Про виклики війни для української системи охорони здоров’я та лікарського забезпечення — Олександр Комаріда

— Розмов про війну було дуже багато до її початку. Чи готувалося МОЗ України до можливого воєнного стану — збільшення запасів ліків, посилена робота лікарень, завчасна розробка нормативних документів?

— Насправді ми готувалися до будь-якого розвитку подій. Але першочергове завдання Міністерства охорони здоров’я України — це забезпечення безперебійної роботи лікарень у разі великої кількості поранених. Тобто спільно з Міністерством оборони України було чітко відпрацьовано перелік закладів охорони здоров’я, куди першочергово потраплятимуть хворі. Також організовано запас необхідних лікарських засобів. Одним з важливих завдань також було забезпечення наявності генераторів резервного живлення в усіх закладах охорони здоров’я. У рамках робочих візитів представники нашого Міністерства, у тому числі міністр, керівники структурних підрозділів та я особисто, відвідували лікарні у різних регіонах, перевіряли їх роботу, запаси лікарських засобів та наявність генераторів.

— Які основні виклики одразу постали перед Міністерством з початком повномасштабного російського вторгнення в Україну? Адже відбувся значний перерозподіл українців, у тому числі спеціалістів у сфері охорони здоров’я. Хтось надає медичну допомогу на передовій, хтось переїхав у західні регіони або вимушений був виїхати за кордон. Як на це відреагувала система охорони здоров’я?

— Як на мене, більш ніж адекватно. Лікарні фактично всі продовжили працювати. Основні спеціалісти, які надають допомогу при пораненнях, опіках, фактично у повному складі залишилися на своїх місцях, за що ми їм щиро вдячні. Так, були певні «перекоси», особливо з від’їздом жінок. У лютому, на початку війни, багато аптек позакривалися, тому що нікому було відпускати ліки.

Окремо потрібно відзначити героїзм працівників служби екстреної медичної допомоги, яким доводиться під обстрілами надавати необхідну допомогу пораненим українцям.

— Де зараз спостерігається найбільш гострий дефіцит кадрів і яких — у розрізі спеціальностей?

— Це питання можна розділити на декілька складових: може виникати дефіцит медичного персоналу в цілому на Сході України та в інших місцях активних бойових дій. З іншого боку, він може спостерігатися і на заході країни у зв’язку з підвищенням навантаження, враховуючи кількість внутрішньо переміщених українців.

У співпраці з обласними департаментами охорони здоров’я намагаємося скоординувати і лікарів, які переїжджають, і внутрішньо переміщених осіб таким чином, щоб всі мали доступ до кваліфікованої медичної допомоги.

— Окремий напрямок у системі охорони здоров’я — забезпечення лікарськими засобами в умовах війни. Тут питання буде розділено на 2 пункти: доступність лікарських засобів через аптечну мережу для кінцевого споживача та забезпечення ліками закладів охорони здоров’я.

— Давайте почнемо з кінця. На початку російського вторгнення відбулося певне зміщення споживання, коли багато ліків купували на заході України і перенаправляли на схід. Внаслідок цього виник тимчасовий дефіцит лікарських засобів на заході. На початку війни через проблему з логістикою, запровадження комендантської години в країні та встановлення великої кількості блок-постів ліки не встигали вчасно доставляти до аптек та лікарень.

Хоча нам дуже допомагали волонтери, за що їм велика подяка.

Ми бачимо і потреби в ліках, які виникають на різних рівнях, тому намагаємося цю роботу систематизувати і централізувати. Усі заклади охорони через інформаційно-аналітичну систему «MedData» подають заявки. Ми збираємо інформацію про потреби не від департаментів охорони здоров’я чи обласних лікарень, а від усіх закладів охорони здоров’я, і намагаємося покривати їх різними способами — за рахунок державного і місцевих бюджетів та волонтерів. Тому що існує необхідність у додаткових лікарських засобах.

У період воєнного стану керівникам закладів охорони здоров’я надано можливість здійснювати закупівлі ліків та медичних виробів за переговорною процедурою. Лікарні отримують кошти від Національної служби здоров’я України, і у більшості з них є достатньо коштів, щоб закупити необхідні препарати. Але знову ж таки є волонтери різних рівнів, які готові допомагати лікувальним закладам із забезпеченням лікарськими засобами та медичними виробами.

— У волонтерів немає можливості закуповувати необхідні ліки у дистриб’юторів чи виробників. Відповідно, вони закуповують препарати для тих же лікарень в аптеках, тим самим знижуючи доступність їх для кінцевих споживачів. Крім того, ми говоримо про необхідність підтримувати українську економіку. У той же час, не знаючи про наявні залишки конкретних ліків в Україні, волонтери закуповують велику їх кількість за кордоном. Тобто гроші крутяться не всередині країни, а поза нею. Що робити волонтерам у такій ситуації?

— На початку війни МОЗ України визначило у кожній області координатора від Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі — Держлікслужба), який комунікує з представниками волонтерських організацій/благодійних фондів. Держлікслужба має допомагати волонтерам знаходити необхідні лікарські засоби на різних рівнях (дистриб’ютори, аптеки). Тобто представники волонтерських організацій, які допомагають у забезпеченні лікарськими засобами, можуть зв’язатися з керівництвом територіальних органів Держлікслужби для подальшої співпраці у цьому напрямку.

— Роздрібний сегмент лікарських засобів — які труднощі виникли тут?

— Як я вже зазначав, у перші дні війни багато аптечних закладів закрилися через брак кадрів, які вимушені були переїхати у більш безпечні місця. Що стосується дефіциту лікарських засобів, який спостерігався на початку, то він виник не через брак ліків у країні, а через зміну логістичних маршрутів та заборону пересуватися вночі. Звісно, це вплинуло на строки доставки препаратів від виробника до аптеки. Станом на зараз можна сказати, що фактично всі ліки, у тому числі основні, життєво необхідні, наявні в аптеках, великих черг немає.

— Якщо говорити про поставки зарубіжних ліків в Україну — які були складнощі і якою ситуація є на сьогодні?

— З початку війни найбільшу роль у забезпеченні населення лікарськими засобами відігравала вітчизняна фармацевтична промисловість. Тобто якщо і було призупинено частково виробництво, то процес відвантаження ліків, у тому числі в якості гуманітарного вантажу, не зупинявся. Вітчизняна фармгалузь продемонструвала єдність і спроможність забезпечувати українців лікарськими засобами.

Що стосується міжнародних фармацевтичних компаній, то, мабуть, через свої внутрішні процедури вони були вимушені фактично призупинити свою діяльність. Хоча ми майже щодня були на зв’язку з представниками міжнародних фармкомпаній, які також надавали багато безкоштовних лікарських засобів, намагалися відвантажувати товар і для аптечного сегменту.

Наскільки мені відомо, наразі більшість із них відновили постачання нових серій лікарських засобів в Україну.

— Топ-3 українських дистриб’юторів мають монопольне становище і займають 90% ринку. Склалася ситуація, коли у 1 із них фактично було заблоковано склади, і за допомогою Збройних сил України вдалося вивезти з них ліки. Тобто один із ланцюгів постачання ліків було порушено. За таких умов постає питання: чи не потребує сегмент дистрибуції більшої конкуренції?

— Ми також на постійній основі тримаємо з ними зв’язок. На жаль, сегмент дистрибуції на початку війни піддавався найбільшій критиці на різних рівнях: не відвантажують ліки, не доставляють. Хочу зазначити, що в першу чергу це було пов’язано з тим, що і у дистриб’юторів було недостатньо персоналу, спостерігалися логістичні проблеми, ускладнений рух автошляхами України. Відповідно, внаслідок цього відбулися затримки з постачанням товару.

Я не можу сказати, що до війни система працювала ідеально. Але внаслідок того, що ми побачили на початку введення воєнного стану в Україні, профільне міністерство зробило певні висновки і в подальшому намагатиметься врегулювати цей напрямок на державному рівні.

— Гуманітарна допомога — окреме питання, де, мабуть, в окремих напрямках панує повний хаос. Ми не говоримо зараз про гуманітарну допомогу в цілому. Але вже є випадки надання Україні прострочених лікарських засобів або тих, які в достатній кількості є в нашій державі. Як наразі це регулюється? Яка допомога дійсно потрібна Україні?

— МОЗ України щотижнево за результатами збору даних за допомогою системи «MedData», заявок лікарень оновлює пріоритети у необхідних лікарських засобах, медичних виробах, обладнанні тощо. Ця інформація доводиться до відома наших міжнародних партнерів, волонтерських організацій з проханням забезпечити саме цими засобами. Але умовно кажучи, якщо організація направляє, наприклад, 10 турнікетів, вона може направити 10 коробок парацетамолу. І не тому, що ми просимо, а тому, що вона має таку можливість. Звичайно, такі вантажі приймаються в Україні і сортуються.

Наразі ми посилено координуємо надходження ліків у якості гуманітарної допомоги, вже відпрацьований алгоритм. Ми визначаємо бази, куди направлятиметься з усіх регіонів протермінована медична продукція і у відповідності з визначеним алгоритмом прийматиметься подальше рішення щодо неї. Якщо продукція підлягатиме утилізації, це буде зроблено згідно із законодавством суб’єктами господарювання, які мають відповідні ліцензії на утилізацію медичних відходів.

Ми намагаємося контролювати надходження гуманітарної допомоги на всіх рівнях, починаючи від закордонних організацій, розподільчих складів в Україні і закінчуючи регіональними складами. Ми ведемо облік надходжень і, мені здається, у нас це непогано виходить.

— Який меседж Ви б хотіли донести до міжнародних партнерів у контексті надання гуманітарної допомоги Україні?

— Основний меседж — намагатися відправляти те, що МОЗ України визначено пріоритетним. Окреме прохання до волонтерів, які займаються пошуком і закупівлею ліків в Україні, надавати перевагу вітчизняним виробникам. Вони можуть забезпечити потреби українців. Крім того, це позитивно позначиться на українській економіці.

Міжнародні фонди ми спрямовуємо на 2 напрямки: закупівля у вітчизняних виробників лікарських засобів, які виготовляються в Україні, і закупівля ліків зарубіжного виробництва, аналогів яких немає в нашій країні.

— Як відбуваються державна реєстрація ліків, їх ввезення в умовах воєнного стану?

— По-перше, ухвалено нову процедуру екстреної державної реєстрації ліків. Це пом’якшить регуляторне навантаження на суб’єктів фармринку та дасть змогу використати всі доступні можливості для постачання та виробництва лікарських засобів, а також сприятиме оперативному наповненню ринку.

У той же час безперебійна рутинна робота з реєстрації препаратів продовжується. ДП «Державний експертний центр МОЗ України», Держлікслужба та МОЗ України продовжують працювати і видавати висновки щодо якості ввезених лікарських засобів, відповідності вимогам належної виробничої практики (Good Manufacturing Practice — GMP), реєстраційні посвідчення тощо.

— Питання з боку пацієнта, яке може не сподобатися ринку, але хочемо звернути на нього увагу: продаж ліків, які ввезені як гуманітарна допомога. Як убезпечити кінцевих споживачів від купівлі лікарських засобів, незареєстрованих в Україні і ввезених у якості гуманітарної допомоги?

— Нагадаю, що ліки, які ввозяться на територію України для їх подальшої реалізації, підлягають державному контролю якості. Окрім того, вони мають супроводжуватися необхідними документами, такими як висновок про якість ввезеного в Україну лікарського засобу або висновок про відповідність медичного імунобіологічного препарату вимогам державних і міжнародних стандартів.

Ліцензіати, які провадять господарську діяльність з реалізації лікарських засобів, мають обліковувати ліки, здійснювати посерійний контроль. Тому пацієнт може вимагати в аптечному закладі і сертифікат якості на придбаний препарат, і чек.

У разі підозри щодо якості лікарського засобу або виявлення фактів реалізації через аптечні заклади ліків, ввезених як гуманітарна допомога, варто звертатися до територіального органу Держлікслужби та/або правоохоронних органів.

До МОЗ України та Держлікслужби надходили певні скарги, але наразі не маємо підтвердження фактів продажу аптечними закладами гуманітарної допомоги. Тобто такі випадки не зафіксовано.

Крім того, МОЗ України дозволило реалізацію лікарських засобів в зарубіжній упаковці, які супроводжуються висновком про відповідність медичного імунобіологічного препарату вимогам державних і міжнародних стандартів, перекладом сертифіката якості виробника на кожну серію препарату та затвердженою в Україні інструкцією для медичного застосування лікарського засобу.

Я впевнений, що аптечні заклади, у свою чергу, не стануть наражати себе на ризик втратити ліцензію, інвестиції та репутацію, реалізовуючи ліки, що надійшли в якості гуманітарної допомоги.

У зв’язку з цим закликаю українців купувати ліки винятково в аптеках, які мають ліцензію на провадження відповідного виду діяльності. Ми як Міністерство довгий час боролися за легальний ринок електронної торгівлі лікарськими засобами. Як результат, прийнято відповідне законодавство, що регулює такий вид діяльності.

Тому наполягаємо на тому, що слід перевіряти сайти, де кінцевий споживач планує придбати ліки, зокрема, чи є відповідна ліцензія, інформація про аптечні заклади із зазначенням їх номерів, найменування (за наявності), їх адреси, з яких здійснюватиметься доставка лікарських засобів.

Маю надію, що після перемоги ми повернемося до нового Закону України «Про лікарські засоби», який вже було прийнято в першому читанні, і який передбачає нове європейське регулювання, що ще більше захистить українського пацієнта від фальсифікованих лікарських засобів.

— Внаслідок війни Україна несе великі втрати: людські, фінансові, ресурсні. Через ворожі обстріли у зонах активних бойових дій зруйновані і руйнуються лікарні, аптеки, виробництва, склади. Чи розробляє влада план компенсації для аптек/лікарень/дистриб’юторів/виробників, що втратили свій бізнес внаслідок війни?

— До цього питання ми ставимося з особливою увагою. У масштабах країни це питання стосується не тільки закладів охорони здоров’я. На жаль, зруйновано багато об’єктів і соціальної інфраструктури, і комунального, державного та приватного секторів.

Тому наразі напрацьовується механізм відновлення. Зараз головне завдання, що стосується сектору охорони здоров’я, — максимально фіксувати всі випадки руйнувань, пошкоджень для подальшої компенсації з боку держави. Я не кажу, що це буде дуже швидко, але ми докладемо максимум зусиль, щоб кожний суб’єкт господарювання, який поніс втрати під час війни, отримав необхідну компенсацію.

— Якими є правила гри для фармбізнесу з російським капіталом в умовах війни?

— По-перше, Міністерство заборонило на території України застосування ліків російського та білоруського походження шляхом припинення дії реєстраційних посвідчень.

Фармкомпаній з російським капіталом в Україні 2, і вони надали певні гарантійні зобов’язання щодо роботи в українському правовому полі. У разі порушення компаніями своїх зобов’язань щодо них буде вжито заходів відповідно до чинного законодавства України. Але основна наша ціль — постійне і безперебійне забезпечення українців необхідними лікарськими засобами.

— Зараз найбільш популярне питання — коли ми нарешті переможемо і війна закінчиться. Проте ніхто не має відповіді на нього. Тому чого, на Ваш погляд, чекати фармринку найближчим часом, які кроки зробити, щоб максимально допомогти державі і пацієнтам?

— Війна закінчиться тоді, коли ми переможемо! А що стосується ринку, то тут треба бути реалістами: відбудеться падіння ринку, як і української економіки в цілому. До цього треба бути готовими.

У першу чергу завдяки вітчизняним фармвиробникам під час воєнного стану українці мають доступ до найбільш життєво необхідних лікарських засобів. В умовах падіння економіки ми хочемо переорієнтуватися на внутрішнього виробника, тому що це робочі місця, сплата податків, що дозволяє працювати нашій економіці.

Наразі фармацевтична галузь України — одна з небагатьох, яка продовжує працювати в нинішніх умовах — і на благо пацієнтів, і на благо української економіки.

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»,
фото facebook.com/viktor.liashko,
facebook.com/komarida27