Законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціальних гарантій педагогічним, медичним і фармацевтичним працівникам, які працюють в сільській місцевості»

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України», в порядку законодавчої ініціативи, вношу на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо соціальних гарантій педагогічним, медичним і фармацевтичним працівникам, які працюють в сільській місцевості.

Доповідати зазначений проект Закону на пленарному засіданні Верховної Ради України буде Ничипоренко Валентин Миколайович.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо соціальних гарантій педагогічним, медичним і фармацевтичним працівникам, які працюють в сільській місцевості

І. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту.

Необхідність прийняття законопроекту продиктована, по-перше, низьким рівнем освіти та медичного забезпечення у сільській місцевості, по-друге, катастрофічно низьким рівнем соціального захисту працівників закладів охорони здоров’я та освіти на селі.

Беручи до уваги ці негативні тенденції, молодь уникає працевлаштування у сільській місцевості. Нестача кваліфікованих спеціалістів призводить до занепаду загальнообов’язкової освіти та медичного забезпечення на селі, що стимулює постійний відтік населення у міста.

Соціальний захист населення слід розглядати як політику інвестування в людський капітал. Без запровадження додаткових соціальних гарантій для медичних та педагогічних працівників подолати негативні тенденції в галузях сільської медицини та освіти неможливо. Тим часом рівень оплати праці працівників державних закладів охорони здоров’я та освіти залишається найнижчим у галузях. Нинішній рівень соціального захисту підриває престиж та авторитет цих професій у суспільстві, не задовольняючи елементарних потреб учителів та лікарів. У зв’язку з цим постає нагальна потреба в запровадженні додаткових соціальних гарантій для працівників освіти та охорони здоров’я на селі.

Розширення соціально-економічних пільг педагогічним, медичним і фармацевтичним працівникам, які працюють в сільській місцевості сприятиме зниженню дефіциту кадрового забезпечення сільської освіти та медицини, підвищенню рівня надання послуг у галузі охорони здоров’я та освіти на селі.

2. Цілі і завдання прийняття акту.

Основним завданням законопроекту є сприяння підвищенню соціального статусу та рівня матеріального забезпечення педагогічних, медичних і фармацевтичних працівників державної та комунальної форм власності, які працюють в сільській місцевості(селах, селищах, селищах міського типу).

Прийняття законопроекту сприятиме відновленню престижу професій лікаря та вчителя на селі, заохочуватиме молодь не лише до вибору цього фаху, а й до повернення на роботу в сільську місцевість, що в результаті дасть змогу загальмувати процес занепаду та депопуляції українського села.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту.

Проект Закону України передбачає розширення соціальних гарантій для медичних та педагогічних працівників, що працюють у державних та комунальних закладах сільської місцевості. Це забезпечить покращення їх соціально-економічного становища та підвищить рівень освіти та медичного забезпечення українського села.

Проект передбачає внесення відповідних змін до Законів України: «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та «Про освіту». Зокрема пропонується запровадити такі додаткові соціальні гарантії для працівників державних та комунальних закладів освіти та охорони здоров’я у сільській місцевості:

• вирішити питання пільгового забезпечення житлом педагогічних та медичних працівників за рахунок: отримання службового житла (будинку або квартири), набуття права власності на надане працівнику в користування службове житло, якщо безперервний стаж роботи за фахом у державній установі в межах одного населеного пункту становить не менше 15 років, або одержання безвідсоткового довгострокового (25-30 років) кредиту для придбання або будівництва індивідуального житла;
• надати педагогічним та медичним працівникам щорічну матеріальну допомогу в розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати), щорічну грошову винагороду в розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків та щомісячну надбавку в розмірі 50% посадового окладу (ставки заробітної плати) протягом перших 7 років роботи за фахом для заохочення молоді до працевлаштування в сільській місцевості;
• надати соціальні бонуси у вигляді безвідсоткового кредиту для придбання приватного автотранспорту та безкоштовної передплати вітчизняних фахових журналів;
• скасувати деякі обмеження щодо забезпечення соціального захисту медичних та педагогічних працівників державних закладів у сільській місцевості, передбачені статтею 57 Закону України «Про освіту» та статтею 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.

Питання, яких стосується прийняття Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо соціальних гарантій педагогічним та медичним і фармацевтичним працівникам, які працюють у сільській місцевості», регулюються Конституцією України, законами України: «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про освіту».

Реалізація положень законопроекту після його прийняття не потребує внесення змін чинного законодавства України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування законопроекту.

Прийняття цього законопроекту не призведе до зміни показників Державного бюджету України.

Запровадження передбачених законопроектом соціальних гарантій для працівників освіти та охорони здоров’я, які працюють у сільській місцевості (селах, селищах, селищах міського типу), потребуватиме додаткових видатків із Державного бюджету України починаючи з 2015 року. Прийняття Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо соціальних гарантій педагогічним та медичним і фармацевтичним працівникам, які працюють у сільській місцевості передбачає додаткові витрати з Державного бюджету на підвищення соціальної захищеності працівників цих галузей.

Оскільки реалізація цих гарантій передбачена з 1 січня 2015 року, необхідні витрати мають бути передбачені у Державному та місцевих бюджетах на 2015 рік.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта.

Прийняття запропонованого проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо соціальних гарантій педагогічним та медичним і фармацевтичним працівникам, які працюють у сільській місцевості, дасть змогу розширити нормативно-правову базу підтримки розвитку освіти, медицини у сільській місцевості, що сприятиме подоланню негативних соціально-економічних тенденцій на селі.

Прийняття законопроекту підвищить рівень оплати праці та соціального захисту, а також соціальний статус педагогічних і медичних працівників у сільській місцевості. Підвищення соціальних гарантій для працівників освіти та охорони здоров’я у сільській місцевості запобігатиме відтоку цих спеціалістів із села, що створить умови для залучення кваліфікованих випускників профільних вищих навчальних закладів до роботи у сільській місцевості. Це сприятиме, зокрема, поліпшенню ситуації у сферах освіти та медицини на селі, що перебувають у занедбаному стані, підвищенню рівня надання освітніх та медичних послуг та розвитку українського села загалом.

Проект

від 08.12.2014 р. реєстраційний № 1273

ЗАКОН УКРАЇНИ

про внесення змін до деяких законів України щодо соціальних гарантій педагогічним, медичним і фармацевтичним працівникам, які працюють в сільській місцевості

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законів України:

1.У Законі України «Про освіту» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, №34, ст.451):

1) абзац перший частини першої статті 57 викласти в такій редакції:

«Педагогічні працівники, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, мають право на:

пільгове забезпечення житлом за рахунок держави, яке реалізується шляхом отримання службового житла (будинку або квартири);

одержання безвідсоткового довгострокового кредиту для придбання або будівництва індивідуального житла.

Набуття права власності на надане в користування службове житло здійснюється при умові, якщо педагогічний працівник пропрацював за фахом у навчальному закладі державної чи комунальної форми власності безперервно в межах одного населеного пункту не менше 15 років;

одержання безвідсоткового кредиту для придбання приватного автотранспорту;

одержання щорічної матеріальної допомоги у розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати);

одержання протягом перших семи років роботи за фахом у навчальному закладі державної чи комунальної форми власності щомісячної матеріальної допомоги у розмірі 50% посадового окладу (ставки заробітної плати);

безкоштовну передплату на вітчизняні фахові періодичні видання»;

2) абзац восьмий частини четвертої викласти в такій редакції:

«Педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

Вони мають право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

Дія абзацу дев’ятого цієї частини не поширюється на громадян, які раніше набули право на земельну частку (пай) та земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства, крім випадків успадкування права на земельну частку (пай), земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства відповідно до закону».

2. У Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, №4, ст.19):

пункт і) статті 77 викласти в такій редакції:

«і) пільгове надання житла та забезпечення телефоном.

Медичні працівники, які працюють та проживають у сільській місцевості, мають право на:

пільгове забезпечення житлом за рахунок держави, яке реалізується шляхом отримання службового житла (будинку або квартири);

одержання безвідсоткового довгострокового кредиту для придбання або будівництва індивідуального житла.

Набуття права власності на надане в користування службове житло здійснюється при умові, якщо медичний працівник пропрацював за фахом у медичному закладі державної чи комунальної форми власності безперервно в межах одного населеного пункту не менше 15 років;

одержання безвідсоткового кредиту для придбання приватного автотранспорту;

отримання щорічної матеріальної допомоги у розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати);

отримання щорічної грошової винагороди в розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків;

одержання протягом перших семи років роботи за фахом у медичному закладі державної чи комунальної форми власності щомісячної матеріальної допомоги у розмірі 50% посадового окладу (ставки заробітної плати);

безкоштовну передплату на вітчизняні фахові періодичні видання.

Медичні і фармацевтичні працівники, які працюють та проживають у сільській місцевості, забезпечуються службовими транспортними засобами для виконання службових обов’язків. Перелік посад визначається відповідними органами державної виконавчої влади. У випадку використання приватного автотранспорту для виконання службових обов’язків медичним і фармацевтичним працівникам відшкодовуються витрати у вигляді виплати грошової компенсації».

ІІ. Прикінцеві положення

1.Цей Закон набуває чинності з 1 січня 2016 року.

2. Кабінету Міністрів України до набуття чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади України своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити прийняття міністерства та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, необхідних для реалізації положень цього Закону.

3. Фінансове забезпечення витрат, пов’язаних із виконанням цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік.

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо соціальних гарантій педагогічним, медичним і фармацевтичним працівникам, які працюють в сільській місцевості

Чинна редакція законівРедакція законів з урахуванням запропонованих змін

ВИСНОВОК

Головного науково-експертного управління на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціальних гарантій педагогічним, медичним і фармацевтичним працівникам, які працюють у сільській місцевості»

(№ 1273 від 08.12.2014 р.)

від 15.12.2014 р.

У законопроекті пропонується з 1 січня 2016 року надати педагогічним, медичним і фармацевтичним працівникам, які працюють у сільській місцевості, право на пільгове забезпечення житлом за рахунок держави, яке реалізується шляхом отримання службового житла (будинку або квартири); одержання безвідсоткового довгострокового кредиту для придбання або будівництва індивідуального житла; одержання безвідсоткового кредиту для придбання приватного автотранспорту; одержання щорічної матеріальної допомоги у розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати); одержання протягом перших семи років роботи за фахом у навчальному/ медичному закладі державної чи комунальної форми власності щомісячної матеріальної допомоги у розмірі 50% посадового окладу (ставки заробітної плати); безкоштовну передплату на вітчизняні фахові періодичні видання тощо.

Законодавча пропозиція спрямована на посилення державної підтримки педагогічних, медичних і фармацевтичних працівників, які працюють у сільській місцевості, і в цьому відношенні заслуговує на підтримку. Разом з тим, як свідчить аналіз, її належна реалізація потребує більш детальної регламентації і належного обґрунтування.

Зокрема, норма про надання згаданим працівникам права на отримання службового житла повинна також вказувати, на яку площу житла може претендувати працівник і його сім’я, термін надання та віддаленість від роботи. Крім того, необхідно уточнити, який орган держава буде виступати зобов’язаною стороною у забезпеченні цього права. Слід також було б визначити альтернативу надання службового житла у разі його відсутності.

Про розгляді пропонованої норми щодо можливості одержання працівниками безвідсоткових кредитів на придбання житла або автотранспорту необхідно врахувати фактичні перешкоди щодо реалізації вже встановленої статтею 57 Закону України «Про освіту» норми про зобов’язання держави надавати усім педагогічним і науково-педагогічним працівникам пільгових кредитів на будівництво і придбання житла і передбачити механізм їх врахування.

Слід також звернути увагу на те, що надані до статті 57 Закону України «Про освіту» пропозиції законопроекту оформлені із порушенням вимог нормопроектувальної техніки, зокрема, помилково зазначені частини та абзаци цієї статті, що ускладнює чітке розуміння місця змін та відповідний цьому місцю зміст положень. Крім того, у Пояснювальній записці до законопроекту йдеться про необхідність реалізації норм законопроекту у 2015 році (з передбаченням видатків Держбюджету на 2015 рік), у той час як у проекті передбачається набуття чинності законом з 2016 року.

Реалізація запропонованих для педагогічних, медичних і фармацевтичних працівників, які працюють у сільській місцевості, соціальних гарантій держави потребуватиме суттєвих бюджетних видатків, тому законопроект має містити належне фінансово-економічне обґрунтування видатків та хоча б приблизні розрахунки запланованих витрат. Відсутність такого обґрунтування і розрахунків, на думку управління, унеможливлює практичну реалізацію пропозицій, що містяться у законопроекті, і є його найбільш суттєвою і принциповою вадою.

Узагальнюючий висновок: за результатом розгляду у першому читанні законопроект доцільно направити на доопрацювання.

ВИСНОВОК

щодо результатів здійснення антикорупційної експертизи проекту нормативно-правового акта

від 04.02.2015 р.

Назва проекту акта: проект Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо соціальних гарантій педагогічним, медичним і фармацевтичним працівникам, які працюють в сільській місцевості.

Реєстр. № 1273 від 8 грудня 2014 р.

Суб’єкт права законодавчої ініціативи: народний депутат України Нечипоренко В.М.

Головний комітет з підготовки і попереднього розгляду – Комітет з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення.

У проекті акта не виявлено корупціогенних факторів – проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства (рішення Комітету від 4 лютого 2015 р., протокол № 13).

 ВИСНОВОК

Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення

від 22.04.2015 р.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» та доручення Голови Верховної Ради України Гройсмана В.Б. Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення на своєму засіданні 22 квітня 2015 року розглянуто проект Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо соціальних гарантій педагогічним, медичним і фармацевтичним працівникам, які працюють в сільській місцевості (реєстр. № 1273 від 08.12.2014 р.), поданий народним депутатом України Ничипоренком В.М.

Проектом Закону пропонується шляхом внесення змін до законів України «Про освіту» та «Основи законодавства України про охорону здоров’я» запровадити такі соціальні гарантії для працівників державних і комунальних закладів освіти та охорони здоров’я у сільській місцевості:

– пільгове забезпечення житлом за рахунок держави шляхом надання службового житла (будинку або квартири) з можливістю набуття права власності на дане житло, якщо безперервний стаж роботи за фахом у державній установі в межах одного населеного пункту становить не менше 15 років;

– одержання безвідсоткових кредитів для придбання або будівництва індивідуального житла, для придбання приватного автотранспорту;

– одержання щорічної матеріальної допомоги в розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати), щомісячної матеріальної допомоги в розмірі 50% посадового окладу (ставки заробітної плати) протягом перших 7 років роботи за фахом у навчальному чи медичному закладі державної або комунальної форми власності;

– одержання щорічної грошової винагороди в розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків (для медичних працівників);

– безкоштовна передплата на вітчизняні фахові періодичні видання;

– забезпечення службовими транспортними засобами (для медичних та фармацевтичних працівників) тощо.

Комітет, підтримуючи в цілому необхідність підвищення соціального статусу та рівня матеріального забезпечення працівників державних і комунальних закладів освіти та охорони здоров’я у сільській місцевості, вважає за необхідне висловити деякі зауваження до законопроекту.

Зокрема, проект містить невідповідність нумерації частин та абзаців статті 57 Закону України «Про освіту», до яких вносяться зміни та доповнення. Так, проектом пропонується викласти в новій редакції:

– «абзац перший частини першої статті 57», а як видно з порівняльної таблиці, зміни вносяться до частини четвертої цієї статті;

– «абзац восьмий частини четвертої» статті 57, тоді як чинна редакція Закону в цій частині містить тільки три абзаци.

Законопроектом дублюються деякі існуючі норми законів. Наприклад, вже передбачено забезпечення педагогів, які працюють у сільській місцевості та селищах міського типу, і пенсіонерів з їх числа безоплатним користуванням житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм, а також право таких працівників на безоплатне одержання у власність земельної ділянки.

Варто відмітити, що реалізація положень проекту потребуватиме додаткових видатків з бюджету. Проте, автором проекту не надано фінансово-економічного обґрунтування до законопроекту (включаючи відповідні розрахунки), що є порушенням статті 91 Регламенту Верховної Ради України та статті 27 Бюджетного кодексу України. Більше того, в сучасних умовах недофінансування вже існуючих соціальних гарантій вбачається сумнівним можливість держави фінансувати запровадження нових.

Норми проекту щодо надання безвідсоткових кредитів для придбання або будівництва індивідуального житла та для придбання приватного автотранспорту не відповідають положенням Цивільного кодексу України (ст.1054) та Закону України «Про банки і банківську діяльність», якими регулюються відносини у сфері кредитування, зокрема стосовно сплати процентів та інших зборів із суми кредиту. Проте, зміни до цих законодавчих актів не вносяться.

Крім того, потребують ретельного врегулювання і положення щодо механізму та джерел надання безвідсоткових кредитів, оскільки процентна ставка по кредитному договору – це не лише отримання доходу, а й засіб забезпечення виконання зобов’язань фінустанови перед своїми кредиторами/вкладниками, підтримання своєї платоспроможності.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України вважає, що за результатом розгляду у першому читанні законопроект доцільно направити на доопрацювання.

За висновком Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, у проекті акта не виявлено корупціогенних факторів – проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства.

Враховуючи зазначене, Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення пропонує Верховній Раді України, керуючись пунктом 3 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України, внесений народним депутатом України Ничипоренком В.М. проект Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо соціальних гарантій педагогічним, медичним і фармацевтичним працівникам, які працюють в сільській місцевості (реєстр. № 1273) повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Співдоповідачем на пленарному засіданні Верховної Ради України з цього питання від Комітету визначено голову підкомітету з питань державних соціальних гарантій, забезпечення достатнього життєвого рівня Веселову Наталію Василівну.

Проект Постанови Верховної Ради України додається.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!