Підсумки роботи медичної галузі за перше півріччя 2001 р. — року охорони здоров’я. Попереду ще багато справ

20 липня 2001 р. відбулась колегія Міністерства охорони здоров’я України, на якій було підведено підсумки роботи галузі за перше півріччя 2001 р. В роботі колегії взяли участь Президент АМН України, академік НАН та АМН України Олександр Возіанов, голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Микола Грабар, голова відділу Адміністрації Президента України Валерій Войцехівський, начальник відділу Кабінету Міністрів України Володимир Шпак. Колегію провів міністр охорони здоров’я України Віталій Москаленко.

У вступному слові В. Москаленко зазначив, що позитивні зрушення у медичній сфері відбулись як завдяки баченню керівництвом держави проблем охорони здоров’я як загальнонаціонального пріоритету, так і завдяки сталому економічному зростанню та стабілізації у соціальній сфері держави. За 6 місяців індекс реального ВВП становить 109,1%, особливо значущим є зростання обсягів промислового виробництва — на 18,5%. Рівень інфляції становить 4,3%, проти очікуваного — 7,8%. Зведений бюджет виконано з профіцитом у 1,6 млрд гривень.

У нинішньому році закріпилася позитивна тенденція до зниження рівня малюкової смертності і сьогодні він майже співпадає з європейським — 10,9 проміле. Також продовжує знижуватись материнська смертність, яка становить за 6 місяців до 20 на 100 тисяч живонароджених. Лише за півріччя більше ніж утричі знизилася інвалідність від професійних захворювань, та майже на 5 відсотків — внаслідок травм.

На думку В. Москаленка, основними досягненнями у роботі галузі за останнє півріччя стали: продовження інтенсивної роботи зі створення сучасної ефективної нормативної бази охорони здоров’я, що відповідає вимогам Європейського Союзу.

Якщо за весь минулий рік було прийнято 123 державних нормативно-правових акти, то за шість місяців 2001 р. органи та заклади охорони здоров’я вже отримали 118 державних актів, розроблених Міністерством охорони здоров’я та за його участю. Серед них 13 законів України, 21 постанова Верховної Ради, 26 Указів Президента України, 47 постанов та 11 розпоряджень уряду. Міністерством розроблено проект Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації», що відповідає стратегії ВООЗ «Здоров’я для всіх у ХХІ столітті».

Однією з найбільш важливих постанов уряду стало підвищення на 30–35% заробітної плати всім працівникам охорони здоров’я, що стало можливим завдяки збільшеному майже на 1 млрд гривень бюджету галузі у 2001 р. Сьогодні середня заробітна плата в системі охорони здоров’я становить 196 гривень, зокрема у лікарів — 270 гривень. Разом з тим, зарплата в галузі залишається низькою — у два рази нижче, ніж у промисловості. Крім того, у галузі ще зберігається заборгованість з заробітної плати. Якщо у квітні поточного року вона була ліквідована у всіх регіонах, то після впровадження нових умов оплати праці медичних працівників знову утворилась заборгованість, яка станом на 9 липня складає 45 млн гривень або 0,7 місяця.

У 2001 р. значно покращилось виконання бюджету галузі. Так, за оперативними даними, видатки з Державного бюджету за перше півріччя 2001 р. по МОЗ України здійснено на 94% (за аналогічний період попереднього року на 89%). Виконання плану фінансування з місцевих бюджетів досягло 93%, що на 23% більше, ніж за відповідний період 2000 р. Додатково залучено 382 млн гривень власних надходжень закладів та установ охорони здоров’я. Міністерство у першому півріччі передало закладам охорони здоров’я регіонів медичного обладнання на суму 4,2 млн гривень.

В. Москаленко відзначив, що до цього часу гостро стоїть питання про законність та ефективність використання бюджетних коштів. У першому півріччі 2001 р. за результатами перевірок 2008 закладів, здійснених ГоловКРУ України, виявлено незаконних витрат та нестач на 5,8 млн гривень, інших фінансових порушень — на 15,3 млн гривень. За порушення фінансової дисципліни 908 посадових осіб притягнено до дисциплінарної відповідальності, із них 45 звільнено із займаних посад.

Для забезпечення надання первинної медико-санітарної допомоги на селі майже 60% від усього цьогорічного випуску лікарів направлено у регіони. Із них 1,5 тисячі — на роботу у сільські лікарські амбулаторії та дільничні лікарні. Збільшилась кількість працюючих сімейних лікарів, лікарів-фтизіатрів. Протягом 2001 р. створено 6216 лікарських та 333 провізорських робочих місця, 963 нових робочих місця передбачено створити під час реалізації Державної програми створення вітчизняних виробництв медичних препаратів і вакцин на базі обладнання, закупленого за рахунок іноземних кредитів.

Важливою для галузі подією став «День Уряду» у Верховній Раді України у червні цього року. Постановами Верховної Ради позитивно оцінена робота Кабінету Міністрів у сфері забезпечення лікарськими засобами хворих на цукровий діабет, туберкульоз, з онкологічною патологією, а також політика державного регулювання цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Санітарно-епідемічна ситуація в Україні оцінюється як напружена

У своїй доповіді перший заступник міністра охорони здоров’я України, Головний державний санітарний лікар України Ольга Бобильова доповіла присутнім, що за результатами епідеміологічного та санітарно-гігієнічного моніторингу, санепідситуацію у державі протягом першого півріччя 2001 р. можна оцінити як напружену, що зумовлено наявністю в Україні епідемій туберкульозу, СНІДу, грипу у зимовий період року, зростанням захворюваності на гострі кишкові інфекції, вірусні гепатити А і В, ентеровірусні інфекції, кір, кашлюк, незадовільним станом об’єктів підвищеного епідемічного ризику, невиконанням заходів з забезпечення населення доброякісною питною водою, наявністю осередків природно-вогнищевих інфекцій, забрудненням поверхневих водойм та грунту побутовими і промисловими відходами, неочищеними стічними водами.

За звітний період у порівнянні з аналогічним періодом минулого року підвищилась загальна інфекційна захворюваність (без урахування грипу та ГРВІ) на 8,5% (на 13 478 випадків).

Слід відзначити, що у першому півріччі 2001 р. знизилась захворюваність на черевний тиф, сальмонельоз, дизентерію. Але рівень захворюваності на ці інфекції все ще високий, особливо у Харківській, Миколаївській, Чернігівській, Черкаській, Одеській та Сумській областях.

Вкрай несприятливим прогностичним фактором є зростання числа гострих кишкових інфекцій нез’ясованої етіології — 47% від загальної кількості випадків. Це означає, що майже в кожному другому випадку захворювання етіологічний чинник невідомий.

Викликає тривогу зростання на 82% захворюваності на вірусний гепатит А.

Залишається високою та має тенденцію до зростання захворюваність на вірусний гепатит В, що свідчить про недостатнє впровадження щеплень, застосування одноразових шприців, предметів індивідуального догляду за хворими і нових ефективних дезінфекційних засобів. Показник захворюваності в Україні становить 8,1 на 100 тис. населення, тоді як у м. Києві — 19,2, м. Севастополі — 15,1, Київській області — 12,7, Донецькій — 11,2, Миколаївській — 10,7, Запорізькій областях — 10,6.

В Україні досягнуто та підтримується рівень охоплення населення щепленнями проти більшості керованих інфекцій, як це рекомендує ВООЗ. Так, у 2000 р. на досить високому рівні знаходилися показники охоплення щепленнями: проти кору — 98,8%, дифтерії — 98,7%, кашлюку, поліомієліту, туберкульозу (серед новонароджених) — 97,8%. Поряд із цим недостатньо охоплено дитяче населення щепленнями проти епідемічного паротиту — 83,5%, краснухи — 18%, гепатиту В — 3,5%.

Особливого занепокоєння викликає ситуація з захворюваністю на кір, яка ускладнюється щомісяця. З початку року захворюваність зросла у 29 разів — з 356 випадків за аналогічний період у 2000 р. до 10 315 — у 2001 р. Збільшилась кількість випадків захворювань на всій території України, але найбільше — у Тернопільській, Івано-Франківській та Львівській областях. За звітний період продовжувалось зростання захворюваності на кашлюк, яке розпочалося ще у 2000 р. Захворюваність зросла в 2,36 разу у порівнянні з аналогічним періодом 2000 р.

Епідемія туберкульозу в Україні триває, не дивлячись на всі заходи, що здійснюються у державі. З початку року вперше виявлено 12 379 випадків захворювань на туберкульоз органів дихання (25,1 на 100 тис. населення), що на 17,9% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Найвищі показники захворюваності в Херсонській (43,5), Миколаївській (34,8), Житомирській (33,5), Луганській (30,1), Харківській (28,4) та Чернігівській (28,2) областях. Зростає захворюваність на деструктивний туберкульоз, що свідчить про несвоєчасне виявлення хворих та їх лікування.

Ситуація з ВІЛ-інфекції/СНІДу є серйозною проблемою для нашої держави. З початку року в Україні зареєстровано 2269 носіїв ВІЛ, у тому числі 250 серед дітей віком до 14 років. Захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (СНІД), діагностовано у 399 осіб, в тому числі у 24 дітей.

Актуальною стала проблема пріонних інфекцій через загострення епізоотичної ситуації в країнах Західної Європи.

Багатопрофільні лікарні — важливий елемент практичної медицини

У своїй доповіді заступник міністра охорони здоров’я України Анатолій Картиш зупинився в першу чергу на діяльності багатопрофільних спеціалізованих закладів — обласних та обласних дитячих лікарень. Сьгодні в цих закладах використовуються найскладніші медичні технології, надаються унікальні види медичної допомоги як на рівні консультативно-діагностичних поліклінік, так і стаціонарів. На їх базі організовуються центри спеціалізованої медичної допомоги, які можуть конкурувати з клініками науково-дослідних інститутів. У той же час у системі обласних лікарень існує чимало невідкладних проблем.

Для подальшого розвитку системи обласних лікарень слід мати на увазі:

• обласна лікарня залишається одним з гарантів доступності для населення спеціалізованої медичної допомоги;

• впровадження у практику нових медичних технологій — один з головних напрямків управлінських стратегій МЗ України;

• ефективність роботи обласної лікарні необхідно розглядати через якість надання консультативно-діагностичної і стаціонарної допомоги;

• організаційно-методична робота — важлива складова діяльності лікарні, спрямована на підвищення медичної та економічної ефективності закладу.

Одним з інтегральних показників якості та ефективності лікування хворих у стаціонарі є лікарняна летальність, рівень якої залежить віж багатьох факторів, але передусім від якості лікування, своєчасності госпіталізації хворих, доступності медичної допомоги, своєчасності та якості діагностики, а також від віку пацієнта та перебігу захворювання.

Пан Картиш вважає, що доцільно відновити систему експертної оцінки якості медичної документації хворих.

Ознайомлення з роботою на місцях свідчить,— зазначив заступник міністра охорони здоров’я, — що недостатньо уваги приділяється аналізу розбіжностей клінічних і патолого-анатомічних діагнозів, летальності ускладнень. Для того, щоб оцінка якості лікувального процесу була об’єктивною, необхідно розробити медико-економічні стандарти, які дадуть можливість визначити якість надання медичної допомоги кожному пацієнту. Створення стандартів і контроль за їх дотриманням — на сьогодні головне завдання.

Як відомо, — зазначив пан Картиш, — на сучасному етапі розвитку медицини рівень і якість медичної допомоги визначаються станом і можливостями лабораторно-діагностичної служби медичних закладів. Тому протягом останніх 5–10 років у їх практичну діяльність активно впроваджуються високотехнологічні методи обстежень, які дають можливість об’єктивізувати процес діагностики і верифікувати діагноз на догоспітальному етапі. Проте ефективність використання дорогого обладнання недостатня,— зазначив заступник міністра охорони здоров’я України.

Наприклад, проведено мільйони ендоскопічних досліджень, а в Україні й до цього часу залишається високою онкологічна «занедбаність», зокрема щодо раку шлунка (31,7%), трахеї і бронхів (24,6%), ободової кишки (21,8%), стравоходу (18,5%) та прямої кишки (16,7%).

Результати аналізу свідчать, що й інші методи дослідження впроваджені недостатньо. Так, питома вага ультразвукових досліджень, які виконуються в діагностичних центрах, досить різна і становить від 7,3% в м. Києві до 52,5% в Чернівецькій області.

Ефективне використання ресурсів має бути пріоритетним завданням, що є одним із головних складових ефективного функціонування галузі в умовах дефіцитного фінансування.

Пан Картиш окремо зупинився на проблемі знеболювання в педіатрії. Якщо показник знеболювання в педіатрії у світі становить 100%, то в Україні — 71,8%, а в Донецькій, Вінницькій, Сумській областях та м. Севастополі — приблизно 60%. Такий стан справ потребує прийняття негайних організаційних рішень, особливо в отоларингологічній службі.

Найбільш важливим залишається показник малюкової смертності, який в державі набув стійкої тенденції до зниження. Минулий рік ми завершили з показником 11,9‰, а протягом 5 місяців цього року він знизився до 10,9‰.

Стан фармацевтичного ринку викликає задоволення у керівництва Державного департаменту

Як відзначив у доповіді перший заступник голови Державного департаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення (Державного департаменту) Олександр Євтушенко, протягом шести місяців обсяг фармацевтичної продукції вітчизняного та іноземного виробництва, представленої на внутрішньому ринку, за попередніми даними сягнув 1 млрд 446 млн гривень, що у фактичних цінах на 37% більше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Частка вітчизняної продукції на ринку лікарських засобів наближається до 47%. Для порівняння: частка вітчизняних ліків в обсягах внутрішнього споживання у минулому році становила 45,9%, у 1999 р. — 42,3%. Перелік зареєстрованих в Україні лікарських засобів включає 7689 найменувань, з яких 2918 (38%) вітчизняного виробництва.

Порівняно з аналогічним періодом 2000 р. приріст обсягів виробництва на початок липня поточного року становив 14,5%. Зростає виробництво основної продукції галузі — лікарських засобів. На початок червня обсяги виробництва готових лікарських засобів зросли на 26,3% у фактичних цінах у порівнянні з відповідним періодом 2000 р. Обсяг експорту вітчизняної продукції збільшився на 33%.

Ціни на продукцію вітчизняних виробників фармацевтичної промисловості за 5 місяців поточного року знизились на 0,2%, тоді як, загальнодержавне зростання цін на промислову продукцію складає 1,1%. Споживчі ціни на медикаменти, що знаходяться у роздрібному продажу, з початку року зросли лише на 0,8%, а їх загальнодержавне зростання склало 4,7%.

Державний департамент вбачає своє завдання у створенні умов, за яких українська більш дешева фармацевтична продукція і надалі буде конкурентоспроможна на внутрішньому ринку. Для забезпечення населення ефективними ліками за доступними цінами необхідна підтримка вітчизняного виробника з боку держави. Найбільш дієвим щодо цього може бути впровадження оптимального оподаткування виробництва та реалізації ліків. Міністерство охорони здоров’я виступило з ініціативою, яка знайшла підтримку та була закріплена у постанові Верховної Ради від 21.06.01. р., щодо передбачення у податковому законодавстві звільнення від оподаткування прибутку фармацевтичних підприємств, отриманого від реалізації основних (життєво необхідних та найважливіших) лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також звільнення від сплати ПДВ на обладнання, що закуповується підприємствами фармацевтичної галузі для технічного оснащення (переоснащення) їх відповідно до вимог європейських стандартів.

У разі прийняття запропонованого проекту, за оцінками МОЗ України, на 22,4 млн гривень щорічно збільшаться інвестиції підприємств у розвиток виробництва, на 140—170 млн гривень — щорічні обсяги виробництва продукції підприємствами галузі, в 1,5 разу підвищаться рівень забезпеченості населення (з низьким рівнем доходу) доступними за ціною ліками та ефективність використання закладами охорони здоров’я бюджетних коштів на придбання медикаментів та виробів медичного призначення.

З метою розроблення механізмів впровадження цінової політики у сфері забезпечення лікарськими засобами та реалізації державних соціальних гарантій Міністерство охорони здоров’я створило міжвідомчу робочу групу з питань ціноутворення, до складу якої ввійшли представники Міністерства економіки України, Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. В результаті роботи міжвідомчої робочої групи будуть запропоновані шляхи урівноваження інтересів виробників, дистриб’юторів та споживачів фармацевтичної продукції, підвищення економічної доступності якісних та безпечних ліків.

Дієвим інструментом впливу на ринок лікарських засобів є централізовані та тендерні закупівлі. Так, досвід забезпечення потреб системи охорони здоров’я вітчизняними інсулінами виробництва ЗАТ «Індар» свідчить, що при організації централізованої їх закупівлі щорічні витрати держави зменшуються на 35,5 — 42 млн гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 548 право встановлення граничного рівня торговельних надбавок на певну частину ліків, ціни на які регулюються державою, надано регіонам. Керівництво Державного департаменту вважає, що Міністерство охорони здоров’я АР Крим та Управління охорони здоров’я областей повинні брати більш активну участь у роботі з удосконалення переліку ліків з регульованими цінами шляхом надання пропозицій до МОЗ та за необхідності введення на місцевому рівні регулювання цін на інші медикаменти. До речі, така практика в окремих регіонах вже існує, але необхідне визначення оптимального розміру граничних торговельних надбавок для запобігання створенню штучного дефіциту. Крім того, Державний департамент вважає доцільним подальше сприяння місцевими органами охорони здоров’я поширенню мережі спеціалізованих аптек з обслуговування ветеранів війни та праці, інших громадян похилого віку (так званих ветеранських аптек), де вітчизняні ліки, як правило, дешевші на 40–50% від їх аналогів іноземного виробництва.

Як зазначив О. Євтушенко, складною залишається ситуація з безоплатним та пільговим відпуском лікарських засобів окремим категоріям населення. За даними обласних управлінь охорони здоров’я реальна річна потреба у коштах складає 433 млн гривень. У той самий час місцевими бюджетами передбачено виділення лише близько 60 млн гривень.

Правовою основою раціонального використання бюджетних коштів на закупівлю ліків є «Перелік лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, що можуть закуповуватись закладами та установами охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів». На сьогодні Міністерством охорони здоров’я підготовлений наказ про внесення змін до цього Переліку, який загалом буде складатися приблизно з 2300 препаратів, в тому числі 65% — вітчизняного виробництва.

Розроблено і проект змін до «Переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню». За торговими назвами цей Перелік буде складатися з 600 препаратів. Це майже вдвічі більше, ніж зараз.

Як проект постанови Кабінету Міністрів України та наказ МОЗ розроблено «Перелік основних найчастіше вживаних лікарських засобів». До нього ввійшли 30 препаратів вітчизняного виробництва. Перелік розроблено з метою встановлення на державному рівні мінімальної торговельної надбавки за умови реалізації лікарських засобів через аптечну мережу.

Триває робота над змінами до «Переліку ліків обов’язкового асортименту для аптечної мережі».

Основним законом, що регламентує обіг лікарських засобів в Україні, зазначив О. Євтушенко, є закон України «Про лікарські засоби», який прийнятий Верховною Радою ще в 1996 р. На цей час розроблено проект нового закону про лікарські засоби, який надано європейським експертам для проведення юридичної оцінки щодо відповідності його європейським нормам. У новій редакції Закону передбачається врахувати гармонізовані з Європейським Союзом (ЄС) стратегічні напрямки забезпечення якості лікарських засобів, зокрема, впровадження вимог Належної лабораторної, клінічної, виробничої, дистриб’юторської практики (GMP, GLP, GCP, GDP). У вересні проект Закону буде передано на розгляд Верховної Ради України. Крім того, з метою адаптації законодавства України до норм, діючих в ЄС, створено робочу групу з опрацювання та внесення змін і доповнень до закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів». Під час опрацювання змін і доповнень до Закону передбачається визначити механізми забезпечення наркотичними та психотропними засобами лікувально-профілактичних закладів недержавної форми власності.

Підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Єдиний митний тариф». Останній, як зазначив О. Євтушенко, приймався без узгодження з Міністерством охорони здоров’я, що призвело до введення ввізного мита на лікарські засоби і субстанції, та, як наслідок, до зростання цін на лікарські препарати. МОЗ сподівається, що вже в цьому році ввізне мито на цю продукцію буде скасовано.

Продовжується впровадження системи управління якістю у фармацевтичний промисловості через створення уповноваженого органу сертифікації лікарських засобів, та вже підготовлена відповідна постанова Кабінету Міністрів України.

За станом на 1 липня 2001 р. оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами здійснюють 7407 суб’єктів господарювання через 16 782 аптеки, аптечні пункти та кіоски у різних регіонах України. Характерною особливістю фармацевтичної сфери є постійні зміни, обумовлені утворенням нових структур, реорганізацією діючих, а також домінуванням приватних підприємств, що в свою чергу, зумовлює певну специфіку у здійсненні державного контролю та регулюванні в цьому секторі ринку.

Підготовлено низку змін і доповнень до діючих «Ліцензійних умов провадження відповідної господарської діяльності», якими передбачається:

• зменшення норми мінімальної площі для сільської аптеки з 70 до 40 кв. м;

• зайняття посади завідуючого сільською аптекою особами з середньою фармацевтичною освітою;

• реалізація ліків через сільські фельдшерсько-акушерські пункти, амбулаторії та ін.

Ліцензійні умови містять і певні обмеження стосовно місць торгівлі лікарськими засобами. Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва та Антимонопольним комітетом України запропоновані зміни до Ліцензійних умов, якими дозволяється розміщення аптечних кіосків на ринках, транспортних зупинках, у підземних переходах і продовольчих магазинах. Ці зміни найближчим часом набудуть чинності.

За словами О. Євтушенка, виготовлення і реалізація ліків є специфічними видами діяльності, тому контроль за дотриманням ліцензійних умов займає в роботі Державного департаменту особливе місце. За перше півріччя проведено перевірку 161 суб’єкта господарювання, що здійснює оптову та роздрібну реалізацію лікарських засобів. Майже в усіх випадках встановлені численні факти порушень ліцензійних умов. За результатами перевірок у першому півріччі поточного року Департаментом анульовано 80 ліцензій на провадження оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, що майже в 2,5 разу більше, ніж за цей же період минулого року.

Тендери — шлях до заощадження державних коштів

Заступник міністра охорони здоров’я України Юрій Поляченко зупинився у своїй доповіді на підсумках роботи Міністерства у першому півріччі за наступними напрямками: розроблення та забезпечення закладів охорони здоров‘я медичною технікою, робота Тендерного комітету та питання, обумовлені запровадженням обов‘язкового медичного страхування.

Загальна сума коштів, передбачених у кошторисі міністерства на централізовану закупівлю лікарських засобів та виробів медичного призначення становить за перше півріччя 2001 р. близько 90 млн гривень. Тендери в основному провадяться з застосуванням процедури відкритих торгів, що дає змогу забезпечити максимальну відкритість та прозорість здійснення процедури, створення умов чесної конкуренції між виконавцями.

За перше півріччя проведені торги на закупівлю лікарських засобів для лікування туберкульозу на суму 28 млн гривень; онкогематологічних захворювань — 7,3 млн гривень; виробів медичного призначення та устаткування для кардіохірургії — 25,4 млн гривень; інсулінів для лікування дітей, підлітків та вагітних — близько 5,7 млн гривень; імунобіологічних препаратів — близько 23 млн гривень; тотальних ендопротезів кульшового та колінного суглобів — близько 3 млн гривень; ультразвукових діагностичних апаратів та апаратів штучної вентиляції легень — 2 млн гривень; слухових апаратів — 400 тис. гривень.

Ціни, запропоновані виконавцями при закупівлі протитуберкульозних препаратів нижчі від минулорічних на 14,4%, а засобів для лікування пацієнтів з онкогематологічними захворюваннями — на 31,6%.

На зекономлені кошти від проведення торгів в розмірі 8,3 млн гривень додатково закуповуються такі комбіновані протитуберкульозні препарати, як Майрин-П, Макокс, Зукокс-плюс та цитостатики.

Дотримуючись рекомендацій Верховної Ради та керуючись постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку захисту вітчизняного ринку», тендерний комітет під час визначення переможців торгів на закупівлю вакцин прийняв рішення про закупівлю вакцин у вітчизняних традиційних виробників, зокрема, в «Одеського заводу бактерійних та вірусних препаратів» та ЗАТ «Біолік» (м. Харків). Перевагу вітчизняній продукції надавали при закупівлі протитуберкульозних препаратів: Луганському хімфармзаводу, ФФ «Дарниця» та ВАТ «Київмедпрепарат». Особливістю здійснення закупівлі вакцин є необхідність розміщення замовлення для їх виробництва та тривалий технологічний процес їх виготовлення. Тендерним комітетом з початку року не була врахована ця особливість, закупівля здійснювалась поквартально, тому процес придбання та постачання їх в області затягнувся. Зараз оголошені торги на друге півріччя у повному обсязі, заплановано провести тендер на державне замовлення у виробників на 2002 р.

Ю. Поляченко звернув увагу на те, що проведення тендерів має відбуватися за процедурою відкритих торгів, тоді як у більшості випадків в областях застосовується процедура закупівлі в одного виконавця. Крім того, відмічаються й інші порушення: проведення закупівлі товарів за державні кошти без застосування процедури державних закупівель; уникнення застосування процедури державних закупівель шляхом подрібнення необхідного для закупівлі товару на частини, що не перевищують суму 5 тис. євро; застосування інших процедур на відміну від відкритих торгів (процедура запиту цінових пропозицій) без належного документального оформлення.

Щодо планів на майбутнє, зазначив Ю. Поляченко, доцільним буде опрацювати можливість здійснення процедури торгів за попередньою кваліфікацією учасників тендерів — безпосередніх виробників, надаючи перевагу вітчизняній продукції.

Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» має змінити ситуацію з фінансуванням галузі на краще

Одна з помітних подій півріччя — прийняття у першому читанні проекту закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», внесеного на розгляд народним депутатом Ігорем Франчуком, зазначив Ю. Поляченко. Цей законопроект було розроблено згідно з положеннями Конституції України і на тих економічних та соціальних засадах, що й законопроект, розроблений Міністерством охорони здоров’я, який був схвалений Кабінетом Міністрів і поданий на розгляд Верховною Радою.

Принциповою особливістю загальнообов’язкового державного медичного страхування є погодження державних гарантій щодо надання медичної допомоги з наявними фінансовими ресурсами.

Для виконання цього завдання щорічно має затверджуватися Державна та територіальна програми медичного страхування, які будуть визначати перелік, обсяг гарантованої медичної допомоги та умови її надання. Відповідно до цієї програми повинен встановлюватися розмір страхового внеску. Платниками страхових внесків за працюючих застрахованих осіб виступають як роботодавці, так і власне наймані працівники, як це передбачено класичною системою соціального страхування. Разом з тим, на першому етапі запровадження медичного страхування основний тягар щодо сплати страхового внеску доцільно було б покласти на роботодавця. Пропонується поетапне збільшення розміру страхового внеску. Так, за попередніми розрахунками, на першому етапі планується отримати страхових внесків у сумі близько 3,8 млрд гривень, на другому — 5 млрд гривень. На третьому етапі пропонується встановити страховий внесок для роботодавців у розмірі 3,4% до Фонду оплати праці. Це дозволить одержати в цілому страхових внесків на суму близько 6,3 млрд гривень, в тому числі за працююче населення — 1,6 млрд гривень, від Пенсійного Фонду — 1,9 млрд гривень, за рахунок коштів органів місцевого самоврядування за непрацююче населення — 2,8 млрд гривень.

Для підготовки до впровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування та з метою опрацювання нормативно-правової бази наказом міністра створено робочу групу, на яку покладені завдання в стислі строки розробити наступні документи:

• Проект Базової програми загальнообов’язкового державного медичного страхування;

• Форму типового договору про надання закладами охорони здоров’я медичної допомоги за загальнообов’язковим державним медичним страхуванням;

• Методику розрахунку тарифів на медичну допомогу в системі загальнообов’язкового державного медичного страхування;

• Проект Положення про Правління Фонду загальнообов’язкового державного медичного страхування;

• Проект закону України «Про розмір базових страхових внесків на загальнообов’язкове державне медичне страхування»;

• Проект переліку медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних цільових програм і видів медичної допомоги, які мають фінансуватись за рахунок бюджетних асигнувань.

Основні завдання галузі

У заключному слові В. Москаленко зупинився на основних завданнях, що стоять перед галуззю:

Удосконалення структури витрат (нині безпосередньо на лікувально-діагностичний процес використовується лише 30% фінансування галузі).

Поширення інституту сімейних лікарів та розвиток первинної медико-санітарної допомоги, імунопрофілактики населення.

Розроблення Національних та державних програм стосовно профілактики стоматологічних та онкологічних захворювань, розвитку донорства крові та трансплантології в Україні.

Поліпшення спеціалізованої допомоги та зниження впливу на стан здоров’я дітей, підлітків і вагітних наслідків Чорнобильської катастрофи.

Поетапне запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Формування здорового способу життя людей.

Посилення соціального захисту та державної підтримки материнства, ветеранів війни та інвалідів.

На думку В. Москаленка, найважливішим перспективним завданням для галузі є прийняття принципових змін та доповнень до Основ законодавства України про охорону здоров’я, які б відповідали вимогам сьогодення. Ще одним відповідальним завданням є розроблення Концепції і стратегії сталого розвитку України. Важливим розділом роботи у поточному півріччі є прискорення прийняття загальнодержавної міжгалузевої програми «Здоров’я нації» задля формування здорового способу і умов життя та екологічного благополуччя.

У фармацевтичній галузі необхідно затвердити окремий перелік життєво необхідних та найчастіше вживаних лікарських засобів для соціально незахищених верств населення з єдиною мінімальною торговельною надбавкою на рівні держави, розробити пакет нормативних документів, що регламентують ціноутворення на життєво необхідні і найважливіші лікарські засоби та оподаткування прибутку підприємств медичної та мікробіологічної промисловості з операцій з продажу та ввезення в Україну технологічного обладнання.

Дуже важливим є ретельний і виважений підхід до формування бюджету на 2002 рік. Проектом зведеного бюджету по системі МОЗ передбачається збільшення фінансування на 425 млн гривень, або на 8,5%, в тому числі з Державного бюджету на 16,3% і місцевих бюджетів на 7%. Розрахунки МОЗ свідчать, що мінімально можлива межа потреби галузі становить 3% від ВВП, або 7,4 млрд гривень. Для порівняння: у 2001 р. відсоток витрат ВВП на потреби медичної сфери становить лише 2,7. Міністр зазначив, що ВООЗ вважає мінімально достатнім рівень фінансування охорони здоров’я у 5% від ВВП.

Тарас Махринський
Фото Євгена Кривші