|
Як вже писав «Щотижневик АПТЕКА» (див.
Віктор Лисак, начальник управління охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністрації, вказав на необхідність оптимізації мережі лікувально-профілактичних закладів відповідно до демографічної ситуації, яка сьогодні склалася в окремих регіонах та в державі в цілому.
Дуже важливим для успішної реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я В. Лисак вважає також наявність чіткої вертикалі управління в галузі, використання в лікувальному процесі технологій, ефективність яких ґрунтується на даних доказової медицини, створення в районах центрів первинної медико-санітарної допомоги, що дасть змогу покращити надання медичної допомоги населенню в регіонах, розвивати профілактичну її направленість, підняти престиж професії лікаря в суспільстві. Необхідним також є суттєве підвищення заробітної плати сільським лікарям, врегулювання можливості отримання ними пільгових кредитів.
Анатолій Савельєв, головний державний санітарний лікар Запорізької області, наголосив на необхідності гармонізації існуючого законодавства у сфері охорони здоров’я з європейською нормативно-правовою базою, проведення ефективної кадрової політики та технічного переоснащення санітарно-епідеміологічної служби (СЕС).
Він також зазначив, що реалізація положень Закону України «Про основні засади державного нагляду в сфері господарської діяльності» практично паралізує діяльність СЕС. Вже з січня цього року працівники санепіднагляду не в змозі проводити перевірки об’єктів без попереднього узгодження з їх керівниками.
Справжнім проривом може стати цільова бюджетна програма під умовною назвою «Безпека», яка б передбачала не лише закупівлю нового обладнання для СЕС, а й впровадження європейських стандартів, сучасне інформаційне забезпечення, застосування принципів доказової медицини, впровадження сучасних медичних технологій.
Василь Мороз, ректор Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, звернув увагу на питання престижності лікарської спеціальності, яка за останні роки помітно знизилася в нашій країні. Прорив у сфері охорони здоров’я, на його думку, можливий лише за умови суттєвого підвищення заробітної плати лікарів, зокрема у сільській місцевості — як мінімум у 2 рази. Низька зарплата лікарів стимулює відтік кваліфікованих кадрів за кордон.
Василь Лазоришенець, доктор медичних наук, професор, начальник лікувально-організаційного управління АМН України, підкреслив, що в світлі урядової програми спеціалізована медична допомога є одним з найважливіших завдань. Це високотехнологічна медична допомога, яка надається при складних і тяжких захворюваннях, що потребують особливо складних методів діагностики та лікування, в спеціально обладнаних закладах охорони здоров’я спеціалістами, які мають відповідну кваліфікацію. На сьогодні, на жаль, вона є недоступною для більшості населення України або надається у неповному обсязі. Це пов’язано з недостатністю обладнання та кваліфікації спеціалістів та призводить до інвалідизації населення.
До негативних чинників було віднесено також відсутність контролю з боку держави за результатами надання цієї допомоги, а також за акредитацією та ліцензуванням установ, що її надають, неефективне використання коштів, які виділяються на придбання високовартісного обладнання. Для покращання надання спеціалізованої медичної допомоги, на думку В. Лазоришенця, необхідно, щоб головним розпорядником виділених для цього коштів був Кабінет Міністрів України. Необхідно також запровадити відповідні загальнонаціональні профільні програми, виконання яких має контролюватися спеціально створеними координаційними радами та головними спеціалістами МОЗ.
На думку народного депутата України Володимира Карпука (НУ — НС), в першу чергу необхідно спільно з медичною громадою та АМН України визначити стратегію реформування охорони здоров’я в Україні, змінивши насамперед принципи фінансування галузі. Він зазначив, що у 2008 р. загальні видатки бюджету збільшилися на 38,6%, видатки на освіту — на 40%, а на охорону здоров’я — лише на 28,3%. Крім того, необхідно звернути увагу на забезпечення медичним обладнанням та високотехнологічними виробами медичного призначення всіх обласних центрів, а не лише клінік провідних НДІ, підвищити заробітну плату медиків, забезпечити житлом лікарів на селі.
Олег Мусій, голова громадської ради МОЗ, президент Всеукраїнського лікарського товариства, виділив основні, на думку медичної громади, існуючі в галузі проблеми, такі як:
- демографічна криза, депопуляція і по суті вимирання української нації;
- низька тривалість життя та висока смертність як показник незадовільного функціонування галузі;
- невдоволеність ситуацією в галузі як населення, так і медиків (з 50% в 2000 р. до 90% у 2007 р.);
- відсутність обов’язкових для виконання стандартів надання медичної допомоги;
- вкрай неадекватне фінансування охорони здоров’я;
- неадекватна кадрова політика (якщо ситуація залишиться незмінною, найближчим часом в Україні може виникнути кадрова криза в системі охорони здоров’я, яка створить реальну небезпеку життю населення. На сьогодні дефіцит лікарів в галузі сягає 20%, із працюючих лікарів третина — пенсійного та третина — передпенсійного віку);
- неадекватна оплата праці медиків, яка негативно впливає і на кількість абітурієнтів медичних ВНЗ;
- недостатність наукового забезпечення системи МОЗ України;
- неадекватна фармацевтична політика;
- вкрай негативна ситуація, яка склалася у сфері державних закупівель;
- незадовільний стан охорони здоров’я, в першу чергу на первинному рівні, та катастрофічна ситуація з медичним обслуговуванням сільського населення;
- відсутність ефективного інституту сімейної медицини;
- неадекватність роботи СЕС;
- не вирішена проблема ВІЛ/СНІДу, туберкульозу і вірусних гепатитів, що створює загрозу національній безпеці України.
Серед пропозицій щодо вирішення цих проблем було виділено такі:
- передбачення в програмі діяльності уряду вирішення всіх окреслених проблем;
- перегляд існуючої політики і структури МОЗ, введення персональної відповідальності керівників усіх рівнів за прийняті ними рішення;
- перехід від командно-адміністративної моделі управління галуззю до суспільно- чи громадсько-адміністративної моделі, яка розповсюджена в країнах Європи;
- створення в структурі МОЗ підрозділу стратегічного планування;
- обов’язкове проведення громадського обговорення запланованих змін та інформаційна підготовка до їх впровадження;
- прийняття програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги, надання екстреної та невідкладної медичної допомоги, закону про загальнообов’язкове державне медичне страхування, про діяльність закладів охорони здоров’я, про лікарське самоврядування, самоврядування медичних сестер та фармацевтичних працівників;
- обговорення і затвердження концепцій вищої медичної освіти та кадрового забезпечення галузі;
- удосконалення Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»;
- єдиним розпорядником коштів в галузі має стати МОЗ.
Микола Поліщук, голова Національної ради з питань охорони здоров’я при Президенті України, також передав Василю Князевичу свої зауваження до програми уряду, серед яких, зокрема, необхідність не тільки збільшення фінансування галузі, а й ефективного використання наявних коштів (за даними Державного комітету статистики України в 2007 р. на охорону здоров’я витрачено 36 млрд грн.), підвищення заробітної плати медикам відповідно до обсягів якісно виконаної роботи, необхідність розділення замовника і виконавця медичних послуг, акцент на профілактичну медицину.
Підбиваючи підсумки обговорення, В. Князевич зазначив, що всі пропозиції будуть ретельно опрацьовані і враховані.
16 січня, на засіданні уряду, програма «Український прорив. Для людей, а не політиків» з урахуванням пропозицій громадськості, Президента України та НАН України була затверджена, а 17 січня — надіслана Президенту України та до Верховної Ради України. n
Олександр Устинов,
фото Любові Столяр
Програма діяльності
Кабінету Міністрів України
«Український прорив.
Для людей, а не політиків»
Витяг
1.5. Високоякісна і доступна охорона здоров’я
Пріоритетами у діяльності органів виконавчої влади на всіх рівнях мають стати забезпечення високоякісної і доступної медичної допомоги з орієнтацією системи охорони здоров’я на попередження захворювань, безпечного і сприятливого для здоров’я середовища життєдіяльності людини (умов праці, проживання, навчання, відпочинку, харчування), здоровий спосіб життя населення і покращання демографічної ситуації.
Уряд бере на себе зобов’язання щодо:
- належного фінансування галузі з визначенням механізму соціального захисту медичних працівників;
- структурної реорганізації системи медичного забезпечення з першочерговим розвитком первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної (сімейної) лікарської практики;
- розроблення законопроекту стосовно запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування із забезпеченням належної якості гарантованих державою безоплатних медичних послуг;
- заохочення громадян до добровільного страхування здоров’я;
- зниження рівня дитячої та материнської смертності;
- розроблення та затвердження Державної програми «Здорова дитина» на 2008–2012 рр.;
- удосконалення системи профілактичного медичного огляду на засадах цільової диспансеризації населення;
- розвитку сільської медицини шляхом запровадження програми «Сільський лікар», яка передбачатиме створення/відновлення сільських амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів та їх оснащення медичною технікою;
- забезпечення у повному обсязі закладів охорони здоров’я в сільській місцевості відповідними автотранспортними засобами;
- створення нормативно-правової бази з питань діяльності інституту сімейного лікаря із забезпеченням протягом п’яти років обслуговування кожної родини сімейним лікарем;
- запровадження дієвого механізму здійснення державного контролю за виробництвом, імпортом, реалізацією та рекламою фармацевтичної продукції, а також за якістю лікарських засобів і виробів медичного призначення у процесі їх виробництва та ввезення на територію України, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної фармацевтичної продукції;
- розроблення та затвердження Програми боротьби з розповсюдженням фальсифікованих лікарських засобів на 2009–2012 рр.;
- запровадження ефективних економічних механізмів європейського зразка для зниження рівня споживання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, обмеження подальшого поширення азартних ігор;
- переходу до розподілу коштів за принципом оплати наданих послуг, а не за принципом утримання медичних закладів;
- підвищення ефективності використання ресурсів системи охорони здоров’я;
- ліквідації перешкод у розвитку конкуренції між постачальниками послуг з охорони здоров’я незалежно від форми власності, а також запровадження принципу контрактних відносин між замовником послуг (державою) та їх постачальниками (закладами охорони здоров’я різних форм власності);
- проведення раціональної фармацевтичної політики;
- розроблення Концепції управління якістю медичної допомоги, що надається населенню, на 2008–2012 рр.;
- утворення:
в місцевих органах виконавчої влади відділів (управлінь) охорони здоров’я та формування громадських рад з питань охорони здоров’я;
національних центрів (Національного онкологічного центру, Національного центру охорони здоров’я матері та дитини, Національного центру боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом та наркоманією, Національного центру боротьби з туберкульозом, Національного центру кардіології і кардіохірургії, зокрема дитячої), які відповідатимуть за розроблення та супроводження відповідних національних програм;
- відновлення роботи Українського центру здоров’я;
- формування мережі регіональних центрів боротьби з туберкульозом, забезпечення належного функціонування системи санаторно-реабілітаційних закладів з використанням природних властивостей Криму, карпатських лісів, інших регіонів України;
- відкриття Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері та дитини (Дитячої лікарні майбутнього);
- розроблення єдиної програми підготовки фахівців з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу, затвердження національних показників моніторингу та оцінки профілактики наркоманії і ВІЛ/СНІДу;
- розроблення проекту Загальнодержавної програми боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом на 2009–2013 рр.;
- розроблення і виконання плану заходів з профілактики серед населення захворювань, пов’язаних з йодним дефіцитом;
- залучення інвестицій у сферу охорони здоров’я та сприяння створенню умов для розширення приватної медичної практики;
- удосконалення механізму організації роботи Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом гармонізації вітчизняного законодавства із законодавством ЄС відповідно до вимог СОТ;
- проведення ефективної кадрової політики і визначення обґрунтованої потреби держави в підготовці спеціалістів відповідно до європейських стандартів;
- формування мережі університетських клінік, що сприятиме підвищенню рівня практичної підготовки лікарів (провізорів), покращанню якості надання медичної допомоги населенню;
- проведення аналізу стану виконання Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002–2011 рр. для її вдосконалення, моніторингу та оцінки результатів на основі чітких індикаторів;
- запровадження державного замовлення на проведення наукових досліджень у сфері охорони здоров’я для визначення основних чинників впливу на здоров’я населення.
З метою забезпечення реформування системи охорони здоров’я уряд бере на себе зобов’язання:
- привести законодавство України з питань охорони здоров’я у відповідність із законодавством ЄС;
- розробити проекти законів щодо внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я, Бюджетного кодексу України;
- розробити проекти Законів України:
Про організацію медичної допомоги та заклади охорони здоров’я;
Про колегію лікарів України;
Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування;
Про ратифікацію Конвенції 102 Міжнародної організації праці про мінімальні норми соціального забезпечення;
Про ратифікацію Конвенції 130 Міжнародної організації праці про медичну допомогу та допомогу у випадку хвороби;
Про ратифікацію Європейського кодексу соціального забезпечення;
Про вироби медичного призначення;
Про програму розвитку первинної медико-санітарної допомоги;
- розробити проекти законів щодо визначення механізму захисту прав пацієнтів, зокрема права на інформацію про методи їх лікування;
- забезпечити подальший розвиток державної служби медицини катастроф та підвищити рівень її готовності до ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій;
- сприяти збереженню та відновленню здоров’я громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- забезпечити здійснення заходів з профілактики травматизму невиробничого характеру.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим