Держлікслужба пропонує повернути обмеження щодо змісту вивісок та назв аптек. Чим спричинена ініціатива?

Проєктом пропонується доповнити п. 161 Ліцензійних умов новими положеннями, якими передбачено, що на вивісці та зовнішніх рекламних конструкціях аптеки дозволяється, крім використання позначення виду аптечного закладу, розміщувати найменування ліцензіата, найменування закладу та/або знака для товарів і послуг (логотипа), який належить ліцензіату на законних підставах.

Однак це буде дозволено лише за умови, що найменування ліцензіата, найменування аптечного закладу та/або знак для товарів та послуг (логотип) не містять:

• вказівки щодо рівня або іншої ознаки цін, яка може вплинути на наміри споживача щодо придбання товарів у такому закладі;
• інформації, що може вводити споживача в оману, про орієнтованість аптечного закладу на обслуговування певних соціальних груп населення;
• порівнянь з іншими аптечними закладами.

Раніше Ліцензійні умови вже містили такі положення, але в 2021 р. були виключені через рішення суду.

Як зазначається в супровідних документах до проєкту, в 2019 р. фізична особа — підприємець звернулася до суду з метою оскарження Ліцензійних умов в частині абзаців 2–5 п. 161 (щодо умов розміщення на вивісці та зовнішніх рекламних конструкціях аптечного закладу, зокрема, знака для товарів і послуг (логотипа), який належить ліцензіату).

В обґрунтуванні позовних вимог містилося посилання на те, що цим пунктом Ліцензійних умов встановлено вимоги до вивіски та зовнішніх рекламних конструкцій аптечного закладу, які, на думку позивача, суперечать положенням законів України, порушують принципи свободи підприємницької діяльності та непорушності прав інтелектуальної власності.

Позивач вважав, що цю постанову (в частині абзаців 2–5 п. 161) Урядом прийнято поза межами повноважень, з порушенням його прав та законних інтересів як особи, що за ліцензійним договором набула права на використання знака для товарів і послуг.

Рішенням суду першої інстанції, яке суд апеляційної інстанції залишив без змін, позов задоволено повністю. Ухвалюючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Уряд, приймаючи спірну постанову, не взяв до уваги положення Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а опирався на положення Урядового документа, який є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому не може за своєю правовою сутністю суперечити положенням вищезазначеного Закону.

Суди також зауважили, що в позивача виникло право використання знака для товарів і послуг, зокрема, шляхом нанесення його на вивіску та зовнішні рекламні конструкції аптечного закладу. На виконання рішення суду Уряд прийняв постанову від 22.09.2021 р. № 1002, якою, серед іншого, оскаржувані вимоги було виключено з Ліцензійних умов.

Водночас за результатами розгляду справи Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішення судів попередніх інстанцій було скасовано та ухвалено нове рішення від 1 червня 2022 р. у справі № 640/7870/19 — про відмову в задоволенні позову.

Під час прийняття рішення колегія суддів зазначила, що використання власності, у тому числі об’єктів прав інтелектуальної власності у сфері господарювання, до яких належать і торговельні марки (знаки для товарів і послуг), не може завдавати шкоди правам і свободам громадян.

Також використання власності не допускається на шкоду людині й суспільству, а позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, не можуть одержати правову охорону згідно із Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Закон забороняє передачу права власності на знак, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

Крім того, згідно з нормами цього Закону будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, визнається нечесною підприємницькою практикою й є забороненою. Зокрема, це стосується ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг перед конкурентами.

Верховний Суд врахував, що ліцензування як один із засобів державного регулювання господарської діяльності та один з основних методів регуляторного впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання має на меті, окрім іншого, захистити економічні й соціальні інтереси держави, суспільства та окремих споживачів.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що Уряд у спірних право­відносинах діяв відповідно до вимог закону та в межах наявних у нього повноважень у сфері ліцензування видів господарської діяльності, дотримувався принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства.

У зв’язку з прийняттям Постанови Верховного Суду України й було розроблено вищезгаданий проєкт постанови, прийняття якого дозволить захистити економічні й соціальні інте­реси суспільства та окремих споживачів, у тому числі від нечесної підприємницької практики та введення їх в оману під час продажу лікарських засобів.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!