Герої фармацевтичного фронту. Кожен з нас має наближати Перемогу на своєму місці

Конотоп опинився на лінії фронту в перший день вій­ни. 25 лютого російські війська взяли місто в облогу й оточили блокпостами. Місцеві мешканці, які працювали в місті, а жили за його межами, щодня ризикували, коли йшли на роботу чи поверталися додому.

Віталіна Батечко, студентка 3-го курсу Національного фармацевтичного університету, вже рік працює в конотопській «Аптеці оптових цін» Аптечної мережі 9-1-1. Її воєнні будні почалися 24 лютого, але тоді аптеку через обстріли довелося зачинити через кілька годин.

Повернулася асистент фармацевта до роботи 8 березня. Транспорт не ходив, а дівчина жила разом зі своєю маленькою донечкою і з батьками в селі на Сумщині. Щоранку молода мама залишала крихітку на бабусю і долала 15 км в один бік. Іноді ловила авто, колись підвозили знайомі, але бувало, що й пішки доводилося ходити. Блокпости й обстріли стали буденністю.

В аптеці все змінилося. Якщо раніше люди приходили за ліками та порадами, то зараз стояли десятки наляканих і знервованих відвідувачів. А обслуговували їх не менш налякані й знервовані фармацевти.

«У нас усі фахівці залишилися працювати, однак навантаження все ж було дуже великим. Відвідувачі скуповували ліки про запас. Ніхто не знав, чого чекати завтра. Коли якихось препаратів не було, підбирали заміну. Або зв’язувалися з колегами з інших аптек нашої мережі, а їх в нашому невеличкому містечку було 7 і всі вони працювали, хоч і не пов­ний день. Так вдавалося вирішити проблему. Ми жодного разу не відмовили нікому — завжди знаходили вихід, щоб пацієнт отримав необхідне».

Шалені черги людей, які намагалися придбати ліки не тільки собі, а й родичам, що знаходилися в окупації в селах Сумщини, молодий фармацевт ніколи раніше не бачила в аптеці в мирний час. Але зараз все було інакше. Не тільки Конотоп, вся Україна живе за законами воєнного часу.

Віталіна також активно підтримує наші Збройні сили України (ЗСУ) — перераховує кошти на потреби армії. Дівчина вбачає в цьому свій громадянський обов’язок. Так само, як і в своїй роботі.

«Ми маємо наближати Перемогу, кожен на своєму місці. Моє місце — за першим столом. І я тут роблю все, що можу, аби полегшити українцям життя і зберегти здоров’я».

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!