Публічні закупівлі лікарських засобів: найкращі європейські практики

Публічні закупівлі, тобто закупівлі, які здійснюються державними органами виконавчої влади та їх підвідомчими установами з метою придбання необхідних товарів та послуг з оптимальним співвідношенням ціни та якості для забезпечення потреб держави. У Фармацевтичній стратегії для Європи (Pharmaceutical Strategy for Europe), прийнятій Європейською Комісією 20 листопада 2020 р., публічні закупівлі (public procurement) розглядаються як одна зі сфер, у якій можна вжити заходів з метою підвищення доступності лікарських засобів для пацієнтів та сприяння конкуренції. На фоні цього та у зв’язку з майбутніми змінами в законодавчому полі у сфері лікарських засобів в ЄС Європейське виконавче агентство з питань охорони здоров’я та цифрових технологій (European Health and Digital Executive Agency — HaDEA) замовило в Австрійського національного інституту досліджень та планування в системі охорони здоров’я (Die Gesundheit Österreich GmbH) аналіз найкращих практик у сфері публічних закупівель лікарських засобів. У ході його підготовки вивчено досвід публічних закупівель лікарських засобів у 32 країнах* європейського регіону. Пропонуємо ознайомитися із ключовими тезами та висновками згаданого дослідження. У цій публікації ми сконцентруємося на основних узагальненнях, а також приділимо увагу п’ятірці найбільших фармацевтичних ринків.

Організаційні форми публічних закупівель

Організація процесу публічних закупівель може різнитися залежно від препаратів, які закуповуються, та сектору охорони здоров’я (стаціонарний або амбулаторний). Більшість досліджуваних країн використовують кілька варіантів. Основними організаційними формами публічних закупівель є централізовані закупівлі на національному або регіональному рівнях, групові закупівлі (добровільні спільні закупівлі) та закупівлі на базі закладів (здійснюються окремими закладами охорони здоров’я) (табл. 1).

Таблиця 1. Організаційні форми публічних закупівель лікарських засобів
Національні Національні централізовані закупівлі: ліки закуповуються національною закупівельною організацією для всієї країни. Часто використовується для вакцин і лікарських засобів у рамках національних програм
Регіональні централізовані: ліки закуповуються державним закупівельним органом для регіону або для групи користувачів
Групові: добровільна співпраця замовників у спільній закупівлі ліків (співпраця лікарень). Зазвичай це визначений перелік лікарських засобів (вибираються в кожному конкретному випадку)
Публічні закупівлі на базі закладу: закупівлі, що здійснюються на рівні окремого закладу охорони здоров’я
Міждержавні Міждержавне співробітництво: добровільна співпраця країн з метою проведення спільних закупівель. Зазвичай це певні препарати (наприклад дороговартісні, непатентовані)
Міжнародні об’єднані закупівлі: ліки закуповуються одним державним закупівельним органом для кількох країн

Серед досліджуваних країн найпоширенішою організаційною формою є публічні закупівлі на базі закладів, а також національні централізовані закупівлі (зазвичай застосовуються до певного переліку лікарських засобів, наприклад вакцин або препаратів, включених до національних програм). Деякі з держав, що ввійшли до аналізу, також спів­працюють з іншими з метою закупівлі ліків. Наприклад, країни Балтії спільно закуповують вакцини.

У деяких державах діють системи, подібні до тендерів, для непатентованих препаратів в амбулаторному секторі, де державні платники оголошують тендер на міжнародну непатентовану назву і виграшній пропозиції призначається преференційний статус відшкодування протягом певного періоду часу.

Процедури публічних закупівель

У Директиві 2014/24/ЕС про державні закупівлі визначено наступні види процедур закупівлі:

  • відкрита процедура. Будь-який зацікавлений суб’єкт господарювання може подати тендерну пропозицію у відповідь на запрошення до участі в конкурентній процедурі. Одноетапний метод закупівлі;
  • процедура з обмеженою участю. Це двоетапний метод закупівлі. Будь-який зацікавлений потенційний постачальник може подати заявку на участь у першому етапі, але лише постачальники, які відповідають критеріям попередньої кваліфікації, встановленим замовником, можуть подавати тендерні пропозиції на другому етапі;
  • конкурентна процедура з переговорами. Також двоетапний метод закупівель, який передбачає попередній відбір замовником відповідних потенційних постачальників та переговори щодо поданих пропозицій;
  • конкурентний діалог. Двоетапний метод закупівлі. Участь у діалозі можуть брати лише ті суб’єкти господарювання, які були запрошені публічним замовником за результатами оцінювання наданої інформації. Конкурентний діалог залишає більше простору порівняно з конкурентною процедурою, коли замовник використовує заздалегідь визначені критерії для оцінки пропозицій;
  • переговорна процедура без попереднього опублікування. Це варіант переговорної процедури для виняткових випадків, коли відомо, що лише конкретний постачальник може виконати замовлення. У публічних закупівлях лікарських засобів це може стосуватися запатентованих ліків без терапевтичних альтернатив, якщо є тільки один постачальник, або для вирішення потреб, що виникають у надзвичайних ситуаціях, наприклад, під час пандемії;
  • інноваційне партнерство. Цей метод закупівлі призначений для ситуацій, коли потрібні інноваційні рішення, оскільки потреби замовника не можуть бути задоволені наявними продуктами, послугами чи роботами. Інноваційне партнерство включає вибір одного або кількох партнерів на основі запропонованих ними проєктів досліджень і розробок.

У більшості досліджуваних країн найчастіше застосовуються відкриті процедури (рис. 1). Рідше — двоетапні та переговорні.

Рис. 1. Ключові процедури публічних закупівель лікарських засобів у досліджуваних країнах, період дослідження — 2008–2021 рр.

Близько чверті процедур публічних закупівель препаратів проводяться шляхом укладання рамкових угод, що визначають умови регулярних закупівель на певний період часу.

Критерії визначення переможця

У більшості випадків контракт укладається на основі найнижчої цінової пропозиції як єдиного критерію визначення переможця. Директива 2014/24/ЕС про державні закупівлі запроваджує концепцію «найбільш економічно вигідного тендера» (Most Economically Advantageous Tender — MEAT), що дозволяє враховувати комбінацію критеріїв, а не лише ціну. Цей підхід усе частіше використовується в досліджуваних країнах, однак наразі він усе ще стосується меншості процедур публічних закупівель лікарських засобів. Для більшої частини з них ціновий фактор є вирішальним (рис. 2).

Рис. 2. Критерії вибору переможця в публічних закупівлях препаратів у досліджуваних країнах, період дослідження — 2008–2021 рр.

У більшості держав, що включені до аналізу, контракти зазвичай укладаються з одним переможцем.

Стейкхолдери процесу закупівель

Як уже було зазначено, найпоширенішими організаційними формами є централізовані закупівлі та закупівлі на базі закладів (лікарень). Централізовані закупівлі на національному рівні проводить національна централізована закупівельна організація (ЦЗО) або будь-який інший центральний орган чи установа, що діє як ЦЗО, наприклад міністерство охорони здоров’я, й виконує всі або більшу частину закупівель для госпітального сектору. Більшість досліджуваних країн мають спеціальний закупівельний орган (як окрему організацію або підпорядковану міністерству охорони здоров’я). Його повноваження можуть варіювати: включати функції ЦЗО, відповідальної за проведення всіх або майже всіх госпітальних закупівель, підтримку закупівель на базі закладів або ж поширюватися на обмежений перелік препаратів.

Найкращі практики публічних закупівель лікарських засобів, які застосовуються різними країнами, включають зокрема міждержавну співпрацю, електронні закупівлі, комунікацію з постачальниками та користувачами – прескрайберами та клінічними фармацевтами.

Особливою формою є централізовані закупівлі на регіональному рівні. Це закупівлі, які проводяться централізованим закупівельним органом спільно для кількох замовників у регіоні.

У деяких країнах провідною організаційною формою пуб­лічних закупівель є закупівлі на базі закладів. Іноді лікарні об’єднуються для проведення спільних закупівель або звертаються до некомерційних організацій чи приватних компаній, які надають відповідні послуги.

Розглянемо основні маршрути публічних закупівель лікарських засобів для стаціонарного сектору на європейських фармринках (табл. 2–3).

Таблиця 2. Основні форми організації публічних закупівель лікарських засобів у Франції, Німеччині, Італії, Іспанії й Великобританії
Країна Основні маршрути закупівлі лікарських засобів у стаціонарному сегменті Додаткові маршрути
Франція Централізовані закупівлі на національному (або регіональному) рівнях Централізовані закупівлі через національні і регіональні ЦЗО. Використання їх послуг є добровільним. Таким чином, лікарня може самостійно закуповувати деякі ліки
Німеччина Закупівлі на базі закладу Деякі лікарні залучають приватні компанії або формують групові закупівельні організації
Італія Централізовані закупівлі на регіональному рівні Закупівлі на базі закладу (через національний закупівельний орган)
Іспанія Централізовані закупівлі на регіональному рівні Закупівлі на базі закладів, централізовані закупівлі — для деяких видів лікарських засобів
Великобританія Централізовані закупівлі на регіональному рівні Лікарні можуть закуповувати продукцію індивідуально для задоволення конкретних потреб або короткострокового попиту
Таблиця 3. Список закупівельних органів, залучених до публічних закупівель лікарських засобів на національному рівні у Франції, Німеччині, Італії, Іспанії, Великобританії
Країна Залучені до закупівельного процесу органи ЦЗО Залученість до публічних закупівель препаратів
Франція Мережа закупівельників у галузі охорони здоров’я (Réseau des Acheteurs Hospitaliers) Так Регіональна ЦЗО для регіону Іль-де-Франс, але призначена Генеральним директоратом охорони здоров’я національним закупівельником для госпітальних закупівель
Спілка лікарень у сфері закупівель (Union des Hôpitaux pour les Achats) Так Регіональна ЦЗО у регіоні Ліон, але призначена Генеральним директоратом охорони здоров’я національним закупівельником для госпітальних закупівель
Німеччина Інститут Пауля Ерліха, Федеральне міністерство охорони здоров’я (Bundesministerium für Gesundheit) Так Закупівлі вакцин
Федеральний інститут лікарських засобів і медичних виробів (Bundesinstitut für Arzneimittel und Medizinprodukte) Ні Оперативно бере участь у закупівлі терапевтичних засобів, координує оцінку потреб
Центр пандемічних вакцин і терапевтичних засобів (Zentrums für Pandemie-Impfstoffe und Therapeutika) Ні Оперативно бере участь у закупівлі вакцин та терапевтичних засобів
Федеральне управління обладнання, інформації, технологій та внутрішньої підтримки Бундесверу (Bundesamt für Ausrüstung, Informationstechnik und Nutzung der Bundeswehr — BAAINBw) Так Одна із чотирьох федеральних ЦЗО, задіяна в укладанні рамкових угод щодо лікарських засобів та медичних виробів
Лікарняні фонди Ні Задіяні в тендерній системі ціноутворення
Італія Consip Так Національний закупівельний орган для проведення державних закупівель, включаючи сферу охорони здоров’я
Іспанія Національний інститут управління охороною здоров’я при МОЗ (Instituto Nacional de Gestión Sanitaria, Ministerio de Sanidad) Так Національна ЦЗО, що займається визначеним переліком лікарських засобів
Великобританія Комерційний підрозділ лікарських засобів Національної служби здоров’я Англії (NHS England Commercial Medicines Unit) Так Відповідає за закупівлю та постачання медикаментів для державних лікарень Англії
Національні служби закупівель і логістики Шотландії (NHS National Services Scotland National Procurement and Logistics) Так Національна служба закупівель, що закуповує дороговартісні препарати, які застосовуються в умовах лікарні та службами охорони здоров’я в Шотландії
Служба закупівель та логістики
(Procurement and Logistics Service)
Так Надає послуги із закупівлі та логістики всім державним організаціям охорони здоров’я та соціальної допомоги в Північній Ірландії, включаючи закупівлю препаратів
Партнерство спільного обслуговування Національної служби охорони здоров’я Уельсу (NHS Wales Shared Services Partnership) Так Послуги включають закупівлю та логістику лікарських засобів в Уельсі

Наприклад, у Франції головною формою є централізовані закупівлі. Вони можуть здійснюватися через національні ЦЗО (такі як Мережа закупівельників у галузі охорони здоров’я або Спілка лікарень у сфері закупівель) і регіональні. Однак використання їх послуг є добровільним. Перевагою ЦЗО є оптимізація шляхом об’єднання закупівельного потенціалу різних закладів та створення спільних закупівельних процедур, що дозволяє знизити вартість товарів та послуг.

У Німеччині провідною організаційною формою є закупівлі на базі закладів. Деякі лікарні залучають приватні компанії або формують групові закупівельні організації. Регіональні ЦЗО включають регіональні або муніципальні органи охорони здоров’я, а також некомерційні асоціації, організовані на регіональному рівні, та регіональні організації медичного страхування.

В Італії національний закупівельний орган Consip проводить закупівлі для лікарень, використовуючи динамічні системи закупівель.

В Іспанії централізовану систему закупівель очолює Національний інститут управління охороною здоров’я при МОЗ.

Відповідальність за закупівлі у Великобританії розділена між кількома організаціями, які діють в Англії, Шотландії, Північній Ірландії, Уельсі.

Найкращі практики

У дослідженні виділено ряд найкращих практик публічних закупівель лікарських засобів, які застосовуються різними країнами. Вони можуть сприяти вирішенню декількох політичних цілей, зокрема підвищенню доступності препаратів (забезпечення нижчих цін), надійності поставок, стимулюванню конкуренції, захисту навколишнього середовища, готовності реагувати на кризові ситуації. Зокрема, серед них:

  • співпраця між країнами з наміром спільно закуповувати лікарські засоби, а також обмін знаннями та досвідом;
  • електронні закупівлі — застосовуються в багатьох країнах. Цей підхід допомагає полегшити та прискорити процеси, спростити впровадження певних методів публічних закупівель, таких як рамкові угоди та динамічні системи закупівель (підвид рамкових угод);
  • застосування додаткових політик у сфері ціноутворення та реімбурсації, таких як, наприклад, оцінка медичних технологій. Також важливим є врахування поточної позиції продукту в його життєвому циклі: відкриті торги доцільно застосовувати до групи товарів з високим рівнем конкуренції, переговорні процедури — до нещодавно виведених на ринок оригінальних препаратів;
  • діалог з постачальниками — одна з ключових практик для підготовки специфічних процедур, може набувати різних форм;
  • колаборація закупівельників та обмін інформацією неформально та формально через спільні тендери. Це може бути співпраця як суто всередині країни, так і міждержавне співробітництво;
  • комунікація з користувачами, зокрема прескрайберами та клінічними фармацевтами, забезпечує краще розуміння характеристик ліків, які закуповуються.
Катерина Дмитрик
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті