Ризики щодо цін на лікарські засоби: позиція МОЗ України

Здається, «танок з шаблями навколо ПДВ», який з синусоїдальною хвилеподібністю триває вже не перший десяток років, нарешті вступає в свою завершальну фазу. При цьому складається враження, що ця гостра та болюча тема сколихує нашу галузь чи не з такою ж регулярністю, як передвиборчі пристрасті та післявиборчі протистояння — наше суспільство загалом. Дійсно, глибоко правильні заклики керівництва українського Уряду вживати менше алкоголю та більше займатися спортом нині можуть результувати в тому, що на тлі загальнодержавно-мультигалузевого бюджетного секвестру з одного боку і потужного лобі алко- та тютюнпрому (антисоціальних галузей) — з іншого, фармація як соціально найзначиміша гілка серед дуже широкого кола галузей, може так і не втримати тих своїх позицій, що нею накопичувалися упродовж років та тих самих десятиліть. Мабуть, тут справа не тільки і не стільки у фінансово-економічних наслідках для фармацевтичного бізнесу (хоча це дуже важливий чинник економічного розвитку, сплата податків, робочі місця тощо), скільки у наслідках для пацієнтів — насамперед їх можливостях отримувати повноцінну фармакотерапію. Адже саме у цьому контексті сам факт введення ПДВ щодо ліків та виробів медичного призначення (безвідносно до розміру ставки чи механізмів впровадження) створює ризикований прецедент і може свідчити, що нині «соціалка не в пошані». Зазначимо: введення ПДВ на ліки — це рішення не керівництва галузі, а керівництва держави. Втім, у масовій уяві суспільства відповідальність за цей «непопулярний» крок («тумаки і шишки» замість «пироги і пишки») автоматично асоціюватиметься з профільним міністерством. Тому нагадаємо: практично одразу після свого призначення міністром охорони здоров’я України Олег Мусій з цього приводу наголосив, що він не є прихильником цього кроку, але: секвестр стосується усіх галузей — тому паски мають затягнути всі; ми люди підневільні, тому якщо парламент ухвалить відповідне рішення — муситимемо його виконувати. Докладнішим коментарем ситуації міністр поділився з журналістами на брифінгу 31 березня.

Олег Мусій— Нагадаю, що в новій антикризовій програмі Уряду, яка вже проголосована у Верховній Раді України і з 1 квітня 2014 р. набуває чинності в статусі Закону України, передбачено зміни до державного бюджету та податкового законодавства. Зокрема, вводиться ПДВ на лікарські засоби. Спочатку взагалі була ідея ввести 20% пов­ноцінного ПДВ. Насправді ж вдалося домовитися про таку мінімальну ставку податку.

З цього приводу існує дві точки зору різних категорій фармацевтичних виробників (і це зумовлено цілим комплексом факторів). З одного боку, українські виробники на нашій зустрічі охарактеризували введення ПДВ на ліки як передчасний крок, однак задекларували, що введення ПДВ на рівні 7% до катастрофи не призведе. З іншого боку, більшість зарубіжних виробників остерігаються, що введення ПДВ на ліки призведе до їх суттєвого здорожчання. Але водночас деякі іноземні виробники задекларували, що якщо пропонована мною політика закупівлі лікарських засобів (у першу чергу тих, що закуповуються за бюджетні кошти) на принципах повної прозорості та відкритості в проведенні тендерів, відсутності будь-яких нелегальних схем, «відкатів» чи інших корупційних складових буде втілюватися на практиці (на чому я буду наполягати і жорстко проводити таку політику в МОЗ України) — це дало б їм змогу не просто не підвищити, але й суттєво знизити ціни на лікарські засоби. Проте тут втручається ще одна суто об’єктивна перепона: значне підвищення валютного курсу. Тож, на моє переконання, якраз кумулятивний вектор усіх перелічених чинників мав би забезпечити усталення цін на рівні січня 2014 р. Окрім того, при гарантії з боку МОЗ України прозорості й чесності тендерних закупівель багато хто із зарубіжних компаній готові надати додаткову гуманітарну допомогу медикаментами до тих державних програм, у рамках яких закуповуватимуться ліки за бюджетні кошти.

Обережно й прагматично керуючи означеними важелями, ми не допустимо ані погіршення медикаментозного забезпечення населення, ані будь-якого відчутного зниження доступу пацієнтів до фармакотерапії. Тим більше, лишається зачекати ще буквально 2–3 роки, допоки не запрацює система загальнообов’язкового державного медичного страхування: тоді таке поняття, як ПДВ на ліки та його вплив на інтереси пацієнта буде значною мірою знівельовано.

Допоки ця система не запрацює, ми продовжуватимемо практику «цільової реімбурсації» — початково з певних пілотних нозологічних шарів. Так, пілотний проект щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою приніс відчутні позитивні результати. На засіданнях Уряду активно дискутувалося питання, продовжувати його чи ні. Я є прихильником повного продовження дії цього пілотного проекту — хоча б з тієї причини, що його запровадження дозволило суттєво знизити ціни (а це не ціни препаратів, які закуповуються за бюджетні кошти, — а ціни ринкові, для відпуску з аптек) на відповідні препарати: у межах 25–40%. Це є великим позитивом, оскільки відкриває шлях прозорій конкуренції.

Окрім того, програмою «100 днів Уряду» передбачено прийняття нового закону про референтне ціноутворення, який також стане складовою реімбурсації ліків. Якраз за результатами та наслідками пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою можна бути виписати якісніший законопроект.

З іншого боку, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2014 р. № 73 «Питання реалізації пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну» (це була перша постанова, яку я вносив на розгляд Уряду), з січня 2015 р. така ж система буде впроваджена щодо відпуску препаратів інсуліну: отже, з початку наступного року референтне ціноутворення і реімбурсацію буде введено для хворих на цукровий діабет. Також, за попередніми розмовами з усіма громадськими організаціями, які представляють інтереси хворих на ВІЛ/СНІД і туберкульоз, досягнута домовленість, що за наявності реєстру пацієнтів з цими захворюваннями ми зможемо ввести реімбурсацію на ліки для цих категорій пацієнтів з наступного року. В інших напрямках поки тривають перемовини.

У той же час існують додаткові джерела соціально справедливого залучення коштів до фінансування охорони здоров’я в цілому і медикаментозного забезпечення зокрема. Так, під час обговорення цих питань Урядом я був серед основних ініціаторів підвищення акцизів на алкогольні та тютюнові вироби. Вважаю, що ті продукти, які вбивають українців, повин­ні обкладатися максимально можливою кількістю акцизів та податків. Більше того, я особисто є одним з ініціаторів збільшення таких зборів у десятки разів. Моя позиція як громадянина і як очільника Міністерства охорони здоров’я України цілком співпадає з ініціативами пацієнтських організацій і залишається незмінною: на товари, що знищують здоров’я людей, однозначно мають бути введені додаткові податки. Я радий, що громадські організації, які ініціювали законопроект про підвищення акцизів на тютюнові, алкогольні та слабоалкогольні вироби, є союзниками МОЗ у цьому питанні. Підвищення акцизів мають забезпечити європейський рівень цін на такі товари: для цигарок — близько 50 грн. за пачку, для алкоголю — до 100 грн. Звичайно, треба враховувати, що однократне різке підвищення акцизних зборів може зламати ці ринки (які для України є одним з основних джерел бюджетних надходжень), тому їх підвищення має відбутися щонайменше на 50%, а надалі, з року в рік, поступово зростати. І кошти від цих зборів мають бути спрямовані цільово на потреби української системи охорони здоров’я. Це дозволить у скрутний час реалізувати ряд державних програм та забезпечити стабільне функціонування закладів охорони здоров’я.

Пилип Снєгірьов,
фото автора

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Інші статті розділу


Останні новини та статті