Законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення законодавчого регулювання у галузі зовнішньої реклами»

20 Жовтня 2017 5:36 Поділитися

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

На виконання доручень Голови Верховної Ради України від 23 та 27 квітня 2015 року Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики на своєму засіданні 4 жовтня 2017 року (протокол № 75) розглянув положення однойменних проектів законів про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення законодавчого регулювання у галузі зовнішньої реклами (реєстр. № 2702 від 22.04.2015 р., внесений народними депутатами України Опанасенком О.В., Ємцем Л.О., Матузко О.О., Сташуком В.Ф., та реєстр. № 2702-1 від 24.04.2015 р., внесений народними депутатами України Новак Н.В., Ткачуком Г.В., Фірсовим Є.П.).

Керуючись частиною п’ятою статті 44 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики переглянув своє попереднє рішення від 20 травня 2015 р. (протокол № 21) в частині щодо прийняття проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення законодавчого регулювання у галузі зовнішньої реклами (реєстр. № 2702) за основу та рекомендує Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні цей проект Закону відхилити.

Водночас Комітет відзначив існування нагальної потреби якісно змінити чинне законодавство у сфері зовнішньої реклами, враховуючи, що вимоги щодо удосконалення законодавчого регулювання у галузі зовнішньої реклами тривалий час висловлюють як інститути громадянського суспільства, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, так і сама галузь зовнішньої реклами.

Подання авторами законопроектів (реєстр. №№ 2702 та 2702-1) надало новий імпульс у дискусію навколо питань щодо проведення відповідних змін у законодавстві України. Обидві законодавчі ініціативи подібні за своєю суттю, пропонують дієві механізми за якими мала б працювати галузь, водночас законопроекти не позбавлені вад, на які звертало увагу експертне середовище.

Оскільки з часу розгляду (травень 2015 року) законопроектів (реєстр. №№ 2702 та 2702-1) минуло понад два роки, то суттєва частина положень цих проектів втратила актуальність.

Не бажаючи втрачати позитивні напрацювання відповідних законодавчих ініціатив, робоча група у складі членів Комітету, представників Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Київської міської державної адміністрації, USAID, Асоціації зовнішньої реклами України  продовжила роботу з подальшого удосконалення законодавчого регулювання у сфері зовнішньої реклами.

Зважаючи на нагальну потребу проведення комплексної реформи у сфері зовнішньої реклами на підставі частини третьої статті 110 Регламенту Верховної Ради України Комітет підготував інший законопроект з його подальшим внесенням на розгляд Верховної Ради України членами Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики.

Доповідати проект Закону та представляти позицію Комітету під час розгляду цього законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради України буде голова Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Сюмар В.П.

Визначені законодавством України проект документів додаються згідно з додатками 1-5.

Голова Комітету Вікторія Сюмар

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення законодавчого регулювання у галузі зовнішньої реклами»

  1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Розповсюдження реклами, зокрема, розміщення зовнішньої реклами, є одним із видів інформаційної діяльності та служить важливим засобом донесення до споживачів інформації про товари і послуги, комунікації виробника (продавця) зі споживачами (покупцями, користувачами) товарів і послуг.

Закон України «Про рекламу», прийнятий ще 1996 року, не передбачив усіх особливостей функціонування рекламної сфери, зокрема, галузі зовнішньої реклами, яка вирізняється з-поміж інших видів реклами тим, що розміщується на відкритій місцевості та передбачає наявність відповідного об’єкта – рекламного засобу. При цьому, суспільні відносини, що виникають при розміщенні зовнішньої реклами, належать до однієї із найбільш архаїчних з точки зору регулювання сфер, а відповідні норми законодавства містять численні неузгодженості та правові колізії. Це впливає на значне коло учасників правовідносин – як на суб’єктів господарювання (безпосередньо учасників ринку рекламних послуг та виробників зовнішньої реклами), так опосередковано – на всіх суб’єктів господарювання, які користуються послугами зовнішньої реклами чи є споживачами продукції (товарів, послуг), які рекламуються.

Таким чином, за останні роки у сфері розміщення зовнішньої реклами склався комплекс проблем законодавчого регулювання, які можна звести до наступних:

1) невизначеність порядку видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами на рівні закону, що регулює відносини, пов’язані з одержанням таких дозволів (як це передбачено вимогами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та ст. 5 Закону України «Про адміністративні послуги»);

2) розпорошеність вимог щодо розміщення зовнішньої реклами серед окремих законодавчих актів, відсутність єдиного узгодженого і комплексного законодавчого порядку регулювання розміщення зовнішньої реклами;

3) значні ризики виникнення корупції у сфері регулювання розміщення зовнішньої реклами на місцевому рівні, зумовлені невизначеністю єдиних уніфікованих процедур та, пов’язані з цим, високі адміністративні витрати суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері зовнішньої реклами;

4) хаотичний характер розміщення засобів зовнішньої реклами у межах населених пунктів, відсутність єдиних встановлених вимог до технічних характеристик і естетичного вигляду рекламних конструкцій, що негативно позначається на благоустрої територій і погіршує умови життєдіяльності територіальних громад та їх членів;

5) нерозмежованість рекламних засобів і засобів ідентифікації місця здійснення господарської або професійної діяльності особи та невизначеність вимог до вивісок (табличок) та порядку їх розміщення;

6) неврегульованість на рівні закону порядку справляння плати за тимчасове користування місцями розміщення засобів зовнішньої реклами, які є державною та комунальною власністю, що призводить до численних зловживань;

7) відсутність уніфікованих дозвільних (погоджувальних) процедур надання адміністративних послуг з видачі (відмови у видачі, переоформлення, продовження строку дії) дозволів на розміщення зовнішньої реклами;

8) встановлення органами місцевого самоврядування в умовах існуючого правового вакууму невиправданих адміністративних бар’єрів, бюрократичних перепон і вимог, які погіршують умови ведення бізнесу та унеможливлюють формування прозорих відносин у сфері розміщення зовнішньої реклами;

9) невизначеність чітких функцій і єдиного порядку здійснення контролю за розміщення зовнішньої реклами та відсутність прозорих процедур демонтажу самовільно розміщених засобів зовнішньої реклами, що, знову ж таки, погіршує благоустрій населених пунктів та створює умови для існування «тіньового ринку» (сьогодні частка самовільно розміщених засобів реклами по країні складає: в межах населених пунктів – 35%, поза межами населених пунктів – понад 70%);

10) відсутність відкритого доступу до інформації та документів з питань розміщення зовнішньої реклами (зокрема, з доступом через мережу Інтернет);

11) незбалансований розподіл повноважень з питань регулювання розміщення зовнішньої реклами та здійснення дозвільно-погоджувальних функцій між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Прийняття законопроекту обумовлене необхідністю урегулювання згаданих проблем та створення правових передумов для утвердження прозорих суспільних відносин у зазначеній сфері та модернізації галузі зовнішньої реклами, створення сприятливих умов для ведення господарської діяльності у цій сфері, збалансування інтересів суб’єктів господарювання, органів влади та громадян при розміщенні зовнішньої реклами.

При підготовці законопроекту залучалися незалежні експерти, представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, експерти Програми USAID ЛЕВ, представники Асоціації операторів зовнішньої реклами України та було поведено численні консультації і обговорення на місцевому та загальнонаціональному рівні.

  1. Цілі та завдання прийняття законопроекту

Метою законопроекту є створення сприятливих правових умов для покращення благоустрою населених пунктів та їх підприємницького середовища шляхом комплексного законодавчого врегулювання питань, пов’язаних з розміщенням зовнішньої реклами.

Завданнями розроблення та прийняття законопроекту є:

гармонізація і узгодження законодавства у сфері розміщення зовнішньої реклами;

створення правових механізмів планомірного розміщення засобів зовнішньої реклами на територіях населених пунктів та їх адаптації до міського середовища;

запровадження єдиного законодавчого порядку та врегулювання комплексної процедури видачі (відмови у видачі, анулювання, переоформлення, продовження строку дії) дозволів на розміщення зовнішньої реклами, справляння плати за користування місцями розміщення засобів зовнішньої реклами, демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій;

запровадження прозорого механізму набуття права на розміщення зовнішньої реклами у конкурентний спосіб (на конкурсних засадах);

збалансований розподіл повноважень з регулювання розміщення зовнішньої реклами та здійснення дозвільно-погоджувальних функцій між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Задля досягнення задекларованих мети і завдань положення законопроекту, якими суттєво оновлюється регулювання та деталізується порядок розміщення зовнішньої реклами, не вичерпуються лише змінами до Закону України «Про рекламу», а містять також зміни і доповнення до інших законодавчих актів, які мають усунути існуючі колізії і запобігти різночитанням під час правозастосовної діяльності та реалізації запропонованих законодавчих новацій.

  1. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Проект Закону передбачає внесення змін і доповнень до таких законодавчих актів:

1) У Законі України «Про рекламу» передбачається:

уточнити терміни «зовнішня реклама», «внутрішня реклама», «соціальна реклама» та визначити терміни «реклама на транспортних засобах», «схема розміщення засобів зовнішньої реклами» (ст. 1);

утвердити державну мову як основну мову зовнішньої реклами (ст. 6);

встановити чіткі критерії і вимоги щодо ідентифікації реклами та її розмежування від засобів ідентифікації місця здійснення господарської або професійної діяльності особи (ст. 9);

визначити ознаки інформації, що відображається на вивісці (табличці) як засобі ідентифікації місця здійснення діяльності (ст. 9);

визначити особливості і чіткі вимоги щодо розміщення соціальної реклами розповсюджувачами зовнішньої реклами (ст. 12);

уточнити та розширити перелік вимог і обмежень щодо розміщення зовнішньої реклами, зокрема, встановити обґрунтовані і чіткі заборони щодо її розміщення (ст. 16);

урегулювати порядок розміщення реклами на транспортних засобах (ст. 18);

визначити комплексний законодавчий порядок розміщення зовнішньої реклами (новий Розділ ІІ1«Розміщення зовнішньої реклами»), зокрема:

  • встановити єдиний порядок розміщення зовнішньої реклами, здійснення дозвільно-погоджувальних процедур та видачі (відмови у видачі, продовження дії, переоформлення, видачі дубліката, анулювання) дозволів на розміщення зовнішньої реклами ( ст. ст 20-1, 20-4, 20-5);
  • зобов’язати дозвільні органи створювати відкриті електронно-інформаційні бази даних зовнішньої реклами (ст. 20-1);
  • передбачити розробку та впровадження схем розміщення засобів зовнішньої реклами (ст. 20-2);
  • запровадити механізм набуття права розміщення зовнішньої реклами на конкурсних засадах (ст. 20-3);
  • встановити чіткий та прозорий порядок демонтажу самовільно розміщених засобів зовнішньої реклами (ст. 20-6);
  • врегулювати порядок справляння плати за тимчасове користування місцями розміщення засобів зовнішньої реклами, що належать до державної та комунальної власності (ст. 20-7);

визначити повноваження органів місцевого самоврядування та органів державної влади щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про рекламу (ст. 26);

визначити та розширити права громадських об’єднань, об’єднань підприємств у галузі реклами (ст. 29).

2) У Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачається:

визначити порядок розміщення інформаційних стендів, дошок, вивісок (табличок) на об’єктах будівництва (ст. 39-3).

3) У Законі України «Про благоустрій населених пунктів» передбачається:

розширити перелік елементів (частин) об’єктів благоустрою (ст. 21);

передбачити, що проектування, будівництво та реконструкція об’єктів комплексного благоустрою здійснюються з урахуванням схем розміщення засобів зовнішньої реклами на території населеного пункту (ст. 22);

включити до складу технічної документації з питань благоустрою територій населених пунктів схеми розміщення засобів зовнішньої реклами на території населеного пункту (ст. 35 та ст. 35-1);

4) У Законі України «Про автомобільні дороги» передбачається:

визначити термін «засіб зовнішньої реклами» (ст. 1);

визначити особливості розміщення засобів зовнішньої реклами та уточнити повноваження органу державного управління автомобільними дорогами загального користування щодо проведення демонтажу самовільно розміщених засобів зовнішньої реклами в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування (ст. 12 та ст. 38);

5) У Законі України «Про охорону культурної спадщини» передбачається:

визначити повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини щодо оприлюднення і забезпечення доступу до інформації та картографічних матеріалів про визначені межі територій пам’яток національного значення і затверджені зони охорони таких пам’яток, охоронюваних археологічних територій тощо (ст. 5);

заборона розміщення зовнішньої реклами на об’єктах культурної спадщини національного значення, крім випадків виконання робіт з реставрації чи ремонту споруд (витворів), що є пам’ятками національного значення, у цілях залучення коштів для забезпечення збереження відповідних пам’яток, та встановити чіткі вимоги розміщення засобів зовнішньої реклами у таких випадках (ст. 24);

6) У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачається:

визначити повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо затвердження схем розміщення засобів зовнішньої реклами на території населеного пункту, здійснення контролю за станом розміщенням зовнішньої реклами та забезпечення демонтажу самовільно розміщених засобів зовнішньої реклами (ст. 30);

уточнити повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у межах населеного пункту в порядку, встановленому законодавством (ст. 30);

7) У Законі України «Про місцеві державні адміністрації» передбачається:

визначити повноваження місцевих державних адміністрацій щодо надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів в порядку, встановленому законодавством (ст. 20);

8) У Законі України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачається:

право об’єднання щодо надання згоди на розміщення вивісок (табличок) та зовнішньої реклами на багатоквартирному будинку і на земельній ділянці в межах прибудинкової території, яка надана у власність (користування) об’єднанню (ст. 16);

9) У Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачається:

що видача, анулювання, переоформлення, внесення змін, продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами здійснюються відповідно до цього закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про рекламу» (ст. 2);

10) У Законі України «Про засади державної мовної політики» передбачаються:

особливості застосування мови реклами і маркування товарів у сфері зовнішньої реклами (ст. 26);

11) У Кодексі України про адміністративні правопорушення пропонується:

запровадити адміністративну відповідальність за самовільне розміщення зовнішньої реклами, а також тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (ст. 152).

  1. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Відносини в даній сфері регулюються положеннями Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та законами України «Про рекламу», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про благоустрій населених пунктів», «Про автомобільні дороги», «Про охорону культурної спадщини», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про засади державної мовної політики».

Реалізація положень даного законопроекту після його прийняття не потребує внесення змін до інших законів України.

  1. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття цього законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.

  1. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

У результаті прийняття та впровадження законопроекту буде досягнуто таких позитивних результатів і наслідків:

покращено благоустрій населених пунктів та забезпечено захист інтересів і прав територіальних громад на основі планомірного, прозорого та передбачуваного розміщення зовнішньої реклами;

створено необхідні правові умови для подолання корупції у сфері розміщення зовнішньої реклами завдяки запровадженню єдиного, чіткого і прозорого порядку законодавчого регулювання відносин у цій сфері;

упорядковано сферу зовнішньої реклами завдяки чіткому врегулюванню відносин, пов’язаних з розміщенням зовнішньої реклами, а також розмежування реклами та вивісок (табличок), як засобів ідентифікації місця здійснення господарської або професійної діяльності, та реклами;

зменшено кількість засобів зовнішньої реклами завдяки впровадженню схем розміщення та встановлення додаткових заборон і обмежень, зокрема, мінімально-допустимих відстаней між конструкціями, та за рахунок демонтажу самовільно встановлених засобів зовнішньої реклами;

створено необхідні правові умови для збільшення надходжень до відповідних бюджетів завдяки врегулюванню порядку справляння плати за тимчасове користування місцями розміщення засобів зовнішньої реклами та впровадження адміністративного збору за надання послуги з видачі (переоформлення, продовження дії, видачі дубліката) дозволу на розміщення зовнішньої реклами;

спрощено доступ суб’єктів господарювання (особливо малого і середнього бізнесу) до засобів та можливостей рекламування товарів (робіт, послуг) завдяки спрощенню і запровадженню декларативного принципу розміщення зовнішньої реклами на об’єктах приватної власності та врегулюванню інших процедур її розміщення;

покращено правові і економічні умови для розвитку конкурентного ринку послуг зовнішньої реклами як інфраструктурного елемента процесів виробництва та реалізації товарів і послуг.

Народні депутати України – члени Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики: В.П. Сюмар
О.К. Кондратюк
О.В. Опанасенко
В.В. Севрюков
О.В. Червакова
Ю.О. Павленко
Г.А. Шверк
Б.С. Онуфрик
Д.О. Стеценко
С.В. Висоцький
О.Р. Абдуллін
Ф.В. Бендюженко
О.О. Сочка

Проект

зареєстровано в Парламенті

від 20.10.2017 р. за № 2702-д

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення законодавчого регулювання у галузі зовнішньої реклами

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

  1. У Законі України «Про рекламу» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62 із наступними змінами):

1) у статті 1:

абзац третій викласти у такій редакції:

«внутрішня реклама – реклама, що розміщується всередині будівель, споруд, в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються, у межах територій залізничних, морських і річкових вокзалів (станцій) та аеропортів, у тому числі на зовнішніх поверхнях розташованих на цих територіях будівель і споруд»;

абзац шостий викласти у такій редакції:

«зовнішня реклама – реклама, що розміщується на відкритій місцевості, у тому числі на зовнішніх поверхнях будівель і споруд, на елементах (частинах) об’єктів благоустрою, над проїжджою частиною вулиць і доріг з або без використання спеціальних конструкцій – засобів зовнішньої реклами»;

абзац дванадцятий викласти у такій редакції:

«реклама на транспортних засобах – реклама, що розміщується на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів»;

абзац шістнадцятий викласти у такій редакції:

«соціальна реклама – інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на популяризацію загальнолюдських цінностей та досягнення суспільно корисних цілей, у тому числі здорового способу життя, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, державного суверенітету, безпеки та оборони, патріотичного виховання, висвітлення загальнодержавних та суспільних заходів і подій, розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку»;

після абзацу сімнадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

«схема розміщення засобів зовнішньої реклами – документ (графічні та текстові матеріали), що визначає місця розміщення, типи засобів зовнішньої реклами, встановлення яких допускається на відповідній території (вулиця, сквер, бульвар, провулок, узвіз, проїзд, площа, майдан тощо)».

У зв’язку з цим абзаци вісімнадцятий – двадцять перший вважати відповідно абзацами дев’ятнадцятим – двадцять другим;

2) частину першу статті 6 після слів «мовної політики» доповнити словами «крім випадків, передбачених цим Законом стосовно зовнішньої реклами»;

3) частину сьому статті 8 виключити;

4) у статті 9:

частину шосту викласти у такій редакції:

«6. Розміщення інформації про виробника товару та/або товар, а також надавача послуг та/або послуги у місцях, де цей товар реалізується чи надаються ці послуги, на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі чи надання послуг (крім зовнішніх поверхонь будівель та споруд, у тому числі тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності), а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою»;

доповнити новою частиною сьомою такого змісту:

«7. Не вважається рекламою інформація про зареєстроване найменування особи та її діяльність (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), сукупність товарів, яка не дозволяє виділити окремий товар і сформувати інтерес споживачів до нього, знаки для товарів і послуг які використовуються особою на законних підставах, контактні дані (телефон, електронна адреса), години роботи, що відображена на засобі поширення такої інформації – вивісці (табличці), якою позначається (ідентифікується) приміщення (його частина), де особа провадить свою діяльність, та/або місце входу до будівлі чи споруди, де знаходиться таке приміщення.

На вивісці (табличці) може відображатись інформація про місце провадження діяльності особи (номер приміщення, поверх) та вказуватись напрямок руху до такого місця.

Перелік інформації, яка може бути відображена на вивісці (табличці), є вичерпним.

Розміщення вивісок (табличок) на зовнішніх поверхнях будівель та споруд здійснюється за згодою їх власників чи уповноважених ними органів (осіб) відповідно до вимог Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” і не потребує отримання документів дозвільного характеру»;

5) статтю 12 доповнити новою частиною шостою такого змісту:

«6. Розповсюджувачі зовнішньої реклами, діяльність яких не фінансується з державного або місцевих бюджетів, звільняються від плати за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у державній або комунальній власності, на період розміщення у таких місцях соціальної реклами на замовлення державних органів, органів місцевого самоврядування та благодійних організацій.

Порядок звільнення від плати за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами встановлюється за рішенням сільської, селищної, міської ради – у разі розміщення зовнішньої реклами у межах населених пунктів, обласної державної адміністрації – у разі розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим – у разі розміщення зовнішньої реклами на території Автономної Республіки Крим»;

6) у статті 16:

а) частину першу викласти у такій редакції:

«1. Зовнішня реклама розміщується з дотриманням вимог цього Закону, на підставі дозволів, що видаються відповідно до розділу II-1 цього Закону»;

б) у частині другій:

абзац другий викласти у такій редакції:

«розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування»;

абзац четвертий викласти у такій редакції:

«містити маркування із зазначенням номера дозволу на розміщення зовнішньої реклами і строку його дії, найменування суб’єкта господарювання, якому виданий дозвіл, та номера його контактного телефону»;

абзац п’ятий викласти у такій редакції:

«на опори засобів зовнішньої реклами, що розміщуються уздовж проїжджої частини автомобільних доріг, за вимогою територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху, наноситься вертикальна дорожня розмітка світлоповертаючими матеріалами заввишки до 2 метрів від поверхні землі»;

абзац шостий виключити;

після абзацу сьомого доповнити новими абзацами такого змісту:

«в межах населених пунктів відстані між наземними засобами зовнішньої реклами в одному напрямку руху (на одній стороні вулиці, проїзду, тощо), встановлені в залежності від розміру поверхні, на якій розміщується реклама (далі – рекламна поверхня) не можуть бути менше ніж:

для засобів зовнішньої реклами з площею однієї рекламної поверхні понад 36 метрів квадратних – 150 метрів;

для засобів зовнішньої реклами з площею однієї рекламної поверхні понад 8 метрів квадратних і до 36 метрів квадратних включно – 80 метрів;

для засобів зовнішньої реклами з площею однієї рекламної поверхні понад 3 метри квадратних і до 8 метрів квадратних включно – 60 метрів;

для засобів зовнішньої реклами з площею однієї рекламної поверхні до 3 метрів квадратних – 30 метрів.

Відстань між двома наземними засобами зовнішньої реклами з різними площами рекламної поверхні в одному напрямку руху не може бути менше відстані, передбаченої для засобу зовнішньої реклами з меншою площею рекламної поверхні.

Поза межами населених пунктів відстані між наземними засобами зовнішньої реклами в одному напрямку (на одній стороні смуги відведення автомобільної дороги загального користування) не можуть бути менше ніж 200 метрів»;

в) частину третю викласти у такій редакції:

«3. Забороняється  розміщувати зовнішню рекламу:

на пішохідних, велосипедних доріжках та алеях;

на опорах дорожніх знаків, засобів світлофорного регулювання та будь-яких технічних засобах організації дорожнього руху;

на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, у тому числі на мостах, естакадах тощо, якщо нижній край зовнішньої реклами виступає за межі краю проїжджої частини;

поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини;

що заважає вільному огляду технічних засобів організації дорожнього руху і руху пішоходів;

що відтворює зображення дорожніх знаків або має схожість (за зовнішніми ознаками, зображенням чи звуковим ефектом) з технічними засобами організації дорожнього руху, попереджувальними та спеціальними звуковими сигналами, а також створює ефект присутності на дорозі пішоходів або транспортних засобів;

ближче ніж за 50 метрів від залізничних переїздів в населених пунктах та ближче ніж за 100 метрів від залізничних переїздів поза межами населених пунктів»;

г) частину четверту викласти у такій редакції:

«4. Забороняється розміщення зовнішньої реклами на об’єктах культурної спадщини національного значення, крім випадків виконання робіт з реставрації чи ремонту будівель, споруд (витворів), що є пам’ятками національного значення, у цілях залучення коштів для забезпечення збереження відповідних пам’яток. У таких випадках зовнішня реклама розміщуються виключно на тимчасових конструкціях (риштування, захисні огорожі тощо), що встановлюються на період виконання таких робіт за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини»;

д) після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:

«5. Мовою зовнішньої реклами є державна мова. Комерційне (фірмове) найменування, торговельна марка (знак для товарів і послуг), географічне зазначення наводяться у зовнішній рекламі у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до законодавства»;

У зв’язку з цим частину п’яту вважати відповідно частиною шостою.

7) статтю 17 після частини другої доповнити новою частиною наступного змісту:

«3. Забороняється розповсюдження внутрішньої реклами через радіотрансляційні або інші звукові мережі сповіщання пасажирів на станціях метрополітену, вокзалах, в портах та аеропортах, за винятком розповсюдження соціальної реклами»;

8) у статті 18:

а) у назві статті слова «на транспорті» замінити словами «на транспортних засобах»;

б) частину першу статті викласти у такій редакції:

  1. Розміщення реклами на транспортних засобах здійснюється на підставі договору з власником транспортного засобу або уповноваженим ним органом (особою).

При укладанні договору на розміщення реклами на транспортному засобі втручання у форму та зміст реклами забороняється»;

в) у частині другій слова «на транспорті» замінити словами «на транспортних засобах»;

г) частину третю викласти у такій редакції:

«3. Забороняється вимагати від власників транспортних засобів отримання дозволів, погоджень, інших документів щодо розміщення реклами»;

д) у абзаці п’ятому частини четвертої слова «за винятком випадків, коли для цього використовуються матеріали, які забезпечують безперешкодний огляд з салону транспортного засобу» виключити;

е) частину п’яту викласти у такій редакції:

«5. Забороняється розповсюдження у транспортних засобах загального користування реклами через радіотрансляційні мережі або інші звукові мережі сповіщання пасажирів»;

є) після частини п’ятої доповнити новою частиною шостою такого змісту:

«6. Забороняється переобладнання та використання транспортних засобів в якості пересувних рекламних конструкцій для поширення реклами, в результаті якого транспортні засоби повністю або частково втратили функції свого цільового призначення»;

9) доповнити розділом II1 такого змісту:

«Розділ ІІ1. РОЗМІЩЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ РЕКЛАМИ

Стаття 20-1. Порядок розміщення зовнішньої реклами

  1. Розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до цього Закону, а також типового порядку розміщення зовнішньої реклами (далі – типовий порядок), типового положення про проведення конкурсу з розміщення зовнішньої реклами, затверджених Кабінетом Міністрів України, на підставі дозволів, що видаються за рішенням відповідних дозвільних органів.

Під час видачі дозволів втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

  1. Для здійснення повноважень у сфері розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада (у разі розміщення зовнішньої реклами у межах населених пунктів), обласна державна адміністрація (у разі розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів), Рада міністрів Автономної Республіки Крим (у разі розміщення зовнішньої реклами на території Автономної Республіки Крим) утворює відділ, управління, департамент або покладає відповідні функції на існуючий відділ, управління, департамент, сільського голову – дозвільний орган.

Дозвільні органи не вправі одержувати дозвіл.

  1. Дозвільні органи створюють та забезпечують ведення електронної інформаційної бази даних зовнішньої реклами.

Електронна інформаційна база даних зовнішньої реклами повинна містити картографічну та текстову частину з інформацією про:

місця, на які подані заяви;

надані висновки дозвільного органу;

видані дозволи;

відмови у видачі дозволів;

анулювання, продовження дії, переоформлення, внесення змін до дозволів та підстави прийняття таких рішень;

укладені договори на розміщення зовнішньої реклами за результатом конкурсу;

розмір плати за тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами у разі, якщо таке місце перебуває у комунальній чи державній власності.

Інформація, що міститься у базі даних, є відкритою і знаходиться у вільному доступі відповідно до вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації” та підлягає постійному оновленню дозвільним органом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного її оприлюднення на офіційному веб-сайті відповідного дозвільного органу в мережі Інтернет у тому числі у формі відкритих даних.

  1. Видача (відмова у видачі, продовження дії, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до цього Закону з додержанням вимог Закону України “Про адміністративні послуги” та Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.
  2. За надання адміністративної послуги з видачі, переоформлення, продовження дії, видачі дубліката дозволу на розміщення зовнішньої реклами (крім видачі дозволу за результатами конкурсу) справляється адміністративний збір у розмірі 0,05 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для отримання послуги, та округлюється до найближчих десяти гривень. Адміністративний збір зараховується до відповідного бюджету суб’єкта надання адміністративної послуги.
  3. Дозвіл видається (продовжується) за місцезнаходженням засобу зовнішньої реклами згідно затвердженої схеми розміщення засобів зовнішньої реклами і за результатами проведеного конкурсу – на десять років, а в інших випадках – на п’ять років. У випадку, передбаченому частиною третьою статті 20-5 цього Закону, дозвіл видається (продовжується) до дати проведення конкурсу.
  4. Виконавчі комітети сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, обласні державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим затверджують схеми розміщення засобів зовнішньої реклами та мають право проводити конкурс на розміщення зовнішньої реклами, розробляти та затверджувати класифікатор засобів зовнішньої реклами – систематизований перелік рекомендованих для використання типів спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами, який містить їх ескізи з конструктивними рішеннями.
  5. Розміщення зовнішньої реклами погоджується:

у межах червоних ліній вулиць і доріг населених пунктів – з територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху;

у межах зон охорони пам’яток національного значення – з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

на пам’ятках місцевого значення та у межах зон охорони пам’яток місцевого значення – з органами виконавчої влади Автономної республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями;

у межах смуг відведення автомобільних доріг загального користування – з територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, та територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху;

у межах охоронних зон інженерних комунікацій – з утримувачем відповідних інженерних комунікацій.

Стаття 20-2. Схеми розміщення засобів зовнішньої реклами

  1. Виконавчі комітети сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, обласні державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим затверджують схеми розміщення засобів зовнішньої реклами (схеми), відповідно цього Закону, Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, Закону України “Про благоустрій населених пунктів” та вимог типового порядку.

Строк дії схеми становить не менше ніж десять років.

Реалізація схеми здійснюється шляхом проведення конкурсу або без його проведення.

Рішення органів, зазначених у частині першій цієї статті, щодо затвердження схеми, повинно містити інформацію про дату проведення конкурсу (у разі реалізації схеми шляхом проведення конкурсу).

Конкурс на розміщення зовнішньої реклами може бути проведений після закінчення строку дії всіх дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах території, щодо якої розробляється схема.

  1. Розробка схеми здійснюється за рішенням органів, зазначених у частині першій цієї статті, яке повинно містити відомості про територію, щодо якої розробляється схема (схеми), та спосіб її (їх) реалізації.
  2. До розробки схеми можуть долучатися громадські об’єднання, що представляють суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері зовнішньої реклами.
  3. Схема погоджується дозвільним органом з органами, зазначеними в абзацах другому-п’ятому частини восьмої статті 20-1 цього Закону, на етапі її розробки.

Органи, зазначені в абзацах другому-п’ятому частини восьмої статті 20-1 цього Закону, протягом п’ятнадцяти календарних днів з дня надходження звернення від дозвільного органу, надають погодження або вмотивовану відмову в погодженні схеми, що в паперовій формі або у формі електронного документа надсилаються дозвільному органу.

У разі ненадання протягом встановленого строку погодження або вмотивованої відмови в погодженні, схема вважається погодженою.

  1. Суб’єкти господарювання, засоби зовнішньої реклами яких розміщені на території розробки схеми відповідно до дозволів, чинних на дату прийняття рішення про її затвердження, мають переважне право на одержання дозволів на місцях, що передбачені схемою, у разі її реалізації без проведення конкурсу. Дозвільний орган зобов’язаний письмово повідомити таких суб’єктів господарювання про початок розробки схеми і запропонувати варіанти місць розміщення зовнішньої реклами у межах території реалізації схеми у кількості, яка:

дорівнює кількості дозволів, які є чинними у відповідного суб’єкта господарювання у межах такої території на дату прийняття рішення про затвердження схеми;

зменшена пропорційно до скорочення кількості місць розміщення зовнішньої реклами на території затвердження схеми – у разі, якщо кількість місць розміщення зовнішньої реклами у зв’язку із затвердженням схеми скорочується.

За такими суб’єктами господарювання переважне право зберігається протягом шести місяців з дати затвердження схеми. Суб’єкт господарювання має право відмовитись від зазначеного переважного права, письмово повідомивши про це дозвільний орган.

Реалізація переважного права на оформлення та одержання дозволів здійснюється згідно вимог типового порядку розміщення зовнішньої реклами.

Стаття 20-3. Розміщення зовнішньої реклами на конкурсних засадах

  1. Право на розміщення зовнішньої реклами набувається за результатами конкурсу, який проводиться серед суб’єктів господарювання – учасників. Переможець конкурсу визначається шляхом оцінювання конкурсних пропозицій за встановленими критеріями на підставі одержаних оцінок у балах.

Перелік і вимоги до документів, які подаються суб’єктами господарювання на конкурс; формування і організація роботи конкурсної комісії; оцінка конкурсних пропозицій; визначення переможця конкурсу; видача дозволу на розміщення зовнішньої реклами за результатами конкурсу здійснюються з дотриманням вимог цього Закону та згідно з типовим положенням про проведення конкурсу з розміщення зовнішньої реклами, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

  1. Виконавчий комітет сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міська державна адміністрація, обласна державна адміністрація, Рада міністрів Автономної Республіки Крим – організатор конкурсу – приймає рішення про проведення конкурсу, у якому зазначаються:

територія, щодо якої проводиться конкурс, та рішення, яким затверджена схема (схеми) розміщення засобів зовнішньої реклами на цій території;

кількісні та якісні характеристики конкурсної одиниці;

мінімальна ціна кожної конкурсної одиниці, яка дорівнює розміру плати за тимчасове користування місцями у межах конкурсної одиниці, що встановлюється за методикою, зазначеною у частині другій статті 20-7 цього Закону;

конкурсні критерії;

строк, на який з переможцем буде укладено договір на розміщення зовнішньої реклами за результатами конкурсу;

перелік та вимоги до документів, які подаються суб’єктом господарювання для участі в конкурсі.

Умови, оголошені перед проведенням конкурсу, не підлягають зміні під час укладення договору на розміщення зовнішньої реклами та оформлення дозволів за результатом проведеного конкурсу.

  1. Організатор конкурсу формує із загальної кількості місць для розміщення зовнішньої реклами, передбачених схемою (схемами), конкурсні одиниці для проведення конкурсу. Розмір однієї конкурсної одиниці, яка виставляється на конкурс, повинен бути не меншим ніж десять відсотків і не більшим ніж двадцять п’ять відсотків від загальної кількості місць для розміщення засобів зовнішньої реклами, які визначені схемою (схемами) на території, щодо якої проводиться конкурс.
  2. Оголошення про проведення конкурсу оприлюднюється не пізніше 10 календарних днів з дня прийняття рішення про його проведення шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації організатора конкурсу, а у разі їх відсутності – у друкованих засобах масової інформації, визначених організатором конкурсу, та шляхом розміщення на офіційній веб-сторінці організатора конкурсу в мережі Інтернет.
  3. Суб’єкт господарювання, який має намір взяти участь у конкурсі, подає конкурсній комісії конкурсну пропозицію протягом 60 календарних днів з дати оприлюднення оголошення про проведення конкурсу.
  4. Розкриття конкурсних пропозицій усіх учасників конкурсу проводиться конкурсною комісією одночасно на наступний робочий день після закінчення строку їх подання.
  5. Конкурсна комісія відхиляє конкурсну пропозицію в разі:

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для участі у конкурсі, згідно із переліком, визначеним типовим положенням;

невідповідності поданих суб’єктом господарювання документів вимогам, визначеним типовим положенням;

виявлення у документах, поданих суб’єктом господарювання для участі у конкурсі, недостовірних відомостей;

визнання суб’єкта господарювання у встановленому законом порядку банкрутом;

наявності у суб’єкта господарювання безспірної заборгованості із сплати податків та загальнообов’язкових платежів станом на останній звітний період;

наявністі у суб’єкта господарювання встановленої судовим рішенням, яке вступило у законну силу, заборгованості (більш ніж за три місяці підряд) з оплати за надане право користування місцем розміщення зовнішньої реклами;

наявності у правоохоронних органів та суб’єктів фінансового моніторингу інформації про те, що суб’єкт господарювання здійснює фінансування тероризму в Україні;

подання конкурсної пропозиції суб’єктом господарювання, який є пов’язаною особою з іншими учасниками та/або з посадовими особами організатора конкурсу.

  1. Критеріями оцінки конкурсних пропозицій є:

ціна за конкурсну одиницю (розмір плати за тимчасове користування місцями розміщення зовнішньої реклами за весь строк, на який укладається договір на розміщення зовнішньої реклами за результатами конкурсу) – питома вага у загальній оцінці становить тридцять відсотків;

технічні та конструктивні характеристики засобів зовнішньої реклами (технологія виробництва та експонування зображення, матеріали виготовлення, тощо) – питома вага у загальній оцінці становить двадцять відсотків;

розміщення соціальної реклами на засобах зовнішньої реклами – питома вага у загальній оцінці становить п’ятнадцять відсотків;

кваліфікація учасника (фінансова благонадійність, тривалість професійного практичного досвіду у сфері виробництва, розміщення та обслуговування зовнішньої реклами, інша інформація учасника конкурсу щодо його кваліфікації) – питома вага у загальній оцінці становить п’ятнадцять відсотків;

облаштування конкурсної території, в тому числі встановлення елементів благоустрою (визначаються організатором конкурсу) – питома вага у загальній оцінці становить двадцять відсотків.

  1. Конкурс визнається таким, що не відбувся, якщо:

для участі у конкурсі подана тільки одна конкурсна пропозиція;

на підставі результатів розгляду конкурсних пропозицій прийнято рішення про допущення до конкурсу тільки однієї конкурсної пропозиції;

відхилено всі конкурсні пропозиції.

  1. Конкурсна комісія протягом трьох робочих днів з дня розкриття конкурсних пропозицій визначає переможця конкурсу із числа учасників, чиї конкурсні пропозиції було допущено до конкурсу. Конкурсні пропозиції оцінюються конкурсною комісією шляом сумування балів, отриманих кожною пропозицією за всіма визначеними критеріями оцінки.

Переможцем визнається учасник, пропозиція якого за результатами оцінки конкурсною комісією отримала максимальну кількість балів.

  1. Організатор конкурсу у строк не більше ніж десять робочих днів після визначення конкурсною комісією переможця, приймає рішення про затвердження результатів конкурсу та надсилає переможцю повідомлення про визначення його переможцем.
  2. Результати конкурсу протягом трьох робочих днів після їх затвердження організатором конкурсу оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації, визначених організатором, та на офіційній веб-сторінці організатора конкурсу в мережі Інтернет.
  3. Протягом десяти робочих днів з дати прийняття рішення про затвердження результатів конкурсу, організатор укладає з переможцем конкурсу договір на розміщення зовнішньої реклами за результатами конкурсу – договір.

Строк дії договору визначається організатором конкурсу, але не може бути меншим ніж десять років.

Типовий договір на розміщення зовнішньої реклами за результатами конкурсу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Істотними умовами договору, окрім його предмету, є:

кількісні та якісні характеристики зобов’язань переможця, що відповідають конкурсній пропозиції;

плата за тимчасове користування місцями розміщення зовнішньої реклами за весь строк, на який укладається договір (ціна договору);

зобов’язання сторін та забезпечення їх виконання;

строк дії договору;

підстави та порядок припинення (розірвання) договору;

відповідальність сторін.

Протягом трьох робочих днів з дати укладення договору переможець вносить плату у розмірі десяти відсотків від ціни договору. Решта суми, що складає ціну договору, сплачується переможцем щомісячно рівними частинами протягом строку дії договору.

  1. Якщо протягом строку, зазначеного у частині тринадцятiй цієї статті, переможець конкурсу не уклав договір і не вніс плату у розмірі десяти відсотків від ціни договору, рішення організатора конкурсу, яким затверджено результати конкурсу, скасовується у встановленому порядку, а конкурс оголошується таким, що не відбувся.
  2. Дозволи видаються переможцю конкурсу відповідним дозвільним органом протягом десяти робочих днів з дати укладення ним договору на розміщення зовнішньої реклами за результатами конкурсу.
  3. Не виконання переможцем конкурсу істотних умов договору, є підставою для його розірвання та анулювання дозволів, виданих переможцю конкурсу.
  4. Результати конкурсу можуть бути оскаржені в судовому порядку.
  5. У разі, якщо конкурс не відбувся, або його результати визнані недійсними, повторний конкурс проводиться не раніше ніж через місяць і не пізніше ніж через три місяці з дня прийняття організатором конкурсу рішення про визнання попереднього конкурсу таким, що не відбувся, або визнання його результатів не дійсними.
  6. У разі, якщо конкурс оголошено таким, що не відбувся з підстав, зазначених у частині чотирнадцятій цієї статті, учасник, який був оголошений переможцем попереднього конкурсу, не допускається до участі у повторному конкурсі.

Стаття 20-4. Порядок одержання дозволу на розміщення зовнішньої реклами без проведення конкурсу

  1. Подання заяви про видачу (продовження дії, переоформлення, анулювання, одержання дубліката, внесення змін) дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання, внесення змін) дозволу здійснюється у письмовій формі через центр надання адміністративних послуг або в електронній формі через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів влади та органів місцевого самоврядування.
  2. Для одержання дозволу на розміщення зовнішньої реклами без проведення конкурсу суб’єкт господарювання подає заяву, до якої додаються:

фотографічне зображення заявленого місця розміщення зовнішньої реклами та кольоровий комп’ютерний макет з відображенням зовнішньої реклами на заявленому місці;

ескіз з конструктивним рішенням засобу зовнішньої реклами, на якому відображено усі видимі сторони такого засобу;

план-схема з позначенням заявленого місця розміщення зовнішньої реклами.

  1. Дозвільний орган протягом двох робочих днів з дня отримання заяви здійснює розгляд поданих документів та надає позитивний або негативний висновок щодо можливості видачі дозволу на підставах, передбачених цим Законом.

Виключними підставами для надання негативного висновку є:

наявність зареєстрованого у встановленому порядку дозволу, виданого на заявлене місце розміщення зовнішньої реклами;

наявність висновку дозвільного органу про можливість видачі дозволу на заявленому місці іншому суб’єкту господарювання за раніше поданою заявою;

невідповідність заявленого місця розміщення зовнішньої реклами схемі розміщення засобів зовнішньої реклами (у разі її затвердження).

В усіх інших випадках дозвільним органом надається позитивний висновок, у якому визначається виключний перелік утримувачів комунікацій, з якими необхідно погодити розміщення засобу зовнішньої реклами – у разі розміщення засобу зовнішньої реклами в межах охоронних зон таких комунікацій.

У день надання висновку, дозвільний орган надсилає заявникові поштою або в електронній формі повідомлення про наданий висновок.

У разі надання негативного висновку до нього додається обґрунтування із посиланням на відповідні норми цього Закону.

  1. У строк до 15 календарних днів з дня отримання повідомлення про позитивний висновок суб’єкт господарювання подає наступні документи у спосіб, визначений в частині першій цієї статті:

погодження утримувача(ів) інженерних комунікацій – у разі розміщення засобу зовнішньої реклами в межах охоронних зон таких комунікацій;

згоду власника або уповноваженого ним органу (особи) – у разі розміщення засобу зовнішньої реклами на місці, яке перебуває у державній чи приватній власності.

Перелік документів, які суб’єкт господарювання подає для одержання дозволу, є вичерпним.

  1. Дії щодо отримання погоджень, зазначених в абзацах другому – п’ятому частини восьмої статті 20-1 цього Закону, проводяться дозвільним органом без залучення заявника у межах строку, встановленого для видачі дозволу.

У разі подання суб’єктом господарювання заяви про одержання дозволу на місце у межах затвердженої схеми, під час розробки якої були отримані погодження органів, зазначених в абзацах другому – п’ятому частини восьмої статті 20-1 цього Закону, дії щодо отримання таких погоджень під час видачі дозволу не здійснюються.

  1. Погодження (відмова в погодженні) органами, зазначеними в абзацах другому – п’ятому частини восьмої статті 20-1 цього Закону, надається у строк, що не перевищує 15 календарних днів з дня одержання відповідного звернення дозвільного органу.

Підставами для відмови в погодженні органами, зазначеними в абзацах другому – п’ятому частини восьмої статті 20-1 цього Закону, в межах наданих їм повноважень є невідповідність розміщення зовнішньої реклами вимогам закону.

Відмова в погодженні має бути вмотивована. Така відмова оформляється письмово і повинна містити посилання на відповідні норми закону.

Не вважається вмотивованою відмова у погодженні розміщення зовнішньої реклами у межах зон охорони пам’яток національного та місцевого значення, у разі неоприлюднення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органами виконавчої влади Автономної республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями у визначеному законом порядку інформації і картографічних матеріалів про визначені та затверджені межі зон охорони відповідних пам’яток.

Погодження вважається наданим органами, зазначеними в абзацах другому – п’ятому частини восьмої статті 20-1 цього Закону, за принципом мовчазної згоди в останній день строку розгляду звернення дозвільного органу у разі не надання або не направлення цими органами дозвільному органу погодження або рішення про відмову у його наданні у строк, встановлений цим Законом.

  1. Підставами для відмови у видачі дозволу є:

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу, згідно із переліком, встановленим цим Законом;

виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання дозволу, недостовірних відомостей;

наявність негативного висновку дозвільного органу щодо можливості видачі дозволу з підстав, визначених частиною третьою цієї статті;

наявність відмови у погодженні розміщення зовнішньої реклами органом, визначеним частиною восьмою статті 20-1 цього Закону;

проведення згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України програмами розвитку дорожнього господарства реконструкції автомобільної дороги загального користування, на якій знаходиться заявлене місце розміщення зовнішньої реклами.

Перелік підстав для відмови у видачі дозволу є вичерпним.

Рішення про відмову у видачі дозволу повинно містити:

відомості про суб’єкта господарювання та реквізити поданої ним заяви про видачу дозволу;

інформацію про заявлене місце розміщення зовнішньої реклами, щодо якого відмовлено у видачі дозволу;

обґрунтування із зазначенням підстав прийняття рішення про відмову та посиланням на відповідні норми закону;

пропозиції щодо усунення причин, в тому числі виправлення недоліків у поданих документах, які стали підставою для відмови у видачі дозволу.

Рішення про відмову у видачі дозволу може бути оскаржене в судовому порядку.

У разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на підставі негативного висновку дозвільного органу та/або відмови у погодженні розміщення зовнішньої реклами органом, передбаченим частиною восьмою статті 20-1 цього Закону, до такого рішення додаються копії відповідних висновків та/або рішень про відмову у погодженні.

У разі усунення суб’єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі дозволу, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб’єкта господарювання, документів, необхідних для видачі дозволу, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі дозволу.

При повторному розгляді документів не може бути відмовлено у видачі дозволу з причин, які стали підставою для відмови у видачі дозволу та були усунуті заявником у повному обсязі.

  1. Рішення про видачу (відмову у видачі) дозволу приймається у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів з дня одержання відповідної заяви від суб’єкта господарювання.
  2. Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами видається суб’єкту господарювання у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дня прийняття рішення про видачу дозволу.
  3. Дозвіл вважається виданим дозвільним органом за принципом мовчазної згоди в останній день строку розгляду заяви, у разі не надання або не направлення суб’єкту господарювання дозволу або рішення про відмову у його видачі у строк, встановлений цим Законом.

Стаття 20-5. Порядок продовження дії, переоформлення, видачі дубліката, анулювання, внесення змін до дозволу на розміщення зовнішньої реклами

  1. Для продовження дії дозволу суб’єкт господарювання не пізніше ніж за тридцять календарних днів до закінчення строку дії дозволу звертається із заявою до дозвільного органу.

До заяви додаються:

дозвіл, що підлягає продовженню;

згода власника або уповноваженого ним органу (особи), якщо місце розміщення зовнішньої реклами, перебуває у державній чи приватній власності.

Перелік документів, необхідних для продовження дії дозволу, є вичерпним.

Строк видачі дозволу, дію якого продовжено, або прийняття рішення про відмову у продовженні його дії становить п’ять робочих днів з дня одержання заяви від суб’єкта господарювання.

Дія дозволу вважається продовженою дозвільним органом за принципом мовчазної згоди в останній день строку розгляду заяви у разі ненадання суб’єкту господарювання дозволу або рішення про відмову у продовженні його дії у строк, встановлений цим Законом.

  1. Підставами для відмови у продовженні дії дозволу є:

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для продовження дії дозволу, згідно із переліком, встановленим цим Законом;

подання суб’єктом господарювання заяви на продовження дії дозволу з порушенням строку, встановленого цим Законом;

наявність встановленої судовим рішенням, яке вступило у законну силу, заборгованості (більш ніж за три місяці підряд) з оплати за надане право користування місцем розміщення зовнішньої реклами, що зазначене у дозволі, який продовжується;

невідповідність місця та/або типу рекламного засобу, щодо яких продовжується дозвіл, схемі розміщення засобів зовнішньої реклами (у разі її затвердження), крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті;

проведення реконструкції автомобільної дороги загального користування, в межах смуги відведення якої розміщена зовнішня реклама, згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України програмами розвитку дорожнього господарства.

Перелік підстав для відмови у продовженні дії дозволу є вичерпним.

  1. Дія дозволів у межах території, щодо якої затверджена схема та прийнято рішення про проведення конкурсу на розміщення зовнішньої реклами, продовжується на строк до дати проведення конкурсу.
  2. Підставою для переоформлення дозволу є набуття права власності на засіб зовнішньої реклами іншою особою.

Дозвіл переоформляється за заявою суб’єкта господарювання, який набув право власності на відповідний засіб зовнішньої реклами. Заява подається суб’єктом господарювання протягом місяця з дня виникнення підстави для переоформлення дозволу.

До заяви про переоформлення дозволу додаються:

дозвіл, що підлягає переоформленню;

копія документа, що підтверджує наявність підстави для переоформлення дозволу;

копія договору на тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами, що зазначене у дозволі, який переоформлюється, укладеного новим власником засобу зовнішньої реклами з власником такого місця або уповноваженою ним особою.

Підставами для відмови у переоформленні дозволу є:

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для переоформлення дозволу, згідно із переліком, встановленим цим Законом;

подання суб’єктом господарювання заяви про переоформлення дозволу з порушенням строку, встановленого цим Законом;

виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей.

Перелік підстав для відмови у переоформленні дозволу є вичерпним.

Строк видачі переоформленого дозволу або відмови в його переоформленні становить два робочих дні з дня одержання заяви про його переоформлення.

  1. Видача дубліката дозволу здійснюється дозвільним органом у строк до п’яти днів з дня одержання заяви суб’єкта господарювання, якому було видано дозвіл.

Підставами для видачі дубліката дозволу є втрата дозволу або його пошкодження.

Видача дубліката дозволу відбувається шляхом надання суб’єкту господарювання копії дозволу, засвідченої дозвільним органом згідно вимог типового порядку.

  1. Якщо протягом строку дії дозволу виникла потреба у зміні конструктивних характеристик засобу зовнішньої реклами (без зміни місця його розташування) або у проведенні реконструкції, ремонту, будівництва будівлі, споруди, автомобільної дороги загального користування, вулиці і дороги населеного пункту, що зумовлює зміну місця розміщення засобу зовнішньої реклами, дозвільний орган протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви від суб’єкта господарювання приймає рішення про внесення відповідних змін до дозволу згідно з типовим порядком.
  2. Дозвіл може бути анульовано за рішенням дозвільного органу або за рішенням суду.

Дозвіл анулюється за рішенням дозвільного органу з таких підстав:

звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання дозволу;

припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділу або ліквідації) або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Дія дозволу припиняється з дня прийняття дозвільним органом рішення про його анулювання.

Рішення дозвільного органу про анулювання дозволу надсилається суб’єкту господарювання протягом п’яти робочих днів з дня його прийняття.

Дозвільний орган звертається до суду з позовом щодо застосування заходу реагування у вигляді анулювання дозволу з таких підстав:

встановлення факту надання в заяві про видачу дозволу та документах, що додаються до неї, недостовірних відомостей;

проведення згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України програмами розвитку дорожнього господарства реконструкції автомобільної дороги загального користування, в межах смуги відведення якої розміщено засіб зовнішньої реклами;

наявності встановленої судовим рішенням, яке вступило у законну силу, заборгованості (більш ніж за три місяці підряд) з оплати за надане право користування місцем розміщення зовнішньої реклами, що зазначено у дозволі, який анулюється;

не виконання суб’єктом господарювання вимог припису дозвільного органу, виданого згідно типового порядку, про усунення порушень вимог, встановлених цим Законом, щодо розміщення зовнішньої реклами;

розірвання договору на розміщення зовнішньої реклами, укладеного за результатами конкурсу, з підстав, передбачених статтею 20-3 цього Закону.

Дозвіл, який було надано для розміщення зовнішньої реклами на місці, яке перебуває у приватній власності, анулюється за рішенням суду на підставі заяви власника такого місця у разі припинення (розірвання) договору тимчасового користування відповідним місцем.

Стаття 20-6. Порядок демонтажу самовільно розміщених засобів зовнішньої реклами.

  1. Засоби зовнішньої реклами, які розміщені без дозволу, вважаються самовільно розміщеними та підлягають демонтажу.

Не вважаються самовільно розміщеними засоби зовнішньої реклами, право на розміщення яких отримано за принципом мовчазної згоди.

Контроль за розміщенням зовнішньої реклами здійснюється органом, уповноваженим сільською, селищною, міською радою (у разі розміщення зовнішньої реклами у межах населених пунктів), обласною державною адміністрацією (у разі розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів) та Радою міністрів Автономної Республіки Крим (у разі розміщення зовнішньої реклами на території Автономної Республіки Крим) – уповноважений орган.

  1. У разі виявлення самовільно розміщеного засобу зовнішньої реклами, уповноважений орган складає акт про самовільне розміщення засобу зовнішньої реклами та не пізніше, як на наступний день з моменту виявлення:

письмово (шляхом вручення особисто або надсилання  поштою з повідомленням про вручення) звертається до власника (користувача) засобу зовнішньої реклами з вимогою демонтувати у визначений строк такий самовільно розміщений засіб;

оприлюднює на офіційній веб-сторінці уповноваженого органу в мережі Інтернет вимогу про демонтаж засобу зовнішньої реклами із зазначенням інформації про такий засіб зовнішньої реклами (місце розміщення, тип, фотографічне зображення) та інформації (за наявності) про власника (користувача) засобу зовнішньої реклами.

До письмової вимоги додається копія складеного акта про самовільне розміщення засобу зовнішньої реклами.

У разі неможливості вручити власнику (користувачу) вимогу уповноваженого органу про демонтаж самовільно розміщеного засобу зовнішньої реклами через відсутність власника (користувача) за його місцезнаходженням або через його відмову в одержанні поштового відправлення з такою вимогою, вимога вважається врученою у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення або на п’ятнадцятий день після надсилання вимоги поштою та оприлюднення інформації про поштове відправлення такої письмової вимоги на офіційній веб-сторінці уповноваженого органу в мережі Інтернет.

У разі неможливості вручити власнику (користувачу) вимогу уповноваженого органу про демонтаж самовільно розміщеного засобу зовнішньої реклами через відсутність інформації про власника (користувача), вона вважається врученою на п’ятнадцятий день після оприлюднення інформації про самовільно розміщений засіб зовнішньої реклами на офіційній веб-сторінці уповноваженого органу в мережі Інтернет із зазначенням реквізитів складеного акта та строку, протягом якого власник (користувач) зобов’язаний демонтувати такий засіб.

У разі, якщо вручити вимогу власнику (користувачу) засобу зовнішньої реклами неможливо через помилку, допущену уповноваженим органом, вимога вважається такою, що не вручена.

  1. Власник (користувач) зобов’язаний демонтувати самовільно розміщений засіб зовнішньої реклами у п’ятиденний строк з дати отримання ним письмової вимоги, а у разі, якщо вимога не отримана власником (користувачем) засобу зовнішньої реклами – з дати, коли вимога вважається врученою відповідно до цієї статті закону.

У разі невиконання власником (користувачем) у встановлені строки демонтажу самовільно розміщеного засобу зовнішньої реклами, демонтаж такого засобу здійснюється за рішенням уповноваженого органу згідно вимог типового порядку у строк не пізніше десяти днів з дня закінчення строку, наданого відповідно до цієї статті закону власнику (користувачу) для демонтажу самовільно розміщеного засобу зовнішньої реклами.

  1. Відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням демонтажу та зберіганням самовільно розміщених засобів зовнішньої реклами здійснюється їх власниками (користувачами) шляхом перерахування коштів до державного або відповідного місцевого бюджету.
  2. Демонтовані засоби зовнішньої реклами, власники (користувачі) яких не відомі та/або не звернулись за їх поверненням, переходять у власність держави або територіальної громади у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 20-7. Плата за тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами

  1. За тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами стягується плата у розмірі, встановленому власником або уповноваженим ним органом (особою).
  2. Базою для нарахування плати за тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами є площа місця розміщення зовнішньої реклами.

Методика розрахунку плати за тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами, що перебуває у державній та комунальній власності, затверджується Кабінетом Міністрів України.

  1. Плата за тимчасове користування місцем, що перебуває у державній власності, зараховується до державного бюджету України, а за користування місцем, що перебуває у комунальній власності – до відповідних місцевих бюджетів».

10) у статті 26:

а) частину першу статті доповнити абзацом дев’ятим такого змісту:

«виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, обласні державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим – щодо дотримання порядку розміщення зовнішньої реклами»;

б) абзац перший частини другої після слів «розповсюджувачі реклами» доповнити словами «за фактом виявлення цими органами порушення»;

11) статтю 29 викласти у такій редакції:

«Стаття 29. Права громадських об’єднань, об’єднань підприємств у галузі реклами

Громадські об’єднання та об’єднання підприємств у галузі реклами мають право:

здійснювати незалежну експертизу реклами, регуляторних та інших нормативно-правових актів органів державної влади, актів органів місцевого самоврядування, проектів таких актів щодо їх відповідності вимогам законодавства України, а також давати відповідні висновки і рекомендації;

звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань порушення законодавства про рекламу;

звертатися з позовом до суду (адміністративного суду) про захист порушених прав, свобод та інтересів своїх членів, рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, і брати участь у цих справах;

представляти інтереси своїх членів в державних органах та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування».

  1. У Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 34, ст. 343; 2013 р., № 48, ст. 682; 2014 р., № 1, ст. 4; 2015 р., № 28, ст. 236; 2017 р., № 9, ст. 68, № 13, ст. 145, № 25, ст. 289, № 22, ст. 257, №34, ст. 37):

1) частину третю статті 28 виключити;

2) доповнити статтею 39-3 такого змісту:

«Стаття 39-3. Розміщення інформаційних стендів, дошок, вивісок (табличок) на об’єктах будівництва

  1. Розміщення інформаційних стендів, дошок, вивісок (табличок) на зовнішніх поверхнях об’єктів будівництва здійснюється за згодою їх власників чи уповноважених ними органів (осіб), у тому числі управителів та не потребує одержання документів дозвільного характеру.
  2. Перелік інформації, яка може бути зазначена на вивісці (табличці), визначено у частині сьомій статті 9 Закону України “Про рекламу”.
  3. Вивіски (таблички) повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов’язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються, і не можуть відтворювати зображення дорожніх знаків.

Вивіски (таблички) можуть бути обладнані засобами освітлення, декоративно оформлені та розміщені під кутом до зовнішніх поверхонь об’єктів будівництва.

  1. Органи місцевого самоврядування можуть затверджувати вимоги до оформлення та розміщення вивісок (табличок) з урахуванням архітектурних та історичних особливостей будинків, будівель і споруд.
  2. Розміщення вивісок (табличок) на об’єктах незавершеного будівництва забороняється.
  3. Обов’язок щодо здійснення демонтажу вивісок (табличок), розміщених з порушенням встановлених вимог, покладається на їх власників та/або власників чи уповноважених ними органів (осіб) будівель, споруд, на яких розміщено відповідні вивіски (таблички). Порядок здійснення демонтажу таких вивісок (табличок) визначається Кабінетом Міністрів України»;
  4. У Законі України «Про благоустрій населених пунктів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 49, ст. 517; 2011 р., № 34, ст. 343; 2012 р., № 29, ст. 345; 2014 р., № 1, ст. 4; 2015 р., №52, ст. 482; 2017 р., №9, ст. 68):

1) у статті 21:

а) частину першу після пункту дев’ятого доповнити новими пунктами такого змісту:

«10) громадські вбиральні (туалети);

11) павільйони очікування громадського транспорту»;

б) у пункті десятому частини першої слова «нормативно-правовими актами» замінити словом «законодавством»;

в) у абзаці третьому частини другої слово «павільйони» виключити;

г) абзац сьомий частини другої після слів «лавки, лави, столи» доповнити  словом «урни»;

д) абзаци одинадцятий – тринадцятий частини другої викласти у такій редакції:

«інформаційні стенди, дошки, покажчики;

інші малі архітектурні форми, визначені законодавством.

Розміщення малих архітектурних форм на об’єктах благоустрою здійснюється за згодою (рішенням) власника об’єкту благоустрою чи уповноваженого ним органу (особи) з дотриманням вимог цього Закону, державних стандартів, норм і правил»;

2) у статті 22:

а) частину першу після слів «зовнішнього освітлення та» доповнити словом «розміщення»;

б) частину другу після слів «детальних планів територій» доповнити словами «схем розміщення засобів зовнішньої реклами на території населеного пункту»;

3) у статті 35:

частину першу доповнити новим реченням такого змісту:

«До технічної документації з питань благоустрою території населених пунктів належать схеми розміщення засобів зовнішньої реклами на території населеного пункту»;

4) доповнити статтею 35-1 такого змісту:

«Стаття 35-1 Схеми розміщення засобів зовнішньої реклами на території населеного пункту

  1. Схеми розміщення засобів зовнішньої реклами на території населеного пункту розробляються та затверджуються відповідно до вимог Закону України “Про рекламу”.
  2. Схема розміщення засобів зовнішньої реклами, її текстові і графічні матеріали, не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі».
  3. У Законі України «Про автомобільні дороги» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 51, ст. 556; 2009 р., № 10-11, ст. 137; 2013 р., № 48, ст. 682; 2014 р., № 23, ст. 873, № 29, ст. 943; 2015 р., № 30, ст.287, № 52, ст. 482; 2017 р., № 17, ст. 208, № 22, ст. 253):

1) абзац дванадцятий статті 1 викласти у такій редакції:

«засіб зовнішньої реклами – спеціальна конструкція, розміщена на відкритій місцевості, на якій розміщується зовнішня реклама»;

2) пункт 14 статті 12 викласти в такій редакції:

«14) звертатися до відповідної обласної державної адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим – до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, щодо проведення демонтажу самовільно розміщених засобів зовнішньої реклами в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування»;

3) у пункті четвертому статті 13 слово «рекламоносіїв» замінити словами «засобів зовнішньої реклами»;

4) у пункті третьому статті 21 слово «рекламоносіїв» замінити словами «засобів зовнішньої реклами»;

5) статтю 38 викласти у такій редакції:

«Стаття 38. Розміщення засобів зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування

Розміщення засобів зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування здійснюється відповідно до Закону України «Про рекламу».

  1. У Законі України «Про охорону культурної спадщини»(Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 39, ст. 333; 2005 р., № 5, ст. 114; 2009 р., № 8, ст. 105; 2011 р., № 4, ст. 22, № 32, ст. 316, № 34, ст. 343; 2013 р., № 40, ст. 535; 2014 р., № 5, ст. 62, № 14, ст. 248, № 22, ст. 816; 2015 р., № 21, ст. 133; 2016 р., № 10, ст. 103; 2017 р., № 34, ст. 369):

1) частину другу статті 5 доповнити пунктом 12-1 такого змісту:

«12-1) оприлюднення інформації та картографічних матеріалів про визначені межі територій пам’яток національного значення та затверджені зони охорони таких пам’яток, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць.

Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу в мережі Інтернет у тому числі у формі відкритих даних»;

2) частину першу статті 6 доповнити пунктом 4-1 такого змісту:

«4-1) оприлюднення інформації та картографічних матеріалів про визначені межі територій пам’яток місцевого значення та затверджені зони охорони таких пам’яток.

Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу в мережі Інтернет у тому числі у формі відкритих даних».

3) у частині другій статті 6-1 слова «протягом одного місяця» замінити словами «у встановлений законом строк»;

4) у частині п’ятій статті 24:

а) у абзаці першому слова «історичних ареалів населених місць» виключити;

б) у абзаці другому слова «історичних ареалів населених місць» виключити;

в) після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

«Розміщення зовнішньої реклами на об’єктах культурної спадщини національного значення забороняється, крім випадків виконання робіт з реставрації чи ремонту споруд (витворів), що є пам’ятками національного значення, у цілях залучення коштів для забезпечення збереження відповідних пам’яток. У таких випадках засоби зовнішньої реклами розміщуються виключно на тимчасових конструкціях (риштування, захисні огорожі тощо), що встановлюються на період виконання таких робіт»;

г) у абзаці третьому слова «розміщення реклами» замінити словами «розміщення зовнішньої реклами» та доповнити після слів «суб’єкта господарювання» словами «відповідно до вимог Закону України «Про рекламу».

  1. У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами):

1) у пункті «а» частини першої статті 30:

а) підпункт 7 викласти у такій редакції:

«7) організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; затвердження схем розміщення засобів зовнішньої реклами на території населеного пункту, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, розміщенням зовнішньої реклами та забезпечення демонтажу самовільно розміщених засобів зовнішньої реклами»;

б) у підпункті 13 слова «розміщення реклами» замінити словами «розміщення зовнішньої реклами у межах населеного пункту»;

  1. Статтю 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20-21, ст. 190 із наступними змінами) доповнити пунктом 8 такого змісту:

«8) надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів в порядку, встановленому законодавством».

  1. Частину першу статті 16 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 10, ст. 78; 2006 р., № 4, ст. 60; 2011 р., № 6, ст. 41; 2013 р., № 48, ст. 682; 2015 р., № 29, ст. 262; 2017 р., № 18, ст. 222) після абзацу тринадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

«давати згоду на розміщення вивісок (табличок) та зовнішньої реклами на багатоквартирному будинку і на земельній ділянці в межах прибудинкової території, яка надана у власність (користування) об’єднанню».

  1. 9. У Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 48, ст. 483 із наступними змінами):

1) частину третю статті 2 доповнити новим абзацом такого змісту:

«Видача, анулювання, переоформлення, внесення змін, продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про рекламу».

  1. У Законі України «Про засади державної мовної політики»(Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 23, ст. 218 із наступними змінами):

1) частину першу статті 26 після слів «вибір рекламодавця» доповнити словами «крім випадків, передбачених Законом України «Про рекламу» стосовно мови зовнішньої реклами».

  1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

1) частину першу статті 152 після слів «населених пунктів» доповнити словами «самовільне розміщення зовнішньої реклами, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності»;

2) у пункті 1 частини першої статті 255:

а) абзац «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (статті 166-10, 166-12, 166-21, 188-38, 188-45)» викласти у такій редакції:

«центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику та політику у сфері нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності і координує дії з питань спрощення регуляторної бази та дерегуляції господарської діяльності (статті 166-10, 166-12, 166-21, 188-38, 188-45)»;

б) у абзаці «міських рад міст обласного або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчих органів),районних і районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій – державні адміністратори (частина друга статті 166-10 – в частині порушення місцевим дозвільним органом строків прийняття рішення про видачу документа дозвільного характеру)» слова «державні адміністратори» замінити словом «адміністратори».

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення

  1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
  2. Встановити, що:

Дозволи, видані суб’єктам господарювання на розміщення зовнішньої реклами, строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності цим Законом, діють до закінчення строку, на який вони були видані, та продовжуються дозвільним органом в установленому цим Законом порядку.

У разі утворення об’єднаної територіальної громади до неї переходять повноваження з надання у порядку, встановленому законодавством, дозволів на розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування на території здійснення місцевого самоврядування такою об’єднаною територіальною громадою.

  1. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
  2. Кабінету Міністрів України протягом року з дня опублікування цього Закону:

забезпечити розробку та затвердження нормативно-правових актів, необхідність прийняття яких передбачається цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із вимогами цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами та іншими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

  1. Виконавчим комітетам сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом затвердити схеми розміщення засобів зовнішньої реклами на території населених пунктів.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення

законодавчого регулювання у галузі зовнішньої реклами»

Чинна редакція Закону Редакція Закону з урахуванням запропонованих змін
Закон України «Про рекламу»
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

виробник реклами – особа,яка повністю або частково здійснює виробництво реклами;

внутрішня реклама – реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань,що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються

Стаття 1.Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

виробник реклами – особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами;

внутрішня реклама – реклама, що розміщується всередині будівель, споруд, в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються, у межах територій залізничних, морських і річкових вокзалів (станцій) та аеропортів, у тому числі на зовнішніх поверхнях розташованих на цих територіях будівель і споруд;

заходи рекламного характеру – заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються,та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший;

знижка – тимчасове зменшення ціни товару, яке надається покупцям (споживачам);

заходи рекламного характеру – заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший;

знижка – тимчасове зменшення ціни товару, яке надається покупцям (споживачам);

зовнішня реклама – реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях – рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; зовнішня реклама – реклама, що розміщується на відкритій місцевості, у тому числі на зовнішніх поверхнях будівель і споруд, на елементах (частинах) об’єктів благоустрою, над проїжджою частиною вулиць і доріг з або без використання спеціальних конструкцій – засобів зовнішньої реклами;
недобросовісна реклама – реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження;

особа – фізична особа, в тому числі фізична особа – підприємець, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні;

порівняльна реклама – реклама, яка містить порівняння з іншими особами та/або товарами іншої особи;

прихована реклама – інформація про особу чи товар у програмі, передачі,публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій;

реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

недобросовісна реклама – реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження;

особа – фізична особа, в тому числі фізична особа – підприємець, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні;

порівняльна реклама – реклама, яка містить порівняння з іншими особами та/або товарами іншої особи;

прихована реклама – інформація про особу чи товар у програмі,передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій;

реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

реклама на транспорті – реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену; реклама на транспортних засобах – реклама, що розміщується на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів;
рекламні засоби – засоби,що використовуються для доведення реклами до її споживача;

рекламодавець – особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;

розповсюджувач реклами – особа, яка здійснює розповсюдження реклами;

рекламні засоби – засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача;

рекламодавець – особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;

розповсюджувач реклами – особа, яка здійснює розповсюдження реклами;

соціальна реклама – інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку; соціальна реклама – інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на популяризацію загальнолюдських цінностей та досягнення суспільно корисних цілей, у тому числі здорового способу життя, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, державного суверенітету, безпеки та оборони, патріотичного виховання, висвітлення загальнодержавних та суспільних заходів і подій, розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку;
спеціальні виставкові заходи – заходи, які здійснюються з метою просування відповідного товару на ринок, проводяться організовано у певному приміщенні або на огородженому майданчику (у тому числі в місцях реалізації товару) у визначені строки, розраховані на зацікавлених та/або професійних відвідувачів, організатор яких обмежив відвідування заходу тими особами, яким відповідно до законодавства дозволяється продавати товар, що демонструється; спеціальні виставкові заходи – заходи, які здійснюються з метою просування відповідного товару на ринок, проводяться організовано у певному приміщенні або на огородженому майданчику (у тому числі в місцях реалізації товару) у визначені строки, розраховані на зацікавлених та/або професійних відвідувачів, організатор яких обмежив відвідування заходу тими особами, яким відповідно до законодавства дозволяється продавати товар, що демонструється;
Відсутня схема розміщення засобів зовнішньої реклами – документ (графічні та текстові матеріали), що визначає місця розміщення, типи засобів зовнішньої реклами, встановлення яких допускається на відповідній території (вулиця, сквер, бульвар, провулок, узвіз, проїзд, площа, майдан тощо);
телепродаж – трансльована на телебаченні безпосередня публічна пропозиція укласти договір купівлі-продажу щодо визначеного товару;

споживачі реклами – невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама;

спонсорство – добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг;

товар – будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об’єкти права інтелектуальної власності.

телепродаж – трансльована на телебаченні безпосередня публічна пропозиція укласти договір купівлі-продажу щодо визначеного товару;

споживачі реклами – невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама;

спонсорство – добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг;

товар – будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція,роботи, послуги, цінні папери, об’єкти права інтелектуальної власності.

Розділ ІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РЕКЛАМИ Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РЕКЛАМИ
Стаття 6. Мова реклами

Мова реклами визначається статтею 26 Закону України “Про засади державної мовної політики” .

Стаття 6. Мова реклами

Мова реклами визначається статтею 26 Закону України “Про засади державної мовної політики”, крім випадків, передбачених цим Законом стосовно зовнішньої реклами.

Стаття 8. Загальні вимоги до реклами

7. Розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Стаття 8. Загальні вимоги до реклами

Виключено

Стаття 9. Ідентифікація реклами

6. Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Стаття 9. Ідентифікація реклами

6. Розміщення інформації про виробника товару та/або товар, а також надавача послуг та/або послуги у місцях, де цей товар реалізується чи надаються ці послуги, на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі чи надання послуг (крім зовнішніх поверхонь будівель та споруд, у тому числі тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності), а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Відсутня 7. Не вважається рекламою інформація про зареєстроване найменування особи та її діяльність (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), сукупність товарів, яка не дозволяє виділити окремий товар і сформувати інтерес споживачів до нього, знаки для товарів і послуг які використовуються особою на законних підставах, контактні дані (телефон, електронна адреса), години роботи, що відображена на засобі поширення такої інформації – вивісці (табличці), якою позначається (ідентифікується) приміщення (його частина), де особа провадить свою діяльність, та/або місце входу до будівлі чи споруди, де знаходиться таке приміщення.

На вивісці (табличці) може відображатись інформація про місце провадження діяльності особи (номер приміщення, поверх) та вказуватись напрямок руху до такого місця.

Перелік інформації, яка може бути відображена на вивісці (табличці), є вичерпним.

Розміщення вивісок (табличок) на зовнішніх поверхнях будівель та споруд здійснюється за згодою їх власників чи уповноважених ними органів (осіб) відповідно до вимог Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” і не потребує отримання документів дозвільного характеру.

Стаття 12. Соціальна реклама

Відсутня

Стаття 12. Соціальна реклама

6. Розповсюджувачі зовнішньої реклами, діяльність яких не фінансується з державного або місцевих бюджетів, звільняються від плати за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у державній або комунальній власності, на період розміщення у таких місцях соціальної реклами на замовлення державних органів, органів місцевого самоврядування та благодійних організацій.

Порядок звільнення від плати за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами встановлюється за рішенням сільської, селищної, міської ради – у разі розміщення зовнішньої реклами у межах населених пунктів, обласної державної адміністрації – у разі розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим – у разі розміщення зовнішньої реклами на території Автономної Республіки Крим.

Стаття 16. Зовнішня реклама

1. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів – на підставі дозволів,що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами,або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Стаття 16. Зовнішня реклама

1. Зовнішня реклама розміщується з дотриманням вимог цього Закону, на підставі дозволів, що видаються відповідно до розділу II-1 цього Закону.

2. Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:

розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків;

освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків;

2. Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:

розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування;

освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків;

фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені; містити маркування із зазначенням номера дозволу на розміщення зовнішньої реклами і строку його дії, найменування суб’єкта господарювання, якому виданий дозвіл, та номера його контактного телефону;
опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку,нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; на опори засобів зовнішньої реклами, що розміщуються уздовж проїжджої частини автомобільних доріг, за вимогою територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху, наноситься вертикальна дорожня розмітка світлоповертаючими матеріалами заввишки до 2 метрів від поверхні землі;
нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; Виключено
у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію. у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію;
Відсутній в межах населених пунктів відстані між наземними засобами зовнішньої реклами в одному напрямку руху (на одній стороні вулиці, проїзду, тощо), встановлені в залежності від розміру поверхні, на якій розміщується реклама (далі – рекламна поверхня) не можуть бути менше ніж:

для засобів зовнішньої реклами з площею однієї рекламної поверхні понад 36 метрів квадратних – 150 метрів;

для засобів зовнішньої реклами з площею однієї рекламної поверхні понад 8 метрів квадратних і до 36 метрів квадратних включно – 80 метрів;

для засобів зовнішньої реклами з площею однієї рекламної поверхні понад 3 метри квадратних і до 8 метрів квадратних включно – 60 метрів;

для засобів зовнішньої реклами з площею однієї рекламної поверхні до 3 метрів квадратних – 30 метрів.

Відстань між двома наземними засобами зовнішньої реклами з різними площами рекламної поверхні в одному напрямку руху не може бути менше відстані, передбаченої для засобу зовнішньої реклами з меншою площею рекламної поверхні.

Поза межами населених пунктів відстані між наземними засобами зовнішньої реклами в одному напрямку (на одній стороні смуги відведення автомобільної дороги загального користування) не можуть бути менше ніж 200 метрів.

3. Забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами:

на пішохідних доріжках та алеях;

3. Забороняється розміщувати зовнішню рекламу:

на пішохідних, велосипедних доріжках та алеях;

 

Відсутній

 

на опорах дорожніх знаків, засобів світлофорного регулювання та будь-яких технічних засобах організації дорожнього руху;
у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини; поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини. на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, у тому числі на мостах, естакадах тощо, якщо нижній край зовнішньої реклами виступає за межі краю проїжджої частини;

поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини;

Відсутні що заважає вільному огляду технічних засобів організації дорожнього руху і руху пішоходів;

що відтворює зображення дорожніх знаків або має схожість (за зовнішніми ознаками, зображенням чи звуковим ефектом) з технічними засобами організації дорожнього руху, попереджувальними та спеціальними звуковими сигналами, а також створює ефект присутності на дорозі пішоходів або транспортних засобів.

ближче ніж за 50 метрів від залізничних переїздів в населених пунктах та ближче ніж за 100 метрів від залізничних переїздів поза межами населених пунктів.

4. Розміщення зовнішньої реклами на пам’ятках національного або місцевого значення та в межах зон охорони цих пам’яток, історичних ареалів населених місць здійснюється відповідно до цього Закону на підставі дозволів, які оформляються за участю органів виконавчої влади, визначених Законом України “Про охорону культурної спадщини”. 4. Забороняється розміщення зовнішньої реклами на об’єктах культурної спадщини національного значення, крім випадків виконання робіт з реставрації чи ремонту будівель, споруд (витворів), що є пам’ятками національного значення, у цілях залучення коштів для забезпечення збереження відповідних пам’яток. У таких випадках зовнішня реклама розміщуються виключно на тимчасових конструкціях (риштування, захисні огорожі тощо), що встановлюються на період виконання таких робіт за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Відсутня 5. Мовою зовнішньої реклами є державна мова. Комерційне (фірмове) найменування, торговельна марка (знак для товарів і послуг), географічне зазначення наводяться у зовнішній рекламі у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до законодавства.
5. Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений цим Законом, є вичерпним. 6. Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений цим Законом, є вичерпним.
Стаття 17. Внутрішня реклама

1. Розміщення внутрішньої  реклами погоджується лише з власником місця її  розташування або з уповноваженою ним особою.

При погодженні розміщення внутрішньої реклами втручання у форму та зміст реклами забороняється.

2. Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях державних органів та органів місцевого самоврядування, дошкільних навчальних   закладах, середніх   загальноосвітніх школах та спеціалізованих загальноосвітніх закладах освіти.

Ця заборона не поширюється на соціальну рекламу.

Стаття 17. Внутрішня реклама

1. Розміщення внутрішньої  реклами погоджується лише з власником місця її  розташування або з уповноваженою ним особою.

При погодженні розміщення внутрішньої реклами втручання у форму та зміст реклами забороняється.

2. Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях державних органів та органів місцевого самоврядування, дошкільних навчальних   закладах, середніх   загальноосвітніх школах та спеціалізованих загальноосвітніх закладах освіти.

Ця заборона не поширюється на соціальну рекламу.

Відсутній. 3. Забороняється розповсюдження внутрішньої реклами через радіотрансляційні або інші звукові мережі сповіщання пасажирів на станціях метрополітену, вокзалах, в портах та аеропортах, за винятком розповсюдження соціальної реклами.
Стаття 18. Реклама на транспорті

1. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об’єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті втручання у форму та зміст реклами забороняється.

Стаття 18. Реклама на транспортних засобах

1. Розміщення реклами на транспортних засобах здійснюється на підставі договору з власником транспортного засобу або уповноваженим ним органом (особою).

Відсутній При укладанні договору на розміщення реклами на транспортному засобі втручання у форму та зміст реклами забороняється.
2. Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати вимогам безпеки та правил дорожнього руху. 2. Розміщення реклами на транспортних засобах повинно відповідати вимогам безпеки та правил дорожнього руху.
3. За умови розміщення реклами на транспорті з дотриманням вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати від власників транспортних засобів отримання дозволів, погоджень, інших документів щодо розміщення реклами. 3. Забороняється вимагати від власників транспортних засобів отримання дозволів, погоджень, інших документів щодо розміщення реклами.
4. Забороняється розміщення на транспортних засобах:

реклами, яка повторює чи імітує кольорографічні схеми спеціальних та оперативних транспортних засобів;

реклами із нанесенням світлоповертаючих матеріалів;

реклами, яка супроводжується звуковими чи світловими сигналами.

4. Забороняється розміщення на транспортних засобах:

реклами, яка повторює чи імітує кольорографічні схеми спеціальних та оперативних транспортних засобів;

реклами із нанесенням світлоповертаючих матеріалів;

реклами, яка супроводжується звуковими чи світловими сигналами.

Забороняється розміщувати рекламу на скляних (прозорих) поверхнях транспортних засобів, за винятком випадків, коли для цього використовуються матеріали, які забезпечують безперешкодний огляд з салону транспортного засобу. Забороняється розміщувати рекламу на скляних (прозорих) поверхнях транспортних засобів.
5. Забороняється розповсюдження реклами через радіотрансляційні або інші звукові мережі сповіщання пасажирів у транспортних засобах громадського користування, на станціях метрополітену, вокзалах, в портах та аеропортах, за винятком розповсюдження соціальної реклами. 5. Забороняється розповсюдження у транспортних засобах загального користування реклами через радіотрансляційні мережі або інші звукові мережі сповіщання пасажирів.
Відсутня 6. Забороняється переобладнання та використання транспортних засобів в якості пересувних рекламних конструкцій для поширення реклами, в результаті якого транспортні засоби повністю або частково втратили функції свого цільового призначення.
Відсутній Розділ ІІ1. РОЗМІЩЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ РЕКЛАМИ
Стаття 20-1. Порядок розміщення зовнішньої реклами

1. Розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до цього Закону, а також типового порядку розміщення зовнішньої реклами (далі – типовий порядок), типового положення про проведення конкурсу з розміщення зовнішньої реклами, затверджених Кабінетом Міністрів України, на підставі дозволів, що видаються за рішенням відповідних дозвільних органів.

Під час видачі дозволів втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

2. Для здійснення повноважень у сфері розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада (у разі розміщення зовнішньої реклами у межах населених пунктів), обласна державна адміністрація (у разі розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів), Рада міністрів Автономної Республіки Крим (у разі розміщення зовнішньої реклами на території Автономної Республіки Крим) утворює відділ, управління, департамент або покладає відповідні функції на існуючий відділ, управління, департамент, сільського голову – дозвільний орган.

Дозвільні органи не вправі одержувати дозвіл.

3. Дозвільні органи створюють та забезпечують ведення електронної інформаційної бази даних зовнішньої реклами.

Електронна інформаційна база даних зовнішньої реклами повинна містити картографічну та текстову частину з інформацією про:

місця, на які подані заяви;

надані висновки дозвільного органу;

видані дозволи;

відмови у видачі дозволів;

анулювання, продовження дії, переоформлення, внесення змін до дозволів та підстави прийняття таких рішень;

укладені договори на розміщення зовнішньої реклами за результатом конкурсу;

розмір плати за тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами у разі, якщо таке місце перебуває у комунальній чи державній власності.

Інформація, що міститься у базі даних, є відкритою і знаходиться у вільному доступі відповідно до вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації” та підлягає постійному оновленню дозвільним органом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного її оприлюднення на офіційному веб-сайті відповідного дозвільного органу в мережі Інтернет у тому числі у формі відкритих даних.

4. Видача (відмова у видачі, продовження дії, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до цього Закону з додержанням вимог Закону України “Про адміністративні послуги” та Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

5. За надання адміністративної послуги з видачі, переоформлення, продовження дії, видачі дубліката дозволу на розміщення зовнішньої реклами (крім видачі дозволу за результатами конкурсу) справляється адміністративний збір у розмірі 0,05 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для отримання послуги, та округлюється до найближчих десяти гривень. Адміністративний збір зараховується до відповідного бюджету суб’єкта надання адміністративної послуги.

6. Дозвіл видається (продовжується) за місцезнаходженням засобу зовнішньої реклами згідно затвердженої схеми розміщення засобів зовнішньої реклами і за результатами проведеного конкурсу – на десять років, а в інших випадках – на п’ять років. У випадку, передбаченому частиною третьою статті 20-5 цього Закону, дозвіл видається (продовжується) до дати проведення конкурсу.

7. Виконавчі комітети сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, обласні державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим затверджують схеми розміщення засобів зовнішньої реклами та мають право проводити конкурс на розміщення зовнішньої реклами, розробляти та затверджувати класифікатор засобів зовнішньої реклами – систематизований перелік рекомендованих для використання типів спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами, який містить їх ескізи з конструктивними рішеннями.

8. Розміщення зовнішньої реклами погоджується:

у межах червоних ліній вулиць і доріг населених пунктів – з територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху;

у межах зон охорони пам’яток національного значення – з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

на пам’ятках місцевого значення та у межах зон охорони пам’яток місцевого значення – з органами виконавчої влади Автономної республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями;

у межах смуг відведення автомобільних доріг загального користування – з територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, та територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху;

у межах охоронних зон інженерних комунікацій – з утримувачем відповідних інженерних комунікацій.

Стаття 20-2. Схеми розміщення засобів зовнішньої реклами

1. Виконавчі комітети сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, обласні державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим затверджують схеми розміщення засобів зовнішньої реклами (схеми), відповідно цього Закону, Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, Закону України Про благоустрій населених пунктів та вимог типового порядку.

Строк дії схеми становить не менше ніж десять років.

Реалізація схеми здійснюється шляхом проведення конкурсу або без його проведення.

Рішення органів, зазначених у частині першій цієї статті, щодо затвердження схеми, повинно містити інформацію про дату проведення конкурсу (у разі реалізації схеми шляхом проведення конкурсу).

Конкурс на розміщення зовнішньої реклами може бути проведений після закінчення строку дії всіх дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах території, щодо якої розробляється схема.

2. Розробка схеми здійснюється за рішенням органів, зазначених у частині першій цієї статті, яке повинно містити відомості про територію, щодо якої розробляється схема (схеми), та спосіб її (їх) реалізації.

3. До розробки схеми можуть долучатися громадські об’єднання, що представляють суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері зовнішньої реклами.

4. Схема погоджується дозвільним органом з органами, зазначеними в абзацах другому-п’ятому частини восьмої статті 20-1 цього Закону, на етапі її розробки.

Органи, зазначені в абзацах другому-п’ятому частини восьмої статті 20-1 цього Закону, протягом п’ятнадцяти календарних днів з дня надходження звернення від дозвільного органу, надають погодження або вмотивовану відмову в погодженні схеми, що в паперовій формі або у формі електронного документа надсилаються дозвільному органу.

У разі ненадання протягом встановленого строку погодження або вмотивованої відмови в погодженні, схема вважається погодженою.

5. Суб’єкти господарювання, засоби зовнішньої реклами яких розміщені на території розробки схеми відповідно до дозволів, чинних на дату прийняття рішення про її затвердження, мають переважне право на одержання дозволів на місцях, що передбачені схемою, у разі її реалізації без проведення конкурсу. Дозвільний орган зобов’язаний письмово повідомити таких суб’єктів господарювання про початок розробки схеми і запропонувати варіанти місць розміщення зовнішньої реклами у межах території реалізації схеми у кількості, яка:

дорівнює кількості дозволів, які є чинними у відповідного суб’єкта господарювання у межах такої території на дату прийняття рішення про затвердження схеми;

зменшена пропорційно до скорочення кількості місць розміщення зовнішньої реклами на території затвердження схеми – у разі, якщо кількість місць розміщення зовнішньої реклами у зв’язку із затвердженням схеми скорочується.

За такими суб’єктами господарювання переважне право зберігається протягом шести місяців з дати затвердження схеми. Суб’єкт господарювання має право відмовитись від зазначеного переважного права, письмово повідомивши про це дозвільний орган.

Реалізація переважного права на оформлення та одержання дозволів здійснюється згідно вимог типового порядку розміщення зовнішньої реклами.

Стаття 20-3. Розміщення зовнішньої реклами на конкурсних засадах

1. Право на розміщення зовнішньої реклами набувається за результатами  конкурсу, який проводиться серед суб’єктів господарювання – учасників. Переможець конкурсу визначається шляхом оцінювання конкурсних пропозицій за встановленими критеріями на підставі одержаних оцінок у балах.

Перелік і вимоги до документів, які подаються суб’єктами господарювання на конкурс; формування і організація роботи конкурсної комісії; оцінка конкурсних пропозицій; визначення переможця конкурсу; видача дозволу на розміщення зовнішньої реклами за результатами конкурсу здійснюються з дотриманням вимог цього Закону та згідно з типовим положенням про проведення конкурсу з розміщення зовнішньої реклами, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Виконавчий комітет сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міська державна адміністрація, обласна державна адміністрація, Рада міністрів Автономної Республіки Крим – організатор конкурсу – приймає рішення про проведення конкурсу, у якому зазначаються:

територія, щодо якої проводиться конкурс, та рішення, яким затверджена схема (схеми) розміщення засобів зовнішньої реклами на цій території;

кількісні та якісні характеристики конкурсної одиниці;

мінімальна ціна кожної конкурсної одиниці, яка дорівнює розміру плати за тимчасове користування місцями у межах конкурсної одиниці, що встановлюється за методикою, зазначеною у частині другій статті 20-7 цього Закону;

конкурсні критерії;

строк, на який з переможцем буде укладено договір на розміщення зовнішньої реклами за результатами конкурсу;

перелік та вимоги до документів, які подаються суб’єктом господарювання для участі в конкурсі.

Умови, оголошені перед проведенням конкурсу, не підлягають зміні під час укладення договору на розміщення зовнішньої реклами та оформлення дозволів за результатом проведеного конкурсу.

3. Організатор конкурсу формує із загальної кількості місць для розміщення зовнішньої реклами, передбачених схемою (схемами), конкурсні одиниці для проведення конкурсу. Розмір однієї конкурсної одиниці, яка виставляється на конкурс, повинен бути не меншим ніж десять відсотків і не більшим ніж двадцять п’ять відсотків від загальної кількості місць для розміщення засобів зовнішньої реклами, які визначені схемою (схемами) на території, щодо якої проводиться конкурс.

4. Оголошення про проведення конкурсу оприлюднюється не пізніше 10 календарних днів з дня прийняття рішення про його проведення шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації організатора конкурсу, а у разі їх відсутності – у друкованих засобах масової інформації, визначених організатором конкурсу, та шляхом розміщення на офіційній веб-сторінці організатора конкурсу в мережі Інтернет.

5. Суб’єкт господарювання, який має намір взяти участь у конкурсі, подає конкурсній комісії конкурсну пропозицію протягом 60 календарних днів з дати оприлюднення оголошення про проведення конкурсу.

6. Розкриття конкурсних пропозицій усіх учасників конкурсу проводиться конкурсною комісією одночасно на наступний робочий день після закінчення строку їх подання.

7. Конкурсна комісія відхиляє конкурсну пропозицію в разі:

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для участі у конкурсі, згідно із переліком, визначеним типовим положенням;

невідповідності поданих суб’єктом господарювання документів вимогам, визначеним типовим положенням;

виявлення у документах, поданих суб’єктом господарювання для участі у конкурсі, недостовірних відомостей;

визнання суб’єкта господарювання у встановленому законом порядку банкрутом;

наявності у суб’єкта господарювання безспірної заборгованості із сплати податків та загальнообов’язкових платежів станом на останній звітний період;

наявністі у суб’єкта господарювання встановленої судовим рішенням, яке вступило у законну силу, заборгованості (більш ніж за три місяці підряд) з оплати за надане право користування місцем розміщення зовнішньої реклами;

наявності у правоохоронних органів та суб’єктів фінансового моніторингу інформації про те, що суб’єкт господарювання здійснює фінансування тероризму в Україні;

подання конкурсної пропозиції суб’єктом господарювання, який є пов’язаною особою з іншими учасниками та/або з посадовими особами організатора конкурсу.

8. Критеріями оцінки конкурсних пропозицій є:

ціна за конкурсну одиницю (розмір плати за тимчасове користування місцями розміщення зовнішньої реклами за весь строк, на який укладається договір на розміщення зовнішньої реклами за результатами конкурсу) – питома вага у загальній оцінці становить тридцять відсотків;

технічні та конструктивні характеристики засобів зовнішньої реклами (технологія виробництва та експонування зображення, матеріали виготовлення, тощо) – питома вага у загальній оцінці становить двадцять відсотків;

розміщення соціальної реклами на засобах зовнішньої реклами – питома вага у загальній оцінці становить пятнадцять відсотків;

кваліфікація учасника (фінансова благонадійність, тривалість професійного практичного досвіду у сфері виробництва, розміщення та обслуговування зовнішньої реклами, інша інформація учасника конкурсу щодо його кваліфікації) – питома вага у загальній оцінці становить п’ятнадцять відсотків;

облаштування конкурсної території, в тому числі встановлення елементів благоустрою (визначаються організатором конкурсу) – питома вага у загальній оцінці становить двадцять відсотків.

9. Конкурс визнається таким, що не відбувся, якщо:

для участі у конкурсі подана тільки одна конкурсна пропозиція;

на підставі результатів розгляду конкурсних пропозицій прийнято рішення про допущення до конкурсу тільки однієї конкурсної пропозиції;

відхилено всі конкурсні пропозиції.

11. Організатор конкурсу у строк не більше ніж десять робочих днів після визначення конкурсною комісією переможця, приймає рішення про затвердження результатів конкурсу та надсилає переможцю повідомлення про визначення його переможцем.

12. Результати конкурсу протягом трьох робочих днів після їх затвердження організатором конкурсу оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації, визначених організатором, та на офіційній веб-сторінці організатора конкурсу в мережі Інтернет.

13. Протягом десяти робочих днів з дати прийняття рішення про затвердження результатів конкурсу, організатор укладає з переможцем конкурсу договір на розміщення зовнішньої реклами за результатами конкурсу – договір.

Строк дії договору визначається організатором конкурсу, але не може бути меншим ніж десять років.

Типовий договір на розміщення зовнішньої реклами за результатами конкурсу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Істотними умовами договору, окрім його предмету, є:

кількісні та якісні характеристики зобов’язань переможця, що відповідають конкурсній пропозиції;

плата за тимчасове користування місцями розміщення зовнішньої реклами за весь строк, на який укладається договір (ціна договору);

зобов’язання сторін та забезпечення їх виконання;

строк дії договору;

підстави та порядок припинення (розірвання) договору;

відповідальність сторін.

Протягом трьох робочих днів з дати укладення договору переможець вносить плату у розмірі десяти відсотків від ціни договору. Решта суми, що складає ціну договору, сплачується переможцем щомісячно рівними частинами протягом строку дії договору.

14. Якщо протягом строку, зазначеного у частині тринадцятiй цієї статті, переможець конкурсу не уклав договір і не вніс плату у розмірі десяти відсотків від ціни договору, рішення організатора конкурсу, яким затверджено результати конкурсу, скасовується у встановленому порядку, а конкурс оголошується таким, що не відбувся.

15. Дозволи видаються переможцю конкурсу відповідним дозвільним органом протягом десяти робочих днів з дати укладення ним договору на розміщення зовнішньої реклами за результатами конкурсу.

16. Не виконання переможцем конкурсу істотних умов договору, є підставою для його розірвання та анулювання дозволів, виданих переможцю конкурсу.

17. Результати конкурсу можуть бути оскаржені в судовому порядку.

18. У разі, якщо конкурс не відбувся, або його результати визнані недійсними, повторний конкурс проводиться не раніше ніж через місяць і не пізніше ніж через три місяці з дня прийняття організатором конкурсу рішення про визнання попереднього конкурсу таким, що не відбувся, або визнання його результатів не дійсними.

19. У разі, якщо конкурс оголошено таким, що не відбувся з підстав, зазначених у частині чотирнадцятій цієї статті, учасник, який був оголошений переможцем попереднього конкурсу, не допускається до участі у повторному конкурсі.

Стаття 20-4. Порядок одержання дозволу на розміщення зовнішньої реклами без проведення конкурсу

1. Подання заяви про видачу (продовження дії, переоформлення, анулювання, одержання дубліката, внесення змін) дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання, внесення змін) дозволу здійснюється у письмовій формі через центр надання адміністративних послуг або в електронній формі через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів влади та органів місцевого самоврядування.

2. Для одержання дозволу на розміщення зовнішньої реклами без проведення конкурсу суб’єкт господарювання подає заяву, до якої додаються:

фотографічне зображення заявленого місця розміщення зовнішньої реклами та кольоровий комп’ютерний макет з відображенням зовнішньої реклами на заявленому місці;

ескіз з конструктивним рішенням засобу зовнішньої реклами, на якому відображено усі видимі сторони такого засобу;

план-схема з позначенням заявленого місця розміщення зовнішньої реклами.

3. Дозвільний орган протягом двох робочих днів з дня отримання заяви здійснює розгляд поданих документів та надає позитивний або негативний висновок щодо можливості видачі дозволу на підставах, передбачених цим Законом.

Виключними підставами для надання негативного висновку є:

наявність зареєстрованого у встановленому порядку дозволу, виданого на заявлене місце розміщення зовнішньої реклами;

наявність висновку дозвільного органу про можливість видачі дозволу на заявленому місці іншому суб’єкту господарювання за раніше поданою заявою;

невідповідність заявленого місця розміщення зовнішньої реклами схемі розміщення засобів зовнішньої реклами (у разі її затвердження).

В усіх інших випадках дозвільним органом надається позитивний висновок, у якому визначається виключний перелік утримувачів комунікацій, з якими необхідно погодити розміщення засобу зовнішньої реклами – у разі розміщення засобу зовнішньої реклами в межах охоронних зон таких комунікацій.

У день надання висновку, дозвільний орган надсилає заявникові поштою або в електронній формі повідомлення про наданий висновок.

У разі надання негативного висновку до нього додається обґрунтування із посиланням на відповідні норми цього Закону.

4. У строк до 15 календарних днів з дня отримання повідомлення про позитивний висновок суб’єкт господарювання подає наступні документи у спосіб, визначений в частині першій цієї статті:

погодження утримувача(ів) інженерних комунікацій – у разі розміщення засобу зовнішньої реклами в межах охоронних зон таких комунікацій;

згоду власника або уповноваженого ним органу (особи) – у разі розміщення засобу зовнішньої реклами на місці, яке перебуває у державній чи приватній власності.

Перелік документів, які суб’єкт господарювання подає для одержання дозволу, є вичерпним.

5. Дії щодо отримання погоджень, зазначених в абзацах другому – п’ятому частини восьмої статті 20-1 цього Закону, проводяться дозвільним органом без залучення заявника у межах строку, встановленого для видачі дозволу.

У разі подання суб’єктом господарювання заяви про одержання дозволу на місце у межах затвердженої схеми, під час розробки якої були отримані погодження органів, зазначених в абзацах другому – п’ятому частини восьмої статті 20-1 цього Закону, дії щодо отримання таких погоджень під час видачі дозволу не здійснюються.

6. Погодження (відмова в погодженні) органами, зазначеними в абзацах другому – п’ятому частини восьмої статті 20-1 цього Закону, надається у строк, що не перевищує 15 календарних днів з дня одержання відповідного звернення дозвільного органу.

Підставами для відмови в погодженні органами, зазначеними в абзацах другому – п’ятому частини восьмої статті 20-1 цього Закону, в межах наданих їм повноважень є невідповідність розміщення зовнішньої реклами вимогам закону.

Відмова в погодженні має бути вмотивована. Така відмова оформляється письмово і повинна містити посилання на відповідні норми закону.

Не вважається вмотивованою відмова у погодженні розміщення зовнішньої реклами у межах зон охорони пам’яток національного та місцевого значення, у разі неоприлюднення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органами виконавчої влади Автономної республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями у визначеному законом порядку інформації і картографічних матеріалів про визначені та затверджені межі зон охорони відповідних пам’яток.

Погодження вважається наданим органами, зазначеними в абзацах другому – п’ятому частини восьмої статті 20-1 цього Закону, за принципом мовчазної згоди в останній день строку розгляду звернення дозвільного органу у разі не надання або не направлення цими органами дозвільному органу погодження або рішення про відмову у його наданні у строк, встановлений цим Законом.

7. Підставами для відмови у видачі дозволу є:

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу, згідно із переліком, встановленим цим Законом;

виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання дозволу, недостовірних відомостей;

наявність негативного висновку дозвільного органу щодо можливості видачі дозволу з підстав, визначених частиною третьою цієї статті;

наявність відмови у погодженні розміщення зовнішньої реклами органом, визначеним частиною восьмою статті 20-1 цього Закону;

проведення згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України програмами розвитку дорожнього господарства реконструкції автомобільної дороги загального користування, на якій знаходиться заявлене місце розміщення зовнішньої реклами.

Перелік підстав для відмови у видачі дозволу є вичерпним.

Рішення про відмову у видачі дозволу повинно містити:

відомості про суб’єкта господарювання та реквізити поданої ним заяви про видачу дозволу;

інформацію про заявлене місце розміщення зовнішньої реклами, щодо якого відмовлено у видачі дозволу;

обґрунтування із зазначенням підстав прийняття рішення про відмову та посиланням на відповідні норми закону;

пропозиції щодо усунення причин, в тому числі виправлення недоліків у поданих документах, які стали підставою для відмови у видачі дозволу.

Рішення про відмову у видачі дозволу може бути оскаржене в судовому порядку.

У разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на підставі негативного висновку дозвільного органу та/або відмови у погодженні розміщення зовнішньої реклами органом, передбаченим частиною восьмою статті 20-1 цього Закону, до такого рішення додаються копії відповідних висновків та/або рішень про відмову у погодженні.

У разі усунення суб’єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі дозволу, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб’єкта господарювання, документів, необхідних для видачі дозволу, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі дозволу.

При повторному розгляді документів не може бути відмовлено у видачі дозволу з причин, які стали підставою для відмови у видачі дозволу та були усунуті заявником у повному обсязі.

8. Рішення про видачу (відмову у видачі) дозволу приймається у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів з дня одержання відповідної заяви від суб’єкта господарювання.

9. Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами видається суб’єкту господарювання у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дня прийняття рішення про видачу дозволу.

10. Дозвіл вважається виданим дозвільним органом за принципом мовчазної згоди в останній день строку розгляду заяви, у разі не надання або не направлення суб’єкту господарювання дозволу або рішення про відмову у його видачі у строк, встановлений цим Законом.

Стаття 20-5. Порядок продовження дії, переоформлення, видачі дубліката, анулювання, внесення змін до дозволу на розміщення зовнішньої реклами

1. Для продовження дії дозволу суб’єкт господарювання не пізніше ніж за тридцять календарних днів до закінчення строку дії дозволу звертається із заявою до дозвільного органу.

До заяви додаються:

дозвіл, що підлягає продовженню;

згода власника або уповноваженого ним органу (особи), якщо місце розміщення зовнішньої реклами, перебуває у державній чи приватній власності.

Перелік документів, необхідних для продовження дії дозволу, є вичерпним.

Строк видачі дозволу, дію якого продовжено, або прийняття рішення про відмову у продовженні його дії становить п’ять робочих днів з дня одержання заяви від суб’єкта господарювання.

Дія дозволу вважається продовженою дозвільним органом за принципом мовчазної згоди в останній день строку розгляду заяви у разі ненадання суб’єкту господарювання дозволу або рішення про відмову у продовженні його дії у строк, встановлений цим Законом.

2. Підставами для відмови у продовженні дії дозволу є:

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для продовження дії дозволу, згідно із переліком, встановленим цим Законом;

подання суб’єктом господарювання заяви на продовження дії дозволу з порушенням строку, встановленого цим Законом;

наявність встановленої судовим рішенням, яке вступило у законну силу, заборгованості (більш ніж за три місяці підряд) з оплати за надане право користування місцем розміщення зовнішньої реклами, що зазначене у дозволі, який продовжується;

невідповідність місця та/або типу рекламного засобу, щодо яких продовжується дозвіл, схемі розміщення засобів зовнішньої реклами (у разі її затвердження), крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті;

проведення реконструкції автомобільної дороги загального користування, в межах смуги відведення якої розміщена зовнішня реклама, згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України програмами розвитку дорожнього господарства.

Перелік підстав для відмови у продовженні дії дозволу є вичерпним.

3. Дія дозволів у межах території, щодо якої затверджена схема та прийнято рішення про проведення конкурсу на розміщення зовнішньої реклами, продовжується на строк до дати проведення конкурсу.

4. Підставою для переоформлення дозволу є набуття права власності на засіб зовнішньої реклами іншою особою.

Дозвіл переоформляється за заявою суб’єкта господарювання, який набув право власності на відповідний засіб зовнішньої реклами. Заява подається суб’єктом господарювання протягом місяця з дня виникнення підстави для переоформлення дозволу.

До заяви про переоформлення дозволу додаються:

дозвіл, що підлягає переоформленню;

копія документа, що підтверджує наявність підстави для переоформлення дозволу;

копія договору на тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами, що зазначене у дозволі, який переоформлюється, укладеного новим власником засобу зовнішньої реклами з власником такого місця або уповноваженою ним особою.

Підставами для відмови у переоформленні дозволу є:

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для переоформлення дозволу, згідно із переліком, встановленим цим Законом;

подання суб’єктом господарювання заяви про переоформлення дозволу з порушенням строку, встановленого цим Законом;

виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей.

Перелік підстав для відмови у переоформленні дозволу є вичерпним.

Строк видачі переоформленого дозволу або відмови в його переоформленні становить два робочих дні з дня одержання заяви про його переоформлення.

5. Видача дубліката дозволу здійснюється дозвільним органом у строк до п’яти днів з дня одержання заяви суб’єкта господарювання, якому було видано дозвіл.

Підставами для видачі дубліката дозволу є втрата дозволу або його пошкодження.

Видача дубліката дозволу відбувається шляхом надання суб’єкту господарювання копії дозволу, засвідченої дозвільним органом згідно вимог типового порядку.

6. Якщо протягом строку дії дозволу виникла потреба у зміні конструктивних характеристик засобу зовнішньої реклами (без зміни місця його розташування) або у проведенні реконструкції, ремонту, будівництва будівлі, споруди, автомобільної дороги загального користування, вулиці і дороги населеного пункту, що зумовлює зміну місця розміщення засобу зовнішньої реклами, дозвільний орган протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви від суб’єкта господарювання приймає рішення про внесення відповідних змін до дозволу згідно з типовим порядком.

7. Дозвіл може бути анульовано за рішенням дозвільного органу або за рішенням суду.

Дозвіл анулюється за рішенням дозвільного органу з таких підстав:

звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання дозволу;

припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділу або ліквідації) або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Дія дозволу припиняється з дня прийняття дозвільним органом рішення про його анулювання.

Рішення дозвільного органу про анулювання дозволу надсилається суб’єкту господарювання протягом п’яти робочих днів з дня його прийняття.

Дозвільний орган звертається до суду з позовом щодо застосування заходу реагування у вигляді анулювання дозволу з таких підстав:

встановлення факту надання в заяві про видачу дозволу та документах, що додаються до неї, недостовірних відомостей;

проведення згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України програмами розвитку дорожнього господарства реконструкції автомобільної дороги загального користування, в межах смуги відведення якої розміщено засіб зовнішньої реклами;

наявності встановленої судовим рішенням, яке вступило у законну силу, заборгованості (більш ніж за три місяці підряд) з оплати за надане право користування місцем розміщення зовнішньої реклами, що зазначено у дозволі, який анулюється;

не виконання суб’єктом господарювання вимог припису дозвільного органу, виданого згідно типового порядку, про усунення порушень вимог, встановлених цим Законом, щодо розміщення зовнішньої реклами;

розірвання договору на розміщення зовнішньої реклами, укладеного за результатами конкурсу, з підстав, передбачених статтею 20-3 цього Закону.

Дозвіл, який було надано для розміщення зовнішньої реклами на місці, яке перебуває у приватній власності, анулюється за рішенням суду на підставі заяви власника такого місця у разі припинення (розірвання) договору тимчасового користування відповідним місцем.

Стаття 20-6. Порядок демонтажу самовільно розміщених засобів зовнішньої реклами.

1. Засоби зовнішньої реклами, які розміщені без дозволу, вважаються самовільно розміщеними та підлягають демонтажу.

Не вважаються самовільно розміщеними засоби зовнішньої реклами, право на розміщення яких отримано за принципом мовчазної згоди.

Контроль за розміщенням зовнішньої реклами здійснюється органом, уповноваженим сільською, селищною, міською радою (у разі розміщення зовнішньої реклами у межах населених пунктів), обласною державною адміністрацією (у разі розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів) та Радою міністрів Автономної Республіки Крим (у разі розміщення зовнішньої реклами на території Автономної Республіки Крим) – уповноважений орган.

2. У разі виявлення самовільно розміщеного засобу зовнішньої реклами, уповноважений орган складає акт про самовільне розміщення засобу зовнішньої реклами та не пізніше, як на наступний день з моменту виявлення:

письмово (шляхом вручення особисто або надсилання  поштою з повідомленням про вручення) звертається до власника (користувача) засобу зовнішньої реклами з вимогою демонтувати у визначений строк такий самовільно розміщений засіб;

оприлюднює на офіційній веб-сторінці уповноваженого органу в мережі Інтернет вимогу про демонтаж засобу зовнішньої реклами із зазначенням інформації про такий засіб зовнішньої реклами (місце розміщення, тип, фотографічне зображення) та інформації (за наявності) про власника (користувача) засобу зовнішньої реклами.

До письмової вимоги додається копія складеного акта про самовільне розміщення засобу зовнішньої реклами.

У разі неможливості вручити власнику (користувачу) вимогу уповноваженого органу про демонтаж самовільно розміщеного засобу зовнішньої реклами через відсутність власника (користувача) за його місцезнаходженням або через його відмову в одержанні поштового відправлення з такою вимогою, вимога вважається врученою у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення або на п’ятнадцятий день після надсилання вимоги поштою та оприлюднення інформації про поштове відправлення такої письмової вимоги на офіційній веб-сторінці уповноваженого органу в мережі Інтернет.

У разі неможливості вручити власнику (користувачу) вимогу уповноваженого органу про демонтаж самовільно розміщеного засобу зовнішньої реклами через відсутність інформації про власника (користувача), вона вважається врученою на п’ятнадцятий день після оприлюднення інформації про самовільно розміщений засіб зовнішньої реклами на офіційній веб-сторінці уповноваженого органу в мережі Інтернет із зазначенням реквізитів складеного акта та строку, протягом якого власник (користувач) зобов’язаний демонтувати такий засіб.

У разі, якщо вручити вимогу власнику (користувачу) засобу зовнішньої реклами неможливо через помилку, допущену уповноваженим органом, вимога вважається такою, що не вручена.

3. Власник (користувач) зобов’язаний демонтувати самовільно розміщений засіб зовнішньої реклами у п’ятиденний строк з дати отримання ним письмової вимоги, а у разі, якщо вимога не отримана власником (користувачем) засобу зовнішньої реклами – з дати, коли вимога вважається врученою відповідно до цієї статті закону.

У разі невиконання власником (користувачем) у встановлені строки демонтажу самовільно розміщеного засобу зовнішньої реклами, демонтаж такого засобу здійснюється за рішенням уповноваженого органу згідно вимог типового порядку у строк не пізніше десяти днів з дня закінчення строку, наданого відповідно до цієї статті закону власнику (користувачу) для демонтажу самовільно розміщеного засобу зовнішньої реклами.

4. Відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням демонтажу та зберіганням самовільно розміщених засобів зовнішньої реклами здійснюється їх власниками (користувачами) шляхом перерахування коштів до державного або відповідного місцевого бюджету.

5. Демонтовані засоби зовнішньої реклами, власники (користувачі) яких не відомі та/або не звернулись за їх поверненням, переходять у власність держави або територіальної громади у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 20-7. Плата за тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами

1. За тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами стягується плата у розмірі, встановленому власником або уповноваженим ним органом (особою).

2. Базою для нарахування плати за тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами є площа місця розміщення зовнішньої реклами.

Методика розрахунку плати за тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами, що перебуває у державній та комунальній власності, затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Плата за тимчасове користування місцем, що перебуває у державній власності, зараховується до державного бюджету України, а за користування місцем, що перебуває у комунальній власності – до відповідних місцевих бюджетів.

Розділ IV. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМУ Розділ IV. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМУ
Стаття 26. Контроль за дотриманням законодавства про рекламу1. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: Стаття 26. Контроль за дотриманням законодавства про рекламу

1. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:

Відсутній

 

виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, обласні державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим – щодо дотримання порядку розміщення зовнішньої реклами;

 

2. На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов’язані надавати документи,усні та/або письмові пояснення, відео-та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

2. На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами за фактом виявлення цими органами порушення зобов’язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Стаття 29. Права об’єднань громадян, об’єднань підприємств у галузі рекламиОб’єднання громадян та об’єднання підприємств у галузі реклами мають право:здійснювати незалежну експертизу реклами та нормативно-правових актів з питань реклами щодо відповідності вимогам законодавства України та давати відповідні рекомендації рекламодавцям, виробникам і розповсюджувачам реклами; Стаття 29. Права громадських об’єднань, об’єднань підприємств у галузі реклами

Громадські об’єднання та об’єднання підприємств у галузі реклами мають право:

здійснювати незалежну експертизу реклами, регуляторних та інших нормативно-правових актів органів державної влади, актів органів місцевого самоврядування, проектів таких актів щодо їх відповідності вимогам законодавства України, а також давати відповідні висновки і рекомендації;

звертатися до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань порушення законодавства про рекламу; звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань порушення законодавства про рекламу;
звертатися з позовом до суду в інтересах рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами у разі порушення їх прав, передбачених законодавством; звертатися з позовом до суду (адміністративного суду) про захист порушених прав, свобод та інтересів своїх членів, рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, і брати участь у цих справах;
представляти своїх членів в державних органах та органах місцевого самоврядування. представляти інтереси своїх членів в державних органах та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування.
Закон України Про регулювання містобудівної діяльності
Стаття 28. Тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності

3. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України “Про благоустрій населених пунктів”.

Стаття 28. Тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності

Виключено

 

 

Відсутня Стаття 39-3. Розміщення інформаційних стендів, дошок, вивісок (табличок) на об’єктах будівництва

1. Розміщення інформаційних стендів, дошок, вивісок (табличок) на зовнішніх поверхнях об’єктів будівництва здійснюється за згодою їх власників чи уповноважених ними органів (осіб), у тому числі управителів та не потребує одержання документів дозвільного характеру. 

2. Перелік інформації, яка може бути зазначена на вивісці (табличці), визначено у частині сьомій статті 9 Закону України “Про рекламу”.

3. Вивіски (таблички) повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов’язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються, і не можуть відтворювати зображення дорожніх знаків.

Вивіски (таблички) можуть бути обладнані засобами освітлення, декоративно оформлені та розміщені під кутом до зовнішніх поверхонь об’єктів будівництва.

4. Органи місцевого самоврядування можуть затверджувати вимоги до оформлення та розміщення вивісок (табличок) з урахуванням архітектурних та історичних особливостей будинків, будівель і споруд.

5. Розміщення вивісок (табличок) на об’єктах незавершеного будівництва забороняється.

6. Обов’язок щодо здійснення демонтажу вивісок (табличок), розміщених з порушенням встановлених вимог, покладається на їх власників та/або власників чи уповноважених ними органів (осіб) будівель, споруд, на яких розміщено відповідні вивіски (таблички). Порядок здійснення демонтажу таких вивісок (табличок) визначається Кабінетом Міністрів України.

Закон України Про благоустрій населених пунктів
Стаття 21. Елементи благоустрою

1. Елементами (частинами) об’єктів благоустрою є:

1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів

2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об’єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;

3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;

4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;

5) технічні засоби регулювання дорожнього руху;

6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території;

7) комплекси та об’єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади;

8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;

9) малі архітектурні форми;

Відсутні.

Стаття 21. Елементи благоустрою

1. Елементами (частинами) об’єктів благоустрою є:

1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;

2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об’єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;

3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;

4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;

5) технічні засоби регулювання дорожнього руху;

6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території;

7) комплекси та об’єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади;

8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;

9) малі архітектурні форми;

10) громадські вбиральні (туалети);

11) павільйони очікування громадського транспорту;

10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

2. Мала архітектурна форма – це елемент декоративного чи іншого оснащення об’єкта благоустрою.

До архітектурних форм належать:

альтанки, павільйони, навіси;

паркові арки (аркади) і колони (колонади);

вуличні вази, вазони і амфори;

декоративна та ігрова скульптура;

вуличні меблі (лавки, лави, столи);

сходи, балюстради;

паркові містки;

огорожі, ворота, ґрати;

12) інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

2. Мала архітектурна форма – це елемент декоративного чи іншого оснащення об’єкта благоустрою.

До малих архітектурних форм належать:

альтанки, навіси;

паркові арки (аркади) і колони (колонади);

вуличні вази, вазони і амфори;

декоративна та ігрова скульптура;

вуличні меблі (лавки, лави, столи, урни);

сходи, балюстради;

паркові містки;

огорожі, ворота, ґрати;

інформаційні стенди, дошки, вивіски; інформаційні стенди, дошки, покажчики;
інші елементи благоустрою, визначені законодавством. інші малі архітектурні форми, визначені законодавством.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об’єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил. Розміщення малих архітектурних форм на об’єктах благоустрою здійснюється за згодою (рішенням) власника об’єкту благоустрою чи уповноваженого ним органу (особи) з дотриманням вимог цього Закону, державних стандартів, норм і правил.
Стаття 22. Комплексний благоустрій

1. Комплексним благоустроєм вважається проведення на визначеній території населеного пункту (мікрорайон, квартал, парк, бульвар,вулиця, провулок, узвіз тощо) комплексу робіт з улаштування (відновлення) покриття доріг і тротуарів, обладнання пристроями для безпеки руху, озеленення, забезпечення зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами, встановлення малих архітектурних форм, здійснення інших заходів, спрямованих на поліпшення інженерно-технічного і санітарного стану території, покращання її естетичного вигляду.

2. Проектування, будівництво та реконструкція об’єктів комплексного благоустрою здійснюються на основі генерального плану населеного пункту, комплексних транспортних схем та схем організації дорожнього руху,детальних планів територій, планів червоних ліній з урахуванням природно-кліматичних умов і містобудівних особливостей населеного пункту, експлуатаційних, протипожежних, екологічних та санітарних норм і правил, умов безпеки руху транспорту та пішоходів, етапності будівництва, реконструкції і капітального ремонту.

 

Стаття 22. Комплексний благоустрій

1. Комплексним благоустроєм вважається проведення на визначеній території населеного пункту (мікрорайон, квартал, парк, бульвар, вулиця, провулок, узвіз тощо) комплексу робіт з улаштування (відновлення) покриття доріг і тротуарів, обладнання пристроями для безпеки руху, озеленення, забезпечення зовнішнього освітлення та розміщення зовнішньої реклами, встановлення малих архітектурних форм, здійснення інших заходів, спрямованих на поліпшення інженерно-технічного і санітарного стану території, покращання її естетичного вигляду.

2. Проектування, будівництво та реконструкція об’єктів комплексного благоустрою здійснюються на основі генерального плану населеного пункту, комплексних транспортних схем та схем організації дорожнього руху, детальних планів територій, схем розміщення засобів зовнішньої реклами на території населеного пункту, планів червоних ліній з урахуванням природно-кліматичних умов і містобудівних особливостей населеного пункту, експлуатаційних, протипожежних, екологічних та санітарних норм і правил, умов безпеки руху транспорту та пішоходів, етапності будівництва, реконструкції і капітального ремонту.

Стаття 35. Технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів

1. Технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об’єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту.

Стаття 35. Технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів

1. Технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об’єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту. До технічної документації з питань благоустрою території населених пунктів належать схеми розміщення засобів зовнішньої реклами на території населеного пункту.

2. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником. 2. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.
Відсутня. Стаття 351. Схеми розміщення засобів зовнішньої реклами на території населеного пункту

1. Схеми розміщення засобів зовнішньої реклами на території населеного пункту розробляються та затверджуються відповідно до вимог Закону України Про рекламу.

2. Схема розміщення засобів зовнішньої реклами, її текстові і графічні матеріали, не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі.

Закон України Про автомобільні дороги
Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

рекламоносій – спеціальна тимчасова або розташована на відкритій місцевості стаціонарна конструкція, на якій розміщується зовнішня реклама;

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

засіб зовнішньої реклами – спеціальна конструкція, розміщена на відкритій місцевості, на якій розміщується зовнішня реклама.

Стаття 12. Основні права органу державного управління автомобільними дорогами загального користування

Орган державного управління автомобільними дорогами загального користування має право:

14) приймати за погодженням з відповідним підрозділом Національної поліції рішення щодо демонтування технічних засобів та рекламоносіїв, що встановлені в межах смуги відведення автомобільної дороги з порушенням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів

Стаття 12. Основні права органу державного управління автомобільними дорогами загального користування

Орган державного управління автомобільними дорогами загального користування має право:

14) звертатися до відповідної обласної державної адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим – до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, щодо проведення демонтажу самовільно розміщених засобів зовнішньої реклами в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування.

Стаття 13. Відповідальність органу державного управління автомобільними дорогами загального користування

4) відповідність нормативно-правовим актам розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об’єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв;

Стаття 13. Відповідальність органу державного управління автомобільними дорогами загального користування

4) відповідність нормативно-правовим актам розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об’єктів дорожнього сервісу та засобів зовнішньої реклами;

Стаття 21. Відповідальність органів місцевого самоврядування за функціонування та розвиток вулиць і доріг міст та інших населених пунктів

3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об’єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв;

Стаття 21. Відповідальність органів місцевого самоврядування за функціонування та розвиток вулиць і доріг міст та інших населених пунктів

3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об’єктів дорожнього сервісу та засобів зовнішньої реклами;

Стаття 38. Розміщення рекламоносіїв на автомобільних дорогах

 

Розміщення реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до вимог статті 16 Закону України “Про рекламу” та цього Закону.

Стаття 38. Розміщення засобів зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування

Розміщення засобів зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування здійснюється відповідно до Закону України Про рекламу.

Забороняється розміщення рекламоносіїв, що перешкоджають оцінці дорожньо-транспортної ситуації або мають схожість (за зовнішніми ознаками, зображенням чи звуковим ефектом) з технічними засобами організації дорожнього руху і спеціальними сигналами, а також рекламоносіїв, що створюють ефект присутності на дорозі пішоходів або транспортних засобів.

Рекламоносії, що розміщуються у межах смуги відведення автомобільних доріг, не мають:

погіршувати умови безпеки дорожнього руху;

погіршувати видимість на дорозі, затемняти або знижувати ефективність сприймання дорожніх знаків, світлофорів та інших технічних засобів організації дорожнього руху;

обмежувати видимість у напрямку руху, бокову видимість та видимість технічних засобів організації дорожнього руху або заважати сприйманню їх учасниками дорожнього руху;

засліплювати учасників дорожнього руху, у тому числі внаслідок дії ефекту світлоповернення від рекламоносія;

зменшувати габарити шляхопроводів та інших інженерних споруд;

заважати руху пішоходів;

створювати звукові ефекти, що негативно впливають на умови руху.

Кошти за рекламу стягуються власниками доріг відповідно до законодавства.

Виключено.
Закон України Про охорону культурної спадщини
Стаття 5. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить:

12) визначення меж територій пам’яток національного значення та затвердження їх зон охорони,охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць;

Стаття 5. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини

До повноважень центрального органу виконавчої влади,що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить:

12) визначення меж територій пам’яток національного значення та затвердження їх зон охорони,охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць;

Відсутня. 12-1) оприлюднення інформації та картографічних матеріалів про визначені межі територій пам’яток національного значення та затверджені зони охорони таких пам’яток, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць.

Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу в мережі Інтернет у тому числі у формі відкритих даних.

Стаття 6. Повноваження інших органів охорони культурної спадщини

До повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить:

4) визначення меж територій пам’яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони;

Стаття 6. Повноваження інших органів охорони культурної спадщини

До повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить:

4) визначення меж територій пам’яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони;

Відсутня. 4-1) оприлюднення інформації та картографічних матеріалів про визначені межі територій пам’яток місцевого значення та затверджені зони охорони таких пам’яток.

Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу в мережі Інтернет у тому числі у формі відкритих даних.

Стаття 6-1. Порядок надання дозволів, погоджень і висновків органами охорони культурної спадщини

Дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.

Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Набуття суб’єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об’єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.

Стаття 6-1. Порядок надання дозволів, погоджень і висновків органами охорони культурної спадщини

Дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.

Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини у встановлений законом строк з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Набуття суб’єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об’єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.

Стаття 24. Утримання та використання пам’яток

5. Розміщення реклами на пам’ятках національного значення, в межах зон охорони цих пам’яток, історичних ареалів населених місць здійснюється на підставі дозволу, що оформлюється (видається) відповідно до Закону України “Про рекламу” за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Розміщення реклами на пам’ятках місцевого значення, в межах зон охорони цих пам’яток, історичних ареалів населених місць здійснюється на підставі дозволу, що оформлюється (видається) відповідно до Закону України “Про рекламу” за участю органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Стаття 24. Утримання та використання пам’яток

5. Розміщення реклами на пам’ятках національного значення, в межах зон охорони цих пам’яток, здійснюється на підставі дозволу,що оформлюється (видається) відповідно до Закону України “Про рекламу” за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

 

Розміщення реклами на пам’ятках місцевого значення, в межах зон охорони цих пам’яток здійснюється на підставі дозволу, що оформлюється (видається) відповідно до Закону України “Про рекламу” за участю органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відсутня Розміщення зовнішньої реклами на об’єктах культурної спадщини національного значення забороняється, крім випадків виконання робіт з реставрації чи ремонту споруд (витворів), що є пам’ятками національного значення, у цілях залучення коштів для забезпечення збереження відповідних пам’яток. У таких випадках засоби зовнішньої реклами розміщуються виключно на тимчасових конструкціях (риштування, захисні огорожі тощо), що встановлюються на період виконання таких робіт.
Зазначені органи беруть участь в оформленні дозволу на розміщення реклами шляхом погодження за зверненням органу, що видає дозвіл, без залучення суб’єкта господарювання. Зазначені органи беруть участь в оформленні дозволу на розміщення зовнішньої реклами шляхом погодження за зверненням органу, що видає дозвіл, без залучення суб’єкта господарювання відповідно до вимог Закону України “Про рекламу”.
Закон України Про місцеве самоврядування в Україні
Стаття 30. Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

7) організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян;

Стаття 30. Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

7) організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; затвердження схем розміщення засобів зовнішньої реклами на території населеного пункту, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, розміщенням зовнішньої реклами та забезпечення демонтажу самовільно розміщених засобів зовнішньої реклами;

13) надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами;

13) надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення зовнішньої реклами у межах населеного пункту;

Закон України Про місцеві державні адміністрації
Стаття 20. Повноваження в галузі містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку

Відсутній.

 

Стаття 20. Повноваження в галузі містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку

8) надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів в порядку, встановленому законодавством;

Закон України Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку
Стаття 16. Права об’єднання

Об’єднання має право відповідно до законодавства та статуту об’єднання:

утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність;

встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку;

Відсутній.

 

Стаття 16. Права об’єднання

Об’єднання має право відповідно до законодавства та статуту об’єднання:

утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність;

встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку;

давати згоду на розміщення вивісок (табличок) та зовнішньої реклами на багатоквартирному будинку і на земельній ділянці в межах прибудинкової території, яка надана у власність (користування) об’єднанню.

Закон України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності
Стаття 2. Сфера дії Закону…3. Видача, анулювання, поновлення ветеринарних документів здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України “Про ветеринарну медицину” та Законом України “Про безпечність та якість харчових продуктів”.

Видача, анулювання, поновлення сертифікатів суб’єкта оціночної діяльності здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Видача, анулювання, поновлення дозволів на реекспорт товарів, що походять з інших країн, карантинних дозволів (на імпорт або транзит), міжнародних ветеринарних сертифікатів (для країн СНД – ветеринарних свідоцтв форми N 1, N 2, N3) – при переміщенні за межі України, ветеринарних свідоцтв (для України – форми N 1, N2) – при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст (крім харчових продуктів тваринного походження для споживання людиною), карантинних сертифікатів, фітосанітарних сертифікатів, фітосанітарних сертифікатів на реекспорт здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Митним кодексом України, Законом України “Про ветеринарну медицину” та Законом України “Про карантин рослин”.Відсутній.

Стаття 2. Сфера дії Закону…3. Видача, анулювання, поновлення ветеринарних документів здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України “Про ветеринарну медицину” та Законом України “Про безпечність та якість харчових продуктів”.Видача, анулювання, поновлення сертифікатів суб’єкта оціночної діяльності здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Видача, анулювання, поновлення дозволів на реекспорт товарів, що походять з інших країн, карантинних дозволів (на імпорт або транзит), міжнародних ветеринарних сертифікатів (для країн СНД – ветеринарних свідоцтв форми N 1, N2, N3) – при переміщенні за межі України, ветеринарних свідоцтв (для України – форми N1, N2) – при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст (крім харчових продуктів тваринного походження для споживання людиною), карантинних сертифікатів, фітосанітарних сертифікатів, фітосанітарних сертифікатів на реекспорт здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Митним кодексом України, Законом України “Про ветеринарну медицину” та Законом України “Про карантин рослин”.

Видача, анулювання, переоформлення, внесення змін, продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про рекламу.

Закон України “Про засади державної мовної політики”
Стаття 26. Мова реклами і маркування товарів

1. Рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на вибір рекламодавця.

Стаття 26. Мова реклами і маркування товарів

1. Рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на вибір рекламодавця, крім випадків, передбачених Законом України “Про рекламу” стосовно мови зовнішньої реклами.

Кодекс України про адміністративні правопорушення
Стаття 152. Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів

Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів –

Стаття 152. Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів

Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, самовільне розміщення зовнішньої реклами, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення

У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами,зазначеними в статтях 218 – 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

1) уповноважені на те посадові особи:

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (статті 166-10, 166-12, 166-21, 188-38, 188-45);

Стаття 255. Особи,які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення

У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

1) уповноважені на те посадові особи:

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику та політику у сфері нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності і координує дії з питань спрощення регуляторної бази та дерегуляції господарської діяльності (статті 166-10, 166-12, 166-21, 188-38, 188-45);

міських рад міст обласного або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчих органів), районних і районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій – державні адміністратори (частина друга статті 166-10 – в частині порушення місцевим дозвільним органом строків прийняття рішення про видачу документа дозвільного характеру);

міських рад міст обласного або республіканського Автономної Республіки Крим значення(їх виконавчих органів),районних і районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій – адміністратори (стаття 166-10 – в частині порушення місцевим дозвільним органом строків прийняття рішення про видачу документа дозвільного характеру);

 

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті