Сімейна медицина впроваджується в Києві

?

Характерною особливістю сучасного етапу правової реформи в Україні є впровадження норм міжнародного законодавства у вітчизняну правову систему. Документи Ради Європи після приєднання до неї нашої держави стають невід’ємною частиною національного законодавства. Положення міжнародно-правових документів стосовно дотримання прав людини на охорону здоров’я покладені в основу медичних кодексів таких країн, як США, Великобританія, Німеччина, Італія, Угорщина, Росія та багатьох інших. Медичне право за своєю суттю є соціальним правом. У міжнародному співтоваристві склалася певна концепція, формулювання положень якої зводиться до того, що держава повинна забезпечувати доступ до різних видів медичної допомоги усім громадянам, планувати систему фінансування так, щоб право на охорону здоров’я могли реалізувати і ті громадяни, прибутки яких не дозволяють покривати вартість медичного забезпечення [1].

У розвинених країнах Європи та Північної Америки протягом останнього десятиліття набула поширення система сімейної медицини. Хоча структура та проблеми сектора охорони здоров’я у кожній країні відрізняються, вони мають багато спільного, зокрема намагання підвищити рівень надання первинної медико-санітарної допомоги населенню. Лікарі загальної практики є «воротарями» системи охорони здоров’я в цих країнах [2]. Так, перед лікарями сімейної практики Великобританії стоїть завдання покращити спадкоємність первинної та вторинної медичної служби з метою поліпшення догляду за пацієнтами з хронічними захворюваннями. Особливо це стосується розробки чіткої схеми обслуговування пацієнтів з психічними захворюваннями, неврологічною патологією та термінальними станами [3]. Великого значення надається підвищенню освітнього рівня лікарів загальної практики. Акцент робиться на більш широкому застосуванні принципів холістичної медицини та на етичних аспектах діагностики та лікування пацієнтів [4].

Вже викристалізувалися проблеми, що виникли у системі сімейної медицини. Так, у Великобританії в 1996 р. районна система охорони здоров’я і служба сімейної медицини злилися, хоча спочатку робота кожного з цих підрозділів задовольняла потреби системи охорони здоров’я. За результатами щойно проведених досліджень на шляху ефективного функціонування служби сімейної медицини та первинної медико-санітарної допомоги населенню стоїть низка перепон (відсутність стратегічного плану розвитку, не визначені пріоритети компетентності та відповідальність в середині організації, погана якість оформлення даних тощо) [5].

В Україні здійснюватиметься планомірний перехід до системи сімейної медицини. Ця реформа покликана істотно поліпшити надання первинної медико-санітарної допомоги населенню, підвищити роль профілактичних заходів, спрямованих на попередження найбільш поширених захворювань. На базі Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця та Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика організовано відповідні кафедри, на яких здійснюватиметься підготовка спеціалістів сімейної медицини. На розвиток амбулаторій лікарів загальної практики виділятимуться певні бюджетні кошти в рамках асигнувань на охорону здоров’я. Надзвичайно важливим фактом є створення в Україні відповідної законодавчої бази для регулювання відносин в системі охорона здоров’я — сімейний лікар — пацієнт.

Влітку минулого року Кабінет Міністрів України видав постанову «Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я» (№ 989 від 20.06.2000). На виконання цієї постанови, а також з метою оптимізації системи охорони здоров’я населення м. Києва та подальшої реалізації міської комплексної програми «Здоров’я киян» на 1999–2003 рр. було затверджено Комплексні заходи щодо впровадження в систему охорони здоров’я населення м. Києва загальної лікарської практики (сімейної медицини) та оприлюднено склад Координаційної ради.

У бюджеті районів м. Києва на 2001 р. передбачено цільові видатки на здійснення заходів по впровадженню сімейної медицини в межах загальних асигнувань на охорону здоров’я. У зв’язку з цим спільно з Головним управлінням охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації затверджено штатні розписи закладів охорони здоров’я, що надають первинну медико-санітарну допомогу та фінансуються з районних бюджетів. Контроль за виконанням цього розпорядження покладено на заступника голови Київської міської державної адміністрації пана В. Бідного.

Метою Комплексних заходів щодо впровадження загальної лікарської практики (сімейної медицини) є оптимізація системи охорони здоров’я населення м. Києва. Їх здійснення включає такі основні напрямки: впровадження первинної медико-санітарної допомоги населенню на принципах загальної лікарської практики (сімейної медицини) в систему охорони здоров’я населення м. Києва; нормативно-правове, фінансово-економічне, організаційне, методичне, інформаційне та наукове забезпечення впровадження загальної лікарської практики (сімейної медицини); створення системи підготовки і перепідготовки кадрів загальної лікарської практики (сімейної медицини).

В ході реалізації проекту буде сформовано мережу закладів загальної лікарської практики (сімейної медицини), кадровий потенціал, створено необхідну матеріально-технічну базу закладів сімейної медицини та запроваджено економічні механізми організації функціонування системи первинної медико-санітарної допомоги. Очікується, що внаслідок проведених заходів сформуються нові заклади сімейної медицини; буде підготовлено лікарів, які мають відповідні теоретичні знання і володіють практичними навичками тощо. Слід зауважити, що такі заходи здійснюватимуться завдяки багатоканальній системі фінансування. При цьому на 30–40% скоротиться необгрунтоване використання спеціалізованої амбулаторної медичної допомоги, на 20–30% зменшиться навантаження на швидку та стаціонарну медичну допомогу.

Важливим чинником є те, що реалізація Комплексних заходів дозволить підвищити економічність функціонування системи охорони здоров’я м. Києва за рахунок ефективного використання наявних ресурсів та розвитку медичної допомоги, яка замінить стаціонарне лікування.

У поточному році, у рамках міського та районного бюджетів, на базі поліклініки сімейних лікарів «Корчувате» ТМО Харківського району, заплановано створити Київський міський науково-методичний навчально-практичний центр загальної лікарської практики (сімейної медицини). Крім того, буде організовано районні навчально-практичні центри загальної лікарської практики (сімейної медицини), що фінансуватимуться з районних бюджетів.

Реформування первинної медико-санітарної допомоги населенню на принципах сімейної медицини, безперечно, повинно відбуватися на відповідних нормативно-правових засадах. У зв’язку з цим на Київський міський науковий інформаційно-аналітичний центр медичної статистики покладено завдання протягом 2001 року сформувати базу даних законодавчої, нормативно-правової підтримки загальної лікарської практики (сімейної медицини). Головне управління охорони здоров’я спільно з Київським міським науковим інформаційно-аналітичним центром медичної статистики протягом 2001–2002 рр. запропонують стандарти якості діяльності закладів та фахівців загальної лікарської практики.

Значна увага приділяється розробці положення про фінансування закладів (підрозділів) загальної лікарської практики різних форм власності. Варто зауважити, що вже в цьому році планується подати пропозиції до Київської міської державної адміністрації та МОЗ України щодо оплати праці фахівців загальної лікарської практики з урахуванням обсягу та якості виконаної роботи. Крім того, протягом двох років розглядатимуться проекти програм фінансування впровадження в систему охорони здоров’я м. Києва сімейної медицини.

Як випливає з наведеного вище, перед міською владою поставлене завдання неабиякої важливості — реалізувати нову концепцію вітчизняної охорони здоров’я. Вже сьогодні ясно, що це можливо лише за умови належного матеріально-технічного забезпечення. Не випадково, що для здійснення цього проекту залучені різні владні структури міста: Київська міська державна адміністрація, Головне управління охорони здоров’я м. Києва, районні державні адміністрації, Головне фінансове управління, Головне управління економіки, голови районних державних адміністрацій, ВАТ «Київпроект», Головкиївархітектура, Головне управління житлового забезпечення. Ці структури повинні забезпечити поетапне введення в дію амбулаторій лікаря загальної практики та будівництво приміщень для установ сімейної медицини, житла для їх працівників. Буде розглянуто також пропозиції щодо виділення службового житла лікарям загальної практики.

І насамкінець, вже розроблено адресну програму створення амбулаторій лікаря загальної практики (сімейного лікаря) практично у всіх районах Києва. Протягом однієї зміни вони зможуть прийняти від 40 до 400 пацієнтів. Є надія, що така ретельна підготовка до впровадження концепції сімейної медицини в практику столичної охорони здоров’я стане запорукою успіху.

Віктор Маргітич

ЛИТЕРАТУРА

1. Москаленко В.Ф. Охорона здоров’я України в світлі вимог Європейського Союзу, конституційних реформ // Укр. мед. часопис. — 2000. — № 6 (20). — С. 16–18.

2. Wilton P., Smith R.D. Primary care reform: a three country comparison of «budget holding» // Health Policy. — 1998. — 44(2). — P. 149–166.

3. Walker Z., McKinnon M., Townsend J. Shared care for high-dependency patients: mental illness, neurological disorders and terminal care—a review // Health Serv. — Manage Res. — 1999. — 12(4). — P. 205–211.

4. Howe A. Primary care education for the new NHS: a discussion paper // Med. Educ. — 2000. — 34(5). — P. 385–390.

5. Marshall M.N. Improving quality in general practice: qualitative case study of barriers faced by health authorities // BMJ. — 1999. — 319(7203). — P. 164–167.

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи