Законопроект щодо кардинальних змін аптечної ланки не передбачає захисту прав пацієнтів — Володимир Руденко

— Володимире Васильовичу, сьогодні ми поговоримо не лише про законопроект, а й про проб­леми ринку. До речі, деякі з них фактично сприяли появі відомої законодавчої ініціативи. Скажіть, будь ласка, на Вашу думку, у чому полягають проблеми ринку та чи вирішує законопроект хоча б частину з них?

— Для початку звернемо увагу на назву цього проекту — «Про внесення змін до Закону Украї­ни «Про лікарські засоби» щодо забезпечення економічної конкуренції та захисту прав пацієнтів при здійсненні роздрібної торгівлі лікарськими засобами». Натомість у тексті законопроекту немає жодного слова про захист прав пацієнтів. Виникає головне питання: що виграє споживач у разі ухвалення цього законопроекту?

Ухвалення даного документа не вплине на гарантії стосовно біоеквівалентності генериків, доступності достовірної інформації про лікарські засоби, якість досліджень ефективності препаратів. Тобто до захисту прав пацієнтів він не має жодного відношення, а провідна ідея цього проекту — це зміна умов конкуренції. Відтак, назва законопроекту не відповідає його суті.

Між тим, які тенденції ми бачимо сьогодні серед споживачів, оскільки вони купують ліки з власної кишені? Якщо надати інформацію стосовно доведеної ефективності лікарських засобів, то багато з пацієнтів почали б свідомо обирати біоеквівалентні генерики, навіть якщо вони дорожчі, ніж інші аналоги.

Ще раз підкреслюю: у законопроекті ані слова про доведену ефективність лікарських засобів та доступність відповідної інформації для лікаря та споживача. Виникає питання: чого насправді добиваються ініціатори законопроекту — покращення захисту прав пацієнтів чи руйнування ринку?

Звичайно, можна все зруйнувати «до основанья, а затем…», але країна вже проходила шляхом руйнації. Побудувати щось на руїнах дуже складно.

— Не секрет, що наразі в дискусіях стосовно кінцевої ціни лікарського засобу червоною стрічкою проходить тема маркетингових договорів. Чи дійсно маркетингова угода суттєво впливає на кінцеву вартість лікарського засобу, у промоцію якого інвестує виробник?

— Я не хочу бути голослівним та робити гучні заяви, як роблять деякі мої колеги щодо 50% завищення цін внаслідок маркетингових угод. Тому детально ми розглянемо вплив маркетингових договорів у нашій наступній публікації. Але наразі можу відповісти наступним чином.

Аптечна полиця не безрозмірна. Якщо виробник вивів на український ринок черговий умовний «диклофенак», хоче отримати місце на аптечній полиці, при цьому зайняти центральну позицію відповідно до правил марчандайзингу або навіть розмістити товар у прикасовій зоні, то, зрозуміло, що за це потрібно платити. Більше того, на сьогодні деякі виробники готові платити й навіть пропонують заплатити стільки, скільки забажає аптека.

Але є інші виробники, які не хочуть за це платити й при цьому висловлюють бажання займати позицію у прикасовій зоні. Звідти й взялася надумана цифра у 50% завищення ціни внаслідок маркетингових угод.

Насправді йдеться про 2–5% — це частка маркетингу в загальному обігу закладу, з якої ще податки потрібно сплатити. Але, як ми вже домовилися, детальніше про це поговоримо на сторінках вашого видання згодом.

— Останнім часом у професійних колах обговорюються проблеми конкуренції серед суб’єктів аптечної мережі. Скажіть, будь ласка, на Вашу думку, у разі ухвалення документ створить конкурентні умови?

— Тут є дуже важливий момент. Законопроект визначає фармацевтичну діяльність у сфері торгівлі лікарськими засобами як професійну діяльність, що здійснюється виключно фахівцями, які відповідають вимогам, встановленим законом. А саме, такі особи повинні:

1) мати документ про вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня за спеціальністю «Фармація»;

2) мати сертифікат провізора-спеціаліста, виданий закладом післядипломної освіти, або посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії.

Виникає питання: чи є на сьогодні у магістрів фармації бажання та фінансові ресурси, щоб відкрити та утримувати аптечний заклад?

У наших наступних публікаціях ми це прорахуємо, але одразу, щоб розуміти порядок цифр, скажу, що, за скромними підрахунками, вартість відкриття однієї торгової точки без урахування асортименту становить близько 500–600 тис. грн., тобто за нинішнім курсом більше 20 тис. дол. США.

Чи зможе звичайний провізор відкрити торгову точку, й коли він почне отримувати з неї прибуток? Виникає низка додаткових питань — чи готовий дистриб’ютор надати провізору, який відкрив власну аптеку, товару на суму близько 10–20 тис. дол., щоб той розпочав власний бізнес, з 30–40-денною відстрочкою платежу? Якщо ні, то ці кошти необхідно відразу вкласти в закупівлю лікарських засобів.

Вимога законопроекту стосовно обов’язкової освіти власника аптечного закладу та низка інших положень документа зовсім не сприяють розвитку конкуренції, а, навпаки, спрямовані на створення штучної монополії у вигляді єдиного аптечного закладу на декілька житлових кварталів.

— Тобто, на Ваш погляд, законопроект несе ризики для споживачів?

— Давайте з’ясуємо, чи дійсно усе так погано, коли працюють мережі? Чи дійсно вони заважають споживачам отримувати ліки за справедливою ціною? Якщо пересічний громадянин з легким нездужанням буде вимушений пройти декілька кварталів до аптечного закладу, замість того, щоб вийти за поріг свого будинку та зайти в аптечний заклад, що розташований поруч з його домом, то, безумовно, це стане відчутним наслідком «вдалої» регуляторної політики.

Нині споживач розуміє, що неподалік розташовано кілька аптек, де він може придбати потрібний препарат та ще й порівняти ціни на нього в різних аптечних закладах. За таких умов громадянин отримує справедливу ціну, якісне обслуговування, гарантії професіоналізму, тому що всі мережеві аптеки намагаються постійно підвищувати якість обслуговування та проводять професійне навчання для персоналу. Саме там працюють справжні професіонали, адже великі аптечні підприємства надзвичайно дбають про свій імідж.

Власне тому ми не чуємо офіційних звинувачень у бік мережевих аптек щодо торгівлі фальсифікатом або недотримання Ліцензійних умов.

Якщо аптека буде розташована на відстані півкілометра, то до неї потрібно доїхати, адже не всі з легкістю можуть подолати таку відстань. Наприклад, особам з обмеженими можливостями чи людям старшого віку це буде складно зробити. Або якщо потреба в ліках виникла у матері з дитиною, а на вулиці негода? Ці практичні приклади наочно демонструють проблеми, які можуть виникнути в багатьох споживачів у разі ухвалення законопроекту.

Разом з тим прихильники законопроекту забувають про те, що аптечні мережі беруть участь у соціальних проектах, які реалізує держава. До того ж вони реалізують власні корисні соціальні акції. До речі, соціальний маркетинг — дуже популярний спосіб підвищити лояльність споживача до аптечного закладу.

— Законопроект містить гарантії щодо збереження державних і комунальних аптек. Як ГС «АПАУ» розцінює цю норму?

— Як дискримінаційну. Дійсно, документ передбачає виключне становище для комунальних мереж. А саме в ньому йдеться про те, що деякі з вимог не застосовуються до юридичних осіб, єдиним засновником (учасником) яких є орган державної влади або місцевого самоврядування, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Зокрема, це стосується освітніх вимог до учасників (акціонерів) юридичних осіб та не регулює кількість аптек такої власності.

Іншими словами, проект передбачає виникнення монополії комунальних аптек. Разом з тим, не секрет, що на сьогодні держава — не завж­ди ефективний власник. Комунальні підприємства часто працюють з нульовою рентабельністю або навіть у збиток, прикриваючись соціальними програмами. Насправді ж вони працюють так само, як усі комерційні структури. У тому числі беруть участь у маркетингу, отримують бонуси, залучаються до інших маркетингових акцій. Отже, проект надає їм суттєві преференції, порушуючи права приватного сектору.

— Розберемо окремі обмежувальні положення законопроекту з точки зору їх практичної реа­лізації. Почнемо з обмеження кількості зак­ладів для юридичної особи.

— Це питання аналогічне розглянутому вище стосовно наявності у магістрів фармації ресурсів та бажання відкривати та утримувати аптечний заклад. Так само виникає питання, чи знайдуться 3 однодумці — магістри фармації, які домовляться про заснування юридичної особи, котра володітиме 4 аптечними закладами? Й таких тріо однодумців Україні потрібно чимало. Йдеться про велику кількість людей, у яких буде добра воля, злагода й, зрозуміло, фінанси для заснування юридичної особи, яка володітиме 4 або 8 торговими точками?

Ініціатори та прихильники законопроекту жадають, щоб усі провізори відкрили аптеки. Тобто кожному провізору по аптеці. Але подіб­ні гасла використовували у свій час більшовики, коли робили Жовтневу революцію: заводи — робітникам, земля — селянам. Насправді ми всі знає­мо, до чого це призвело. Навіть затяті комуністи сьогодні розуміють, що ці гасла — блеф. Це був, як міраж у пустелі, який усі бачать, але досягнути його неможливо.

А тепер розглянемо інший бік медалі. Якщо проект буде ухвалений, і юридичній особі дозволять мати лише 4 або 8 закладів, якщо забезпечуватиметься виготовлення, то які торгові точки суб’єкт ліквідує в першу чергу? Звичайно, малорентабельні та ті, що розташовані в сільській місцевості.

Натомість на сьогодні мережі можуть собі дозволити утримувати аптечні заклади в сільській місцевості, хоча й там доводиться працювати без прибутку.

— На Вашу думку, обмеження права на певні види господарської діяльності за освітньою ознакою — це дискримінаційна норма?

— Конституція передбачає, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Якщо таке обмеження встановлюватиметься на рівні спеціального закону, то виникає питання: чи не суперечить це Основ­ному закону? Дійсно, чому особа без вищої фармацевтичної освіти не має права заснувати бізнес, найняти керівника аптечного закладу з вищою фармацевтичною освітою та вести аптечну діяльність? У чому тут порушення прав споживачів? Чому депутати вирішують за нас, кому можна володіти аптеками в Україні, а кому ні?

Безумовно, закриття великої кількості аптек може сколихнути й професійну громаду. У минулі роки люди в білих халатах вже неодноразово виходили на протести. Про це мають пам’ятати народні обранці, адже серед них багато «старожилів», що знаходяться при владі протягом останніх 10–20 років. Цікаво, що колись деякі народні депутати з числа тих, що підписалися під законопроектом, активно захищали права аптечних закладів.

— Ще одна неоднозначна вимога — пішохідна доступність. Яким чином можна її реалізувати?

— Нині орган ліцензування — Державна служба України з лікарських засобів та контро­лю за наркотиками не наділена повноваженнями здійснювати заміри. Коли інспектори проводять передліцензійну перевірку, то вони вимагають технічний паспорт БТІ, виданий сертифікованим спеціалістом або юридичною особою, у якої є відповідна ліцензія. Якими можуть бути критерії пішохідної доступності, тобто яким чином проводити заміри — по прямій чи з урахуванням пішохідних доріжок, чи за радіусом або іншим чином? Поки що ніхто не знає. Це означає, що державі потрібно мати службу вимірювання, яка використовуватиме для розрахунків, можливо, карти Google, або інші додатки, що пропонує сучасний цифровий світ. Усе це коштуватиме чимало. Або ж внаслідок запровадження пішохідної доступності в Україні виникне чергова корупційна схема, й вимірювати будуть, як кому заманеться.

— Підбиваючи підсумок, скажіть, будь ласка, на Вашу думку, з якою метою зареєстрований законопроект?

— Під законопроектом підписалися депутати, які мали б добре розуміти суть законопроекту. Це популістський законопроект, який не вирішує нагальні проблеми фармацевтичного ринку, натомість передбачає його руйнацію невідомо з якою метою.

Принцип «доміно» може спрацювати дуже швидко. На наших очах відбулися процедури банк­ротства таких відомих суб’єктів ринку, як «ВВС-ЛТД», «Альба» тощо, й ми бачили, яка паніка супроводжувала ці процеси. Відомо, хто програє внаслідок таких кардинальних змін. Виникає питання до ініціаторів законопроекту: ви хочете паніки напередодні чергових виборів чи після них?

Кому вигідний цей законопроект — повинні відповісти політологи або інші експерти з кулуа­рів Верховної Ради, а я — фармацевт, й можу спрогнозувати можливі наслідки цієї законодавчої ініціативи для споживачів та підприємців.

Хочеться зрозуміти, з якою метою розроблений цей законопроект, концепція якого не обговорювалася в широкому колі фахівців.

У той же час документ напряму зачіпає інтере­си власників аптечних мереж та працівників аптек і, відверто кажучи, виглядає як спроба рейдерського захоплення великої частки фармацевтичного бізнесу.

На завершення повідомляємо, що редакція «Щотижневика АПТЕКА» спільно з АПАУ вирішили підготувати цикл публікацій щодо діяльності аптечної ланки. Зокрема, обговоримо, як формується роздрібна ціна, яка частка маркетингу в кінцевій вартості лікарського засобу, вартість відкриття однієї торгової точки тощо. І це дозволить отримати відповіді на ряд поставлених питань.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!