Вітаміни при застуді: чи є сенс приймати?

Уперше слово «вітамін» (лат. vita — життя і амін — речовина, що містить аміногрупу (-Nh3)) використав польський хімік Казимир Функ. Вчений у 1912 р. виявив, що нестача певної азотистої речовини, яку він і назвав вітаміном, провокує у птахів розвиток хвороби, яка може викликати серцеву недостатність і втрату чутливості в ногах і стопах (Semba R.D., 2012). Це революційне відкриття сколихнуло світ, адже науковці отримали підтвердження, що хвороби можуть бути спричинені недостатністю поживних речовин, а для лікування достатньо збільшити прийом дефіцитних сполук та уникати одноманітної дієти, що може цей дефіцит зумовити. Подальші дослідження та відкриття дали можливість людству дізнатися не лише про решту вітамінів, а й про інші хвороби, до яких призводить їх нестача, вивчити їх пато­генез та вплив на людський організм.

Як працює імунітет та як його зміцнити?

Імунна система людини сформувалася в процесі еволюції для забезпечення захисту організму від патогенів і відіграє важливу роль у підтриманні генетичної сталості його внутрішнього середовища. Тобто коли йдеться про імунітет або імунну реакцію людини, мається на увазі сукупність процесів, які виникають у відповідь на появу чужорідних біологічних молекул.

На жаль, інколи імунна активність, зумовлена випаданням одного або декількох компонентів імунного апарату або тісно взаємодіючих з ним неспецифічних факторів (як-от переохолодження, віруси), знижується, і людині доводиться зустрічатися віч-на-віч з інфекцією. Саме таке часто трапляється в розпал епідсезону застуд, коли вірусна атака пробиває ослаблений імунний захист організму і зумовлює розвиток захворювання. У такий період підтримка імунітету є ключовим завданням.

Базуючись на низці наукових досліджень та спостережень, вчені дійшли висновку, що, споживаючи достатню кількість потрібних вітамінів і мінералів, можна підтримувати стан здоров’я, сприяти покращенню резистентності організму та впливати на імунну функцію, зокрема і в період застуд. Практично всі вітаміни благотворно впливають на імунну систему, але провідна роль віддається вітамінам А, С, D та Е (ods.od.nih.gov).

Вітамін А

Вітамін А (ретинол) відіграє важливу роль у функціонуванні органу зору та росту. Він необхідний для формування та підтримки епітеліальної тканини та диференціювання, дозрівання та функціонування макрофагів та інших клітин вродженої імунної системи.

Вплив ретинолу на адаптивний імунітет менш ясний, але він бере участь у дозріванні CD4⁺ Т-клітин, функції В-клітин і регуляції запальних цитокінів.

Дефіцит вітаміну А пов’язують із підвищенням сприйнятливості до інфекцій, зміною імунної відповіді та порушенням бар’єрної здатності епітеліальної тканини (зокрема може знизити стійкість слизової оболонки шлунково-кишкового тракту до патогенів (Thornton K.A. et al., 2014)), підвищенням частоти рецидивів інфекцій дихальних шляхів (Abdelkader A. et al., 2022).

Як виявлено у дослідженнях, додатковий прийом вітаміну А   знижує ризик розвитку вірусних захворювань, зокрема кору у дітей (Huiming Y. et al., 2005), та знижує летальність внаслідок розвитку інфекційних діарей (Thornton K.A. et al., 2014).

Вітамін С

Вітамін С (аскорбінова кислота) став популярним у 1970-х роках, коли лауреат Нобелівської премії Лайнус Полінг на основі попередніх плацебо-контрольованих досліджень припустив, що цей вітамін може запобігати розвитку та зменшувати вираженість симптомів застуди (Hemilä H. et al., 2013). З того часу проведено низку досліджень та виявлено широкий діапазон терапевтичних властивостей аскорбінової кислоти: участь в окисно-відновних реакціях, регуляції вуглеводного обміну, обміну амінокислот, метаболізмі тироксину, біосинтезі катехоламінів, стероїдних гормонів, інсуліну, гемоглобіну, колагену, проколагену, регенерації сполучної та кісткової тканини, поліпшенні проникності капілярів, сприянні абсорбції заліза в кишечнику та підвищенню неспецифічної резистентності організму, адже він діє як важливий антиоксидант для клітин імунної системи.

У дослідженнях зафіксовано, що вітамін С може застосовуватися як в якості профілактики в дозі 100–200 мг/добу, так і в терапевтичних цілях у більш високих дозах для компенсації підвищеної метаболічної потреби (Carr A.C. et al., 2017), а люди з дефіцитом цього вітаміну мають значно вищий ризик розвитку респіраторних інфекцій порівняно з людьми, в яких він перебуває в межах норми (Moore A. et al., 2023).

Виявлено, що в комбінації з пробіотиками прийом пероральних форм аскорбінової кислоти сприяє зниженню частоти розвитку інфекцій дихальних шляхів у дітей дошкільного віку на 33% (Garaiova I. et al., 2015), а регулярне застосування вітаміну С у рекомендованих дозах забезпечує зменшення вираженості симптомів застуди: на 8% у дорослих і на 14% у дітей (Bucher A. et al., 2016). Прийом високих доз вітаміну С (>200 мг щодня) зменшує тяжкість та тривалість застуди (Carr A.C. et al., 2017). Фізично активні люди, які регулярно приймають аскорбінову кислоту, мають вдвічі меншу ймовірність застудитися, ніж ті, хто не займається спортом (Hemilä H., 2017).

Вітамін D

Для більшості людей «сонячний» вітамін D асоціюється з міцністю кісток та якістю формування скелету (кальцієвий гомеостаз). Однак метаболічно активний вітамін D також чинить широкий спектр позаскелетних впливів на клітинну фізіологію та імунну систему. Уже доведено, що від нього залежить загальне самопочуття, настрій, працездатність, він бере участь у багатьох клітинних процесах, зокрема в регуляції імунних клітин (може модулювати як вроджену, так і адаптивну імунну відповідь (Wei R. et al., 2015)).

Дефіцит вітаміну D може супроводжуватися зниженою опірністю до інфекцій і призводити до маніфестації ауто­імунних захворювань у генетично сприйнятливих до цього осіб. Зокрема, недостатність цього вітаміну підвищує сприйнятливість організму до інфекцій (Aranow C., 2011), при тому, чим нижчий його рівень, тим вищий ризик розвитку респіраторних хвороб (Bergman P. et al., 2013), а також позалікарняної пневмонії (Zhou Y.F. et al., 2019) та вірусних захворювань (Balla M. et al., 2020).

Прийом додаткових доз вітаміну D допомагає знизити ризик розвитку застуд і грипу у дітей і дорослих на 3%, скоротити тривалість симптомів на 6% (Charan J. et al., 2012; Jolliffe D.A. et al., 2020).) та знизити вірогідність розвитку ускладнень від них (Brenner H. et al., 2020).

Вітамін Е

Вітамін Е (токоферол) — жиророзчинний вітамін з антиоксидантною дією, який відіграє важливу роль в імунній функції організму, допомагаючи підтримувати цілісність клітинної мембрани та епітеліальних бар’єрів, а також стимулюючи вироблення антитіл, проліферацію лімфоцитів і активність природних клітин-кілерів.

Як відмічено у дослідженнях, додатковий прийом вітаміну Е сприяє зниженню захворюваності на застуду на 28% (Hemilä H. et al., 2006) та покращує стійкість до інфекцій (Lee G.Y. et al., 2018).

Про це варто пам’ятати!

Попри доведену користь від додаткового застосування вітамінів у сезон застуд, не варто забувати й про побічні ефекти, які вони можуть викликати при безконтрольному прийомі.

На передозування вітаміном А може вказувати сильний головний біль, розмитість зору, нудота, запаморочення, сухість шкіри, біль у м’язах і проблеми з координацією, у тяжких випадках — підвищена сонливість, втома, депресія. Одночасно з вітаміном А не рекомендується приймати препарати для схуднення, оскільки вони зменшують його всмоктування.

Передозування вітаміну С може призвести до розвитку діареї, нудоти, спазму, підвищення рівня глюкози у плазмі крові у людей із цукровим діабетом або ж через перевантаження організму залізом — пошкодити тканини організму. Слід пам’ятати, що вітамін С може знижувати ефективність променевої терапії й хіміотерапії та збільшувати всмоктування левотироксину при одночасному прийомі.

Нудота, блювання, м’язова слабкість, сплутаність свідомості, біль, втрата апетиту, зневоднення, надмірне сечовипускання та спрага — прояви надмірного прийому вітаміну D. У крайньому разі він навіть може зумовити розвиток ниркової недостатності, кальцифікації м’яких тканин (зокрема коронарних судин та серцевих клапанів), серцевих аритмій та навіть смерть. Одночасний прийом статинів та стероїдів знижує рівень вітаміну D в організмі, а застосування з тіа­зидними діуретиками може призвести до гіпер­кальціємії.

Вітамін Е здатний посилити дію антикоагулянтів та анти­агрегантів, але його надмірний прийом може підвищити ризик розвитку кровотечі та геморагічного інсульту.

Як бачимо, попри доведену користь, прийом вітамінів може провокувати й розвиток небажаних наслідків для організму. Тому перед тим, як ухвалювати рішення щодо їх прийому для підтримки імунітету, обов’язково слід проконсультуватися з лікарем, який зможе визначити доцільність додаткового вживання поживних речовин та надасть рекомендації щодо дозування та тривалості прийому (ods.od.nih.gov).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!