Олексій Павлович Вікторов (03.05.1945–28.04.2011)

28 квітня відійшов у вічність доктор медичних наук, професор, відомий в Украї­ні та за її межами вчений, організатор охорони здоров’я, щира та доброзичлива людина — Олексій Павлович Вікторов. Він зробив неоцінений внесок у розбудову в нашій державі клінічної фармакології як навчальної та наукової галузі медичних знань, а також був одним із засновників Державного фармакологічного центру МОЗ України та фундатором системи контролю за безпекою ліків при їх медичному застосуванні.

Народився Олексій Павлович напередодні Дня Перемоги (03.05.1945 р.) у Києві. Виховувала його мати — Марія Павлівна Вікторова, яка всю війну працювала начальником медичної служби окремого залізничного батальйону. У 1969 р. Олексій Павлович став випускником педіатричного факультету Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця, а після закінчення аспірантури (у 1972 р.) при кафедрі фармакології працював доцентом цієї кафедри.

У 1982 р. молодий науковець та викладач за завданням ректора фактично з нуля започаткував викладання курсу клінічної фармакології для студентів інституту. Новаторські та організаційні здібності Олексія Павловича стали підґрунтям його продуктивної роботи спочатку заступником, а потім деканом по роботі із зарубіжними студентами. У 1992 р. міністр охорони здоров’я України запросив талановитого керівника на посаду заступника начальника Головного управління навчальних закладів, кадрів і науки МОЗ України (відділ науки).

Запровадивши низку корисних для дослідників інновацій, Олексій Павлович долучився до створення Фармакологічного комітету МОЗ України, обійнявши посаду його заступника (1992–1995). У новоствореній науково-експертній організації досвідченому клінічному фармакологу було доручено очолити Центр побічної дії ліків (1999–2008). Завдяки знанням, досвіду, енергійності та послідовності Олексія Павловича Вікторова за невеликий проміжок часу в країні було створено сучасну систему фармаконагляду, яка отримала визнання ВООЗ. Професора знали й поважали колеги та учні з Росії, Узбекистану, Казахстану, Киргизстану, Білорусі, Арменії, Азербайджану, Грузії. Консультантом Управління післяреєстраційного нагляду ДП «Фармакологічний центр» МОЗ України він залишався з 2009 р. до останнього часу.

Із студентських років Олексій Павлович відчував себе, насамперед, вченим, дослідником. Це покликання він реалізовував, зокрема, працюючи завідуючим відділом клінічної фармакології з лабораторією функціональної діагностики Національного наукового центру «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» НАМН України, очоливши такий напрямок як вивчення небажаних побічних реакцій серцево-судинних та нестероїдних протизапальних лікарських засобів при їх медичному застосуванні в Україні (з 1995 р.).

Олексій Павлович Вікторов брав активну участь у науково-громадському житті медичної спільноти України як активний член цілого ряду вчених та спеціалізованих рад (зокрема, член проблемної комісії МОЗ та НАМН Украї­ни «Фармакологія», Центрального формулярного комітету МОЗ України), медичних асоціацій та товариств, редколегій ряду українських медичних журналів, був головним редактором журналу «Раціональна фармакотерапія», створеного за його участю.

Для багатьох майбутніх лікарів та вчених Олексій Павлович був дбайливим наставником та науковим керівником. Так, під його керівництвом виконано 6 кандидатських та 2 докторські дисертації. Він є автором понад 700 наукових праць, у тому числі більше 30 монографій, настанов, довідників, підручників для медичних та фармацевтичних ВНЗ, керівництв для лікарів, фармацевтів, студентів. За його участю отримано 5 патентів та 11 авторських свідоцтв.

За сумісництвом Олексій Павлович Вікторов працював професором кафедри клінічної фармакології та гомеопатії Київського медичного інституту Української асоціації народної медицини (1997–2004), професором кафедри фармакології та фармакотерапії медично-інженерного факультету Соломонового університету (1998–2005).

Колективу видавництва «МОРІОН» професор Олексій Павлович Вікторов запам’ятався відкритою, принциповою та доброзичливою людиною, професіоналом з великої літери. Він був дуже цікавим співрозмовником, делікатною та чуйною людиною. Професор щиро переймався проблемами розвитку покоління молодих вчених, переходу вітчизняної фармації на сучасні міжнародні стандарти роботи. Передчасна смерть Олексія Павловича — це тяжка втрата як для наукового співтовариства, так і для фармацевтів та клініцистів-практиків, для всіх, хто небайдужий до вітчизняної фармації та фармакології. Ні з чим не порівняти втрати, яку понесли рідні та близькі покійного — дружина, донька, син, онуки… Висловлюємо щире співчуття їм.

Дорогой Алексей Павлович!

Пришел наш черед написать о Вас уже не при Вашей жизни. Нелегкая это задача. Однако помнится, как Вы сказали, что слова нужно находить в любых случаях. Только очень горько, что придется обращаться к Вам в прошедшем времени.

Прежде всего, о Вас, как о человеке. Оптимизма Вам было не занимать. Всегда в хорошем настроении, даже если болела спина и суставы, трепали нервы служебные и неслужебные неурядицы. Именно Вы научили нас таким простым премудростям жизни, как быть в ладу с самим собой и людьми, не ходить в тот дом, где тебя не любят и не частить туда, где ждут, не быть категоричным, ибо это является свидетельством ювенильности мышления. Только сейчас понимаешь значимость фразы «быть над событиями» — Вам это действительно удавалось. Ваши знания были энциклопедичны, а память — потрясающей. С Вами всегда было легко и интересно. Вы никогда не позволили себе обидеть человека грубым словом, повышенным тоном. То, что Ваше расположение духа желает быть лучшим, становилось понятно после раскатистого и неповторимого «Т-а-а-а-к». Пожалуй, более суровых слов и не приходилось слышать, хотя ситуации бывали очень острыми, а темы обсуждались серьезные. Ваше общение с внуками и детьми, умение ценить их подарки было для нас примером, а Ваше нежное и трепетное отношение к памяти о маме — уроком того, как нужно относиться к родителям.

За свою жизнь Вы сделали так много. Сегодня, вспоминая Ваш жизненный путь, как будто перелистываешь страницу за страницей книгу, написанную Вами. На каждой из них столько интересного и важного. В годы аспирантуры Вами было разработано научное направление возрастной, педиатрической фармакологии. Во время работы доцентом кафед­ры фармакологии Киевского медицинского института Вы стали основоположником клинической фармакологии в Украине, защитили докторскую диссертацию, получили звание профессора. За умение преподавать сложный и нужный предмет — фармакологию, клиническую фармакологию — благодарны все, кому посчастливилось быть Вашими студентами, коллегами. При этом Вам удавалось быть и заведующим курсом клинической фармакологии, сначала заместителем, а потом деканом по работе с зарубежными студентами Киевского медицинского института. Позже Вам по плечу оказалось возглавить отдел науки Министерства здравоохранения, быть экспертом ВАК Украины, заведующим отделом клинической фармакологии с лабораторие­й функциональной диагностики Института кардиологии им. Н.Д. Стражеска АМН Украины, заместителем председателя Фармакологического комитета МЗ Украины. Именно Вы являетесь основоположником фармаконадзора в Украине. Благодаря Вашему энтузиазму система была создана и успешно функционирует. Вы были инициатором развития новых направлений ее деятельности. С 1992 по 2008 г. Вы возглавляли отдел фармаконадзора, а затем — Управление послерегистрационного надзора ГП «Государственный экспертный центр» МЗ Украины. До последнего дня Вы были консультантом в этой организации, мудрым советником и отцом всех его сотрудников. Ваши интуиция, знания, умение общаться определили место и значимость фармаконадзора в Украине, способствовали признанию отечественной системы фармаконадзора ВОЗ. Вас знали в России, Узбекистане, Казахстане, Киргизстане, Беларуси, Армении, Азербайджане, Грузии, где встречам с Вами были всегда рады и ценили их, поскольку всегда было чему поучиться. Вы были автором и соавтором более 700 научных трудов, среди которых 5 монографий, 11 справочников, 7 руководств, 5 учебников, главным редактором журнала «Рациональная фармакотерапия», одним из разработчиков Государственного формуляра лекарственных средств. Под Вашим руководством защищена не одна кандидатская и докторская диссертации. Предстояло еще столько обсудить и сделать, планы были грандиозными, еще столько страниц книги жизни не заполнено…

Мы благодарны судьбе за то, что Вы были нашим Учителем, что нам посчастливилось жить и работать с Вами. Незаменимые люди есть, для нас — это Вы, Алексей Павлович. Память о Вас навсегда останется в наших сердцах.

Сотрудники Управления послерегистрационного надзора
ГП «Государственный фармакологический центр» МЗ Украины:
Е. Матвеева, И. Логвина, В. Яйченя, Понятовская Н., Вирста О., Евко О., Хоромская Е., Григоренко И., Выповская А., Фиголь Л., Пушкарь Л., Гребенник А., Ждан О., Марченко А.

Соболезнования коллектива Первого Московского государственного медицинского университета им. И.М. Сеченова по поводу кончины А.П. Викторова

Глубокоуважаемые украинские друзья, коллеги!

С чувством боли в сердце мы узнали о кончине Алексея Павловича Викторова, выдающегося клинического фармаколога, организатора регуляторной системы Украины, человека, стоявшего у истоков системы фармаконадзора, талантливого педагога, замечательного врача, друга, жизнерадостного и всегда оптимистичного человека.

Не хватает слов, чтобы выразить всю скорбь, которую мы испытываем. Мы никогда не забудем его! Выражаем искренне соболезнования всем коллегам, родным и близким глубокоуважаемого и дорогого для нас Алексея Павловича.

Ваши друзья и коллеги из России:
В.Г. Кукес, академик РАМН, профессор; Д.А. Сычев, профессор; весь коллектив кафедры клинической фармакологии Первого московского государственного медицинского университета им. И.М. Сеченова.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!