|
Олена Алєксєєва, директор Асоціації фармацевтичних виробників України, ознайомила присутніх з доповіддю «Розвиток фармацевтичного виробництва в Україні шляхом переходу на стандарти GMP». Вона зазначила, що появі нової редакції Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених спільним наказом Держлікінспекції та Держкомпідприємництва від 3.03.2009 р. № 44/27, в яких норми GMP введено як обов’язкові, передувала ціла низка нормативних актів. В першу чергу, це закони України «Про лікарські засоби», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Законом України «Про лікарські засоби» передбачено, що виробництво лікарських засобів (ЛЗ) здійснюється за технологічним регламентом з додержанням вимог фармакопейних статей та інших державних стандартів, технічних умов з урахуванням міжнародних норм щодо виробництва ЛЗ. Наказом МОЗ України від 16.02.2009 р. № 95 було затверджено настанови з належної виробничої (GMP), клінічної (GCP), дистриб’юторської (GDP) та лабораторної (GLP) практики. Ці настанови відповідають європейським вимогам станом на 2008 р.
Торкнувшись принципових змін до Ліцензійних умов, доповідач зазначила, що в них з’явився термін «виробництво ЛЗ промислове» — діяльність, пов’язана з серійним випуском ЛЗ, яка включає всі або хоча б одну зі стадій технологічного процесу, в тому числі фасування, пакування та/або маркування, контроль якості у процесі виробництва, а також торгівлю/реалізацію продукції власного виробництва. Виробник ЛЗ — суб’єкт господарювання, який здійснює хоча б один із етапів виробництва ЛЗ, включаючи пакування, та має ліцензію на виробництво ЛЗ. Належна виробнича практика (GMP) — сукупність організаційно-технічних вимог і правил, яка є частиною системи забезпечення якості і гарантує, що продукція постійно виробляється і контролюється за стандартами якості, які відповідають її призначенню та вимогам реєстраційного досьє.
Врегульована також можливість здійснювати виробництво за договором. Так, згідно з п 2.1.79 Ліцензійних умов замовник і виконавець можуть укладати письмовий договір про здійснення виробництва ЛЗ або його певних стадій на матеріально-технічній базі виконавця з визначенням уповноважених осіб, які дають дозвіл на випуск серії для реалізації кожній із сторін. Виконавець повинен дотримуватись вимог GMP та мати ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва ЛЗ. Усі домовленості щодо виробництва та аналізу мають відповідати Ліцензійним умовам, GMP, нормативно-технічній документації на ЛЗ та бути погоджені обома сторонами.
Протоколи виробництва, аналізів і дистрибуції, а також контрольні зразки ЛЗ повинні зберігатися у замовника або бути для нього доступні. Усі протоколи, що належать до оцінки якості продукції, у разі рекламації або можливого дефекту мають бути доступні замовнику.
Держлікінспекція має право інспектувати технічні засоби і систему забезпечення якості виконавця у порядку, визначеному законодавством.
Впровадження належних практик, на думку О. Алєксєєвої, призведе до збільшення експорту ЛЗ, надасть можливість українським підприємствам виконувати роботи з контрактного виробництва або контролю якості ЛЗ для закордонних компаній. Було наголошено, що сертифікація за GMP — процедура добровільна, тоді як ліцензування — обов’язкова.
Зупинившись на проблемних питаннях галузі, доповідач висловила думку про необхідність внесення змін до?наказу МОЗ України від 30.10.2001 р. № 436 «Про затвердження Інструкції про порядок контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі» в тій частині, де вказується, що дія п. 4.8 цього наказу не розповсюджується на ЛЗ, виготовлені на підприємствах, сертифікованих за GMP. Нагадаємо, що згідно з цим пунктом обов’язковій лабораторній перевірці на відповідність їх?
якості показникам аналітично-нормативної документації (АНД), чинної в Україні, підлягають субстанції, що використовуються в аптеках для виготовлення парентеральних лікарських форм і ліків, що застосовуються в офтальмології (за всіма показниками АНД); наркотичні та психотропні ЛЗ і прекурсори, які належать до відповідної категорії згідно з переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів і підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України; ЛЗ, що використовуються для наркозу, у тому числі інгаляційного (за винятком кисню і закису азоту); рентгеноконтрастні, у тому числі барію сульфат; протитуберкульозні (у тому числі комбіновані), що містять рифампіцин, ізоніазид, етамбутол, піразинамід.
Презентація заступника голови науково-методологічної ради з якості та безпеки лікарських засобів Держлікінспекції, доктора фармацевтичних наук Юрія Підпружникова була присвячена імплементації європейських вимог належних практик в українське законодавство, проблемам переходу на стандарти GMP в Україні та шляхам їх вирішення. Перші правила GMP з’явились у США в 1963 р. (доповнені в 1965, 1971, 1978, 1987 та 1992 р.). Потім, у 1968 р., були затверджені правила GMP ВООЗ (доповнені у 1992 р.), вони мають рекомендуючий характер. У 1991 р. були затверджені правила GMP ЄС, останні зміни до яких вносились у 2003 р. Сучасні вимоги GMP ЄС затверджені Директивою 2003/94, а детальні правила — підзаконними Керівництвами (Vol. 4 Eudralex). Вимоги GMP у країнах Євросоюзу є обов’язковими для отримання ліцензії, сертифікати GMP видаються органом ліцензування на вимогу експортера без додаткового інспектування.
На теренах Радянського Союзу у 1991 р. було прийнято керівний документ 64-125-91, в якому було викладено правила GMP. Наказами Держкоммедбіопрому від 19.11.1996 р. № 117 та від 19.11.1998 р. № 120 правила GMP вводились як обов’язкові з 1.01.2002 р. У 2002 р. за сприяння проекту TAСIS було створено інспекторат GMP спочатку в Державному департаменті, а потім — в Державній службі лікарських засобів та виробів медичного призначення, декілька інспекторів пройшли відповідне навчання, і після затвердження у 2001 р. наказом МОЗ України № 506 Настанови 42–01–2001 «Лікарські засоби. Належна виробнича практика» та у 2002 р. наказом МОЗ України від 30.10.2002 р. процедури добровільної сертифікації почалася сертифікація українських виробників на відповідність вимогам GMP. У 2004 р. нашою країною була подана заявка на вступ до системи співробітництва фармацевтичних інспекцій PIC/S.
Необхідність введення вимог GMP зумовлена реструктуризацією у сфері обігу ЛЗ, євроінтеграційними процесами та вступом України до СОТ, створенням систем забезпечення якості на всіх етапах обігу ЛЗ, сертифікацією виробництв ЛЗ, реформуванням системи ліцензування виробництва ЛЗ, оптової, роздрібної торгівлі ЛЗ, гармонізацією структури реєстраційного досьє на ЛЗ з європейськими вимогами, створенням та введенням в дію Державної Фармакопеї України, необхідністю виконання державних програм забезпечення населення ЛЗ на 2004–2010 рр., програми боротьби з фальсифікованими ЛЗ.
Якою має бути послідовність дій при впровадженні стандартів GMP? В першу чергу, це створення нормативно-технічних документів (стандартів, настанов). Наступний крок — створення нормативно-правового поля (затвердження Ліцензійних умов, порядку контролю їх дотримання). Далі — організація Інспекторату GMP/GDP у складі Держлікінспекції, навчання інспекторів, впровадження системи якості інспекторату.
До найбільш принципових змін, які внесені до Ліцензійних умов виробництва ЛЗ, належать:
- валідація процесів, кваліфікація обладнання, — це дає гарантію, що технологія виробництва препарату буде відтворюватись;
- запобігання перехресній контамінації;
- виготовлення препаратів для проведення клінічних випробувань (також ліцензується відповідно до вимог GMP);
- посилання на стандарт GMP МОЗ України.
До структури європейського стандарту GMP входить 9 розділів: управління якістю, персонал, приміщення, обладнання, документація, технологічний процес, контроль якості, виробництво та аналіз за контрактом, рекламації та відкликання продукції, самоінспекції; та 20 додатків. Всі вони увійшли до стандарту GMP МОЗ України.
В загальних рисах впровадження GMP передбачає отримання сировини у виробників, які відповідають стандартам GMP (аудит виробників), вхідний контроль сировини (для субстанцій — кожне тарне місце), належне зберігання, отримання від уповноваженої особи дозволу на передачу у виробництво. Виробництво має бути укомплектовано відповідною кількістю кваліфікованого персоналу (не обов’язково тільки провізорами), має працювати система постійного підвищення кваліфікації персоналу, в тому числі щодо вимог GMP. Важливою є незалежність адміністрування виробництва та контролю якості. Виробництво має здійснюватись на відповідному обладнанні у відповідних приміщеннях, які пройшли 4 стадії кваліфікації. Технічний процес та системи його забезпечення також проходять валідацію. Виконання всіх стадій технологічного процесу має проводитись згідно з технологічною документацією. Кожна дія протоколюється, перевіряється, відхилення — фіксуються, оцінюються та узгоджуються з уповноваженою особою. Також має здійснюватись контроль параметрів технологічного процесу, проміжної продукції, напівпродуктів, кінцевого продукту. До обов’язкових вимог належать також валідовані методики контролю, відповідний персонал, приміщення, обладнання для контролю. Перед відвантаженням продукції необхідно отримати дозвіл уповноваженої особи на її реалізацію. Відпуск продукції має здійснюватись тільки дистриб’юторам, які мають власну систему забезпечення якості та відкликання продукції, після проведення їх аудиту.
Було наголошено, що видані ліцензії діють до кінця строку їх дії, вимоги GMP не розповсюджуються на виробництво традиційних ЛЗ, перелік яких затверджується МОЗ України.
При виявленні невідповідностей Ліцензійним умовам під час перевірки підприємство отримує припис про їх усунення, максимальний строк усунення невідповідностей — до кінця дії ліцензії на виробництво ЛЗ. Строки усунення невідповідностей узгоджуються з виробником.
Таким чином, процедура ліцензування виробництва ЛЗ залишається обов’язковою, а процедура сертифікації GMP — добровільною. Сертифікація необхідна при експорті ЛЗ (за вимогою країни-імпортера), виробництві за контрактом або для досягнення цілей, поставлених підприємством. Порядок проведення сертифікації виробництва ЛЗ затверджено наказом МОЗ України від 30.10.2002 р. № 391 (із змінами).
Ю. Підпружников зазначив, що за період 2006–2008 рр. Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення було прийнято 876 рішень визнання сертифікатів GMP, з них після інспектування (країни, інспекторати яких не входять до PIC/S) — 213. Саме тому 95% всієї імпортованої в Україну продукції проходить лише частковий контроль якості, і тільки 5% — повний посерійний. Сертифіковано також 35 дільниць на 13 вітчизняних підприємствах.
Відповідаючи на питання слухачів, доповідач зазначив, що інспектування виробництва на відповідність вимогам GMP має бути виключною прерогативою центрального підрозділу Держлікінспекції.
Олександр Устінов, фото Любові Столяр
Коментарі