Проект Закону України «Про піклувальні ради»

10 Жовтня 2012 11:26 Поділитися

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про піклувальні ради»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту

Проект закону України «Про піклувальні ради»  розроблено з метою розвитку форм громадського самоврядування, спрямованого на покращення умов функціонування установ культури, освіти, науки, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, їх матеріально-технічної бази та залучення  додаткових джерел фінансування.

2. Цілі та завдання прийняття проекту

Прийняття законопроекту забезпечить участь громадськості у визначенні та реалізації державної політики в галузі культури, освіти, науки, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, а також здійснення громадського контролю за їх функціонуванням.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту

Проект закону України «Про піклувальні ради»  визначає організаційно-правові основи утворення та діяльності піклувальних рад, передбачає внесення змін у деякі законодавчі акти України.

4. Стан нормативно-правової бази в даній сфері правового регулювання

Нормативно-правовими актами в даній сфері правового регулювання є:

  • Конституція України;
  • Закони України «Про освіту», «Про культуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про фізичну культуру і спорт», «Про засади запобігання  і протидії корупції», «Про благодійництво та благодійні організації»;
  • Основи законодавства України про охорону здоров’я;
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 778 «Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад»;
  • наказ Міністерства освіти і науки України від 5 лютого 2001 року № 45 «Про затвердження Положення про піклувальну раду загальноосвітнього навчального закладу».

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень проекту закону України «Про піклувальні ради»  сприятиме залученню позабюджетних фінансових і матеріальних ресурсів для провадження діяльності та розвитку установ культури, освіти, науки, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту.

Додаткових фінансових витрат із Державного бюджету України реалізація цього законопроекту не спричинить.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту

Прийняття проекту Закону України «Про піклувальні ради»  дозволить підвищити роль громадськості у визначенні та реалізації державної політики у сфері культури, освіти, науки, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, поліпшити матеріально-технічну базу цих установ, а також залучити додаткові джерела фінансування.                      

Проект від 22.03.2012 р. реєстраційний № 10243

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про піклувальні ради

Цей Закон визначає організаційні та правові засади утворення та діяльності піклувальних рад, а також державні гарантії забезпечення їх діяльності.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття піклувальної ради

Піклувальна рада – це орган громадського самоврядування, що утворюється з метою залучення громадськості до вирішення завдань, покладених на установи культури, освіти, науки, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, сприяння у створенні придатних умов для їхньої діяльності.

Стаття 2. Принципи діяльності піклувальних рад

Піклувальні ради діють на принципах:

  • законності;
  • самоврядування;
  • гласності;
  • добровільності та рівноправ’я членства;
  • пріоритету прав людини, об’єднання інтересів особистості та суспільства;
  • сприяння затвердженню гуманістичних ідей, а також високих моральних норм у суспільному житті;
  • колегіальності прийняття рішень.

Стаття 3. Законодавство про піклувальні ради

Законодавство про піклувальні ради складається з Конституції України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність піклувальних рад.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені законодавством України щодо діяльності піклувальних рад, то застосовуються правила міжнародного договору, згода на обов’язковість якого дана Верховною Радою України.

Стаття 4. Завдання піклувальних рад

Основними завданнями піклувальних рад є:

  • взаємодія з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, а також окремими громадянами, спрямована на покращення умов функціонування установ культури, освіти, науки, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту;
  • сприяння поліпшенню матеріально-технічної, навчально-виробничої, наукової, культурної, спортивної, корекційно-відновлювальної, лікувально-оздоровчої та інших баз відповідної установи;
  • сприяння залученню додаткових джерел фінансування установ культури, освіти, науки, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту;
  • стимулювання працівників відповідних установ до підвищення своєї кваліфікації, майстерності та інших професійних якостей;
  • інші завдання, що не суперечать чинному законодавству, цілям створення піклувальної ради і напряму діяльності установи, при якій створено піклувальну раду.

Розділ II. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІКЛУВАЛЬНИХ РАД

Стаття 5. Порядок створення піклувальних рад

Піклувальні ради утворюються при установах культури, освіти, науки, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту (далі – установи) та/або їх відокремлених структурних підрозділах.

Піклувальні ради утворюються шляхом видання відповідного акта керівником установи на підставі рішення загальних зборів трудового колективу.

Стаття 6. Членство в піклувальних радах

Членами піклувальної ради можуть бути представники органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, в тому числі їх посадові та службові особи, представники підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, а також окремі громадяни, в тому числі іноземні.

Персональний склад піклувальної ради формується рішенням загальних зборів трудового колективу установи, яке оформлюється у вигляді протоколу загальних зборів. Зміни до складу піклувальної ради вносяться за пропозицією голови піклувальної ради на засіданні загальних зборів трудового колективу  і оформлюються протоколом.

Члени піклувальної ради входять до її складу добровільно і працюють на громадських засадах.

Стаття 7. Положення про піклувальну раду

Піклувальна рада діє відповідно до положення про неї, яке приймається на загальних зборах трудового колективу установи та затверджується відповідним актом керівника установи.

Типове положення про піклувальну раду з урахуванням галузевої специфіки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Управління піклувальною радою

Очолює піклувальну раду голова, який обирається на її засіданні з числа членів піклувальної ради шляхом голосування.

Голова піклувальної ради:

  • здійснює загальне керівництво роботою піклувальної ради;
  • скликає, організує підготовку та проводить засідання піклувальної ради;
  • розподіляє обов’язки між заступником, секретарем та іншими членами піклувальної ради;
  • представляє піклувальну раду у взаєминах з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями з питань, віднесених до його повноважень.

З числа членів піклувальної ради також обираються заступник голови піклувальної ради та секретар.

Керівник установи має право входити до складу піклувальної ради за посадою.

Керівник установи не може бути обраний головою піклувальної ради, його заступником або секретарем.

Стаття 9. Порядок роботи піклувальної ради

Напрямки діяльності піклувальної ради визначаються з урахуванням пропозицій керівництва установи.

Основною формою роботи піклувальної ради є засідання.

Засідання піклувальної ради є правочинними, якщо на них присутня більшість її членів.

Рішення піклувальної ради приймається більшістю голосів її членів, присутніх на її засіданні, та оформлюється протоколом.

Рішення піклувальної ради в семиденний строк доводяться до відома керівництва та колективу установи, а також громадськості.

Стаття 10. Права піклувальної ради

Піклувальна рада має право:

  • вносити на розгляд керівництва установи, загальних зборів трудового колективу установи пропозиції щодо поліпшення матеріально-технічної, навчально-виробничої, наукової, культурної, спортивної, корекційно-відновлювальної, лікувально-оздоровчої та інших баз установи;
  • взаємодіяти з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування з питань, віднесених до її компетенції;
  • взаємодіяти з благодійними організаціями та окремими благодійниками з метою залучення додаткових джерел фінансування установ.

Піклувальна рада може створювати комісії, ініціативні та інші групи для вирішення завдань, що стоять перед піклувальною радою.

Представники піклувальної ради можуть входити до складу органів управління установою з правом дорадчого голосу.

Представники піклувальної ради можуть брати участь у розгляді звернень громадян із питань, що стосуються роботи установи, з метою сприяння їх вирішенню у встановленому порядку.

Не допускається втручання членів піклувальної ради в безпосередню діяльність установи.

Стаття 11. Державна підтримка діяльності піклувальних рад

Держава створює умови для діяльності піклувальних рад відповідно до законодавства України, гарантує їм державну підтримку. Форми державної підтримки встановлюються законом.

Забороняється втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у діяльність піклувальних рад, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 12. Фінансове забезпечення діяльності піклувальних рад

Фінансове забезпечення діяльності піклувальних рад здійснюється згідно з чинним законодавством України.

Стаття 13. Припинення діяльності піклувальної ради

Піклувальна рада припиняє свою діяльність у результаті видання відповідного акта керівником установи на підставі рішення загальних зборів трудового колективу установи.

Розділ IIІ. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

І. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

ІІ. Внести зміни до наступних законодавчих актів України:

1. У Законі України «Про освіту» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 34, ст.451):

1) у статті 16:

частину першу доповнити абзацом третім такого змісту:

«піклувальні ради»;

абзаци третій, четвертий вважати відповідно абзацами четвертим, п’ятим;

2) у статті 16 абзац перший частини третьої викласти в наступній редакції:

«3. Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, в межах своїх повноважень сприяють розвитку виховного та освітнього процесу, підвищенню якості освіти, залученню додаткових фінансових і матеріальних ресурсів для здійснення діяльності та розвитку установ освіти і забезпечують громадський контроль за їх використанням, беруть участь у створенні додаткових соціальних гарантій педагогічним та іншим працівникам установ освіти та покращенні умов їхньої праці, розглядають питання, що стосуються дотримання прав особистості дитини, інших учасників навчально-виховного процесу»;

3) у статті 17 в абзаці сьомому слова «охорони праці» замінити словами «охорони праці, за використанням фінансових коштів і матеріальних засобів».

2. В Основах законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 4, ст.19):

1) у статті 18 в абзаці сьомому після слова «громадянами» доповнити словами «безпосередньо або через створені при установах охорони здоров’я піклувальні ради»;

2) у статті 24 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

«При установах охорони здоров’я для сприяння їх діяльності, залучення з цією метою додаткових фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення громадського контролю за їх використанням, участі у створенні додаткових соціальних гарантій працівникам установ охорони здоров’я, покращенні умов їхньої праці можуть створюватися піклувальні ради».

У зв’язку з цим частину третю вважати частиною четвертою.

3. У Законі України «Про культуру» (Відомості Верховної Ради України, 2011, № 24, ст. 168):

1) статтю 31 доповнити частиною третьою наступного змісту:

«3. При об’єктах культурного призначення можуть створюватися піклувальні ради як громадські консультативно-наглядові органи для сприяння в підготовці та реалізації стратегії їхнього розвитку, залучення і використання  у встановленому порядку грошових засобів юридичних і фізичних осіб, у тому числі благодійних пожертвувань, на здійснення їх діяльності та вдосконалювання матеріально-технічної бази, для надання методичної та організаційної допомоги в професійній підготовці (перепідготовці) співробітників об’єктів культурного призначення, розроблення пропозицій щодо покращення  умов їхньої праці».

4. У Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 12, ст. 165; 1999 р., № 2–3, ст. 20):

1) назву статті 18 викласти в наступній редакції:

«Стаття 18. Взаємовідносини наукових установ, державних і громадських наукових організацій з органами державної влади та органами громадського самоврядування»;

2) статтю 18 доповнити частиною другою такого змісту:

«При наукових установах, державних і громадських наукових організаціях для сприяння в розробленні та реалізації програм і заходів у сфері науки і науково-технічної діяльності, вирішенні інших питань, пов’язаних з їхньою діяльністю, а також для залучення додаткових фінансових і матеріальних ресурсів та забезпечення громадського контролю за їх використанням можуть утворюватись органи громадського самоврядування, в тому числі піклувальні ради».

5. В Законі України «Про фізичну культуру і спорт» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 14, ст. 80; 2010 р., № 7, ст. 50; 2011 р., № 11, ст. 69, № 42, ст. 435):

1) у статті 3 частину другу доповнити абзацом сьомим такого змісту:

«створення при установах фізичної культури і спорту, відповідних громадських організаціях фізкультурно-спортивної спрямованості піклувальних рад для сприяння в розробленні та реалізації державних цільових і місцевих програм у сфері фізичної культури і спорту, забезпечення громадського контролю за їх реалізацією, вирішення інших питань діяльності цих установ та організацій, залучення додаткових фінансових і матеріальних ресурсів та забезпечення громадського контролю за їх використанням»;

абзац сьомий вважати абзацом восьмим;

2) статтю 4 доповнити абзацом шістнадцятим наступного змісту:

«заохочення створення та діяльності піклувальних рад»;

абзац шістнадцятий вважати абзацом сімнадцятим.

6. В Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 40, ст.404):

1) статтю 6 доповнити частиною другою наступного змісту:

«2. Особам, зазначеним у частині першій статті 4 цього Закону, не забороняється входити до складу піклувальних рад, створених згідно з чинним законодавством для реалізації завдань і цілей піклувальних рад, сприяти останнім в їх діяльності»;

2) статтю 7 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Обмеження, передбачені цією статтею, не поширюються на відносини, пов’язані з участю осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, в діяльності піклувальних рад і входженням до їхнього складу».

7. В Законі України «Про благодійництво та благодійні організації» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 46, ст. 292; 2002 р., № 32, ст. 220; 2010 р., № 29, ст. 392; 2011 р., № 42, ст. 435):

1) у статті 2 в абзаці третьому після слів «займатися благодійництвом самостійно» доповнити словами «, шляхом участі в піклувальних радах».

ІІІ. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців із дня набрання чинності цим Законом:

  • подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення Законів України у відповідність до Закону України «Про піклувальні ради» ;
  • привести свої рішення у відповідність до цього Закону;
  • забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, які не відповідають цьому Закону;
  • згідно з компетенцією забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до розділу III «Перехідні положення» проекту Закону України «Про піклувальні ради»

         Норми чинної редакції

Норми проекту Закону України

Закон України «Про освіту»

Стаття 16. Органи громадського самоврядування в освіті

Стаття 16. Органи громадського самоврядування в освіті

1. Органами громадського самоврядування в освіті є:

загальні збори (конференція) колективу навчального закладу;

районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з’їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим;

Всеукраїнський з’їзд працівників освіти.

2. Органи громадського самоврядування  в освіті можуть об’єднувати учасників навчально-виховного процесу, спеціалістів певного професійного спрямування.

3. Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх повноважень питання  навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності навчальних закладів.

Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначає в межах чинного законодавства Міністерство освіти України за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об’єднань.

 1. Органами громадського самоврядування в освіті є:

загальні збори (конференція) колективу навчального закладу;

піклувальні ради

районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з’їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим;

Всеукраїнський з’їзд працівників освіти.

2. Органи громадського самоврядування в освіті можуть
об’єднувати учасників навчально-виховного процесу, спеціалістів
певного професійного спрямування.

3. Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, в межах своїх повноважень сприяють розвитку виховного та освітнього процесу, підвищенню якості освіти, залученню додаткових фінансових і матеріальних ресурсів для здійснення діяльності та розвитку установ освіти і забезпечують громадський контроль за їх використанням, беруть участь у створенні додаткових соціальних гарантій педагогічним та іншим працівникам установ освіти та покращенні умов їхньої праці, розглядають питання, що стосуються дотримання прав особистості дитини, інших учасників навчально-виховного процесу

Повноваження органів громадського самоврядування в освіті
визначає в межах чинного законодавства Міністерство освіти України за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об’єднань.

Стаття 17. Самоврядування навчальних закладів

Стаття 17. Самоврядування навчальних закладів

Самоврядування навчальних закладів передбачає їх право на:

самостійне використання усіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису в межах встановленого фонду заробітної плати;

здійснення громадського контролю за організацією  харчування, охорони здоров’я, охорони праці в навчальних закладах.

Самоврядування навчальних закладів передбачає їх право на:

самостійне використання усіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису в межах встановленого фонду заробітної плати;

здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров’я, охорони праці, за використанням фінансових коштів і матеріальних засобів в навчальних закладах.

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»

Стаття 18. Фінансування охорони здоров’я

Стаття 18. Фінансування охорони здоров’я

Відомчі та інші заклади охорони  здоров’я, що  обслуговують лише окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою не пов’язаною із станом здоров’я людини ознакою, фінансуються, як правило, за рахунок підприємств, установ і організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за

рахунок державного або місцевого бюджету, якщо  працівники відповідного відомства, підприємства, установи або організації становлять значну частину населення даної місцевості.Всі заклади охорони здоров’я мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами, а також з дозволу власника або  уповноваженого ним органу встановлювати плату за послуги у сфері охорони здоров’я.

Відомчі та інші заклади  охорони  здоров’я,  що  обслуговують лише окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою не пов’язаною із станом здоров’я людини ознакою,  фінансуються, як правило,  за рахунок підприємств,  установ і організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за
рахунок державного або місцевого бюджету, якщо  працівники відповідного відомства,  підприємства, установи або організації становлять значну частину населення даної місцевості.

Всі заклади  охорони здоров’я мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами безпосередньо або через створені при установах охорони здоров’я піклувальні ради, а також з дозволу власника або уповноваженого ним  органу встановлювати плату за послуги у сфері охорони здоров’я.

Стаття 24. Участь громадськості в охороні здоров’я

Стаття 24. Участь громадськості в охороні здоров’я

Органи та заклади охорон здоров’я  зобов’язані сприяти реалізації права громадян на участь в управлінні охороною здоров’я і проведенні громадської експертизи з цих питань.

При органах та закладах охорони здоров’я можуть створюватися громадські консультативні або наглядові ради, які сприятимуть їх діяльності та забезпечуватимуть  інформованість населення і громадський контроль в сфері охорони здоров’я.

У визначенні змісту та шляхів виконання державних цільових та місцевих програм охорони здоров’я, здійсненні відповідних конкретних заходів, вирішенні кадрових, наукових та інших проблем організації державної діяльності в цій сфері можуть брати участь фахові громадські організації працівників охорони здоров’я та інші об’єднання громадян, в тому числі міжнародні.

Органи та заклади охорони здоров’я зобов’язані сприяти

реалізації права громадян на участь в управлінні охороною здоров’я

і проведенні громадської експертизи з цих питань.При органах та закладах охорони здоров’я можуть створюватися громадські консультативні або наглядові ради, які сприятимуть їх діяльності та забезпечуватимуть інформованість населення і громадський контроль в сфері охорони здоров’я.

При установах охорони здоров’я для сприяння їх діяльності, залучення з цією метою додаткових фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення громадського контролю за їх використанням, участі у створенні додаткових соціальних гарантій працівникам установ охорони здоров’я, покращенні умов їхньої праці можуть створюватися піклувальні ради.У визначенні змісту та шляхів виконання державних цільових та місцевих програм охорони здоров’я, здійсненні відповідних конкретних заходів, вирішенні кадрових, наукових та інших проблем організації державної діяльності в цій сфері можуть брати участь фахові громадські організації працівників охорони здоров’я та інші об’єднання громадян, в тому числі міжнародні.

Закон України «Про культуру»

 Стаття 31. Участь громадськості у реалізації державної політики у сфері культури

Стаття 31. Участь громадськості у реалізації державної політики у сфері культури

1. Громадські організації (професійні спілки, творчі спілки, товариства, фонди, асоціації тощо) беруть участь у реалізації державної політики у сфері культури відповідно до законодавства.

2. Громадські організації мають право самостійно та на договірній основі утворювати благодійні організації для фінансування культурних програм розвитку літератури та  мистецтва, підтримки талантів і творчих починань у сфері культури, розв’язання соціальних і  побутових  проблем професійних творчих працівників.

1. Громадські організації (професійні спілки, творчі спілки, товариства, фонди, асоціації тощо) беруть участь у реалізації державної політики у сфері культури відповідно до законодавства.

2. Громадські організації мають право самостійно та на договірній основі утворювати благодійні організації для фінансування культурних програм розвитку літератури та  мистецтва, підтримки талантів і творчих починань у сфері культури, розв’язання соціальних і  побутових  проблем професійних творчих працівників.

3. При об’єктах культурного призначення можуть створюватися піклувальні ради як громадські консультативно-наглядові органи для сприяння в підготовці та реалізації стратегії їхнього розвитку, залучення і використання  у встановленому порядку грошових засобів юридичних і фізичних осіб, у тому числі благодійних пожертвувань, на здійснення їх діяльності та вдосконалювання матеріально-технічної бази, для надання методичної та організаційної допомоги в професійній підготовці (перепідготовці) співробітників об’єктів культурного призначення, розроблення пропозицій щодо покращення  умов їхньої праці.

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність»

Стаття 18. Взаємовідносини органів державної влади і громадських наукових організацій

 

Стаття 18. Взаємовідносини наукових установ, державних і громадських наукових організацій з органами державної влади та органами громадського самоврядування

Органи державної влади можуть залучати громадські наукові організації за їхньою згодою до участі у підготовці та реалізації рішень стосовно наукової і науково-технічної діяльності, наукової і науково-технічної експертизи, науково-технічних програм, проектів і розробок та у взаємодії з ними інформувати населення про безпеку, екологічну чистоту, економічну та соціальну значущість, екологічні та соціально-економічні наслідки реалізації відповідних програм, проектів і розробок.

  
 

Огани державної  влади можуть залучати громадські наукові
організації за їхньою згодою до участі у підготовці та реалізації
рішень стосовно наукової і науково-технічної діяльності, наукової
і науково-технічної експертизи,науково-технічних програм,
проектів і  розробок та у взаємодії з ними інформувати населення
про  безпеку, екологічну чистоту, економічну та соціальну
значущість, екологічні та соціально-економічні наслідки реалізації
відповідних програм, проектів і розробок.

При наукових установах, державних і громадських наукових організаціях для сприяння в розробленні та реалізації програм і заходів у сфері науки і науково-технічної діяльності, вирішенні інших питань, пов’язаних з їхньою діяльністю, а також для залучення додаткових фінансових і матеріальних ресурсів та забезпечення громадського контролю за їх використанням можуть утворюватись органи громадського самоврядування, в тому числі піклувальні ради.

Закон України «Про фізичну культуру і спорт»

Стаття 3. Права громадян у сфері фізичної культури і спорту

Стаття 3. Права громадян у сфері фізичної культури і спорту

Громадяни мають право займатися фізичною культурою і спортом незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших  переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Це право забезпечується шляхом:

вільного вибору видів спорту та фізкультурно-спортивних послуг;

доступності та безпечності занять фізичною культурою і спортом;

захисту прав та законних інтересів громадян;

створення закладів фізичної культури і спорту;

об’єднання громадян у громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості;

здобуття спеціальної освіти та здійснення відповідної професійної діяльності.

Громадяни мають право займатися фізичною культурою і спортом незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Це право забезпечується шляхом:

вільного вибору  видів спорту та фізкультурно-спортивних послуг;

доступності та безпечності занять фізичною культурою і спортом;

захисту прав та законних інтересів громадян;

створення закладів фізичної культури і спорту;

об’єднання громадян у  громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості;

створення при установах фізичної культури і спорту, відповідних громадських організаціях фізкультурно-спортивної спрямованості піклувальних рад для сприяння в розробленні та реалізації державних цільових і місцевих програм у сфері фізичної культури і спорту, забезпечення громадського контролю за їх реалізацією, вирішення інших питань діяльності цих установ та організацій, залучення додаткових фінансових і матеріальних ресурсів та забезпечення громадського контролю за їх використанням;

здобуття спеціальної освіти та здійснення відповідної професійної діяльності.

Стаття 4. Засади державної політики у сфері фізичної культури і спорту

Стаття 4. Засади державної політики у сфері фізичної культури і спорту

Державна політика у сфері фізичної культури і спорту ґрунтується на засадах:

заохочення благодійної діяльності у сфері фізичної культури і спорту;

орієнтування на сучасні міжнародні стандарти у сфері фізичної культури і спорту, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом у цій сфері.

Державна політика у сфері фізичної культури і спорту ґрунтується на засадах:…

заохочення благодійної діяльності у сфері фізичної культури і спорту;

заохочення створення та діяльності піклувальних рад

орієнтування на сучасні міжнародні стандарти у сфері фізичної культури і спорту, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом у цій сфері.

Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції»

Стаття 6. Обмеження щодо використання службового становища

Стаття 6. Обмеження щодо використання службового становища

1. Особам, зазначеним  у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження  та  пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції  такої  вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:

1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

. Особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього  Закону, забороняється   використовувати свої службові повноваження та пов’язані з  цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції  такої  вигоди для себе чи інших осіб,  у тому числі:

1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

2. Особам, зазначеним у частині першій статті 4 цього Закону, не забороняється входити до складу піклувальних рад, створених згідно з чинним законодавством для реалізації завдань і цілей піклувальних рад, сприяти останнім в їх діяльності.

Стаття 7. Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності

Стаття 7. Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності

3. Обмеження,  передбачені частиною  першою цієї статті, не поширюються на депутатів Верховної  Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які  здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради  юстиції (крім  тих, які  працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних.

3. Обмеження,  передбачені частиною  першою цієї статті, не поширюються на депутатів Верховної  Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які  здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради  юстиції (крім  тих, які  працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних.

4. Обмеження, передбачені цією статтею, не поширюються на відносини, пов’язані з участю осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, в діяльності піклувальних рад і входженням до їхнього складу.

Закон України «Про благодійництво та благодійні організації»

Стаття 2. Засади благодійництва та благодійної діяльності

Стаття 2. Засади благодійництва та благодійної діяльності

Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на засадах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування.

Діяльність благодійників і благодійних організацій має суспільний  характер, що не суперечить їх взаємодії з органами державної влади і не  позбавляє  права  на  отримання державної допомоги.

Фізичні та юридичні особи можуть займатися благодійництвом самостійно або разом з відповідними благодійними організаціями, зареєстрованими  у встановленому законодавством порядку.

Особливості здійснення волонтерської діяльності  в Україні регулюються Законом України «Про волонтерську діяльність».

Президент України, депутати, посадові і службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також члени їх  сімей можуть займатися благодійництвом і благодійною діяльністю тільки в межах отриманих і задекларованих доходів.

Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на засадах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування.Діяльність благодійників і благодійних організацій має суспільний  характер, що не суперечить їх взаємодії з органами державної влади і не  позбавляє  права  на  отримання державної допомоги.

Фізичні та юридичні особи можуть займатися благодійництвом самостійно, шляхом участі в піклувальних радах або разом з відповідними благодійними організаціями, зареєстрованими  у встановленому законодавством порядку.

Особливості здійснення волонтерської діяльності  в Україні регулюються Законом України «Про волонтерську діяльність».

Президент України, депутати, посадові і службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також члени їх  сімей можуть займатися благодійництвом і благодійною діяльністю тільки в межах отриманих і задекларованих доходів.

Народні депутати України Забарський В.В.
  Дейч Б.Д.
  Нетецька О.А.
  Кисельов В.О.

 

 

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті