Законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»»

02 Грудня 2014 3:08 Поділитися

Верховна Рада України
ПОДАННЯ

Відповідно до частини першої статті 93 Конституції України, статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та статті 89 Регламенту Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи вносимо на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (щодо засад внутрішньої політики в сфері охорони здоров’я)».

Доповідати на пленарному засіданні Верховної Ради України щодо цього законопроекту буде Бублик Ю.В.

Народні депутати України
Ю.В. Бублик
Ю. В.Левченко
О.І. Осуховський
А. Ю. Іллєнко
О.О. Марченко
М.Й. Головко

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України
Про внесення змін до Закону України
«Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»
(щодо засад внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я)

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

На сьогодні Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» не містить окремої статті, присвяченої засадам внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я. Натомість питання здійснення внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я зазначеним Законом зараховане до гуманітарної сфери.

Такий підхід видається досить сумнівним, оскільки, хоча чинне законодавство і не містить чіткого визначення терміна «гуманітарна сфера», проте практика правозастосування, так само, як і позиція провідних науковців у галузі державного управління, свідчить про наявність охорони здоров’я як окремої сфери внутрішньої політики, незалежної від гуманітарної.

Так, зокрема, відповідно до Енциклопедії державного управління, виданої Національною академією управління при Президентові України, гуманітарною сферою є «система, що включає в себе єдність об’єктивних і суб’єктивних факторів суспільного життя, що мають на меті створення умов для соціально-гуманітарного розвитку суспільства, соціальної, інтелектуально-духовної безпеки людини і суспільства, реалізацію її соціальних, духовних потреб, формування і збагачення творчого потенціалу особи, всебічну реалізацію її сутнісних сил, соціодинаміку освіти, науки, культури»1.

Зазначене визначення чітко вказує на те, що охорона здоров’я не входить до гуманітарної сфери. Крім того, на користь охорони здоров’я, як окремої сфери внутрішньої політики, свідчить існування такого законодавчого акту, як Основи законодавства України про охорону здоров’я, пункт 2 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», у якому термін «сфера охорони здоров’я» вживається окремо від інших сфер державної політики, існування Міністерства охорони здоров’я, як постійного та окремого центрального органу виконавчої влади, протягом усього часу існування Української держави тощо.

Також слід зазначити, що відповідно до пунктів 5, 8, 9 доповіді Секретаріату Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) на засіданні виконавчого комітету ВООЗ від 8 січня 2007 ЕВ 120/138 основними стратегічними завданнями держав — членів ВООЗ мають стати раціональне управління сферою охорони здоров’я, її належне фінансування, технологічний розвиток медичної сфери та її інформатизація, запровадження інновацій, підвищення кваліфікації кадрів та якості послуг у сфері охорони здоров’я. Саме ці напрями, визначені ВООЗ, і повинні знайти відображення в українському законодавстві, зокрема у головних засадах його внутрішньої політики.

Необхідність прийняття цього проекту також обумовлюється тим, що у чинній редакції Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» наводяться лише деякі із засад внутрішньої політики в сфері охорони здоров’я.

Більшість принципів та засад, на яких ґрунтується державна політика у сфері охорони здоров’я так і залишилися невисвітленими. Зокрема законодавчо не закріплені підвищення якості медичного обслуговування населення, розвиток професійного самоврядування медичних та фармацевтичних працівників, необхідність приведення стандартів в сфері охорони здоров’я у відповідність до стандартів Європейського Союзу тощо.

____________________

1 Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. При Президентові України; наук.-ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. — К.: НАДУ, 2011. — Т. 4 : Галузеве управління / наук.-ред. колегія: М. М. Їжа (співголова), В. Г. Бодров (співголова) та ін. — 2011. — 648 с.

2. Мета і цілі прийняття законодавчого акта

Проект Закону розроблено з метою встановлення на законодавчому рівні основних засад внутрішньої політики в сфері охорони здоров’я.

3. Загальна характеристика та основні положення акта

Проектом закону передбачається встановити основні засад внутрішньої політики в сфері охорони здоров’я.

Зокрема до таких засад пропонується віднести: забезпечення конституційних прав громадян на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування; реформування системи охорони здоров’я, вдосконалення державного управління охороною здоров’я та організаційних і економічних засад її здійснення; надання державою гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги, рівномірний розвиток медичного обслуговування на основі усіх форм власності; підвищення якості медичного обслуговування населення закладами охорони здоров’я усіх форм власності та медичними працівниками, у тому числі тими, які здійснюють приватну медичну практику; державний контроль за якістю медичного обслуговування, лікарських засобів і виробів медичного призначення; приведення стандартів в сфері охорони здоров’я, зокрема стандартів медичного обслуговування, у відповідність до стандартів Європейського Союзу тощо.

Реалізація положень даного законопроекту, після його прийняття, не потребуватиме внесення змін до інших Законів України.

4. Стан нормативно-правової бази

Основними нормативно-правовими актами у сфері визначення засад внутрішньої політики в сфері охорони здоров’я є Конституція України, Основи законодавства України про охорону здоров’я, Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та інші нормативно-правові акти.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень законопроекту не потребує додаткових видатків з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (щодо засад внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я)» уможливить ліквідувати прогалини у визначенні засад такої важливої сфери внутрішньої державної політики, як охорона здоров’я, та встановити на законодавчому рівні низку основних засад внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я.

Крім того, слід зазначити, що прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (щодо засад внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я)» сприятиме вдосконаленню законотворчого процесу, створить підґрунтя для формування та реалізації узгодженої державної політики у сфері охорони здоров’я.

Народні депутати України
Ю.В. Левченко
О.І. Осуховський
А. Ю. Іллєнко
Ю. В. Бублик
О.О. Марченко
М.Й. Головко

Проект
від 28.11.2014 р. реєстраційний № 1105

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Закону України
«Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»
(щодо засад внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я)

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 5-6, ст. 60 із наступними змінами) такі зміни:

1) доповнити новою статтею 8-1 такого змісту:

«Стаття 8-1. Засади внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я.

1. Основними засадами внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я є:

забезпечення конституційних прав громадян на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування;

фінансування державою соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, спрямованих на забезпечення охорони здоров’я, зокрема державних цільових програм профілактики і лікування найбільш поширених та небезпечних для здоров’я і життя людини захворювань, моніторинг ефективності таких програм та контроль за їх реалізацією;

розвиток системи охорони здоров’я, вдосконалення державного управління охороною здоров’я, організаційних та економічних засад її здійснення, сприяння медичній науці та інноваціям;

надання державою гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги;

всебічний розвиток медичного обслуговування на основі усіх форм власності;

організаційно-правове забезпечення медичної діяльності з боку держави;

підвищення якості медичного обслуговування населення закладами охорони здоров’я усіх форм власності та медичними працівниками, у тому числі тими, які здійснюють приватну медичну практику;

державний контроль за якістю медичного обслуговування, лікарських засобів і виробів медичного призначення;

приведення стандартів у сфері охорони здоров’я, зокрема стандартів медичного обслуговування, у відповідність до стандартів Європейського Союзу;

законодавче врегулювання особливостей правового статусу пацієнтів, їх прав та обов’язків, створення державою механізмів контролю за їх дотриманням;

забезпечення реалізації та захисту прав пацієнтів, посилення відповідальності за їх порушення;

розвиток страхової медицини, зокрема шляхом запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування та створення сприятливих умов для здійснення добровільного медичного страхування;

безоплатність екстреної медичної допомоги, її своєчасність, якість та пріоритетність;

доступність державної медичної допомоги на всій території України, незалежно від розташування та адміністративно-територіального статусу населеного пункту;

створення єдиного простору доступної для всіх верств населення медичної допомоги;

пріоритетність розвитку інституту лікаря загальної практики і сімейної медицини, як базовий напрям первинної лікувально-профілактичної допомоги населенню України;

забезпечення проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів з метою ранньої діагностики захворювань;

забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню на територію України особливо небезпечних та небезпечних інфекційних хвороб;

запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, швидка локалізація та ліквідація їх спалахів та епідемій;

запобігання шкідливому впливу на стан здоров’я населення негативних факторів середовища життєдіяльності людини, створення сприятливих умов життєдіяльності людини;

своєчасне виявлення соціально небезпечних інфекційних хвороб та хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини, та протидія поширенню таких хвороб;

посилення протидії шкідливим для здоров’я звичкам, зокрема, наркоманії, алкоголізму та тютюнокурінню, обмеження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

економічне стимулювання дотримання громадянами корисного для здоров’я способу життя;

розвиток професійного самоврядування медичних та фармацевтичних працівників;

громадський контроль за діяльністю закладів охорони здоров’я та професійною діяльністю медичних та фармацевтичних працівників.»

2) у частині першій статті 10 виключити абзаци сімнадцятий –дев’ятнадцятий.

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України в місячний термін з дня опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України Про внесення змін до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»
(щодо засад внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я)

Зміст положення (норми) чинного законодавства Зміст відповідного положення (норми) проекту акта
Стаття 8-1. Засади внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я.
1. Основними засадами внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я є:
забезпечення конституційних прав громадян на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування;
фінансування державою соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, спрямованих на забезпечення охорони здоров’я, зокрема державних цільових програм профілактики і лікування найбільш поширених та небезпечних для здоров’я і життя людини захворювань, моніторинг ефективності таких програм та контроль за їх реалізацією;
розвиток системи охорони здоров’я, вдосконалення державного управління охороною здоров’я, організаційних та економічних засад її здійснення, сприяння медичній науці та інноваціям;
надання державою гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги;
всебічний розвиток медичного обслуговування на основі усіх форм власності;
організаційно-правове забезпечення медичної діяльності з боку держави;
підвищення якості медичного обслуговування населення закладами охорони здоров’я усіх форм власності та медичними працівниками, у тому числі тими, які здійснюють приватну медичну практику;
державний контроль за якістю медичного обслуговування, лікарських засобів і виробів медичного призначення;
приведення стандартів у сфері охорони здоров’я, зокрема стандартів медичного обслуговування, у відповідність до стандартів Європейського Союзу;
законодавче врегулювання особливостей правового статусу пацієнтів, їх прав та обов’язків, створення державою механізмів контролю за їх дотриманням;
забезпечення реалізації та захисту прав пацієнтів, посилення відповідальності за їх порушення;
розвиток страхової медицини, зокрема шляхом запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування та створення сприятливих умов для здійснення добровільного медичного страхування;
безоплатність екстреної медичної допомоги, її своєчасність, якість та пріоритетність;
доступність державної медичної допомоги на всій території України, незалежно від розташування та адміністративно-територіального статусу населеного пункту;
створення єдиного простору доступної для всіх верств населення медичної допомоги;
пріоритетність розвитку інституту лікаря загальної практики і сімейної медицини, як базовий напрям первинної лікувально-профілактичної допомоги населенню України;
забезпечення проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів з метою ранньої діагностики захворювань;
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню на територію України особливо небезпечних та небезпечних інфекційних хвороб;
запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, швидка локалізація та ліквідація їх спалахів та епідемій;
запобігання шкідливому впливу на стан здоров’я населення негативних факторів середовища життєдіяльності людини, створення сприятливих умов життєдіяльності людини;
своєчасне виявлення соціально небезпечних інфекційних хвороб та хвороб зумовленим вірусом імунодефіциту людини, та протидія поширенню таких хвороб;
посилення протидії шкідливим для здоров’я звичкам, зокрема, наркоманії, алкоголізму та тютюнокурінню, обмеження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв;
економічне стимулювання дотримання громадянами корисного для здоров’я способу життя;
розвиток професійного самоврядування медичних та фармацевтичних працівників;
громадський контроль за діяльністю закладів охорони здоров’я та професійною діяльністю медичних та фармацевтичних працівників.
Стаття 10. Засади внутрішньої політики в гуманітарній сфері
1. Основними засадами внутрішньої політики в гуманітарній сфері є:
реалізація державної мовної політики на основі норм національного та міжнародного права, забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших рідних мов громадян України;
створення належних умов для нарощення освітнього потенціалу України, забезпечення рівного доступу громадян до здобуття якісної освіти незалежно від місця проживання, майнового стану та фінансових можливостей;
удосконалення системи освіти, забезпечення якісної дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, підвищення престижності праці педагогічних та науково-педагогічних працівників, підтримка обдарованої молоді;
підвищення ролі вищої освіти і науки як основ становлення в Україні ефективної «економіки знань»;
реформування та розвиток вітчизняної системи вищої освіти і науки, забезпечення їх інтеграції в європейський та світовий освітній і науковий простір, запровадження принципів та стандартів Болонського процесу у вищих навчальних закладах України;
Стаття 10. Засади внутрішньої політики в гуманітарній сфері
1. Основними засадами внутрішньої політики в гуманітарній сфері є:
реалізація державної мовної політики на основі норм національного та міжнародного права, забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших рідних мов громадян України;
створення належних умов для нарощення освітнього потенціалу України, забезпечення рівного доступу громадян до здобуття якісної освіти незалежно від місця проживання, майнового стану та фінансових можливостей;
удосконалення системи освіти, забезпечення якісної дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, підвищення престижності праці педагогічних та науково-педагогічних працівників, підтримка обдарованої молоді;
підвищення ролі вищої освіти і науки як основ становлення в Україні ефективної «економіки знань»;
реформування та розвиток вітчизняної системи вищої освіти і науки, забезпечення їх інтеграції в європейський та світовий освітній і науковий простір, запровадження принципів та стандартів Болонського процесу у вищих навчальних закладах України;
забезпечення ефективного захисту відповідно до міжнародних стандартів права інтелектуальної власності, в тому числі авторських і суміжних прав;сприяння культурному розвитку громадян України, створення умов для реалізації творчого потенціалу людини та суспільства, забезпечення рівних можливостей для всіх громадян України у задоволенні культурно-духовних потреб;
відродження духовних цінностей Українського народу, захист та примноження його культурного надбання, збереження національної культурної спадщини, підтримка розвитку культури і мистецтва, відродження та збереження культурної самобутності регіонів;
забезпечення ефективного захисту відповідно до міжнародних стандартів права інтелектуальної власності, в тому числі авторських і суміжних прав;
сприяння культурному розвитку громадян України, створення умов для реалізації творчого потенціалу людини та суспільства, забезпечення рівних можливостей для всіх громадян України у задоволенні культурно-духовних потреб;
відродження духовних цінностей Українського народу, захист та примноження його культурного надбання, збереження національної культурної спадщини, підтримка розвитку культури і мистецтва, відродження та збереження культурної самобутності регіонів;
захист, модернізація та розвиток національної культурної індустрії (книговидання, кінематографія, мистецтво);
створення умов для консолідації суспільства на основі національної системи духовних цінностей, у центрі якої людина, її розвиток, права і свободи, максимальне забезпечення її потреб;
відновлення повноцінного діалогу між представниками різних соціальних та етнічних груп, культур та релігійних конфесій;
забезпечення умов для формування толерантного суспільства, гарантування свободи совісті та віросповідання;
забезпечення свободи засобів масової інформації та безперешкодного доступу громадян до інформації, створення умов для розвитку інформаційних технологій та інформаційного суспільства, широкої інтеграції і доступу громадян до світового інформаційного простору;створення суспільного мовлення та надання державної підтримки національному інформаційному продукту, здійснення заходів щодо захисту національного інформаційного простору;
створення умов для максимальної реалізації здібностей талановитих спортсменів, стимулювання створення спортивної інфраструктури, сприяння участі українських спортсменів у міжнародних змаганнях, підвищення авторитету держави у світовому спортивному русі;
захист, модернізація та розвиток національної культурної індустрії (книговидання, кінематографія, мистецтво);
створення умов для консолідації суспільства на основі національної системи духовних цінностей, у центрі якої людина, її розвиток, права і свободи, максимальне забезпечення її потреб;
відновлення повноцінного діалогу між представниками різних соціальних та етнічних груп, культур та релігійних конфесій;
забезпечення умов для формування толерантного суспільства, гарантування свободи совісті та віросповідання;забезпечення свободи засобів масової інформації та безперешкодного доступу громадян до інформації, створення умов для розвитку інформаційних технологій та інформаційного суспільства, широкої інтеграції і доступу громадян до світового інформаційного простору;
створення суспільного мовлення та надання державної підтримки національному інформаційному продукту, здійснення заходів щодо захисту національного інформаційного простору;
створення умов для максимальної реалізації здібностей талановитих спортсменів, стимулювання створення спортивної інфраструктури, сприяння участі українських спортсменів у міжнародних змаганнях, підвищення авторитету держави у світовому спортивному русі;
реформування системи охорони здоров’я з метою забезпечення якісної і доступної медичної допомоги, надання державою гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги, ефективної реалізації державних цільових програм лікування найбільш поширених небезпечних для здоров’я і життя людини захворювань, раціонального державного контролю за якістю лікарських засобів і виробів медичного призначення;
розвиток страхової медицини, зокрема шляхом запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування;
запровадження пріоритетного розвитку та профілактичного спрямування первинної лікувально-профілактичної допомоги, розвиток інституту сімейного лікаря, забезпечення проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів (диспансеризації) з метою ранньої діагностики захворювань, створення єдиного простору доступної для всіх верств населення медичної допомоги;
удосконалення державної політики у сфері фізичної культури і спорту, сприяння популяризації та поширенню здорового способу життя, організації змістовного дозвілля. удосконалення державної політики у сфері фізичної культури і спорту, сприяння популяризації та поширенню здорового способу життя, організації змістовного дозвілля.
Народні депутати України
Ю.В. Левченко
О.І. Осуховський
А. Ю. Іллєнко
Ю. В. Бублик
О.О. Марченко
М.Й. Головко

ВИСНОВОК

Головного науково-експертного управління на проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (щодо засад внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я)» (реєстр. № 1105 від 28.11.2014 р.)

від 19.12.2014 р.

У законопроекті пропонується доповнити Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» новою статтею 8-1 «Засади внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я», а також виключити із статті 10 цього Закону («Засади внутрішньої політики в гуманітарній сфері») положення, які визначають засади внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я.

Необхідність прийняття цього проекту у Пояснювальній записці до нього мотивується тим, що «Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» не містить окремої статті, присвяченої засадам внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я. Натомість питання здійснення внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я зазначеним Законом зараховане до гуманітарної сфери». Такий підхід, на думку суб’єкта права законодавчої ініціативи, видається досить сумнівним, оскільки, хоча чинне законодавство і не містить чіткого визначення терміна «гуманітарна сфера», проте практика правозастосування, так само, як і позиція провідних науковців у галузі державного управління, свідчить про наявність охорони здоров’я як окремої сфери внутрішньої політики, незалежної від гуманітарної.

Розглянувши законопроект, Головне науково-експертне управління вважає наведені аргументи на користь прийняття цього законопроекту недостатньо переконливими. Адже у ньому не враховується, що поняття «гуманітарна сфера» (а відтак і «гуманітарна політика») може вживатися у широкому (всі процеси, які відбуваються з участю людини) та вузькому (регулювання власне духовних відносин) розумінні, а також те, що основні складові гуманітарної сфери тісно взаємопов’язані і взаємозалежні між собою. Єдність складових гуманітарної сфери (яка насправді існує) обумовлює потребу розробки і впровадження цілісної державної гуманітарної політики, що й знайшло своє відображення у статті 10 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики». У законопроекті такий підхід ігнорується і пропонується визначати засади внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я окремо, незалежно від гуманітарної сфери. Слідуючи за логікою розробників законопроекту, у цьому Законі необхідно окремо визначати також засади в інших сферах гуманітарної політики (науки, освіти, культури тощо).

У проекті також не враховано, що засади внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я вже визначені в Конституції України, а також в численних законодавчих актах України у сфері охорони здоров’я, до яких, зокрема належать Основи законодавства України про охорону здоров’я, закони України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про екстрену медичну допомогу». З огляду на це, визначення їх у відповідній статті Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» втрачає будь-який сенс.

Чимало положень законопроекту мають декларативний характер і сформульовані у вигляді не стільки засад внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я, скільки у вигляді заходів загальнодержавних програм розвитку відповідної галузі (наприклад, «фінансування державою соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, спрямованих на забезпечення охорони здоров’я, зокрема державних цільових програм профілактики і лікування найбільш поширених та небезпечних для здоров’я і життя людини захворювань, моніторинг ефективності таких програм та контроль за їх реалізацією; розвиток системи охорони здоров’я, вдосконалення державного управління охороною здоров’я, організаційних та економічних засад її здійснення, сприяння медичній науці та інноваціям…»), що, думку управління, не повною мірою узгоджується з природою закону як нормативно-правового акту і викликає сумнів у доцільності їх прийняття.

Крім того, переважна більшість засад, якими пропонується доповнити Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», відтворюють норми чинних законів України. Зокрема, втрачає сенс положення законопроекту, яким передбачається «обмеження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв» (абз. 23. ч. 1 ст. 8-1), оскільки ці питання повною мірою внормовані чинними законами України. Так, Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» встановлено заборону на будь-яку рекламу та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби» (ч. 1 ст. 16). Відповідно Закону України «Про рекламу» забороняється: реклама тютюнових виробів, реклама знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби (ч. 1 ст. 22); реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: на радіо та телебаченні з 6 до 23 години; на перших і останніх сторінках газет, на обкладинках журналів та інших видань, в усіх виданнях для дітей та юнацтва, на сторінках для дітей та юнацтва усіх друкованих видань; в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань); засобами внутрішньої реклами тощо (ч. 2 ст. 22). Тому потреби у доповненні Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» зазначеним положенням, на думку управління, немає.

Сюди ж слід віднести й положення «безоплатність екстреної медичної допомоги, її своєчасність, якість та пріоритетність» (абз. 14 ч. 1 ст. 8-1), «забезпечення проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів з метою ранньої діагностики захворювань» (абз. 18 ч. 1 ст. 8-1), «забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню на територію України особливо небезпечних та небезпечних інфекційних хвороб» (абз. 19 ч. 1 ст. 8-1), «запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, швидка локалізація та ліквідація їх спалахів та епідемій» (абз. 20 ч. 1 ст. 8-1), «запобігання шкідливому впливу на стан здоров’я населення негативних факторів середовища життєдіяльності людини, створення сприятливих умов життєдіяльності людини» (абз. 21 ч. 1 ст. 8-1), «своєчасне виявлення соціально небезпечних інфекційних хвороб та хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини, та протидія поширенню таких хвороб» (абз. 22 ч. 1 ст. 8-1); «громадський контроль за діяльністю закладів охорони здоров’я та професійною діяльністю медичних та фармацевтичних працівників», які відтворюють норми Основ законодавства України про охорону здоров’я (наприклад, ч. 2 ст. 30, ч. 1, ч. 2 ст. 31; ст. 32), законів України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про екстрену медичну допомогу» (наприклад, абз. 4 ч. 4 ст. 5), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (наприклад, ч. 2 ст. 29), «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Виходячи з вищевикладеного, Головне управління вважає, що чинний Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» містить достатні орієнтири для розвитку окремих сфер суспільного життя, включаючи й гуманітарну. Тому немає потреби у доповненні його окремою статтею (стаття 8-1), положення якої суттєво не впливають на регулювання відповідних суспільних відносин. У разі необхідності порушені у законопроекті питання можуть бути вирішені не шляхом доповнення цього Закону окремою статтею, а шляхом внесення відповідних змін до абзаців 16 та 18 частини першої статті 10, в яких визначаються засади внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я, за умови, що вони не будуть повторювати положень чинних законодавчих актів.

Керівник Головного управління В.І. Борденюк

ВИСНОВОК

щодо результатів здійснення антикорупційної експертизи проекту нормативно-правового акта

від 24.12.2014 р.

Назва проекту акта: проект Закону про внесення змін до Закону України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” (щодо засад внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я)

Реєстр. № 1105 від 28.11.2014р.

Суб’єкт права законодавчої ініціативи: Народні депутати України Левченко Ю.В., Осуховський О.І., Іллєнко А.Ю., Бублик Ю.В. та інші

Головний комітет з підготовки і попереднього розгляду – Комітет з питань правової політики та правосуддя

У проекті акта не виявлено корупціогенних факторів – проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства (рішення Комітету від 24 грудня 2014 року, протокол № 4).

Голова Комітету Є. Соболєв

ВИСНОВОК

Комітету з питань правової політики та правосуддя

від 18.03.2015 р.

За дорученням Голови Верховної Ради України від 9 грудня 2014 року Комітет з питань правової політики та правосуддя розглянув на своєму засіданні 18 березня 2015 року (протокол № 14) проект Закону про внесення змін до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (щодо засад внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я) (реєстр. № 1105 від 28 листопада 2014 року), поданий народними депутатами України Ю.Левченком, О.Осуховським, А.Іллєнком та іншими (далі – Законопроект).

Згідно з пояснювальною запискою Законопроект розроблено з метою встановлення на законодавчому рівні основних засад внутрішньої політики в сфері охорони здоров’я, що, на думку авторів, створить підґрунтя для формування та реалізації узгодженої державної політики у сфері охорони здоров’я. Автори зазначають, що в чинній редакції Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» наводяться лише деякі із засад внутрішньої політики в сфері охорони здоров’я, а більшість принципів та засад, на яких ґрунтується державна політика у сфері охорони здоров’я, так і залишилися невисвітленими.

Для досягнення мети автори законодавчої ініціативи, ставлячи під сумнів доцільність віднесення галузі охорони здоров’я до гуманітарної сфери, пропонують в Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» визначити засади внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я окремою статтею 8-1 та виключити із статті 10 цього Закону («Засади внутрішньої політики в гуманітарній сфері») положення, які визначають засади внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я.

Під час обговорення Законопроекту народні депутати України – члени Комітету зауважили, що визначені чинною редакцією Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» принципи державної політики у сфері охорони здоров’я потребують вдосконалення. А саме, встановлення на законодавчому рівні низки основних засад внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я, зокрема, підвищення якості медичного обслуговування населення, забезпечення реалізації та захисту прав пацієнтів, необхідності приведення стандартів у сфері охорони здоров’я у відповідність до стандартів Європейського Союзу тощо.

Збереження і зміцнення здоров’я населення України становлять одну з найважливіших функцій держави. Державна політика в галузі охорони здоров’я – це невід’ємна складова частина внутрішньої та зовнішньої політики держави, змістом якої є оптимізація діяльності комплексного соціального інституту, який включає підготовку медичних кадрів, численні соціальні, організаційні, економічні, науково-медичні, санітарно-епідеміологічні та профілактичні заходи, що проводить держава в інтересах своїх громадян. Формулюючи принципи державної політики у сфері охорони здоров’я, слід керуватися визнаними світовою спільнотою універсальними підходами до визначення права людини на охорону здоров’я, медичну допомогу та обов’язків держави щодо забезпечення його реалізації, закріплених у відповідних міжнародних правових актах, ратифікованих Україною.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України вважає аргументи на користь прийняття цього Законопроекту, наведені авторами законодавчої ініціативи, недостатньо переконливими та зазначає, що переважна більшість засад (принципів), якими пропонується доповнити Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», відтворюють норми чинних законів України.

Водночас, Головне науково-експертне управління зауважує, що порушені у Законопроекті питання можуть бути вирішені не шляхом доповнення цього Закону новою окремою статтею, а шляхом внесення відповідних змін до абзаців 16 та 18 частини першої статті 10 вказаного Закону, які на даний час визначають засади внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я, за умови, що ці зміни не будуть повторювати положень чинних законодавчих актів.

Комітет з питань бюджету дійшов висновку, що Законопроект не матиме прямого впливу на показники бюджетів.

На підставі викладеного вище, Комітет вирішив рекомендувати Верховній Раді України проект Закону про внесення змін до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (щодо засад внутрішньої політики у сфері охорони здоров’я) (реєстр. № 1105) прийняти за основу.

Доповідачем від Комітету з цього питання на пленарному засіданні Верховної Ради України визначено голову підкомітету з питань законодавчого забезпечення діяльності Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та статусу і діяльність політичних партій, громадських об’єднань Новак Н.В.

Додаючи проект Постанови Верховної Ради України та відповідні матеріали, просимо розглянути.

Голова Комітету Р.П. Князевич

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті