Боротьба з онкопатологією в Європі: різниця у доступі до діагностики та лікування

Онкологія є одним з найбільш динамічних напрямків у сфері досліджень і розробок (Research & Development — R&D), що активно розвивається протягом останнього десятиліття. Краще розуміння причин, чому розвивається онкопатологія і як прогресує ця група захворювань, сприяло розробці інноваційних методів профілактики, діагностики та лікування онкозахворювань. На жаль, кількість нових випадків захворювання на онкопатологію і рівень смертності залишаються високими в ЄС. У 2022 р. виявлено 2,7 млн нових випадків і зафіксовано 1,3 млн випадків смерті від онкопатології. Очікується, що протягом наступних двох десятиліть демографічні зміни та старіння населення зумовлюватимуть збільшення кількості нових випадків. Також, за даними Європейської комісії, до 2035 р. смертність від онкопатології може перевищити таку від серцево-судинних захворювань, що зробить онкопатологію основною причиною смерті в ЄС. Тому політична воля і рішучі дії необхідні у цій сфері. На політичному рівні ЄС у 2021 р. було представлено Європейський план боротьби з онкопатологією (Europe’s Beating Cancer Plan — EBCP), а також Місію боротьби проти онкопатології в рамках програми Horizon Europe на 2021–2027 рр.

У зазначеному звіті висвітлено ряд імовірних причин нерівності доступу до профілактики, діагностики та лікування онкологічних захворювань на рівні країн ЄС.

Рівень витрат

Одним із основних чинників може бути різний рівень витрат на лікування онкопатології на душу населення. Цей показник варіює в межах 50–100 євро на 1 особу в Болгарії, Хорватії, Естонії, Латвії, Польщі, Румунії та Естонії до 250–300 євро в Австрії, країнах Бенілюксу, Франції та Німеччині (з урахуванням паритету купівельної спроможності). Слід зазначити, що всі досліджувані країни витрачають на лікування пацієнтів з онкологічними захворюваннями приблизно однакову частку бюджету на охорону здоров’я. Значні відмінності виявляються в абсолютних показниках. Тож для зростання рівня витрат на лікування онкопатології на душу населення необхідно підвищити загальний рівень витрат на охорону здоров’я.

Країни з вищим рівнем витрат на душу населення, як правило, мають тенденцію до вищих показників виживання (5-річна виживаність). Однак зв’язок між витратами та виживаністю може бути нелінійним. Це означає, що кожен додатковий євро, витрачений на лікування онкопатології, сприяє підвищенню показників виживаності, але чим більше коштів витрачається, тим складніше отримати додаткове поліпшення рівня виживаності.

Профілактика та раннє виявлення

Проблематику доступу до профілактики та раннього виявлення розглянемо на деяких прикладах.

Вірус папіломи людини (ВПЛ) є поширеною вірусною інфекцією статевих шляхів, що може зумовлювати розвиток декількох типів онкопатології, включаючи рак шийки матки. Вакцинація проти ВПЛ вважається ефективним і економічно вигідним способом профілактики раку шийки матки та інших видів онкопатології, пов’язаних з ВПЛ. У рамках EBCP запропоновано активізувати заходи з вакцинації проти ВПЛ в країнах — членах ЄС. Бажаним показником є вакцинація 90% цільової популяції дівчат до 2030 р., а також розширення заходів вакцинації серед хлопчиків. Наразі лише Португалія досягла цільового показника у 90%, а Іспанія та Швеція наближаються до нього. У 5 країнах ЄС цей показник нижчий за 50%. А у Болгарії — нижче 10%, хоча вакцинація проти ВПЛ рекомендована і повністю відшкодовується в краї­ні. Станом на червень 2023 р. в усіх країнах ЄС вакцинація дівчат проти ВПЛ включена до національних програм вакцинації з повним державним фінансуванням. Останніми роками майже всі країни ЄС впровадили гендерно нейтральну програму вакцинації, яка повністю відшкодовується, на кінець 2023 р. лише 2 країни — Болгарія та Естонія — включають тільки дівчат. Серед можливих причин низьких показників вакцинації проти ВПЛ — висока вартість вакцин, відсутність національного плану боротьби з онкопатологією, обмежений доступ до медичних послуг, а також недостатня координація. Більшість програм вакцинації проти ВПЛ проводяться через організовані програми вакцинації на базі школи або в медичних закладах. Шкільні програми вакцинації проти ВПЛ, як правило, забезпечують більше охоплення вакцинацією. На індивідуальному рівні певний вплив можуть мати такі фактори, як недостатня обізнаність про вакцинацію проти ВПЛ та ризики онкопатології, сумніви щодо безпеки вакцини та загальна недовіра.

У рамках EBCP Європейська комісія визнала значні відмінності між країнами в рівнях скринінгу на рак молочної залози (6–90%) і рак шийки матки (25–80%). Цільовим показником є досягнення охоплення до 2025 р. 90% населення ЄС, яке має право на скринінг раку молочної залози, шийки матки та коло­ректального раку. Це фактично вимагає запровадження загально­національних організованих скринінгових програм для відповідних вікових груп. Більшість країн — членів ЄС запровадили національні програми скринінгу колоректального раку. У Данії зафіксовано найвищий рівень скринінгу: 76% цільової групи повідомили про скринінг протягом останніх 3 років. Кіпр, Болгарія та Румунія мали рівень скринінгу 4–5%. Середній показник по ЄС становив 40%. Основним джерелом відмінностей між країнами в показниках є наявність організованої програми скринінгу. У країнах з організованою програмою скринінгу колоректального раку ймовірність участі в програмі залежить від таких факторів, як метод запрошення, спосіб і місце проведення тестування.

Стосовно тестування біомаркерів, доступність до тестування із застосуванням сучасного методу секвенування (NGS) є низькою у ЄС; а пацієнти в країнах Східної Європи мають найнижчий доступ до такої технології. Доступність до NGS найвища у країнах Західної Європи та Скандинавії. Понад 90% тестів фінансується державою в Скандинавських країнах, Німеччині та на Кіпрі через системи відшкодування.

Доступ до інноваційних ліків

У 2014–2020 рр. склад рекомендованого лікування суттєво змінився із запровадженням імунотерапії та розширенням застосування таргетної терапії. Однак у більшості досліджуваних країн таргетну терапію отримує невелика частка пацієнтів. Рівень застосування імунотерапії також нижчий за конт­рольний показник Європейського товариства медичної онкології (European Society for Medical Oncology — ESMO). Пацієнти, які живуть у несприятливих соціально-економічних умовах, мають нижчу ймовірність отримати будь-який тип лікування онко­патології.

Також пацієнти можуть довгий час залишатися без лікування через затримку в часі від діагностики до отримання лікування з різних причин. Зокрема, дані з країн ЄС свідчать про те, що близько 40% хворих на рак легені чекають більше місяця з моменту появи симптомів, перш ніж звертатися до лікаря. Це може бути пов’язано з уявленням про те, що симптоми можуть бути несерйозними, відсутністю знань про ознаки раку легені і переконанням, що ця хвороба уражує лише людей, які курять. Пацієнти можуть самі відмовлятися від лікування. Відмова від лікування може бути зумовлена стигмою, страхом перед побічними ефектами лікування, загальним емоційним стресом або низькою довірою до медичних працівників.

Підтримка тих, хто пережив онкопатологію

Люди, які перенесли онкопатологію, можуть стикатися з різними фізичними, психологічними та професійними наслідками через свою хворобу, а також проблемами з доступом до певних фінансових продуктів (таких як іпотека, позики, страхування життя чи подорожей) навіть через багато років після ремісії.

Лише 8 держав — членів ЄС (Франція, Бельгія, Кіпр, Італія, Нідерланди, Португалія, Румунія та Іспанія) гарантують пацієнтам, що пережили онкопатологію, «право на забуття» (right to be forgotten). Ця концепція передбачає, що люди, які перенесли онкопатологію, через певну кількість років після завершення лікування не повинні повідомляти про свою хворобу.

Висновки

Автори дослідження виокремили наступні основні причини нерівності між країнами в лікуванні онкологічних захворювань:

• національні уряди мають різні політичні пріоритети. Визначення політичних пріоритетів має важливе значення для підвищення обізнаності про хворобу, збільшення бюджетів охорони здоров’я та ухвалення політики та законодавства;
• країни мають різні можливості для збільшення державного фінансування на охорону здоров’я та лікування онкологічних захворювань;
• наявність допоміжної інфраструктури. Зокрема, ефективність вакцинації проти ВПЛ та програм скринінгу на колоректальний рак залежить від наявності інфраструктури, яка об’єднує різні частини системи охорони здоров’я (включаючи ІТ та управління персональними даними) з іншими частинами суспільства (наприклад школами). Для тестування біомаркерів також потрібні добре функціонуючі ІТ-системи та системи логістики;
• нестача кваліфікованого медичного персоналу;
• низький рівень медичної грамотності населення, страх перед діагностикою онкопатології та лікуванням;
• географічна відстань до університетських лікарень і комплексних онкологічних центрів.

Щоб усунути корінні причини нерівності, доцільно сформувати цілісні стратегії — в ідеалі інтегровані в національний план боротьби з онкопатологією — для покращення результатів лікування онко­логічних захворювань. Довгострокові рекомендації можуть включати поліпшення обізнаності громадськості про онкологічні захворювання і методи профілактики та необхідність скринінгу, забезпечення навчання та постійного підвищення кваліфікації медичного персоналу, впровадження інновацій у сфері раннього виявлення, діагностики та лікування онкопатології, моніторинг даних та постійне оновлення медичних послуг.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!