зазначені у пункті 7 частини першої статті 164 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом 180 днів.

6. Товари та документація, зазначені у пунктах 8 – 11 частини першої, а також у пунктах 6 та 8 частини п’ятої статті 164 цього Кодексу, зберігаються на складах митних органів протягом строків, що визначаються законодавством.

6. Валюта України та іноземна валюта, депоновані в уповноважених банках, можуть зберігатися в них протягом 1095 днів.

Стаття 167. Операції з товарами, що зберігаються на складах митних органів підприємствами

1. З товарами на складах митних органів під митним контролем, можуть з дозволу та під контролем цих органів здійснювати із зазначеними товарами операції, передбачені статтею 66 цього Кодексу, а також:

1) підготовку товарів до продажу (відчуження, транспортування, консолідацію, подрібнення партій, формування  відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження, зберігання у цілях транзиту;

2) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик і властивостей, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

3) прості складські операції.

4) взяття проб та зразків.

Стаття 168. Видача товарів із складів митних органів

Товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

ГЛАВА 25. Розпорядження товарами та коштами

Стаття 169. Розпорядження товарами

1. Товари, що зберігаються на складах митних органів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених цим Кодексом, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, – безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів або уповноважену ним особу не пізніш як за 15 днів до закінчення строків зберігання. Таке повідомлення не направляється по закінченню строків зберігання, зазначених у частинах другій та п’ятій статті 166 цього Кодексу.

2. Товари, транспортні засоби, зазначені у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, – безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень.

3. Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації зазначених вище товарів, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати митного органу на зберігання зазначених вище товарів власником цих товарів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.

4. Товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий, після закінчення строку зберігання, встановленого частиною п’ятою  статті 166 цього Кодексу, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, – безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню. Інформація про знайдені (виявлені) товари протягом трьох днів розміщується для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів на весь строк зберігання таких товарів, а інформація про знайдені (виявлені) транспортні засоби, крім того, надсилається до територіальних органів внутрішніх справ.

5. Товари, поміщені у режим відмови на користь держави, та товари, граничний строк перебування яких під митним контролем закінчився, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, – безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню.

6. Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари – безпосередні предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності, а у випадках, передбачених законодавством, – переробці, утилізації чи знищенню.

7. Товари, зазначені у пункті 1 частини першої статті 164 цього Кодексу (крім валютних цінностей), не вивезені власником або уповноваженою ним особою за межі митної території України до закінчення строку зберігання, зазначеного у частині першій статті 166 цього Кодексу, підлягають знищенню в порядку, встановленому законодавством.

8. Товари, конфісковані за рішенням суду відповідно до статті 496 цього Кодексу, у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень, підлягають безоплатній передачі для потреб лікувальних, навчальних закладів, закладів та установ соціально-культурної сфери, інших закладів та установ, що фінансуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів, або переробці, утилізації чи знищенню.

9. Товари, зазначені у частинах першій, другій, четвертій – шостій цієї статті, реалізуються в порядку, встановленому законодавством, на митних аукціонах, редукціонах або за договором комісії за цінами, визначеними згідно з законодавством України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та Податковим кодексом України.

10. Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не підлягають реалізації, а також товарами, документацією та зразками, зазначеними у пунктах 8 – 11 частини першої статті 164 цього Кодексу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

11. Переробка, утилізація чи знищення товарів здійснюється за кошти державного бюджету України.

Стаття 170. Розпорядження коштами, одержаними від реалізації товарів

1. Кошти, одержані від реалізації товарів, зазначених у пунктах 2 – 5 частини першої, пунктах 1 – 5 частини п’ятої статті 164 та частині четвертій статті 166 цього Кодексу, після вирахування сум належних податків, виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке реалізувало зазначені товари, а також після відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз, розукомплектування, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на рахунку відповідного митного органу.

2. У разі, якщо товари – безпосередні предмети порушення митних правил, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, реалізуються до винесення судом рішення по справі про порушення митних правил, усі кошти, одержані від їх реалізації, вилучаються для забезпечення відповідно до цього Кодексу стягнення вартості цих товарів у разі їх конфіскації.

3. Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, кошти, одержані від реалізації зазначених товарів, зберігаються на рахунку відповідного митного органу після вирахування сум належних податків. Витрати, зазначені у частині першій цієї статті, при цьому не відшкодовуються і комісійна винагорода підприємству торгівлі не виплачується.

4. Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, буде застосовано тільки стягнення у вигляді штрафу, частина коштів, одержаних від реалізації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, може вилучатися для забезпечення цього стягнення.

5. Кошти, одержані від реалізації товарів, транспортних засобів конфіскованих за рішенням суду, а також товарів, поміщених у режим відмови на користь держави, та товарів, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий, після відшкодування витрат, зазначених у частині першій цієї статті, перераховуються до державного бюджету України.

6. Власник товарів, зазначених у частині першій, а у відповідних випадках – і у частині другій цієї статті, або уповноважена ним особа може отримати з рахунку митного органу залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом трьох років з дня реалізації товарів, а у випадках, зазначених у частинах третій та четвертій цієї статті, – з дня набрання законної сили рішенням суду по справі. Кошти, не отримані протягом цього строку перераховуються до державного бюджету України. Відсотки на суми коштів, одержаних від реалізації товарів, не нараховуються.

Стаття 171. Розпорядження валютою, дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням

1. Валюта України, іноземна валюта, конфісковані за рішеннями судів, перераховуються до державного бюджету України у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень

2. Валюта України, іноземна валюта, за якою власник або уповноважена ним особа не звернулись протягом строків зберігання, визначених цим Кодексом, перераховуються до державного бюджету України.

3. Дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, що переходять у власність держави, передаються органами, які здійснили їх вилучення або зберігають їх, до державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України в порядку, визначеному законодавством.

РОЗДІЛ VI. КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ, ЯКІ НАДАЮТЬ ПОСЛУГИ З ДЕКЛАРУВАННЯ ТОВАРІВ, ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ТОВАРІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ЧИ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД МИТНИМ КОНТРОЛЕМ, АБО ЗДІЙСНЮЮТЬ ІНШІ ОПЕРАЦІЇ З ТАКИМИ ТОВАРАМИ

ГЛАВА 26. Загальні положення

Стаття 172. Види діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється митними органами

До видів діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється митними органами, належать:

1) діяльність митного брокера;

2) діяльність митного перевізника;

3) відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі;

4) відкриття та експлуатація митного складу;

5) відкриття та експлуатація вільної митної зони комерційного або сервісного типу;

6) відкриття та експлуатація складу тимчасового зберігання;

7) відкриття та експлуатація вантажного митного комплексу.

Стаття 173. Ліцензії та дозволи, що видаються (надаються) підприємствам

1. Підприємствам, що провадять діяльність митного брокера, видається ліцензія згідно з законодавством України. На здійснення інших видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, надаються дозволи шляхом включення підприємств до відповідних реєстрів, які ведуться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи відповідно до статті 183 цього Кодексу. Підприємствам, які отримали такі дозволи, видаються витяги з зазначених реєстрів.

2. Набуття права на вчинення дій та здійснення видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, без отримання відповідної ліцензії або дозволу не допускається, за винятком випадків, передбачених главою 10 цього Кодексу.

Стаття 174. Органи, уповноважені надавати дозволи

1. Дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі надається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи спільно зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

2. Інші дозволи на вчинення дій та здійснення видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, надаються митницями, в зонах діяльності яких розташовані відповідні підприємства, в порядку, визначеному цим Кодексом, з обов’язковим подальшим повідомленням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 175. Форми, порядок подання та розгляду заяв, надання дозволів і контролю за діяльністю підприємств, які їх отримали

Порядок надання, зупинення дії, анулювання дозволів на вчинення дій та здійснення видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, а також положення про діяльність підприємств, що їх отримали, та порядок контролю за їх діяльністю затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 176. Особливі умови отримання дозволів

1. Необхідною умовою для отримання дозволу на відкриття та експлуатацію вантажного митного комплексу є наявність у підприємства ліцензії на здійснення митної брокерської діяльності.

Стаття 177. Строк розгляду заяв про надання дозволів

1. Рішення про надання дозволу повинно бути прийнято протягом 20 днів з дня надходження заяви до органу, уповноваженого на надання дозволу.

2. Витяг з відповідного реєстру видається підприємству протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу.

Стаття 178. Відмова у наданні дозволу

1. У наданні дозволу може бути відмовлено із дотриманням строку, встановленого статтею 177 цього Кодексу, у разі невиконання вимог, передбачених для його отримання.

2. Мотивована відмова у наданні дозволу надсилається заявникові в письмовій формі.

3. Оскарження рішення про відмову у наданні дозволу здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 179. Безстроковість дії дозволів

Дозволи на провадження видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, діють безстроково.

Стаття 180. Зупинення дії та анулювання дозволу

1. Дія дозволу на строк до 30 днів або анулювання дозволу може зупинятись органами, уповноваженими надавати ці дозволи.

2. Дія дозволу зупиняється у разі:

1) невиконання підприємством вимог, передбачених цим Кодексом;

2) за заявою підприємства, якому надано дозвіл.

3. Дозвіл анулюється:

1) у разі повторного протягом року виникнення або виявлення обставин, які є підставою для  зупинення дії дозволу;

2) за заявою підприємства, якому надано дозвіл;

3) у разі припинення підприємства, якому надано дозвіл.

4. Про зупинення дії або анулювання дозволу відповідний митний орган видає наказ.

5. Завірену копію наказу про зупинення дії або анулювання дозволу митний орган, що видав такий наказ, видає заявникові або надсилає йому рекомендованим листом протягом п’яти робочих днів з дати видання такого наказу.

6. Оскарження наказу про зупинення дії чи про анулювання дозволу здійснюється у порядку, встановленому законом.

Стаття 181. Переоформлення дозволу

1. Підставою для переоформлення дозволу є необхідність внесення змін у відомості, зазначені у дозволі (в тому числі, зміна найменування юридичної особи або прізвища, ім’я, по батькові громадянина – підприємця, зазначених у дозволі, зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання громадянина – підприємця, яким надано дозвіл, зміна кількісних характеристик тощо).

2. Протягом 30 днів з дня виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, підприємство, якому надано дозвіл, зобов’язане звернутися до органу, який надав такий дозвіл, з заявою про його переоформлення.

3. Заява про переоформлення дозволу подається у тому ж порядку і розглядається у той же строк, що й заява про надання відповідного дозволу. При цьому дозвіл, що підлягає переоформленню, зберігає чинність протягом всього строку розгляду заяви.

Стаття 182. Безоплатність надання та переоформлення дозволів

Дозволи на провадження видів діяльності, зазначених у статті 172 цього Кодексу, надаються та переоформлюються безоплатно.

Стаття 183. Реєстри підприємств, яким видаються ліцензії та надаються дозволи

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи веде реєстри митних брокерів, а також підприємств, що провадять інші види діяльності, зазначені у статті 172 цього Кодексу, та забезпечує їх оприлюднення.

ГЛАВА 27. Митна брокерська діяльність

Стаття 184. Митний брокер

1. Митний брокер – це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, має ліцензію на провадження митної брокерської діяльності. Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент.

2. Митний брокер провадить митну брокерську діяльність у будь-якому митному органі України.

3. Вчиняючи дії, передбачені частиною другою цієї статті, митний брокер несе відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Стаття 185. Правове регулювання взаємовідносин митного брокера з особою, інтереси якої він представляє

Взаємовідносини митного брокера з особою, інтереси якої він представляє, визначаються відповідним договором.

Стаття 186. Представник митного брокера

1. Представник митного брокера – це фізична особа-резидент, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов’язані з пред’явленням митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та оформлення.

2. Представник митного брокера має право виконувати свої функції з пред’явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для їх митного контролю та оформлення у будь-якому митному органі України.

Стаття 187. Інформація, отримана митним брокером та його представниками від особи, яку вони представляють

1. Інформація, отримана митним брокером та його представниками від особи, яку вони представляють у процесі здійснення митних формальностей, може використовуватися виключно для цілей цих формальностей.

2. За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, митний брокер та його представники несуть відповідальність відповідно до закону.

ГЛАВА 28. Діяльність митного перевізника

Стаття 188. Митний перевізник

1. Митний перевізник – це підприємство, яке здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому заходів, передбачених главою 53 цього Кодексу (крім випадків перевезення підакцизних товарів та товарів, перевезення яких відповідно до законодавства потребує обов’язкового надання гарантій митним органам).

2. Митним перевізником може бути тільки підприємство-резидент, яке має у власності транспортні засоби, допущені до перевезення товарів під митним забезпеченням, або використовує такі транспортні засоби на підставі договору.

Стаття 189. Правове регулювання взаємовідносин митного перевізника з особою, яка передає йому товари для перевезення

Взаємовідносини митного перевізника з особою, яка передає йому товари для перевезення, визначаються відповідним договором.

Стаття 190. Права, обов’язки та відповідальність митного перевізника

1. Митний перевізник має право:

1) здійснювати на всій митній території України перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без накладення митного забезпечення за умови, що суми митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті (експорті) таких товарів, при одному перевезенні не перевищують 50 тисяч євро;

2) з дозволу митного органу здійснювати перевезення товарів, що не перебувають під митним контролем, разом із товарами, що перебувають під митним контролем;

3) не приймати для перевезення між митними органами товари у випадку оформлення встановлених цим Кодексом документів із порушенням порядку, встановленого цим Кодексом та законодавством України;

4) замінити транспортний засіб із повідомленням митного органу призначення про причини такої заміни (у тому числі технічний стан, екологічні вимоги, економічна доцільність тощо);

5) замінити уповноважену перевізником особу (водія, капітана судна, машиніста), відповідальну за доставку товарів у митницю призначення, із повідомленням митного органу призначення про причини такої заміни (у тому числі стан здоров’я, вимоги міжнародної Конвенції щодо роботи екіпажів (ЄУТР), візові питання тощо);

6) з дозволу митного органу призначення вивантажити товар на склад цього органу, якщо доставлені перевізником товари, що перебувають під митним контролем, протягом трьох діб не будуть заявлені відповідальною за це особою до жодного митного режиму;

7) отримати від митного органу письмові пояснення причин відмови у митному оформленні чи у пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України із виключним переліком заходів (дій), за умови виконання яких товари, транспортні засоби комерційного призначення можуть бути пропущені через митний кордон України або оформлені у митному відношенні.

2. Митний перевізник зобов’язаний:

1) надавати послуги з перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, в порядку, встановленому цим Кодексом та законодавством України;

2) перед укладенням договору про надання послуг з перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, перевіряти повноваження особи, яка бажає укласти з ним такий договір, щодо розпорядження зазначеними товарами;

3) під час прийняття відповідно до укладеного договору товарів, що перебувають під митним контролем, для перевезення перевіряти наявність усіх необхідних документів для перевезення цих товарів, кількість вантажних місць, їх розмітку, зовнішній стан та пакування, а у випадку неможливості здійснити таку перевірку внести запис у відповідний внутрішній транзитний документ;

4) забезпечувати своєчасне інформування особи, яка передала йому товари для перевезення, та посадових осіб митних органів про виявлені пошкодження тари й упаковки, а також про невідповідність цих товарів відомостям про них, зазначеним у комерційних, транспортних та інших супровідних документах;

5) забезпечувати доставку до митного органу призначення прийнятих для перевезення товарів без будь-якої зміни їх упаковки або стану, а також документів на ці товари, забезпечувати їх схоронність під час перевезення;

6) при здійсненні перевезень товарів, що перебувають під митним контролем та товарів, що не перебувають під митним контролем, забезпечувати окреме розміщення цих товарів у транспортному відсіку;

7) забезпечувати дотримання встановлених цим Кодексом заборон і обмежень щодо користування та розпорядження товарами, митне оформлення яких не завершено;

8) у разі недоставлення товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення сплатити в повному обсязі суми митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті (експорті) таких товарів;

9) вести реєстр договорів про надання послуг із перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем;

10) подавати митному органу на його письмову вимогу необхідну інформацію з питань, пов’язаних зі здійсненням діяльності митного перевізника.

4. У разі аварії, стихійного лиха, дії обставин непереборної сили або виникнення інших обставин, що перешкоджають своєчасній доставці товарів до митного органу призначення, митний перевізник зобов’язаний:

1) терміново повідомити найближчий митний орган про аварію, стихійне лихо або дію обставин непереборної сили, а також про місцезнаходження товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

2) подати митному органу заяву про призупинення строку доставки товарів до митного органу призначення на час, необхідний для усунення обставин, що перешкоджають їх своєчасній доставці.

5. При здійсненні перевезень між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, митний перевізник та його посадові особи несуть відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

ГЛАВА 29. Відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі

Стаття 191. Магазин безмитної торгівлі

1. Магазин безмитної торгівлі – це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті (пунктах) пропуску через державний кордон України, відкритого для міжнародного сполучення,  призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, та має дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі.

2. Утримувачем магазину безмитної торгівлі може бути лише підприємство-резидент.

3. Магазини безмитної торгівлі здійснюють продаж товарів фізичним особам, які виїжджають за межі митної території України, та постачання товарів юридичним особам, які обслуговують пасажирів міжнародних рейсів після проходження ними паспортного та митного контролю при виїзді за межі митної території України.

4. Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів, крім товарів, які відповідно до законодавства заборонені до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України. Правила продажу товарів магазинами безмитної торгівлі фізичним особам та порядок здійснення митного контролю за товарами, що постачаються магазинами безмитної торгівлі юридичним особам, які обслуговують пасажирів міжнародних рейсів, установлюються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

5. Взаємовідносини утримувача магазину безмитної торгівлі з особою, яка розміщує у цьому магазині товари для реалізації, визначаються відповідним договором.

Стаття 192. Вимоги до облаштування та розташування магазину безмитної торгівлі

1. Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:

1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування;

2) допоміжні приміщення;

3) склади  магазину, в тому числі склад для товарів, які реалізуються в торговельних залах, розташованих в різних пунктах пропуску та переміщуються між ними виключно під митним контролем.

2. Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України.

3. В приміщенні магазину безмитної торгівлі створюється зона митного контролю.

Стаття 193. Права, обов’язки та відповідальність утримувача магазину безмитної торгівлі

1. Утримувач магазину безмитної торгівлі зобов’язаний:

1) своєчасно декларувати митному органу, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину, та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення цих товарів;

2) виключити можливість надходження до магазину та вилучення з магазину товарів поза митним контролем;

3) дотримуватися положень цього Кодексу та інших законодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі;

4) вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної торгівлі та реалізуються ним, і подавати митному органу, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, звіт про рух товарів у магазині за формою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи

2. Утримувачі магазинів безмитної торгівлі можуть у порядку передбаченому цим Кодексом, отримати дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу закритого типу для зберігання та наступного постачання в ці магазини всіх видів товарів, у тому числі підакцизних, крім товарів, ввезення яких на митну територію України, вивезення за межи митної території України та/або переміщення митною територією України транзитом заборонено законом.

3. Утримувачі магазинів безмитної торгівлі несуть передбачену цим Кодексом відповідальність за порушення порядку розміщення та реалізації товарів у цих магазинах, а також за сплату митних платежів у разі порушення цього порядку.

Стаття 194. Розпорядження товарами, що знаходяться в магазині безмитної торгівлі, у разі його ліквідації, анулювання або зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію цього магазину

1. У разі зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі продаж (постачання) товарів цим магазином та розміщення у ньому нових партій товарів забороняються.

2. У разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі чи ліквідації зазначеного магазину продаж (постачання) товарів цим магазином забороняється. Товари, що знаходяться у магазині та перебувають в режимі магазину безмитної торгівлі, підлягають декларуванню утримувачем магазину до іншого митного режиму відповідно до частини другої статті 293 цього Кодексу.

ГЛАВА 30. Відкриття та експлуатація митного складу

Стаття 195. Поняття митного складу

1. Митний склад – це відповідним чином облаштовані складське приміщення, резервуар, холодильна чи морозильна камера, критий чи відкритий майданчик, призначені для зберігання товарів під митним контролем.

2. Міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, визначає вимоги щодо облаштування митних складів.

Стаття 196. Типи митних складів

1. Митний склад може бути закритого або відкритого типу.

2. Митний склад закритого типу призначається виключно для зберігання під митним контролем товарів, що переміщуються через митний кордон України згідно з зовнішньоекономічними договорами (контрактами), що укладаються утримувачем цього складу.

3. Митний склад відкритого типу призначається для зберігання під митним контролем товарів, що переміщуються через митний кордон України згідно з зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними як утримувачем цього складу, так і будь-якими іншими особами.

4. Дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу надається тільки підприємствам-резидентам. Підприємство, яке отримало такий дозвіл, є утримувачем митного складу.

Стаття 197. Правове регулювання взаємовідносин утримувача митного складу з іншими особами та митними органами

1. Взаємовідносини утримувача митного складу відкритого типу з особами, які розміщують товари на митних складах, визначаються відповідним договором.

2. Взаємовідносини утримувача митного складу з митним органом визначаються затвердженою начальником митного органу та погодженою утримувачем митного складу процедурою експлуатації такого складу, яка встановлює:

1) перелік посадових осіб, які будуть мати право доступу на митний склад;

2) особу керуючого митним складом;

3) мінімальну кiлькiсть посадових осіб митного органу, якi будуть залученi до здійснення митного контролю та митного оформлення;

4) режим роботи складу;

5) термiни подання утримувачем митного складу звiтностi про рух товарів;

6) особливості функціонування митного складу (за наявності).

3. У випадках розміщення товарів на митних складах з ініціативи митного органу, взаємовідносини власника митного складу з митними органами визначаються у відповідному договорі, укладеному згідно з цивільним законодавством України.

Стаття 198. Розміщення товарів на митних складах

На митних складах розміщуються товари:

1) поміщені у митний режим митного складу (у тому числі консолідовані вантажі);

2) поміщені у митні режими транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території (без зміни цих митних режимів на митний режим митного складу);

3) призначені для тимчасового зберігання під митним контролем (на умовах, встановлених цим Кодексом для складів тимчасового зберігання).

Стаття 199. Зберігання товарів на митному складі

1. Товари, поміщені в різні митні режими, зберігаються окремо.

2. Товари можуть бути розміщені на митних складах без вивантаження їх з транспортних засобів за згоди утримувача такого складу та за умови погодження власником товару (або уповноваженою ним особою) таких дій із особою, відповідальною за транспортний засіб.

3. Небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам або товари, що вимагають спеціальних умов зберігання, не можуть розміщуватися на митних складах, які  не забезпечують відповідні умови для зберігання таких товарів.

Стаття 200. Облік товарів на митному складі

1. Утримувач митного складу веде облік товарів, що розміщуються на цьому складі та випускаються з нього, та подає митному органу звіт про рух товарів за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митний орган має право вимагати подання позачергового звіту не частіше ніж один раз за рік.

2. Облік товарів на митному складі ведеться утримувачем митного складу на рівні підгрупи (чотирьох знаків) згідно з УКТЗЕД з використанням звичайних правил складського обліку.

Стаття 201. Розпорядження товарами, що перебувають на митному складі, в разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу

1. У разі зупинення або анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу розміщення нових партій товарів на цьому складі не дозволяється.

2. Товари, які перебувають на митному складі, повинні бути переміщені під митним контролем їх власником, уповноваженою ним особою або утримувачем митного складу на інший митний склад, вільну митну зону або на склад митного органу чи заявлені в інший митний режим протягом 30 робочих днів з дня анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу.

3. Відповідальність за порушення встановленого частиною другою цієї статті строку розпорядження товарами несе власник товарів або уповноважена ним особа.

ГЛАВА 31. Відкриття та експлуатація вільної митної зони комерційного або сервісного типу

Стаття 202. Поняття вільної митної зони

1. Вільна митна зона – це відповідним чином облаштована територія або склад, що призначені для зберігання товарів під митним контролем, їх переробки, виробництва нових товарів.

2. Міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, визначає вимоги щодо облаштування вільних митних зон.

Стаття 203. Типи вільних митних зон

1. Вільна митна зона може бути комерційного, сервісного або промислового типу.

2. Вільні митні зони комерційного типу створюються з метою забезпечення вільного зберігання товарів без обмеження строків. Дозволені операції з товарами обмежуються тільки тими, які необхідні для забезпечення схоронності товарів, поліпшення упаковки, товарних якостей, що не змінюють характеристик товарів.

3. Вільні митні зони сервісного типу створюються з метою забезпечення вільної діяльності підприємств з ремонту, технічного обслуговування, модернізації товарів, а також з будівництва повітряних, морських і річкових суден, інших плавучих засобів, їх складових частин.

4. Вільні митні зони промислового типу створюються з метою забезпечення вільної діяльності підприємств з переробки та виробництва товарів.

5. Вільні митні зони можуть створюватися у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях  підприємств, а також в інших місцях, у яких можливо забезпечити режим вільної митної зони відповідно до цього Кодексу.

6. Відкриття вільних митних зон комерційного та сервісного типів здійснюються відповідно до положень цього розділу.

7. Відкриття вільних митних зон промислового типу здійснюються окремими Законами України.

8. Дозволи на відкриття та експлуатацію вільної митної зони комерційного та сервісного типів надаються тільки підприємствам-резидентам. Підприємство, яке отримало такий дозвіл, є утримувачем вільної митної зони.

Стаття 204. Правове регулювання діяльності вільної митної зони комерційного або сервісного типу

1. Вимоги щодо облаштування вільних митних зон визначає міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

2. Взаємовідносини утримувача вільної митної зони комерційного або сервісного типу з особами, які розміщують товари у вільних митних зонах, визначаються відповідним договором.

3. Взаємовідносини утримувача вільної митної зони комерційного або сервісного типу з митним органом визначаються затвердженою начальником митного органу та погодженою утримувачем вільної митної зони процедурою експлуатації такої зони, що встановлює:

1) перелік категорій посадових осіб, які будуть мати право доступу у вільну митну зону;

2) особу керуючого вільною митною зоною;

3) мінімальну кiлькiсть посадових осіб митного органу, якi будуть залученi до здійснення митного контролю та митного оформлення;

4) режим роботи вільної митної зони;

6) термiни подання утримувачем вільної митної зони звiтностi про рух товарів;

8) iншi вимоги та умови, пов’язанi з функцiонуванням вільної митної зони.

Стаття 205. Розпорядження товарами, що перебувають у вільній митній зоні комерційного або сервісного типу, в разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію вільної митної зони

1. У разі зупинення або анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію вільної митної зони розміщення нових партій товарів у цій вільній митній зоні не дозволяється.

2. Товари, які перебувають у вільній митній зоні, повинні бути переміщені під митним контролем їх власником, уповноваженою ним особою або утримувачем вільної митної зони у іншу вільну митну зону, митний склад або на склад митного органу чи заявлені в інший митний режим протягом 90 календарних  днів з дня анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію вільної митної зони комерційного або сервісного типу.

3. Відповідальність за порушення встановленого частиною другою цієї статті строку розпорядження товарами несе власник товарів або уповноважена ним особа.

ГЛАВА 32. Відкриття та експлуатація складу тимчасового зберігання

Стаття 206. Склад тимчасового зберігання

1. Склад тимчасового зберігання – це відповідним чином облаштовані приміщення та/або криті чи відкриті майданчики, резервуари, холодильні чи морозильні камери, призначені для тимчасового зберігання товарів під митним контролем до поміщення їх у митний режим.

2. Товари можуть бути розміщені на складі тимчасового зберігання без вивантаження їх з транспортних засобів.

3. Порядок облаштування складів тимчасового зберігання визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

4. Утримувачами складів тимчасового зберігання можуть бути тільки підприємства-резиденти.

5. Порядок розміщення, зберігання, й обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення на складі тимчасового зберігання, а також випуску їх зі цього складу визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 207. Типи складів тимчасового зберігання

1. Склад тимчасового зберігання може бути закритого та відкритого типу.

2. Склад тимчасового зберігання закритого типу призначається виключно для зберігання утримувачем складу товарів, що належать йому.

3. Склад тимчасового зберігання відкритого типу призначається для зберігання товарів, що належать будь-яким особам.

4. Територія складу тимчасового зберігання відкритого типу є постійною зоною митного контролю.

Стаття 208. Правове регулювання взаємовідносини утримувача складу тимчасового зберігання відкритого типу з особами, які розміщують товари на складі

Взаємовідносини утримувача складу тимчасового зберігання відкритого типу з особами, які розміщують товари на цьому складі, визначаються відповідним договором, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 209. Обмеження щодо розміщення товарів на складах тимчасового зберігання

1. На складах тимчасового зберігання можуть розміщуватися будь-які товари. Однак небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам або товари, що потребують спеціальних умов зберігання, можуть розміщуватися тільки на складах тимчасового зберігання, які мають відповідні умови для зберігання таких товарів.

2. Не допускається розміщення на складах тимчасового зберігання товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, якщо до закінчення строку їх придатності залишається менше одного місяця.

3. Не підлягають передачі на тимчасове зберігання підприємствам товари, що зберігаються виключно митним органом відповідно до частини першої статті 164 цього Кодексу.

4. Міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, може визначати також перелік окремих видів товарів, які передаються на тимчасове зберігання під митним контролем лише на склади митних органів.

Стаття 210. Особа, відповідальна за схоронність товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання

1. Відповідальним перед митними органами за втрату чи пошкодження товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання, є утримувач складу тимчасового зберігання.

2. Утримувач складу тимчасового зберігання веде облік товарів, що розміщуються на цьому складі та випускаються з нього, та подає митному органу звіт про рух товарів за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митний орган має право вимагати подання позачергового звіту.

3. За видачу без дозволу митного органу або втрату товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання, утримувач складу тимчасового зберігання несе відповідальність, передбачену цим Кодексом.

4. У разі втрати чи видачі без дозволу митного органу товарів, які зберігаються на складі тимчасового зберігання, утримувач цього складу зобов’язаний сплатити митні платежі, установлені законом на імпорт цих товарів. Утримувач складу тимчасового зберігання звільняється від обов’язку по сплаті митних платежів лише у разі, якщо товари, які зберігаються на складі, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов зберігання.

Стаття 211. Розпорядження товарами у разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання

1. Після набрання чинності наказом про анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання ввезення товарів на цей склад не допускається. Товари, які зберігаються на цьому складі, протягом 30 робочих днів з дня набрання чинності зазначеним рішенням повинні бути переміщені утримувачем або уповноваженою ним особою під митним контролем на інший склад тимчасового зберігання або на склад митного органу або задекларовані до обраного митного режиму

2. За порушення встановленого частиною першою цієї статті строку розпорядження товарами, розміщеними на складі тимчасового зберігання, утримувач зазначених товарів або уповноважена ним особа несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.

ГЛАВА 33. Відкриття та експлуатація вантажного митного комплексу

Стаття 212. Вантажний митний комплекс

Вантажний митний комплекс – це ділянка території з комплексом будівель, споруд, інженерно-технічних засобів і комунікацій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, яка належить юридичній особі – резиденту.

Стаття 213. Послуги, які надаються утримувачем вантажного митного комплексу особам, що переміщують товари через митний кордон України

1. Утримувач вантажного митного комплексу повинен обов’язково забезпечувати:

1) надання посередницьких послуг з декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України;

2) надання послуг зі зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України, і транспортних засобів комерційного призначення;

3) виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.

2. На вантажному митному комплексі також можуть бути обладнані місця для надання додаткових послуг.  

Стаття 214. Правове регулювання взаємовідносин утримувача вантажного митного комплексу з особами, які користуються послугами комплексу, та митними органами

1. Взаємовідносини утримувача вантажного митного комплексу з особами, які користуються послугами комплексу, визначаються відповідним договором.

2. Взаємовідносини утримувача вантажного митного комплексу з митними органами визначаються у відповідному договорі.

Стаття 215. Вимоги до облаштування вантажного митного комплексу

Вимоги до облаштування вантажного митного комплексу встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 216. Обов’язки утримувача вантажного митного комплексу

Утримувач вантажного митного комплексу зобов’язаний:

1) дотримуватись положень цього Кодексу, виконувати умови дозволу на відкриття та експлуатацію вантажного митного комплексу та вимоги митного органу щодо конструкції, облаштування і функціонування комплексу;

2) забезпечити безоплатний вхід та в’їзд на територію комплексу та безоплатне перебування на його території протягом перших чотирьох годин;

3) виключити можливість несанкціонованого доступу на територію комплексу сторонніх осіб, а також вилучення з його території товарів, що перебувають під митним контролем, і транспортних засобів комерційного призначення;

4) забезпечувати безперешкодний доступ посадових осіб митного органу до товарів, що перебувають під митним контролем на території комплексу, та документів на такі товари, створювати цим особам належні умови для роботи;

5) забезпечити розміщення на території комплексу посадових осіб митного органу та представників усіх державних контрольних служб, які здійснюють інші види державного контролю;

6) вести облік товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що обслуговуються комплексом, і подавати відповідному митному органу звіт про такі товари, транспортні засоби за формою та у порядку, встановленими міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи;

7) забезпечити наявність та функціонування електронного обліку товарів і транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією вантажного митного комплексу, і безперешкодний доступ до системи згаданого електронного обліку посадових осіб митних органів;

8) забезпечити наявність та функціонування контрольно-пропускної системи при в’їзді та при виїзді з вантажного митного комплексу, обладнаної шлагбаумами, засобами автоматичного зчитування даних реєстраційних номерних знаків транспортних засобів та електронними вагами, з можливістю автоматичного внесення інформації про реєстраційний номер транспортного засобу та його загальну вагу до системи електронного обліку товарів і транспортних засобів;

9) забезпечити наявність та функціонування системи відеоспостереження за входом (в’їздом) на територію комплексу та виходом (виїздом) з неї, процедурою здійснення митного контролю з фіксацією такого відображення для ведення відповідного архіву, а також безперешкодний доступ посадових осіб митних органів до згаданої системи відеоспостереження.

РОЗДІЛ VII. МИТНІ РЕЖИМИ

ГЛАВА 34. Загальні положення щодо митних режимів

Стаття 217. Види митних режимів

1. З метою застосування митного законодавства України запроваджуються такі митні режими:

1) імпорт (випуск для вільного обігу);

2) реімпорт;

3) експорт (остаточне вивезення);

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення;

7) тимчасове вивезення;

8) митний склад;

9) вільна митна зона;

10) безмитна торгівля;

11) переробка на митній території;

12) переробка за межами митної території;

13) знищення або руйнування;

14) відмова на користь держави.

2. Митні режими встановлюються виключно цим Кодексом.

Стаття 218. Вибір та зміна митного режиму

1. Декларант має право вибрати митний режим, у який він бажає розмістити товари, з дотриманням умов щодо такого режиму та в порядку, що визначені цим Кодексом.

2. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

3. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених законодавством для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Стаття 219. Митний статус товарів, що поміщуються в митний режим

1. За митним статусом товари поділяються на українські або іноземні.

2. Усі товари на митній території України (за винятком територій спеціальних митних зон) вважаються такими, що мають статус українських товарів, якщо відповідно до цього Кодексу не встановлено, що такі товари не є українськими.

Стаття 220. Регулювання питань, пов’язаних із митним режимом

1. Умови перебування товарів і транспортних засобів у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодексом, іншими актами законодавства України з питань митної справи та законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.

2. Питання, пов’язані з виконанням необхідних митних формальностей та здійсненням митного контролю за товарами, поміщеними у відповідний митний режим, регулюються цим Кодексом.

ГЛАВА 35. Імпорт (випуск для вільного обігу)

Стаття 221. Поняття митного режиму імпорту (випуску для вільного обігу)

Імпорт (випуск для вільного обігу) – митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, установлених законом на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Стаття 222. Умови поміщення товарів у режим імпорту

1. Митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.

2. Митним законодавством можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів у митний режим імпорту замість митної декларації.

3. Для поміщення товарів в режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів в митний режим імпорту, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх в режим імпорту;

2) сплатити митні платежі, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

3) виконати вимоги, передбачені законодавством, щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

4. Якщо іноземні товари після ввезення їх на митну територію України зазнали пошкодження внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили або втрат унаслідок протиправних дій третіх осіб, що підтверджується документально, за рішенням декларанта вони можуть бути заявлені митному органу для вільного обігу (або в інший митний режим) в пошкодженому стані чи у фактичній кількості з додержанням щодо них вимог тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Заходи гарантування щодо товарів, утрачених унаслідок протиправний дій третіх осіб, застосовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

5. У випадку встановлення актами законодавства заборон (обмежень), товари, випущені у вільний обіг на митній території України за попередніми, тимчасовими або періодичними митними деклараціями, підлягають поміщенню у митний режим імпорту відповідно до умов, які діяли на момент їх випуску у вільний обіг.

Стаття 223. Митний статус товарів, поміщених у режим імпорту

1. Товари, поміщені у режим імпорту, набувають статусу українських товарів.

2. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині першій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.

ГЛАВА 36. Реімпорт

Стаття 224. Поняття митного режиму реімпорту

Реімпорт – митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються для вільного обігу на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, установлених законом на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 225. Умови поміщення товарів у митний режим реімпорту

1. Митний режим реімпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим.

2. У митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари, що:

1) були вивезені у режимі тимчасового вивезення та ввозяться до завершення строку дії цього митного режиму і перебувають у тому ж стані, в якому вони були вивезені за межі митної території, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання, а також змін, що дозволяються у відношенні таких товарів у разі їх використання у режимі тимчасового вивезення;

2) були вивезені у режимі переробки за межами митної території та ввозяться до завершення строку дії цього митного режиму і перебувають у тому ж стані, в якому вони були вивезені за межі митної території, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання;

3) були поміщені у режим експорту (митного складу) і повертаються особі, що їх експортувала, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічної угоди, згідно з якою ці товари поміщувались у режим експорту або в силу інших обставин, що перешкоджають виконанню цієї угоди, якщо ці товари:

а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у режимі експорту;

б) перебувають у тому ж стані, в якому вони оформлені у митний режим, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.

3. Товари, зазначені в частині другій цієї статті, можуть бути також поміщені у режим реімпорту, якщо:

1) під час перебування таких товарів за межами митної території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження, а також технічного обслуговування чи ремонту, необхідність у яких виникла під час перебування за межами митної території України;

2) стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

3) у режим реімпорту поміщується лише частина товарів, раніше випущених для вивезення за межі митної території України.

4. Для поміщення товарів в режим реімпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) ввезти товари на митну територію України не пізніше ніж у встановлений законодавством строк після їх вивезення за межі митної території України;

2) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у режим реімпорту, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх в режим реімпорту;

3) надати митному органу документи та відомості для ідентифікації товарів, що реімпортуються;

4) у випадку, передбаченому частиною другою цієї статті для товарів, поміщених у режим експорту, сплатити суми, одержані експортером з Державного бюджету України у зв’язку з експортом цих товарів.

Стаття 226. Окремі положення щодо застосування режиму реімпорту

1. Застосування митного режиму реімпорту можливе за умови ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей режим, як таких, що були раніше випущені для вивезення за межі митної території України.

2. Для товарів, що вивозяться з наміром подальшого реімпорту, заходи для ідентифікації можуть бути застосовані на момент їх випуску для вивезення за межі митної території України.

3. Для ідентифікації товарів, що реімпортуються, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.

4. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

5. Реімпорт товарів, поміщених у митний режим експорту, згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу, може бути здійснений особою – експортером або її правонаступником.

6. В інших випадках дозволяється застосування режиму реімпорту при ввезенні на митну територію України товарів іншою особою, ніж та, що їх вивезла, якщо це виправдано обставинами.

7. Декларування товарів у режим реімпорту може здійснюватися у будь-якому митному органі. З метою полегшення контролю за дотриманням режиму реімпорту спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може визначати випадки, у яких декларування товарів у режим реімпорту повинне здійснюватися у тому ж митному органі, у якому зазначені товари декларувалися для вивезення за межі митної території України.

8. Замість митної декларації для декларування упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення у митний режим реімпорту використовуються документи, що підтверджують попереднє вивезення зазначених товарів за межі митної території України.

Стаття 227. Митний статус товарів, поміщених у режим реімпорту

1. Українські товари, поміщені у режим реімпорту, зберігають статус українських товарів.

2. Іноземні товари, що реімпортуються згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу, після поміщення у режим реімпорту набувають статусу українських товарів.

3. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині другій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.

Стаття 228. Повернення сум вивізного (експортного) мита при реімпорті товарів

Після поміщення у митний режим реімпорту товарів згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу, суми вивізного (експортного) мита, сплачені при експорті цих товарів, повертаються особам, що їх сплачували, або їх правонаступникам, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Акцизний податок і податок на додану вартість при поміщені товарів згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу в митний режим реімпорту справляються відповідно до Податкового кодексу.

ГЛАВА 37. Експорт

Стаття 229. Поняття митного режиму експорту

Експорт (остаточне вивезення) – митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов’язань щодо їх зворотного ввезення.

Стаття 230. Умови поміщення товарів у режим експорту

1. Митний режим експорту може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей режим відповідно до законодавства.

2. Для поміщення товарів в режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів в митний режим експорту, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх в режим експорту;

2) сплатити вивізне (експортне) мито;

3) виконати вимоги, передбачені законодавством, щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) у випадках, встановлених законодавством України, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

3. Митні органи не вимагають обов’язкового підтвердження прибуття товарів, що експортуються, у пункт призначення за межами митної території України.

4. У випадку встановлення актами законодавства заборон (обмежень), товари, що:

1) поміщені в режим експорту, випускаються за межі митної території України відповідно до умов, що діяли на момент поміщення цих товарів у зазначений митний режим;

2) фактично випущені за межі митної території України за періодичними митними деклараціями, підлягають поміщенню у митний режим експорту відповідно до умов, що діяли на момент такого фактичного вивезення цих товарів.

Стаття 231. Митний статус товарів, поміщених у режим експорту

1. Товари, поміщені у митний режим експорту, втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.

2. Товари, що знаходяться за межами митної території України, втрачають статус українських товарів з моменту поміщення їх у митний режим експорту.

ГЛАВА 38. Реекспорт

Стаття 232. Поняття митного режиму реекспорту

Реекспорт – митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або у вільну митну зону, вивозяться за межі зазначеної території без сплати вивізного (експортного) мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 233. Умови поміщення товарів у митний режим реекспорту

1. Митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, що при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та які:

1) після ввезення на митну територію України перебували під митним контролем та не були поміщені у митний режим (у тому числі у зв’язку з обмеженнями чи заборонами щодо ввезення таких товарів на територію України);

2) були поміщені у режим тимчасового ввезення та вивозяться за межі митної території України у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання, а також змін, що дозволяються у відношенні таких товарів у разі їх використання у режимі тимчасового ввезення;

3) були поміщені у митні режими переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання або у вигляді продуктів переробки товарів, поміщених у режим переробки на митній території;

4) були поміщені у режим митного складу та вивозяться за межі митної території України у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання;

5) були поміщені у режим імпорту й повертаються нерезиденту – стороні зовнішньоекономічної угоди, згідно з якою ці товари поміщувались у режим імпорту, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цієї угоди, або в силу інших обставин, що перешкоджають її виконанню, якщо ці товари:

а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у режим імпорту;

б) перебувають у тому ж стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів;

6) визнані помилково ввезеними на митну територію України.

2. Товари, зазначені в частині першій цієї статті, можуть бути також поміщені у режим реекспорту, якщо:

1) під час перебування таких товарів на митній території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження, а також технічного обслуговування чи ремонту, необхідність у яких виникла під час перебування на митній території України;

2) стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи;

3) у режим реекспорту поміщується лише частина товарів, раніше ввезених на митну територію України.

3. У митний режим реекспорту також поміщуються товари, що перебували у режимі вільної митної зони та вивозяться за межі митної території України.

4. Для поміщення товарів в режим реекспорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів в митний режим реекспорту, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх в режим реекспорту;

2) надати митному органу документи та відомості для ідентифікації товарів, що реекспортуються;

3) у випадках, визначених законом, сплатити вивізне (експортне) мито;

4) у випадках, визначених законом, виконати вимоги, передбачені законодавством, щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

5) у випадках, встановлених законодавством України, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з реекспорту цих товарів.

Стаття 234. Окремі положення щодо застосування режиму реекспорту

1. Застосування митного режиму реекспорту можливе за умови ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей режим, як таких, що були раніше ввезені на митну територію України.

2. Для товарів, що ввозяться з наміром подальшого реекспорту, заходи для ідентифікації можуть бути застосовані на момент їх ввезення на митну територію України.

3. Для ідентифікації товарів, що реекспортуються, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.

4. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

5. Реекспорт товарів, поміщених у митний режим імпорту, згідно із пунктом 5 частини першої статті 233 цього Кодексу, може бути здійснений особою – імпортером або її правонаступником.

6. В інших випадках дозволяється застосування режиму реекспорту при вивезенні за межі митної території України товарів іншою особою, ніж та, що їх ввозила, якщо це виправдано обставинами.

7. Декларування товарів у режим реекспорту може здійснюватися у будь-якому митному органі, якщо інше не передбачено цим Кодексом. З метою полегшення контролю за дотриманням режиму реекспорту міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, може визначати випадки, у яких декларування товарів у режим реекспорту повинне здійснюватися у тому ж митному органі, у якому зазначені товари декларувалися для ввезення на митну територію України.

8. Товари можуть реекспортуватися за межі митної території України однією чи кількома партіями. Допускається реекспорт товарів за межі митної території України не через той митний орган, через який товари увозилися на цю територію.

9. Замість митної декларації для декларування упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення у митний режим реекспорту використовуються документи, що підтверджують попереднє ввезення зазначених товарів на митну територію України.

Стаття 235. Митний статус товарів, що поміщуються у режим реекспорту

1. Іноземні товари, поміщені у режим реекспорту, зберігають статус іноземних товарів.

2. Товари, що набули статусу українських внаслідок імпорту та реекспортуються згідно із пунктом 5 частини першої статті 233 цього Кодексу, втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.

Стаття 236. Повернення сум ввізного мита при реекспорті товарів

Після поміщення у митний режим реекспорту товарів згідно із пунктом 5 частини першої статті 233 цього Кодексу, суми ввізного мита, сплачені при імпорті цих товарів, повертаються особам, що їх сплачували, або їх правонаступникам відповідно до цього Кодексу. Акцизний податок і податок на додану вартість при поміщені товарів згідно із пунктом 5 частини першої статті 233 цього Кодексу в митний режим реекспорту справляються відповідно до Податкового кодексу.

ГЛАВА 39. Транзит

Стаття 237. Поняття митного режиму транзиту

Транзит – митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 238. Переміщення товарів і транспортних засобів комерційного призначення в режимі транзиту

1. Переміщення товарів у митному режимі транзиту здійснюється як прохідний або внутрішній транзит, або каботаж.

2. Митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються:

1) від пункту ввезення (пункту пропуску) на митну територію України – до вивезення (пункту пропуску) за межі митної територiї України, в тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України;

2) вiд пункту ввезення (пункту пропуску) на митну територiю України – до митного органу, розташованого на митнiй територiї України;

3) вiд митного органу, розташованого на митнiй територiї України, до пункту вивезення (пункту пропуску) за межі митної територiї України;

4) вiд одного пункту, розташованого на митнiй територiї України, до іншого пункту, розташованого на митнiй територiї України (в тому числі якщо частина цього переміщення проходить за межами митної території України);

5) вiд штучного острова, установки або споруди, створених у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, на якi поширюється виключна юрисдикцiя України, до митного органу, розташованого на територiї України, зайнятiй сушею, та у зворотному напрямку.

Стаття 239. Умови поміщення у митний режим транзиту

1. Митний режим транзиту може бути застосований як до товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.

2. У митний режим транзиту можуть бути поміщені товари та/або транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу.

3. У митний режим транзиту можуть бути поміщені будь-які товари, крім заборонених законодавством для ввезення та/або транзиту через митну територію України.

4. Для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення в режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу митну декларацію (документ, який відповідно до статті 241 цього Кодексу використовується як митна декларація), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару;

2) у випадках, визначених законодавством України, надати митному органу дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, надати митному органу гарантію доставки товарів до митного органу призначення.

5. Для ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим транзиту, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.

6. Не вимагається застосування заходів  для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

Стаття 240. Вимоги до переміщення товарів в режимі транзиту

1. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у режимі транзиту, повинні:

1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання;

2) не використовуватися ні з якою іншою метою, крім транзиту;

3) бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 242 цього Кодексу;

4) мати неушкоджені засоби ідентифікації у разі їх застосування.

2. Транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим транзиту, можуть піддаватися операціям з технічного обслуговування та ремонту, потреба в яких виникла під час перебування їх на митній території України.

3. За умови забезпечення ідентифікації товарів, що переміщуються у режимі транзиту, та дотримання інших вимог, установлених законодавством, допускається перевезення зазначених товарів транспортним засобом, який здійснює перевезення в межах митної території України товарів, які не перебувають під митним контролем.

Стаття 241. Документи, що використовуються для декларування у режим транзиту

1. Для декларування у режим транзиту товарів, що переміщуються будь-яким видом транспорту, крім випадків транзиту у межах одного пункту пропуску та транзиту з використанням книжки А.Т.А. або книжки CPD, використовується митна декларація.

2. У разi транзиту в межах одного пункту пропуску як митна декларація залежно від виду транспорту може використовуватися авiацiйна вантажна накладна (Air Waybill) або коносамент (Bill of Lading).

3. Для декларування товарів, що не є підакцизними, як митна декларація залежно від виду транспорту може використовуватися накладна УМВС (СМГС), накладна ЦIМ (СIМ), накладна ЦIМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжка МДП (Carnet TIR).

4. Незалежно від виду транспорту, для декларування у режим транзиту товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення можуть використовуватися книжка АТА або книжка CPD.

5. У випадках, передбачених міжнародними договорами України, для декларування у режим транзиту товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення використовуються документи, передбачені такими договорами.

Стаття 242. Тривалість митного транзиту

1. Установлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту:

1) для автомобільного транспорту – 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу – 5 діб);

2) для залізничного транспорту – 28 діб;

3) для авіаційного транспорту – 5 діб;

4) для морського та річкового транспорту – 20 діб;

5) для трубопровідного транспорту – 31 доба;

6) для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) – 90 діб.

2. До строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається:

1) час дії обставин, зазначених у статті 117 цього Кодексу;

2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення);

3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування митного органу, який контролює переміщення цих товарів).

Стаття 243. Окремі положення щодо застосування режиму транзиту

1. Перевантаження товарів, що переміщуються у режимі транзиту, з транспортного засобу на інший, допускається з дозволу митного органу, в зоні діяльності якого проводиться перевантаження.

2. Якщо перевантаження може бути здійснене без порушення митних пломб та інших засобів ідентифікації, таке перевантаження допускається без дозволу, але з попереднім інформуванням митного органу.

3. Проведення угрупування пакувальних місць, зміна упаковки, маркування, сортування, а також ремонт та заміна пошкодженої упаковки здійснюються з дозволу митного органу.

4. Для отримання дозволу митного органу особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, митному органу подаються тільки товарно-транспортний документ на перевезення товару.

5. Під час переміщення товарів у митному режимі транзиту дозволяється здійснення заміни механічного транспортного засобу з попереднім інформуванням митного органу призначення про причини такої заміни, якщо така заміна не потребує перевантаження товарів.

6. При вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених в митні режими експорту, реекспорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території, положення цього розділу застосовуються з моменту початку переміщення зазначених товарів з митного органу відправлення і до моменту пред’явлення їх митному органу призначення.

Стаття 244. Каботажні перевезення

1. Під каботажем розуміється перевезення українських та іноземних товарів шляхом завантаження їх на морське (річкове) судно в одному пункті на митний території України і транспортування в інший пункт території України, де здійснюватиметься їх вивантаження. При цьому товари, увезені на митну територію України морським (річковим) судном, допускаються до каботажного переміщення між митними органами або в межах одного митного органу після їх перевантаження на інше морське (річкове) судно, що ходить під прапором України або іноземне судно, за умови отримання на це дозволу Міністерства транспорту України.

2. Іноземні товари перебувають під митним контролем протягом усього часу каботажу.

Стаття 245. Розміщення товарів на борту морських (річкових) суден для каботажного перевезення

1. Каботажні перевезення іноземних товарів на борту морського (річкового) судна разом з українськими товарами здійснюється за умови їх надійної ідентифікації.

2. Якщо забезпечення надійної ідентифікації неможливе, митні органи вимагають переміщення українських товарів окремо від іноземних товарів, що знаходяться на борту судна, яке здійснюватиме таке перевезення.

Стаття 246. Навантаження та вивантаження

1. Навантаження на судна товарів, що переміщуються каботажем, та їх вивантаження з цих суден здійснюються, в морських (річкових) портах, за місцем розташування митних органів.

2. В разі одночасного каботажного перевезення іноземних та українських товарів, митна служба дозволяє навантаження або розвантаження українських товарів у найкоротший термін після прибуття судна в місце навантаження або розвантаження.

3. На прохання власника товарів, що переміщуються каботажем, чи уповноваженої ним особи митний орган дозволяє здійснити під контролем посадових осіб цього органу та на умовах, визначених цим Кодексом, навантаження та/або вивантаження зазначених товарів в іншому пункті, ніж це було спочатку заплановано, у тому числі поза місцем розташування митних органів, а також поза робочим часом, встановленим для митних органів, зі справлянням відповідної плати, передбаченої цим Кодексом.

4. Якщо судно, що здійснює каботажне переміщення товарів, унаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається в місцях, де немає митних органів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів, та інформування митних органів. При цьому, товари продовжують перебувати в каботажі.

Стаття 247. Документи, необхідні для допуску товарів до каботажного перевезення

1. Для каботажного перевезення товарів митному органу подається документ, що містить перелік товарів, призначених для цього перевезення, відомості про судно, що здійснюватиме таке перевезення, а також назву українського порту або портів, де повинно здійснюватися вивантаження зазначених товарів. Цей документ після здійснення митних формальностей є підставою для здійснення одного каботажного перевезення зазначених у ньому товарів. Митний орган, що здійснив митні формальності, повідомляє  про це митні органи призначення. При вивантаженні товарів у пункті призначення митному органу подається перелік товарів, що підлягають вивантаженню в цьому пункті.

2. Якщо судно регулярно здійснює каботажні перевезення ідентичних товарів між одними й тими самими пунктами, документ, зазначений у частині першій цієї статті, є підставою для здійснення перевезень протягом визначеного перевізником та погодженого митним органом строку. Митний орган, що здійснив митні формальності, повідомляє про це митні органи призначення. В цьому випадку, перед навантаженням товарів на судно митному органу подається тільки перелік цих товарів, а при вивантаженні – тільки перелік товарів, що вивантажуються.

Стаття 248. Митний статус товарів, що поміщуються у режим транзиту

1. Іноземні товари, поміщені у режим транзиту, зберігають статус іноземних товарів.

2. Українські товари, поміщені у режим транзиту, зберігають статус українських товарів.

Стаття 249. Завершення митного режиму транзиту

1. Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу призначення.

2. При вивезенні за межі митної території України товарів, поміщених у митний режим транзиту, окремими партіями, режим транзиту вважається завершеним після фактичного вивезення за межі митної території України останньої з таких окремих партій.

3. При ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим, митний режим транзиту завершується виконанням формальностей щодо доставлення товарів до митного органу призначення.

4. Режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, установлених цим Кодексом.

5. Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 242 цього Кодексу, митному органу призначення повинні бути представлені товари, поміщені у режим транзиту та митна декларація або інший документ, визначений статтею 241 цього Кодексу.

6. Митний орган призначення після представлення товарів, поміщених у режим транзиту та митної декларації або іншого документу, визначеного статтею 241 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, установлених митним законодавством до переміщення товарів у режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.

7. Українські товари, що відповідно до пункту 5 частини другої статті 238 цього Кодексу переміщувались у режимі транзиту між штучним островом, установкою або спорудою, створеними у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, та митним органом, розташованим на території України, зайнятій сушею, випускаються з-під митного контролю після виконання необхідних митних формальностей щодо доставки товарів.

8. Митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

9. У випадку припинення режиму транзиту згідно з частиною сьомою цієї статті вивезення товарів за межі митної території України не вимагається, а гарантії, надані відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 239 цього Кодексу, підлягають поверненню.

ГЛАВА 40. Тимчасове ввезення

Стаття 250. Поняття митного режиму тимчасового ввезення

Тимчасове ввезення – митний режим, відповідно до якого іноземні товари або транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з повним або частковим умовним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їхнього використання.

Стаття 251. Умови поміщення у режим тимчасового ввезення

1. Митний режим тимчасового ввезення може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, який передбачає їх перебування під митним контролем.

2. Законодавством можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення в митний режим тимчасового ввезення замість митної декларації.

3. Митний орган, що здійснює випуск товарів у режим тимчасового ввезення, повинен пересвідчитись у можливості ідентифікації цих товарів при їх реекспорті, та вжити заходів для нанесення або фіксування необхідних ідентифікаційних ознак товарів.

4. Для ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим тимчасового ввезення, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.

5. Для ідентифікації тимчасово ввезених товарів митні органи вживають необхідні заходи тільки у тих випадках, коли комерційні способи ідентифікації є не достатніми.

6. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

7. Для поміщення товарів у режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у режим тимчасового ввезення, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх у цей режим;

2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов’язання про реекспорт товарів, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом;

3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;

4) сплатити податки у відповідності до статті 253 цього Кодексу або надати гарантію дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення відповідно до статті 257 цього Кодексу.

Стаття 252. Товари і транспортні засоби, які можуть бути поміщені у митний режим тимчасового ввезення з повним умовним звільненням від оподаткування

1. У митний режим тимчасового ввезення з повним умовним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються товари і транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 114 цього Кодексу та в Додатках В.1 – В.9, С і D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

2. У разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов’язана сплатити суму податкового зобов’язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.

Стаття 253. Товари, що можуть поміщуватися у режим тимчасового ввезення з частковим умовним звільненням від оподаткування

1. У режим тимчасового ввезення з частковим умовним звільненням від оподаткування відповідно до положень Додатку Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), можуть поміщуватися товари, не зазначені у статтях 114, 252 цього Кодексу, а також у Додатках В.1 – В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам вказаних Додатків.

2. У разі тимчасового ввезення товарів з частковим умовним звільненням від оподаткування за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у режим тимчасового ввезення.

3. Сума митних платежів сплачується при розміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений митним органом строк дії цього митного режиму.

4. У такому ж порядку сплачуються митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів відповідно до статті 255 цього Кодексу.

5. Загальна сума митних платежів, яка підлягає сплаті за час перебування товарів у режимі тимчасового ввезення з частковим умовним звільненням від оподаткування, не повинна перевищувати суми, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у режим тимчасового ввезення.

6. Сума митних платежів, сплачена на підставі часткового умовного звільнення від оподаткування, поверненню не підлягає.

7. У разі випуску товарів, поміщених в режим тимчасового ввезення з частковим звільненням від оподаткування, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі часткового умовного звільнення цих товарів від оподаткування. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов’язань, що підлягали б сплаті, коли б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов’язань відповідно до розділу ІІ Податкового кодексу України.

8. Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік товарів,  на які поширюється  чи  не  поширюється  право  на  тимчасове  ввезення з частковим  умовним звільненням від оподаткування.  Зміст  такого   переліку   повідомляється Депозитарію Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік).

Стаття 254. Операції з транспортними засобами, поміщеними в режим тимчасового ввезення

Транспортні засоби комерційного призначення, поміщені в режим тимчасового ввезення, можуть піддаватися операціям технічного обслуговування та ремонту, необхідність в яких виникла протягом строку перебування у режимі тимчасового ввезення.

Стаття 255. Строки тимчасового ввезення

1. Строк тимчасового ввезення товарів установлюється митним органом у кожному конкретному випадку та не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у режим тимчасового ввезення.

2. Строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення установлюється митним органом з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути вивезені за межі митної території України відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.

3. З урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин строк, зазначений у частинах першій – другій цієї статті, може бути продовжений відповідним митним органом.

4. Якщо товари або транспортні засоби, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно реекспортовані внаслідок накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил, то перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час такого арешту (вилучення).

Стаття 256. Передача права на тимчасове ввезення

За заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, митний орган надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа:

1) відповідає вимогам, встановленим законодавством, та

2) приймає на себе зобов’язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.

Стаття 257. Гарантування дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення

1. Гарантування дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення здійснюється шляхом:

1) застосування міжнародного митного документа (книжки АТА або книжки CPD), що мiстить чинну мiжнародну гарантiю сплати митних платежів, установлених законом на імпорт товарів;

2) надання фінансової гарантії у порядку, передбаченому розділом ІХ цього Кодексу.

2. Фінансова гарантія повертається у порядку, передбаченому розділом ІХ цього Кодексу, після завершення режиму тимчасового ввезення.

3. Гарантія дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення не вимагається щодо:

1) устаткування для підготовки радіо- чи телепередач i репортажів, та транспортних засобів, спеціально пристосованих для використання для цілей радiо- чи телепередач;

2) контейнерів, піддонів та упаковок;

3) наукового i педагогічного устаткування та матеріалів для забезпечення добробуту мореплавців, що використовуються на борту суден;

4) особистих речей;

5) товарів, ввезених для спортивних цілей;

6) товарів, що ввозяться в рамках прикордонного обігу;

7) медичного, хірургічного i лабораторного устаткування, а також щодо будь-яких товарів, таких як автомобілі чи інші транспортні засоби, ковдри, намети, збірні будинки, інших товарів першої необхідності, відправлені як допомога потерпілим від стихійного лиха чи подібних катастроф;

8) транспортних засобів комерційного призначення;

9) тяглових тварин, тварин, ввезених для перегону на нове пасовисько чи випасання на землях, розташованих у прикордонній смузі (контрольованому прикордонному районі);

10) товарів, які тимчасово ввозяться на митну територію України з частковим звільненням від оподаткування.

Стаття 258. Митний статус товарів, поміщених у режим тимчасового ввезення

Іноземні товари, поміщені у режим тимчасового ввезення, зберігають статус іноземних товарів

Стаття 259. Завершення режиму тимчасового ввезення

1. Режим тимчасового ввезення товарів або транспортних засобів завершується шляхом їх реекспорту або поміщення у інший митний режим, а також у випадку припинення режиму тимчасового ввезення відповідно до частини третьої цієї статті.

2. Якщо заборони або обмеження щодо імпорту, що діяли на момент тимчасового ввезення товарів, скасовано протягом їх перебування у режимі тимчасового ввезення, дозволяється завершення режиму тимчасового ввезення шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України.

3. Режим тимчасового ввезення припиняється митним органом у разі конфіскації товарів або транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

4. У випадку припинення режиму тимчасового ввезення згідно з частиною третьою цієї статті реекспорт товарів або транспортних засобів комерційного призначення не вимагається, а гарантії, надані відповідно до статті 257 цього Кодексу, підлягають поверненню.

ГЛАВА 41. Тимчасове вивезення

Стаття 260. Поняття митного режиму тимчасового вивезення

Тимчасове вивезення – митний режим, відповідно до якого українські товари або транспортні засоби комерційного призначення вивозяться за межі митної території України з повним умовним звільненням від оподаткування та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, і підлягають реімпорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їхнього використання.

Стаття 261. Умови переміщення товарів у режимі тимчасового вивезення

1. Митний режим тимчасового вивезення може бути застосований до товарів, що безпосередньо вивозяться за межі митної території України.

2. Законодавством можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення замість митної декларації

3. Митний орган, що здійснює випуск товарів у режим тимчасового вивезення, повинен пересвідчитись у можливості ідентифікації цих товарів при їх реекспорті, та вжити заходів для нанесення або фіксування необхідних ідентифікаційних ознак товарів.

4. Для ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим тимчасового вивезення, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.

5. Для ідентифікації товарів, що тимчасово вивозяться, митні органи вживають необхідні заходи тільки у тих випадках, коли комерційні способи ідентифікації є не достатніми.

6. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.

7. Для поміщення товарів у режим тимчасового вивезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у режим тимчасового вивезення, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх у цей режим;

2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов’язання про реімпорт товарів, які тимчасово вивозяться, у строки, встановлені митним органом;

3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове вивезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством.

Стаття 262. Операції з тимчасово вивезеними товарами

Транспортні засоби комерційного призначення, поміщені в режим тимчасового вивезення, можуть піддаватися операціям технічного обслуговування та ремонту, необхідність в яких виникла протягом строку перебування у режимі тимчасового вивезення.

Стаття 263. Строки тимчасового вивезення

1. Строк тимчасового вивезення товарів установлюється митним органом у кожному конкретному випадку та не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у режим тимчасового вивезення.

2. З урахуванням мети вивезення товарів та інших обставин строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути продовжений відповідним митним органом.

3. У випадках, коли товари або транспортні засоби, поміщені в режим тимчасового вивезення, не можуть бути своєчасно реімпортовані внаслідок накладення на них арешту, то перебіг строку тимчасового вивезення зупиняється на час такого арешту.

Стаття 264. Передача права на тимчасове вивезення

За заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового вивезення, митний орган надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового вивезення щодо товарів або транспортних засобів комерційного призначення будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа:

1) відповідає вимогам, встановленим законодавством; та

2) приймає на себе зобов’язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового вивезення.

Стаття 265. Звільнення від оподаткування у режимі тимчасового вивезення

При поміщенні товарів або транспортних засобів комерційного призначення з митної території України в митний режим тимчасового вивезення та їх реімпорті до закінчення строку, встановленого митним органом, застосовується повне звільнення від оподаткування.

Стаття 266. Митний статус товарів, поміщених в режим тимчасового вивезення

Українські товари, поміщені в режим тимчасового вивезення, зберігають статус українських товарів.

Стаття 267. Завершення режиму тимчасового вивезення

1. Режим тимчасового вивезення товарів або транспортних засобів комерційного призначення завершується шляхом їх реімпорту або поміщення в інший митний режим, дозволений законодавством України, а також у випадку припинення режиму тимчасового вивезення відповідно до частини третьої цієї статті.

2. Якщо заборони або обмеження щодо експорту, що діяли на момент тимчасового вивезення товарів, скасовано протягом їх перебування у режимі тимчасового вивезення, дозволяється завершення режиму тимчасового вивезення шляхом випуску товарів у режим експорту.

3. Режим тимчасового вивезення припиняється митним органом у разі конфіскації товарів або транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

4. У випадку припинення режиму тимчасового вивезення товарів або транспортних засобів комерційного призначення згідно з частиною третьою цієї статті, їх реімпорт не вимагається.

ГЛАВА 42. Митний склад

Стаття 268. Поняття режиму митного складу

Митний склад – митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із повним умовним звільненням від оподаткування та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 269. Умови поміщення товарів у режим митного складу

1. У режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком:

1) товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України;

2) товарів, строк зберiгання або використання яких закінчився;

3) товарів, що надходять в Україну як гуманiтарна допомога;

4) живих тварин;

5) електроенергiї та газу;

2. Для поміщення товарів у режим митного складу митному органу подається митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу.

3. Розміщення на території митного складу товарів, поміщених у інші, ніж митий склад, митні режими (транзиту, тимчасового ввезення, переробки на митній території, експорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території) для їх зберігання, перевантаження або довантаження транспортного засобу, здійснюється на підставі раніше оформленої митної декларації в такі інші митні режими (документу, що її замінював). В цьому разі поміщення таких товарів у митний режим митного складу не відбувається. Товари, що вивантажуються на митний склад і призначені для зберігання більше ніж на 90 днів, підлягають поміщенню у режим митного складу.

4. У разі надходження товарів у складі консолідованих вантажів з метою подальшої доставки в митний орган призначення, при перевантаженні з одного транспортного засобу в іншій обов’язкове їх розміщення на митний склад або у режимі митного складу не вимагається..

5. Митним органам для поміщення товарів у митний режим митного складу забороняється вимагати:

1) подання інших, ніж передбачені у частинах другій і третій цієї статті, документів (у тому числі документів, які видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів);

2) проведення видів контролю, зазначених у статті 32 цього Кодексу.

Стаття 270. Умови поміщення товарів у режим митного складу та їх реекспорту на митних складах, що розташовані на територіях прикордонних морських і річкових портів, аеропортів, залізничних станцій

1. Товари, що ввозяться на митну територію України, і розміщуються на митні склади, розташовані на територіях прикордонних морських і річкових портів, аеропортів, залізничних станцій, поміщуються у митний режим митного складу на підставі електронного повідомлення утримувача митного складу, що містить кількість та опис товарів, підписаного електронним цифровим підписом.

2. Розміщення товарів на митному складі не потребує дозволу митного органу.

3. Електронне повідомлення надсилається митному органу утримувачем митного складу протягом чотирьох годин з моменту фактичного розміщення товарів на митному складі. Митний орган надсилає утримувачу митного складу підтвердження про дату та час отримання електронного повідомлення.

4. Поміщення у митний режим реекспорту товарів з митних складів, розташованих на територіях прикордонних морських і річкових портів, аеропортів, залізничних станцій, здійснюється на підставі електронного повідомлення утримувача митного складу, що містить кількість та опис товарів, підписаного електронним цифровим підписом.

5. Електронне повідомлення надсилається митному органу утримувачем митного складу не пізніше, ніж за чотири години до моменту фактичного випуску товарів з митного складу. Митний орган надсилає утримувачу митного складу підтвердження про дату та час отримання електронного повідомлення.

6. Якщо протягом двох годин з моменту отримання митним органом електронного повідомлення про реекспорт товарів митний орган не повідомив утримувача митного складу про намір здійснити митний огляд товарів, дозволяється випускати товари з території митного складу з метою їх реекспорту.

7. Форма електронного повідомлення встановлюється міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, і ґрунтується на звичайних правилах складського обліку.

Стаття 271. Умови поміщення на митний склад та подальшого розпорядження товарами, що переміщуються  у складі консолідованих вантажів

1. Під консолідованим вантажем розуміється вантаж, що перевозиться одним транспортним засобом і складається з двох і більше партій товарів для різних одержувачів або для одного одержувача від різних відправників.

2. Під митним органом відправлення розуміється будь-який митний орган України, з якого починається переміщення товарів під митним контролем по митній території України.

3. Під митним органом призначення розуміється будь-який митний орган України, у якому закінчується переміщення товарів під митним контролем по митній території України.

4. Під митним органом утримувача складу розуміється митний орган, в зоні діяльності якого розташований митний склад.

5. Переміщення консолідованих вантажів із митного органу відправлення на кордоні України в митний орган призначення з проміжним розміщенням цих вантажів на митному складі здійснюється на підставі договорів на перевезення. .

6. Для здійснення контролю за доставкою консолідованих вантажів, що ввозяться на митну територію України, з митного органу відправлення на кордоні України в митний орган утримувача митного складу, а також для поміщення товарів у режим митного складу використовується попередня митна декларація.

7. Контроль за доставкою товарів з митного органу утримувача складу в митницю призначення для кінцевого одержувача здійснюється на підставі поданих утримувачем складу нових документів контролю за доставкою товарів.

8. Кінцевий одержувач товару має право на повторне поміщення товару у митний режим митного складу.

Стаття 272. Строк зберігання товарів у режимі митного складу

1. Строк зберігання товарів у режимі митного складу не може перевищувати 1095 днів від дня поміщення цих товарів у зазначений режим.

2. Строк зберігання в режимі митного складу підакцизних товарів, іноземних товарів, які були попередньо поміщені у митні режими транзиту, тимчасового ввезення або переробки на митній території України, а також продуктів переробки не може перевищувати 365 днів від дня поміщення їх у митний режим митного складу.

3. Іноземні товари, що зберігаються в режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або строків зберігання, установлених частинами першою і другою цієї статті, повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовані. Якщо іноземні товари під час зберігання в режимі митного складу були зіпсовані або ушкоджені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили, такі товари за умови належного підтвердження зазначених фактів дозволяється декларувати для вільного обігу на митній території України так, ніби вони були увезені в зіпсованому (ушкодженому) стані.

4. Строк зберігання у режимі митного складу товарів, призначених для експорту, не може перевищувати одного року з дати поміщення їх у цей режим. До закінчення зазначеного строку такі товари повинні бути вивезені за межі митної території України.

5. Протягом тридцяти днів після закінчення строку зберігання товарів в митному режимі митного складу утримувач складу повинен передати їх на склад митного органу, а в разі закінчення строку придатності зазначених товарів – задекларувати їх у митний режим знищення або руйнування.

Стаття 273. Митний статус товарів, поміщених в режим митного складу

1. Іноземні товари, поміщені в режим митного складу, зберігають статус іноземних товарів.

2. Українські товари, поміщені в режим митного складу, втрачають статус українських товарів з моменту відшкодування сум митних платежів.

Стаття 274. Операції з товарами на митному складі

1. З товарами, якi зберігаються на митному складі, без дозволу митного органу можуть проводитися операції, необхiднi для забезпечення збереження цих товарiв:

1) перемiщення товарiв у межах складу з метою рацiонального розмiщення;

2) чищення;

3) провiтрювання;

4) створення оптимального температурного режиму зберiгання;

5) сушiння (у тому числi iз створенням потоку тепла);

6) захист вiд корозiї;

7) боротьба iз шкiдниками;

8) iнвентаризацiя.

2. Власник товарів, що зберігаються в режимі митного складу, або уповноважена ним особа з дозволу митного органу може проводити підготовку таких товарів до продажу (відчуження) та транспортування: консолідація та подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

3. З дозволу митного органу можуть також братися проби та зразки товарів.

4. Операції, що проводяться з товарами, які зберігаються на митному складі, не повинні змінювати характеристик, за якими ці товари були класифіковані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

5. З дозволу митного органу та за умови надання фінансової гарантії відповідно до цього Кодексу, товари, поміщені у режим митного складу, можуть тимчасово з наступним поверненням вивозитись з митного складу на строк, обумовлений метою такого вивезення, а не більший, ніж 45 днів. Не підлягають тимчасовому випуску з наступним поверенням товари, що використовуватимуться для виробництва, упаковки, експлуатації природних ресурсів, будівництва, ремонту чи обслуговування, виконання земляних або інших подібних робіт.

Стаття 275. Передача права власності на товари, що знаходяться на митному складі

Допускається передача права власності на іноземні товари, що поміщені у митний режим митного складу. Інформація про власника товарів надається митному органу під час випуску зазначених товарів з митного складу.

Стаття 276. Особи, відповідальні за недодержання порядку зберігання товарів на митному складі та здійснення операцій з цими товарами

1. Утримувач митного складу несе передбачену цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідальність:

1) за недодержання порядку зберігання товарів на митному складі та здійснення з цими товарами операцій, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 274 цього Кодексу;

2) за видачу товарів без дозволу митного органу;

3) за втрату товарів, крім втрати при здійсненні з цими товарами операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу.

2. Власник товару несе передбачену цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідальність:

1) за недодержання порядку здійснення з товарами операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу;

2) за втрату товарів при здійсненні операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу.

3. У разі втрати чи видачі без дозволу митного органу товарів, крім втрати товарів при здійсненні операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу, утримувач митного складу зобов’язаний сплатити митні платежі, установлені законом на імпорт цих товарів.

4. У разі втрати товарів при здійсненні операцій, передбачених частиною другою статті 274 цього Кодексу, власник товарів зобов’язаний сплатити митні платежі, установлені законом на імпорт цих товарів.

5. Зазначені особи звільняються від обов’язку зі сплати митні платежі, установлені законом на імпорт товарів, якщо товари, що зберігаються на складі, втрачено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили, що підтверджено в установленому порядку, а також у разі природних втрат товарів за нормальних умов зберігання.

6. Особи, що відбирали проби чи зразки товарів несуть передбачену цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідальність за недодержання встановленого законодавством порядку відбору проб та зразків товарів.

Стаття 277. Завершення режиму митного складу

1. Режим митного складу завершується шляхом поміщення товарів у інший митний режим, а також у випадку припинення режиму митного складу відповідно до частини третьої цієї статті.

2. Якщо заборони або обмеження щодо імпорту чи експорту, що діяли під час перебування товарів у режимі митного складу, скасовано, дозволяється завершення режиму митного складу шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України або за межами цієї території.

3. Режим митного складу припиняється митним органом у разі:

1) передачі товарів на склад митного органу у зв’язку із закінченням строків зберігання в режимі митного складу;

2) конфіскації товарів;

3) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

4. У випадку припинення режиму митного складу згідно з частиною третьою цієї статті поміщення товарів у інший митний режим не вимагається, а гарантії, надані відповідно до частини п’ятої статті 274 цього Кодексу, підлягають поверненню.

5. Після перебування на митному складі товари, оформлені у митних режимах експорту, реекспорту, транзиту, тимчасового  вивезення, переробки за межами митної території України, мають бути в установлений відповідно до цього Кодексу строк вивезені за межі митної території України або поміщені у інший митний режим, який дозволяється у відношенні таких товарів.

6. У разі поміщення товарів, розміщених на митному складі, до іншого митного режиму та у випадках, визначених частиною п’ятою цієї статті, митний орган встановлює строк для вивезення зазначених товарів з митного складу, виходячи з наявних транспортних засобів та навантажувально-розвантажувальної техніки, але не менший, ніж п’ять робочих днів.

ГЛАВА 43. Вільна митна зона

Стаття 278. Поняття митного режиму вільної митної зони

1. Вільна митна зона – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари ввозяться на територію вільної митної зони та вивозяться з цієї території за межі митної території України зі звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а українські товари ввозяться на територію вільної митної зони із оподаткуванням митними платежами та застосуванням заходів нетарифного регулювання.

Стаття 279. Операції з товарами у вільних митних зонах

1. У вільних митних зонах комерційного типу операції з товарами обмежуються лише операціями, необхідними для забезпечення їх схоронності, а також подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

2. У вільних митних зонах сервісного типу дозволяється здійснення операцій з ремонту, технічного обслуговування та модернізації товарів, будівництва повітряних, морських і річкових суден, інших плавучих засобів, їх складових частин, а також операцій, зазначених в частині першій цієї статті, необхідність у яких виникла у зв’язку з експлуатацією вільної митної зони цього типу.

3. Вільні митні зони промислового типу створюються для цілей переробки (виробництва) товарів на територіях відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон. Вільні митні зони на території спеціальних (вільних) економічних зон, їх правовий режим, перелік видів товарів та виробничих операцій,  встановлюються Законом України щодо кожної окремої спеціальної (вільної) економічної зони.

Стаття 280. Право митних органів установлювати вимоги до облаштування та організації роботи вільних митних зон

1. Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться вільна митна зона, з метою належної організації митного контролю вимагає від утримувача вільної митної зони та органів управління відповідної спеціальної (вільної) економічної зони забезпечення:

1) спорудження огорожі по периметру території вільної митної зони та належного обладнання пропускних пунктів;

2) встановлення обмежень щодо порядку та засобів доступу на зазначену територію, відповідних годин, протягом яких дозволяється доступ до цієї території;

3) охорони території вільної митної зони.

2. Будівництво (ремонт) господарських об’єктів на території вільної митної зони здійснюється на підставі дозволу митного органу.

Стаття 281. Права митних органів щодо забезпечення митного контролю на територіях вільних митних зон

1. Товари, поміщені в митний режим вільної митної зони, протягом всього строку перебування у цьому режимі перебувають під митним контролем.

2. З метою забезпечення належного контролю на територіях вільних митних зон, митні органи мають право:

1) здійснювати постійний нагляд за межами зазначених територій, а також за доступом на ці території;

2) вимагати від утримувача вільної митної зони ведення обліку товарів та подання звітів про рух товарів;

3) проводити перевірку товарів, що переміщуються через межі території вільної митної зони з метою забезпечення здійснення передбачених цим Кодексом операцій та недопущення переміщення заборонених товарів;

4) здійснювати у будь-який час перевірки товарів, що знаходяться на територіях вільних митних зон;

5) здійснювати інші передбачені цим Кодексом заходи, спрямовані на забезпечення контролю за операціями з товарами, що перебувають під митним контролем.

Стаття 282. Допуск товарів на територію вільної митної зони

1. На територію вільної митної зони можуть ввозитися іноземні та українські товари як з-за меж митної території України, так і з митної території України.

2. На територію вільної митної зони можуть ввозитися будь-які товари, крім товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, товарів, що надходять в Україну як гуманiтарна допомога, а також товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам або товари, що вимагають спеціальних умов зберігання, допускаються на територію вільної митної зони тільки за наявності на ній відповідних умов для зберігання таких товарів.

4. Іноземні товари, що ввозяться на територію вільної митної зони, допускаються на зазначену територію з умовним звільненням від оподаткування митними платежами.

5. Поміщення українських товарів у митний режим вільної митної зони для цілей оподаткування вважається експортом цих товарів.

6. Для допуску товарів на територію вільної митної зони гарантії, передбачені цим Кодексом, не вимагаються. Гарантії щодо переміщення іноземних товарів між митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу у зв’язку з необхідністю їх ввезення на територію вільної митної зони (випуску з такої території) застосовуються відповідно до норм цього Кодексу.

7. Поміщення товарів у режим вільної митної зони, а також зміна цього митного режиму здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться така зона.

8. Для поміщення іноземних товарiв у митний режим вільної митної зони та розмiщення їх на територіях вільних митних зон комерційного типу, що розташовані в морських, річкових портах чи аеропортах, використовуються транспортні або комерційні документи, які містять опис таких товарiв та їх супроводжують при ввезенні.

9. Товари можуть бути розміщені у вільних митних зонах комерційного  типу без вивантаження їх з транспортних засобів.

10. Реалізація (торгівля) та/або споживання на території вільної митної зони іноземних товарів забороняється.

Стаття 283. Строки перебування товарів на території вільної  митної зони

Товари можуть знаходитися на території вільної митної зони протягом усього часу функціонування вільної економічної зони.

Стаття 284. Передача права власності на товари, поміщені у режим вільної митної зони

Передача права власності на товари, поміщені у режим вільної митної зони, дозволяється. Інформація про власника товарів надається митному органу під час їх випуску із спеціальної (вільної) економічної зони.

Стаття 285. Облік товарів, що знаходяться на території вільної митної зони

Утримувач вільної митної зони або особи, які здійснюють операції з товарами на території спеціальної (вільної) економічної зони, ведуть облік усіх іноземних та українських товарів, що перебувають у вільній митній зоні, і подають митним органам звітність про такі товари та операції з ними у порядку, що встановлюється міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах території вільної митної зони, повинні відображатися в облікових документах.

Стаття 286. Переміщення товарів між територіями вільних митних зон

Товари, поміщені у митний режим вільної митної зони, або вироблені на цій території, можуть бути вивезені повністю або частково на іншу територію вільної митної зони за умови виконання митних формальностей, передбачених цим розділом для митних режимів транзиту та вільної митної зони.

Стаття 287. Митний статус товарів, що поміщуються у режим вільної митної зони

1. Іноземні товари, поміщені у митний режим вільної митної зони, зберігають статус іноземних товарів.

2. Товари, виготовлені (вироблені, одержані) у вільній митній зоні, мають статус іноземних товарів та вважаються такими, що поміщені у митний режим вільної митної зони.

3. Українські товари, поміщені у митний режим вільної митної зони, отримують статус іноземних товарів.

4. Українські товари, що не використовуються у виробничих та інших господарських операціях і необхідні для забезпечення функціонування підприємств, що розташовані на території вільної митної зони, а також українські товари, що використовуються у виробничих та інших господарських операціях і не витрачаються при цьому, допускаються на такі території (випускаються з них) з письмовим інформуванням митного органу без зміни їх митного статусу та поміщення у митні режими.

Стаття 288. Завершення митного режиму вільної митної зони

1. Митний режим вільної митної зони завершується шляхом реекспорту товарів чи поміщення їх у інший митний режим, а також у разі припинення митного режиму вільної митної зони відповідно до положень частини четвертої цієї статті.

2. Для реекспорту за межі митної території України іноземних товарів, поміщених у митний режим вільної митної зони відповідно до частини восьмої статті 282 цього Кодексу, використовуються транспортні або комерційні документи, які містять опис таких товарiв та супроводжують їх при вивезенні.

3. Якщо заборони або обмеження щодо імпорту, які діяли під час розміщення та перебування товарів у режимі вільної митної зони, скасовано, дозволяється завершення режиму вільної митної зони шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України.

4. Митний режим вільної митної зони припиняється митним органом у разі:

1) конфіскації товарів;

2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

5. Випуск у вільний обіг продуктів переробки, отриманих з товарів поміщених у режим вільної митної зони, здійснюється зі сплатою за період, коли застосовувалося умовне звільнення, процентів з сум податкових зобов’язань, що підлягали б сплаті, коли б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов’язань відповідно до розділу II Податкового кодексу України.

Стаття 289. Відходи (залишки), що утворилися в результаті здійснення операцій з товарами у вільній митній зоні

1. Відходи (залишки), що утворилися в результаті здійснення операцій з іноземними товарами у вільній митній зоні і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані, підлягають поміщенню у відповідний митний режим.

2. За бажанням декларанта відходи (залишки), зазначені в частині першій цієї статті, можуть декларуватися за одним класифікаційним кодом згідно з УКТЗЕД за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита. Якщо до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, відповідно до законодавства застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, такий спосіб декларування не звільняє декларанта від додержання вказаних заходів щодо цих товарів.

3. Інші, ніж зазначені у частині першій цієї статті, відходи, з дозволу митного органу підлягають видаленню відповідно до законодавства України.

Стаття 290. Розпорядження товарами, що знаходяться на території вільної митної зони промислового типу, в разі скасування цього режиму

1. Протягом 90 днів від дати закриття вільної митної зони промислового типу товари, що поміщені в митний режим вільної митної зони, повинні бути переміщені власником або уповноваженою ним особою на іншу територію вільної митної зони, реекспортовані чи задекларовані до іншого митного режиму.

2. За поданням відповідного центрального органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України може встановлювати більш тривалий строк розпорядження товарами, зазначеними у частині першій цієї статті.

ГЛАВА 44. Безмитна торгівля

Стаття 291. Поняття митного режиму безмитної торгівлі

Безмитна торгівля – митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення та на повітряних та водних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, із умовним звільненням від сплати митних платежів, установлених на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 292. Поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі

1. У митний режим безмитної торгівлі поміщуються іноземні та українські товари, які ввозяться з-за меж митної території України або вивозяться з митної території України.

2. У митний режим безмитної торгівлі поміщуються будь-які товари, крім товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, товарів, що надходять в Україну як гуманiтарна допомога, живих тварин.

3. Іноземні товари поміщуються у митний режим безмитної торгівлі з умовним звільненням від оподаткування митними платежами.

4. Поміщення українських товарів у митний режим безмитної торгівлі для цілей оподаткування вважається експортом цих товарів.

5. Для поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі гарантії, передбачені цим Кодексом, не вимагаються. Гарантії щодо переміщення іноземних товарів між митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу у зв’язку з необхідністю їх ввезення у приміщення магазину безмитної торгівлі (випуску з такого приміщення) застосовуються відповідно до норм цього Кодексу.

6. Поміщення товарів у режим безмитної торгівлі, а також зміна цього митного режиму здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться така зона.

Стаття 293. Умови та строк реалізації товарів у режимі безмитної торгівлі

1. Забороняється реалізація товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, підприємствам.

2. Строк перебування товарів у режимі безмитної торгівлі не може перевищувати 1095 днів від дати їх поміщення у цей режим. Після закінчення або впродовж зазначеного строку товари можуть бути заявлені митному органу в інший митний режим, що допускається цим Кодексом.

Стаття 294. Митний контроль товарів, розміщених у митний режим безмитної торгівлі

1. Товари, поміщені в митний режим безмитної торгівлі, протягом всього строку перебування у цьому режимі знаходяться під митним контролем.

2. Порядок здійснення митного контролю товарів, розміщених у митний режим безмитної торгівлі, у тому числі тих, що постачаються для реалізації магазинами безмитної торгівлі на повітряні та водні транспортні засоби комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 295. Переміщення товарів між магазинами безмитної торгівлі

Товари, поміщені у митний режим безмитної торгівлі, можуть бути вивезені повністю або частково в інший магазин безмитної торгівлі за умови  виконання митних формальностей, передбачених цим розділом для митних режимів транзиту та безмитної торгівлі.

Стаття 296. Митний статус товарів, що поміщуються у режим безмитної торгівлі

1. Іноземні товари, поміщені у митний режим безмитної торгівлі, зберігають статус іноземних товарів.

2. Українські товари, поміщені у митний режим безмитної торгівлі, отримують статус іноземних товарів.

3. Українські товари, що не призначені для реалізації в магазині безмитної торгівлі та необхідні для забезпечення його функціонування, допускаються у приміщення такого магазину (випускаються з них) з письмовим інформуванням митного органу без зміни їх митного статусу та поміщення у митні режими.

Стаття 297. Завершення митного режиму безмитної торгівлі

1. Митний режим безмитної торгівлі завершується шляхом реекспорту товарів чи поміщення їх у інший митний режим, а також у разі припинення митного режиму безмитної торгівлі відповідно до положень частини четвертої цієї статті.

2. У разі псування товарів, поміщених у митий режим безмитної торгівлі, ці товари підлягають поміщенню у митний режим знищення або руйнування утримувачем магазину безмитної торгівлі.

3. Якщо заборони або обмеження щодо імпорту, які діяли під час розміщення та перебування товарів у режимі безмитної торгівлі, скасовано, дозволяється завершення режиму безмитної торгівлі шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України.

4. Митний режим безмитної торгівлі припиняється митним органом у разі:

1) передачі товарів на склад митного органу у зв’язку із закінченням строків зберігання в режимі безмитної торгівлі;

2) конфіскації товарів;

3) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

ГЛАВА 45. Переробка на митній території

Стаття 298. Поняття митного режиму переробки на митній території

Переробка на митній території – митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Стаття 299. Гарантування дотримання умов перебування товарів у режимі переробки на митній території та обмеження

1. Поміщення товарів у митний режим переробки на митній території здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. Заходи гарантування додержання митного режиму переробки на митній території застосовуються до підакцизних товарів, товарів 1 – 24 груп згідно з УКТЗЕД, а також до товарів, зазначених у частині третій цієї статті.

2. Не допускається використання в процесі переробки іноземних товарів українських товарів (крім палива та енергії), на які Законами України встановлено вивізне мито.

3. За обґрунтованої необхідності Кабінет Міністрів України має право визначати:

1) товари, поміщення яких у митний режим переробки на митній території, потребує гарантування відповідно до цього Кодексу;

2) продукти переробки та/або товари, продукти переробки яких, підлягають обов’язковому реекспорту за межі митної території України;

3) мінімальне співвідношення вартості іноземних та українських товарів для окремих категорій товарів, що піддаються операціям з переробки;

4) перелік товарів, які не можуть бути допущені до переробки для вільного обігу на митній території України;

5) товари, поміщення яких у митний режим переробки на митній території, забороняється.

4. У випадку встановлення актами законодавства заборон (обмежень), переробка товарів, поміщених у режим переробки на митній території, завершується відповідно умов, які діяли на момент поміщення цих товарів у зазначений митний режим.

Стаття 300. Дозвіл на переробку товарів на митній території

1. Поміщення у митний режим переробки на митній території допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника товарів чи уповноваженої особи.

2. Разом із заявою підприємство подає митному органу такі документи:

1) зовнiшньоекономiчні договори (документи, що їх замінюють), на пiдставi яких здiйснюватиметься переробка товарiв i якi повинні містити, зокрема, відомості про обов’язковий обсяг виходу продуктів переробки, конкретний обсяг робіт i строк їх виконання. Якщо зовнішньоекономічний договір (документ, що його замінює) не містить зазначені відомості, то такі відомості подаються окремим документом підприємства;

2) технологічні схеми переробки (крім випадків увезення товарів з метою ремонту, у тому числі модернізації, відновлення та регулювання), в яких мають бути зазначені відомості про всі етапи переробки й процесу перетворення товарiв, розміщених у режимi переробки, у продукти переробки, кiлькiснi показники товарiв, розміщених у режимi переробки, та інших товарiв, що витрачаються підприємством на здійснення операцiй щодо переробки, з обґрунтуванням виробничих утрат товарiв на кожному етапі, а також відомості про найменування та кiлькiсть вiдходiв переробки;

3) договори на переробку товарiв з іншими підприємствами, якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарiв здійснюватимуться такими іншими підприємствами;

4) інші документи за бажанням підприємства, такі як, висновки державних органів, експертних установ, організацій, державні стандарти й стандарти підприємства, технічні умови, описи чи креслення зразків, вiдповiдно до яких має здійснюватися переробка, тощо.

3. Дозвіл на переробку товарів на митній території України видається митним органом безоплатно протягом п’яти робочих днів від дати реєстрації відповідної заяви.

4. Якщо зовнiшньоекономiчний договiр, на пiдставi якого здiйснюватиметься переробка, передбачає ввезення товарiв з метою переробки окремими партiями протягом певного перiоду часу на однакових умовах, дозвiл надається на обсяг товарiв і строк, визначений зовнiшньоекономiчним договором, але не більше, ніж на один рiк.

5. Виникнення або виявлення митним органом обставин, що не вiдображенi у документах підприємства і які впливають на найменування та обсяги виходу продуктів переробки, а також встановлення законодавством заборон (обмежень) щодо переробки відповідних товарiв є підставою для надання вiдмови в митному оформленні наступних партій товарiв, що ввозяться з метою переробки. Якщо такі обставини не мають впливу на найменування та обсяги виходу продуктів переробки, то відомості про такі обставини вносяться до раніше наданого дозволу.

6. За заявою декларанта митним органом може бути винесено попереднє рішення щодо можливості поміщення товарів у митний режим переробки товарів на митній території.

7. Попереднє рішення приймається на підставі письмового звернення за встановленою формою.

8. У дозволі на переробку товарів на митній території України зазначається перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення.

9. У наданні дозволу на переробку товарів на митній території України не може бути відмовлено з огляду на:

1) країну походження, країну відправлення або країну призначення цих товарів;

2) наявність на митній території України товарів, ідентичних за описом, якістю та технічними характеристиками товарам, що ввозяться для переробки.

10. Рішення про відмову в наданні дозволу надається якщо:

1) відомостей, зазначених у документах підприємства, недостатньо для визначення обов’язкового обсягу виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарiв;

2) митний орган виявив невiдповiднiсть у відомостях, що містяться у поданих підприємством документах, або недостовiрнiсть цих відомостей;

3) митним органом встановлено вiдсутнiсть належного технологічного обладнання, приміщень, умов для облiку i зберiгання товарiв, що ввозяться з метою переробки;

4) не виконано вимоги законодавства України щодо заборон (обмежень) з переробки товарiв.

11. Дозвіл на переробку товарів на митній території може бути змінено або відкликано митним органом, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або якщо підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу та інших актів законодавства України.

12. Вимоги до ідентифікації окремих товарів, що ввозяться на митну територію України з метою переробки, можуть встановлюються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, з урахуванням характеру операцій з переробки та особливостей технологічного процесу.

13. Якщо митні органи не можуть ідентифікувати товари, що ввозяться на митну територію України з метою переробки, відповідно до статті 40 цього Кодексу, можуть бути застосовані інші види ідентифікації з урахуванням характеру операцій з переробки та особливостей технологічного процесу, наприклад, такі як:

1) посилання на опис спеціального виробничого маркування або номерів;

2) пломби, печатки/штампи або інше індивідуальне маркування;

3) зразки, ілюстрації чи технічний опис;

4) проби;

5) документальне підтвердження, яке стосується передбачених операцій (такі як контракти, рахунки-проформи, комерційна переписка), які вказують, що продукти переробки вироблені з товарів, які ввозяться для переробки.

14. Можливість встановлення наявності ввезених товарів у продуктах переробки не є обов’язковою для допуску товарів для переробки на митній території України у випадках, коли:

1) такі товари можуть бути ідентифіковані шляхом представлення докладних даних про витрачені ресурси та технології виробництва продуктів переробки чи шляхом здійснення митного контролю під час проведення операцій з переробки; або

2) режим завершується реекспортом продуктів переробки, ідентичних за описом, якістю та технічними характеристиками товарам, допущеним для переробки на митній території України.

Стаття 301. Операції щодо переробки товарів

1. Кількість операцій щодо переробки товарів у митному режимі переробки на митній території не обмежується.

2. Операції щодо переробки товарів можуть включати:

1) власне переробку товарів, у тому числі: обробку, монтаж, демонтаж, використання окремих товарів, які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки;

2) ремонт товарів, у тому числі модернізацію, відновлення та регулювання, калібрування.

3. Окремі операції з переробки товарів (або повний цикл) за дорученням підприємства-резидента, якому видано дозвіл на переробку товарів на митній території України, та з дозволу митного органу можуть здійснюватися іншими підприємствами. При цьому відповідальність перед митними органами за дотримання визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій щодо переробки товарів на митній території України. Дозволи на виконання окремих операцій (повного циклу) з переробки надаються одночасно з дозволом на переробку товарів на митній території України або за необхідності після надання цього дозволу (на підставі заяви особи) та відображаються у ньому.

Стаття 302. Строки переробки товарів на митній території

1. Строк переробки товарів на митній території встановлюється митним органом у кожному випадку  під час надання дозволу підприємству-резиденту виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продукцією їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому надано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може становити більше, ніж 365 днів.

2. Виходячи з технологічних особливостей переробки товарів Кабінет Міністрів України за поданням відповідного центрального органу виконавчої влади може встановлювати більший строк переробки товарів, ніж строк, зазначений у частині першій цієї статті.

Стаття 303. Перевірка митними органами дотримання режиму переробки на митній території

1. Товари, поміщені в режим переробки на митній території, а також продукти їх переробки протягом всього строку перебування в цьому режимі знаходяться під митним контролем.

2. Митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки таких товарів.

Стаття 304. Обсяг виходу продуктів переробки

1. Митні органи здійснюють контроль за обов’язковим обсягом виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів на митній території України. Дані про обов’язковий обсяг виходу продуктів переробки зазначаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) на переробку товарів або в окремому документі, що подавалися митному органу підприємством для отримання дозволу на переробку на митній території.

2. Для підтвердження даних про обсяг виходу продуктів переробки спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може звертатися до інших центральних органів виконавчої влади. Такі звернення не є підставою для відмови у наданні дозволу на переробку товарів на митній території України або призупинення раніше наданих дозволів протягом всього періоду їх розгляду.

3. Митні органи можуть установлювати обов’язкові норми виходу продуктів переробки у випадках, коли операції з переробки на митній території України здійснюються за типовими (однаковими) технічними умовами, а товари та продукти їх переробки мають постійні характеристики.

Стаття 305. Порядок митного оформлення продуктів переробки

1. Під час реекспорту продуктів переробки вони товари підлягають декларуванню митним органам з поданням переліку українських товарів, витрачених під час здійснення операцій щодо переробки іноземних товарів, із зазначенням їхньої кількості та вартості.

2. Декларант має право заявити українські товари (крім палива та енергії), що повністю використані під час переробки іноземних товарів, у митний режим експорту.  Митне оформлення в такому випадку здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України для митного оформлення експорту українських товарів.

3. Продукти переробки можуть реекспортуватися за межі митної території України однією чи кількома партіями. Допускається реекспорт продуктів переробки за межі митної території України не через той митний орган, через який товари увозилися на цю територію для переробки.

Стаття 306. Умови реалізації продуктів переробки на митній території

1. Якщо умовами переробки іноземних товарів на митній території України передбачено проведення розрахунків частиною продуктів їх переробки, такі продукти підлягають оформленню в митному режимі імпорту з оподаткуванням митними платежами та застосуванням до таких товарів заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до законодавства.

2. Випуск у вільний обіг продуктів переробки, отриманих з товарів поміщених у митний режим переробки, здійснюється зі сплатою за період, коли застосовувалося умовне звільнення, процентів з сум податкових зобов’язань, що підлягали б сплаті, коли б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов’язань відповідно до розділу II Податкового кодексу, крім випадків, якщо:

1) товари заявлялись з метою переробки для вільного обігу на митній території;

2) на момент надання дозволу на переробку на митній території зовнішньоекономічним договором (контрактом) на переробку товарів передбачалось проведення розрахунків частиною продуктів їх переробки.

3. Реалізація на митній території України продуктів переробки, власником яких є нерезидент, здійснюється через зареєстроване в Україні його представництво, на яке покладається обов’язок із декларування цих продуктів переробки для вільного обігу.

4. Продукти переробки також можуть бути реалізовані підприємству, яке їх виготовило. При цьому, зазначене підприємство заявляє продукти переробки для вільного обігу зі сплатою процентів відповідно до частини другої цієї статті.

Стаття 307. Переробка товарів для вільного обігу на митній території

1. Дозволяється ввезення товарів для переробки на митній території України з метою подальшого митного оформлення продуктів переробки для вільного обігу на цій території.

2. Товари можуть бути допущені до переробки для вільного обігу на митній території України за умови, що:

1) митний орган може впевнитися в тому, що продукти переробки були отримані саме з цих товарів; та

2) товари після переробки не можуть бути економічно вигідно відновлені у вихідному стані.

3. Переробка товарів для вільного обігу на митній території України завершується шляхом митного оформлення продуктів переробки у режим імпорту або інший митний режим.

Стаття 308. Залишки і відходи, що утворилися в результаті переробки товарів

1. Залишки або відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані, підлягають поміщенню у відповідний митний режим до закінчення строку переробки товарів.

2. За бажанням декларанта залишки або відходи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть декларуватися за одним класифікаційним кодом згідно з УКТЗЕД  за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита. Якщо до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, відповідно до законодавства застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, такий спосіб декларування не звільняє декларанта від додержання вказаних заходів щодо цих товарів.

3. Інші, ніж зазначені у частині першій цієї статті, відходи, з дозволу митного органу підлягають видаленню відповідно до законодавства України до закінчення строку переробки товарів.

Стаття 309. Еквівалентна компенсація

1. Продукти, отримані в результаті переробки еквівалентних товарів, вважаються продуктами переробки для цілей застосування цієї глави.

2. Під еквівалентними товарами розуміються українські  та іноземні товари, які є ідентичними за описовими, кількісними та технічними характеристиками іноземним товарам, які вони замінюють, увезеним для операцій з переробки на митній території України.

3. Дозволяється здійснення реекспорту продуктів переробки, одержаних з використанням еквівалентних товарів, до ввезення товарів для переробки на митній території України або до завершення виконання операцій щодо їх переробки.

Стаття 310. Митний статус товарів, що поміщуються у режим переробки на митній території

1. Іноземні товари, поміщені у митний режим переробки на митній території, зберігають статус іноземних товарів.

2. Продукти переробки, залишки (відходи), виготовлені (одержані) в процесі здійснення операцій з переробки товарів, мають статус іноземних товарів та вважаються такими, що поміщені у митний режим переробки на митній території.

3. Українські товари, що використовувались в процесі переробки, отримують статус іноземних товарів у момент вивезення продуктів переробки за межі митної території України.

Стаття 311. Завершення режиму переробки на митній території

1. Митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх у інший митний режим, а також у разі припинення митного режиму переробки на митній території відповідно до положень частини другої цієї статті.

2. Митний режим переробки на митній території припиняється митним органом у разі:

1) конфіскації товарів;

2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

3. У випадку припинення режиму переробки на митній території згідно з частиною третьою цієї статті, реекспорт товарів та продуктів  переробки за межі митної території України не вимагається, а гарантії, надані відповідно до статті 299 цього Кодексу, підлягають поверненню.

Стаття 312. Розпорядження товарами, що поміщені у митний режим переробки на митній території, в разі відкликання дозволу на переробку

1. Протягом 20 днів від дати відкликання дозволу на переробку товарів на митній території товари, що поміщені в митний режим переробки на митній території, повинні бути заявлені до іншого митного режиму в порядку, визначеному цим Кодексом.

2. У випадку невжиття у визначений строк заходів, зазначених у частині першій цієї статті, гарантії додержання митного режиму переробки на митній території України (якщо такі застосовувались) підлягають стягненню.

ГЛАВА 46. Переробка за межами митної території

Стаття 313. Поняття митного режиму переробки за межами митної території

1. Переробка за межами митної території – митний режим, відповідно до якого українські товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності за умови повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту.

Стаття 314. Операції щодо переробки товарів за межами митної території

Під час переробки товарів за межами митної території України можуть здійснюватися операції, зазначені у частині другій статті 301 цього Кодексу.

Стаття 315. Гарантування дотримання умов перебування товарів у режимі переробки за межами митної території та обмеження

1. Товари, поміщені в митний режим переробки за межами митної території, протягом всього строку перебування у цьому режимі перебувають під митним контролем.

2. Поміщення товарів у митний режим переробки за межами митної території здійснюється зі сплатою вивізних мит.

3. Не підлягають поміщенню у митний режим переробки за межами митної території товари (крім тих, що вивозяться з метою ремонту), на імпорт яких законодавством України встановлено тарифні пільги.

4. За обґрунтованої необхідності Кабінет Міністрів України має право визначати:

1) продукти переробки та/або товари, продукти переробки яких, підлягають обов’язковому поверненню на митну територію України і випуск у вільний обіг;

2) мінімальне співвідношення вартості українських та іноземних товарів для окремих категорій товарів, що піддаються операціям з переробки;

3) товари, поміщення яких у митний режим переробки за межами митної території, забороняється.

5. Товари, продукти переробки яких визначені Кабінетом Міністрів України як обов’язкові до повернення на митну територію України, вивозяться у митному режимі переробки за межами митної території із застосуванням заходів гарантування на суму їх вартості.

6. У випадку встановлення актами законодавства заборон (обмежень), переробка товарів, поміщених у режим переробки за межами митної території, завершується відповідно умов, які діяли на момент поміщення цих товарів у зазначений митний режим.

Стаття 316. Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної території

1. Поміщення у митний режим переробки за межами митної території допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника товарів чи уповноваженої особи.

2. Разом із заявою підприємство подає митному органу такі документи:

1) зовнiшньоекономiчні договори (документи, що їх замінюють), на пiдставi яких здійснюватиметься переробка товарiв i якi повинні містити, зокрема, відомості про обов’язковий обсяг виходу продуктів переробки, конкретний обсяг робіт i строк їх виконання. Якщо зовнішньоекономічний договір (документ, що його замінює) не містить зазначені відомості, то такі відомості подаються окремим документом підприємства;

2) технологічні схеми переробки (крім випадків вивезення товарів з метою ремонту, у тому числі модернізації, відновлення та регулювання), в яких мають бути зазначені відомості про всі етапи переробки й процесу перетворення товарiв, розміщених у режимi переробки, у продукти переробки, кiлькiснi показники товарiв, розміщених у режимi переробки, та інших товарiв, що витрачаються на здійснення операцiй щодо переробки, з обґрунтуванням виробничих утрат товарiв на кожному етапі, а також відомості про найменування та кiлькiсть вiдходiв переробки;

3) інші документи за бажанням підприємства, такі як, висновки державних органів, експертних установ, організацій, державні стандарти й стандарти підприємства, технічні умови, описи чи креслення зразків, вiдповiдно до яких має здійснюватися переробка, тощо.

3. Дозвіл на переробку товарів за межами митної території України видається митним органом безоплатно протягом п’яти робочих днів від дати реєстрації відповідної заяви.

4. Якщо зовнiшньоекономiчний договiр, на пiдставi якого здiйснюватиметься переробка, передбачає вивезення товарiв з метою переробки окремими партiями протягом певного перiоду часу на однакових умовах, дозвiл надається на обсяг товарiв і строк, визначений зовнiшньоекономiчним договором, але не більше, ніж на один рiк.

5. Виникнення або виявлення митним органом обставин, що не вiдображенi у документах підприємства і які впливають на найменування та обсяги виходу продуктів переробки, а також встановлення законодавством заборон (обмежень) щодо переробки відповідних товарiв є підставою для надання вiдмови в митному оформленні наступних партій товарiв, що вивозяться з метою переробки. Якщо такі обставини не мають впливу на найменування та обсяги виходу продуктів переробки, то відомості про такі обставини вносяться до раніше наданого дозволу.

6. За заявою декларанта, митним органом може бути винесено попереднє рішення щодо можливості поміщення товарів у митний режим переробки товарів за межами митної території.

7. Попереднє рішення приймається на підставі письмового звернення за встановленою формою.

8. У наданні дозволу на переробку товарів за межами митної території України не може бути відмовлено тільки на тій підставі, що переробка цих товарів здійснюватиметься у певній країні.

9. Рішення про відмову в наданні дозволу надається, якщо:

1) відомостей, зазначених у документах підприємства, недостатньо для визначення обов’язкового обсягу виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарiв;

2) митний орган виявив невiдповiднiсть у відомостях, що містяться у поданих підприємством документах, або недостовiрнiсть цих відомостей;

3) не виконано вимоги законодавства України щодо заборон (обмежень) з переробки товарiв.

10. Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної території може бути змінено або відкликано митним органом, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або якщо підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу та інших актів законодавства України.

11. Вимоги до ідентифікації окремих товарів, що вивозяться для переробки за межі митної території України, можуть встановлюються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, з урахуванням характеру операцій з переробки та особливостей технологічного процесу.

12. Якщо митні органи не можуть ідентифікувати товари, що вивозяться за межі митної території України з метою переробки, відповідно до статті 40 цього Кодексу, можуть бути застосовані інші види ідентифікації з урахуванням характеру операцій з переробки та особливостей технологічного процесу, наприклад, такі як:

1) посилання на опис спеціального виробничого маркування або номерів;

2) пломби, печатки/штампи або інше індивідуальне маркування;

3) зразки, ілюстрації чи технічний опис;

4) проби;

5) документальне підтвердження, яке стосується передбачених операцій (такі як контракти, рахунки-проформи, комерційна переписка,), які чітко вказують, що продукти переробки вироблені з товарів, які ввозяться для переробки.

Стаття 317. Строки переробки товарів за межами митної території

1. Строк переробки товарів за межами митної території встановлюється митним органом у кожному випадку  під час надання дозволу підприємству-резиденту виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продукцією їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом українських товарів для переробки. За заявою підприємства, якому надано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів за межами митної території продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може становити більше, ніж 365 днів.

2. Виходячи з технологічних особливостей переробки товарів Кабінет Міністрів України за поданням відповідного центрального органу виконавчої влади може встановлювати більший або менший строк переробки товарів, ніж строк, зазначений у частині першій цієї статті.

Стаття 318. Обсяг виходу продуктів переробки

1. Митні органи здійснюють контроль за обов’язковим обсягом виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів за межами митної території України. Дані про обов’язковий обсяг виходу продуктів переробки зазначаються в договорі (контракті) на переробку товарів або в окремому документі, що подавалися митному органу підприємством для отримання дозволу на переробку за межами митної території.

2. Для підтвердження даних про обсяг виходу продуктів переробки спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може звертатися до інших центральних органів виконавчої влади або в установленому міжнародними договорами порядку до митних органів іноземних країн. Такі звернення не є підставою для відмови у наданні дозволу на переробку товарів за межами митної території України або призупинення раніше наданих дозволів протягом всього періоду їх розгляду.

3. Митні органи можуть установлювати обов’язкові норми виходу продуктів переробки у випадках, коли операції з переробки за межами митної території України здійснюються за типовими (однаковими) технічними умовами, а товари та продукти їх переробки мають постійні характеристики.

Стаття 319. Порядок митного оформлення та оподаткування продуктів переробки

1. Під час ввезення продуктів переробки іноземні товари, які були витрачені в процесі переробки товарів, що вивозилися, декларуванню не підлягають.

2. Повне звільнення від оподаткування митними платежами застосовується до товарів, які були поміщені у митний режим переробки за межами митної території та в межах визначеного строку повертаються на митну територію України:

1) у тому ж стані, в якому вони були вивезені за межі митної території, з дотриманням умов, зазначених у статті 225 цього Кодексу;

2) у відремонтованому вигляді, якщо такий ремонт проведено в рамках гарантійних зобов’язань (гарантійний ремонт).

3. До продуктів переробки (крім зазначених у частині другій цієї статті) застосовується часткове звільнення від ввізного (імпортного) мита за методом добавленої вартості, відповідно до якого сплаті підлягає позитивна різниця між сумою ввізного мита, що нарахована на продукти переробки, та сумою  ввізного мита, яка підлягала б сплаті в разі імпортування  відповідних товарів, що були вивезені за межі митної території України для переробки. Оподаткування продуктів переробки податком на додану вартість та акцизним податком здійснюється відповідно до Податкового кодексу України.

4. Продукти переробки можуть ввозитися на митну територію України однією чи кількома партіями. Допускається ввезення продуктів переробки на митну територію України через інший  митний орган ніж той, через який товари вивозилися для переробки.

Стаття 320. Умови реалізації продуктів переробки за межами митної території

Товари, поміщені у митний режим переробки за межами митної території, та/або продукти їх переробки можуть бути реалізовані за межами України за умови митного оформлення товарів, поміщених у митний режим переробки за межами митної території, у митний режим експорту з дотриманням вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України.

Стаття 321. Залишки і відходи, що утворилися в результаті переробки товарів

Залишки або відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки українських товарів за межами митної території України і залишаються на такій території, митним формальностям не підлягають.

Стаття 322. Еквівалентна компенсація

1. Продукти, отримані в результаті переробки еквівалентних товарів, вважаються продуктами переробки для цілей застосування цієї глави.

2. Під еквівалентними товарами розуміються іноземні товари, які є ідентичними за описовими, кількісними та технічними характеристиками українським товарам, які вони замінюють, вивезеним для операцій з переробки за межами митної території України.

3. Дозволяється ввезення продуктів переробки до вивезення товарів для переробки за межами митної території України або до завершення виконання операцій щодо їх переробки.

Стаття 323. Митний статус товарів, що поміщуються у режим переробки за межами митної території

1. Українські товари, поміщені у митний режим переробки за межами митної території, отримують статус іноземних товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України.

2. Продукти переробки, виготовлені (одержані) в процесі здійснення операцій з переробки товарів, мають статус іноземних товарів та вважаються такими, що поміщені у митний режим переробки за межами митної території.

Стаття 324. Завершення режиму переробки за межами митної території

1. Митний режим переробки за межами митної території завершується шляхом:

1) імпорту продуктів переробки;

2) або реімпорту відповідно до статті 225 цього Кодексу товарів, що вивозились в режимі переробки за межами митної території;

3) або експорту продуктів переробки чи товарів, що вивозились в режимі переробки за межами митної території;

4) або припинення зазначеного митного режиму відповідно до положень частини другої цієї статті.

2. Митний режим переробки за межами митної території припиняється митним органом у разі:

1) конфіскації товарів;

2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

3. У випадку припинення режиму переробки за межами митної території згідно з частиною другою цієї статті, повернення товарів та продуктів переробки на митну територію України не вимагається, а гарантії, надані відповідно до статті 315 цього Кодексу, повертаються тільки у випадку повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили.

Стаття 325. Розпорядження товарами, що поміщені у митний режим переробки за межами митної території, в разі відкликання дозволу на переробку

1. Протягом 20 днів від дати відкликання дозволу на переробку товарів за межами митної території товари, що поміщені в митний режим переробки за межами митної території, повинні бути заявлені до іншого митного режиму в порядку, визначеному цим Кодексом.

2. У випадку невжиття у визначений строк заходів, зазначених у частині першій цієї статті, гарантії додержання митного режиму переробки за межами митної території України (якщо такі застосовувались) підлягають стягненню.

ГЛАВА 47. Знищення або руйнування

Стаття 326. Поняття режиму знищення або руйнування

Знищення або руйнування – митний режим, відповідно до якого іноземні товари знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, із умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установлених на імпорт, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 327. Умови поміщення товарів у режим знищення або руйнування

1. Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника товарів чи уповноваженої особи.

2. Дозвіл на поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування видається митним органом, якщо власником чи уповноваженою особою:

1) укладено договір на знищення (руйнування) товарів з підприємством, уповноваженим відповідно до законодавства України на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів;

2) отримано дозволи на знищення (руйнування) товарів від державних органів, до компетенції яких належать контроль за переміщенням таких товарів.

3. Такий дозвіл видається митним органом безоплатно протягом трьох робочих днів від дати реєстрації відповідної заяви.

4. Не вважаються операціями зі знищення або руйнування товарів:

1) використання для споживання тваринами товарiв, попередньо призначених для споживання людиною;

2) проведення з товарами операцій з переробки;

3) отримання продуктів переробки, включаючи монтаж, демонтаж, переробку або обробку товарiв;

4) ремонт товарiв, включаючи їх відновлення;

5) використання товарiв як таких, що полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.

5. Якщо товари, які передбачається знищити або зруйнувати, можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави, митний орган письмово пропонує декларантові обрати цей митний режим. За згоди власника товарів з пропозицією митного органу ці товари розмiщуються в митний режим вiдмови на користь держави.

6. Поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого проводяться операції зі знищення або руйнування.

7. Іноземні товари поміщуються у митний режим знищення або руйнування з умовним звільненням від оподаткування митними платежами.

Стаття 328. Умови знищення або руйнування окремих категорій товарів

Відповідно до положень цього Кодексу та вимог, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України чи центральними органами державної влади згідно з компетенцією, здійснюється знищення або руйнування окремих категорій товарів, зокрема:

1) лікарських й наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів;

2) неякісної й небезпечної продукцiї;

3) військової, мисливської, спортивної вогнепальної зброї та боєприпасів до неї;

4) холодної й пневматичної зброї;

5) вибухових речовин;

6) спецiальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратiвної дiї, засобів iндивiдуального захисту, засобів активної оборони й засобів для виконання спецiальних операцiй i оперативно-розшукових заходiв.

Стаття 329. Витрати на знищення або руйнування товарів

1. Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх власника, уповноваженої чи іншої заінтересованої особи.

2. Якщо товари, опинилися у стані, що виключає можливість їх декларування у будь-який інший митний режим, ніж знищення або руйнування, та в разі незгоди власника (уповноваженої особи) самостійно організувати й оплатити процедуру знищення або руйнування таких товарів, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, зберігання, перевезення, знищення (руйнування), оформлення документів та інші витрати, пов’язані із дотриманням митного режиму знищення або руйнування, та пеня списуються (стягуються) з такого власника (уповноваженої особи) у безакцептному порядку, а в разі неможливості такого списання (стягнення) – за рахунок коштів державного бюджету.

Стаття 330. Відходи (залишки), що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, та їх митний статус

1. Залишки, що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, у тому числі складові товару, які не були знищені або зруйновані, підлягають поміщенню протягом 10 днів від дати знищення товарів у відповідний митний режим як іноземні товари, які перебувають під митним контролем.

2. Відходи, що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, і які не мають господарської цінності та не можуть бути утилізовані, підлягають видаленню відповідно до законодавства України як українські товари підприємством, яке здійснило операції зі знищення (руйнування) товари.

Стаття 331. Митний контроль товарів, що поміщуються у митний режим знищення або руйнування

1. Товари, поміщені у митний режим знищення або руйнування, а також залишки й відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій зі знищення (руйнування), знаходяться під митним контролем.

2. Митний орган має право здійснювати у будь-який час перевірку товарів, поміщених у митний режим знищення або руйнування (до моменту їх фактичного знищення), а також залишків і відходів, одержаних в результаті здійснення операцій зі знищення або руйнування (до моменту їх декларування у відповідних митний режим чи видалення).

3. Відповідні посадові особи митних та інших державних органів, до компетенції яких належать контроль за переміщенням товарів, що знищуються, мають право бути присутніми під час здійснення операцій зі знищення (руйнування) таких товарів.

Стаття 332. Завершення митного режиму знищення або руйнування

Митний режим знищення або руйнування завершується після виконання операцій зі знищення або руйнування товарів та декларування у відповідний митний режим їх залишків.

Стаття 333. Відповідальність осіб за недотримання митного режиму знищення або руйнування

Відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими Законами України за недотримання умов митного режиму знищення або руйнування, несуть:

1) власник товарів (уповноважена особа) з моменту заявлення товарів у цей митний режим і до моменту їх передання підприємству, уповноваженому відповідно до законодавства України на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів і яке фактично здійснює таке знищення (руйнування), а також з моменту отримання від зазначеного підприємства залишків (відходів) знищення (руйнування), якщо такі залишки утворюються, і до моменту завершення митного оформлення цих залишків та видалення відходів;

2) підприємство, уповноважене відповідно до законодавства України на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів, з моменту прийняття для знищення (руйнування) товарів, поміщених у митний режим знищення або руйнування, і до моменту передання власнику товарів (уповноваженій особі) залишків, якщо вони утворились в результаті здійснення таких операцій, а в разі, якщо залишки договором передаються у власність цьому підприємству – до моменту завершення митного оформлення цих залишків у відповідний митний режим.

ГЛАВА 48. Відмова на користь держави

Стаття 334. Поняття митного режиму відмови на користь держави

Відмова на користь держави – митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від іноземних товарів без будь-яких умов на свою користь.

Стаття 335. Поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави

1. У режим відмови на користь держави поміщуються іноземні товари.

2. Відмова від товарів на користь держави допускається з дозволу митного органу, який видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, що не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави.

4. Іноземні товари поміщуються у митний режим відмови на користь держави зі звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 336. Завершення митного режиму відмови на користь держави

Митний режим відмови на користь держави завершується після розміщення товарів на складі митного органу.

РОЗДІЛ VIIІ. МИТНІ ПЛАТЕЖІ

ГЛАВА 49. Загальні положення

Стаття 337. Види митних платежів

До митних платежів належать:

1) мито;

2) акцизний податок, що справляється при ввезенні підакцизних товарів на митну територію України;

3) податок на додану вартість, що справляється при ввезенні товарів на митну територію України;

Стаття 338. Правила оподаткування митними платежами товарів, що переміщуються через митний кордон України

1. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюється цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

2. Забороняється застосовувати інші види мита, крім тих, що встановлені цим Кодексом.

3. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, акцизним податком та податком на додану вартість встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

ГЛАВА 50. Мито

Стаття 339. Мито та його види

1. Мито – це непрямий податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

2. В Україні застосовуються такі види мита:

1) ввізне мито;

2) вивізне мито;

3) сезонне мито;

4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне

3. Забороняється застосовувати інші види мит, крім тих, що встановлені цим Кодексом.

Стаття 340. Ввізне мито.

Ввізне мито встановлюється на товари при їх ввезенні на митну територію України.

Стаття 341. Вивізне мито

Вивізне мито встановлюється на українські товари при їх вивезенні за межі митної території України.

Стаття 342. Сезонне мито

На окремі товари може встановлюватись сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Стаття 343. Особливі види мита

1. З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

1) спеціальне мито;

2) антидемпінгове мито;

3) компенсаційне мито.

2. Особливі види мита встановлюються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до закону.

3. Спеціальне мито встановлюється:

1) як засіб захисту національного товаровиробника у разі коли товари ввозяться на митну територію України у обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

2) як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

3) як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України.

4. Антидемпінгове мито встановлюється:

1) у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику, відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»;

2) у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

5. Компенсаційне мито встановлюється:

1) у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику, відповідно до закону;

2) у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

6. У разі, якщо імпорт товару є об’єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

Стаття 344. Платники мита

Платниками мита є:

1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим  Кодексом;

2) особа, на яку покладається обов’язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митними платежами, у разі порушення таких митних режимів, встановлених цим Кодексом;

3) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено із умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, іншими законами, а також будь-які інші особи, які використовують податкову пільгу, яку для них не призначено;

4) особа, яка реалізує, або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом.

5) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 169 цього Кодексу.

Стаття 345. Об’єкти оподаткування митом

Об’єктами оподаткування митом є:

1) товари, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України суб’єктами підприємницької діяльності, митна вартість яких перевищує суму 100 євро;

2) товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами, у обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу Х цього Кодексу;

3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 169 цього Кодексу.

Стаття 346. Дата виникнення податкових зобов’язань

Датою виникнення податкових зобов’язань по сплаті мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов’язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 347. База оподаткування митом

Базою оподаткування митом товарів, що переміщується через митний кордон України є:

1) для товарів, на які встановлені адвалерні ставки мита – митна вартість товарів, але не нижче їх контрактної вартості;

2) для товарів, на які законом встановлені специфічні ставки мита – кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру;

3) для товарів, на які законом встановлені комбіновані ставки мита – база оподаткування визначена відповідно до цього пункту для адвалерної та специфічної складової ставок мита.

Стаття  348. Ставки мита

1. В Україні застосовуються такі види ставок мита:

1) адвалерна – у відсотках до встановленої статтею 347  цього Кодексу бази оподаткування;

2) специфічна – у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 347 цього Кодексу;

3) комбінована, що складається з адвалерної та специфічної ставок мита.

2. Забороняється застосовувати інші види ставок мита, крім тих, що встановлені цим Кодексом.

3. Ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно спеціальними законами. з питань оподаткування та/або митної справи.

4. Ввізне (імпортне) мито на товари, митне оформлення яких здійснюється у порядку, встановленому для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, нараховується за ставками, встановленими Законом України «Про Митний тариф України».

5. Ввізне мито є диференційованим:

1) до товарів, що походять з тих країн, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита Митного тарифу України;

2) до товарів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мита, за винятком випадків, коли зазначене мито та пільги щодо нього встановлені в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита Митного тарифу України;

3) до товарів, що походять з України, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, визначені Митним тарифом України, за винятком товарів, які звільняються від сплати мита відповідно до законодавства України;

4) до товарів, що походять з держав – членів Світової організації торгівлі (СОТ), застосовуються пільгові ставки ввізного мита, що застосовуються у режимі найбільшого сприяння;

5) при митному оформленні товарів, що ввозяться в Україну з країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю, за умови виконання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх норм, установлених відповідними міжнародними угодами, застосовуються положення міжнародної угоди.

Товари, які призначені для митної території України та імпортуються на умовах угод про вільну торгівлю з країнами СНД, що набрали чинності в установленому порядку, не обкладаються ввізним митом за таких умов:

а) товар відповідає критеріям походження, установленим Правилами визначення країни походження товарів, затвердженими Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року. На підтвердження походження товарів митним органам надається сертифікат форми СТ-1;

б) закупівля товару здійснюється на основі договору/контракту між резидентом України та резидентом однієї з держав – учасниць угоди про створення зони вільної торгівлі;

в) товар вивозиться з митної території однієї з держав – учасниць угоди про створення зони вільної торгівлі і ввозиться на митну територію України.

При цьому товар не повинен покидати території держав – учасниць угоди, крім випадків, якщо таке транспортування неможливе внаслідок географічного положення держави-учасниці або окремої її території, а також випадків, погоджених компетентними органами держав-учасниць учасниці угоди.

До товарів походженням з Республіки Македонія, що ввозяться на митну територію України, застосовуються умови вільної торгівлі, установлені Угодою про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною;

6) до товарів, що не ввійшли до пунктів 1 – 3 цієї частини, а також до товарів, країна походження яких не визначена, застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Митним тарифом України.

Країна походження товарів визначається відповідно до розділу ХІІI цього Кодексу, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

6. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється у порядку, встановленому для громадян, нараховується за ставкою, встановленою у розділі Х цього Кодексу.

7. Вивізне мито нараховується за ставками, установленими законом.

8. Сезонне мито нараховується за ставками, установленими Законом України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції».

9. Особливі види мита нараховуються за ставками, установленими рішеннями Міжвідомчих комісій з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, у відповідності до Законів України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

Стаття  349. Тарифні пільги (тарифні преференції)

Допускається встановлення преференцій щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування митом, зниження ставок мита або встановлення квот на преференційне ввезення щодо товарів, які походять з держав, що утворюють разом з Україною митний союз або зону вільної торгівлі.

Стаття 350. Податкові пільги в оподаткуванні митом

Податкові пільги в оподаткуванні митом надаються на такі товари:

1) транспортні засоби комерційного призначення, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів, а також предмети матеріально-технічного постачання і спорядження, паливо, продовольство та інше майно, необхідні для їх нормальної експлуатації на час перебування в дорозі, в пунктах проміжної зупинки, або придбані за кордоном у зв’язку з ліквідацією аварії (поломки) даних транспортних засобів;

2) предмети матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що вивозяться за межі митної території України для забезпечення виробничої діяльності українських та орендованих (зафрахтованих) українськими підприємствами і організаціями суден, які ведуть морський промисел, а також продукція їх промислу, що ввозиться на митну територію України;

3) валюта України, іноземна валюта, цінні папери та банківські метали;

4) товари, що підлягають оберненню у власність держави у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України;

6) товари, що ввозяться в Україну для офіційного і особистого користування або вивозяться за кордон організаціями та особами, які відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і законів України користуються правом безмитного ввезення в Україну та безмитного вивезення з України таких товарів;

7) товари, що ввозяться на митну територію України в рамках міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

8) товари українського походження (за винятком товарів за кодами згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності 1701, 1702, 1703, 1704, 1806 та 2106 90 20 00, 2106 90 30 00, 2106 90 51 00, 2106 90 55 00, 2106 90 59 00, 2106 90 98 90; товарів, що вироблені на територіях вільних митних зон; товарів, вироблених в митному режимі переробки на митній території), що в незмінному стані або відремонтованому вигляді ввозяться назад на цю територію в митному режимі імпорту, а також товари іноземного походження, які вивозяться назад за межі митної території України в незмінному стані;

9) товари, що знову ввозяться на митну територію України і походять з іншої території, які були оплачені митом при первісному ввезенні на митну територію України та тимчасово, у тому числі з метою ремонту вивозились за її межі;

10) товари, що знову вивозяться за межі митної території України і походять з цієї території, які були оплачені митом при первісному вивезенні за межі митної території України та тимчасово ввозились на цю територію;

11) документи та видання, які надсилаються в рамках міжнародного обміну до освітніх, наукових або культурних закладів, у тому числі бібліотек. Перелік цих закладів визначається Кабінетом Міністрів України;

12) товари, що ввозяться на митну територію України відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків»;

13) товари, транспортні засоби, призначені для виконання угоди про розподіл продукції, а також продукція, видобута у виключній (морській) економічній зоні України, що ввозяться на митну територію України при виконанні угоди про розподіл продукції, а також товари (крім майна та матеріальних цінностей, вартість яких була відшкодована інвестору компенсаційною продукцією і які перейшли у власність держави) та видобута продукція, що вивозяться інвестором з України відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» та угоди про розподіл продукції.

14) до 1 січня 2015 року товари, які не виробляються в Україні, крім товарів за кодами згідно з УКТЗЕД 4707 90 10 00, 4707 90 90 00 і ввозяться на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні, та мають згідно з  (УКТЗЕД) такі коди:

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів платник податку зобов’язаний сплатити ввізне мито в установленому законом порядку;

15) до 1 січня 2016 року товари, які ввозяться у митному режимі імпорту (реімпорту) суб’єктами літакобудування, що підпадають під дію статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», за такими кодами згідно з УКТЗЕД:

2707 20 90 00, 2707 30 10 00, 2707 60 00 00, 2710 11 21 00, 2710 19 81 00, 2710 19 99 00, 2712 20 90 00, 2805 30 90 00, 2818 10 90 00, 2827, 2835, 3204 90 00 00, 3207 40 30 00, 3208, 3209, 3211 00 00, 3214 10 10 10, 3603 00, 3604 90 00 00, 3703 10 00 00, 3703 90 10 00, 3824 10 00 90, 3824 90 35 00, 3824 90 40 00, 3824 90 50 00, 3824 90 65 00, 3901, 3909, 3911, 3917, 3919, 3920, 3921, 4002, 4005, 4006 90 00 00, 4006 90 00 90, 4008, 4009, 4011 30 10 00, 4016, 4017 00, 7003, 7007, 7019, 7202, 7205 10 00 00, 7205 29 00 00, 7207, 7208, 7209, 7211, 7212, 7213, 7214, 7215, 7217, 7218, 7219, 7220, 7221 00 10 00, 7223, 7224 90 18 00, 7225, 7226, 7227, 7228, 7229, 7304, 7311 00 10 00, 7312, 7315, 7318, 7326, 7407, 7409, 7411, 7413 00, 7419, 7502, 7504 00 00 00, 7505, 7506, 7507, 7508, 7601, 7603, 7604, 7605, 7606, 7607 11 90 00, 7607 19 99 00, 7607 20 91 00, 7608, 7609 00 00 00, 7616, 8101, 8102, 8104, 8105, 8108, 8111 00 90 00, 8112, 8307, 8409 10 10 00, 8411 11 10 00, 8411 12 11 00, 8411 12 13 00, 8411 12 19 00, 8411 12 90 00, 8411 21 10 00, 8411 22 11 00, 8411 22 19 00, 8411 81 10 00, 8411 82 10 00, 8411 91 10 10, 8411 91 10 90, 8411 91 90 00, 8411 99 10 00, 8412 10 10 00, 8412 21 10 00, 8412 29 10 00, 8412 31 10 00, 8412 39 10 00, 8412 80 91 00, 8412 90 10 00, 8413 19 10 00, 8413 20 10 00, 8413 30 10 00, 8413 50 10 00, 8413 60 10 00, 8413 70 10 00, 8413 81 10 00, 8413 91 10 00, 8414 10 10 00, 8414 20 10 00, 8414 30 10 00, 8414 51 10 00, 8414 59 10 00, 8414 80 10 00, 8414 90 10 00, 8415 81 10 00, 8415 82 10 00, 8415 83 10 00, 8415 90 10 00, 8419 50 10 00, 8419 81 10 00, 8419 90 10 00, 8421 19 10 00, 8421 21 10 00, 8421 23 10 00, 8421 29 10 00, 8421 31 10 00, 8421 39 10 00, 8424, 8425 11 10 00, 8425 19 10 00, 8425 31 10 00, 8425 39 10 00, 8425 42 10 00, 8425 49 10 00, 8456, 8457, 8458, 8459, 8460, 8461, 8462, 8463, 8466, 8471 10 10 00, 8471 41 10 00, 8471 49 10 00, 8471 60 10 00, 8471 70 10 00, 8473 30, 8479 89 10 00, 8481, 8482, 8483, 8501 20 10 00, 8501 31 10 00, 8501 32 10 00, 8501 33 10 00, 8501 34 10 00, 8501 40 10 00, 8501 51 10 00, 8501 52 10 00, 8501 53 10 00, 8501 61 10 00, 8501 62 10 00, 8501 63 10 00, 8502 11 10 00, 8502 12 10 00, 8502 13 10 00, 8502 20 10 00, 8502 39 10 00, 8502 40 10 00, 8504 10 10 00, 8504 31 10 00, 8504 32 10 00, 8504 33 10 00, 8504 40 10 00, 8504 50 10 00, 8505, 8506, 8507 10 10 00, 8507 20 10 00, 8507 30 10 00, 8507 40 10 00, 8507 80 10 00, 8507 90 10 00, 8511 10 10 00, 8511 20 10 00, 8511 30 10 00, 8511 40 10 00, 8511 50 10 00, 8511 80 10 00, 8515, 8525 10 10 00, 8525 20 10 00, 8526 10 10 00, 8526 91 11 00, 8526 91 19 00, 8526 91 90 00, 8526 92 10 00, 8528 21 90 00, 8529 10 10 00, 8529 90 10 00, 8531 10 10 00, 8531 20 10 00, 8531 80 10 00, 8532, 8533, 8535, 8536, 8537, 8538 10 00 00, 8538 90 99 00, 8541, 8542, 8543, 8544, 8545, 8546, 9014 10 10 00, 9014 20 13 00, 9014 20 18 00, 9014 20 90 00, 9014 90 90 00, 9017 20, 9017 30, 9017 80, 9020 00, 9023, 9024, 9025 11 10 00, 9025 19 10 00, 9025 80 15 00, 9025 90 10 00, 9026 10 10 00, 9026 20 10 00, 9026 80 10 00, 9026 90 10 00, 9027, 9029 10 10 00, 9029 20 10 00, 9030 10 10 00, 9030 20 10 00, 9030 31 10 00, 9030 39 10 00, 9030 40 10 00, 9030 83 10 00, 9030 89 10 00, 9030 90 10 00, 9031 80 10 00, 9031 90 10 00, 9032 10 10 00, 9032 20 10 00, 9032 81 10 00, 9032 89 10 00, 9033.

Обсяг та порядок ввезення таких товарів визначаються Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення цільового використання таких товарів або перевищення граничного обсягу їх ввезення у митному режимі імпорту (реімпорту) до суб’єктів літакобудування застосовуються норми пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України;

16) архівні документи, придбані з метою їх внесення до Національного архівного фонду;

17) фармацевтична продукція, сполуки, що використовуються для її виготовлення, які не виробляються в Україні і класифікуються за групами 28, 29, 30 УКТЗЕД, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

18) устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії, енергозберігаюче обладнання і матеріали, засоби вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів, обладнання та матеріали для виробництва альтернативних видів палива або для виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії (далі – товари) за умов, якщо ці товари застосовуються платником податків для власного виробництва та якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні.

Перелік таких товарів із зазначенням кодів УКТЗЕД встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів платник податків зобов’язаний сплатити ввізне мито та пеню у порядку і розмірах, визначених законом;

19) техніка, устаткування, майно і матеріали, що ввозяться на митну територію України та вивозяться за межі цієї території, призначені для власного використання розвідувальними органами України;

20) матеріали, устаткування та комплектуючі (далі – товари), що використовуються для виробництва:

а) устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії ;

б) матеріалів, сировини, устаткування та комплектуючих, які будуть використовуватися у виробництві альтернативних видів палива або виробництві енергії з відновлюваних джерел енергії;

в) енергозберігаючого обладнання і матеріалів, виробів, експлуатація яких забезпечує економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;

г) засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів;

ґ) матеріалів, сировини та устаткування, які будуть використовуватися у нанотехнологічних виробництвах або працювати з використанням нанотехнологій.

Зазначені у цьому пункті товари звільняються від оподаткування за умов, якщо ці товари застосовуються платником податків для власного виробництва та якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні.

Перелік таких товарів із зазначенням кодів УКТ ЗЕД встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів платник податку зобов’язаний сплатити ввізне мито та пеню у порядку і розмірах, визначених законом.

21) до 1 вересня 2012 року товари (крім підакцизних), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають технічним характеристикам світового рівня та вимогам міжнародних спортивних організацій, з метою їх використання для будівництва і оснащення (придбання обладнання та інвентарю) спортивних споруд, що є об’єктами чемпіонату. Перелік та обсяги таких товарів з визначенням їх кодів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі порушення вимог щодо цільового використання таких товарів платник податку зобов’язаний сплатити ввізне мито в установленому законом порядку;

22) предмети (крім тих, що підпадають під визначення підакцизних товарів), які до 1 вересня 2012 року ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту УЄФА, призначеними УЄФА особами або учасниками чемпіонату (крім збірної України) відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні». Обсяги та порядок ввезення таких предметів встановлюються у спосіб, визначений Кабінетом Міністрів України. Перелік таких предметів за кодами УКТЗЕД визначається окремим законом. У разі порушення цільового використання таких предметів або їх відчуження на митній території України за будь-яку компенсацію застосовуються норми пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

23) до 1 січня 2015 року ввізне мито не справляється при ввезенні на митну територію України товарів, які, у межах ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів (угод) України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), імпортуються резидентами – суб’єктами космічної діяльності в Україну та класифікуються за такими кодами Української товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД):

2818 10, 2830 20 00 00, 2837, 2901, 2903, 2921, 2929, 2931 00 95 90, 2933 90 20, 3207 20, 3208, 3209, 3214, 3403, 3506, 3602 00 00 00, 3603 00, 3604, 3701, 3703, 3707, 3810, 3814 00, 3901, 3903 00, 3906, 3907, 3908 90 00 00, 3909, 3911, 3917, 3919, 3920, 3921, 3926, 4002, 4005, 4008, 4016, 4017 00 11 00, 4823 40 00 00, 4901, 4906 00 00 00, 5208, 5407, 5607 5903, 5906, 5911 90 90 00, 6815 10, 6902, 7002, 7007 11 90 00, 7019, 7202, 7211, 7214, 7215, 7217, 7219, 7220, 7222, 7223 00, 7224 – 7226, 7228, 7229, 7304, 7407, 7409 – 7411, 7413 00, 7505, 7506, 7508, 7601, 7604 – 7608, 7616, 8101, 8102, 8104, 8105, 8108, 8112, 8307, 8412, 8414, 8421, 8471, 8473, 8479, 8482, 8483 30 90 00, 8501, 8504, 8506, 8507, 8517, 8524, 8526, 8529, 8532, 8533, 8536 – 8538, 8540 – 8544, 8547, 8803, 9014, 9015, 9023 00, 9026, 9027, 9030 – 9033, 9306 90 10 00.

Порядок і обсяги ввезення зазначених товарів визначаються Кабінетом Міністрів України.

24) до 1 січня 2019 року техніка, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих і будівництва нових підприємств з виробництва біопалив і для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів з метою споживання біопалив, які класифікуються за кодами УКТЗЕД, визначеними статтею 7 Закону України «Про альтернативні види палива», якщо такі товари не виробляються та не мають аналогів в Україні.

Порядок ввезення зазначених техніки, обладнання та устаткування визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності зобов’язаний сплатити ввізне мито в порядку і розмірах, визначених законом;

25) технічні та транспортні засоби, у тому числі самохідні сільськогосподарські машини, що працюють на біопаливі та класифікуються за кодами УКТЗЕД, визначеними статтею 7 Закону України «Про альтернативні види палива», якщо такі товари не виробляються в Україні.

Порядок ввезення зазначених технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності зобов’язаний сплатити ввізне мито в порядку і розмірах, визначених законом.

Для проектів технологічних та наукових парків, зареєстрованих у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, справляння ввізного мита здійснюється з урахуванням положень законів України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» та «Про наукові парки»;

26) бланки книжок МДП та карнетів А.Т.А., що переміщуються між національним гарантійним об’єднанням та іноземними гарантійними об’єднаннями, що є їх кореспондентами, або міжнародними організаціями;

27) товари, що ввозяться на митну територію України, або вивозяться за її  межі у випадках, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 351. Звільнення від оподаткування митом в залежності від обраного митного режиму

За умови дотримання вимог та обмежень, встановлених у розділі VІI цього Кодексу, звільняються від оподаткування:

1) ввізним митом – товари, поміщені у митні режими реімпорту та відмови на користь держави,

2) вивізним митом – товари, поміщені у митний режим реекспорту.

Стаття 352. Умовне повне звільнення від оподаткування митом

За умови дотримання вимог та обмежень, встановлених у розділі VІI цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення щодо оподаткування:

1) ввізним митом – до товарів, поміщених у митні режими транзиту, митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території, знищення або руйнування;

2) вивізним митом  – до товарів, розміщених у митні режими транзиту, тимчасового вивезення.

Стаття 353. Умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом

1. Умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом застосовується до товарів, зазначених у статті 253 цього Кодексу, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених у главі 40 цього Кодексу

2. Порядок застосування умовного часткового звільнення від оподаткування ввізним митом визначено у статті 253 Кодексу

Стаття 354. Особливості оподаткування митом товарів при переміщенні через митний кордон України залежно від обраного митного режиму.

1. Товари, поміщені у митний режим імпорту оподатковуються ввізним митом, якщо інше не передбачено законом, при дотриманні умов та обмежень, встановлених у главі 35 цього Кодексу.

2. Товари, поміщені у митний режим реімпорту звільняються від оподаткування ввізним митом, якщо інше не передбачено законом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 36 цього Кодексу.

3. У разі поміщення товарів у митний режим реімпорту у відповідності до пункту 3 частини другої статті 225 цього Кодексу суми вивізного мита, сплачені при експорті цих товарів, повертаються у порядку, визначеному Податковим кодексом України, суми ввізного мита не сплачуються.

4. Товари, поміщені у митний режим експорту, оподатковуються вивізним митом у випадках, встановлених законом.

5. Товари, поміщені у митний режим реекспорту, звільняються від оподаткування вивізним митом, якщо інше не передбачено законом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 38 цього Кодексу, за винятком товарів, що перебували у режимі вільної зони та вивозяться за межі митної території України у митному режимі реекспорту.

Після поміщення товарів у митний режим реекспорту, суми ввізного мита, сплачені при імпорті цих товарів повертаються особам, що їх сплачували, або їх правонаступникам відповідно до цього Кодексу та у Порядку, встановленому Податковим кодексом України.

6. До товарів, поміщених у митний режим транзиту, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування митом, якщо інше не передбачено законом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 39 цього Кодексу.

7. До товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, застосовується умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом у порядку, визначеному у главі 40 цього Кодексу.

У разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з частковим звільненням від оподаткування ввізним митом, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі, ввізне мито сплачується у порядку, визначеному у статті 253 цього Кодексу.

8. До товарів, поміщених у митний режим тимчасового вивезення, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування вивізним митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 46 цього Кодексу.

9. До товарів, поміщених у митний режим митного складу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 41 цього Кодексу.

10. До товарів, поміщених у митний режим вільної митної зони, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 42 цього Кодексу.

11. До товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 43 цього Кодексу.

12. До товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 44 цього Кодексу.

У разі випуску у вільний обіг продуктів переробки, отриманих з товарів, поміщених у митний режим переробки, сплата ввізного мита здійснюється у порядку, визначеному у статті 316 цього Кодексу.

13. Товари, поміщені у митний режим переробки за межами митної території оподатковуються вивізним митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 50 цього Кодексу.

До товарів, які були поміщені у митний режим переробки за межами митної території України та в межах визначеного строку повертаються в Україну застосовується умовне повне звільнення у порядку, визначеному у статті 319 цього Кодексу.

14. До товарів, поміщених у митний режим знищення або руйнування, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 47 цього Кодексу.

15. Товари, поміщені у митний режим відмови на користь держави, звільняються від оподаткування ввізним митом, якщо інше не передбачено законом, при дотриманні вимог та обмежень, встановлених у главі 48 цього Кодексу.

Стаття 355. Особливості оподаткування ввізним митом

1. Справляння мита при переміщенні гуманітарної допомоги через митний кордон України здійснюється відповідно до Закону України «Про гуманітарну допомогу».

2. Справляння мита в разі імпорту майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), та в інших випадках, установлених законодавством, здійснюється відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування».

3. Справляння мита при реалізації проекту наукового парку в разі ввезення наукового, лабораторного і дослідницького обладнання, комплектуючих та матеріалів для виконання проектів наукових парків здійснюється відповідно до Закону України «Про наукові парки».

4. Справляння мита при реалізації товарів та матеріальних цінностей, які надходять Товариству Червоного Хреста України, його органам та місцевим організаціям як гуманітарна чи доброчинна допомога, здійснюється відповідно до Закону України «Про товариство Червоного Хреста України».

5. Справляння ввізного мита при ввезенні в Україну для реалізації проектів технологічних парків нових устаткування, обладнання та комплектуючих, а також матеріалів, які не виробляються і Україні, здійснюється відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків».

6. Справляння ввізного мита при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами здійснюється відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Стаття 356. Особливості оподаткування спеціальними видами мита

1. Особливі види мита (антидемпінгове, спеціальне та компенсаційне) застосовуються з метою захисту економічних інтересів України, українських виробників і у випадках, передбачених Законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Особливі види мита справляються на підставі рішень Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до Законів України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

3. Подання сертифіката про походження товарів є обов’язковим для товарів, увезення яких з відповідної країни регулюється рішеннями Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі щодо застосування заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, прийнятих в межах повноважень, визначених Законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

4. У разі, якщо імпорт товару є об’єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив, якщо інше не передбачено міжнародними угодами (договорами), що набрали чинності в установленому порядку.

5. Спеціальне мито, антидемпінгове мито та компенсаційне мито застосовуються незалежно від інших видів мита на умовах, визначених чинним законодавством.

ГЛАВА 51. Справляння митних платежів

Стаття 357. Виникнення обов’язку по сплаті митних платежів

Обов’язок по сплаті митних платежів виникає:

1) у разі ввезення товарів на митну територію України – з моменту перетину митного кордону України;

2) при незаконному переміщенні товарів, що перебувають на території вільної митної зони або на митному складі – з моменту такого переміщення товарів;

3) у разі вивезення товарів з митної території України:

а) при оформленні  товарів відповідно до митного режиму експорту – з моменту прийняття митної декларації;

б) при вивезенні товарів без оформлення митної декларації та при незаконному вивезенні товарів – з моменту фактичного вивезення товарів за межі митної території України;

в) при невиконанні умов, установлених по відношенню до товарів, що обкладаються вивізним митом, які вивозилися зі звільненням від оподаткування – з моменту, коли товари досягли іншого місця призначення, ніж те, на яке було надано дозвіл, коли покинули митну територію України з повним або частковим звільненням від експортного мита;

4) після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, коли внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами перевірки на підприємстві митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов’язання.

5) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Стаття 358. Припинення обов’язку по сплаті митних платежів

1. Обов’язок по сплаті митних платежів припиняється:

1) при виконанні обов’язку по сплаті митних платежів;

2) якщо товари до їх випуску виявилися знищеними або безповоротно втраченими внаслідок аварії або дії непереборної сили за нормальних умов транспортування, зберігання або використання (експлуатації) та за відсутності порушень вимог та умов, установлених цим Кодексом;

3) якщо товари знищуються або передаються у власність держави відповідно до цього Кодексу;

4) якщо товари конфіскуються відповідно до законодавства.

5) після сплати додаткових податкових зобов’язань, що були самостійно визначені митним органом платнику податків внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами  перевірки на підприємстві

2. Щодо товарів, випущених у вільний обіг на митній території України, або вивезених з цієї території без сплати митних платежів, обов’язок по їх сплаті припиняється також у випадках, передбачених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства з питань встановлення  мита.

Стаття 359. Виконання обов’язку щодо сплати митних платежів

Обов’язок по сплаті митних платежів уважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) з моменту:

1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів:

а) при оформленні митної процедури – з моменту закінчення митного оформлення;

б) якщо сплата не пов’язана з  оформленням митної процедури – з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні до державного бюджету  України;

2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством, – з моменту:

а)  списання коштів з  рахунку платника в банку;

б) внесення готівкових коштів у касу банку;

3) у разі сплати банком, іншою організацією відповідно до наданої гарантії (забезпечення сплати митних платежів) коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;

4) з моменту здійснення списання коштів, що перебували у грошовій заставі, з відповідного рахунку митниці при перерахуванні цих коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;

5) настання інших обставин, визначених Податковим кодексом України.

Стаття 360. Випадки, коли митні платежі не сплачуються

1. Митні платежі не сплачуються у випадку, якщо відповідно до  цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших актів законодавства з питань встановлення мита, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України:

1) товари не є об’єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарів надано звільнення або умовне звільнення (повне або часткове) від сплати митних платежів – у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв’язку з якими його надано, у тому числі:

3) загальна митна вартість товарів, що ввозяться (вивозяться) суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, які    підлягають митному оформленню не перевищує суму 100 євро, крім підакцизних товарів;

4) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені під митну процедуру, яка відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів – на період дії цієї процедури та при виконанні умов, що випливають з такої митної процедури.

5) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться (вивозяться) громадянами, які підлягають митному оформленню, не перевищує обсягів, що звільняються від оподаткування, відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Стаття 361. Особи, відповідальні за сплату митних платежів

1. Особою, відповідальною за сплату митних платежів є декларант, з урахуванням випадків, вказаних у частині другій цієї статті. Якщо декларування товарів здійснюється митним брокером (представником), він є відповідальним за сплату митних платежів солідарно з декларантом відповідно до частини четвертої статті 107 цього Кодексу.

2. Особою, відповідальною за сплату митних платежів є фізична особа, що переміщує товар через митний кордон України;

3. Крім осіб, зазначених у частині першій та другій цієї статті особами, відповідальними за сплату митних платежів, є:

1) при незаконному ввезенні товарів на митну територію України, незаконному вивезенні за межі митної території України, або  при незаконному переміщенні товарів, що перебувають у вільній зоні або у митному складі – особа, що незаконно ввезла (вивезла, перемістила) товари, а також особи, що брали участь у незаконному ввезенні (вивезенні, переміщенні) товарів, якщо вони знали або повинні були знати про незаконність такого ввезення (вивезення, переміщення), а при ввезенні – також особи, які придбали у власність або у володіння незаконно ввезені товари, якщо в момент придбання вони знали або повинні були знати про незаконність ввезення, що належним чином підтверджено в порядку, установленому законодавством України. Зазначені особи несуть відповідальність за сплату митних платежів, як би вони виступали в якості декларанта незаконно ввезених чи вивезених товарів;

2) при вилученні товарів, що тимчасового зберігаються під митним контролем, з порушенням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів  – особа, що незаконно вилучила такі товари, а також особи, які брали участь у незаконному вилученні таких товарів, зберігали та придбали такі товари, або  особа, що відповідає за забезпечення схоронності зазначених товарів;

3) при недотриманні положень цього Кодексу щодо користування й розпорядження товарами або щодо виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, які передбачають повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, особами, відповідальними за сплату митних платежів у випадках, передбачених цим Кодексом, – є особа, відповідальна за дотримання митного режиму;

4) при невиконанні зобов’язань щодо використання чи споживання товарів, які випливають з умов цільового використання, за яких надається податкова пільга при випуску товарів для вільного обігу – особа, на яку покладається обов’язок по виконанню таких умов;

6) у разі реалізації автомобілів, що були ввезені із звільненням від оподаткування на підставі надання пільг відповідно до глави 64 цього Кодексу особою, відповідальною за сплату митних платежів є особа,  що купує чи придбаває у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження автомобіль, що був ввезений на митну територію України із звільненням від оподаткування у разі, коли такі особи не мають права на звільнення в оподаткуванні;

7) у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, обов’язку по сплаті митних платежів, якщо сплата митних платежів забезпечена відповідно до положень цього Кодексу гарантом, гарант є особою відповідальною за сплату митних платежів;

8) у разі визначення митним органом додаткових податкових зобов’язань за результатами перевірок на підприємствах особою, відповідальною за погашення зазначених зобов’язань, – є  імпортер (експортер) відповідних товарів.

3. При несплаті митних платежів, у тому числі при неправильному їх нарахуванні та/або несвоєчасній сплаті, відповідальність несе особа, визначена відповідальною за сплату митних платежів. Якщо відповідно до норм цього Кодексу відповідальність за сплату митних платежів покладається на декількох осіб, то такі особи несуть солідарну відповідальність за сплату митних платежів.

4. Особи, які одночасно є відповідальними за сплату митних платежів, несуть солідарну відповідальність.

Стаття 362. Об’єкт та база оподаткування

Об’єкт та база оподаткування митними платежами при переміщенні товарів через митний кордон України, визначаються відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, та інших актів законодавства з питань встановлення мита.

Стаття 363. Нарахування митних платежів

1. Митні платежів нараховуються декларантом або іншими особами, відповідальними за сплату митних платежів, самостійно, за винятком випадків, коли обов’язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, та інших актів законодавства з питань встановлення мита покладається на митні органи.

2. Нарахування сум митних платежів здійснюється у валюті України.

3. Для цілей нарахування митних платежів застосовуються ставки, що діють на день прийняття митним органом  митної декларації на товари, а у разі, якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації – на день його здійснення.

4. У випадках, коли для цілей обчислення митних платежів, у тому числі визначення митної вартості товарів, потрібно зробити перерахування іноземної валюти, застосовується курс іноземної валюти до валюти України, установлений Національним банком України на день застосування ставок  митних платежів.

Стаття 364. Особливості застосування ставок митних платежів при незаконному переміщенні товарів через митний кордон України та використанні товарів з порушенням встановлених обмежень

1. У відношенні до товарів, які ввезені на митну територію України з порушенням вимог і умов, встановлених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства з питань встановлення мита і по відношенню до яких не сплачено митні платежі, які підлягають сплаті, митні платежі нараховуються за ставками, що діють на день перетину товарами митного кордону України, а якщо такий день встановити неможливо – на день виявлення митними органами таких товарів. У випадку втрати, не доставки чи видачі без дозволу митних органів товарів, що перебувають під митним контролем та переміщуються транзитом або знаходяться на тимчасовому зберіганні, митні платежі нараховуються за ставками, що діють відповідно на день прийняття цих товарів для перевезення або розміщення їх на тимчасове зберігання.

2. При незаконному вивезенні товарів з митної території України суми належних до сплати митних платежів нараховуються за ставками, які діють на день перетину митного кордону, а якщо такий день встановити неможливо – на 1 число місяця або на 1 число першого місяця року, протягом якого товари були вивезені.

3. При ввезенні товарів на митну територію України базою оподаткування є митна вартість цих товарів, їх кількість або інші показники, встановлені законодавством, що використовуються для визначення бази оподаткування, на день застосування ставок податків, відповідно до частини першої цієї статті. Якщо визначити суму належних до сплати митних платежів неможливо внаслідок ненадання митному органу точних відомостей про характер товарів, їх назву, кількість, країну походження і митну вартість, сума митних платежів визначається, виходячи з найбільшої величини ставок митних платежів, кількості чи вартості товарів, які можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.

4. При нецільовому використанні товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, розміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, які діють на день прийняття митним органом митної декларації. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, які використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок податків.

Стаття 365. Строки сплати (виконання обов’язку по сплаті) митних платежів

1. При ввезенні товарів на митну територію України митні платежі повинні бути сплачені не пізніше 15 днів від дня пред’явлення товарів митному органу у місці їх прибуття на митну територію України або від дня завершення внутрішнього митного транзиту, коли декларування товарів здійснюється не в місці їх прибуття, але не пізніше їх випуску, за винятком випадків коли обов’язок по сплаті митних платежів припиняється або митні платежі не сплачуються.

2. При розміщенні товарів на тимчасове зберігання,  митні платежі повинні бути сплачені не пізніше дня закінчення строку тимчасового зберігання. У випадку, якщо до закінчення строку тимчасового зберігання ці товари поміщуються під митну процедуру, яка передбачає сплату митних платежів, митні платежі мають бути сплачені не пізніше випуску товарів відповідно до цієї процедури.

3. При вивезенні товарів з митної території України мита повинні бути сплачені не пізніше дня прийняття митної декларації, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

4. При зміні митного режиму митні платежі повинні бути сплачені не пізніше дня випуску товарів у наступному митному режимі, але не пізніше дня, установленого цим Кодексом для завершення дії попереднього митного режиму.

5. Для цілей обчислення пені строком сплати митних платежів вважається:

1) при використанні умовно випущених товарів в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано умовне звільнення від оподаткування, – перший день, коли особою було порушено обмеження щодо користування та розпорядженні товарами. Якщо такий день установити неможливо, строком сплати митних платежів уважається день прийняття митним органом митної декларації на такі товари;

2) при порушенні вимог і умов митних процедур, що відповідно до цього Кодексу тягне обов’язок сплатити митні платежі – день здійснення такого порушення. Якщо такий день установити неможливо, строком сплати митних платежів уважається день початку дії відповідної митної процедури.

3) в інших випадках – день виникнення обов’язку по сплаті митних платежів.

6. Строки сплати митних платежів відносно товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистого користування, а також товарів, що переміщуються через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, трубопровідним транспортом і лініями електропередачі, тимчасово увезених товарів із частковим звільненням від сплати митних платежів, незаконно увезених товарів, виявлених на території України, визначаються цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Стаття 366. Порядок і форми сплати митних платежів

1. Суми митних платежів, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платником податків до/або на день подання митної декларації до митного оформлення безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.

2. Суми митних платежів сплачуються через рахунки митного органу, відкриті для цих цілей відповідно до законодавства, в готівковій формі через касу митниці або фінансової установи, або у безготівковій формі через фінансову установу, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та законом.

3. Перерахування сум митних платежів до Державного бюджету України з зазначених рахунків митного органу здійснюється цим митним органом.

4. Митні платежі сплачуються у національній  валюті України. В окремих випадках, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, митні платежі можуть бути сплачені в іноземній валюті, курс якої встановлений Національним банком України.

5. Перерахування валюти України в іноземну валюту для цілей сплати митних платежів, обчислених у валюті України, здійснюється за курсом, встановленим Національним банком України, що діє на день прийняття митної декларації, а у випадках, коли обов’язок сплати митних платежів не пов’язаний з поданням митної декларації, – на день фактичної сплати.

6. Митні платежі можуть бути сплачені в будь-якій іншій формі, передбаченій законодавством України.

7. Порядок нарахування, обліку та перерахування до державного бюджету сум митних платежів визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

8. На вимогу платника митні органи зобов’язані видати підтвердження сплати митних платежів у письмовій формі

Стаття 367. Авансові платежі

1. Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені на визначені відповідно до законодавства рахунки митних органів в  рахунок майбутніх митних платежів і не ідентифікованих особою, відповідальною за сплату митних платежів, визначеною у частині першій статті 361 цього Кодексу, в якості конкретних видів і сум митних платежів по відношенню до конкретних товарів.

2. Авансові платежі перераховуються у валюті України.

3. Сплата митних платежів здійснюється із застосуванням авансових платежів, за винятком випадків, установлених цим Кодексом та Податковим кодексом України.

4. Кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це митному органу та не будуть виконані відповідні митні формальності.

5. З моменту початку виконання таких митних формальностей, кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі.

6. Після завершення здійснення митних формальностей, кошти, у сумі, на яку зроблено розпорядження,  перераховуються митним органом до державного бюджету України.

7. Повернення коштів авансових платежів здійснюється в порядку, встановленому міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, якщо заяву про повернення подано до митного органу протягом 1095 днів з дня внесення таких коштів на рахунок митного органу. При цьому відсотки на суму коштів, унесених як авансовий платіж, не нараховуються.

8. Кошти авансових платежів, що перебувають на рахунку митного органу без розпорядження про використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, підлягають перерахуванню до державного бюджету України.

9. За вимогою платника митний орган зобов’язаний надати йому письмову інформацію про використання коштів, унесених як авансовий платіж, не пізніше ніж 30 днів з дня отримання такої вимоги. У випадку незгоди платника з результатами інформації митного органу здійснюється спільна звірка використання зазначених коштів. Результати такої звірки оформляються актом за формою, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Один екземпляр акту після його підписання надається платникові.

Стаття 368. Звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами

1. Звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами надається за умови дотримання вимог, передбачених національним законодавством для надання такого звільнення.

2. Умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими актами законодавства та міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

3. Порядок надання документів, необхідних для підтвердження права на звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 369. Повернення помилково та/або надміру сплачених митних платежів

1. Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України.

2. При виявленні факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця від дня виявлення такого факту зобов’язаний повідомити платника про суми надміру сплачених митних платежів.

3. Помилково та/або надміру зараховані до бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету України у порядку, визначеному міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу у галузі митної справи.

4. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

5. Повернення сум відповідних митних платежів, здійснюється також у випадках, якщо:

а) законодавством України передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу VII цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

б) при зміні з дозволу митного органу раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при розміщенні товарів у новий митний режим, менші за суми митних платежів, сплачених при попередньому митному режимі;

в) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

г) подана митному органу митна декларація вважається неподаною відповідно до цього Кодексу;

ґ) митну декларацію відкликано або анульовано;

д) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти, або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (за винятком операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності), і повертаються протягом розумного строку.

6. Повернення сум відповідних митних платежів, здійснюється також у випадках, якщо:

а) законодавством України передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу VII цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

б) при зміні, відповідно до цього Кодексу,   раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при розміщенні товарів у новий митний режим, менші за суми митних платежів, сплачених при попередньому митному режимі;

в) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

г) подана митному органу митна декларація вважається неподаною відповідно до цього Кодексу. У разі відмови від завершення митних формальностей відповідно до цього Кодексу, коштам, на які зроблено розпорядження повертається статус авансових платежів;

ґ) митну декларацію позбавлено чинності;

д) раніше експортовані товари повертаються у режимі імпорту або реімпорту;

е) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти, або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (за винятком операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності), і повертаються протягом строку, визначеного у частині другій статті 225   цього Кодексу.

7. Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п’ятою цієї статті, здійснюється у тому ж порядку, що і повернення надмірно сплачених сум митних платежів за заявою платника за умови, що вона подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених митних платежів.

8. Повернення сплачених сум митних платежів, визначених у цій статті  здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалась у іноземній валюті, повернення сум митних платежів, визначених у цій статті здійснюється за курсом Національного банку України, що діє на день, коли відбулася їх сплата.

9. Повернення не здійснюється:

а) якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень;

б) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

6. Повернення сум відповідних митних платежів, здійснюється також у випадках, якщо:

а) законодавством України передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу VII цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

б) при зміні, відповідно до цього Кодексу,   раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при розміщенні товарів у новий митний режим, менші за суми митних платежів, сплачених при попередньому митному режимі;

в) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

г) подана митному органу митна декларація вважається неподаною відповідно до цього Кодексу. У разі відмови від завершення митних формальностей відповідно до цього Кодексу, коштам, на які зроблено розпорядження повертається статус авансових платежів;

ґ) митну декларацію позбавлено чинності;

д) раніше експортовані товари повертаються у режимі імпорту або реімпорту;

е) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти, або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (за винятком операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності), і повертаються протягом строку, визначеного у частині другій статті 225   цього Кодексу.

7. Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п’ятою цієї статті, здійснюється у тому ж порядку, що і повернення надмірно сплачених сум митних платежів за заявою платника за умови, що вона подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених митних платежів.

8. Повернення сплачених сум митних платежів, визначених у цій статті  здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалась у іноземній валюті, повернення сум митних платежів, визначених у цій статті здійснюється за курсом Національного банку України, що діє на день, коли відбулася їх сплата.

9. Повернення не здійснюється:

а) якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень;

б) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Стаття 370. Пеня

1. Після закінчення встановлених цим Кодексом та Податковим кодексом України строків сплати митних платежів, на суму податкового боргу нараховується пеня у розмірі та у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

2. У разі направлення  гаранту претензій щодо сплати митних платежів, у відповідності до Податкового кодексу України, пеня нараховується на строк, що не перевищує трьох місяців з дня, що наступає за днем закінчення строку виконання зобов’язань, забезпечених гарантією.

3. При здійсненні перевезень за процедурою МДП нарахування пені призупиняється з дати отримання претензії Гарантійним об’єднанням і поновлюється після сплину трьох місяців, якщо за цей період претензія залишається неврегульованою.

4. Пеня сплачується незалежно від застосування інших заходів відповідальності за порушення вимог законодавства України, визначених цим Кодексом, Податковим Кодексом України та іншими законами.

5. Пеня нараховується платником самостійно та сплачується одночасно зі сплатою митних платежів.

6. Сплата, стягнення та повернення пені здійснюються за правилами, що встановлені законодавством для сплати, стягнення та повернення  митних платежів.

Стаття 371. Стягнення митних платежів

1. У випадку несплати або неповної сплати митних платежів у встановлений термін такі платежі стягуються в порядку та в строки, визначені Податковим кодексом України.

2. Стягнення податків провадиться з осіб, відповідальних за їх сплату.

3. Пеня сплачується незалежно від застосування інших заходів відповідальності за порушення вимог митного та податкового законодавства України.

4. Стягнення митних платежів не здійснюється та платнику не направляється податкове повідомлення-рішення, якщо розмір несплачених сум митних платежів відносно товарів, зазначених в одній митній декларації, або товарів, відправлених протягом дня одним відправником на адресу одного одержувача, становить менш ніж 20 гривень та в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Стаття 372. Розстрочення та відстрочення сплати митних платежів

1. При наявності обставин, що свідчать про існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України,  на підставі письмової заяви платника податків, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи чи визначений ним митний орган згідно із Податковим кодексом України можуть змінити терміни сплати митних платежів.

2. Порядок надання розстрочення та відстрочення сплати митних платежів затверджується міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 373. Особливості оподаткування митними платежами товарів, транспортних засобів поміщених у відповідний митний режим.

Особливості оподаткування митними платежами товарів, поміщених у відповідний митний режим, приведені у частині другій статті 6 та розділі VII цього Кодексу, а також у розділах V та VI Податкового кодексу України. 

РОЗДІЛ ІХ. ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПЕРЕД МИТНИМИ ОРГАНАМИ

ГЛАВА 52. Форми, умови та способи забезпечення зобов’язань перед митними органами

Стаття 374.  Загальні положення

1. У випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов’язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, що передбачені для цієї митної процедури.

2. Надання митним органам забезпечення сплати митних платежів є обов’язковим при ввезенні підакцизних товарів на митну територію України та переміщенні їх транзитом цією територією.

3. Спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається власником товарів, які перебувають під митним контролем, чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

4. Якщо товари (за винятком підакцизних) переміщуються транзитом митною територією України морським і річковим транспортом у контейнерах та під час зберігання залишаються в межах одного пункту пропуску чи зони митного контролю морського порту, забезпечення сплати митних платежів не надається.

Стаття 375. Способи забезпечення сплати митних платежів

Способами забезпечення сплати митних платежів є:

1) фінансові гарантії;

2) перевезення товарів митним перевізником;

3) перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (Конвенції МДП);

4) перевезення на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул,1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.

ГЛАВА 53. Фінансові гарантії

Стаття 376. Загальні умови надання фінансових гарантій

1. Юридичні особи, які здійснюють свою діяльність у банківській, страховій чи фінансовій галузі відповідно до законодавства України (надалі – фінансові установи), які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов’язань перед митними органами України щодо сплати митних платежів, уповноважуються і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом. 

2. Взаємовідносини між спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи та гарантами регулюються на підставі укладених угод.

3. Фінансова гарантія видається гарантом і надається митним органам особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

4. Надання фінансової гарантії митним органам передбачає безумовне зобов’язання гаранта сплатити суму митних платежів, визначених відповідно до статті 377 цього Кодексу, у разі не виконання такого зобов’язання особою, відповідальною за їх сплату.

5. Фінансова гарантія як забезпечення сплати суми митних платежів не надається, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 200 євро.

6. У випадках, визначених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи, фінансова гарантія не надається, якщо митний орган має підстави вважати, що зобов’язання, узяті перед ним, будуть виконані.

7. Вивільнення фінансової гарантії здійснюється не пізніше трьох днів після того, як митний орган упевниться у виконанні забезпечених нею зобов’язань.

Стаття 377. Визначення розміру фінансової гарантії

1. Розмір фінансової гарантії визначається митним органом, виходячи із сум митних платежів, які б підлягали  сплаті у разі випуску товарів у вільний обіг або вивезенні товарів відповідно до митного режиму експорту та суми пені, що відповідно до Податкового кодексу України може бути нарахована у разі невиконання забезпечення зобов’язань.

2. Якщо при визначенні розміру фінансової гарантії неможливо точно визначити суму митних платежів, що підлягають сплаті, внаслідок ненадання митному органу точних відомостей про характер, найменування, кількість, країну походження, митну вартість та код таких товарів згідно з УКТЗЕД, розмір фінансової гарантії визначається виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та (або) кількості товарів, які можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.

3. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини третьої статті 418 та пунктом 5 частини четвертої статті 420 цього Кодексу, розмір фінансової гарантії визначається митним органом як сума митних платежів, яка може бути додатково нарахована.

Стаття 378. Форми забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією. Види фінансових гарантій.

1. Забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах:

1) наданням фінансової гарантії, виданої гарантом;

2) унесенням коштів на відповідний рахунок митного органу (грошова застава);

2. Фінансова гарантія може бути індивідуальною (одноразовою) та загальною (багаторазовою).

3. Індивідуальна  (одноразова) фінансова гарантія у вигляді письмового зобов’язання надається на суму митних платежів для забезпечення за:

1) однією вантажною митною декларацією в межах однієї зовнішньоторговельної операції;

2) за однією вантажною митною декларацією в межах однієї транзитної операції;

3) одним документом контролю за переміщенням товарів;

4) за однією операцією з переміщення через митний кордон України товарів громадянами, у випадках, визначених у розділі Х цього Кодексу.

4. Багаторазова фінансова гарантія надається для забезпечення зовнішньоторговельних операцій за декількома вантажними митними деклараціями або документом контролю за переміщенням товарів при ввезенні товарів на митну територію України з метою транзиту або для вільного обігу на цій території для одного власника в рамках однієї зовнішньоекономічної угоди.

5. Генеральна фінансова гарантія у вигляді письмового зобов’язання на суму мит та податків, що планується декларувати за митними деклараціями протягом одного року або заявлятись до режиму міжнародного митного транзиту чи внутрішнього митного транзиту протягом одного року

6. Випадки, умови та порядок застосування генеральної фінансової гарантії визначається Кабінетом Міністрів України.

7. Міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи, має право встановлювати фіксований розмір гарантійної суми щодо окремих видів товарів.

8. Забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією може здійснюватися у будь-якій з форм, що визначені у частині першій цієї статті, на вибір особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

9. Законом можуть бути передбачені й інші способи забезпечення сплати митних платежів.

10. Якщо надана гарантія виявляється недостатньою для забезпечення сплати відповідної суми митних платежів особи, зазначені у частині третій статті 376 цього Кодексу, на письмову вимогу митного органу, надають додаткову гарантію або, за їх вибором, замінюють раніше надану гарантію новою.

Стаття 379. Порядок надання фінансових гарантій митним органам

1. У випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються митним органам одночасно або до заявлення (декларування) товарів до режиму митного транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України, та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму.

2. Фінансові гарантії  надаються:

1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов’язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу митного органу);

2) у вигляді внесення декларантом, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок митного органу.

3. Фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються по одній митній декларації або заявляються до режиму митного транзиту по одному транспортному документу.

Стаття 380. Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа

1. Митні органи, як забезпечення сплати митних платежів, приймають фінансові гарантії, видані гарантами включеними до реєстру гарантів, який ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи, а саме:

1) фінансовими установами;

2) митними перевізниками;

2. Включення до реєстру гарантів здійснюється безоплатно. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи забезпечує регулярне оприлюднення реєстру гарантів.

3. Фінансова гарантія, видана гарантом, унесеним до реєстру гарантів, є безвідкличним зобов’язанням гаранта, що видається у вигляді документа,  виплатити на вимогу митного органу кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов’язань.

4. Форми бланків фінансових гарантій встановлюються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи.

5. У разі невиконання зобов’язань, що забезпечені фінансовою гарантією, митний орган направляє гарантові, що видав таку гарантію, вимогу щодо сплати належної суми. встановленому законодавством.

6. Гарант зобов’язаний не пізніше банківського дня, наступного за днем отримання вимоги, перерахувати належну суму до Держбюджету.

7. При порушенні строку перерахування коштів у рахунок сплати митних платежів відповідно до вимоги митного органу гаранти несуть відповідальність, (у тому числі й передбачену законодавством України з питань оподаткування), як особи, відповідальні за сплату забезпечених митних платежів. У разі несплати гарантом коштів за фінансовими гарантіями, суми таких коштів вважаються податковим боргом гаранта та стягуються у порядку, встановленому законодавством.

8. До правовідносин, пов’язаних з видачею фінансової гарантії, виконанням гарантом зобов’язань і припиненням фінансової гарантії, застосовуються також положення законодавства України про банки й банківську діяльність та цивільного законодавства України у частині, що не врегульована цим Кодексом.

9. Фінансова гарантія у вигляді письмового зобов’язання вилучається митним органом та ставиться на контроль. При цьому посадовою особою митного органу здійснюється на митній декларації відмітка щодо реквізитів даного письмового зобов’язання, суми митних платежів, які безумовно повинні бути сплачені у разі виявлення порушення зобов’язань наданих митному органу.

10. Митний орган здійснює перевірку достатності суми фінансової гарантії у порядку, визначеному статтею 377 цього Кодексу.

11. По завершенню митного оформлення товарів чи завершення процедур транзитних перевезень товарів та відсутності порушення зобов’язань фінансова гарантія негайно, але не пізніше трьох робочих банківських днів після того, як митний орган упевнився у виконанні забезпечених зобов’язань, повертається таким митним органом гаранту.

12. Підставою для повернення митним органом гарантії, наданої для виконання зобов’язань є:

1) щодо транзитного перевезення товарів – повідомлення, у тому числі у електронному вигляді, митного органу відправлення митним органом призначення (завершення транзитного перевезення) про доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов’язань;

2) завершення процедур митного контролю та оформлення товарів до митного режиму, що передбачає сплату митних платежів;

3) завершення дії митного режиму, який передбачав перебування товарів під митним контролем весь час дії такого режиму;

4) у випадках корегування митної вартості, визначених у розділі ХІІ цього Кодексу.

Стаття 381. Реалізація фінансової гарантії у вигляді документа

1. При невиконанні зобов’язання, забезпеченого фінансовою гарантією у вигляді документа, сума митних платежів та пені, що підлягають сплаті, мають бути перераховані гарантом на рахунок митного органу продовж одного робочого (операційного) банківського дня від дня отримання гарантом вимоги митного органу про таку сплату.

2. Форма вимоги встановлюється в угоді, передбаченій частиною третьою статті 383 цього Кодексу.

3. У випадку невиконання гарантом – небанківською установою своїх гарантійних зобов’язань протягом строку, встановленого частиною першою цієї статті, митним органом здійснюється примусове безспірне стягнення сум мит, податків та пені за рахунок грошових коштів, що знаходяться на рахунках такого гаранта і вказані у відповідній угоді

4. У випадку невиконання гарантом – банківською установою своїх гарантійних зобов’язань протягом строку, встановленого частиною першою цієї статті, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи направляється вимога до Національного банку України про безспірне стягнення сум митних платежів та пені за рахунок грошових резервів такого гаранта із наступним поповненням цих резервів у порядку, встановленому законодавством для банківських установ.

5. Форма такої вимоги встановлюється міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи, та Національним банком України.

6. Отримані від гаранта або у порядку примусового безспірного стягнення кошти в рахунок погашення зобов’язань перераховуються митним органом до державного бюджету впродовж одного робочого дня.

Стаття 382. Фінансова гарантія у вигляді грошової застави

1. Грошова застава вноситься готівкою до каси митного органу або в безготівковій формі на рахунок митного органу.

2. Внесення грошової застави здійснюється у валюті України.

3. В окремих випадках перевезення товарів іноземним перевізником або уповноваженою ним особою в режимі міжнародного митного транзиту дозволяється внесення нерезидентом суми грошової застави у іноземній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на день внесення грошової застави.

4. Відсотки на суму грошової застави не нараховуються.

5. При виконанні зобов’язання, забезпеченого грошовою заставою, сплачені кошти підлягають поверненню платникові або уповноваженій ним особі не пізніше трьох робочих банківських днів.

6. Повернення грошової застави може здійснюватися у будь-якому митному органі, навіть якщо вона вносилася на рахунок іншого митного органу.

7. За письмовою заявою платника кошти, унесені як грошова застава, можуть бути використані для сплати податків або для забезпечення сплати податків за іншим зобов’язанням перед митними органами.

8. Кошти, унесені як грошова застава, що перебувають на рахунку митного органу без розпорядження про їх використання протягом 1095 днів з дня їх унесення, у 30 денний термін підлягають поверненню особі, яка вносила ці кошти, а у випадку неможливості такого повернення після вжиття митним органом всіх заходів – підлягають перерахуванню до державного бюджету.

9. При невиконанні зобов’язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів та пені, що підлягають сплаті, перераховуються до державного бюджету із сум грошової застави.

10. Порядок унесення грошової застави та її повернення визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 383. Гарант

1. Гарантом може виступати юридична особа – резидент України, яка:

1) здійснює свою діяльність у банківській, страховій чи фінансовій галузі відповідно до законодавства України (далі – фінансова установа);

2) є митним перевізником.

2. Юридична особа, яка здійснює свою діяльність у банківській, страховій чи фінансовій галузі, яка має намір одержати від спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи в установленому цим Кодексом порядку повноваження гаранта, повинна відповідати таким критеріям:

1) мати чинну відповідну ліцензію (дозвіл, витяг з реєстру) Національного банку України та (або) спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг  у випадках визначених законодавством;

2) мати досвід роботи у здійсненні банківської, страхової чи іншої фінансової діяльності не менше 10 років;

3) мати доведену за останні три календарні роки платоспроможність шляхом підтвердження виконання встановлених для відповідної фінансової установи нормативів, які забезпечують безумовне виконання платіжних зобов’язань;

4) не бути протягом останніх трьох календарних років об’єктом застосування Національним банком України та/або спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг заходів впливу за порушення нормативів (критеріїв) у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів діяльності, примусової реорганізації установи, призначення тимчасової адміністрації ;

5) не мати збитковості за останні три календарних роки;

6) не мати заборгованості із сплати податків і зборів до бюджетів всіх рівнів;

7) мати можливість формування в повному обсязі грошових резервів для відшкодування можливих втрат у розмірі визначеної ним самим суми всіх одночасно наданих митним органам фінансових гарантій;

8) не мати заборгованості перед митними органами за попередньо наданими гарантіями;

9) мати електронну систему, придатну для обміну оперативними даними між банком та митними органами України, забезпечувати захист інформації, яка передаватиметься та накопичуватиметься у цій системі, від несанкціонованого використання, копіювання та модифікації.

3. Взаємовідносини між спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи та гарантами регулюється на підставі укладених угод, у яких зазначається обов’язок гаранта безумовно сплатити суму митних платежів у разі невиконання відповідними особами зобов’язань перед митними органами відповідно до положень статті 374 цього Кодексу, та щорічно, не пізніше 1 березня року, наступного за звітним, надавати підтвердження умов, викладених у абзацах першому-шостому частини другої цієї статті, за попередній рік.

4. У такій угоді за погодженням із гарантом може бути вказана умова щодо застосування гарантом електронної системи накопичення і обміну інформацією із митними органами, що забезпечуватиме її захист від несанкціонованого використання, копіювання та/або модифікації.

5. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи веде реєстр гарантів та форми надання фінансових гарантій відповідно до укладених угод, що затверджені за погодженням із центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів.

6. Включення гарантів до реєстру здійснюється безоплатно згідно висновку центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів.

7. Строк прийняття рішення про включення гарантів до реєстру не повинен перевищувати 30 календарних днів після надання спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у галузі митної справи документів, підтверджуючих виконання умов частини другої цієї статті.

8. У випадку порушення терміну, встановленого сьомою цієї статті, юридична особа набуває статусу гаранта, має бути включена до реєстру гарантів і може бути з нього виключена лише у випадку порушення нею або доведення факту недотримання нею критеріїв, визначених у частині другій цієї статті.

9. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи зобов’язаний забезпечити регулярне (не рідше чотирьох разів на рік)  опублікування у  офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті переліку гарантів, включених до реєстру.

Стаття 384. Порядок отримання статусу гаранта

1. Фінансова установа, що має намір отримати статус гаранта, повинна відповідно до статті 383 цього Кодексу отримати офіційне підтвердження:

1) від Національного банку України та (або) спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг – про дотримання (виконання) встановлених для відповідної фінансової установи нормативів, які забезпечують безумовне виконання платіжних зобов’язань перед державним бюджетом;

2) від органу державної податкової служби за місцем реєстрації  – про відсутність збитковості та відсутність заборгованості із сплати податків і зборів до бюджетів всіх рівнів за останні три календарних роки;

3) від незалежної аудиторської компанії, що внесена до Реєстру аудиторів банків Національного банку і здійснюють аудит відповідно до Міжнародних стандартів аудита (МСА) – позитивний аудиторський висновок за останні три звітні роки;

4) від незалежної аудиторської компанії, що внесена до Реєстру аудиторів банків Національного банку і здійснюють аудит відповідно до Міжнародних стандартів аудита (МСА) – позитивний аудиторський висновок за останні три звітні роки;

2. Інформація, вказана у пунктах 1 та 2 частини першої цієї статті, надається державними органами у місячний строк від дати запиту.

3. Строк перевірки митним органом відсутності заборгованості перед митними органами за попередньо наданими гарантіями не перевищує трьох робочих днів після дати подання фінансовою установою заяви на отримання статусу гаранта і документів, визначених статтею 383 цього Кодексу та цією статтею. Висновок про результати такої перевірки у довільній формі за підписом керівника митного органу не пізніше одного робочого дня надсилається фінансовій установі, а його копія долучається до інших документів.

4. Перелік нормативів (критеріїв), які забезпечують безумовне виконання платіжних зобов’язань перед державним бюджетом встановлюються наказом центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів за поданням Національного банку України та (або) спеціально уповноваженого органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг після їх погодження спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

ГЛАВА 54. Інші способи забезпечення сплати митних платежів

Стаття 385. Перевезення товарів митним перевізником

Перевезення товарів митним перевізником як захід гарантування доставки товарів, які перебувають під митним контролем, до митного органу призначення, здійснюється відповідно до умов, визначених главою 28 цього Кодексу.

Стаття 386. Перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (Конвенції МДП).

Перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (Конвенції МДП) як захід гарантування доставки товарів, які перебувають під митним контролем, до митного органу призначення, застосовується за умови, що товари у процесі перевезення перетинають митний кордон України, а їх перевезення на всьому маршруті або на його частині здійснюється автомобільним транспортом.

Стаття 387. Перевезення на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул,1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.

При перевезенні товарів на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул,1990 рік) застосовується книжка (карнет) А.Т.А. – уніфікований міжнародний митний документ, що використовується як митна декларація для митного оформлення товарів та є гарантійним документом про сплату митних платежів.

РОЗДІЛ X. ОСОБЛИВОСТІ ПРОПУСКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ ТОВАРІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ (ПЕРЕСИЛАЮТЬСЯ) ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ГРОМАДЯНАМИ

ГЛАВА 55. Загальні положення

Стаття 388. Сфера застосування цього розділу

1. Цим розділом регулюються умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов’язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

2. При переміщенні громадянами товарів, пов’язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, їх митне оформлення здійснюється в порядку, визначеному для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються.

3. Положення цього розділу не поширюються на товари, що переміщуються особами, які користуються митними пільгами згідно із Розділом XІV цього Кодексу.

Стаття 389. Порядок переміщення громадянами товарів через митний кордон України та місця митного оформлення таких товарів

1. Громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну та вивезення з України.

2. Громадянам, які в’їжджають на територію України або виїжджають з неї засобами автомобільного та залізничного транспорту, а також транспортними засобами особистого користування, дозволяється здійснювати декларування товарів, що переміщуються ними через митний кордон України, не залишаючи цих транспортних засобів.

3. Стосовно транзитних пасажирів, які не залишають транзитної зони, митний контроль не проводиться, однак митні органи мають право вживати передбачених цим Кодексом заходів у випадку підозри щодо вчинення такими пасажирами порушення митних правил або контрабанди.

4. Митне оформлення товарів, які вивозяться за межі митної території України громадянами, може здійснюватися у будь-якому митному органі на всій митній території України.

5. Митне оформлення товарів (крім тих, що переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажних відправленнях, а також транспортних засобів), які ввозяться на митну територію України громадянами, здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України.

6. Митне оформлення товарів, які ввозяться на митну територію України громадянами у несупроводжуваному багажі та вантажних відправленнях, здійснюється в митних органах за місцем проживання або тимчасового перебування зазначених громадян, у місці кінцевого призначення транспортного засобу, що здійснював перевезення цього багажу, або, за заявою громадянина, – у пунктах пропуску через державний кордон України.

7. Місця здійснення митного оформлення транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України громадянами, визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 390. Двоканальна система митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами

1. Двоканальна система – це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування шляхом вчинення дій, обираючи один з двох каналів проходу (або проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

2. Канал, позначений символами зеленого кольору, («зелений коридор») призначений для громадян, що переміщують через митний кордон України товари в обсягах, які не підлягають оподаткуванню митними платежами, та які не підпадають під заборони або обмеження стосовно ввезення або вивезення й не підлягають письмовому декларуванню.

3. Канал, позначений символами червоного кольору, («червоний коридор») призначений для всіх інших громадян.

4. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений» або «червоний» коридор) для проходження митного контролю за двоканальною системою.

5. Обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають декларуванню в письмовій формі, і свідчить про факти, що мають юридичне значення. Канал, позначений символами червоного кольору, («червоний коридор») призначений для всіх інших громадян.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов’язкового дотримання порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.

Стаття 391. Установлення призначення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України

1. Порядок установлення призначення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

2. З метою встановлення призначення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, беруться до уваги:

1) характер товарів, тобто споживчі якості товарів, традиційна практика їх застосування в побуті. Переміщення громадянами товарів, що не використовуються в домашньому господарстві та зазвичай застосовуються в промисловості, свідчить про комерційне призначення таких товарів;

2) кількість та однорідність товарів. Товари одного найменування, розміру, фасону, кольору тощо, які переміщуються громадянами у кількості, що перевищує потреби однієї сім’ї, розглядаються як такі, що мають комерційне призначення;

3) частота переміщення товарів. Товари, що переміщуються в будь-якій кількості однією й тією ж особою (адресовані одній і тій же особі) частіше, ніж один раз на місяць, вважаються такими, що мають комерційне призначення.

Стаття 392. Умови пересилання громадянами товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях

1. Громадяни мають право пересилати товари у міжнародних поштових та експрес-відправленнях у порядку, встановленому главою 23 цього Кодексу, крім товарів, заборонених до такого пересилання.

2. Обмеження щодо вартості та обсягів товарів, а також перелік товарів, заборонених до пересилання у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, встановлюються цим Кодексом та законом.

Стаття 393. Визначення вартості товарів, які переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів

1. Для цілей нарахування митних платежів вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами.

2. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

3. Особа, яка декларує митну вартість вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення митної вартості.

4. За відсутності документів, які підтверджують фактурну вартість товарів, або у разі наявності доказів щодо недостовірності заявленої вартості митні органи визначають вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари.

5. У разі наявності обгрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості, митні органи можуть визначити фактурну вартість на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Стаття 394. Переміщення (пересилання) особистих речей громадянами через митний кордон України

Особисті речі при переміщенні (пересиланні) громадянами через митний кордон України підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно, або, за бажанням власника чи на вимогу митного органу, письмово, звільняються від оподаткування та подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, а також від проведення видів державного контролю, визначених частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Стаття 395. Перелік товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян

Особистим речами вважаються:

1) товари особистої гігієни та індивідуальні косметичні засоби у кількості,  що забезпечує потреби однієї особи на період поїздки;

2) одяг, білизна, взуття, що мають суто особистий характер, призначені виключно для власного користування і мають ознаки таких, які були у користуванні;

3) нові товари (крім підакцизних), зокрема такі як одяг, білизна, взуття, що ввозяться у ручній поклажі або супроводженому багажі і призначені, з врахуванням їх типу, кількості та однорідності, для особистих потреб отримувача, або членів його сім’ї.

Такі товари можуть ввозитись у кількості, що не перевищує потреби сім’ї, але не більше ніж як в трьох екземплярах (комплектах) кожного типу та за умови, що загальна фактурна вартість таких товарів не перевищує еквівалент 200 євро;

4) особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних металів та каміння, що мають ознаки таких, що були в користуванні;

5) індивідуальне письмове та канцелярське приладдя;

6) один фотоапарат, кіно-, одна відеокамера разом з обґрунтованою кількістю фото-, відео-, кіноплівок та додаткового приладдя;

7) один переносний проектор та аксесуари до нього разом з обґрунтованою кількістю діапозитивів та/або кіноплівок;

8) бінокль, флеш-карти у кількості не більше трьох штук;

9) переносні музичні інструменти у кількості не більше двох штук;

10) один переносний звуковідтворювальний пристрій (у тому числі магнітофон, диктофон, програвач компакт-дисків тощо) з обґрунтованою кількістю плівок, платівок, дисків;

11) один переносний радіоприймач;

12) стільникові (мобільні) телефони, у кількості не більше двох штук, пейджери;

13) один переносний телевізор;

14) переносні персональні комп’ютери у кількості не більше двох штук і периферійне обладнання та приладдя до них;

15) одна переносна друкарська машина;

16) калькулятори, електронні книжки у кількості не більше двох штук;

17) індивідуальні портативні медичні прилади для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом з ознаками таких, що були в користуванні;

18) звичайні та/або прогулянкові дитяча коляски у кількості, що дорівнює кількості дітей, які перетинають митний кордон України, а у разі відсутності дітей – не більше однієї штуки;

19) одна інвалідна коляска на кожного інваліда, який перетинає митний кордон України, а в разі відсутності такої особи – у кількості не більше однієї штуки;

20) індивідуальне спортивне спорядження;

21) лікарські засоби, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в порядку та обсягах, які визначаються Кабінетом Міністрів України;

22) годинники у кількості не більше двох штук;

23) 0,5 літри туалетної води та 100 грамів парфумів;

24) спортивне спорядження – велосипед, вудка рибальська, комплект  альпіністського спорядження, комплект спорядження для підводного плавання,  комплект лиж, комплект тенісних ракеток, дошка  для  серфінгу  та  віндсерфінгу,  комплект спорядження для гольфу, інше аналогічне спорядження, призначене для використання однією особою;

25) інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб громадянина, перелік і гранична кількість яких може додатково визначатися Кабінетом Міністрів України.

ГЛАВА 56. Пропуск та оподаткування товарів, що вивозяться (пересилаються) громадянами за межі митної території України

Стаття 396. Умови вивезення (пересилання) громадянами товарів за межі митної території України

1. Вивезення громадянами товарів за межі митної території України здійснюється у порядку та на умовах, встановлених законодавством України для підприємств, якщо інше не передбачено законодавством.

2. Товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10 000 євро (крім зазначених у частині третій цієї статті), не підлягають письмовому декларуванню при вивезенні (пересиланні) їх громадянами за межі митної території України.

3. Товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10 000 євро та на які законодавством України встановлено вивізне мито та/або при вивезенні (пересиланні) громадянами яких через митний кордон України державними органами видаються документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, із сплатою вивізного мита у випадках, визначених законом та з поданням відповідних документів, виданих державними органами у вищевказаних випадках.

4. Товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10 000 євро, при їх вивезенні (пересиланні) громадянами за межі митної території України, підлягають письмовому декларуванню з поданням митної декларації, передбаченої цим Кодексом для підприємств у разі здійснення операцій з експорту та зі сплатою вивізного мита у випадках, встановлених Законом.

5. Товари (крім таких, що підлягають оподаткуванню вивізним митом), які не мають ознак комерційних товарів та сумарна фактурна вартість яких перевищує суму, еквівалент 10 000 євро, при вивезенні (пересиланні) громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням необхідних документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон

6. Дія частини першої цієї статті не поширюється на:

1) товари, сукупна вартість яких не перевищує суму 10 000 євро;

2) товари, що вивозяться у зв’язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання;

3) товари, що входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, за умови підтвердження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні дії;

4) товари, що тимчасово вивозяться громадянами-резидентами за межі митної території України під письмове зобов’язання про їх зворотне ввезення;

5) товари, що були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов’язання про їх зворотне вивезення, що підтверджується відповідними документами;

6) товари, що були одержані громадянами-нерезидентами у вигляді призів і нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводяться на території України, що підтверджується відповідними документами;

7) товари, що були придбані в Україні громадянами-нерезидентами, які користуються пільгами згідно з міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, та вивозяться цими громадянами у зв’язку з їх остаточним виїздом за межі України;

8) товари, що були придбані громадянами-нерезидентами на території України та їх загальна вартість не перевищує суми іноземної валюти, ввезеної цими громадянами під час в’їзду в Україну, за умови подання відповідних документів;

9)  товари, що є особистими речами, що вивозяться громадянами-резидентами у зв’язку з довготерміновим закордонним відрядженням;

10) товари, що вивозяться громадянами-нерезидентами у зв’язку з остаточним виїздом за межі України, на суму доходу, одержаного за час роботи чи навчання в Україні, за умови подання відповідних документів;

Стаття 397. Особливості тимчасового вивезення (пересилання) громадянами-резидентами товарів і транспортних засобів особистого користування за межі митної території України

1. На прохання громадян-резидентів, які тимчасово вивозять (пересилають) за межі митної території України товари, які не є особистими речами або транспортні засоби та сумарна фактурна вартість яких перевищує 10 000 євро, митний орган вживає заходів до ідентифікації цих товарів з метою забезпечення їх зворотного ввезення (пересилання) без письмового декларування та оподаткування митними платежами.

2. Декларування товарів та транспортних засобів, зазначених у частині першій цієї статті, незалежно від їх сумарної фактурної вартості, здійснюється митними органом на прохання громадянина-нерезидента.

3. Тимчасове вивезення (пересилання) громадянами-резидентами особистих речей, товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10 000 євро, та транспортних засобів особистого користування, на яких громадяни перетинають митний кордон України, за межі митної території України здійснюється без надання митному органу зобов’язання про зворотне ввезення.

4. У разі відсутності книжки (карнету) АТА, що використовується відповідно до Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік), тимчасове вивезення громадянами-резидентами товарів (крім транспортних засобів особистого користування) за межі митної території України здійснюється за умови письмового декларування та надання митному органу зобов’язання про їх зворотне ввезення.

5. Зобов’язання щодо зворотного ввезення товарів, які тимчасово вивозяться (пересилаються) за межі митної території України і  сумарна вартість яких перевищує еквівалент 10 000 євро, надається за бажанням громадянина або на вимогу посадової особи митного органу.

6. Декларування транспортних засобів особистого користування, що тимчасово вивозяться громадянами-резидентами за межі митної території України, здійснюється в усній формі або шляхом учинення дій.

Стаття 398. Обмеження щодо вивезення громадянами за межі митної території України окремих товарів

1. Не допускається вивезення громадянами за межі митної території України незалежно від загальної вартості:

1) товарів, щодо яких відповідно до законодавства України застосовуються заходи митно-тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та інші обмеження, встановлені статтею 122 цього Кодексу для суб’єктів підприємництва у разі здійснення операцій з експорту, крім особистих речей, домашніх тварин;

2) товарів, на які встановлено державні дотації, крім особистих речей;

3) товарів промислового призначення (обладнання, комплектуючих виробів, матеріалів тощо) згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Вивезення (пересилання) за межі митної території України дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам’ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів з них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження дозволяється у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок вивезення (пересилання) за межі митної території України банківських металів, пам’ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів визначається Національним банком України.

3. Не допускається вивезення за межі митної території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів громадянами, які не досягли 18-річного віку.

ГЛАВА 57. Пропуск та оподаткування товарів, які ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України

Стаття 399. Умови ввезення (пересилання) громадянами товарів на митну територію України

1. Товари (за винятком підакцизних), що переміщуються у ручній поклажі, супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 2000 євро, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 122 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України) та звільняються від оподаткування.

2. Право на звільнення від оподаткування та письмового декларування товарів, зазначених у частині першій цієї статті надається громадянину один раз в десять днів.

3. Якщо переміщення товарів, зазначених у частині першій цієї статті здійснюється частіше, ніж передбачено частиною другою цієї статті, такі товари підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків від сумарної фактурної вартості товарів та податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.

4. Товари (крім підакцизних), що переміщуються у ручній поклажі, супроводженому багажі на умовах, визначених у частині другій цієї статті, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 2000 євро підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з  поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків від сумарної фактурної вартості товарів і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.

5. Товари, зазначені у пункті третьому статті 395 цього Кодексу, сумарна фактурна вартість яких при переміщенні перевищує еквівалент 2000 євро підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з  поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків від сумарної фактурної вартості товарів і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.

6. У разі одночасного ввезення у ручній поклажі та/або у супроводженому багажі товарів, зазначених у пункті третьому статті 395 цього Кодексу та товарів, зазначених у частині першій цієї статті, що ввозяться на умовах, зазначених у частині другій цієї статті, не підлягають оподаткуванню та декларуванню товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквіваленту 2000 євро.

7. У випадку ввезення на митну територію України товарів, зазначених у частинах четвертій  та п’ятій цієї статті, потребує подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, такі товари підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян.

8. Базою оподаткування митними платежами товарів, зазначених у частинах четвертій та п’ятій цієї статті є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує 2000 євро.

9. Культурні цінності за кодами згідно з УКТЗЕД 9701 10 00 00, 9701 90 00 00, 9702 00 00 00, 9703 00 00 00, 9704 00 00 00, 9705 00 00 00, 9706 00 00 00, виготовлені 50 і більше років тому, незалежно від їх вартості та способу переміщення, не підлягають  письмовому декларуванню.

10. Товари (крім підакцизних), що переміщуються у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, несупроводженому багажі та вантажних відправленнях протягом однієї доби на адресу одного одержувача, сумарна фактурна вартість яких не перевищує суму еквівалентну 300 євро, та підлягають усному декларуванню на підставі товаросупровідних документів та звільняються від оподаткування.

11. Товари (крім підакцизних), що переміщуються у ручній поклажі, супроводженому багажі, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 2000 євро, та не перевищує еквівалент 10 000 євро підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків сумарної фактурної вартості та податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.

12. Товари (крім підакцизних), що переміщуються протягом однієї доби на адресу одного одержувача у міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях,  сумарна фактурна вартість яких перевищує суму еквівалентну 300 євро, але не перевищує суму еквівалентну 10 000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян та оподатковуються митом за ставкою 10 відсотків сумарної вартості та податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України.

13. Товари (крім підакцизних), що переміщуються (пересилаються) на адреси  громадян, загальна вартість яких перевищує суму еквівалентну 10 000 євро, підлягають декларуванню в порядку, встановленому для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та оподатковуються ввізним митом за ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

14. Поміщення товарів, ввезених на митну територію України громадянами, у митні режими відмови на користь держави чи знищення або руйнування здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом.

15. При ввезенні (пересиланні) на митну територію України звільняються від оподаткування митними платежами:

1) особисті речі, визначені у статті 395 цього Кодексу;

2) культурні цінності за кодами згідно з УКТЗЕД 9701 10 00 00, 9701 90 00 00, 9702 00 00 00, 9703 00 00 00, 9704 00 00 00, 9705 00 00 00, 9706 00 00 00, виготовлені 50 і більше років тому;

3) товари (крім підакцизних), що переміщуються у міжнародних поштових, експрес-відправленнях, несу проводженому багажі та вантажних відправленнях протягом однієї доби на адресу одного одержувача, загальна вартість яких не перевищує суму еквівалентну 300 євро, за умов, визначених у частині восьмій цієї статті;

4) товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв’язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дати видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дати видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років:

а) призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування (крім товарів, що класифікуються за товарною позицією 8802 або одним із кодів 8903 91 99 00, 8903 92 99 00, 8903 99 99 00 згідно з УКТЗЕД);

б) транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8711 згідно з УКТЗЕД (в кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дати видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні;

в) що класифікуються в товарній позиції 8716 10 згідно з УКТЗЕД (в кількості однієї одиниці на кожного повнолітнього громадянина) за умови одночасного ввезення з транспортними засобами особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8711 згідно з УКТЗЕД.

5) товари, що належать громадянам і переміщуються транзитом через митну територію України;

6) товари, що входять до складу спадщини за законом, відкритої за межами України на користь резидента (у тому числі по одному транспортному засобу особистого користування, що класифікуються за кожною товарною позицією 8702, 8703, 8711 згідно з УКТЗЕД), у разі підтвердження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні дії у країні її відкриття. Зазначене підтвердження підлягає засвідченню або легалізації у відповідній закордонній консульській установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;

7) товари, одержані громадянами-резидентами у вигляді нагород і призів на міжнародних змаганнях, конкурсах за межами митної території України (у тому числі не більше одного транспортного засобу за товарними позиціями 8702, 8703, 8711 згідно з УКТЗЕД), за умови документального підтвердження факту нагородження нотаріальними органами відповідної країни. Зазначене підтвердження підлягає засвідченню або легалізації у відповідній закордонній консульській установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;

8) товари, що були попередньо вивезені громадянами-резидентами за межі митної території України і зворотно ввозяться на митну територію України (включаючи транспортні засоби особистого користування), за наявності відповідного підтвердження попереднього вивезення таких товарів, транспортних засобів;

9) транспортні засоби особистого користування, які попередньо тимчасово вивозилися громадянами-резидентами за межі митної території України;

10) товари (крім транспортних засобів), які мають ознаки таких, що були у користуванні і призначені для власного облаштування житла та забезпечення життєдіяльності громадян, які перебували за кордоном у відрядженнях (на навчанні), за умови, що такі товари ввозяться (пересилаються) безпосередньо громадянином, що перебував у відрядженні (на навчанні),  одночасно з поверненням його з відрядження (навчання);

11) товари (крім транспортних засобів), які мають ознаки таких, що були у користуванні і призначені для власного облаштування житла та забезпечення життєдіяльності іноземних громадян, які за офіційним запрошенням прибувають у довготермінове відрядження в Україну, за умови, що такі товари ввозяться (пересилаються) в Україну на адресу свого тимчасового перебування безпосередньо таким громадянином протягом перших шести місяців його перебування в довготерміновому відрядженні в Україні, під зобов’язання про їх зворотне вивезення;

12) товари за товарними позиціями 8702, 8703, 8711, 8716 згідно з УКТЗЕД, що ввозяться на митну територію України зі звільненням від оподаткування відповідно до цієї частини, підлягають постановці на тимчасовий облік в органах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України на строк до 1095 днів з оформленням документів на право тимчасового користування такими товарами та можуть бути відчужені або передані у володіння, користування чи розпорядження іншим особам (крім членів сімей таких громадян) упродовж 1095 днів з моменту ввезення на митну територію України тільки після сплати особами, які ввезли їх, всіх митних платежів за ставками, чинними на день подання митної декларації.

13) Документи на право постійного користування (з правом відчуження) товарами, зазначеними у пункті 12 цієї частини, можуть бути видані громадянам – власникам цих товарів після постійного проживання їх на території України протягом трьох років з дня митного оформлення таких товарів.

16. Звільнення від сплати податків не надається при ввезенні громадянами на митну територію України товарів комерційного призначення, а також алкогольних напоїв та тютюнових виробів в обсягах, що перевищують зазначені у частині другій статті 401 цього Кодексу.

Стаття 400. Ввезення на митну територію України  громадянами особистих речей та домашніх тварин

1. Особисті речі, що ввозяться громадянами на митну територію України, декларуються  усно або,  за бажанням власника таких речей чи на вимогу посадової особи митного органу, письмово.

2. Домашні тварини, що ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають обов’язковому письмовому декларуванню та застосуванню до них заходів контролю, визначених законом. 

3. Особисті речі, що ввозяться громадянами на митну територію України, звільняються від обкладення податками. До них також не застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та інші обмеження.

Стаття 401. Ввезення на митну територію України громадянами алкогольних напоїв та тютюнових виробів

1. Ввезення на митну територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів громадянами, які не досягли 18-річного віку, не допускається.

2. Громадяни, які досягли 18-річного віку,  можуть ввозити алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України в ручній поклажі або супроводжуваному багажі без сплати митних платежів та без письмового декларування у таких кількостях з розрахунку на одну особу:

1) 200 сигарет або 50 сигар чи 250 грамів тютюну, або ці вироби в наборі загальною вагою, що не перевищує 250 грамів;

2) 2 літри вина, 1 літр міцних (із вмістом спирту понад 22%) алкогольних напоїв.

3. Алкогольні напої та тютюнові вироби незалежно від їх кількості не звільняються від оподаткування митними платежами, якщо особа, яка ввозить їх на митну територію України, була відсутня в Україні менш ніж 24 години.

Стаття 402. Особливості митного оформлення окремих товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу

1. Товари за товарними позиціями 8701 – 8707, 8711, 8716 згідно з УКТЗЕД, що ввозяться громадянами на митну територію України або надходять на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

2. Товари, зазначені у частині першій цієї статті, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу, підлягають обов’язковій сертифікації у випадках, встановлених законодавством для підприємств. Документи, що засвідчують відповідність таких товарів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, подаються митним органам під час митного оформлення цих товарів з метою вільного обігу та уповноваженим в Україні органам під час їх реєстрації.

3. Ввезені громадянами на митну територію України для вільного обігу товари, зазначені у частині першій цієї статті, що підлягають державній реєстрації Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України,  забороняється відчужувати або передавати у володіння, користування чи розпоряджання іншим особам до здійснення реєстрації цих товарів Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України.

4. З метою запобігання незаконному обігу транспортних засобів здійснюється автоматизований обмін інформацією між спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи та Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України про транспортні засоби, що перетинають державний кордон України, стосовно їх митного оформлення та державної реєстрації.

5. Кузови (включаючи кабіни) для моторних транспортних засобів товарних позицій 8701 – 8705, що класифікуються в товарній позиції 8707, шасі з установленими двигунами для автомобілів товарних позицій 8701 – 8705, що класифікуються в товарній позиції 8706 згідно з УКТЗЕД підлягають митному оформленню як зібрані транспортні засоби. Оподаткування їх здійснюється за повними ставками ввізного мита відповідно до Митного тарифу України,  акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

6. Товари, зазначені у частині першій цієї статті, що були зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземних держав і ввозяться в Україну для вільного обігу, повинні бути зняті з обліку в цих органах.

Стаття 403. Обмеження ввезення громадянами товарів на митну територію України

1. Пропуск на митну територію України товарів, що класифікуються у 1 – 24 групах УКТЗЕД, та ввозяться громадянами для вільного обігу, в будь-яких обсягах не дозволяється.

2. Обмеження, встановлене частиною першою цієї статті, не поширюється на:

1) алкогольні та тютюнові вироби, які ввозяться громадянами в кількостях та у способи,  зазначені у частині другій статті 401 цього Кодексу;

2) харчові продукти в упаковці виробника, що надходять на адресу громадян у міжнародних поштових відправленнях або експрес-відправленнях вагою до 10 кг;

3) харчові продукти для власного споживання на суму до 100 євро, якщо особа, яка ввозить їх на митну територію України, була відсутня в Україні не менш ніж 24 години;

4) домашніх тварин.

3. Не підлягають переміщенню в несупроводжуваному багажі продукти харчування без упаковки виробника.

Стаття 404. Умови тимчасового ввезення та ввезення з метою транзиту товарів на митну територію України громадянами

1. Громадяни мають право ввозити тимчасово або з метою транзиту особисті речі на митну територію України  за умови усного або письмового декларування таких речей за бажанням їх власника.

2. Пропуск через митний кордон України товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України тимчасово або з метою транзиту під зобов’язання про їх зворотне вивезення (транзит), сумарна митна вартість яких перевищує 1000 євро, та транспортних засобів незалежно від їх митної вартості дозволяється за умови письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення цими громадянами на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких товарів на митну територію України, грошової застави у сумі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких товарів на митну територію України з метою вільного обігу, або із застосуванням інших заходів гарантування, передбачених цим Кодексом або Конвенцією про тимчасове ввезення ( м. Стамбул, 1990 рік).

3. Пропуск через митний кордон України товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України тимчасово або з метою транзиту під зобов’язання про їх зворотне вивезення (транзит), сумарна митна вартість яких перевищує 5000 євро, дозволяється за умови письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення цими громадянами на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких товарів на митну територію України, грошової застави у сумі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких товарів на митну територію України з метою вільного обігу, або із застосуванням інших заходів гарантування, передбачених цим Кодексом або Конвенцією про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік).

4. Пропуск через митний кордон України товарів (крім транспортних засобів), що ввозяться на митну територію тимчасово та які мають ознаки таких, що були у користуванні і призначені для власного облаштування житла та забезпечення життєдіяльності громадян-нерезидентів, які за офіційним запрошенням прибувають у довготермінове відрядження в Україну, здійснюється зі звільненням від оподаткування та без застосування заходів гарантування, під зобов’язання про їх зворотне вивезення.

5. Строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 406 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 255 цього Кодексу, а ввезення з метою транзиту – відповідно до статті 242 цього Кодексу.

6. У разі вивезення товарів в установлені строки грошова застава, зазначена у частині другій цієї статті, повертається громадянам. Порядок унесення та повернення грошової застави встановлюється міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

6. У разі порушення встановлених строків зворотного вивезення за межі митної території України або транзиту товарів, за винятком випадків, коли таке порушення сталося внаслідок аварії або дії непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, внесена грошова застава використовується в порядку, визначеному статтею 382 цього Кодексу.

7. У разі втрати чи повного зіпсування товарів, ввезених на митну територію України тимчасово або з метою транзиту внаслідок аварії або дії непереборної сили, та відповідного документального підтвердження такої втрати чи повного зіпсування, митний режим тимчасового ввезення (транзиту) щодо таких товарів припиняється, а внесена грошова застава повертається власнику зазначених товарів, його спадкоємцю або уповноваженій ними особі.

Стаття 405. Ввезення на митну територію України громадянами особистих речей та домашніх тварин.

1. Особисті речі, що ввозяться громадянами на митну територію України, декларуються усно або, за бажанням власника таких речей чи на вимогу посадової особи митного органу, письмово.

2. Домашні тварини (в кількості не більше 3 ссавців, 6 птахів, 20 акваріумних риб), що тимчасово ввозяться на митну територію України, звільняються від застосування заходів гарантування, зазначених у частині другій цієї статті, та потребують подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України.

3. Особисті речі та домашні тварини, що ввозяться громадянами на митну територію України звільняються від оподаткування митними платежами а також не підлягають застосуванню до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та інших обмежень, встановлених статтею 122 цього Кодексу для підприємств у разі здійснення операцій з імпорту.

Стаття 406. Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України

1. Тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до 183  днів (який може бути як безперервним, так і з перервами) протягом календарного року.  Цей строк може бути продовжено митним органом з урахуванням форс-мажорних та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин.

2. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться нерезидентами на митну територію України, а також пальне, що міститься у звичайних баках таких транспортних засобів, встановлених заводом-виробником, не підлягають письмовому декларуванню, звільняються від оподаткування, а також від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України.

3. Громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити під письмове зобов’язання про зворотне вивезення один транспортний засіб особистого користування за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТЗЕД та причіп до нього за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом) на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до законодавства України підлягають сплаті при імпорті таких товарів. Зазначені товари можуть бути тимчасово ввезені за умови подання митному органу документів, що підтверджують право власності громадянина на такі товари та реєстрацію транспортного засобу на території відповідної країни.

4. Тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами, які за офіційним запрошенням прибувають у довготермінові відрядження на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк такого відрядження, за умови надання митному органу:

1) офіційного запрошенням організації, на підставі якого громадянин-нерезидент прибуває в Україну у довготермінове відрядження;

2) гарантійного зобов’язання організації, на підставі якого громадянин-нерезидент прибуває в Україну у довготермінове відрядження, про зворотне вивезення такого транспотного засобу.

5. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватись на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької (господарської) діяльності в Україні, бути розкомплектовані, а також відчужені чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Зазначені транспортні засоби можуть бути оформлені для постійного користування виключно після сплати митних платежів, які відповідно до законодавства України підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

6. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митний режим відмови на користь держави, або можуть бути оформлені для вільного обігу після сплати відповідних митних платежів, які відповідно до законодавства України підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

7. У разі втрати чи повного зіпсування тимчасово ввезених  транспортних засобів особистого користування внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, перебіг строку тимчасового ввезення  зупиняється за умови надання власником такого транспортного засобу митним органам достатніх доказів такого знищення або руйнування. Дозволяється поміщення таких транспортних засобів у митний режим відмови на користь держави чи знищення або руйнування.

8. Умови щодо реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України громадянами, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 407. Особливості ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування з метою транзиту через митну територію України

1. Громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави у сумі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, що ввозяться з метою транзиту особисто нерезидентами, на яких ці транспортні засоби постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

2. У разі порушення зобов’язання про транзит через митну територію України транспортних засобів особистого користування, за винятком випадків, коли таке порушення сталося внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, внесена грошова застава використовується в порядку, визначеному статтею 382 цього Кодексу.

3. У разі знищення чи повного руйнування транспортних засобів особистого користування, ввезених на митну територію України з метою транзиту, унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, перебіг передбачених для транзиту строків зупиняється, а внесена грошова застава повертається особі, яка внесла заставу, її спадкоємцю або уповноваженою ними особі, за умови надання такою особою митним органам достатніх доказів знищення чи руйнування транспортного засобу.

РОЗДІЛ XІ. СПРИЯННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПІД ЧАС ПЕРЕМІЩЕННЯ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

ГЛАВА 58. Заходи митних органів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України

Стаття 408. Порядок митного контролю і митного оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

1. Митні органи сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України відповідно до цього Кодексу та законів щодо охорони прав інтелектуальної власності.

2. Для цілей цього розділу:

1) об’єкти права інтелектуальної власності – це об’єкти авторського права і суміжних прав, винаходи, корисні моделі, торговельні марки, промислові зразки, зазначення походження товарів та сорти рослин;

2) правовласник – це особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об’єкт права інтелектуальної власності, або особа, яка діє від її імені в межах наданих повноважень.

3. Митний контроль і митне оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності та ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, здійснюються в загальному порядку з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

4. Заходи, пов’язані з призупиненням митного оформлення відповідно до положень цього розділу, застосовуються митними органами щодо товарів, які ввозяться в Україну для вільного обігу або вивозяться для вільного обігу за межі митної території України, за винятком:

1) особистих речей громадян;

2) товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності та переміщуються через митний кордон України для власного використання громадянами і не призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності, сукупна вартість яких не перевищує суму 1000 євро;

3) товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності та були виготовлені за згоди правовласника, проте без його згоди заявляються для митного контролю та митного оформлення;

4) припасів.

5. Вивезення з митної території у незмінному вигляді товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, забороняється до завершення процедури такого призупинення.

Стаття 409. Митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи веде митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності (далі – митний реєстр) на підставі заяв правовласників.

2. Правовласник, який має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об’єкт права інтелектуальної власності, має право подати до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності шляхом внесення відповідних відомостей до митного реєстру.

3. Порядок реєстрації об’єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі, включаючи форму заяви, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подання і розгляду заяви та ведення реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

4. Для сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, інформація про зареєстровані у митному реєстрі об’єкти права інтелектуальної власності надсилається всім митним органам України.

5. Після реєстрації об’єкта права інтелектуальної власності у митному реєстрі на підставі даних такого реєстру митні органи вживають заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України контрафактних товарів.

6. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи забезпечує оприлюднення переліку об’єктів права інтелектуальної власності, включених до митного реєстру.

7. Правовласник зобов’язаний повідомити спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи про закінчення (анулювання) дії реєстрації в Україні права інтелектуальної власності, а  також про часткову або повну передачу прав на об’єкт права інтелектуальної власності, внесеного до митного реєстру.

Стаття 410. Призупинення митного оформлення товарів на підставі даних митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності

1. Якщо митний орган на підставі даних митного реєстру виявляє ознаки порушення прав інтелектуальної власності щодо товарів, пред’явлених до митного контролю та митного оформлення, то їх митне оформлення призупиняється, а товари підлягають розміщенню на складах митних органів.

2. Рішення про призупинення митного оформлення товарів на строк до 10 робочих днів і в разі необхідності продовження цього строку не більше ніж на 10 робочих днів приймає керівник митного органу або особа, що його заміщує.

3. У день прийняття рішення про призупинення митного оформлення товарів, митний орган засобами факсимільного та/або електронного зв’язку повідомляє правовласника про факт пред’явлення цих товарів до митного оформлення, а декларанта – про причини призупинення їх митного оформлення, а також повідомляє декларантові найменування та адресу правовласника. У повідомленні правовласнику зазначаються: митне оформлення яких саме товарів призупинено, їх кількість, причини та термін призупинення, найменування та адреса власника товарів, а також інша необхідна інформація.

4. В разі призупинення митного оформлення швидкопсувних товарів строк призупинення складає 3 робочі дні і цей строк не може бути продовжений.

5. Використання правовласником інформації, що отримана ним від митного органу, можливо тільки для цілей, пов’язаних із призупиненням митного оформлення таких товарів.

6. Датою отримання повідомлення правовласником вважається день, коли митним органом таке повідомлення надіслано засобами факсимільного та/або електронного зв’язку.

7. Якщо протягом перших 10 робочих днів після отримання повідомлення про призупинення митного оформлення товарів правовласник письмово не поінформує  митний орган, що призупинив митне оформлення таких товарів, про звернення до суду з метою забезпечення захисту прав інтелектуальної власності або не звернеться до такого митного органу з письмовим мотивованим клопотанням про продовження строку призупинення митного оформлення, то товари, митне оформлення яких було призупинено, підлягають митному оформленню в установленому порядку за відсутності ознак порушення митних правил.

8. Якщо протягом перших 10 робочих днів після отримання повідомлення про призупинення митного оформлення товарів правовласник письмово поінформує такий митний орган про звернення до суду з метою забезпечення захисту прав інтелектуальної власності або звернеться до такого митного органу з письмовим мотивованим клопотанням про продовження строку призупинення митного оформлення, то призупинення митного оформлення вказаних товарів може бути продовжено митним органом, але не більше ніж на 10 робочих днів.

9. Якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, правовласник подасть митному органу, що призупинив митне оформлення товарів, ухвалу суду про заборону вчинення певних дій у справі про порушення прав інтелектуальної власності або інше рішення з цього питання, винесене (прийняте) іншими уповноваженими державними органами, митний орган продовжує призупинення митного оформлення товарів на строк, встановлений цими органами.

10. Якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, до митного органу, що призупинив митне оформлення товарів, не буде подано ухвалу суду про заборону вчинення певних дій у справі про порушення прав інтелектуальної власності або відповідне рішення іншого уповноваженого  державного органу, то товари, щодо яких було прийнято рішення про призупинення митного оформлення, підлягають митному оформленню в установленому порядку за відсутності ознак порушення митних правил.

11. Правовласник у випадку призупинення митним органом митного оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, за відсутності вагомих причин вважати такі товари контрафактними, протягом строків, зазначених в частині другій цієї статті, може письмово звернутися до митного органу щодо надання згоди для поновлення митного оформлення таких товарів. У такому випадку правовласник не має права вимагати знищення такого товару від його власника.

12. Правовласник та/або декларант можуть з дозволу митного органу брати проби і зразки товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, і передавати їх на експертизу. Копії висновків, отриманих за результатами експертизи, подаються митному органу.

13. Зразки товарів разом з копією висновку експертизи мають бути повернені митному органу до закінчення строків, зазначених у частині другій цієї статті. Правовласник несе виключну відповідальність за проведення такої експертизи.

14. Якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, порушення прав інтелектуальної власності під час переміщення через митний кордон України товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, буде підтверджене висновком експертизи, проведеної відповідним уповноваженим органом, то в установленому цим Кодексом порядку митний орган порушує справу про порушення митних правил, а товари – безпосередні предмети правопорушення вилучаються.

15. У разі призупинення митного оформлення товарів, зазначених у цій статті, відшкодування митним органам витрат, пов’язаних із зберіганням цих товарів, здійснюється за рахунок правовласника.

16. У випадку, передбаченому частиною десятою цієї статті, відшкодування декларанту та іншим особам витрат та збитків, спричинених призупиненням митного оформлення, здійснюється за рахунок правовласника.

Стаття 411. Призупинення митного оформлення товарів за ініціативою митного органу

1. За наявності достатніх підстав вважати, що внаслідок переміщення через митний кордон України товарів, щодо яких правовласником не подано заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності відповідно до статті 409 цього Кодексу, можуть бути порушені такі права, митний орган може за власною ініціативою призупинити митне оформлення зазначених товарів.

2. Митний орган вживає заходів щодо призупинення за власною ініціативою митного оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, виключно за умови наявності відомостей про правовласника.

3. У разі ввезення на митну територію України або вивезення за її межі товарів, зазначених у частині першій цієї статті, митний орган, що здійснює митне оформлення таких товарів, у той же день надсилає правовласнику та декларанту повідомлення, зазначене у частині третій статті 410 цього Кодексу. Датою отримання правовласником та декларантом повідомлення вважається день, коли митним органом таке повідомлення надіслано зазначеними засобами зв’язку.

4. Перед повідомленням правовласника про можливе порушення  його прав митний орган може запросити у правовласника будь-яку інформацію, яка може допомогти у підтверджені або спростуванні наявності зазначеного порушення. Такий запит може містити виключно інформацію щодо фактичної або очікуваної кількості товарів та їх характеру

5. Якщо правовласник протягом 3 робочих днів подасть митному органу, що надіслав йому повідомлення, заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності, то митне оформлення таких товарів призупиняється на строк, передбачений частиною другою статті 410 цього Кодексу, а декларант невідкладно інформується про причини призупинення, після чого вчиняються дії згідно з положеннями частин сьомої – шістнадцятої  статті 410 цього Кодексу.

6. У разі призупинення митного оформлення товарів, зазначених у цій статті, відшкодування митним органам, власнику товарів та декларанту витрат, пов’язаних зі зберіганням цих товарів, здійснюється за рахунок правовласника.

7. Якщо правовласник у визначений строк не подасть митному органу заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності, то митне оформлення   товарів, що містять такий об’єкт права інтелектуальної власності, здійснюється в установленому порядку.

Стаття 412. Спрощена процедура знищення товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності

1. У разі призупинення за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, вони можуть бути знищені під митним контролем за спрощеною процедурою до розгляду судом справи щодо порушення прав інтелектуальної власності по суті та за умови відсутності обмежень, встановлених відповідно до рішень інших уповноважених державних органів у строки, що не перевищують визначені частиною другою статті  410 цього Кодексу.

2. Така процедура може бути застосована в разі, якщо  після отримання повідомлення про призупинення митного оформлення товарів правовласник письмово поінформує митний орган, який призупинив митне оформлення, про те, що відповідні товари порушують належні йому майнові права інтелектуальної власності, та надасть митному органу в письмовому вигляді згоду власника товарів на їх знищення.

3. Правовласник несе відповідальність за достовірність наданої до митного органу інформації згідно з законодавством.

4. Перед знищенням товарів відбираються їх зразки, які зберігаються митним органом протягом року в таких умовах, щоб вони могли бути елементами доказу, прийнятними в судових процедурах, де може  бути необхідним їхнє використання.

5. Знищення товарів за спрощеною процедурою здійснюється за рахунок правовласника та під його відповідальність шляхом поміщення їх власником товарів у митний режим знищення або руйнування відповідно до положень цього Кодексу.

6. У разі надання згідно з положеннями цієї статті власником товарів згоди на знищення за спрощеною процедурою товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, та наступного знищення таких товарів, власник товарів звільняється від адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 496 цього Кодексу.

7. В разі, якщо товари, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, які включені до митного реєстру, та товари, щодо яких правовласником не подано заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності, переміщувалися з порушенням прав інтелектуальної власності, не були виявлені митним органом, правовласник не має права на відшкодування будь-яких матеріальних збитків у зв’язку з тим, що відносно таких товарів не було вжито заходів щодо запобігання їх переміщенню через митний кордон України.

Стаття 413. Взаємодія митних органів з іншими органами державної влади у сфері захисту права інтелектуальної власності

При здійсненні контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, митні органи взаємодіють з іншими органами державної влади, уповноваженими у сфері захисту права інтелектуальної власності, в порядку, що визначається законодавством України.

Стаття 414. Зміна маркування на товарах та їх упаковці

1. У процесі здійснення митного оформлення допускається зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на товарах або їх упаковці з метою усунення ознак порушень прав інтелектуальної власності за умови узгодження таких операцій з правовласником або на його вимогу. Такі операції здійснюються за рахунок правовласника або інших осіб за домовленістю з ними.

2. За результатами операцій, зазначених у частині першій цієї статті, складається акт про відсутність ознак порушення прав інтелектуальної власності, який підписується, в тому числі, правовласником.

РОЗДІЛ ХІІ. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ

ГЛАВА 59. Загальні положення

Стаття 415. Митна вартість товарів

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 416. Цілі використання відомостей про митну вартість

Відомості про митну вартість товарів використовується для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунків під час застосування штрафів та інших санкцій і стягнень, у випадках, встановлених цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Стаття 417. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України

1. Визначення митної вартості товарів здійснюється при нарахуванні митних платежів, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених цим Кодексом та законами України.

2. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

3. Митна вартість товарів які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 60 цього Кодексу у порядку, встановленому статтею 423 цього Кодексу.

4. Визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно положень статей 431, 432 цього Кодексу.

5. У випадках, встановлених цим Кодексом, митна вартість товарів може бути визначена до перетину товаром митного кордону України.

6. При визначенні митної вартості носіїв інформації, які імпортуються, що містять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних, враховується лише вартість носія інформації за умови виділення з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, вартості програмного забезпечення та/або вартості носія. Відомості щодо вартості програмного забезпечення та/або вартості носія повинні базуватися на документально підтверджених даних.

При цьому слід враховувати, що:

1) термін «носій інформації» не стосується інтегральних мікросхем, напівпровідників та інших подібних пристроїв чи виробів, в які інкорпоровані такі інтегральні мікросхеми чи пристрої;

2) термін «програмне забезпечення» не стосується звукових, кіно- та відеозаписів.

7. Основою для визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, є ціна угоди, тобто ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті за товари при їх продажу на експорт до митної території України, скоригована, за необхідності, відповідно до положень статті 421 цього Кодексу.

8. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами національного бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Стаття 418. Заявлення митної вартості товарів

1. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому главою 12 цього Кодексу та цією главою.

2. Декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов’язаний:

1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом;

2) подавати митному органу відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов’язані із коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

3. Декларант, який заявляє митну вартість товару, має право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості, у разі потреби уточнення інформації;

2) письмово звертатися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під надання гарантій відповідно до розділу ІХ цього Кодексу, або сплатити митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, у разі відсутності у декларанта на момент митного оформлення достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати рішення митного органу щодо корегування митної вартості оцінюваних товарів шляхом письмового звернення до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи та/або до суду.

5) оскаржувати бездіяльність митного органу щодо неприйняття рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів протягом строків, установлених статтею 94 цього Кодексу для завершення митного оформлення;

6) приймати самостійне рішення про необхідність корегування митної вартості після випуску товарів у порядку, визначеному статтею 110 цього Кодексу;

7) отримувати від митного органу відповідь та докази відсутності впливу взаємозв’язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

4. Для заявлення митної вартості товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту разом із митною декларацією може подаватись декларація митної вартості.

5. Декларація митної вартості подається в установленому порядку митному органу, що проводить митне оформлення одночасно з вантажною митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення документами.

6. Декларація митної вартості надається у випадках:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, і якщо вони не включалися до ціни;

2) коли покупець та продавець пов’язані між собою.

7. В інших випадках, декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта.

8. Декларація митної вартості не надається у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує еквівалент 5000 євро

9. В декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів та надані підтверджуючі зазначене документи.

10. Відомості, вказані в частині дев’ятій цієї статті, заявляються в декларації митної вартості і є відомостями, необхідними для митних цілей

11. Форма декларації митної вартості і правила її заповнення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

12. Декларація митної вартості в письмовому та електронному вигляді у необхідних випадках є складовою частиною митної декларації.

13. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України у режимах відмінних від режиму імпорт, здійснюється при декларуванні товару шляхом заявлення відомостей про числове значення митної вартості і підтверджуючих документів в митній декларації.

Стаття 419. Документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості

1. Одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які визначені статтею 106 цього Кодексу, та підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, підтверджуючими митну вартість є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частині шостій статті 418 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об‘єктом купівлі-продажу);

4) банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню.

3. У випадку, якщо документів, зазначених у частині другій цієї статті недостатньо для підтвердження заявленої митної вартості, декларант на письмову вимогу митного органу може за наявності надати такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, що пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі  здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних з виконанням умов договору (контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосуються оцінюваних товарів та які є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію вантажної митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

9) сертифікат про походження товару.

4. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов’язані між собою, декларант подає, за наявності, митному органові:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

5. Забороняється вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в даній статті.

6. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Стаття 420. Контроль митної вартості товарів

1. Контроль митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

2. Контроль митної вартості товарів, декларованої за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться з поміщенням в митний режим імпорту, – здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

3. За результатами здійснення контролю митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість, або приймає письмове рішення про її корегування відповідно до положень статті 421 цього Кодексу.

4. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості;

2) упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

3) надавати декларанту письмову інформацію про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана;

4) надавати декларанту письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у випадку корегування митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування;

5) за зверненням декларанта випускати товари, що декларуються, у вільний обіг за умови забезпечення сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу ІХ цього Кодексу;

5. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 419 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

2) здійснювати корегування заявленої митної вартості товарів у разі неможливості визнання митної вартості, заявленої декларантом;

3) проводити в порядку, визначеному статтями 59 – 68 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після закінчення їх митного контролю та митного оформлення із обов’язковим повідомленням про це декларанта разом із підставами проведення такої перевірки.

Стаття 421. Корегування митної вартості товарів

1. Рішення про корегування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням під митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом або декларантом виявлено, що заявлено неповні (недостовірні) відомості про митну вартість товарів, в тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

2. Митна вартість вважається невірно визначеною декларантом, а заявлені відомості – неповними (недостовірними) тільки у випадках:

1) невірно проведеного розрахунку митної вартості;

2) неподання документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком, наведеним у частині другій статті 419 цього Кодексу);

3. Прийняте митним органом письмове рішення про корегування заявленої митної вартості товарів повинно містити обґрунтування чисельного значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування.

4. Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про корегування митної вартості товарів декларант (за згодою) здійснює корегування заявленої митної вартості в терміни, що не перевищують термінів випуску товарів,  установлених цим Кодексом.

5. У разі незгоди декларанта з письмовим рішенням митного органу про коригування митної вартості, митний орган у вигляді письмового рішення відмовляє у випуску товарів.

6. За зверненням декларанта митний орган зобов’язаний випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, або забезпечення їх сплати шляхом надання гарантій відповідно до розділу ІХ цього Кодексу.

7. Якщо під час митного оформлення митний орган не має обґрунтованих підстав вважати, що митна вартість товарів невірно визначена декларантом, він визнає зазначену митну вартість.

8. У разі наявності у митного органу сумнівів щодо достовірності поданих до митного оформлення відомостей, митний орган може прийняти рішення про здійснення контролю заявленої декларантом митної вартості після випуску товару у вільній обіг шляхом проведення документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи відповідно до статей 59 – 68 цього Кодексу із обов’язковим повідомленням про це декларанта разом із підставами такої незгоди.

9. У випадку, зазначеному у частині восьмій цієї статті, митний орган має право запитувати додаткові документи, визначені у частині четвертій статті 419 цього Кодексу.

10. У разі, коли митний орган не може аргументовано підтвердити свої сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості товарів, вважається, що вона визначена правильно.

11. Строк проведення перевірки, зазначеної у частині сьомій цієї статті не повинен перевищувати 20-денний строк з дати випуску товару.

12. Якщо за результатами проведення контролю заявленої декларантом митної вартості після випуску товару у вільній обіг, у відповідності до частини восьмої цієї статті митний орган прийняв рішення, що митна вартість є невірно визначеною декларантом, він письмово повідомляє декларанта про таке рішення разом із підставами його прийняття відповідно до частини другої цієї статті таким чином, щоб декларант мав можливість у 10 денний строк (термін) з дати отримання зазначеного рішення надати письмову відповідь.

13. Якщо митний орган в 20-денний строк з дати випуску товару не прийняв рішення про те, що митна вартість є невірно визначеною декларантом, митна вартість є остаточно визнаною.

14. У разі згоди декларанта з рішенням про корегування митної вартості, декларант самостійно, протягом 10 календарних днів від дати отримання письмового рішення, здійснює корегування неповних (недостовірних) відомостей та доплату митних платежів, обчислених з урахуванням скорегованих відомостей

15. У випадку незгоди декларанта з рішенням щодо корегування заявленої митної вартості товарів після випуску товарів у вільний обіг, перерахунок належних до сплати митних платежів здійснюється митним органом.

Стаття 422. Додержання вимог щодо конфіденційності інформації, що стосується митної вартості товарів

Інформація, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, не може без спеціального дозволу особи чи органу, що подають таку інформацію, розголошуватися або передаватися третім особам, включаючи інші органи державної влади, крім подання її у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

ГЛАВА 60. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, та порядок їх застосування

Стаття 423. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорт, здійснюється за такими методами:

1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору  щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

д) резервного.

2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

3. Кожний наступний метод застосовується тільки якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до положень цього Кодексу.

4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з  метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 425 і 426 цього Кодексу. В ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з вимогами статей 425 і 426 цього Кодексу за основу вартості може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до вимог статті 428 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до вимог статті 429 цього Кодексу.

6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта

8. У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 430 цього Кодексу.

Стаття 424. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)

1. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться для вільного обігу, використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої статті 421 цього Кодексу;

4) покупець і продавець не є пов’язаними між собою особами або хоч і є пов’язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

2. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не є визначеними кількісно і достовірними та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

3. Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, перелічені в пункті 2 частини першої статті 423 цього Кодексу.

4. Митною вартістю товарів, які імпортуються, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно  до частини п’ятої цієї статті.

5. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних з продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

6. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано.

7. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

8. Платежі не обов’язково мають можуть бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема але невиключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

9. Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов’язані з оцінюваними товарами, не є частиною не включаються  до митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

10. Розрахунки згідно з цією статтею робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

11. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов’язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку їх упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв’язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Платежі за право демонстрування, публічного показу, публічного сповіщення (трансляції та/або ретрансляції), публічної демонстрації, публічного виконання та/або розповсюдження аудіовізуальних творів, зокрема фільмів, для митних цілей вважаються тотожними витратам на відтворення оцінюваних товарів (аудіовізуальних творів) в Україні і не додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Терміни «демонстрування», «публічний показ», «публічне сповіщення», «трансляція», «ретрансляція», «публічна демонстрація», «публічне виконання», «розповсюдження», «аудіовізуальний твір», «фільм» застосовуються у значенні, передбаченому Законами України «Про авторське право і суміжні права», «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення».

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів, визначення ознак товарів, за якими вони співвідносяться з ідентичними або подібними товарами визначається Кабінетом Міністрів України.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

12. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

13. Визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, здійснюється в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не мають істотного впливу на вартість товару;

2) відсутні обставини, пов’язані з продажем або ціною товару, які не дають можливості визначити його митну вартість.

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов’язаними між собою особами або хоч і є пов’язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

14. Той факт, що продавець і покупець є пов’язаними між собою особами, саме по собі не може служити підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну

15. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини зазначені у статті 423 цього Кодексу вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен  надати декларантові свої письмові обґрунтування того вважати, що такий вплив мав місце.

16. В разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу слід вважати, що взаємовідносини не вплинули на ціну.

17. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв’язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

18. Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов’язаними між собою у розумінні визначення, наведеного у підпункті 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

19. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб’ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов’язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один з критеріїв, визначених у підпункті 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

20. При продажу товарів між пов’язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час:

1) вартості договору при продажу непов’язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 428 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 429 цього Кодексу.

21. У здійснення вищенаведених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов’язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов’язані між собою.

22. Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1 – 3 частини двадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

23. Використані декларантом відомості повинні бути об’єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

24. Право на автоматичне застосування цього методу визначення митної вартості мають уповноважені економічні оператори,  великі платники податків та  інші підприємства, які імпортують в Україну сировину для виробництва і не мають податкового боргу,  а також  підприємства, які є учасниками асоціацій, спілок та інших об’єднань імпортерів та виробників, якщо митна вартість, що ними заявляється, відповідає ціновій інформації, отриманій митними органами від зазначених об’єднань.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість в таких випадках під час митного оформлення подаються лише:

1) декларація митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа;

4) банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

5) документи для підтвердження витрат на ввезення та страхування,  якщо за умовами поставки такі витрати не включено у вартість товару.

25. Контроль правильності визначення митної вартості здійснюється в таких випадках виключно після закінчення митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.

Стаття 425. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів

1. У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 424 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість угоди щодо ідентичних товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

2. Якщо при застосуванні цієї статті виявляється більш ніж одна вартість ідентичних товарів, для визначення митної вартості використовується найменша така вартість.

3. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

4. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

5. Ціна угоди щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

6. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

7. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 – 7 частини одинадцятої статті 424 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

8. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість угоди щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Стаття 466. Спеціальна митна статистика

1. Спеціальна митна статистика – це система збирання, опрацювання, аналізу, поширення, збереження, захисту та використання статистичної інформації, що відображає діяльність митних органів при здійсненні ними митної справи.

2. Спеціальна митна статистика ведеться з метою забезпечення завдань, покладених на митну службу України відповідно до чинного законодавства.

3. Порядок ведення спеціальної митної статистики визначається законодавством.

Стаття 467. Документи та відомості, що використовуються для формування митної статистики

Для формування митної статистики використовуються документи та відомості, що подаються до митних органів центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами згідно з нормами цього Кодексу, якими визначається порядок здійснення митного контролю та митного оформлення.

Стаття 468. Використання інформації, що надається митним органам

1. Інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органам виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).  Надання  інформації Міністерству фінансів України про обсяги експорту та імпорту конкретних видів товарів здійснюється на підставі наказів зазначеного Міністерства.

2. Інформація щодо експортно-імпортних операцій конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності може надаватися лише органам досудового слідства у зв’язку з розслідуванням ними кримінальних справ, органам Державної податкової служби, а також, за письмовими вмотивованими запитами – державному уповноваженому Антимонопольного комітету України та голові територіального відділення Антимонопольного комітету України у зв’язку з розслідуванням ними антиконкурентних узгоджених дій.

Стаття 469. Використання статистичної інформації з питань зовнішньої торгівлі

Статистична інформація з питань зовнішньої торгівлі використовується для:

1) визначення стратегії, тактики та основних напрямів розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

2) аналізу та прогнозування зовнішньоекономічної політики і ситуації, що склалася чи складатиметься на світовому ринку;

3) проведення переговорів з торговельно-економічних питань;

4) застосування заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

5) складання торговельного та платіжного балансів України, планування і проведення валютно-фінансової політики;

6) визначення ринків збуту товарів;

7) формування статистики зовнішньоекономічних зв’язків України.

Стаття 470. Відомчі класифікатори

1. Відомчі класифікатори інформації з питань митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затверджуються наказом міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи здійснює впровадження та ведення цих класифікаторів.

2. Порядок ведення класифікаторів, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Класифікатори, зазначені у частині першій цієї статті, використовуються виключно для цілей, передбачених цим Кодексом.

4. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи інформує органи державної влади та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності про зміни і доповнення, внесені до класифікаторів, зазначених у частині першій цієї статті в строк, не пізніше ніж за 10 днів до набрання чинності такими змінами та доповненнями.

Стаття 471. Облік осіб, що здійснюють операції з товарами

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи веде централізований облік осіб, що здійснюють операції з товарами. Порядок обліку осіб, що здійснюють операції з товарами, визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Постановка на облік осіб, що здійснюють операції з товарами, здійснюється митним органом за місцезнаходженням таких осіб, у термін, що не перевищує вісім робочих годин з моменту їх звернення шляхом присвоєння облікового номеру, який формується з коду Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,  та номеру, присвоєного митним органом.

3. Постановка на облік осіб, що здійснюють операції з товарами, здійснюється одноразово:

1) за зверненням такої особи до уповноваженого митного органу;

2) при першому здійсненні такою особою митних формальностей.

4. Митний орган  після постановки на облік повідомляє особу про взяття її на облік та її обліковий номер.

5. Обліковий номер особи дійсний на всій митній території України в будь-якому митному органі. Один і той ж самий обліковий номер не може бути присвоєний іншій особі.

6. Подвійний облік осіб в різних митних органах забороняється.

РОЗДІЛ XVI. УКРАЇНСЬКА КЛАСИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ГЛАВА 66. Ведення Української класифікації товарів зовнішньо­економічної діяльності

Стаття 472. Структура та застосування Української класифікації товарів зовнішньо­економічної діяльності

1. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується Законом України «Про Митний тариф України».

2. В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

3. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев’ятий та десятий знаки цифрового коду.

4. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Стаття 473. Ведення роботи з питань класифікації товарів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності

1. Ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Робота з питань класифікації товарів за УКТЗЕД передбачає:

1) відстеження та облік змін і доповнень до міжнародної основи УКТЗЕД, пояснень та інших рішень по тлумаченню цієї основи, що приймаються Всесвітньою митною організацією;

2) підготовку пропозицій по внесенню змін до УКТЗЕД;

3) деталізацію УКТЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру;

4) забезпечення однакового підходу при класифікації товарів всіма посадовими особами митних органів;

5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД та щодо класифікації певних видів товарів у складних випадках;

6) розроблення пояснень та рекомендацій до УКТЗЕД  та забезпечення їх опублікування;

7) своєчасне ознайомлення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з  рішеннями та інформацією, (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТЗЕД;

8) ведення та зберігання в актуалізованому стані еталонного примірника УКТЗЕД (у паперовому та електронному вигляді);

9) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТЗЕД.

3. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли неможливо однозначно класифікувати товар згідно з положеннями Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України.

Стаття 474. Класифікація товарів

1. Товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

2. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

3. На вимогу посадової особи митного органу декларант зобов’язаний надати усі наявні документально підтверджені відомості для підтвердження заявленого ним коду товару, поданого до митного оформлення.

4. У випадку виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

5. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов’язковими. Такі рішення оприлюднюється в установленому законодавством порядку. У випадку, коли таке рішення суперечить положенням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України, воно може бути оскаржене відповідно до норм цього Кодексу.

6. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів за УКТЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

7. За зверненням декларанта, якому належать товари, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи, митні органи приймають попередні рішення про класифікацію таких товарів згідно з УКТЗЕД. Порядок прийняття та відкликання зазначених рішень визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 475. Надання зразків товарів під час здійснення класифікації товарів

1. З метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх відповідності опису класифікаційних групувань УКТЗЕД декларант може надавати митним органам зразки товарів та техніко-технологічну документацію на такі товари для проведення експертизи.

2. Порядок надання зразків товарів та техніко-технологічної документації на них, строки і порядок проведення експертизи, а також порядок розпорядження зразками та документацією визначаються Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ XVІI. ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ КОНТРАБАНДІ

ГЛАВА 67. Заходи щодо запобігання та протидії контрабанді

Стаття 476. Контрольовані поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

1. Відповідно до законів України митні органи з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь у цьому, разом з іншими державними органами (підрозділами), що мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, можуть використовувати метод контрольованої поставки зазначених засобів, речовин і прекурсорів.

2. Порядок проведення контрольованої поставки визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України, погодженим із Генеральною прокуратурою України та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України.

Стаття 477. Переміщення товарів під негласним контролем

1. З метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб, причетних до вчинення контрабанди, а також з метою вилучення товарів, що незаконно переміщуються через митний кордон України, таке переміщення товарів може здійснюватися під контролем і оперативним наглядом правоохоронних органів.

2. Порядок проведення переміщення товарів під негласним контролем визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в справах охорони державного кордону України, погодженим з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України.

РОЗДІЛ XVІІІ. ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ ТА  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ

ГЛАВА 68. Загальні положення

Стаття 478. Поняття порушення митних правил

1. Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом або іншими законами, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

2. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Стаття 479. Відповідальність за порушення митних правил

1. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом.

2. Суб’єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами – посадові особи цих підприємств.

3. Притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не звільняє суб’єктів такої відповідальності від обов’язку щодо сплати митних платежів.

Стаття 480. Особливості відповідальності за деякі види порушень митних правил

Вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 489, статтею 490, частиною третьою статті 498, статтею 501 цього Кодексу, внаслідок аварії або дії непереборної сили та/або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення помилок у митній декларації, якщо вони не є результатом умислу або грубої недбалості й не повторюються регулярно, (стаття 109 цього Кодексу) не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Стаття 481. Види стягнень за порушення митних правил

За порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

3) конфіскація товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних угод про транспортне сполучення), транспортних засобів,  що використовувалися для переміщення товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

Стаття 482. Основні і додаткові види стягнення

1. Попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення.

2. Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, може застосовуватися як основний і як додатковий вид стягнення.

3. За одне і те саме порушення митних правил може накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється відповідальність за порушення митних правил, передбачається основне і додаткове стягнення, застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 487 цього Кодексу.

Стаття 483. Попередження

Попередження як стягнення за порушення митних правил є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у майбутньому. Рішення про попередження приймається керівником митного органу або його заступником у формі постанови про накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 547 цього Кодексу. Постанова оголошується правопорушникові.

Стаття 484. Штраф

Штраф є грошовим стягненням, що накладається на осіб за порушення митних правил у випадках і межах, встановлених цим Кодексом.

Стаття 485. Конфіскація

1. Конфіскація як стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. При цьому механічні транспортні засоби та несамохідні транспортні засоби, що буксируються ними, розглядаються як самостійні об’єкти конфіскації.

2. Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

3. Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.

Стаття 486. Забезпечення законності у разі застосування стягнень до порушників митних правил

1. Стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

2. Додержання вимог законодавства у разі застосування стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку митних органів вищого рівня та їх посадових осіб, права оскарження та інших встановлених законодавством України заходів.

Стаття 487. Строки накладення стягнень у справах про порушення митних правил

1. Адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а у разі вчинення правопорушень, передбачених статтями 489, 497 – 505 цього Кодексу – не пізніше ніж через два місяці з дня їх виявлення.

2. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

3. Адміністративне стягнення у вигляді конфіскації товарів, зазначених у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, може бути накладено не пізніше ніж через 1095 днів з дня виявлення правопорушення.

ГЛАВА 69. Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення

Стаття 488. Порушення режиму зони митного контролю

Проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, громадян, які не перетинають митний кордон України, а також посадових осіб органів державної влади, які не здійснюють види контролю, зазначені у статті 32 цього Кодексу, з порушенням порядку, встановленого статтею 46 цього Кодексу, –

тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 489. Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем

1. Проведення з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації – отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, операцій, передбачених статтями 39, 128 цього Кодексу, без дозволу митного органу, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації – отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу митного органу, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 129 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації – отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Видача без дозволу митного органу або втрата товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації – отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 490. Недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів

1. Перевищення встановленого статтею 242 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного митного органу – від одного підрозділу цього органу до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби не більше, ніж на одну добу, – 

тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Повторне вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, а так само перевищення встановленого статтею 242 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше, ніж на одну добу, але не більше, ніж на десять діб, – 

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Перевищення встановленого статтею 242 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше, ніж на десять діб, а так само втрата чи видача без дозволу цих товарів –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 491. Порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю

Порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законом, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законом – також конфіскацію цих товарів.

Стаття 492. Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення

Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законом – також конфіскацію цих товарів.

Стаття 493. Пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання

Пересилання через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України, а також пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання актами Всесвітнього поштового союзу, – тягне за собою конфіскацію цих товарів.

Стаття 494. Перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів, документів

1. Перешкоджання посадовій особі митного органу під час  здійснення нею митного контролю або провадження в справі про контрабанду чи порушення митних правил у доступі до товарів, транспортних засобів, документів, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Повторне вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, а так само перешкоджання посадовій особі митного органу, невиконання її вимог під час проведення перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем, чи документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 495. Неподання митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем

Неподання утримувачем магазину безмитної торгівлі, складу тимчасового зберігання, митного складу, вантажного митного комплексу, особою, відповідальною за експлуатацію складу організації – отримувача гуманітарної допомоги, митному органу в термін, визначений цим органом, звіту про рух товарів, а також порушення порядку ведення обліку таких товарів –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 496. Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності

Ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та конфіскацію товарів, що переміщуються з порушенням права інтелектуальної власності.

Стаття 497. Порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів за межі цієї території та/або встановленого законодавством порядку проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони

Порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів з цієї території, а так само встановленого законодавством порядку проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони, –  

тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 498. Порушення порядку зберігання товарів на митних складах та здійснення операцій із цими товарами

1. Проведення з товарами, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, операцій, передбачених частинами другою та третьою статті 274 цього Кодексу, без дозволу митного органу, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Зміна стану товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, без дозволу митного органу, а так само невжиття передбачених частиною п’ятою статті 277 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк зберігання яких в режимі митного складу закінчився, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Видача без дозволу митного органу або втрата товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 499. Порушення порядку та строків розпорядження товарами, розміщеними у магазині безмитної торгівлі

Порушення встановлених цим Кодексом порядку та строків розпорядження товарами, розміщеними у магазині безмитної торгівлі, у разі ліквідації магазину або зупинення дії дозволу на його відкриття та експлуатацію, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 500. Порушення порядку здійснення операцій з переробки товарів

Порушення встановленого цим Кодексом та іншими актами законодавства порядку здійснення операцій з переробки товарів, у тому числі не вивезення за межі митної території України (не ввезення на митну територію України) товарів, що переміщувалися через митний кордон України з метою переробки, та/або продуктів їх переробки після закінчення строку переробки, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 501. Перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів

1. Перевищення встановленого відповідно до цього Кодексу строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України не більше, ніж на три доби, –

тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Повторне вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, а так само перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше, ніж на три доби, але не більше, ніж на десять діб, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше, ніж на десять діб, –

тягне за собою накладення штрафу у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 502. Дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем

Дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем, тобто їх переміщення через митний кордон України поза місцем розташування митного органу або поза часом здійснення митного оформлення, або з використанням незаконного звільнення від митного контролю, –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу, а у разі, якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законом – також конфіскацію цих товарів.

Стаття 503. Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю

Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, а так само переміщення товарів через митний кордон України з поданням митному органу як підстави для митного оформлення цих товарів підроблених документів, документів, одержаних незаконним шляхом, документів, що містять неправдиві дані, або документів, що є підставою для переміщення через митний кордон України інших товарів, за відсутності складу правопорушення, передбаченого статтею 505 цього Кодексу, –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, транспортних засобів комерційного призначення із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а у разі, якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законом – також конфіскацію цих товарів.

Стаття 504. Зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю

Зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законом – також конфіскацію цих товарів.

Стаття 505. Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків або зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати податків

Заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків або зменшення їх розміру або несплата податків у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати податків, за відсутності ознак злочину; використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

РОЗДІЛ ХІХ. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ

ГЛАВА 70. Порядок провадження у справах про порушення митних правил

Стаття 506. Поняття провадження у справі про порушення митних правил

1. Завданням провадження в справах про порушення митних правил є: своєчасне,  всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної  справи, вирішення її в точній відповідності з   законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, запобігання порушенням.

2. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 528 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв’язку з оскарженням (опротестуванням).

Стаття 507. Правове забезпечення провадження у справах про порушення митних правил

Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, – відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Стаття 508. Порушення справи про порушення митних правил

Справа про порушення митних правил вважається розпочатою з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Стаття 509. Обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил

Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 510. Посадові особи, уповноважені складати протоколи про порушення митних правил

Протокол про порушення митних правил мають право складати:

1) посадові особи, які відповідно до посадових інструкцій уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення і пропуск товарів, транспортних засобів через митний кордон України і які безпосередньо виявили порушення митних правил;

2) посадові особи підрозділів по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митних органів, які згідно з посадовими обов’язками мають таке право;

3) інші посадові особи, уповноважені керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або керівником митниці.

Стаття 511. Приводи і підстави для порушення справи про порушення митних правил

Приводами і підставами для порушення справи про порушення митних правил є:

1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил;

2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у статті 32 цього Кодексу;

3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Стаття 512. Мова, якою здійснюється провадження у справі про порушення митних правил

1. Провадження у справі про порушення митних правил здійснюється державною мовою.

2. Особи, які беруть участь у провадженні у справі про порушення митних правил і не володіють мовою, якою здійснюється провадження, мають право робити заяви, давати пояснення, подавати клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача.

Стаття 513. Посадові особи митних органів, які здійснюють провадження у справі про порушення митних правил

1. Провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення. Окремі процесуальні дії у справі про порушення митних правил можуть вчинятися посадовими особами, уповноваженими складати протоколи про порушення митних правил відповідно до статті 510 цього Кодексу, а у випадку, передбаченому статтею 538 цього Кодексу, – також посадовими особами іншого митного органу.

2. Керівник підрозділу по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи або його заступники мають право передавати справу про порушення митних правил для здійснення провадження з однієї митниці до іншої.

3. Посадові особи підрозділу по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи можуть здійснювати провадження у будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній будь-яким митним органом України.

Стаття 514. Протокол про порушення митних правил

1. Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

2. Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані:

1) дату і місце його складення;

2) посаду, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;

3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;

4) місце, час вчинення та суть порушення митних правил;

5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає відповідальність за таке порушення;

6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;

7) відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 531 цього Кодексу;

8) інші необхідні для вирішення справи відомості.

3. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків – і свідками.

4. Якщо особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.

5. У разі складення протоколу особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, роз’яснюються її права, передбачені статтею 518 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.

6. У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата та час розгляду справи про порушення митних правил.

7. Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил.

8. У разі відмови особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується особою, що склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим, навіть якщо особа, яка вчинила порушення митних правил і притягується до відповідальності, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно.

9. Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби комерційного призначення та документи, зазначені в протоколі, передаються до митниці, в зоні якої виявлено порушення митних правил.

Стаття 515. Докази у справі про порушення митних правил.

1. Доказами в справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються:

1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;

2) поясненнями свідків;

3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;

4) висновком експерта;

5) іншими документами та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами – безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

2. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні  всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Стаття 516. Провадження у справі про порушення митних правил за матеріалами, одержаними від правоохоронних органів

У разі закриття кримінальної справи про контрабанду за наявності в діях особи, щодо якої було порушено цю справу, ознак порушення митних правил матеріали про таке порушення передаються до митного органу або до суду для притягнення зазначеної особи до адміністративної відповідальності. Постанова по такій справі виноситься у строк, передбачений частиною другою статті 487 цього Кодексу.

Стаття 517. Особи, які беруть участь у провадженні у справах про порушення митних правил

Участь у провадженні у справах про порушення митних правил беруть:

1) особи, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил;

2) особи, права яких оспорено, не визнано або порушено у справі про порушення митних правил;

3) представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил або права яких оспорено, не визнано або порушено у справі про порушення митних правил (законні представники, представники, що діють на підставі довіреності, доручення);

4) захисники;

5) представники митних органів;

6) свідки;

7) експерти;

8) перекладачі;

9) поняті.

Стаття 518. Права осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил

Особи, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, та особи, права яких оспорено, не визнано або порушено у справі про порушення митних правил, під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватись юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватись послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді), а також користуватись іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Стаття 519. Представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил

1. Представниками осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, можуть бути:

1) законні представники: батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники на підставі документів, що посвідчують їх повноваження, – у справах осіб, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про порушення митних правил. Законні представники можуть доручити участь у справі іншій особі, обраній ними як представник;

2) інші особи – на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Громадяни можуть також посвідчити довіреність на участь у справі на підприємстві, де вони працюють, або в управлінні будинками, де вони проживають; військовослужбовці – у відповідній військовій частині; особи, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріальних контор, – у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради; особи, які перебувають на лікуванні, – у відповідному лікувальному закладі.

2. Особиста участь у справі громадянина не позбавляє його права мати по цій справі представника.

3. Законні представники користуються під час участі у справі усіма правами, зазначеними у статті 518 цього Кодексу. Повноваження інших представників на участь у справі дають їм право на вчинення від імені осіб, яких вони представляють, усіх дій, зазначених у статті 518 цього Кодексу, крім передачі повноважень іншій особі (передоручення), оскарження постанови митного органу або суду (судді), одержання товарів або грошових сум у разі їх повернення. Повноваження представника на вчинення кожної із зазначених дій повинні бути спеціально обумовлені у виданій йому довіреності.

4. Не можуть бути представниками осіб, які притягуються до відповідальності:

1) особи, які не досягли повноліття;

2) особи, над якими встановлено опіку, піклування;

3) адвокати, які прийняли доручення про подання юридичної допомоги з порушенням правил, встановлених законодавством України про адвокатуру, а також особи, виключені з колегії адвокатів.

5. Посадові особи митної служби України, а також судді, слідчі і прокурори не можуть бути представниками осіб, які притягуються до відповідальності, крім випадків, коли вони діють як батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники цих осіб.

Стаття 520. Захисник у справі про порушення митних правил

1. Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а у разі необхідності – свідка та надання їм необхідної юридичної допомоги.

2. Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Захисниками можуть бути також близькі родичі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідка, їх опікуни або піклувальники.

3. Повноваження захисника на участь у справі стверджується:

1) адвоката – ордером відповідного адвокатського об’єднання;

2) адвоката, який не є членом адвокатського об’єднання – угодою, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юридичної особи – угодою або дорученням юридичної особи;

3) близьких родичів, опікунів або піклувальників – заявою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідка про їх допуск до участі в справі як захисників.

4. Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії провадження.

5. Про допуск захисника до участі в справі посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у цій справі, виносить постанову, а суд – ухвалу.

6. Як захисники свідка, запрошені ним для надання правової допомоги під час опитування чи проведення інших процесуальних дій за участю свідка, допускаються особи, які відповідають вимогам частин другої і третьої цієї статті. Допуск захисника свідка до участі у справі здійснюється у порядку, передбаченому частиною п’ятою цієї статті.

7. Захисник під час участі у справі користуються усіма правами, зазначеними у статті 518 цього Кодексу.

Стаття 521. Представник митного органу

1. Представник митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у справі про порушення митних правил,  підтримує позицію цього органу щодо притягнення до відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, під час розгляду зазначеної справи судом.

2. Представник митного органу здійснює свої повноваження в суді на підставі належно оформленої довіреності, виданої митним органом.

3. Представник митного органу має право знайомитися з документами, долученими до справи, робити з них витяги або знімати копії, одержувати копії рішень, постанов, ухвал суду, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати запитання іншим особам, які беруть участь у справі, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, які беруть участь у справі, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Стаття 522. Експерт

1. Експертом може бути особа, яка має необхідні знання для надання відповідного висновку.

2. Експерт призначається посадовою особою органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, у разі потреби в спеціальних знаннях.

3. Експерт зобов’язаний надати об’єктивні висновки з поставлених перед ним питань.

4. Експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи;

2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для надання висновків.

Стаття 523. Перекладач

1. Перекладачем може бути особа, що володіє мовою, знання якої необхідне для здійснення перекладу під час провадження у справі про порушення митних правил.

2. Перекладач зобов’язаний точно і у повному обсязі здійснювати доручений йому переклад, у необхідних випадках брати участь у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.

3. Як перекладач може виступати посадова особа митного органу.

Стаття 524. Свідок у справі про порушення митних правил

1. Свідком може бути будь-яка особа, якщо є підстави вважати, що їй відомі обставини, що підлягають встановленню у справі про порушення митних правил.

2. За викликом органу, у провадженні якого перебуває справа про порушення митних правил, свідок зобов’язаний з’явитися у призначений час до цього органу і дати детальні та правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі та відповісти на поставлені запитання.

3. Свідок має право:

1) давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватись допомогою перекладача;

2) заявляти відвід перекладачу;

3) знати у зв’язку з чим і у якій справі він допитується;

4) власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;

5) на обраного за власним бажанням захисника під час опитування чи проведення інших процесуальних дій за своєю участю відповідно до цього Кодексу та на іншу правову допомогу в порядку, встановленому законом, а також відмовитися від запрошеного ним захисника. Захисник може запрошуватися свідком, його законним представником, а також іншими особами на його прохання чи за згодою;

5) користуватися нотатками і документами при дачі пояснень у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам’яті;

6) відмовитися давати пояснення щодо себе, членів сім’ї та близьких родичів, а також у разі, якщо у нього немає можливості вільно, без неправомірних обмежень, отримати правову допомогу в обсязі і формах, як він того потребує, в тому числі запросити захисника;

7) знайомитися з протоколом опитування і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;

8) оскаржувати дії посадової особи митного органу, яка проводила опитування, в порядку, встановленому цим Кодексом;

9) одержувати відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для дачі пояснень.

4. У разі наявності відповідних підстав свідок має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом.

Стаття 525. Поняті у справі про порушення митних правил

1. Понятими є особи, які залучаються до участі у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.

2. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у справі. Понятим не може бути родич особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, її представника, а також працівники митних органів.

3. Поняті, присутні при проведенні процесуальних дій, засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям.

Стаття 526. Обставини, що виключають можливість здійснення посадовою особою митного органу провадження у справі про порушення митних правил

1. Посадова особа митного органу не може здійснювати провадження у справі, якщо вона є родичем особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, її представника, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі, а також коли існують інші обставини, які дають підстави вважати, що ця посадова особа може бути особисто заінтересована у вирішенні справи.

2. Питання про передачу такої справи іншій посадовій особі органу вирішується керівником підрозділу по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил цього органу або його заступником.

3. Якщо керівник підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митного органу, в якому здійснюється провадження у справі про порушення митних правил, є родичем особи, яка притягується до відповідальності, її представника, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі, а також коли існують інші обставини, які дають підстави вважати, що керівник зазначеного підрозділу може бути особисто заінтересованим у розгляді справи, справа підлягає передачі до іншого митного органу.

ГЛАВА 71. Адміністративне затримання

Стаття 527. Мета і порядок застосування адміністративного затримання

1. З метою припинення порушення митних правил, встановлення особи, яка вчинила порушення митних правил, а також для складення протоколу про порушення митних правил, якщо його неможливо скласти на місці вчинення правопорушення, допускається адміністративне затримання особи, яка вчинила таке порушення, на строк до трьох годин.

2. Адміністративне затримання громадянина, який вчинив порушення митних правил, здійснюється посадовою особою митного органу за вмотивованим письмовим рішенням керівника цього органу або його заступника, керівника підрозділу по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил, а в разі їх відсутності (в нічний час, у вихідні та святкові дні тощо) – старшого чергової зміни.

3. Працівники правоохоронних органів та військовослужбовці повинні надавати допомогу посадовим особам митного органу, які здійснюють адміністративне затримання, в разі вчинення опору або спроби втечі особи, яка підлягає затриманню, з місця події.

4. Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення особи до службового приміщення митного органу або до іншого приміщення, де проведення необхідних дій з метою, визначеною в частині першій цієї статті, є можливим, а якщо особа перебуває в стані сп’яніння – з часу його витвереження.

5. У разі виявлення порушення митних правил, за яке цим Кодексом передбачено застосування стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, строк адміністративного затримання особи, яка знаходиться у службовому приміщенні митного органу або в іншому приміщенні у зв’язку з проведенням митного контролю або митного оформлення таких товарів, транспортних засобів, обчислюється з моменту винесення вмотивованого письмового рішення про її адміністративне затримання. Митний контроль та митне оформлення товарів, транспортних засобів при цьому зупиняється. У разі виявлення інших порушень митних правил строк адміністративного затримання обчислюється з моменту завершення митного контролю та митного оформлення.

6. Про адміністративне затримання складається протокол, форма якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. В протоколі обов’язково зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого, час і підстави затримання, робиться відмітка про застосування фізичної сили або спеціальних засобів, якщо таке мало місце.

7. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманою особою. У разі відмови затриманої особи від підписання протоколу в протоколі робиться запис про це. Копія протоколу вручається затриманій особі.

8. Митний орган, який здійснив тимчасове затримання особи, невідкладно повідомляє про це її родичів, а якщо затриманий громадянин-нерезидент не має родичів на території України – дипломатичне представництво або консульську установу відповідної іноземної держави.

ГЛАВА 72. Процесуальні дії у справі про порушення митних правил та порядок їх проведення

Стаття 528. Мета проведення процесуальних дій

1. У справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.

2. До процесуальних дій належать:

1) складання протоколу про порушення митних правил;

2) опитування осіб, які притягаються до відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб;

3) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил;

4) тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів , зазначених у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, та документів на них;

5) митне обстеження;

6) пред’явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання;

7) експертиза;

8) взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

3. При проведенні процесуальних дій, зазначених у пунктах 2, 4 – 6, 8 частини другої цієї статті, складаються протоколи, форми яких встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 529. Опитування осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб

1. Посадова особа митного органу, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, може опитувати особу, яка притягується до відповідальності за це правопорушення, а також свідків, інших осіб.

2. Особи, які викликаються для опитування, повинні з’явитися на виклик митного органу і правдиво повідомити все, що їм відомо про обставини, які стосуються справи про порушення митних правил.

3. Особи, які підлягають опитуванню у справі, викликаються повісткою, яка вручається їм під розписку, або телефонограмою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв’язку.

4. У повістці зазначається прізвище, ім’я, по батькові особи, яка викликається для опитування, посада, прізвище, ім’я, по батькові, посадової особи, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, місце та час явки, а також попередження про відповідальність, передбачену цим Кодексом, у разі невиконання без поважних причин вимог посадової особи митного органу щодо прибуття до митного органу.

5. Про проведення опитування складається протокол за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 530. Витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил

1. Посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.

2. Особа, якій адресовано вимогу про подання документів, зобов’язана не пізніш як у п’ятиденний строк надіслати їх посадовій особі митного органу, яка вимагає подати документи.

Стаття 531. Тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів

1. Товари – безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази в справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.

2. У разі виявлення порушень митних правил, передбачених статтями 492, 493, 496, 502, 503 цього Кодексу, вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов’язковим.

3. У разі вчинення порушення митних правил особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси, допускається вилучення товарів, транспортних засобів у розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, транспортних засобів відповідно до частини другої статті 561 цього Кодексу.

4. Вилучені товари, транспортні засоби та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених цим Кодексом випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів.

Стаття 532. Оскарження тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів.

1. Тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 531 цього Кодексу, може бути оскаржено в порядку, встановленому главою 3 цього Кодексу та іншими законами України.

2. Подання скарги на рішення про застосування тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 531 цього Кодексу, не зупиняє дію такого рішення.

Стаття 533. Проведення митних обстежень

1. Посадові особи митних органів, в провадженні яких перебуває справа про порушення митних правил і які мають достатні підстави вважати, що на території або в приміщеннях підприємств, або у транспортних засобах, що їм належать, знаходяться товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, або товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а також документи та інформація, у тому числі ті, що перебувають в електронному вигляді, необхідні для розгляду справи про порушення митних правил, можуть проводити митне обстеження таких територій, приміщень або транспортних засобів.

2. Митне обстеження проводиться з метою виявлення товарів, документів, інформації, зазначених у частині першій цієї статті, та їх тимчасового вилучення відповідно до статті 531 цього Кодексу.

3. Митне обстеження проводиться у присутності посадових осіб підприємств, зазначених у частині першій цієї статті.

4. Посадові особи митних органів мають право запросити до участі у митному обстеженні спеціалістів.

5. Про проведення митного обстеження складається протокол за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 534. Пред’явлення товарів, транспортних засобів, документів для впізнання

1. За рішенням посадової особи митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, особі, яка вчинила це порушення, а також свідку можуть бути пред’явлені товари, транспортні засоби, документи для впізнання.

2. Особу, яка бере участь у впізнанні, спочатку опитують про обставини, за яких вона бачила товари, транспортні засоби, документи, зазначені у частині першій цієї статті, ознаки, за якими вона може провести впізнання.

3. Товари, транспортні засоби, документи пред’являються в групі однорідних товарів, транспортних засобів, документів.

4. Пред’явлення для впізнання проводиться в присутності понятих.

5. Про пред’явлення товарів, транспортних засобів, документів для впізнання складається протокол за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 535. Експертиза та висновок експерта

1. Експертиза призначається, якщо для з’ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо.

2. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

3. Поставлені перед експертом питання та його висновок не повинні виходити за межі спеціальних знань експерта. Експерт надає висновок у письмовій формі від свого імені. У висновку викладаються суть проведеного ним дослідження та обгрунтування відповіді на поставлені запитання.

4. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не було поставлено запитань, він має право викласти ці обставини у своєму висновку.

5. Висновок експерта не є обов’язковим для посадової особи митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта у постанові, яка виноситься у справі, повинно міститися обгрунтування незгоди.

6. У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).

Стаття 536. Порядок призначення експертизи посадовою особою митного органу

1. Визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, в якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.

2. До призначення експерта з’ясовуються необхідні відомості про його професіоналізм та компетентність.

3. Рішення про призначення експертизи є обов’язковим для експерта, а також для посадових осіб підприємства, де працює експерт.

Стаття 537. Одержання проб та зразків для проведення експертизи

1. Посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, має право відбирати в осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, зразки підпису, почерку, а також брати проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи.

2. Особа, щодо якої порушено справу про порушення митних правил, її представники, захисник, мають право клопотатися перед органом, або посадовою особою, в провадженні яких знаходиться зазначена справа, про відбір проб та зразків для проведення експертизи. Орган (посадова особа), в провадженні якої знаходиться справа, в випадку відмови повинна письмово повідомити особу, що подала клопотання, з вмотивованим обґрунтуванням причин такої відмови.

3. У разі потреби взяття проб та зразків може проводитися також в осіб, не зазначених у частині першій цієї статті, свідчення та участь яких у вивченні та оцінці обставин порушення митних правил можуть мати істотне значення для провадження і розгляду справи.

4. Посадова особа митного органу, в провадженні або на розгляді якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову про взяття проб та зразків.

5. До взяття проб та зразків у разі потреби може залучатися експерт.

6. Про взяття проб та зразків складається протокол.

Стаття 538. Доручення на проведення окремих процесуальних дій

1. Посадова особа митного органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, має право доручити проведення конкретних процесуальних дій посадовій особі іншого митного органу.

2. Доручення повинно бути виконано не більш як у п’ятиденний строк з дня його одержання.

Стаття 539. Витрати у справі про порушення митних правил

1. Витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, зазначених у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи.

2. До таких витрат належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов’язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, а також компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення.

3. За робітниками та службовцями, які викликаються до митного органу як свідки, експерти, перекладачі, зберігається середній місячний заробіток за місцем основної роботи. Особи, які не є робітниками та службовцями, отримують у зв’язку з таким викликом грошову компенсацію, яку виплачує митний орган.

Стаття 540. Відшкодування витрат у справі про порушення митних правил

1. Витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення стягнення. Витрати на оплату послуг перекладача відшкодовуються з Державного бюджету України.

2. Посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, а також посадова особа, яка здійснює розгляд цієї справи, зобов’язані зібрати та додати до справи документи про понесені на провадження справи витрати.

3. Порядок відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, обчислення сум, що підлягають відшкодуванню, а також порядок розпорядження отриманими коштами встановлюються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 541. Компроміс у справі про порушення митних правил

1. За відсутності в діях особи, яка вчинила порушення митних правил, ознак злочину провадження у справі про це правопорушення може бути припинено шляхом компромісу. Компроміс полягає в укладенні мирової угоди між зазначеною особою та митним органом, у провадженні якого знаходиться справа.

2. За умовами мирової угоди сторони зобов’язуються:

1) особа, яка вчинила порушення митних правил – у визначений термін унести до Державного бюджету кошти у сумі, що дорівнює сумі штрафу, передбаченого санкцією відповідної статті цього Кодексу, та/або задекларувати в режим відмови на користь держави товари – безпосередні предмети порушення митних правил, а у відповідних випадках – також товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Якщо за висновком митного органу реалізація зазначених товарів неможлива, а також якщо ці товари не можуть бути випущені у вільний обіг, вони підлягають декларуванню в режим знищення або руйнування;

2) митний орган – припинити провадження у справі про порушення митних правил щодо цієї особи та здійснити митне оформлення задекларованих нею товарів відповідно до заявленого режиму.

3. Товари, зазначені у частині другій цієї статті, можуть бути предметом мирової угоди тільки за умови, що особа, яка вчинила порушення митних правил, є власником цих товарів або уповноважена розпоряджатися ними.

4. Мирова угода укладається у письмовій формі. Право її підписання від імені митниць надається керівникам цих митних органів або їх заступникам, а від імені спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи – посадовим особам підрозділу по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, уповноваженим на це відповідно до посадових інструкцій. Порядок укладення мирової угоди встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

5. У разі невиконання особою, яка вчинила порушення митних правил, у визначений мировою угодою термін дій, зазначених у частині другій цієї статті, угода вважається недійсною і провадження у справі про порушення митних правил поновлюється.

6. Мирова угода у справі про порушення митних правил оскарженню не підлягає.

7. У разі припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу особа, яка вчинила це правопорушення, вважається такою, що не була притягнута за нього до адміністративної відповідальності.

Стаття 542. Органи, уповноважені розглядати справи про порушення митних правил

1. Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 488 – 490, 494, 495, 497 – 501, 505  цього Кодексу, розглядаються митними органами.

2. Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 491 – 493, 496, 502 – 504 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються місцевими судами (суддями).

Стаття 543. Повноваження посадових осіб митних органів щодо розгляду справ про порушення митних правил

Від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи – посадовими особами підрозділу по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 544. Місце розгляду справи про порушення митних правил

Справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

Стаття 545. Строк розгляду справи про порушення митних правил

Справа про порушення митних правил розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Стаття 546. Присутність під час розгляду справи особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, або її представника

1. Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до відповідальності, та/або її представника.

2. Митний орган інформує особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, про час та місце розгляду справи в митному органі, як правило, відповідним письмовим повідомленням, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

3. У разі розгляду справи в суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до відповідальності, а також відповідний митний орган.

4. Справа про порушення митних правил може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Стаття 547. Види постанов у справі про порушення митних правил

1. У справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов:

1) про проведення додаткової перевірки;

2) про накладення адміністративного стягнення;

3) про закриття провадження у справі;

4) про порушення кримінальної справи про контрабанду.

2. У постанові про проведення додаткової перевірки зазначаються конкретні суб’єкти, завдання та строки перевірки. Ці дії не повинні порушувати права особи, шкодити господарській діяльності юридичної особи.

Стаття 548. Особливості розгляду судом справ про порушення митних правил

1. Справа про порушення митних правил розглядається суддею одноособово.

2. У справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 547 цього Кодексу.

3. У разі, якщо за результатами перевірки законності та обгрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до відповідальності, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами Державної казначейської служби України з державного бюджету України.

ГЛАВА 73. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил

Стаття 549. Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил

1. Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або до місцевого суду за місцезнаходженням цієї митниці.

2. Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи та до суду і суд приймає скаргу до розгляду, розгляд аналогічної скарги спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи припиняється.

3. Постанова спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого суду за місцезнаходженням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

4. Скарга на постанову у справі про порушення митних правил подається протягом десяти днів з дати вручення заінтересованій особі копії постанови або повідомлення про прийняте рішення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою заінтересованої особи може бути поновлений відповідно митницею, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи або судом.

5. Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, або представником такої особи. На цю постанову також може бути принесено протест прокурора. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил та принесення  прокурором протесту на постанову визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами.

Стаття 550. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил

1. Законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи у зв’язку з поданням скарги, принесенням протесту прокурором або в порядку контролю.

2. За результатами перевірки суд або спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи приймає одне з таких рішень:

1) про залишення постанови без змін, а скарги або протесту – без задоволення;

2) про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд;

3) про скасування постанови та закриття справи;

4) про зміну заходу стягнення в межах передбаченої відповідальності за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

3. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи рішення, зазначені у частині другій цієї статті, приймаються шляхом винесення постанов.

4. Копія рішення по скарзі, протесту прокурора на постанову у справі про порушення митних правил протягом трьох днів з дня його винесення надсилається особі, стосовно якої винесено постанову. В цей же строк прокурор повідомляється про результати розгляду протесту.

5. У разі скасування постанови у справі про порушення митних правил суми штрафів повертаються особам, які притягалися до відповідальності, або уповноваженим ними особам з Державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням митних органів.

Стаття 551. Підстави для скасування або зміни постанови про накладення стягнення за порушення митних правил

1. Підставами для скасування постанови про накладення стягнення або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

2. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення стягнення або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Стаття 552. Строки розгляду скарги або протесту прокурора на постанову у справі про порушення митних правил

Скарга і протест прокурора на постанову у справі про порушення митних правил розглядаються правомочними посадовими особами у строки, встановлені законодавством України.

Стаття 553. Наслідки подання скарги або принесення протесту

Подання скарги або принесення протесту зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги (протесту).

ГЛАВА 74. Виконання постанов митних органів про накладення стягнення за порушення митних правил

Стаття 554. Обов’язковість постанов митних органів про накладення стягнення по справах про порушення митних правил

Постанови митних органів про накладення стягнення по справі про порушення митних правил є обов’язковими для виконання.

Стаття 555. Загальні положення щодо порядку виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил

1. Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, встановленого статтею 549 цього Кодексу.

2. Митний орган, який виніс постанову про накладення стягнення за порушення митних правил, виконує її самостійно або через державного виконавця.

3. У разі винесення митним органом кількох постанов про накладення стягнень за порушення митних правил щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо.

Стаття 556. Давність виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил

Не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Стаття 557. Контроль за виконанням постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил здійснюється митним органом, який виніс постанову.

Стаття 558. Порядок виконання постанови митного органу про винесення попередження

1. Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил у вигляді попередження виконується митним органом, який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику з врученням копії такої постанови.

2. Якщо постанова митного органу про накладення стягнення у вигляді попередження виноситься за відсутності порушника, копія постанови видається або висилається йому протягом трьох днів з дня винесення постанови.

Стаття 559. Порядок виконання постанови митного органу про накладення штрафу

1. Штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше п’ятнадцяти днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови або принесення на неї протесту прокурором – не пізніше п’ятнадцяти днів з дня залишення скарги без задоволення або відхилення протесту.

2. Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила порушення митних правил, до Державного бюджету України у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 560. Примусове виконання постанови митного органу України або суду щодо накладання штрафу

1. У разі коли штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 559 цього Кодексу, постанова митного органу та суду (судді) надсилається для примусового виконання районному, міському (міста обласного значення), районному у місті відділу державної виконавчої служби.

2. Постанова митного органу або суду (судді), по якій стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається до митного органу або до суду, що виніс постанову.

3. Штраф вноситься до державного бюджету.

4. Особа, яка вчинила порушення митних правил, повинна, незважаючи на стягнення штрафу, сплатити митні платежі.

Стаття 561. Виконання постанови суду (судді) про конфіскацію

1. Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується:

1) митним органом відповідно до статті 169 цього Кодексу – якщо товари, транспортні засоби, що конфіскуються, були ним попередньо вилучені;

2) державним виконавцем в установленому законодавством порядку – якщо товари, транспортні засоби, що конфіскуються, не були попередньо вилучені митними органами.

2. У разі неможливості конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 481 цього Кодексу, за рішенням суду з осіб, що вчинили порушення митних правил, державним виконавцем в установленому законодавством порядку може стягуватися вартість цих товарів, транспортних засобів.

3. Витрати митного органу, пов’язані із зберіганням товарів, щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, до моменту винесення такої постанови повинні бути відшкодовані особою, яка вчинила порушення митних правил. Порядок відшкодування зазначених витрат встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 562. Виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або перебувають за межами України

1. Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або перебувають за межами України, виконується за рахунок майна цих осіб, що знаходиться на території України.

2. У разі відсутності в Україні майна, що належить зазначеним у частині першій цієї статті особам, порядок виконання постанови митного органу про накладення на них стягнень визначається законодавством України та міжнародними договорами з державами, на території яких проживають або перебувають особи, притягнуті до відповідальності за порушення митних правил.

РОЗДІЛ ХХ. МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ГЛАВА 75. Структура та організація діяльності митної служби України

Стаття 563. Митна служба України

1. Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митну службу України.

2. Митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів та митних організацій.

3. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, митниці, митні пости, а також спеціалізовані митні органи.

Стаття 564. Призначення та основні завдання митної служби України

1. Призначенням митної служби України є забезпечення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, гарантуванні безпеки зовнішньої торгівлі та суспільства, захист митних інтересів України.

2. Реалізуючи митну політику України, митна служба України виконує такі основні завдання:

1) забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань митної справи;

2) забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку;

3) створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, сприяння транзитові, збільшення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

4) здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування);

5) аналіз та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю;

6) забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах компетенції, визначеної цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України;

7) застосування передбачених законодавством заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами установлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України;

8) здійснення контролю за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

9) сприяння захисту прав інтелектуальної власності, вжиття заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів з порушеннями охоронюваних законом прав інтелектуальної власності;

10) здійснення заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, на які встановлені заборони та обмеження щодо переміщення через митний кордон України;

11) запобігання та протидія контрабанді та боротьба з порушеннями митних правил;

12) здійснення в межах повноважень, визначених цим Кодексом, контролю діяльності підприємств, які надають послуги з декларування товарів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та здійснюють інші операції з такими товарами;

13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

14) ведення митної статистики та обмін даними митної статистики з митними органами інших країн;

15) видача сертифікатів про походження та верифікація сертифікатів про походження товарів з України;

16) здійснення обміну документами та інформацією (у тому числі електронною) з іншими державними органами;

17) розвиток та впровадження інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем в митній справі, автоматизація митних процедур;

18) здійснення судово-експертної діяльності з питань, віднесених до компетенції митної служби України;

19) здійснення міжнародного співробітництва у галузі митної справи, залучення зовнішніх ресурсів для забезпечення діяльності митної служби;

20) управління персоналом, професійно-психологічний добір кандидатів для проходження служби в митних органах України;

21) підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців з митної справи;

22) кінологічне забезпечення діяльності митної служби України;

23) управління об’єктами митної інфраструктури, здійснення фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності митних органів та організацій.

24) здійснення пост-аудит-контролю у межах компетенції, визначеної цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України;

25) здійснення інформування та консультування з питань митної справи, зв’язків з громадськістю, забезпеченню довіри суспільства до митної служби і послуг, які нею надаються;

26) здійснення науково-дослідної та науково-технічної діяльності з питань забезпечення митної безпеки та реалізації митної справи.

27) здійснення заходів щодо недопущення переміщення  через митний кордон України товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки;

28) організація, забезпечення та управління діяльністю митною службою, здійснення внутрішнього аудиту діяльності митної служби.

Стаття 565. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи спрямовує, координує та контролює діяльність митниць, митних постів, спеціалізованих митних органів та митних організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання.

2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи здійснює свої повноваження на всій митній території України. Йому підпорядковані митниці, митні пости, спеціалізовані митні органи та митні організації.

3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується Президентом України.

4. Створення, реорганізація та ліквідація спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи здійснюються Президентом України.

5. Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Стаття 566. Митниця

1. Митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митну службу України

2. Митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

3. Митниця підпорядковується спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи.

4. Митниця здійснює свою діяльність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим; область; міста Київ, Севастополь). Окремі митниці можуть здійснювати свою діяльність на територіях двох чи більше адміністративно-територіальних одиниць або на всій території України.

5. Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному законом. Ліквідація та реорганізація митниць можлива тільки у разі зміни територіального устрою України.

6. У населених пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських та річкових портах та інших об’єктах, розташованих у зоні діяльності митниці, в міру необхідності створюються її відокремлені структурні підрозділи (митні пости, відділи митного оформлення).

7. Керівник митниці призначається на посаду та звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому законодавством. Необхідною умовою для призначення є наявність у кандидата стажу роботи на керівних посадах в митних органах України не менше 5 років.

Стаття 567. Митний пост

1. Митний пост є митним органом, який входить до складу митниці як відокремлений структурний підрозділ і в зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митну службу України.

2. Зони діяльності митних постів визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

3. Положення про митні пости затверджуються керівниками відповідних митниць.

4. Створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за поданням керівника відповідної митниці.

5. Керівник митного поста призначається на посаду і звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Необхідною умовою для призначення є наявність у кандидата стажу роботи на керівних посадах в митних органах України не менше 3 років.

Стаття 568. Спеціалізовані митні органи

1. Для здійснення окремих повноважень або сукупності декількох повноважень, пов’язаних з виконанням основних завдань, покладених на митну службу України, в митній службі України створюються відповідні спеціалізовані митні органи.

2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може делегувати спеціалізованим митним органам окремі організаційні та контрольні повноваження.

3. В місцях розташування митниць в міру необхідності можуть створюватись відокремлені підрозділи спеціалізованих митних органів.

4. Спеціалізований митний орган з питань експертного забезпечення проводить лабораторні дослідження (аналізи, експертизи) проб і зразків товарів, що відбираються митницями, митними постами в процесі здійснення митного контролю та провадження по справах про контрабанду та порушення митних правил, експертизи товарів з метою подальшого визначення митницями їх кодів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, а також інші дослідження (аналізи, експертизи) в митних цілях. Забезпечує ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснює класифікаційну роботу. В місцях розташування митниць, митних постів у міру необхідності створюються відокремлені підрозділи спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення. Спеціалізованому митному органу з питань експертного забезпечення та його відокремленим підрозділам надається право на здійснення судово-експертної діяльності в межах питань, віднесених до компетенції митної служби України.

4. Спеціалізований митний орган з питань забезпечення впровадження та розвитку інформаційних технологій в митній справі та ведення митної статистики бере участь у здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів у межах повноважень, наданих центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, забезпечує розвиток інформаційних технологій у митній справі, функціонування системи електронного документообігу, ведення митної статистики зовнішньої торгівлі.

5. Спеціалізований митний орган з питань підвищення кваліфікації фахівців та кінологічного забезпечення здійснює підвищення кваліфікації працівників митної служби України, спеціальну підготовку інспекторів-кінологів митних органів України, забезпечує митні органи службовими собаками (вирощування й підготовка молодняку собак службових порід, добір і обстеження), організує та забезпечує використання службових собак для боротьби з контрабандою наркотиків, вибухових речовин, зброї та боєприпасів, для охорони службовими собаками об’єктів митної служби, зон митного контролю, їхнє використання у підрозділах митної варти, для надання практичної допомоги митним органам та взаємодії, у межах компетенції, з органами прикордонної служби, іншими правоохоронними органами та контрольними службами, проведення спільних оперативних заходів з підрозділами боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил митних органів у зоні їх діяльності щодо пошуку та виявлення наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, зброї, вибухових речовин, здійснює вивчення, узагальнення та забезпечує практичне впровадження передового досвіду кінологічних служб інших центральних органів виконавчої влади України, а також зарубіжних країн, веде єдину книгу обліку службових собак митних органів України.

6. Спеціалізовані митні органи виконують свої функції на всій митній території України.

7. Спеціалізовані митні органи є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та зі своїм найменуванням і діють відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положень, які затверджуються наказами міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

8. Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих митних органів здійснюються Кабінетом Міністрів України.

9. Керівники спеціалізованих митних органів призначаються на посади та звільняються з посад наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи в порядку, визначеному законодавством. Необхідною умовою для призначення є наявність у кандидата стажу роботи на керівних посадах в митних органах України не менше 5 років.

Стаття 569. Митні організації

1. З метою забезпечення діяльності митних органів в митній службі України можуть створюватися господарські, будівельні, експлуатаційні, постачальні, транспортні митні організації, спеціалізований вищий навчальний заклад, інші спеціалізовані навчальні заклади, науково-дослідні установи тощо.

2. Митні організації можуть виконувати як одну, так і одночасно декілька функцій, зазначених  у частині першій цієї статті.

3. Митні організації є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатки із зображенням Державного Герба України та зі своїм найменуванням і діють відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі Положень, які затверджуються наказами міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

4. Керівники митних організацій призначаються на посади й звільняються з посад наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, якщо цим Кодексом не передбачено інше.

5. Створення, реорганізація та ліквідація митних організацій здійснюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 570. Спеціалізовані навчальні заклади митної служби України

1. Спеціалізовані навчальні заклади митної служби України є митними організаціями.

2. Спеціалізовані навчальні заклади митної служби України здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників митних органів та організацій, навчання фахівців підприємств, які надають послуги з декларування товарів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та здійснюють інші операції з такими товарами, відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Вищий спеціалізований навчальний заклад митної служби України, крім того, здійснює наукову та науково-дослідну діяльність.

3. Система спеціалізованих навчальних закладів митної служби України складається зі спеціалізованого вищого навчального закладу та інших спеціалізованих навчальних закладів.

4. Спеціалізовані навчальні заклади митної служби України є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та зі своїм найменуванням і діють відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі статутів, затверджених в установленому порядку.

5. Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованого вищого навчального закладу митної служби України здійснюються Кабінетом Міністрів України. Спеціалізований вищий навчальний заклад митної служби України очолює ректор, який обирається на посаду та звільняється з посади відповідно до Закону України «Про вищу освіту».

6. Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих закладів післядипломної освіти митної служби України здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Керівники закладів післядипломної освіти митної служби України призначаються на посади й звільняються з посад наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 571. Науково-дослідна установа митної служби України

1. Науково-дослідна установа митної служби України є митною організацією.

2. Основними завданнями науково-дослідної установи митної служби України є проведення фундаментальних та прикладних досліджень у сфері митної безпеки, митної політики та митної справи, вироблення рекомендацій та пропозицій спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у галузі митної справи щодо вдосконалення митної справи в Україні.

3. Науково-дослідна установа митної служби України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та зі своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі статуту, затвердженого в установленому порядку.

4. Створення, реорганізація та ліквідація науково-дослідної установи митної служби України здійснюються Кабінетом Міністрів України. Науково-дослідну установу митної служби України очолює директор, який обирається на посаду та звільняється з посади відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

ГЛАВА 76. Атрибутика митної служби України

Стаття 572. Емблеми та прапори митної служби України

1. Митна служба України має емблему та прапор, опис та порядок використання яких встановлюються Президентом України.

2. Митні органи та організації, спеціалізовані навчальні заклади та науково-дослідна установа митної служби України можуть мати свої емблеми та прапори, описи та порядок використання яких затверджуються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 573. Формений одяг працівників митної служби України

Працівники митної служби України мають формений одяг з відповідними знаками розрізнення, який видається безплатно. Зразки форменого одягу, норми забезпечення ним та строки його експлуатації затверджуються Кабінетом Міністрів України, а правила носіння – наказом міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 574. Службові посвідчення працівників митної служби України

Працівникам митної служби України видаються службові посвідчення. Положення про службове посвідчення працівника митної служби України та його зразок затверджуються наказом міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 575. Заохочувальні відзнаки митної служби України

1. Для заохочування працівників митної служби України за значні досягнення у службовій діяльності, активність та ініціативність, виявлені під час виконання ними своїх службових обов’язків, а також заохочування інших осіб за активне сприяння митним органам у виконанні ними завдань, покладених на митну службу України, в митній службі України встановлюються заохочувальні відзнаки митної служби України у вигляді медалей, нагрудних знаків, значків, грамот.

2. Положення про заохочувальні відзнаки митної служби України затверджуються наказами міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.

ГЛАВА 77. Майно, фінансування та матеріально-технічне забезпечення митної служби України

Стаття 576. Майно митної служби України

Майно митних органів, організацій, навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України є державною власністю. Управління цим майном здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Стаття 577. Земельні ділянки, службові та побутові приміщення, обладнання та засоби зв’язку митних органів, організацій, навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України

1. Надання митним органам, організаціям, навчальним закладам та науково-дослідній установі митної служби України у користування земельних ділянок для службових потреб, відшкодування власникам зазначених ділянок та землекористувачам вартості цих ділянок та збитків, завданих їх вилученням, здійснюється відповідно до Земельного кодексу України.

2. У разі якщо митне оформлення товарів здійснюється митними органами безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов’язані надавати митним органам у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв’язку на договірних засадах.

Стаття 578. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митної служби України

1. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митної служби України здійснюються за рахунок Державного бюджету України, а також з інших джерел, не заборонених законом.

2. У межах пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення митні органи, як балансоутримувачі земельних ділянок, нерухомого майна та службових приміщень, можуть надавати у тимчасове користування відповідні приміщення та земельні ділянки для службових потреб підприємствам, діяльність яких пов’язана з забезпеченням функціонування пунктів пропуску та підприємствам сфери обслуговування.

ГЛАВА 78. Взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами підприємницької діяльності

Стаття 579. Взаємодія митних органів з правоохоронними органами

1. Митні органи при виконанні завдань, покладених на митну службу країни, взаємодіють з правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством.

2. У разі виявлення під час здійснення митного контролю та інших заходів, що здійснюються митними органами відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, ознак правопорушень, розслідування яких не належить до компетенції митних органів, митні органи повідомляють про це відповідні правоохоронні органи.

3. Правоохоронні органи повідомляють митні органи про виявлені ними порушення митних правил або контрабанду.

4. Правоохоронні органи повідомляють митні органи про наявність оперативної інформації щодо можливих випадків переміщення товарів з порушенням норм законодавства України.

Стаття 580. Взаємодія митних органів з іншими органами виконавчої влади з питань контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України

Митні органи здійснюють контроль за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України у взаємодії зі спеціально уповноваженим державним органом по контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства в порядку, встановленому законом.

Стаття 581. Взаємодія митних органів з Національним банком України та фінансовими установами України

1. Митні органи взаємодіють з Національним банком України, Рахунковою палатою, Міністерством фінансів України, Державною податковою службою, Державною казначейською службою, Державною фінансовою інспекцією, а також з їх територіальними органами та підрозділами.

2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи подає Міністерству фінансів України звіт про надходження митних платежів до державного бюджету України.

Стаття 582. Взаємодія митних органів з іншими органами виконавчої влади

Митні органи при виконанні завдань, покладених на митну службу України відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, взаємодіють зі спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у галузі економіки, статистики, юстиції, регуляторної політики та підприємництва, освіти і науки, охорони здоров’я, культури і туризму, транспорту та зв’язку тощо, а також з їх  територіальними органами та підрозділами.

Стаття 583. Взаємодія митних органів з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності митних органів та взаємодіють з ними в межах повноважень, установлених законом.

Стаття 584. Взаємодія митних органів з суб’єктами підприємницької діяльності

Митні органи встановлюють та підтримують офіційні відносини консультативного характеру з суб’єктами підприємницької діяльності та громадянами. Ці відносини включають в себе укладення меморандумів про взаєморозуміння з метою розвитку співробітництва, забезпечення участі зазначених осіб в удосконаленні митного контролю та оптимізації методів роботи митної служби України. Порядок встановлення та підтримання таких відносин визначається Кабінетом Міністрів України.

ГЛАВА 79. Міжнародне співробітництво з питань митної справи

Стаття 585. Участь України у міжнародному співробітництві з питань митної справи

Участь України у міжнародному співробітництві з питань митної справи є складовою частиною її зовнішньополітичної діяльності.

Стаття 586. Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи

1. Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та здійснюється за погодженням з Міністерством закордонних справ та міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність  спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

2. За дорученням Кабінету Міністрів України спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи може в обсязі наданих відповідно до закону повноважень вести переговори та консультативну роботу, пов’язані з підготовкою міждержавних та міжурядових договорів з питань митної справи.

3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи з метою вдосконалення митного контролю підтримує зв’язки з митними органами іноземних держав, в установленому законом порядку укладає з ними відповідні міжвідомчі договори.

4. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи представляє Україну у Всесвітній митній організації, інших міжнародних митних організаціях.

Стаття 587. Співробітництво митних органів України з митними органами суміжних держав

1. Відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, митними органами України спільно з митними органами суміжних держав може здійснюватися:

1) створення спільних пунктів пропуску через державний кордон України;

2) проведення спільного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України;

3) узгодження в установленому законом порядку часу здійснення митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон, процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення митних формальностей;

4) проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил;

5) проведення в установленому законом порядку спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення правопорушень у сфері службової діяльності працівників митних служб;

6) проведення інших спільних одноразових чи постійних заходів з питань, що відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України належать до компетенції митних органів;

7) обмін інформацією, у тому числі з використанням інформаційних технологій та систем.

Стаття 588. Підтримання оперативного зв’язку між митними органами України і митними органами суміжних іноземних держав

1. З метою вирішення невідкладних питань щодо пропуску товарів, виявлення та припинення контрабанди і порушення митних правил, забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через державний кордон України керівнику митниці та його заступникам надається право проведення робочих зустрічей з представниками митного органу суміжної іноземної держави.

2. Про час, умови і мету таких зустрічей керівник митниці або особа, яка його заміщує, керівника відповідного органу охорони державного кордону України.

3. Порядок проведення таких зустрічей визначається Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку.

Стаття 589. Взаємодія митних органів України з митними та іншими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил

Взаємодія митних органів України з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил здійснюється в порядку, передбаченому міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.

ГЛАВА 80. Проходження служби в митних органах та організаціях

Стаття 590. Служба в митних органах та організаціях

Служба в митних органах та організаціях є державною службою, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я, освітнім рівнем та віком громадян України, пов’язаній із захистом економічних інтересів України.

Стаття 591. Посадові особи та інші працівники митної служби України

1. Посадовими особами митної служби України є працівники митних органів  та організацій, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 564 цього Кодексу, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.

2. Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині не врегульованій ним, – законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

3. Правове становище працівників митних органів та організацій, які не є посадовими особами, у тому числі тих, яким присвоєно спеціальні звання митної служби, регулюється іншими актами законодавства України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 592. Особливості прийняття на службу до митних органів, організацій

1. На службу до митних органів та організацій приймаються громадяни України, які досягли 18-річного віку і здатні за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я виконувати завдання, покладені на митну службу України. З прийняттям на службу може бути встановлено випробування строком від двох до шести місяців.

2. Прийняття на службу до митних органів, організацій здійснюється, як правило, на конкурсній основі. Порядок проведення конкурсу визначається Кабінетом Міністрів України. Науково-педагогічні працівники спеціалізованих навчальних закладів митної служби України та наукові працівники науково-дослідної установи митної служби України приймаються на роботу в порядку, визначеному відповідно законодавством України про освіту і про наукову та науково-технічну діяльність.

3. Керівники митних органів, організацій мають право самостійно добирати та приймати осіб, які відповідають критеріям, визначеним у частині першій цієї статті, на посади своїх помічників, радників, секретарів, а також керівників прес-служб, у порядку, визначеному законодавством України для патронатної служби.

4. На службу до митних органів, організацій не можуть бути прийняті особи, визнані в установленому порядку недієздатними або обмеженими у дієздатності, особи, які мають судимість за вчинення умисного злочину, а також особи, які протягом  року, що передував їх зверненню до митного органу, організації з приводу працевлаштування, притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Стаття 593. Присяга та урочисте зобов’язання працівників митної служби України

1. Посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, організацій, приймають Присягу державного службовця, якщо раніше вони не приймали такої присяги.

2. Працівники, які не є посадовими особами митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, організацій, приймають урочисте зобов’язання такого змісту:

«Вступаючи на митну службу, урочисто зобов’язуюсь бути відданим Українському народу, справі української державності, неухильно додержуватися вимог Конституції України, Митного кодексу України та законодавства України. Зобов’язуюсь активно захищати інтереси Української держави, її економічний суверенітет і безпеку, суворо додержуватися дисципліни, сумлінно, на високому професійному рівні виконувати свої службові обов’язки, зберігати державну таємницю, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян».

3. Процедура прийняття урочистого зобов’язання визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 594. Обмеження, пов’язані зі службою в митних органах, організаціях

1. Посадові особи митної служби України мають обмеження, пов’язані з проходженням державної служби, які визначаються законами України.

2. Посадові особи митної служби України не можуть бути членами політичних партій.

3. Посадові особи митних органів не можуть обіймати посади, перебування на яких передбачає прийняття рішень з питань діяльності підприємств, контроль за діяльністю яких відповідно до розділу VI цього Кодексу покладено на митні органи, а також службові зносини з такими підприємствами, якщо у штаті цих підприємств перебувають близькі родичі зазначених посадових осіб.

Стаття 595. Спеціальні звання митної служби України

1. В митній службі України присвоюються такі спеціальні звання відповідно до займаних посад:

1) дійсний державний радник митної служби;

2) державний радник митної служби 1 рангу;

3) державний радник митної служби 2 рангу;

4) державний радник митної служби 3 рангу;

5) радник митної служби 1 рангу;

6) радник митної служби 2 рангу;

7) радник митної служби 3 рангу;

8) інспектор митної служби 1 рангу;

9) інспектор митної служби 2 рангу;

10) інспектор митної служби 3 рангу;

11) інспектор митної служби 4 рангу;

12) інспектор митної служби;

13) молодший інспектор митної служби.

14) старший курсант;

15) курсант.

3. Спеціальне звання дійсного державного радника митної служби присвоюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

4. Спеціальні звання державного радника митної служби 1, 2, 3 рангів присвоюються Президентом України за поданням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

5. Спеціальні звання радника митної служби 1, 2, 3 рангів посадовим особам та іншим працівникам митних органів та організацій, а також спеціальні звання інспекторів митної служби 3, 4 рангів, інспекторів митної служби випускникам спеціалізованого вищого навчального закладу митної служби України присвоюються керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

6. Спеціальні звання інспекторів митної служби 1, 2, 3, 4 рангів, інспекторів митної служби та молодших інспекторів митної служби (крім випадку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті) присвоюються керівниками відповідних митних органів (за винятком митних постів), митних організацій.

7. Спеціальні звання «курсант», «старший курсант» присвоюються керівником спеціалізованого вищого навчального закладу митної служби України.

8. Спеціальні звання митної служби України присвоюються довічно. Позбавлення спеціального звання здійснюється лише за вироком суду.

9. Перелік посад у митних органах, організаціях, перебування на яких передбачає присвоєння спеціальних звань митної служби, та порядок присвоєння цих звань визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 596. Робочий час посадових осіб митної служби України

1. Тривалість робочого часу посадових осіб митної служби України встановлюється відповідно до законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

2. Для виконання невідкладних заходів з митного контролю, митного оформлення, боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил та інших службових завдань посадові особи митних органів України за розпорядженням керівника митного органу або його заступника можуть залучатися до роботи в надурочний, а також у нічний час, у святкові і неробочі дні. Оплата праці посадових осіб митних органів України у надурочний, нічний час, а також у святкові і неробочі дні провадиться відповідно до чинного законодавства.

ГЛАВА 81. Професійна освіта та науково-дослідна діяльність в галузі митної справи

Стаття 597. Система професійної освіти у галузі митної справи

1. Система професійної освіти в галузі митної справи включає в себе:

1) підготовку фахівців з вищою освітою;

2) перепідготовку працівників митної служби;

3) підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів;

4) підвищення кваліфікації працівників митної служби;

5) організацію навчання працівників митної служби без відриву від роботи.

2. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників митної служби України здійснюється у спеціалізованих навчальних закладах митної служби України. Підготовка фахівців з вищою освітою для митної служби за окремими напрямами може здійснюватися також у вищих навчальних закладах іншого галузевого підпорядкування за державним замовленням.

3. Спеціалізовані навчальні заклади митної служби України можуть надавати освітні послуги за кошти фізичних та юридичних осіб згідно із законодавством України.

Стаття 598. Науково-дослідна діяльність в галузі митної справи

1. Науково-дослідна діяльність, спрямована на забезпечення розвитку митної справи та професійної освіти в митній службі України, здійснюється науково-дослідною установою митної служби України та науково-дослідними підрозділами спеціалізованого вищого навчального закладу митної служби України.

2. На спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи покладається координація науково-дослідної діяльності у галузі митної справи.

Стаття 599. Працівники спеціалізованих навчальних закладів, науково-дослідної установи митної служби України.

1. Працівники спеціалізованих навчальних закладів, науково-дослідної установи митної служби України  приймаються на роботу на умовах та в порядку, що встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.

2. На науково-педагогічних працівників, керівників та спеціалістів митних закладів освіти поширюються обов’язки, права та пільги, встановлені для посадових осіб митної служби України, їм присвоюються спеціальні звання митної служби.

3. Працівники спеціалізованих навчальних закладів, науково-дослідної установи митної служби України, які не є посадовими особами,  підлягають атестації у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки.

4. У разі потреби до викладання окремих спеціальних дисциплін у навчальних закладах митної служби України можуть залучатися фахівці митних органів та організацій. За наявності у спеціалізованих навчальних закладах митної служби України відповідних вакансій фахівці митних органів та організацій можуть в установленому законом порядку переводитися до цих закладів для викладання таких дисциплін на строк не менше, ніж один повний навчальний рік. На час роботи таких фахівців у спеціалізованих навчальних закладах митної служби України їхні посади в митних органах та організаціях можуть тимчасово заміщуватися іншими працівниками на умовах строкового трудового договору. Протягом трьох років з моменту переведення до спеціалізованих навчальних закладів митної служби України зазначені працівники мають право повернутися на попереднє місце роботи в митних органах та організаціях.

Стаття 600. Правовий статус курсантів (студентів), слухачів, аспірантів спеціалізованих навчальних закладів митної служби України та інших вищих закладів освіти, в яких здійснюється підготовка фахівців для митної служби України

1. Курсантами (студентами), слухачами спеціалізованих навчальних закладів митної служби України та інших вищих закладів освіти, в яких здійснюється підготовка фахівців для митної служби України, можуть бути громадяни України, зараховані на навчання відповідно до вимог законодавства, та громадяни інших країн, зараховані на навчання на підставі між народних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

2. Курсантам вищого спеціалізованого навчального закладу митної служби України, які проходять підготовку для подальшої роботи в митній службі України, може надаватися додаткове соціально-матеріальне забезпечення за рахунок коштів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Курсантам (студентам) денної форми навчання відповідно до закону надається відстрочка у призові до Збройних Сил України на весь період навчання.

3. Випускники спеціалізованих навчальних закладів митної служби України та інших вищих навчальних закладів, в яких здійснюється підготовка фахівців для митної служби України, працевлаштовуються у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 601. Фінансування професійної освіти та науково-дослідної діяльності у галузі митної справи

Фінансування професійної освіти та науково-дослідної діяльності у галузі митної справи здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством.

ГЛАВА 82. Правовий захист працівників митної служби України

Стаття 602. Обов’язковість законних розпоряджень та вимог посадових осіб митної служби України

Законні розпорядження та вимоги посадових осіб митної служби України є обов’язковими для виконання фізичними та юридичними особами.

Стаття 603. Гарантування захисту життя, здоров’я і майна посадових осіб митної служби України

Посадові особи митної служби України перебувають під захистом закону. Захист життя, здоров’я, честі, гідності, майна цих посадових осіб та членів їхніх сімей від злочинних посягань, інших протиправних дій здійснюється відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та забезпечується мірами відповідальності, передбаченими Кримінальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

ГЛАВА 83. Застосування фізичної сили, спеціальних засобів та зброї посадовими особами  митної служби України

Стаття 604. Право посадових осіб митної служби України застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, посадові особи митної служби України під час виконання службових обов’язків можуть застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю.

2. Для забезпечення правильного та ефективного застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї з посадовими особами митної служби України проводяться заняття із спеціальної підготовки та періодичні перевірки придатності до зазначених дій. Порядок проведення таких занять та перевірок затверджується наказом міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

3. За неправомірне застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї посадові особи митної служби України несуть відповідальність, передбачену законодавством.

Стаття 605. Застосування фізичної сили

Посадові особи митної служби України під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати фізичну силу для:

1) припинення порушень митних правил, затримання осіб, які їх вчинили, подолання опору законним розпорядженням або вимогам посадових осіб митної служби України;

2) забезпечення доступу до приміщень або на території, де знаходяться товари, що перебувають під митним контролем;

3) припинення інших дій, що перешкоджають виконанню обов’язків, покладених на посадових осіб митної служби України, якщо ненасильницькі засоби впливу не забезпечують виконання цих обов’язків.

Стаття 606. Застосування спеціальних засобів

1. Посадові особи митної служби України під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати наручники, гумові кийки, сльозоточиві речовини, обладнання для відкриття приміщень, засоби для примусової зупинки транспортних засобів та інші спеціальні засоби для:

1) відбиття нападу безпосередньо на них або на інших осіб;

2) відбиття нападу на будинки, будівлі, споруди, транспортні засоби, що належать митним органам, організаціям, спеціалізованим навчальним закладам митної служби України або використовуються ними, на підприємства, установи та організації в приміщеннях та/або на території яких здійснюється митний контроль, на товари, що перебувають під митним контролем, а також для звільнення зазначених об’єктів у разі їх захоплення;

3) затримання правопорушників, їх доставки до службового приміщення митного органу, організації, якщо ці особи чинять опір та іншу протидію або можуть завдати шкоди оточуючим чи собі;

4) припинення фізичного опору, що чиниться посадовій особі митної служби України;

5) проникнення до приміщень або на території, де можуть знаходитися предмети контрабанди або безпосередні предмети порушення митних правил;

6) зупинення транспортного засобу, водій якого не виконав вимогу посадової особи митної служби України про зупинення.

2. Забороняється застосовувати спеціальні засоби до жінок з явними ознаками вагітності, осіб з явними ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними збройного опору, вчинення групового нападу, який загрожує життю та здоров’ю людей, збереженню товарів, що перебувають під митним контролем.

3. За наявності обставин, що не дають можливості уникнути застосування спеціальних засобів, вжиті заходи не повинні перевищувати меж, необхідних для забезпечення виконання завдань, покладених на митну службу України, і повинні зводити до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров’ю правопорушників.

4. Перелік спеціальних засобів, що використовуються посадовими особами митної служби України, та порядок їх застосування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 607. Зберігання, носіння та застосування вогнепальної зброї

1. Окремим категоріям посадових осіб митної служби України, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, надається право під час виконання службових обов’язків зберігати, носити та застосовувати вогнепальну зброю.

2. Посадові особи митної служби України під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати вогнепальну зброю для:

1) відбиття групового чи збройного нападу безпосередньо на них або інших осіб, якщо їх життю та здоров’ю загрожує небезпека і запобігти їй іншими засобами немає можливості;

2) відбиття групового чи збройного нападу на будівлі, склади, інші приміщення митних органів та організацій, навчальних закладів митної служби України;

3) відбиття групового чи збройного нападу на будинки, будівлі, споруди, транспортні засоби, що належать митним органам, організаціям, навчальним закладам митної служби України або використовуються ними, на підприємства установи, організації, в приміщеннях та/або на території яких здійснюється митний контроль, на товари, що перебувають під митним контролем, а також для звільнення зазначених об’єктів у разі їх захоплення;

4) зупинення транспортного засобу шляхом пошкодження, якщо його водій у зоні митного контролю своїми діями створює загрозу життю та здоров’ю людей;

5) подання сигналу тривоги, виклику допомоги, знешкодження тварини, що загрожує життю та здоров’ю людини.

3. Забороняється застосовувати вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб з явними ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними збройного опору, вчинення групового нападу, який загрожує життю та здоров’ю людей, збереженню товарів, що перебувають під митним контролем.

4. Забороняється також застосовувати вогнепальну зброю проти громадян з малолітніми дітьми та у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

5. За наявності обставин, що не дають можливості уникнути застосування вогнепальної зброї, вжиті заходи не повинні перевищувати меж, необхідних для забезпечення виконання завдань, покладених на митну службу України, і повинні зводити до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров’ю правопорушників.

6. Забороняється зберігання, носіння та застосування посадовими особами митної служби України вогнепальної зброї та набоїв до неї не під час виконання службових обов’язків.

ГЛАВА 84. Соціальний захист працівників митної служби України

Стаття 608. Гарантія оплати праці посадових осіб митної служби України

1. Держава забезпечує достатній рівень оплати праці посадових осіб митної служби України з метою створення матеріальних умов для не залежного і сумлінного виконання ними службових обов’язків.

2. Умови оплати праці посадових осіб митної служби України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 609. Житлове забезпечення посадових осіб митної служби України

1. Посадові особи митної служби України, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються житлом у встановленому законодавством порядку із державного фонду.

2. Посадовим особам митної служби України надається службове житло в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Посадовим особам митної служби України, які переводяться на роботу в іншу місцевість, а також випускникам спеціалізованих вищих навчальних закладів, які одержали направлення на роботу до митних органів, організацій, спеціалізованих навчальних закладів митної служби України, розташованих в іншій місцевості, службове житло надається невідкладно.

3. У разі неможливості забезпечення посадової особи митної служби України житлом з державного фонду або надання їй службового житла митний орган, організація, навчальний заклад митної служби України орендує житло для забезпечення ним посадової особи або, за бажанням цієї особи, виплачує їй грошову компенсацію за найом (піднайом) жилого приміщення. Порядок виплати посадовим особам митної служби України грошової компенсації за найом (піднайом) жилих приміщень визначається Кабінетом Міністрів України.

4. У разі загибелі посадової особи митної служби України у зв’язку з виконанням нею службових обов’язків за сім’єю загиблого зберігається право на одержання житлової площі на тих самих умовах і підставах, які мали місце на момент загибелі цієї посадової особи.

5. Посадові особи митної служби України, які відповідно до чинного законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання безпроцентного кредиту на індивідуальне чи кооперативне житлове будівництво або для придбання квартир чи індивідуальних жилих будинків на строк до 20 років. Умови надання кредиту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 610. Медичне забезпечення та охорона здоров’я посадових осіб митної служби України та членів їх сімей

1. Посадові особи митної служби України та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються правом на безоплатне медичне обслуговування у державних та комунальних закладах охорони здоров’я. Таке право зберігається за посадовими особами митної служби України після звільнення з митних органів, організацій у зв’язку з виходом на пенсію або у відставку.

2. Посадові особи митної служби України щорічно проходять профілактичний медичний огляд.

3. Для надання лікувально-профілактичної допомоги працівникам митних органів та організацій створюються заклади охорони здоров’я митної служби України. Створення, реорганізація та ліквідація закладів охорони здоров’я митної служби України здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 611. Пенсійне забезпечення працівників митної служби України

1. Пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». При цьому час служби в митних органах, організаціях та час навчання у спеціалізованому вищому навчальному закладі митної служби України зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця, незалежно від останнього місця роботи (служби) особи, яка звертається за призначенням такої пенсії, та часу виходу її на пенсію.

Стаття 612. Гарантії охорони праці посадових осіб та інших працівників митної служби України

Держава гарантує забезпечення прав посадових осіб, інших працівників митної служби України на охорону праці під час виконання ними своїх посадових обов’язків, проходження медичних оглядів, права на пільги та компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах праці відповідно до чинного законодавства.

Стаття 613. Гарантії у разі загибелі, каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я

1. Посадові особи та інші працівники митної служби України підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, в порядку, встановленому законом.

2. У разі загибелі, каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку, який стався з посадовою особою чи іншим працівником митної служби України під час виконання ним службових обов’язків або у зв’язку з їх виконанням, йому або його спадкоємцям спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи здійснюється компенсаційна виплата в таких розмірах:

1) у разі загибелі – як різниця між 10-річною сумою середньомісячної заробітної плати  постраждалого за останньою посадою на день нещасного випадку та сумою, виплаченою органами соціального страхування за цим нещасним випадком;

2) у разі інвалідності – залежно від ступеня втрати працездатності при встановленні інвалідності як різниця між 5-річною для I групи, 4-річною – для II групи, 3-річною – для III групи середньомісячною заробітною платою постраждалого за останньою посадою на день нещасного випадку та сумою, виплаченою органами соціального страхування за цим нещасним випадком;

3) у разі іншого ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку – як різниця між середньомісячною заробітною платою постраждалого на останній робочий день перед установленням втрати ним професійної працездатності за кожний відсоток втрати професійної працездатності та сумою, виплаченою органами соціального страхування за цим нещасним випадком».

ІІ. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Частину 2 статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 48, ст. 483; 2010 р., № 9, ст. 76, № 13, ст. 128, № 58, ст. 1998) після слів «(крім відносин щодо видачі документів дозвільного характеру, необхідних для отримання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності)” доповнити словами «охорони державного кордону, митної справи».

2. Додаток до Закону України «Про Митний тариф України» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № № 36-43, ст. 508, Голос України, 14.01.2009, 15.01.2009) після глави «Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД» доповнити новою главою такого змісту:

«Особливості оподаткування ввізним митом товарів при ввезенні громадянами на митну територію України.

Товари, сумарна вартість яких не перевищує суму 1000 євро, не підлягають обкладенню ввізним митом при ввезенні громадянами на митну територію України.

Товари, сумарна вартість яких перевищує суму 1000 євро, але не перевищує 5000 євро, при ввезенні громадянами на митну територію України підлягають обкладенню ввізним митом за ставкою 10% від митної вартості таких товарів».

3. Абзац третій частини п’ятої статті 5 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції в Україні» після слів «Військової служби правопорядку у Збройних Силах України» доповнити словами «підрозділи внутрішньої безпеки митних органів».

4. Статтю 6 Закону України Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 51, ст. 454; 2003 р., № 7, ст.68) доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«Єдиний збір за здійснення визначеного цим Законом контролю не справляється у разі перевантаження у пункті пропуску через державний кордон України вантажу з водних та авіаційних транспортних засобів і з трубопровідного транспорту на засоби інших видів транспорту (автомобільний, залізничний)».

5. У Законі України «Про судову експертизу» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 28, ст.232; 2003 р., № 27, ст.209; 2005 р., № 1, ст.14):

1) абзац четвертий частини другої статті 7 після слів «Служби безпеки України» доповнити словами «Державної митної служби України»;

2) частину другу статті 19 після слів «Служби безпеки України» доповнити словами «Державної митної служби України».

6. У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 4, ст. 16; 2002 р., № 9, ст. 68, № 38-39, ст. 288; 2005 р., № 34, ст. 435; 2010 р., № 8, ст. 62):

1) в абзаці першому слова «здійснюється з нарахуванням податків і зборів, що справляються при імпорті автомобілів відповідно до закону, у разі якщо такі податки і збори не були попередньо сплачені» замінити словами «або знайдених, за якими протягом шести місяців не звернулися власники чи особи, які мають право вимагати їх повернення, здійснюється за цінами, визначеними згідно з законодавством України з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, а також з урахуванням податкового законодавства»;

2) доповнити пункт абзацом четвертим такого змісту:

«Реалізація автомобілів, конфіскованих за рішеннями судів у справах про порушення митних правил, здійснюється згідно із Митним кодексом України».

7. Статтю 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 9, ст.58; Голос України, 09.04.2011) доповнити новою частиною третьою такого змісту:

«3. Акти Кабінету Міністрів України з питань митної справи набирають чинності в порядку, визначеному Митним кодексом України».

У зв’язку з цим частини третю та четверту вважати частинами четверту та п’ятою.

8. У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 29, ст. 377; 1992 р., № 20, ст. 276; 1993 р., № 7, ст. 62, № 12, ст. 109, № 17, ст. 184, № 19, ст. 209; 1995 р., № 14, ст. ст. 90, 93; 1999 р., № 7, ст. 49; 2004 р., № 13, ст. 181; 2005 р., № 3, ст. 78; 2006 р., № 43, ст. 419; 2007 р., № 3, ст. 29; 2010 р., № 37, ст. 496):

1) у статті 1:

а) у визначенні терміну «митне регулювання» слова «митних зборів» замінити словами «інших податків, що справляються при переміщенні товарів через митний кордон України»;

б) визначення терміну «транзит товарів» викласти у такій редакції:

«Транзит товарів – переміщення товарів, через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території»;

2) абзац третій частини п’ятої статті 7 викласти в такій редакції:

«режим найбільшого сприяння, який стосується мит, методів стягнення таких мита, правил і формальностей у зв’язку з імпортом і означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, який походить з території держав – членів СОТ або держав, з якими укладено двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння»;

3) у статті 13:

а) у другому реченні частини четвертої слова «або переміщуються транзитом по її території» виключити;

б) у частині сьомій слова «митних зборів» замінити словами «інших податків, що справляються при переміщенні товарів через митний кордон України»;

9. У Законі України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 48, ст.405;  2003 р., № 24, ст.159):

1) у статті 21 речення друге – четверте виключити;

2) у частині другій статті 31 слова «мита, митних та інших зборів» замінити словами «оподаткування митними платежами, які відповідно до закону справляються при ввезенні товарів на митну територію України».

10. Частину першу статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113, № 26, ст. 281, № 49, ст. 459; 1994 р., № 28, ст. 241, № 33, ст. 300, № 29, ст. 257; 1995 р., № 13, ст. 85, № 14, ст. 90; 1996 р., № 9, ст. 43, № 41, ст. 192, № 52, ст. 306; 1997 р., № 6, ст. 46, № 9, ст. 70, № 18, ст. 131; 2000 р., № 19, ст. 143, № 29, ст. 232, № 46, ст. 398, № 50, ст. 436; 2001 р., № 24, ст. 124; 2002 р., № 6, ст. 43, № 32, ст. 223; 2003 р., № 10-11, ст. 87, № 14, ст. 102, №  26, ст. 194, № 38, ст. 314; 2004 р., № 8, ст. 62, № 33-34, ст. 403; 2005 р., № 16,  ст. 259, № 17, ст. 267, № 18-19, ст. 267; 2006 р., № 51, ст. 519; 2007 р., № 34, ст. 444; 2010 р., № 1ст. 2, ст..5; Голос України, 27.07.2010) доповнити пунктом 49 такого змісту:

«49) митні органи – за заявами та скаргами, з якими вони звертаються до суду, адміністративного суду, господарського суду».

11. У Законі України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 9-10, ст. 65; 2006 р., № 4, ст. 54):

1 ) у частині дванадцятій статті 14 слова «митних зборів» виключити;

2) у частині 8 статті 16 та частині 1 статті 28 слова «митних зборів тощо» виключити;

12. У Законі України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 12-13, ст. 80; 2008 р., № 23, ст. 215):

1) в абзаці другому пункту 2 частини 2 статті 6, частині 9 статті 19, частині 1 статті 27 слова «митних зборів тощо» виключити;

2) у частині 11 статті 17 слова «митних зборів» виключити;

3) у пункті 2 розділу І додатку 1 до закону слова «митні збори» виключити;

13. У частині 3 статті 11 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 11, ст. 78; 2006 р., № 4, ст. 55) слова «митних зборів тощо» виключити;

14. У частині другій статті 4 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 34, ст. 274) слова «митні збори» виключити;

15. У частині другій статті 4 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 34, ст.274) слова «митні збори» виключити.

16. У Законі України «Про гуманітарну допомогу» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 51, ст. 451; 2005 р., № 34, ст. 442; 2007 р., № 27, ст. 360):

1) в частині п’ятій статті 6 слова «митних зборів за митне оформлення таких вантажів» замінити словами «сплати за митне оформлення товарів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів»;

2) в частині першій статті 8 слова «сплати митних зборів» замінити словами «справляння плати за митне оформлення товарів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів»;

17. У статті 18 Закону України «Про Товариство Червоного Хреста України» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 5, ст. 47) слова «податків, мита та митних зборів» замінити словами «податків, у тому числі мита, та плати за митне оформлення товарів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів»;

18. В абзаці четвертому частини другої статті 63 Закону України «Про вищу освіту» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 20, ст. 134; 2007 р., № 7-8, ст. 66) слова «митних зборів» виключити.

19. У частині другій статті 4 Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 44, ст. 281; Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 10, ст. 37) слова «а також сертифіката походження таких продуктів» виключити.

20. У Законі України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207):

1) статтю 2 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«Виконання постанов суду (судді) про конфіскацію в справах про порушення митних правил здійснюється згідно зі статтею 561 Митного кодексу України.»;

2) пункт другий частини другої статті 3 після слів «передбачених законом» доповнити словами «крім постанов судів, що підлягають виконанню митними органами».

21. У статті 313 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) слова «в порядку встановленому законом» замінити словами «якщо інше не передбачено законом».

22. В абзаці другому статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.93 № 33-93 «Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 23, ст.250) слова «та вантажі, терміни зберігання яких під митним контролем закінчилися і митницею не вжито заходів до їх реалізації» виключити.

23. Статтю 201 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25, ст. 131; 2007 р., № 34, ст. 447; 2010 р., № 32, ст. 450) викласти у такій редакції:

«Стаття 201. Контрабанда

1. Контрабанда, тобто незаконне переміщення через митний кордон України культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та  боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації –

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна».

24. Статтю 1 Закону України від 23.09.94 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків  в іноземній валюті» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 40, ст.364; 2007 р., № 44, ст. 510; 2009 р., № 52, ст. 763; 2010 р., № 10, ст. 101) доповнити частиною другою такого змісту:

«Строк переробки товарів за межами митної території не може становити більше, ніж 365 днів. Виходячи з технологічних особливостей переробки товарів Кабінет Міністрів України за поданням відповідного центрального органу виконавчої влади може встановлювати більший або менший строк переробки товарів».

ІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року, за винятком пункту 5 цього розділу, який набирає чинності з дня опублікування цього Закону.

2. З набранням чинності цим Законом втрачають чинність:

1) Закон України від 13.09.2001 № 2681-ІІІ «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»;

2) пункт 2 розділу І Закону України від 01.07.2004 № 1970-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;

3) пункт 2 розділу І Закону України від 30.11.2005 № 3151-IV «Про внесення змін до Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України транспортних засобів»;

4) пункт 3 розділу І Закону України від 06.12.2006 № 427-V «Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації транспортних засобів»;

5)  Закон України від 15.04.2008 № 272-VI «Про внесення змін до Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»;

6) пункт 11 розділу І Закону України від 24.09.2008 № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»;

7) Закон України від 20.02.2009 № 1041-VI «Про внесення зміни до статті 11 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»;

8) пункт 13 розділу І Закону України від 20.05.2010 № 2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;

9) пункт 51 розділу І Закону України від 02.12.2010 № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України»;

10) частина друга статті 31 Закону України від 30.06.93 № 3353-ХІІ «Про дорожній рух»;

11) пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16.07.99 № 986-ХІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства»;

12) Закон України «Про Єдиний митний тариф»;

13) Постанова Верховної Ради України від 05.02.92 № 2098-XII «Про введення в дію Закону України «Про Єдиний митний тариф»» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 19, ст.260);

14) Декрет Кабінету Міністрів України від 23.04.93 № 36-93 «Про внесення змін до Закону України «Про Єдиний митний тариф»» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 24, ст.270);

15) пункт 4 розділу І Закону України від 10.07.96 № 303/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України з питань пільгового оподаткування підприємств і організацій всеукраїнських та міжнародних об’єднань громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

16) пункт 2 розділу І Закону України від 03.04.97 № 170/97-ВР «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладення ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України»;

17) Закон України від 22.12.98 № 334-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про Єдиний митний тариф»»;

18) Закон України від від 03.06.99 № 720-XIV «Про визнання таким, що втратив чинність, пункту «і» статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»»;

19) пункт 1 статті 2 Закону України від 18.11.99 № 1242-XIV «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні»;

20) Закон України від 22.02.2000 № 1480-III «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань митної справи»;

21) Закон України від 16.03.2000 № 1562-III «Про внесення зміни до Закону України «Про Єдиний митний тариф»»;

22) Закон України від 01.06.2000 № 1749-III «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування»;

23) пункт 7 розділу І Закону України від 08.06.2000 № 1807-III «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;

24) підпункт 1 пункту 6 статті 12 Закону України від 21.09.2000 № 1991-III «Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спец хімії»;

25) підпункт 1 пункту 1 статті 3 Закону України від 11.01.2001 № 2211-III «Про визнання бронетанкової галузі однією з пріоритетних у промисловості України та заходи щодо надання їй державної підтримки»;

26) Закон України від 17.05.2001 № 2410-III «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування»;

27) підпункт 1 пункту 3 статті 4 Закону України від 12.07.2001 № 2660-III «Про розвиток літакобудівної промисловості»28) Закон України від 04.10.2001 № 2744-III «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування»;

28) Закон України від 04.10.2001 № 2744-III «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування»;

29) Закон України від 04.10.2001 № 2751-III «Про внесення змін до статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»»;

30) підпункт 2 пункту 4 розділу Х Закону України від 13.12.2001 № 2888-III Про внесення змін до Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи»;

31) пункт 3 розділу І Закону України від 07.03.2002 № 3111-III «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про розвідувальні органи України»»;

32) підпункт 1 пункту 2 розділу ІІ Закону України від 07.03.2002 № 3118-III «Про внесення змін до Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона», «Інститут монокристалів», «Вуглемаш»;

33) підпункт 1 пункту 3 статті 2 Закону України від 04.07.2002 № 43-IV «Про забезпечення реалізації інвестиційних проектів в Туркменистані»;

34) пункт 2 розділу І Закону України від 24.12.2002 №  347-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів»;

35) Закон України від 16.01.2003 № 440-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування»;

36) підпункт 1 пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.03.2003 № 601-IV «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні»;

37) пункт 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України»;

38) пункт 2 розділу І Закону України від 20.11.2003 № 1300-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні»;

39) Закон України від 04.03.2004 № 1595-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування»;

40) пункт 1 розділу І Закону України від 18.03.2004 № 1637-IV «Про внесення змін до деяких законів України»;

41) пункт 2 розділу І Закону України від 15.06.2004 № 1766-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки суднобудівної промисловості України»;

42) пункти 18 та 19 розділу І Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України»;

43) пункт 2 розділу І Закону України від 07.07.2005 № 2775-IV «Про внесення змін до деяких законів України»;

44) пункт 3 розділу І Закону України від 15.12.2005 № 3200-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвідувальних органів України»;

45) пункт 2 розділу І Закону України від 22.12.2005 № 3269-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;

46) пункт 4 розділу ІІІ Закону України від 12.01.2006 № 3333-IV «Про внесення змін до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» та інших законів України»;

47) Закон України від 17.01.2006 № 3351-IV «Про внесення зміни до статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»»;

48) пункт 3 розділу І Закону України від 16.03.2007 № 760-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання заходів з енергозбереження»;

49) пункт 2 частини 2 статті 12 Закону України від 19.04.2007 №  962-V «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні»;

50) Закон України від 15.04.2008 №  273-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Єдиний митний тариф»»;

51) пункт 1 розділу І Закону України від 18.09.2008 № 521-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні»;

52) пункт 1 розділу І Закону України від 19.05.2009 № 1342-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань космічної діяльності»;

53) пункт 2 розділу І Закону України від 21.05.2009 № 1391-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива»;

54) пункт 2 розділу І Закону України від 04.06.2009 № 1451-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного лізингу та міжнародного ремонту товарів»;

55) підпункт 1 пункту 2
розділу VI Закону України від 25.06.2009  № 1563-VI «Про наукові парки»;

56) пункт 2 розділу І Закону України від 20.01.2010 № 1814-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки літакобудівної промисловості в Україні»;

57) пункт 3 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування угод про розподіл продукції»;

58) Закон України від 17.12.2010 № 2797-VI «Про внесення змін до частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» щодо звільнення від оподаткування операцій із ввезення макулатури та енергозберігаючого обладнання на митну територію України»;

59) пункти 8 та 36 розділу І Закону України від 23.12.2010 № 2856-VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України»;

60) Декрет Кабінету Міністрів України від 11.01.93 № 4-93 «Про Єдиний митний тариф України»;

61) Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.93 № 54-93 «Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності»;

62) Закон України від 28.01.94 № 3893-XII «Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України з питань митного регулювання»;

63) підпункт 4 пункту 3 статті 13 Закону України від 11.12.98 №  309-XIV «Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему»;

64) Закон України від 19.10.99 № 1159-XIV «Про часткове зупинення дії статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 року «Про Єдиний митний тариф України»;

65) підпункт 1 пункту 3 статті 5 Закону України від 16.03.2000 № 1559-III «Про державну підтримку космічної діяльності»;

66) Закон України від 14.09.2000 № 1954-III «Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні»;

67) пункт 6 розділу І Закону України від 15.11.2001 № 2779-III «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки автомобілебудівної промисловості України»;

68) підпункт 3 пункту 3 статті 7 Закону України від 18.03.2004 № 1624-IV «Про розвиток автомобільної промисловості України»;

69) Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»;

70) Закон України від 15.07.99 № 958-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» (стосовно нафтопродуктів, що реалізуються на ринку України;

71) пункт 2 розділу І Закону України від 21.06.2001 № 2555-III «Про внесення змін до деяких законів України»;

72) Закон України від 04.10.2001 № 2761-III «Про внесення змін до Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»»;

73) Закон України від 01.07.2004 № 1959-IV «Про внесення зміни до статті 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»»;

74) пункт 4 розділу І Закону України від 03.06.2005 № 2642-IV «Про внесення змін до деяких законів України»;

75) розділ ІІІ Закону України від 07.07.2005 № 2771-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законів України»;

76) підпункт 2 пункту 2 статті 4 Закону України від 13.12.2006 № 441-V «Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням»;

77) пункт 11 розділу І Закону України від 03.06.2008 № 309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;

78) пункт 2 розділу ІІ Закону України від 22.12.2009 № 1782-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи»;

79) Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».

3. Встановити, що з метою розроблення пропозицій з питань митно-тарифного регулювання та врахування при цьому інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і держави в цілому при Кабінеті Міністрів України діє Митно-тарифна рада.

На Митно-тарифну раду покладаються:

1) розроблення пропозицій щодо основних напрямів митно-тарифної політики України, включаючи пропозиції про встановлення, скасування або зміну митних ставок, надання тарифних пільг і преференцій, а також про зміни в номенклатурі Митного тарифу України;

2) підготовка та розгляд проектів законодавчих актів України і міжнародних договорів України з питань митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

3) розроблення заходів, спрямованих на захист українського ринку при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів.

Положення про Митно-тарифну раду та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.

4. До моменту приведення законодавства України у відповідність із цим Законом чинні нормативно-правові акти діють в частині, що не суперечить йому.

5. Кабінету Міністрів України до 1 січня 2012 року:

1) привести свої акти у відповідність із цим Законом та видати акти, що випливають з цього Закону;

2) забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом та видання ними нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!