Моніторинг якості фармацевтичної освіти в Україні

В. Черних

Саме освіта в сучасних умовах є могутнім чинником розвитку духовної культури українського народу, відтворення інтелектуальних і продуктивних сил суспільства, запорукою громадянського миру та майбутніх успіхів у зміцненні й утвердженні авторитету України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави — повноправного члена європейської та світової спільноти.

Моніторинг якості освіти є частиною системи контролю та управління якістю освіти. Нині контроль якості вищої фармацевтичної освіти та пов’язані з цим моніторингові дослідження на національному рівні у тій чи іншій формі реалізовані в багатьох країнах — США, Франції, Великобританії, Канаді та ін. Особливої уваги заслуговує той факт, що студенти та випускники вищих фармацевтичних навчальних закладів цих країн підлягають зовнішньому оцінюванню або проходять акредитаційні процедури.

Дозволю собі невеликий історичний екскурс щодо того, як саме Україна будувала свою систему контролю успішності навчання в вищій, насамперед медико-фармацевтичній, школі?

Пам’ять повертає мене у далекий 1985 рік, коли ще за часів Радянського Союзу я з групою колег відвідав університет Сорбонни з метою обміну досвідом у галузі підготовки фахівців фармації. Відчувши гордість за нашу систему освіти, яка ніяк не поступалася французькій, я звернув увагу на одну суттєву відмінність: у Сорбонні всі іспити (в тому числі й вступні) були письмовими. До того ж усі, хто складали іспити, відповідали на один й той самий білет — тобто знаходилися в абсолютно рівних умовах.

Побачивши в цьому раціональне зерно, після довгих внутрішніх та зовнішніх дискусій, на початку 90-х років минулого століття вперше в СРСР у Національному фармацевтичному університеті (тоді — в Харківському фармацевтичному інституті) було введено письмові іспити. Трохи пізніше ця тенденція поширилася практично на всі вищі навчальні заклади країни.

Що це дало? Безумовно, це об’єктивізувало оцінювання знань як абітурієнта, так і студента. Корупції в системі освіти було завдано нищівного удару. Адже після написання та складання контрольних іспитових робіт проводилось їх шифрування співробітниками приймальної комісії або деканату, вилучалися титульні листи з паспортними даними абітурієнтів чи студентів, а екзаменатори перевіряли знеособлені вкладиші з відповідями.

Нас досить багато і тривалий час критикували: а як же письмово здавати гуманітарні дисципліни? А де ж живе спілкування студента з професором «очі в очі»? Але час минав, і, як завжди, все стало на свої місця, ще раз довівши філософську догму про практику як критерій істини.

Хочу наголосити ще на одному суто практичному аспекті, пов’язаному з особливостями сучасної освіти. Наприклад, Національний фармацевтичний університет — це гігант з 17-тисячним контингентом студентів. І як Ви гадаєте, має виглядати професор, який прийняв усно «очі в очі» іспит у такої кількості студентів, і скільки часу на це буде необхідно?

Тож становлення інституту письмових іспитів у світі й в Україні — не примха й не данина моді, а об’єктивно виважена необхідність, і ми пишаємося тим, що наш вищий навчальний заклад був першопроходцем.

Потім відбулися серйозні політичні зміни, впав соціалізм, зникла залізна завіса, і ми ще активніше почали вивчати прогресивний світовий досвід у галузі вищої освіти.

У розвинених країнах з історичними традиціями захисту прав людини охорону здоров’я захищає система ліцензування та сертифікації професійної діяльності фахівців з медичною та фармацевтичною освітою. Наприклад, у США більше ніж 1000 професій потребують ліцензування, оскільки лише диплома про вищу фармацевтичну (медичну) освіту недостатньо для здійснення практики. Необхідно підтвердити свої знання, тобто пройти професійну реєстрацію (ліцензування) або акредитацію.

Як приклад можна розглянути американський іспит з діагностики знань FPGEE (Foreign Pharmacy Graduate Examination Commettee). Оцінювання та підтвердження еквівалентності в освіті для іноземних фармацевтів-випускників у США здійснює Комітет з проведення іспитів для іноземних студентів. Іноземні фармацевти-випускники складають сертифікований іспит FPGEC. Для проходження іспиту виділяється 6 год з 60-хвилинною перервою на обід. Прохідний бал іспиту — 75. Іспит розроблений як комп’ютеризований тест і включає 300 питань, з яких відповісти необхідно на 200.

Також у США зовнішньому оцінюванню підлягають усі студенти фармацевтичних шкіл, які планують робити кар’єру практичного фармацевта. Оцінювання студентів здійснюється за допомогою NAPLEX (North American Pharmacist Licensure Examination) — фармацевтичного ліцензійного іспиту для Північної Америки, є комп’ютерний варіант іспиту, розроблений Національною асоціацією рад з фармації. Тривалість цього іспиту — 4 год з 10-хвилинною перервою після перших двох годин. У результаті іспиту студент повинен набрати не менше 75 балів.

Починаючи з 1991 р., вища фармацевтична освіта України знаходиться у стані постійного реформування, викликаного загальними тенденціями демократизації українського суспільства, збільшенням відкритості нашої країни. Це дозволило детальніше ознайомитися з міжнародним досвідом та сприяло збільшенню кількості студентів іноземних держав, які навчаються в Україні.

Міністерство охорони здоров’я зробило перші кроки у напрямку впровадження системи зовнішнього оцінювання для моніторингу і управління якістю медичної та фармацевтичної освіти. В Україні зроблена спроба узгодити принципи підготовки фахівців фармацевтичної галузі з кращими досягненнями вищої фармацевтичної школи світу та наблизитися до сучасних стандартів високорозвинених країн у питанні підготовки фармацевтичних кадрів шляхом введення у навчальний процес для спеціалістів у галузі медицини (з 1996 р.) та фармації (з 2000 р.) ліцензійних іспитів для перевірки набутих знань і умінь, спочатку у формі пілотних тестових іспитів.

У витоків цих справді революційних прогресивних перетворень стояли видатні вчені, професіонали-новатори, серед яких екс-міністр Міністерства охорони здоров’я України, член-кореспондент АМН України, професор В.Ф. Москаленко, перший заступник міністра МОЗ України, член-кореспондент АМН О.М. Біловол, професор О.П. Волосовець, професор І.Є. Булах. Саме за їх ініціативи та за підтримки Міністерства охорони здоров’я і Міністерства освіти і науки України було створено Центр тестування на базі МОЗ України, який очолила професор І.Є. Булах — фахівець найвищого класу, відома далеко за межами України. Створений Центр визнаний провідними зарубіжними експертами в галузі незалежного тестування як унікальний для Східної Європи. У цьому питанні Україна лишила позаду не тільки своїх колег з країн CНД, але й деякі держави, що приєднались до Євросоюзу.

Честь і хвала людям, що роблять добро своєму народові та приносять славу своїй країні.

З 2000 р. в Україні у навчальний процес фармацевтичного вузу (фармацевтичних факультетів) запроваджено стандартизовані процедури діагностики професійної компетентності майбутніх фахівців фармацевтичної галузі — ліцензійні інтегровані іспити за спеціальністю «Фармація» «Крок-1» (входять дисципліни базової підготовки — неорганічна хімія; органічна хімія; аналітична хімія; фізична та колоїдна хімія; біохімія; ботаніка; фізіологія; патофізіологія; мікробіологія) та «Крок-2» (включено професійно-орієнтовані дисципліни: фармацевтична хімія; фармакогнозія; аптечна технологія ліків; заводська технологія ліків; організація економіки у фармації; менеджмент та маркетинг у фармації; фармакологія; клінічна фармація; токсикологічна хімія). Тестування триває 200 хв, а для студентів–іноземців його тривалість збільшена до 240 хв, протягом яких студент має відповісти на 200 тестових завдань.

Тестові екзамени «Крок-1» та «Крок-2» є складовою частиною державної атестації та засобом стандартизованої діагностики рівня професійної компетентності за спеціальністю «Фармація», які проводяться одночасно по всій країні.

Відповідно до державних стандартів вищої освіти, які затверджені наказом МОН України від 31.07.1998 р. «Про створення стандартів вищої освіти», передбачено введення тестування як у процесі (поточний контроль знань), так і на заключному етапі навчання (ліцензійні тестові іспити для фахівців з вищою освітою напрямів «Медицина», «Стоматологія» та «Фармація»).

Стандартним способом вимірювання значення показників якості вищої освіти згідно з цим наказом є критеріально-орієнтований тест. Технологія ліцензійних іспитів в Україні та їх результати отримали позитивні відгуки у провідних атестаційних центрах світу: Національній раді медичних екзаменаторів (NBME, США), Медичній раді Канади (MCC), Центрі медичної освіти (CME, Англія), Європейській біомедичній мережі (BMNE, Німеччина).

Рішенням всесвітньої конференції (Філадельфія, США, 1998) програма ліцензійних іспитів України була рекомендована іншим країнам, які впроваджують ліцензійні або сертифікаційні іспити, як модель для використання. Ліцензійний іспит у вищих медичних та фармацевтичних закладах освіти складається з метою встановлення відповідності рівня професійних знань та вмінь студентів мінімально необхідному рівню кваліфікації згідно з державними кваліфікаційними вимогами.

Головною метою системи тестового контролю та оцінювання знань у вищих закладах освіти є управління навчальним процесом в оволодінні знаннями з фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін. Залежно від цілей тестовий контроль виконує різноманітні функції: управляючу, мотиваційно- орієнтуючу, контролюючу, констатуючу, оціночну, навчальну, освітньо-виховну, розвиваючу, коригуючу та прогнозуючу.

Основні принципи, на яких базується тестовий контроль, представлені на рисунку.

Рисунок . Основні принципи тестового контролю

Метою ліцензійного інтегрованого іспиту є встановлення відповідності рівня професійної компетентності випускника мінімально необхідному рівню згідно з вимогами державних стандартів вищої освіти.

Завданням зовнішнього оцінювання студентів вищого фармацевтичного закладу та фармацевтичних факультетів як складової забезпечення ефективності системи освіти є реалізація двох функцій:

• об’єктивне вимірювання навчальних досягнень випускників ВНЗ;
• моніторинг якості освіти на національному рівні.
• Зовнішнє оцінювання має такі переваги:
• усувається проблема недовіри студентів, батьків, суспільства до об’єктивності оцінювання знань;
• з’являється об’єктивна можливість усунення адміністративного втручання у процес оцінювання;
• об’єктивність оцінки знань має налаштовувати студентів на розбудову свого життя власними силами, формувати особистість, її життєздатність і життєстійкість в інформатизованому суспільстві;
• з’являється можливість кількісної оцінки рівня викладання кожної дисципліни (але обов’язково з урахуванням усіх чинників, які впливають на рівень викладання) конкретним педагогом на конкретній кафедрі.

Зовнішнє незалежне оцінювання дозволяє отримати об’єктивну оцінку якості роботи освітніх навчальних закладів та рівня підготовки випускників.

Не викликає сумнівів, що введення в систему вищої медичної та фармацевтичної освіти процедури зовнішнього незалежного тестування — це значний крок уперед у підвищенні мотивації до навчання, а отже, в поліпшенні якості освіти.

Абсолютно очевидно, що надбаний досвід в масштабах нашої країни необхідно культивувати та поширювати. А чому тільки майбутні лікарі та фармацевти? Так, недоліки в підготовці зазначених фахівців — це дуже небезпечно. А чому майбутні інженери, вчителі, юристи тощо не повинні незалежно оцінюватися? Та й чи покращить додаткове і справді незалежне тестування якість їх підготовки? Я гадаю, що відповідь на ці, майже риторичні, запитання очевидна.

Міністерство охорони здоров’я сказало своє слово та підтвердило справою. Черга за Міністерством освіти та науки України. Тим більше, що досвід вже є, оскільки вже другий рік проводиться загальне незалежне тестування по закінченню загальноосвітньої школи. Це нововведення є не менш революційним та прогресивним, що значно піднімає освітянський імідж України.

Разом з тим, не підлягає сумніву ефективність тестування як оптимальної форми експрес-оцінювання знань. Ми не повинні відмовлятися від прогресивних національних форм контролю навчання: це практичний контроль навичок та вмінь, це захист контрольних, курсових, дипломних, магістерських робіт і т.д. Було б примітивним залишити нашого студента, образно кажучи, «наодинці з монітором».

Більше того, студент повинен та має право на спілкування «очі в очі» зі своїм Викладачем. Адже не секрет, що іноді одне слово мудрої та поважної людини може й надихнути, й зацікавити, й спонукати, й мотивувати до навчання, тобто досягти мети, багато в чому схожої з тестуванням.

У цих двох підходах немає антагонізму, в них — повний синергізм, і наше завдання — продовжувати набувати, вивчати й аналізувати прогресивний досвід в галузі освіти.

Уніфікований контроль професійної компетентності випускників фармацевтичного спрямування — державна гарантія якості. Освіта була й залишається головною функцією сучасного суспільства, а знання — головним стратегічним ресурсом.

Незалежне тестування «крокує» планетою Земля. Незалежне тестування мчить по Україні — хай щастить нам на цьому шляху!

Валентин Черних, ректор
Національного фармацевтичного університету,
член-кореспондент НАН України,
доктор фармацевтичних наук,
доктор хімічних наук,
заслужений діяч науки і техніки,
заслужений винахідник України,
лауреат Державної премії України,
професор

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!