Законопроект «Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів»

Верховна Рада України

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 89 Регламенту Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи вносимо на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів». Доповідати зазначений проект на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Сисоєнко І.В.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Інтеграція України до ЄС, згідно з Угодою про асоціацію, передбачає гармонізацію основних елементів правових систем і створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ). З точки зору лікарських засобів це означає, що нормативно-правові системи ЄС, держав-членів ЄС та України мають бути узгодженими на основі кращого європейського досвіду державотворення. З цієї причини законодавство Україні і ЄС щодо лікарських засобів повинні використовувати однакову термінологію та впроваджувати єдині правила регулювання фармацевтичного ринку.

Виходячи з того, що наразі Україна не є державою-членом ЄС, норми Союзу не застосовуються в Україні автоматично. Щоб вирішити це питання, національне законодавство має бути адаптовано до законодавства ЄС у відповідності з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС і додатками до неї. Інша проблема полягає в тому, що рішення про, наприклад, затвердження лікарських засобів для їх впровадження у виробництво, допуск на ринок і запобігання ризикам здоров’я пацієнтів та здоров’я населення приймаються в різних законодавчих середовищах за різними процедурами. Компетентний орган України не може взяти участь в децентралізованій процедурі або процедурі взаємного визнання щодо лікарського засобу, запровадженими у ЄС. Такий лікарський засіб вимагає окремої національної торгової ліцензії (за застосовною в Україні термінологією — реєстраційного свідоцтва). З тієї ж причини лікарський засіб, схвалений компетентним органом України на основі законодавства ЄС, не може бути експортований в ЄС без отримання європейської торгової ліцензії на лікарський засіб. Саме тому порядок і критерії отримання торгової ліцензії на лікарський засіб в Україні повинні відповідати законодавству ЄС, при цьому повинен забезпечуватися захист права громадян на охорону здоров’я в Україні шляхом збереження основних дозвільних процедур.

Під час розробки Закону були враховані акти вторинного права Європейського Союзу:

– Директива № 2001/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Кодекс Співтовариства відносно лікарських засобів (для застосування людиною)» — врахована комплексно, лягла в основу законопроекту.

– Директива № 2004/23/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Про встановлення стандартів якості та безпеки для донорства, отримання, перевірки, обробки, консервації, зберігання та розповсюдження тканин і клітин людини» — врахована частково на рівні закріплення загальних правил (розділ ХІІ).

– Директива № 2003/94/ЄC Європейського Парламенту та Ради «Про встановлення принципів і настанов належної виробничої практики щодо лікарських засобів для застосування людиною та досліджуваних лікарських засобів для застосування людиною» — вимоги належної виробничої практики реалізовані на підзаконному рівні, а також посилання на їх дотримання зроблені в тексті законопроекту, визначені кваліфікаційні вимоги та основні елементи правового статусу уповноваженої особи.

– Постанова (ЄС) № 1394/2007 Європейського Парламенту і Ради «Про лікарські засоби прогресивної терапії, що вносить зміни до Директиви 2001/83/ЄС і до Постанови (ЄС) № 726/2004» — врахована у значній мірі (спеціальна стаття, розгорнуте визначення) крім порядку формування складу і порядку роботи владних інституцій.

– Постанова (ЄС) № 141/2000 Європейського Парламенту і Ради «Про орфанні лікарські засоби» — врахована у формі спеціальної статті, а також щодо деяких особливостей по тексту законопроекту (маркування).

– Постанова (ЄС) № 1901/2006 Європейського Парламенту і Ради «Про лікарські засоби для педіатричного застосування та що вносить зміни у постанову (ЕЄС) № 1768/92, директиву 2001/20/ЄС, директиву 2001/83/ЄС та постанову (ЕЄС) №726/2004» — врахована у спеціальній статті, питання ж у цілому підлягає врегулюванню на підзаконному рівні.

– Постанова (ЄС) № 726/2004 Європейського Парламенту і Ради «Про встановлення процедур Спільноти для отримання торгової ліцензії та нагляду за обігом лікарських засобів, призначених для людей і застосування у ветеринарії, а також створення Європейського агентства з лікарських засобів» — закріплені загальний і окремі спеціальні порядки видачі торгових ліцензій, зроблені посилання на цей спеціальний порядок, який має бути урегульований на підзаконному рівні.

Необхідність прийняття запропонованого проекту обумовлюється також переглядом засад регулювання у сфері обігу лікарських засобів, зміщенням основних акцентів в напряму належного забезпечення прав пацієнтів у цій сфері, підвищення рівня якості, ефективності та безпеки лікарських засобів, а також їх доступності.

У проекті Закону «Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів» пропонується реалізовувати державну політику щодо ефективності, якості та безпеки лікарських засобів ґрунтуючись на засадах:

– регулювання виробництва, реалізації та застосування лікарських засобів з метою охорони здоров’я населення;

– забезпечення вилучення з обігу неякісних лікарських засобів, протидії розповсюдженню фальсифікованих препаратів і забезпечення належних умов зберігання, транспортування і обігу лікарських засобів;

– реалізації права на повну, достовірну інформацію про лікарський засіб і доступність її одержання;

– переважаючого впливу показника ризику/користі від застосування лікарського засобу при прийнятті рішення щодо допуску його на ринок;

– здійснення контролю якості лікарських засобів, що виробляються в Україні та в інших державах і імпортуються в Україну;

– однозначності та чіткої визначеності підстав, за наявності яких не вимагається надання результатів доклінічних і клінічних досліджень для одержання торгової ліцензії на генеричний лікарський засіб;

– спрощення доступу на ринок гомеопатичних лікарських засобів, що виготовляються без терапевтичних показань, у лікарській формі і дозуваннях, які не становлять небезпеки для хворого;

– пріоритетності самозабезпечення України кров’ю і плазмою людини, заохочення добровільної здачі крові і плазми;

– забезпечення передумов розвитку фармацевтичної промисловості України та торгівлі;

– ліцензування у сфері виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів в інтересах захисту суспільного здоров’я;

– встановлення обґрунтованих обмежень у рекламуванні лікарських засобів;

– визнання важливої ролі медичних торгових представників у промоції лікарських засобів;

– постійного вдосконалення системи фармаконагляду у відповідності з досягненнями науково-технічного прогресу, враховуючи міжнародну гармонізацію термінології та технологічних розробок, розширення засобів електронного обміну повідомленнями про побічні реакції лікарських засобів;

– персональної відповідальності власників торгових ліцензій за здійснення безперервного фармаконагляду за лікарськими засобами, які вони розмістили на ринку.

2. Цілі та завдання проекту

Метою законопроекту є врегулювання правовідносин у сфері обігу лікарських засобів, пов’язаних зі створенням, видачею торгових ліцензій, виробництвом, імпортом, оптовою і дистанційною торгівлею, контролем якості лікарських засобів, визначення прав та обов’язків учасників цих відносин, а також повноважень органів державної влади у цій сфері.

Реалізація запропонованих законопроектом норм забезпечить:

усунення термінологічних неузгодженостей, що містяться у законодавстві України та адаптування термінології у цій сфері до актів законодавства ЄС;

встановлення правил розміщення лікарських засобів, призначених для застосування людьми, з урахуванням спеціальних вимог щодо референтних і генеричних лікарських засобів, гомеопатичних, традиційних рослинних лікарських засобів, педіатричних, високотехнологічних і орфанних лікарських засобів тощо;

регламентацію на рівні закону процедур, що стосуються видачі торгової ліцензії на лікарський засіб;

закріплення спеціальних положень щодо ліцензування у сфері виробництва, оптової торгівлі, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів);

визначення змісту маркування упаковки лікарського засобу та вимог до характеристик його безпеки;

упорядкування класифікації лікарських засобів;

встановлення правил дистанційної торгівлі лікарськими засобами населенню;

визначення особливостей рекламування та деталізацію положень інформаційної політики щодо лікарських засобів;

комплексний підхід у нормативному регулюванні системи фармаконагляду;

закріплення загальних вимог щодо лікарських засобів, отриманих з крові і плазми крові людини;

дієвість механізму нагляду та контролю у сфері обігу лікарських засобів і відповідальності осіб за порушення законодавства про лікарські засоби, виходячи із необхідності забезпечення прав споживачів у цій сфері.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта

Проект Закону «Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів» структурно побудований у відповідності з Директивою № 2001/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Кодекс Співтовариства відносно лікарських засобів (для застосування людиною)».

Цим законопроектом пропонується закріпити на рівні закону широкий перелік термінів з метою їх уніфікації у національному законодавстві та адаптації до законодавства ЄС.

Для реалізації цього проекту планується закріпити перерозподіл повноважень органів виконавчої влади у сфері обігу лікарських засобів з метою усунення дублювання функцій цих органів. Пропонується поширити компетенцію центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (МОЗ України) на затвердження основних порядків та положень, спрямованих на реалізацію норм Закону України «Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів», а на Державну службу України з лікарських засобів та контрою за наркотиками як на орган державного контролю покласти фактичне виконання цих актів та контроль за їх реалізацією.

У проекті встановлюються вимоги до змісту заяви на отримання торгової ліцензії на лікарський засіб, вимоги до досьє, характеристики лікарських засобів тощо. Встановлюються максимальні строки для прийняття рішення за заявою на отримання торгової ліцензії на лікарський засіб, умови її видачі, додаткові зобов’язання власника торгової ліцензії щодо післяліцензійних досліджень безпеки та ефективності лікарського засобу, строк чинності торгової ліцензії та умови його подовження, підстави для відмови у її видачі. Зокрема, встановлюється п’ятирічний строк чинності торгової ліцензії на лікарський засіб з можливістю подальшого подовження цього строку на необмежений період.

З метою реалізації положень п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» розділи 4 та 7 запропонованого проекту містять особливі вимоги та процедури щодо ліцензування у сфері виробництва та імпорту, оптової торгівлі лікарськими засобами.

Окремий розділ проекту присвячено правилам рекламування лікарських засобів. Положеннями проекту встановлено, що призначення лікарських засобів здійснюється об’єктивно, без впливу прямих і непрямих фінансових стимулів; безоплатні зразки лікарських засобів надаються з дотриманням публічних обмежень і лише для ознайомлення з новими препаратами, одержання досвіду їх використання; забезпечується вільний доступ до незалежних і об’єктивних джерел інформації про лікарські засоби, представлені на ринку.

У Проекті Закону «Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів» закріплені підходи з гармонізації нормативного забезпечення діяльності у сфері обігу лікарських засобів, визначення порядку закріплення і застосування вимог належних практик (GMP, GDP, GCP, GSP) у законодавстві України.

Значна увага у проекті приділена заходам з побудови системи фармаконагляду, здійснення оцінки наявної інформації про ризики використання лікарських засобів, розгляду варіантів мінімізації та запобігання ризикам здоров’я пацієнтів та/або здоров’я населення, і вжиття регуляторних заходів у межах процедур, пов’язаних із видачею торгових ліцензій на лікарські засоби.

В межах процедур дерегуляції та спрощення умов ведення бізнесу, зниження рівня корупції, з обов’язковим врахуванням прав та інтересів споживачів у сфері обігу лікарських засобів у законопроекті встановлюються прозорі механізми нагляду та контролю у сфері обігу лікарських засобів і відповідальності осіб за порушення законодавства про лікарські засоби.

Для забезпечення стабільності нормативної основи та адаптації змісту матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб до положень актів ЄС пропонується визначити стандартні та спеціальні вимоги до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб за різними типами заяв на видачу торгових ліцензій та закріпити їх у якості додатку до закону.

З метою реалізації цілей та завдань законопроекту пропонується внести зміни до законодавчих актів України (зокрема, Законів України «Про рекламу» і «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності») та привести підзаконні нормативно-правові акти у відповідність з його положеннями, зокрема, затвердити аналітичні, фармакотоксикологічні та клінічні стандарти і протоколи, що стосуються випробувань лікарських засобів, закріплені у Додатку 1 до Директиви № 2001/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Кодекс Співтовариства відносно лікарських засобів (для застосування людиною)», здійснити заходи з підготовки проектів актів законодавства щодо імплементації вимог Директиви ЄС від 31 березня 2004 року № 2004/23/ЄС «Про встановлення стандартів якості та безпеки для донорства, отримання, перевірки, обробки, консервації, зберігання та розповсюдження тканин і клітин людини» тощо.

4. Стан нормативно-правової бази в даній сфері правового регулювання

Нормативно-правовими актами у даній сфері правового регулювання є Конституція України, закони України «Про лікарські засоби», «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та інші.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону

Прийняття законопроекту стане важливим кроком на шляху удосконалення національної системи охорони здоров’я України через формування дієвих та ефективних механізмів регулювання відносин у сфері обігу лікарських засобів.

Прийняття цього законопроекту дозволить:

– підвищити рівень захисту здоров’я та інтересів споживачів;

– забезпечити захист споживачів від небезпечних, неефективних та неякісних лікарських засобів;

– вдосконалити систему контролю якості лікарських засобів з урахуванням вимог законодавства ЄС та мінімізувати негативні наслідки необґрунтованого державного втручання у сферу виробництва та обігу лікарських засобів;

– чітко урегулювати відносини між органами виконавчої влади, операторами фармацевтичного ринку та споживачами лікарських засобів, і визначити порядок забезпечення якості лікарських засобів, що виробляються, імпортуються та перебувають в обігу;

– знизити рівень корупції під час введення на ринок та обігу лікарських засобів;

– підвищити доступність безпечних, ефективних та якісних лікарських засобів на ринок України;

– знизити вартість лікарських засобів тощо.

7. Громадське обговорення

Концептуальні засади та структура проекту Закону були опубліковані у щотижневику «Аптека» № 4 (975) 2 лютого 2015 р. та на її сайті http://www.apteka.ua/article/321483, а також обговорені на круглому столі, присвяченому шляхам удосконалення законодавства у сфері обігу лікарських засобів, що відбувся 17 лютого 2015 р. на базі Полтавського юридичного інституту Національного університету «Юридична академія ім. Ярослава Мудрого» та науково-практичному семінарі «Стан та перспективи розвитку фармацевтичного ринку: нормативно-правове забезпечення» (28.04.2015 р., м. Полтава).

Проект

від 18.04.2016 р. реєстраційний № 4465

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів

Цей Закон регулює правовідносини у сфері обігу лікарських засобів, пов’язані зі створенням, видачею торгових ліцензій, виробництвом, імпортом, оптовою і дистанційною торгівлею, контролем якості лікарських засобів, визначає права та обов’язки учасників цих відносин, а також повноваження органів державної влади у цій сфері.

Метою цього Закону є імплементація окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) вторинна упаковка — упаковка, в яку вміщена первинна упаковка;

2) генеричний лікарський засіб — це лікарський засіб, що має такий самий якісний і кількісний склад активних фармацевтичних інгредієнтів і ту ж саму лікарську форму, що і референтний лікарський засіб, за умови наявності біоеквівалентності, доведеної в процесі дослідження біодоступності. Різні солі, складні ефіри, ізомери, суміші ізомерів, комплекси або похідні діючої речовини вважаються тими ж самими діючими речовинами, якщо вони істотно не відрізняються за властивостями з точки зору безпеки та ефективності. У таких випадках заявник надає додаткову інформацію, що містить докази безпеки або ефективності різних солей, ефірів або похідних дозволеного активного фармацевтичного інгредієнта. Різні пероральні фармацевтичні форми з негайним вивільненням вважаються однією і тією самою лікарською формою. Не вимагається проведення досліджень біодоступності, якщо заявник доведе, що генеричний лікарський засіб відповідає критеріям, визначеним у офіційних настановах;

3) гомеопатичний лікарський засіб — будь-який лікарський засіб, виготовлений із продуктів, субстанцій або складових, які називаються гомеопатичною сировиною, відповідно до процедури виготовлення гомеопатичного лікарського засобу, описаної в Державній фармакопеї України або Європейській фармакопеї або, — в разі відсутності такого опису, — в актуальних офіційних фармакопеях держав-членів ЄС, Гомеопатичній фармакопеї США (HPUS);

4) джерело радіонуклідів — будь-яка система, яка містить фіксований первинний радіонуклід, з якого виробляються вторинні радіонукліди, які добуваються шляхом елюювання або в інший спосіб і використовуються в радіофармацевтичному лікарському засобі;

5) діюча речовина (активний фармацевтичний інгредієнт, лікарська речовина) — будь-яка речовина або суміш речовин, що призначена для виробництва лікарських засобів, у складі яких вважається їх активним інгредієнтом. Діючі речовини мають фармакологічну, імунологічну, метаболічну дію на організм людини з метою відновлення, корекції або зміни фізіологічних функцій, або встановлення медичного діагнозу;

6) добре вивчене медичне застосування лікарського засобу — це медичне застосування діючої речовини, що входить до складу лікарського засобу, яке є добре вивченим, визнані її ефективність та задовільний ступінь безпеки, що підтверджено докладними бібліографічними посиланнями на опубліковані дані щодо післяліцензійних, епідеміологічних досліджень та ін., якщо пройшло не менше 10 років від моменту першого систематичного і документованого застосування діючої речовини як лікарського засобу в Україні;

7) допоміжна речовина — будь-яка складова лікарського засобу, крім діючих речовин і пакувальних матеріалів;

8) дослідження безпеки після отримання торгової ліцензії (післяліцензійні дослідження безпеки) — будь-яке дослідження безпеки лікарського засобу, на який видана торгова ліцензія, що здійснюється для ідентифікації, кваліфікації або оцінки загрози безпеці, підтвердження профілю безпеки лікарського засобу або оцінки ефективності заходів з управління ризиками;

9) досліджуваний лікарський засіб — лікарський засіб, що є предметом вивчення або використання у клінічних дослідженнях, у тому числі в якості референтного лікарського засобу або плацебо.

10) загальноприйнята назва — міжнародна непатентована назва, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров’я, або, якщо такої немає, звичайна загальноприйнята назва;

11) зловживання лікарськими засобами — постійне або одиничне умисне надмірне споживання лікарських засобів, що супроводжується небезпечними фізичними або психічними наслідками;

12) зобов’язання з обслуговування населення — зобов’язання, покладене на дистриб’юторів, що полягає в забезпеченні ними постійної наявності необхідного асортименту лікарських засобів для задоволення потреб населення певної адміністративно-територіальної одиниці і можливості поставити необхідну кількість лікарських засобів у короткий строк на обумовлену територію;

13) імунологічний лікарський засіб — будь-який лікарський засіб, що складається з вакцин, токсинів, сироваток, або препаратів алергенів.

До вакцин, токсинів і сироваток відносяться, зокрема:

агенти, що використовуються для вироблення активного імунітету, такі як холерна вакцина, вакцина БЦЖ, вакцина проти поліомієліту, вакцина проти віспи;

агенти, що використовуються для діагностики стану імунітету, у т.ч. туберкулін та очищене білкове похідне туберкуліну (туберкулін ППД), токсини для реакції Шика та проби Діка, бруцелін;

агенти, що використовуються для вироблення пасивного імунітету, такі як дифтерійний антитоксин, противісповий глобулін, антилімфоцитарний глобулін;

14) листок-вкладиш в упаковку — документ, що містить інформацію про лікарський засіб для споживачів і супроводжує лікарський засіб;

15) лікарський засіб: будь-яка субстанція або комбінація субстанцій, що має властивості, необхідні для лікування або профілактики захворювань людини; або будь-яка субстанція або комбінація субстанцій, що може бути застосована або введена людині з метою відновлення, покращення або зміни фізіологічних функцій організму, за допомогою їх фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії, або для встановлення медичного діагнозу.

Готовий лікарський засіб — дозований лікарський засіб у вигляді та стані, призначеному для застосування, що пройшов усі стадії виробництва, включаючи остаточне пакування;

16) лікарські засоби прогресивної терапії (високотехнологічні лікарські засоби) — лікарські засоби, що містять діючі речовини, отримані за допомогою методів біотехнології, таких як: генної терапії, соматичної клітинної терапії, тканинної інженерії тощо.

Лікарський засіб генної терапії — це біологічний лікарський засіб, якому властиві такі характеристики: — діюча речовина такого лікарського засобу містить або складається з рекомбінантної нуклеїнової кислоти, що використовується або вводиться людині з метою впорядкування, відновлення, заміни, додавання або вилучення генетичної послідовності; — його терапевтична, профілактична або діагностична дія пов’язана безпосередньо з послідовністю рекомбінантної нуклеїнової кислоти, яку він містить, або з продуктом генетичної експресії цієї послідовності. До лікарських засобів генної терапії не належать вакцини для профілактики інфекційних захворювань.

Лікарський засіб соматичної клітинної терапії (лікарський засіб соматоклітинної терапії) — це біологічний лікарський засіб, якому властиві такі характеристики: — містить чи складається з клітин або тканин, біологічні характеристики, фізіологічні функції або структурні властивості яких є важливими для клінічного застосування, були змінені у результаті значних маніпуляцій або з клітин чи тканин, які не призначені для використання з тією самою метою у донора або реципієнта; — має властивості для, або використовується у, або вводиться людині з метою лікування, профілактики або діагностики захворювання шляхом фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії його клітин або тканин.

Лікарський засіб тканинної інженерії — це лікарський засіб, що складається з модифікованих клітин або тканин, і застосовується або вводиться в організм людини для регенерації, відновлення, заміни тканин. Лікарські засоби тканинної інженерії можуть містити клітини або тканини людського та/або тваринного походження, що є життєздатними або нежиттєздатними, а також додаткові речовини, такі як продукти клітин, біологічні молекули, біоматеріали, хімічні речовини, матриці;

17) лікарські засоби, які одержують з крові або плазми крові людини — лікарські засоби на основі компонентів крові, що вироблені промисловим способом; ці лікарські засоби включають, зокрема альбумін, фактори згортання крові та імуноглобуліни людського походження;

18) маркування — інформація, що наноситься на первинну або вторинну упаковку лікарського засобу;

19) непередбачена побічна реакція — побічна реакція, характер, тяжкість або наслідки якої не узгоджуються з інформацією, наведеною в короткій характеристиці лікарського засобу;

20) оптова торгівля лікарськими засобами (дистрибуція) — це будь-яка діяльність, пов’язана з закупівлею, зберіганням, поставками або експортом лікарських засобів, за винятком роздрібного продажу лікарських засобів населенню. Ця діяльність здійснюється виробниками або їх довіреними особами, імпортерами, оптовими дистриб’юторами, особами, які здійснюють діяльність з торгового представництва (посередництва) з реалізації лікарських засобів, або спільно з суб’єктами господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю лікарськими засобами на території України;

21) орган державного контролю — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів;

22) оригінальний (інноваційний) лікарський засіб — лікарський засіб, на який була вперше у світі видана торгова ліцензія на основі повного досьє щодо його ефективності, безпеки та якості;

23) орфанний лікарський засіб (препарат обмеженого застосування або «препарат-сирота»): — лікарський засіб, що призначений для діагностики, профілактики чи лікування рідкісного захворювання, тобто захворювання, що загрожує життю, чи призводить до втрати працездатності зазвичай не більше 5 осіб з кожних 10000 осіб на момент подання заяви про видачу торгової ліцензії; — лікарський засіб, що призначений для діагностики, профілактики або лікування захворювання, що загрожує життю або серйозно ослаблює імунітет, або хронічних захворювань, і без державного стимулювання незначною є вірогідність того, що такі лікарські засоби будуть розміщені на ринку України. У цьому разі орфанним може бути визнаний лікарський засіб, призначений для лікування захворювань, що зустрічаються більш часто, ніж у 5 осіб з кожних 10000 осіб;

24) основний файл системи фармаконагляду — детальний опис системи фармаконагляду, що використовується власником торгової ліцензії на лікарський засіб стосовно одного або декількох лікарських засобів, на які видана торгова ліцензія;

25) первинна упаковка — контейнер або інша форма упаковки, з якою безпосередньо контактує лікарський засіб;

26) план управління ризиками — детальна характеристика системи управління ризиками;

27) побічна реакція — це будь-яка ненавмисна і небезпечна для організму людини реакція на лікарський засіб;

28) представник власника торгової ліцензії на лікарський засіб — особа (локальний представник), призначена власником торгової ліцензії для представництва його інтересів в Україні та здійснення фармаконагляду;

29) прекурсор радіонукліда — будь-який інший радіонуклід, призначений для введення радіоактивної мітки до іншої речовини перед її застосуванням;

30) препарат алергену — будь-який лікарський засіб, призначений для виявлення або стимулювання прояву специфічної набутої зміни імунної реакції на речовину, що викликає алергію;

31) радіонуклідний набір — будь-який лікарський засіб, який повинен бути поєднаний або змішаний з радіонуклідами в готовому радіофармацевтичному лікарському засобі, як правило, перед застосуванням;

32) радіофармацевтичний лікарський засіб — будь-який лікарський засіб, який у готовому до застосування стані містить один або декілька радіонуклідів (радіоактивних ізотопів), що введені в нього в медичних цілях;

33) референтний лікарський засіб — лікарський засіб, з яким має порівнюватися генеричний лікарський засіб і який є оригінальним (інноваційним) лікарським засобом з доведеною ефективністю, безпекою та якістю;

34) рецепт на лікарський засіб — медичний документ встановленої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, форми, складений медичним працівником, який має на це право відповідно до законодавства, та на підставі якого здійснюється виготовлення та/або відпуск лікарського засобу пацієнту аптечними закладами;

35) ризики, пов’язані з застосуванням лікарського засобу: — будь-які ризики, пов’язані з якістю, безпекою та ефективністю лікарського засобу для здоров’я пацієнтів або суспільного здоров’я; — будь-які ризики небажаного впливу на навколишнє середовище;

36) рослинна субстанція — всі, в основному цілі, подрібнені або зрізані частини рослин, водоростей, грибів, лишайників у необробленій, зазвичай висушеній формі, а також ексудати, що не піддавалися спеціальній обробці. Рослинні субстанції точно визначаються за допомогою використаної частини рослини і ботанічної назви у відповідності з біномінальною номенклатурою (рід, вид, різновид і автор);

37) рослинний лікарський засіб — будь-який лікарський засіб, що містить у якості діючої речовини тільки одну або декілька рослинних субстанцій, один або декілька рослинних препаратів, одну або декілька рослинних субстанцій у поєднанні (комбінації) з одним або декількома рослинними препаратами;

38) рослинні препарати — препарати, отримані з рослинних субстанцій для лікування шляхом екстракції, дистиляції, експресії, фракціонування, очищення, концентрації та ферментації. Вони включають подрібнені або порошкоподібні рослинні субстанції, настойки, екстракти, ефірні олії, віджаті соки, перероблені ексудати;

39) серйозна побічна реакція — побічна реакція, яка призводить до смерті, становить загрозу для життя людини, вимагає госпіталізації або продовження строку госпіталізації, викликає стійку або суттєву непрацездатність, або інвалідність, або вроджену аномалію/ваду розвитку;

40) сила дії лікарського засобу — вміст діючих речовин у кількісному виразі на одиницю дозування або одиницю об’єму, або одиницю маси у відповідності з лікарською формою;

41) система управління ризиками — комплекс заходів зі здійснення фармаконагляду, спрямованих на ідентифікацію, кваліфікацію, запобігання або мінімізацію ризиків, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу, включаючи оцінку ефективності цих заходів;

42) система фармаконагляду — сукупність заходів, що використовується власником торгової ліцензії і державою для виконання завдань, передбачених у Розділі ХІ цього Закону, і призначена для моніторингу безпеки лікарських засобів, на які була видана торгова ліцензія, та виявлення будь-яких змін у співвідношенні ризик/користь щодо їх застосування;

43) співвідношення ризик/користь — співвідношення кількісної та якісної оцінки виявлених ефектів небезпечних властивостей лікарського засобу при його медичному застосуванні, які погіршують перебіг захворювання або є причиною розвитку нових шкідливих впливів лікарського засобу на організм та якість життя пацієнта, до позитивного впливу лікарського засобу на серйозність та тяжкість перебігу захворювання;

44) субстанція — будь-яка речовина, незалежно від походження:

людського (наприклад, кров людини, елементи та складові, які отримують з неї тощо);

тваринного (наприклад, мікроорганізми, цілі тварини, частини органів, продукти секреції, токсини, екстракти, елементи та складові, що отримують з крові тварин тощо);

рослинного (наприклад, мікроорганізми, цілі рослини, частини рослин, продукти, що виділяються рослинами, екстракти тощо);

хімічного (наприклад, хімічні елементи, хімічні речовини, які зустрічаються у біосфері або отримуються в результаті хімічних перетворень або синтезу);

45) торгова назва лікарського засобу — це назва, під якою лікарський засіб вводиться в обіг і яка дає можливість його ідентифікувати, що може бути вигаданою або супроводжуватися торговою маркою, або найменуванням власника торгової ліцензії на лікарський засіб і яка не повинна співпадати з загальновживаною або науковою назвою;

46) торгове представництво (посередництво) з реалізації лікарських засобів — усі дії, пов’язані з купівлею-продажем лікарських засобів, у тому числі виконання функцій представника власника торгової ліцензії, участь у переддоговірних відносинах, які здійснюються посередником від свого імені або від імені іншої юридичної або фізичної особи;

47) традиційний рослинний лікарський засіб — рослинний лікарський засіб, що відповідає характеристикам, закріпленим у пункті 1 статті 22 цього Закону;

48) фальсифікований лікарський засіб — будь-який лікарський засіб, який було умисно підроблено, внаслідок чого створюється хибне уявлення про: — ідентичність препарату, пакування, маркування, назву, склад (із зазначенням усіх інгредієнтів, у тому числі допоміжних речовин, і сили дії цих інгредієнтів); — джерело походження лікарського засобу, у тому числі дані про виробника, державу виробництва, державу походження або державу, в якій зареєстрований власник торгової ліцензії на лікарський засіб; або — історію створення лікарського засобу, у тому числі дані та документи про використані шляхи поставок.

Розділ II

СФЕРА ДІЇ ЗАКОНУ

Стаття 2. Реалізація державної політики щодо ефективності, якості та безпеки лікарських засобів

1. З метою захисту права громадян на охорону здоров’я в Україні здійснюється державна політика щодо ефективності, якості та безпеки лікарських засобів.

Основними засадами державної політики щодо ефективності, якості та безпеки лікарських засобів є:

захист прав пацієнтів, забезпечення потреб населення лікарськими засобами для реалізації права громадян на охорону здоров’я;

розвиток професійного ринкового саморегулювання, обмеження державного регулювання господарської діяльності та делегування владних повноважень;

інтеграція до ринку лікарських засобів ЄС, адаптація національного законодавства до нормативно-правових актів ЄС.

2. Реалізація державної політики щодо ефективності, якості та безпеки лікарських засобів покладається на центральні органи виконавчої влади, господарські об’єднання, громадські об’єднання, власників торгових ліцензій, а також ліцензій на виробництво, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

3. Державна політика щодо ефективності, якості та безпеки лікарських засобів ґрунтується на таких засадах:

регулювання виробництва, реалізації та застосування лікарських засобів з метою охорони здоров’я населення;

створення передумов для розвитку фармацевтичної промисловості України та торгівлі;

здійснення контролю якості лікарських засобів, що виробляються в Україні, інших державах та імпортуються в Україну;

забезпечення вилучення з обігу неякісних та фальсифікованих лікарських засобів, забезпечення належних умов зберігання, транспортування і обігу лікарських засобів;

переважаючого впливу показника ризику/користі від застосування лікарського засобу на прийняття рішення щодо допуску його на ринок, а також комплексної оцінки показників якості, ефективності та безпеки лікарського засобу;

однозначності та чіткої визначеності підстав, за наявності яких не вимагається надання результатів доклінічних і клінічних досліджень для одержання торгової ліцензії на генеричний лікарський засіб;

захисту прав і законних інтересів виробників як референтних, так і генеричних лікарських засобів;

пріоритетності самозабезпечення України препаратами крові і плазми людини, заохочення добровільної здачі крові і плазми;

дотримання етичних принципів при торгівлі терапевтичними субстанціями людського походження усіма учасниками правовідносин;

спрощення доступу на ринок гомеопатичних лікарських засобів, препаратів, що виготовляються без терапевтичних показань, у лікарській формі і дозуваннях, які не становлять небезпеки для хворого;

ліцензування виробництва, імпорту лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами в інтересах захисту суспільного здоров’я;

реалізації права на повну, достовірну інформацію про лікарський засіб та доступність її одержання;

встановлення обґрунтованих обмежень у рекламуванні лікарських засобів;

визнання важливої ролі медичних торгових представників у промоції лікарських засобів;

постійного вдосконалення системи фармаконагляду у відповідності з досягненнями науково-технічного прогресу, враховуючи міжнародну гармонізацію термінології та технологічних розробок, розширення засобів електронного обміну повідомленнями про побічні реакції лікарських засобів;

персональної відповідальності власників торгових ліцензій за здійснення безперервного фармаконагляду за лікарськими засобами, які вони розмістили на ринку.

4. Проекти ліцензійних умов з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім діючих речовин) і змін до них розробляє орган державного контролю та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України затверджує порядок проведення перевірок додержання ліцензіатами ліцензійних умов і порядки видачі сертифікатів відповідності вимогам належної виробничої практики (GMP), належної практики дистрибуції (GDP), належної практики зберігання (GSP), належної клінічної практики (GCP), а також виконання обов’язків у системі фармаконагляду.

5. Нормативно-правове регулювання відносин, пов’язаних із проведенням доклінічних і клінічних досліджень, створенням, виробництвом, реалізацією та контролем якості лікарських засобів здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

6. Державний контроль за додержанням вимог законодавства щодо забезпечення якості, безпеки та ефективності лікарських засобів на всіх етапах обігу (під час виробництва, зберігання, транспортування, реалізації суб’єктами господарської діяльності, утилізації та знищення), у тому числі за дотриманням ліцензіатами вимог ліцензійних умов, правил здійснення належних практик, здійснює орган державного контролю. Орган державного контролю надає дозвіл на проведення клінічних досліджень, видає торгову ліцензію на лікарський засіб, крім діючих речовин, а також здійснює державний нагляд (контроль) за процесом створення лікарських засобів.

Стаття 3. Загальна сфера дії Закону

1. Цей Закон застосовується до відносин, пов’язаних із обігом лікарських засобів, дозволених до застосування в Україні, крім випадків, передбачених у цьому Розділі.

2. Положення цього Закону застосовують у разі, коли продукт, з урахуванням усіх його характеристик, може бути віднесений як до лікарського засобу, так і до іншого продукту, обіг якого регулюється іншими Законами.

3. Положення Розділу IV цього Закону поширюються на виробництво лікарських засобів, призначених у тому числі для експорту, досліджуваних лікарських засобів, а також проміжних продуктів, діючих та допоміжних речовин.

4. Пункт 1 цієї статті не обмежує можливості застосування статей 66 і 100 цього Закону.

Стаття 4. Відносини, на які сфера дії Закону не поширюється

Дія цього Закону не поширюється на:

1) будь-який лікарський засіб, виготовлений в аптеці за рецептом лікаря або за замовленням лікувально-профілактичного закладу для конкретного пацієнта (магістральний пропис);

2) будь-який лікарський засіб, виготовлений в аптеці у відповідності з приписами Державної фармакопеї України та призначений для безпосереднього застосування пацієнтами, які обслуговуються в цій аптеці, або за замовленням лікувально-профілактичних закладів (офіцинальний пропис);

3) лікарські засоби, призначені для проведення клінічних досліджень, у частині, що не суперечить завданню з упровадження в Україні вимог належної клінічної практики (GCP) при проведенні клінічних досліджень лікарських засобів;

4) проміжні продукти, призначені для подальшої переробки виробником, що має ліцензію на виробництво лікарських засобів;

5) будь-які радіонукліди у формі закритих джерел;

6) цільну кров, плазму та формені елементи крові людини, за винятком плазми отриманої промисловим способом або у спосіб із залученням промислового процесу;

7) будь-який лікарський засіб прогресивної терапії, що виготовляється на нерегулярній основі згідно з нормативними документами, які містять вимоги щодо його якості, і застосовується у лікувально-профілактичному закладі України під особисту професійну відповідальність лікаря, з метою дотримання індивідуального рецепту на лікарський засіб, замовлений для конкретного пацієнта.

Стаття 5. Виключення зі сфери дії Закону

Особливості використання будь-яких видів клітин людини або тварини, продаж, поставку чи застосування лікарських засобів, що містять такі клітини, складаються з них або виготовлені на основі таких клітин, регулюються спеціальним Законом України.

Стаття 6. Виключення зі сфери дії Закону за наявності особливих потреб

1. Для задоволення особливих потреб із сфери дії цього Закону можуть бути виключені лікарські засоби, що поставляються за індивідуальним замовленням, зробленим згідно з призначеннями лікаря, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

2. Органом державного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, може бути тимчасово дозволене ввезення на територію України та реалізація лікарського засобу, на який не видана торгова ліцензія, за наявності прогнозування або підтвердження розповсюдження патогенних агентів, токсинів, хімічних речовин або випромінювань, або будь-яких інших чинників, що можуть спричинити шкоду суспільному здоров’ю.

3. Особа звільняється від юридичної відповідальності за наслідки застосування лікарського засобу не за призначенням або лікарського засобу без торгової ліцензії, якщо застосування такого препарату дозволене органом державного контролю, у зв’язку з прогнозованим або підтвердженим розповсюдженням патогенних агентів, токсинів, хімічних речовин або випромінювань, або будь-яких інших чинників, що можуть спричинити шкоду суспільному здоров’ю.

4. Незалежно від положень пункту 3 цієї статті, юридична відповідальність за розміщення на ринку неякісних лікарських засобів не скасовується.

Розділ III

РОЗМІЩЕННЯ НА РИНКУ

Глава I

ТОРГОВА ЛІЦЕНЗІЯ

Стаття 7. Торгова ліцензія на лікарський засіб

1. Жоден лікарський засіб не може бути розміщений на ринку України, якщо на нього не видана торгова ліцензія органом державного контролю, згідно з цим Законом, з урахуванням особливостей, що можуть бути передбачені спеціальними Законами України щодо лікарських засобів прогресивної терапії, лікарських засобів, призначених для застосування у педіатрії. Діючі речовини можуть бути розміщені на ринку України без одержання торгової ліцензії за умови, якщо були дотримані вимоги щодо їх виробництва та імпорту, встановлені цим Законом.

Якщо на лікарський засіб уже була видана торгова ліцензія згідно з абзацом 1 цієї статті, то на будь-які нові дозування, лікарські форми, способи введення, маркування, а також будь-які зміни цього лікарського засобу видається торгова ліцензія у відповідності з абзацом 1 цієї статті, або дані відомості включають до вже виданої (першої) торгової ліцензії. Видана на цій підставі торгова ліцензія вважається додатком до першої торгової ліцензії.

Власник торгової ліцензії на лікарський засіб несе відповідальність за обіг лікарського засобу, на який видана ця ліцензія. Призначення торгового представника (посередника) не звільняє власника ліцензії на лікарський засіб від юридичної відповідальності.

2. Зазначена у частині 1 цієї статті ліцензія на лікарський засіб вимагається також для джерел радіонуклідів, наборів радіонуклідів, прекурсорів радіонуклідів, радіофармацевтичних лікарських засобів, виготовлених промисловим способом.

Стаття 8. Розміщення на ринку радіофармацевтичного лікарського засобу

Торгова ліцензія не вимагається для радіофармацевтичного лікарського засобу, виготовленого згідно з інструкціями виробника, під час його застосування в закладах охорони здоров’я і організаціях, які за законом мають право застосовувати такі лікарські засоби, що походять виключно з джерел радіонуклідів, наборів радіонуклідів або прекурсорів радіонуклідів, на які була видана торгова ліцензія.

Стаття 9. Зміст заяви на отримання торгової ліцензії

1. Для отримання торгової ліцензії подається заява до органу державного контролю.

2. Торгова ліцензія може бути видана тільки заявникові, що зареєстрований в Україні.

3. До заяви додаються наступні детальні дані та документи, зазначені в Додатку до цього Закону:

1) найменування та адреса місцезнаходження заявника, виробника та імпортера;

2) назва лікарського засобу;

3) якісні та кількісні характеристики всіх компонентів лікарського засобу, в тому числі зазначення міжнародної непатентованої назви, рекомендованої Всесвітньою організацією охорони здоров’я, у випадку, якщо існує міжнародна непатентована назва лікарського засобу, або зазначення відповідної хімічної назви;

4) оцінка потенційних ризиків, пов’язаних із впливом лікарського засобу на навколишнє середовище. Вплив на навколишнє середовище оцінюється для кожного конкретного випадку, з визначенням заходів, спрямованих на зниження такого впливу;

5) опис способу виробництва лікарського засобу;

6) показання для застосування, протипоказання і побічні реакції;

7) відомості про дозування, лікарську форму, спосіб і шляхи введення, очікуваний термін придатності;

8) причини для вжиття будь-яких заходів з безпеки щодо зберігання лікарського засобу і застосування пацієнтами, утилізації відходів, потенційний ризик, який даний препарат становить для навколишнього середовища;

9) опис методів контролю, які використовує виробник;

10) виробник лікарського засобу зобов’язаний надати письмове підтвердження здійснення ним контролю за тим, щоб діючі речовини вироблялися відповідно до вимог належної виробничої практики (GMP). Цей контроль здійснюється шляхом проведення перевірок у відповідності з пунктом 6 частини 1 статті 55 цього Закону.

Письмове підтвердження повинно містити посилання на дату проведення перевірки та акт, який підтверджує, що виготовлення діючих речовин, які містить готовий лікарський засіб, здійснюється згідно з вимогами належної виробничої практики (GMP);

11) результати:

фармацевтичних тестів (фізико-хімічних, біологічних або мікробіологічних);

доклінічних досліджень (токсикологічних і фармакологічних);

клінічних досліджень;

12) коротка характеристика системи фармаконагляду заявника, що повинна включати такі елементи:

підтвердження того, що заявник має у своєму штаті уповноважену особу, відповідальну за здійснення фармаконагляду;

контактні дані цієї уповноваженої особи;

підписана заявником заява про те, що він володіє необхідними засобами для виконання завдань і обов’язків, закріплених у Розділі ХІ цього Закону;

зазначення місця, де зберігається основний файл системи фармаконагляду за лікарським засобом;

13) план управління ризиками, в якому описана система управління ризиками при застосуванні лікарського засобу, наданий заявником разом із короткою характеристикою лікарського засобу;

14) заява, в якій доводиться, що клінічні дослідження, що проводилися за межами території України, відповідають етичним нормам Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людини у якості об’єкта дослідження» та вимогам належної клінічної практики (GCP);

15) характеристика лікарського засобу відповідно до статті 16 цього Закону, зразок вторинної упаковки, що містить дані, вказані у статті 68 цього Закону, а також зразок первинної упаковки лікарського засобу, що містить дані, вказані у статті 70 цього Закону, разом із листком-вкладишем, що додається (вкладається) до упаковки відповідно до статті 75 цього Закону;

16) документ, який підтверджує одержання виробником-нерезидентом у державі походження ліцензії на виробництво лікарських засобів;

17) наступні копії:

будь-яка торгова ліцензія, отримана в іншій державі, коротка характеристика даних про безпеку, включаючи дані, що містяться в періодично оновлюваних звітах з безпеки (за наявності), і звітах про підозрювані побічні реакції, разом із списком тих держав, у яких заяви на отримання торгових ліцензій перебувають на стадії розгляду;

коротка характеристика лікарського засобу, надана заявником у відповідності зі статтею 16 або статтею 38 цього Закону, а також листок-вкладиш в упаковку, наданий у відповідності зі статтею 75 цього Закону або затверджений у порядку, визначеному статтею 76 цього Закону, або затверджений компетентними органами держави-заявника;

детальна інформація про будь-які рішення про відмову у видачі торгової ліцензії на лікарський засіб, прийняте в Україні або іншій державі, а також причини такого рішення;

18) копія будь-якого визначення лікарського засобу у державі походження заявника як орфанного, разом із доданою копією відповідного рішення компетентного органу держави походження заявника або наднаціонального органу.

Документи та відомості, що стосуються результатів фармацевтичних, доклінічних і клінічних досліджень, вказані в абзаці 1 пункту 11 частини 3 цієї статті, супроводжуються детальним резюме у відповідності зі статтею 17 цього Закону.

Система управління ризиками, вказана у пункті 13 частини 3 цієї статті, повинна бути пропорційною виявленим і потенційним ризикам застосування лікарського засобу, даним про безпеку, отриманим після видачі торгової ліцензії на лікарський засіб. За потреби ці відомості підлягають оновленню.

Стаття 10. Зміст заяви для отримання торгової ліцензії на джерело радіонуклідів

У доповнення до вимог, закріплених у статті 8 і частині 1 статті 12 цього Закону, заява на видачу торгової ліцензії для джерела радіонуклідів повинна містити таку інформацію:

– загальний опис системи вторинних радіонуклідів разом із детальним описом її компонентів, що можуть вплинути на склад і якість лікарського засобу;

– якісні та кількісні характеристики елюату або сублімату.

Стаття 11. Вимоги до досьє, що додається до заяви на отримання торгової ліцензії на лікарський засіб

1. Торгова ліцензія на оригінальний лікарський засіб може бути видана на підставі повного досьє (незалежна або автономна заява), а на генеричний лікарський засіб — на підставі скороченого досьє. Деталізовані стандартні вимоги до досьє, що додається до заяви на отримання торгової ліцензії на лікарський засіб, визначаються у Додатку до цього Закону.

Стандартні вимоги до повного досьє включають такі модулі: — адміністративна інформація; — резюме; — хімічна, фармацевтична і біологічна інформація про лікарські засоби, що містять хімічні чи біологічні діючі речовини; — звіти про доклінічні дослідження; — звіти про клінічні дослідження.

Вимоги до матеріалів досьє на лікарський засіб, а також спеціальні вимоги до досьє, що супроводжує заяву на отримання торгової ліцензії для лікарських засобів прогресивної терапії, гомеопатичних, рослинних, імунобіологічних, орфанних лікарських засобів, лікарських засобів, одержаних із плазми крові, радіофармацевтичних препаратів і прекурсорів визначаються в Додатку до цього Закону, а також нормативно-правових актах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

2. Торгова ліцензія на генеричний лікарський засіб видається на підставі скороченої заяви, до якої додається комплект матеріалів, у яких наведені повні адміністративні, фармацевтичні дані, включаючи дані щодо еквівалентності до референтного лікарського засобу, отримані у визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, порядку.

Для отримання торгової ліцензії на генеричний лікарський засіб не вимагаються ті частини скороченого досьє, що містять нові показання чи нові лікарські форми, захищені патентами як результати інтелектуальної діяльності людини.

Стаття 12. Видача торгових ліцензій на референтні та генеричні лікарські засоби

1. Від заявника не вимагається надання результатів фармакологічних тестів (фізико-хімічних, біологічних, мікробіологічних), доклінічних досліджень (токсикологічних, фармакологічних) і клінічних досліджень, якщо він може довести, що лікарський засіб є генеричним лікарським засобом референтного препарату, дозволеного до реалізації на території України протягом не менше, ніж 5 років у відповідності зі статтею 7 цього Закону. Протягом цього періоду дані результатів доклінічних і клінічних досліджень, вперше подані для отримання торгової ліцензії для референтного лікарського засобу, не використовуються в інтересах будь-якого наступного заявника з метою отримання ліцензії для розміщення лікарського засобу на ринку, крім випадків, коли надано згоду першого заявника.

Орган державного контролю запроваджує комплексну систему, що гарантує конфіденційність, нерозкриття та незалежність даних доклінічних і клінічних досліджень, що надаються для отримання торгової ліцензії для розміщення лікарського засобу на ринку України.

2. П’ятирічний термін, вказаний у абзаці 1 цієї статті, має бути подовжений максимум до 6 років, якщо протягом 4 із цих 5 років власник ліцензії на лікарський засіб отримає дозвіл на одне або декілька нових показань для застосування, що надають значні клінічні переваги відносно існуючих методів лікування.

3. Якщо лікарський засіб не є генеричним лікарським засобом або якщо біоеквівалентність не може бути доведена шляхом дослідження біодоступності, або при зміні активного фармацевтичного інгредієнта (інгредієнтів), терапевтичних показань, дозування, лікарської форми або способів введення в організм людини, порівняно з референтним лікарським засобом, заявник повинен надати результати відповідних доклінічних або клінічних досліджень.

Якщо біологічний лікарський засіб, що є подібним до референтного біологічного препарату, не відповідає умовам, закріпленим у визначенні генеричного лікарського засобу, що зумовлено, зокрема відмінностями, пов’язаними з сировиною, процесами виробництва подібного біологічного лікарського засобу і референтного біологічного препарату, заявнику необхідно надати результати доклінічних і клінічних досліджень. Вид і кількість додаткових даних, які необхідно надати, повинні відповідати критеріям, зазначеним у Додатку до цього Закону, а також у відповідних детальних настановах. Не вимагається надання результатів інших досліджень щодо референтного лікарського засобу.

4. Орган державного контролю надає наукове консультування заявникам і власникам торгових ліцензій у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Розміри збору за видачу торгових ліцензій на лікарські засоби та їх переоформлення, вартості послуг наукового консультування органом державного контролю встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Звільнення заявника від обов’язку щодо подання результатів доклінічних і клінічних досліджень

1. Для того, щоб лікарський засіб був дозволений до застосування в Україні як безпечний, якісний і ефективний, він має пройти комплекс випробувань, включаючи доклінічні і клінічні дослідження.

Порядок організації та проведення доклінічних і клінічних досліджень лікарських засобів регулюється спеціальним Законом.

2. Заявник не зобов’язаний надавати результати доклінічних і клінічних досліджень, якщо він може довести, що лікарський засіб має добре вивчене медичне застосування, згідно з правилами, визначеними у Додатку до цього Закону. У даному разі результати досліджень повинні бути замінені відповідною науковою літературою.

Стаття 14. Особливості видачі торгових ліцензій на комбінації діючих речовин у складі лікарського засобу

Якщо лікарський засіб містить діючі речовини, що входять до складу іншого лікарського засобу, на який уже видана торгова ліцензія, але ці діючі речовини раніше ніколи не використовувалися саме у такій комбінації з терапевтичною метою, заявник повинен представити результати нових доклінічних або клінічних досліджень щодо цієї комбінації діючих речовин, які мають бути надані органу державного контролю у відповідності з пунктом 11 частини 3 статті 9 цього Закону. Надання наукових даних, що стосуються кожної окремої діючої речовини, не є обов’язковим.

Стаття 15. Використання ліцензійної документації

Після видачі торгової ліцензії на лікарський засіб її власник має право надати дозвіл на використання фармацевтичної документації, даних доклінічних і клінічних досліджень, що містяться в документації на лікарський засіб, з метою підготовки наступних заяв, що стосуються інших лікарських засобів, які мають такий самий якісний і кількісний склад активних фармацевтичних інгредієнтів і ту ж саму лікарську форму.

Стаття 16. Характеристика лікарського засобу

Характеристика лікарського засобу включає, згідно з зазначеною послідовністю, таку інформацію:

1) назва лікарського засобу, сила дії та лікарська форма;

2) якісний і кількісний склад активних фармацевтичних інгредієнтів і допоміжних речовин, що мають значення для належного застосування лікарського засобу (використання тривіальної номенклатури і хімічного опису);

3) лікарська форма;

4) розгорнуті клінічні дані:

4.1) показання до застосування;

4.2) дозування і спосіб застосування для дорослих і за потреби — для дітей;

4.3) протипоказання;

4.4) спеціальні попередження при застосуванні, а також — щодо імунологічних лікарських засобів — спеціальні попередження, яких повинна дотримуватися особа під час застосування таких лікарських засобів до пацієнтів, а також попередження для пацієнта;

4.5) взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії;

4.6) застосування в період вагітності та годування грудьми;

4.7) вплив на здатність керувати транспортними засобами і працювати з механізмами;

4.8) побічні реакції;

4.9) передозування (симптоми, заходи з надання першої допомоги, антидоти);

5) фармакологічні властивості:

5.1) фармакодинамічні властивості;

5.2) фармакокінетичні властивості;

5.3) доклінічні дані з безпеки;

6) детальні фармацевтичні дані:

6.1) перелік допоміжних речовин;

6.2) основні несумісності;

6.3) термін придатності, а за потреби — і термін придатності після підготовки лікарського засобу для безпосереднього застосування (наприклад, після розведення чи першого відкриття первинної упаковки);

6.4) спеціальні попередження при зберіганні;

6.5) характер і склад первинної упаковки;

6.6) особливі попередження при утилізації лікарського засобу чи відходів, отриманих від такого лікарського засобу (якщо це необхідно);

7) найменування власника торгової ліцензії;

8) номер (номери) торгової(их) ліцензії(й);

9) дата отримання першої торгової ліцензії чи її продовження;

10) дата перегляду тексту;

11) для радіофармацевтичних лікарських засобів — повна інформація про дозиметрію внутрішнього опромінення, додаткові детальні інструкції з екстемпорального виготовлення і контролю якості такого виготовлення і, за необхідності, — максимальний термін придатності, протягом якого будь-який проміжний продукт, такий як елюат, або готовий для застосування лікарський засіб, буде відповідати специфікаціям виробника.

Для лікарських засобів, що розроблені за допомогою одного з таких біотехнологічних процесів, як технологія рекомбінантних ДНК, гібридомний метод отримання моноклональних антитіл, контрольована експресія генів, що кодують біологічно активні білки у прокаріотів і еукаріотів, включаючи трансформовані клітини ссавців, що містять нову активну субстанцію, яка, на дату набрання чинності цим Законом, не була дозволена для застосування в Україні, лікарських засобів, призначених для лікування ВІЛ/СНІД, онкологічних, вірусних і аутоімунних захворювань, нейродегенеративних розладів, діабету та інших порушень функцій імунної системи, орфанних лікарських засобів, коротка характеристика повинна включати повідомлення: «Даний лікарський засіб є предметом додаткового контролю». Стандартизоване пояснення і спеціальний символ чорного кольору, що передують цьому повідомленню, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Маркування для усіх лікарських засобів повинно містити стандартизований текст, що зобов’язує медичних працівників повідомляти про будь-які передбачувані та непередбачувані побічні реакції лікарських засобів відповідно до порядку здійснення фармаконагляду. При цьому, дані можуть надаватися різними способами, у тому числі в електронній формі, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 117 цього Закону.

Стаття 17. Посвідчення документів, що подаються для видачі торгової ліцензії на лікарський засіб

1. Заявник повинен гарантувати, що детальні характеристики, вказані у частині 3 статті 9 цього Закону, що подаються до органу державного контролю, були складені і підписані експертами, які володіють необхідною технічною і професійною кваліфікацією, про що має бути зазначено у короткому резюме.

Вимоги до технічної та професійної кваліфікації експертів, які мають право посвідчувати документи, що подаються для видачі торгової ліцензії на лікарський засіб, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

2. Особи, які мають технічну та професійну кваліфікацію, вказані у пункті 1 цієї статті, зобов’язані описати будь-яке використання наукової літератури відповідно до вимог статті 13 цього Закону і умов, визначених у Додатку до цього Закону.

3. Детальні характеристики мають бути включені до пакету документів, які заявник надає до органу державного контролю згідно з Додатком до цього Закону.

Глава II

СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ГОМЕОПАТИЧНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Стаття 18. Видача торгових ліцензій на гомеопатичні лікарські засоби

1. На гомеопатичні лікарські засоби, що виробляються та реалізуються в Україні, має бути видана торгова ліцензія або вони мають бути допущені до обігу у порядку, визначеному в статтях 19, 20, 21 цього Закону.

2. Для гомеопатичних лікарських засобів має бути запроваджена спрощена процедура видачі торгової ліцензії за наявності умов, передбачених статтею 19 цього Закону.

Стаття 19. Умови застосування спрощеної процедури видачі торгової ліцензії

1. Спрощеній процедурі видачі торгової ліцензії підлягають тільки ті гомеопатичні лікарські засоби, що відповідають усім наступним умовам:

лікарський засіб призначений для перорального введення чи місцевого застосування;

на етикетці лікарського засобу чи в будь-якій іншій інформації стосовно нього не зазначене конкретне терапевтичне показання для застосування;

ступінь розведення лікарського засобу є достатнім для гарантування його безпеки; зокрема лікарський засіб не може містити понад 1 частини на 10 000 частин маточного розчину чи понад 1/100 мінімального дозування діючої речовини, що застосовується в алопатичному лікарському засобі, який відпускається тільки за рецептом лікаря.

Орган державного контролю, за наявності достатніх наукових обґрунтувань, має право застосовувати інші критерії безпеки лікарського засобу ніж ті, що зазначені в абзаці 3 частині 1 цієї статті.

Категорія відпуску лікарського засобу визначається під час видачі торгової ліцензії.

2. Критерії та правила процедури, передбаченої частиною 1 статті 34, статтями 40-48, а також Розділом ХІ цього Закону, за аналогією застосовуються до спрощеної процедури видачі торгових ліцензій для гомеопатичних лікарських засобів, за винятком доведення терапевтичної ефективності.

Стаття 20. Заява на проведення спрощеної процедури видачі торгової ліцензії

Заява на проведення спрощеної процедури видачі торгової ліцензії може подаватися щодо серії лікарських засобів, одержаних із однієї й тієї ж самої гомеопатичної сировини або видів гомеопатичної сировини. Для того, щоб довести фармацевтичну якість лікарських засобів та їх однорідність від серії до серії, до заяви додають такі документи:

закріплена в Державній фармакопеї України або Європейській фармакопеї або, — в разі відсутності такого опису, — в актуальних офіційних фармакопеях держав-членів ЄС, Гомеопатичній фармакопеї США (HPUS) наукова назва гомеопатичної сировини або видів гомеопатичної сировини і дані про різні шляхи введення, лікарські форми і ступені розведення, на які видається торгова ліцензія;

досьє, що містить опис способу одержання і контролю гомеопатичної сировини, пояснення гомеопатичного застосування цієї сировини відповідною бібліографією;

опис виробництва і контролю для кожної лікарської форми, опис способу розведення і збільшення сили дії лікарського засобу;

ліцензія на виробництво для лікарського засобу;

копії торгової ліцензії чи ліцензій, одержаних для даного лікарського засобу в Україні та інших державах, регуляторні органи яких застосовують високі стандарти до якості (держави-члени ЄС, Австралія, Канада, США, Швейцарія, Японія);

один або декілька зразків вторинної і первинної упаковки лікарського засобу, на який видається торгова ліцензія;

дані про стабільність лікарського засобу.

Стаття 21. Застосування інших положень цього Закону до гомеопатичних лікарських засобів

1. Гомеопатичні лікарські засоби, крім зазначених у частині 1 статті 19 цього Закону, підлягають процедурі видачі торгової ліцензії та маркуванню відповідно до статей 9, 12, 13, 14, 15, 16 цього Закону.

2. Допускається запровадження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, особливих правил щодо доклінічних і клінічних досліджень гомеопатичних лікарських засобів, окрім тих, що зазначені в статті 16 цього Закону, у відповідності з правилами і особливостями гомеопатії, які є чинними в Україні.

3. Розділ ХІ цього Закону застосовується до гомеопатичних лікарських засобів, за винятком тих, що зазначені в частині 1 статті 19 цього Закону.

Глава III

СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ТРАДИЦІЙНИХ РОСЛИННИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Стаття 22. Критерії запровадження спрощеної процедури видачі торгової ліцензії

1. Спрощена процедура видачі торгової ліцензії (далі — ліцензування традиційних лікарських засобів) запроваджена для рослинних лікарських засобів, що відповідають таким критеріям:

1) вони мають показання до застосування, що поширюються виключно на традиційні рослинні лікарські засоби, які завдяки особливостям складу і силі дії розроблені та призначені для застосування без медичного нагляду з діагностичною метою чи для моніторингу процесу лікування;

2) лікарські засоби, призначені для застосування тільки згідно з силою дії та дозуванням;

3) лікарські засоби, призначені для перорального введення, зовнішнього застосування та/або інгаляції;

4) закінчився період традиційного застосування, що закріплений у пункті 3 частині 1 статті 24 цього Закону;

5) достатня кількість даних щодо традиційного застосування лікарського засобу, зокрема лікарський засіб не є небезпечним при застосуванні в звичайних умовах і фармакологічний вплив або ефективність лікарського засобу підтверджені досвідом його тривалого застосування.

2. Відступаючи від положень пункту 37 частини 1 статті 1 цього Закону, наявність у рослинних лікарських засобах вітамінів і мінералів, безпека яких належним чином задокументована, не перешкоджає видачі торгової ліцензії на них згідно з пунктом 1 цієї статті за умови, що дія вітамінів і мінералів є допоміжною до впливу активних рослинних інгредієнтів згідно з зазначеним(и) призначенням(и).

3. Правила цієї Глави не застосовуються у тих випадках, коли орган державного контролю приймає рішення про те, що традиційний рослинний лікарський засіб відповідає критеріям для отримання торгової ліцензії відповідно до статті 7 або статті 19 цього Закону.

Стаття 23. Заява для отримання торгової ліцензії на традиційний лікарський засіб

1. Заявник і власник торгової ліцензії мають бути зареєстрованими в Україні.

2. Для отримання торгової ліцензії заявник подає заяву до органу державного контролю.

Стаття 24. Додатки до заяви для отримання торгової ліцензії на традиційний лікарський засіб

1. До заяви для отримання торгової ліцензії на традиційний лікарський засіб додаються:

1) дані і документація:

вказані в пунктах 1-8, 10, 11 частини 3 статті 9 цього Закону;

результати фармацевтичних досліджень, закріплені у пункт 11 частини 3 статті 9 цього Закону;

коротка характеристика лікарського засобу без зазначення даних, закріплених у пункті 4 частини 1 статті 16 цього Закону;

у разі комбінації, як це закріплено в пункті 37 частини 1 статті 1 або пункті 2 частини 1 статті 22 цього Закону, — інформація, зазначена у частині 1 статті 22 цього Закону, пов’язана з комбінацією рослинних лікарських засобів, якщо окремі активні фармацевтичні інгредієнти не є достатньо відомими, також зазначаються дані, що стосуються активних фармацевтичних інгредієнтів;

2) будь-яка торгова ліцензія, отримана заявником в Україні, в державі-члені ЄС або в іншій державі для розміщення лікарських засобів на ринку, а також детальна інформація про будь-яке рішення про відмову у видачі торгової ліцензії в Україні, в державі-члені ЄС або в іншій державі та причини такого рішення;

3) бібліографічні чи експертні докази того, що даний лікарський засіб або аналогічний препарат застосовувався у медичних цілях протягом усього періоду тривалістю не менше, ніж 30 років, що передував даті подання заяви, включаючи не менше ніж 15 років застосування в Україні;

4) бібліографічний огляд даних про безпеку разом із експертним висновком, а за потреби — за додатковим запитом органу державного контролю надаються дані, необхідні для оцінки безпеки лікарського засобу.

Положення Додатку до цього Закону застосовуються по аналогії до даних і документації, зазначених у пункті 1 частині 1 цієї статті.

2. Аналогічний лікарський засіб, про який зазначається у пункті 3 частини 1 цієї статті, характеризується тим, що він має ті ж самі активні фармацевтичні інгредієнти, незалежно від допоміжних речовин, застосовується з тією самою або аналогічною метою, має еквівалентну силу дії, дозування, такий самий або аналогічний спосіб ведення, що і лікарський засіб, який розглядається.

3. Вимога про надання доказів медичного застосування протягом 30-річного періоду, закріплена у пункті 3 частини 1 цієї статті, виконується навіть у тому випадку, якщо продаж продукту здійснювався не на підставі єдиної ліцензії. Ця вимога повинна виконуватися, якщо кількісний склад інгредієнтів лікарських засобів були зменшені протягом даного періоду.

4. У випадку, якщо лікарський засіб застосовується в Україні менше 15 років, але підпадає під спрощену процедуру видачі торгової ліцензії, орган державного контролю з’ясовує, чи були повністю виконані інші критерії для проведення цієї процедури, закріплені у статті 22 цього Закону, в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Якщо орган державного контролю вважає можливим проведення спрощеної процедури видачі торгової ліцензії, він повинен затвердити монографії для рослинних препаратів, згідно з частиною 3 статті 29 цього Закону.

Стаття 25. Особливі умови видачі торгових ліцензій на традиційні лікарські засоби

1. Не порушуючи положення статті 29 цього Закону, торгова ліцензія на традиційний лікарський засіб видається відповідно до статті 22 цього Закону, за умови, якщо:

1) монографії для рослинних препаратів, включені до Державної фармакопеї України або Європейської фармакопеї, розроблені і затверджені у відповідності з частиною 3 статті 29 цього Закону;

2) рослинний лікарський засіб містить рослинні речовини, препарати чи їх комбінації, що включені до переліку, зазначеного в статті 27 цього Закону.

2. Для інших рослинних лікарських засобів, зазначених у статті 22 цього Закону, орган державного контролю при розгляді заяви на видачу торгової ліцензії на традиційний лікарський засіб обов’язково враховує торгову ліцензію, видану державою-членом ЄС у відповідності з главою ІІІ Розділу ІІІ цього Закону.

Стаття 26. Підстави для відмови у видачі торгової ліцензії на традиційний лікарський засіб

1. В ліцензуванні традиційного лікарського засобу може бути відмовлено, якщо заява на видачу торгової ліцензії не відповідає положенням статей 22, 23, 24 цього Закону, або за наявності однієї з таких підстав:

1) якісний та/або кількісний склад лікарського засобу не відповідає заявленому;

2) показання не відповідають умовам, викладеним у статті 22 цього Закону;

3) препарат є небезпечним для здоров’я при застосуванні його в звичайних умовах;

4) недостатньо даних про традиційне застосування, особливо якщо фармакологічний вплив або ефективність є неприйнятними на підставі досвіду тривалого застосування;

5) незадовільна фармацевтична якість.

2. Орган державного контролю повідомляє заявника про відмову у видачі торгової ліцензії на традиційний лікарський засіб і про причини даного рішення.

Стаття 27. Перелік рослинних субстанцій, препаратів та їх комбінацій, що використовуються в традиційних лікарських засобах

1. Перелік рослинних субстанцій, препаратів та їх комбінацій, що використовуються в традиційних лікарських засобах, має бути затверджений у відповідності зі спеціальною процедурою, регламентованою в Розділі ХІ цього Закону. Цей перелік повинен містити стосовно кожної рослинної субстанції показання, силу дії та дозування, способи використання та будь-яку іншу інформацію, необхідну для безпечного застосування рослинної субстанції в якості традиційного лікарського засобу.

2. Якщо заява на отримання торгової ліцензії на традиційний лікарський засіб стосується рослинних речовин, препаратів чи їх комбінацій, які зазначені в списку, вказаному в частині 1 цієї статті, забороняється встановлювати вимогу про надання даних, закріплених у пунктах 2, 3, 4 частини 1 статті 24 цього Закону. При цьому, пункти 3, 4 частини 1 статті 26 цього Закону не застосовуються.

3. Якщо рослинні речовини, препарати чи їх комбінації були виключені з переліку, вказаного в частині 1 цієї статті, торгова ліцензія на рослинний лікарський засіб, що містить такі речовини, згідно з частиною 2 цієї статті, повинна бути анульована за умови, якщо дані та документи, зазначені в частиною 1 статті 24 цього Закону, не були представлені протягом 3 місяців.

Стаття 28. Спеціальні правила розміщення на ринку традиційних лікарських засобів

1. частини 1, 2 статті 4, частина 1 статті 7, стаття 17, частина 1 статті 34, статті 36, 37, 43 — 47, 49 — 64, 85 — 99, 110 — 136, частини 1, 3 статті 140, статті 142, 146 — 149 цього Закону, а також вимоги належної виробничої практики (GMP) повинні застосовуватися до торгових ліцензій, виданих у відповідності з цієї главою для традиційних лікарських засобів.

2. У доповнення до вимог Розділу V цього Закону будь-які маркування та листок-вкладиш в упаковку повинні містити відомості про те, що:

1) препарат є традиційним лікарським засобом для застосування за вказаним(и) призначенням(и), що ґрунтується(ються) на досвіді тривалого застосування; і

2) споживач повинен проконсультуватися з лікарем або кваліфікованим медичних спеціалістом, якщо при застосуванні лікарського засобу зберігаються симптоми чи проявляються побічні реакції, не вказані в листку-вкладиші в упаковку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, може встановити вимогу, згідно з якою маркування та листок-вкладиш в упаковку повинні містити відомості про характер традиції.

3. У доповнення до вимог Розділів ІХ, Х цього Закону, будь-яка реклама лікарського засобу, торгова ліцензія на який видана у відповідності з цією главою, повинна включати наступне повідомлення: «Традиційний лікарський засіб для застосування виключно за вказаним(и) призначенням(и), що ґрунтується(ються) на досвіді тривалого застосування».

Стаття 29. Розробка та затвердження монографій для рослинних препаратів

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, розробляє і затверджує монографії для рослинних препаратів, а також здійснює інші повноваження, покладені на нього цією главою.

Якщо до Державної Фармакопеї України або Європейської фармакопеї включені монографії для рослинних препаратів, вони повинні бути враховані при розгляді заяви на видачу торгової ліцензії. Якщо до Державної Фармакопеї України або Європейської фармакопеї не включені монографії для рослинних препаратів, заявник має право посилатися на інші монографії для рослинних препаратів, що містяться в актуальних офіційних фармакопеях держав-членів ЄС, Гомеопатичній фармакопеї США (HPUS).

Якщо до Державної Фармакопеї України або Європейської фармакопеї включаються нові монографії для рослинних препаратів, власник торгової ліцензії, за необхідності, повинен відповідним чином внести зміни до досьє. Власник торгової ліцензії повідомляє про будь-які такі зміни орган державного контролю.

Монографії для рослинних препаратів мають бути опубліковані.

Стаття 30. Загальний звіт

Орган державного контролю через кожні 5 років з моменту набрання цим Законом чинності представляє на розгляд Кабінету Міністрів України звіт про застосування положень цього Закону. Звіт має включати оцінку можливості розширення сфери ліцензування традиційних лікарських засобів на інші категорії лікарських засобів.

Глава IV

СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПЕДІАТРИЧНИХ, ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ПРОГРЕСИВНОЇ ТЕРАПІЇ ТА ОРФАННИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Стаття 31. Особливості розміщення на ринку педіатричних лікарських засобів

1. При видачі торгових ліцензій на педіатричні лікарські засоби застосовуються положення цього Закону з урахуванням визначених у цій статті особливостей.

2. Педіатричні лікарські засоби — це лікарські засоби, призначені для лікування або профілактики захворювань, відновлення, покращення або зміни фізіологічних функцій організму дітей таких вікових груп: немовлята (перші 4 тижні життя), грудний вік (від 1 до 12 тижнів), ранній дитячий вік (від 1 до 3 років), дошкільний вік (від 3 до 7 років), шкільний вік (від 7 до 18 років).

Для ідентифікації педіатричних лікарських засобів, у тому числі рецептурних, на етикетках лікарських засобів має бути розміщений символ про призначення цього препарату для дітей, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, може затвердити спеціальні вимоги до лікарської форми, способу введення, пакування, умов виробництва для педіатричних лікарських засобів.

3. Особи, які подають заяви на отримання торгової ліцензії на референтний лікарський засіб, зобов’язані надати органу державного контролю план педіатричних досліджень, що містить порядок забезпечення виконання довгострокових заходів із попередження побічних реакцій при застосуванні лікарського засобу і підвищення його ефективності серед дитячого населення. Плани педіатричних досліджень підлягають погодженню з органом державного контролю в порядку і строки, визначені центральним орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Інформація про результати і статус планів педіатричних досліджень належить до інформації про лікарський засіб.

4. Орган державного контролю надає наукове консультування заявникам і власникам торгових ліцензій з приводу розробки лікарських засобів для дітей у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 32. Особливості розміщення на ринку лікарських засобів прогресивної терапії

1. При видачі торгових ліцензій на лікарські засоби прогресивної терапії застосовуються положення цього Закону з урахуванням визначених у цій статті особливостей.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджує додаткові вимоги до заяви для отримання торгової ліцензії на лікарський засіб прогресивної терапії. Заявник повинен детально описати в заяві на видачу торгової ліцензії заходи, необхідні для забезпечення дослідження безпеки та ефективності лікарського засобу прогресивної терапії та побічних реакцій, що можуть ним викликатися. Орган державного контролю може вимагати надання додаткових звітів стосовно оцінки безпеки та ефективності системи управління ризиками і результатів післяліцензійних досліджень.

3. Орган державного контролю надає консультації заявникам і власникам торгових ліцензій про порядок проведення фармаконагляду, а також наукові рекомендації заявникам, які розробляють препарати, основу яких складають гени, клітини, тканини, стосовно встановлення відповідності такого препарату визначенню лікарського засобу прогресивної терапії. Дані рекомендації надаються у строк, не пізніше 60 днів після отримання відповідного запиту. Орган державного контролю публікує на своєму офіційному веб-сайті резюме рекомендацій, з урахуванням вимог щодо охорони комерційної таємниці.

4. За отримання наукової консультації щодо лікарського засобу прогресивної терапії, що передбачена в пункті 3 цієї статті, застосовується знижка від офіційно встановленої вартості послуг у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За умови, якщо лікарський засіб прогресивної терапії становить особливу цінність для системи охорони здоров’я України, за рішенням органу державного контролю і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, розмір збору за видачу торгової ліцензії може бути зменшений.

Стаття 33. Особливості розміщення на ринку орфанних лікарських засобів

1. При видачі торгових ліцензій на орфанні лікарські засоби застосовуються положення цього Закону з урахуванням визначених у цій статті особливостей.

2. При поданні заяви на видачу торгової ліцензії на орфанний лікарський засіб відповідно до умов, визначених пунктом 1 цієї статті, заявник подає матеріали (досьє) та звіт з оцінки таких матеріалів, видані Європейським агентством з лікарських засобів (ЕМА).

3. Орган державного контролю перевіряє відповідність матеріалам (досьє) інструкції для медичного застосування орфанного лікарського засобу та методів контролю якості даного засобу, що містять текст маркування лікарського засобу, поданих заявником та засвідчених в установленому порядку, без проведення експертизи таких матеріалів і додаткових досліджень та складає відповідний висновок у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

4. Власник торгової ліцензії на орфанний лікарський засіб, виданої відповідно до положень даної статті зобов’язаний невідкладно надавати органу державного контролю інформацію про внесення змін до ліцензій, виданих Європейським агентством з лікарських засобів (ЕМА).

5. За видачу торгової ліцензії на орфанний лікарський засіб в Україні збір не стягується.

П’ятирічний термін, закріплений у частині 2 статті 12 цього Закону, повинен бути подовжений на 2 роки, якщо торгову ліцензію було видано на референтний й орфанний лікарський засіб.

Глава V

ПРОЦЕДУРИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ВИДАЧІ ТОРГОВОЇ ЛІЦЕНЗІЇ

Стаття 34. Строк видачі торгової ліцензії

1. Рішення за заявою на видачу торгової ліцензії на лікарський засіб має бути прийнято органом державного контролю не пізніше, ніж за 210 днів після подання заяви у відповідності з цим Законом.

2. У разі надання органом державного контролю претенденту (заявнику) можливості виправлення недоліків, поданої заяви, у відповідності з встановленим порядком, перебіг строку, визначеного пунктом 1 цієї статті, зупиняється, до виправлення недоліків, але не більше ніж на 6 місяців.

Початком зупинення перебігу строку, визначеного пунктом 1 цієї статті, є день прийняття рішення органом державного контролю за зверненням претендента (заявника) з заявою про надання можливості виправлення недоліків.

Перебіг строку, визначеного пунктом 1 цієї статті, поновлюється з дня, який настане раніше:

1) виправлення недоліків претендентом (заявником);

2) наступного за днем спливу шестимісячного строку з початку зупинення перебігу строку, визначеного частиною 1 цієї статті.

Стаття 35. Спеціальні строки видачі торгової ліцензії

1. Якщо для здоров’я населення України існує реальна загроза (надзвичайна ситуація або небезпечна подія), Кабінет Міністрів України має право тимчасово встановити спеціальні (скорочені) строки видачі торгової ліцензії на лікарські засоби, необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації або небезпечної події, ніж строки передбачені частиною 1 статті 34 цього Закону.

2. Рішення за заявою на видачу торгової ліцензії на орфанний лікарський засіб, зареєстрований Європейським агентством з лікарських засобів (ЕМА), має бути прийнято органом державного контролю не пізніше ніж за 30 днів після подання заяви у відповідності з цим Законом.

Стаття 36. Перевірка заяви на видачу торгової ліцензії

Для здійснення оцінки заяви на видачу торгової ліцензії на лікарський засіб, поданої відповідно статей 9, 12, 13, 14 і 15 цього Закону орган державного контролю:

1) перевіряє відповідність поданих разом із заявою відомостей вимогам статей 9, 12, 13, 14 и 15 цього Закону і умовам видачі торгової ліцензії на лікарський засіб;

2) може направити лікарський засіб, вихідні речовини для його одержання і, якщо необхідно, проміжні продукти або інші інгредієнти на експертне дослідження для гарантії того, що методи контролю, використані виробником і описані у документації, доданій до заяви згідно з пунктом 9 частини 3 статті 9 цього Закону, є задовільними;

3) може у випадках, визначених законодавством, запитати у заявника додаткову документацію до заяви відносно пунктів, перелічених у статтях 9, 12, 13, 14 і 15 цього Закону та/або усні чи письмові пояснення до неї.

Якщо орган державного контролю скористався такою можливістю, то строк, визначений частині 1 статті 34 цього Закону, зупиняється, до дня, який настане раніше:

1) подання заявником додатково запитуваної документації та/або витребуваних пояснень;

2) наступного за днем спливу шестимісячного строку з початку зупинення перебігу строку, визначеного частиною 1 статті 34 цього Закону.

2. Порядок розгляду та здійснення оцінки заяви на видачу торгової ліцензії на лікарський засіб затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 37. Державний нагляд (контроль) за видачею торгової ліцензії

Орган державного контролю здійснює належні заходи з перевірки достовірності відомостей щодо іноземних виробників або імпортерів лікарських засобів, наданих згідно з пунктами 5, 9 частини 3 статті 9 цього Закону.

Порядок проведення такої перевірки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 38. Правила щодо оприлюднення інформації про торгову ліцензію

1. Орган державного контролю при прийнятті рішення про видачу торгової ліцензії на лікарський засіб затверджує коротку характеристику лікарського засобу, про що інформує особу-заявника.

Зміст короткої характеристики та умови її затвердження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

2. Коротка характеристика має відповідати даним, які відомі органу державного контролю щодо лікарського засобу на який видано торгову ліцензію на момент її видачі або стануть відомі в подальшому.

У разі отримання нових даних щодо лікарського засобу на який видано торгову ліцензію орган державного контролю має затвердити зміни до короткої характеристики лікарського засобу.

3. На підставі рішення про видачу торгової ліцензії на лікарський засіб орган державного контролю вносить до Державного реєстру лікарських засобів України такі відомості про лікарський засіб: назва лікарського засобу (торговельна назва, міжнародна непатентована назва); виробник (найменування, місцезнаходження юридичної особи та її виробничих потужностей); імпортер (найменування, місцезнаходження юридичної особи та її виробничих потужностей); синоніми, хімічна назва, повний склад лікарського засобу; фармакологічна дія, фармакотерапевтична група лікарського засобу; показання, протипоказання, запобіжні заходи, взаємодія з іншими лікарськими засобами; способи застосування, дозування діючої речовини в кожній одиниці та кількість одиниць в упаковці; побічна дія, форма випуску, умови зберігання, термін придатності, умови відпуску; листок-вкладиш в упаковку; посилання на фармакопейну статтю або методи контролю якості лікарського засобу, що не порушує права заінтересованих осіб на комерційну таємницю; інформація про процедуру видачі торгової ліцензії на лікарські засоби; інформація про відповідні референтні лікарські засоби, з якими порівнюються генеричні лікарські засоби; умови видачі торгової ліцензії на лікарський засіб, встановлені відповідно до статей 39, 40, 41 цього Закону тощо.

Дана інформація розміщується на веб-сайті Державного реєстру лікарських засобів на умовах відкритого доступу в п’ятиденний строк з моменту прийняття рішення про видачу торгової ліцензії на лікарський засіб.

4. Орган державного контролю за результатами розгляду заяви на видачу торгової ліцензії на лікарський засіб затверджує оціночний звіт і складає зауваження по матеріалам заяви стосовно результатів фармацевтичних, доклінічних і клінічних досліджень, системи управління ризиками і системи фармаконагляду за лікарським засобом.

Оціночний звіт використовується для оцінки якості, безпеки та ефективності лікарського засобу, і має оновлюватися кожного разу, коли стає доступною нова інформація, що включена до його змісту.

Оціночний звіт розміщується на веб-сайті Державного реєстру лікарських засобів на умовах відкритого доступу в тридцятиденний строк з моменту прийняття рішення про видачу торгової ліцензії на лікарський засіб.

Зі звіту може бути вилучена інформація, визначена за рішенням органу державного контролю як конфіденційна, з обов’язковим зазначенням місця вилучення та обґрунтуванням щодо кожного вилучення.

Оціночний звіт має включати стислий виклад його змісту (резюме) у формі, зрозумілій для громадськості. Резюме має містити, зокрема, розділ, що стосується умов застосування лікарського засобу.

Стаття 39. Умови видачі торгової ліцензії на лікарський засіб

1. В доповнення до положень, викладених у статті 36 цього Закону, торгова ліцензія на лікарський засіб може бути надана з обов’язком виконання однієї або декількох з наступних умов:

1) вжиття додаткових заходів із забезпечення безпеки застосування лікарського засобу з метою їх включення до системи управління ризиками власника ліцензії на лікарський засіб;

2) проведення досліджень безпеки лікарського засобу, на який видана торгова ліцензія;

3) дотримання спеціальних вимог органу державного контролю щодо зобов’язань із ведення записів або звітності про припустимі побічні реакції лікарського засобу;

4) будь-які інші умови або обмеження стосовно безпечного та ефективного застосування лікарського засобу;

5) створення і забезпечення існування системи фармаконагляду, що відповідає ризикам, пов’язаним із використанням лікарського засобу;

6) проведення досліджень ефективності після видачі торгової ліцензії на лікарський засіб, якщо є достатні підстави припускати існування проблем, пов’язаних із ефективністю лікарського засобу, які можуть бути виявлені та вирішені лише після того, як лікарський засіб буде виведений на ринок.

2. Умови за яких на особу, що отримала торгову ліцензію на лікарський засіб покладаються обов’язки, встановлені пунктом 1 цієї статті, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

У торговій ліцензії на лікарський засіб мають бути визначені строки виконання обов’язків, встановлених пунктом 1 цієї статті.

Стаття 40. Видача торгової ліцензії у разі неможливості надання повних даних про ефективність та безпеку лікарського засобу

Торгова ліцензія на лікарський засіб може бути видана якщо особа, що звернулася за ліцензією, доведе неможливість надання повних даних про ефективність та безпеку лікарського засобу за звичайних умов його застосування внаслідок об’єктивних причин, що можуть бути перевірені, та мають бути обґрунтовані відповідно до умов, визначених у Додатку до цього Закону.

Дана ліцензія видається у виняткових випадках і виключно за згодою особи, що звернулася за ліцензією, і з покладення на неї додаткових обов’язків щодо забезпечення безпеки і нагляду за застосуванням лікарського засобу, зокрема, обов’язковим повідомленням органу державного контролю про будь-які випадки, пов’язані з застосуванням цього лікарського засобу та дії, які у зв’язку з цим вчиняються.

Торгова ліцензія на лікарський засіб відповідно до умов, визначених цією статтею, видається строком на один рік з можливістю продовження дії на річний строк необмежену кількість разів, з обов’язковою переоцінкою обґрунтування її видачі та обов’язків, що покладаються на особу, яка звернулася за такою ліцензією.

Стаття 41. Додаткові зобов’язання власника торгової ліцензії

1. Після видачі торгової ліцензії на лікарський засіб орган державного контролю може зобов’язати власника ліцензії:

1) провести післяліцензійні дослідження безпеки за наявності негативних ризиків у застосуванні лікарського засобу. Якщо вказані ризики стосуються декількох лікарських засобів, то орган державного контролю може зобов’язати власників торгових ліцензій на такі лікарські засоби провести спільні післяліцензійні дослідження;

2) провести післяліцензійні дослідження ефективності, якщо розуміння патогенезу захворювання або клінічне застосування лікарського засобу показує, що попередні оцінки ефективності лікарського засобу потребують суттєвого перегляду.

Встановлення таких зобов’язань має бути обґрунтованим, з визначеною метою та строками проведення досліджень, представлення їх результатів і має бути викладене у письмовій формі.

2. Орган державного контролю надає власнику торгової ліцензії на лікарський засіб можливість представлення письмових зауважень у відповідь на введення зобов’язань, визначених частиною 1 цієї статті, якщо власник торгової ліцензії на лікарський засіб звернеться з відповідним проханням протягом 30 днів з моменту отримання письмового повідомлення про зобов’язання.

Зауваження мають бути надані не пізніше ніж за 10 днів з моменту звернення власника торгової ліцензії на лікарський засіб з відповідним проханням.

3. На підставі письмових зауважень, наданих власником торгової ліцензії на лікарський засіб, орган державного контролю в тридцятиденний строк знімає або підтверджує зобов’язання, визначені частиною 1 цієї статті. Якщо зобов’язання будуть підтверджені, то торгова ліцензія на лікарський засіб має бути змінена шляхом включення до неї положень щодо зобов’язання, а також має бути змінена система управління ризиками власника торгової ліцензії на лікарський засіб.

4. Умови за яких на особу, що отримала торгову ліцензію на лікарський засіб покладаються зобов’язання, встановлені частиною 1 цієї статті, та порядок їх встановлення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 42. Формування системи управління ризиками власником торгової ліцензії

Власник торгової ліцензії на лікарський засіб зобов’язаний включати будь-які умови, вказані у статтях 39, 40 та 41 цього Закону, у свою систему управління ризиками.

Стаття 43. Обов’язки власника торгової ліцензії на лікарський засіб після її видачі

1. Після видачі торгової ліцензії на лікарський засіб її власник повинен враховувати досягнення науково-технічного прогресу щодо методів виробництва і контролю, передбачених у пунктах 5 і 9 частини 3 статті 9 цього Закону, і впроваджувати будь-які зміни, що є необхідними для того, щоб лікарський засіб був виготовлений і перевірений за допомогою загальноприйнятих наукових методів. Ці зміни підлягають затвердженню органом державного контролю.

2. Власник торгової ліцензії на лікарський засіб негайно забезпечує орган державного контролю будь-якою новою інформацією, що призводить до зміни відомостей або документів, зазначених у частині 3 статті 9, статтях 12, 13, 14, 16 цього Закону, або в Додатку до цього Закону.

Зокрема, власник торгової ліцензії на лікарський засіб зобов’язаний негайно повідомити орган державного контролю про будь-яку заборону або обмеження, накладене компетентними органами будь-якої держави, де реалізується цей лікарський засіб, а також будь-яку іншу нову інформацію, яка може вплинути на оцінку ризиків і ефективності при застосуванні лікарського засобу. Інформація має включати як позитивні, так і негативні результати клінічних досліджень або інших досліджень щодо усіх показань та популяцій, а також дані про застосування лікарського засобу, що не охоплюються умовами, визначеними у торговій ліцензії на лікарський засіб.

4. Для здійснення постійної оцінки співвідношення ризик/користь орган державного контролю має право у будь-який час запитати у власника торгової ліцензії на лікарський засіб дані, що свідчать про те, що співвідношення ризик/користь залишається сприятливим.

Власник ліцензії на лікарський засіб зобов’язаний своєчасно але не пізніше, ніж за 7 днів після отримання запиту, надати запитувану інформацію на будь-який такий запит.

Орган державного контролю має право у будь-який час запитати у власника торгової ліцензії на лікарський засіб копію основного файлу системи фармаконагляду.

Власник ліцензії на лікарський засіб має надати його копію не пізніше, ніж за 7 днів після отримання запиту.

Стаття 44. Поточна звітність власника торгової ліцензії на лікарський засіб

Після отримання торгової ліцензії на лікарський засіб її власник зобов’язаний за запитом органу державного контролю надавати інформацію щодо обсягів обігу лікарського засобу на ринку України стосовно всіх допущених на ринок лікарських форм.

У разі тимчасового або повного припинення розміщення лікарського засобу на ринку України власник торгової ліцензії на лікарський засіб зобов’язаний повідомити про це орган державного контролю. Таке повідомлення має містити причини таких дій та має бути надане не пізніше, як за 2 місяці до припинення розміщення лікарського засобу на ринку України.

Стаття 45. Державний моніторинг виконання умов цього Закону власниками торгових ліцензій

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, здійснює моніторинг виконання умов цього Закону власниками торгових ліцензій на лікарські засоби і вживає необхідні заходи для внесення змін до умов видачі торгової ліцензії на лікарські засоби.

2. При прийнятті змін, вказаних у частині 1 цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, має здійснити усі заходи для забезпечення можливості представлення однієї заяви про внесення однієї або більше ідентичних змін до умов видачі торгової ліцензії на лікарський засіб.

Стаття 46. Строк чинності торгової ліцензії

1. Торгова ліцензія на лікарський засіб дійсна протягом 5 років, окрім випадків, визначеним цим Законом.

2. Після закінчення строку, визначеного частиною 1 цієї статті, строк дії торгової ліцензії на лікарський засіб може бути подовжений на підставі нової оцінки співвідношення ризик/користь, проведеної у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Для цього власник ліцензії на лікарський засіб надає до органу державного контролю заяву з даними стосовно якості, безпеки та ефективності лікарського засобу, включаючи оцінку даних, що містяться у звітах про можливі побічні реакції і періодично оновлюваних звітах з безпеки, що надаються в межах процедур фармаконагляду, а також відомостями про усі зміни, внесеними з моменту отримання торгової ліцензії на лікарський засіб і до спливу строку її дії, визначеного відповідно до пункту 1 цієї статті, за виключенням не більше 9 останніх місяців.

Вимоги до такої заяви визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

3. Після прийняття рішення про подовження строку дії торгової ліцензії на лікарський засіб вона діє протягом необмеженого періоду, крім випадку прийняття органом державного контролю рішення щодо її продовження на 5 років з можливістю подальшого подовження строку дії на необмежений період за умови виконання дій, передбачених частиною 2 цієї статті.

Таке рішення може бути прийнято органом державного контролю тільки за наявності обґрунтованих підстав, пов’язаних зі здійсненням фармаконагляду, зокрема, у разі недостатньої кількості пацієнтів.

4. Торгова ліцензія на лікарський засіб втрачає силу, якщо протягом 3 років з дати її видачі лікарський засіб фактично не надходив на ринок України.

5. Торгова ліцензія на лікарський засіб, що раніше надходив на ринок України, але в подальшому не був представлений на ринку України протягом трьох років поспіль, також втрачає силу.

6. У виняткових випадках, виходячи з інтересів міркувань охорони здоров’я і з належним обґрунтуванням такого рішення, орган державного контролю має право відступити від вимог частини 4 та 5 цієї статті.

Стаття 47. Відповідальність виробника лікарського засобу і власника торгової ліцензії

Видача торгової ліцензії на лікарський засіб не впливає на юридичну відповідальність виробника лікарського засобу і, у відповідних випадках, власника торгової ліцензії на лікарський засіб.

Стаття 48. Підстави для відмови у видачі торгової ліцензії

1. Орган державного контролю приймає рішення про відмову у видачі торгової ліцензії на лікарський засіб якщо після перевірки відомостей та документів, вказаних у статтях 9, 12, 13, 14 і 15 цього Закону, буде встановлено, що:

1) співвідношення ризик/користь не може розглядатися як прийнятне, або

2) заявник не надав належним чином підтверджені докази терапевтичної ефективності лікарського засобу, або

3) якісний та кількісний склад лікарського засобу не відповідає заявленому.

2. У видачі торгової ліцензії на лікарський засіб також має бути відмовлено, якщо будь-які відомості або документи, що надаються разом з заявою, не відповідають вимогам статей 9, 12, 13, 14 і 15 цього Закону.

3. Відповідальність за достовірність документів та відомостей, наданих органу державного контролю в межах процедур, що стосуються видачі торгової ліцензії на лікарський засіб, несе заявник та/або власник торгової ліцензії на лікарський засіб.

Розділ IV

ВИРОБНИЦТВО ТА ІМПОРТ

Стаття 49. Ліцензія на виробництво, імпорт лікарських засобів

1. Виробництво лікарських засобів на території України підлягає ліцензуванню. Ліцензія на виробництво необхідна і в тих випадках, коли лікарські засоби виробляються з метою експорту.

2. Ліцензія на виробництво лікарських засобів, зазначена у пункті 1 цієї статті, необхідна для повного і неповного виробництва, а також для здійснення окремих виробничих процесів фасування, пакування або маркування. Ліцензія на виробництво лікарських засобів не вимагається у разі приготування, фасування, зміни пакування або маркування, якщо ці процеси здійснюються винятково для роздрібної реалізації в аптеках (виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки).

3. Імпорт лікарських засобів (діяльність, пов’язана із ввезенням на територію України з інших держав лікарських засобів, на які була видана торгова ліцензія), крім діючих речовин, підлягає ліцензуванню.

4. У відповідності з частиною 6 статті 140 цього Закону, орган державного контролю веде ліцензійний реєстр з провадження господарської діяльності з виробництва та/або імпорту лікарських засобів, та розміщує його на своєму офіційному веб-сайті.

5. Ліцензування виробництва та імпорту лікарських засобів здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, і ліцензійними умовами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Стаття 50. Ліцензійні умови

Для отримання ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів заявник повинен виконати такі обов’язкові вимоги:

1) вказати лікарські засоби і лікарські форми, які будуть вироблятися або імпортуватися, а також місце їх виробництва та/або проведення контролю;

2) мати у своєму розпорядженні достатні для здійснення діяльності з виробництва або імпорту лікарських засобів приміщення, технічне обладнання і засоби контролю, що відповідають вимогам законодавства України щодо виробництва, контролю якості та зберігання лікарських засобів і вимогам належної виробничої практики (GMP);

3) мати у своєму штаті, принаймні, одну уповноважену особу у відповідності до статті 60 цього Розділу.

Заявник вказує в заяві на отримання ліцензії детальні відомості та надає необхідну інформацію, що підтверджує виконання даних вимог.

Стаття 51. Видача ліцензії на виробництво, імпорт лікарських засобів

1. Орган державного контролю видає ліцензію на виробництво лікарських засобів та ліцензію на імпорт лікарських засобів тільки після проведення перевірки поданої заявником документації вимогам, закріпленим у статті 50 цього Закону та ліцензійних умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України.

2. У порядку, визначеному в ліцензійних умовах, для забезпечення виконання вимог статті 50 цього Закону ліцензія може бути видана за умови виконання нормативно встановлених зобов’язань заявником на момент її видачі або в більш пізні строки.

3. Дія ліцензії поширюється тільки на ті виробничі приміщення, лікарські засоби і лікарські форми, які були зазначені в заяві на видачу ліцензії.

4. Вимоги до змісту, оформлення та переоформлення ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів та додатку до неї встановлюються ліцензійними умовами.

Стаття 52. Строк видачі ліцензії на виробництво, імпорт лікарських засобів

Строк, відведений на процедуру видачі ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів, не повинен перевищувати 90 днів з дня отримання органом державного контролю заяви, що відповідає вимогам цього закону, від заявника.

Стаття 53. Внесення змін до ліцензійної документації

Якщо власнику ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів необхідно внести зміни до документації (пунктах 1, 2 частини 1 статті 50 цього Закону), строк, що відводиться на проведення процедури внесення змін, не повинен перевищувати 30 днів. У виняткових випадках цей строк може бути продовжений до 90 днів.

Стаття 54. Надання додаткової інформації

Орган державного контролю має право вимагати від заявника надання додаткової інформації стосовно детальних відомостей, закріплених у статті 50 цього Закону, та щодо уповноваженої особи, визначеної у статті 60 цього Закону. Якщо орган державного контролю скористається цим правом, перебіг строків, передбачених статтями 52, 53 цього Закону, тимчасово призупиняється до моменту отримання додаткових даних, але не більше, ніж на 30 днів.

Стаття 55. Обов’язки власника ліцензії на виробництво, імпорт лікарських засобів

Власник ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів зобов’язаний:

1) мати у своєму розпорядженні штат працівників, які відповідають вимогам законодавства України, що встановлені для процесу виробництва і проведення контролю якості лікарських засобів, і вимогам належної виробничої практики (GMP);

2) реалізовувати лікарські засоби, на які була видана торгова ліцензія, у відповідності з законодавством України;

3) попередньо інформувати орган державного контролю про всі зміни, які він має намір внести до документації, поданої згідно зі статтею 50 цього Закону; невідкладно повідомляти орган державного контролю про заміну уповноваженої особи, визначеної згідно із статтею 60 цього Закону;

4) допускати службовців органу державного контролю до перевірки (інспектування) своїх приміщень у відповідності з законодавством України;

5) надати можливість уповноваженій особі, наявність якої у штаті ліцензіата передбачена статтею 60 цього Закону, належним чином виконувати покладені на неї обов’язки (надати їй у розпорядження всі необхідні для цього засоби);

6) забезпечити відповідність процесів виробництва лікарських засобів вимогам належної виробничої практики (GMP), використовувати лише діючі речовини, що виготовлені у відповідності з вимогами належної виробничої практики (GMP) для діючих речовин, та реалізовувати їх у відповідності з вимогами належної практики дистрибуції (GDP) для діючих речовин. Для цього власник ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів повинен вести контроль за додержанням суб’єктами господарювання, що здійснюють виробництво або оптову торгівлю діючими речовинами, вимог належної виробничої практики (GMP) та вимог належної практики дистрибуції (GDP) шляхом проведення перевірок таких суб’єктів за їх місцезнаходженням. Дані перевірки власник ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів може здійснювати або особисто, або (не обмежує юридичну відповідальність власника ліцензії згідно з цим Законом) через особу, яка діє від його імені на підставі договору.

Власник ліцензії на виробництво лікарських засобів повинен гарантувати, що допоміжні речовини є придатними для використання у виробництві лікарських засобів і відповідають вимогам належної виробничої практики (GMP). Ця відповідність встановлюється на підставі формалізованої оцінки ризиків згідно з чинними правилами, закріпленими у статті 58 цього Закону. При оцінці ризиків необхідно враховувати вимоги інших правил контролю якості, джерело походження і передбачене застосування допоміжних речовин, уже зафіксовані випадки дефектів якості. Власник ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів повинен забезпечити дотримання вимог належної виробничої практики (GMP).

Власник ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів повинен документувати заходи, які ним здійснені згідно з цим пунктом;

7) невідкладно інформувати орган державного контролю і власника торгової ліцензії на лікарський засіб у разі отримання інформації про те, що лікарські засоби, на які поширюється його ліцензія на виробництво та/або імпорт, є фальсифікованими або з приводу цього є підозра, незалежно від того, реалізовувалися ці лікарські засоби через офіційних постачальників, або у незаконний спосіб, у тому числі, шляхом дистанційної торгівлі;

8) перевіряти автентичність та якість діючих та допоміжних речовин.

Стаття 56. Виробництво діючих речовин

1. Виробництво діючих речовин, що використовуються у якості вихідних речовин, включає повне і часткове виробництво або імпорт діючих речовин у відповідності до положень підпункту 2 пункту 3.2.1.1 Частини І Додатку до цього Закону, що стосується випробувань лікарських засобів, а також різних стадій фасування, пакування або маркування, у тому числі зміни пакування або повторного маркування, які здійснюються дистриб’ютором (постачальником) вихідних речовин. При цьому, вихідні речовини (матеріали) — це всі речовини (матеріали), з яких виробляються або екстрагуються діючі речовини.

2. У ліцензійних умовах визначаються вимоги, яких мають дотримуватись виробники діючих речовин згідно з частиною 1 цієї статті з урахуванням сучасного рівня науково-технічного прогресу.

Стаття 57. Імпорт діючих речовин

1. Виробництво, імпорт та оптова торгівля (дистрибуція) на території України діючими речовинами, у тому числі діючими речовинами, призначеними для експорту, мають відповідати вимогам належної виробничої практики (GMP) і вимогам належної практики дистрибуції (GDP) для діючих речовин.

2. Діючі речовини дозволяється імпортувати тільки при дотриманні таких умов:

1) якщо діючі речовини були виготовлені у відповідності з вимогами належної виробничої практики (GMP), або, принаймні, згідно з еквівалентними стандартами ЄС відповідно до статті 58 цього Закону; і

2) діючі речовини супроводжуються письмовим підтвердженням від уповноваженого органу держави-експортера, в якому має бути зазначене наступне:

підтвердження дотримання вимог належної виробничої практики (GMP) для суб’єкта господарювання, що виробляє експортовані діючі речовини, або, принаймні, норм, що відповідають чинним стандартам ЄС у відповідності зі статтею 58 цього Закону;

суб’єкт господарювання, що виробляє діючі речовини, є об’єктом регулярного, суворого і прозорого контролю, чим забезпечується ефективне впровадження вимог належної виробничої практики (GMP), зокрема, проводяться регулярні перевірки з метою захисту охорони здоров’я населення;

при виявленні невідповідності виробника встановленим вимогам імпортер або суб’єкт господарювання, що виробляє діючі речовини, повинен невідкладно повідомити про цей факт орган державного контролю.

Письмове підтвердження, зазначене у пункті 2 частини 2 цієї статті, не повинно суперечити зобов’язанням, закріпленим у пункті 6 частини 1 статті 55 цього Закону.

3. Умова, викладена в пункті 2 частини 2 цієї статті не застосовується, якщо держава-експортер включена до переліку, закріпленому в статті 141 цього Закону.

Стаття 58. Закріплення вимог належної виробничої практики (GMP) у законодавстві

Вимоги належної виробничої практики (GMP), затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у вигляді настанови, гармонізованої з відповідними вимогами належної виробничої практики (GMP), встановленими в ЄС. Внесення змін до настанови здійснюється шляхом затвердження оновленої редакції настанови на підставі змін, внесених до вимог належної виробничої практики (GMP), встановлених в ЄС.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджує настанову з належної практики дистрибуції (GDP) для діючих речовин згідно з абзацом 1 пункту 6 частини 1 статті 55 цього Закону, а також настанову з управління ризиками для якості для допоміжних речовин, визначених у абзаці 2 пункту 6 частини 1 статті 55 цього Закону.

Стаття 59. Заходи з забезпечення безпеки

1. Заходи з забезпечення безпеки, закріплені у пункті 2 частини 1 статті 68 цього Закону, забороняється скасовувати або змінювати повністю або частково, крім випадків виконання наступних умов:

1) власник ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів перед тим, як частково або повністю скасувати або змінити вищевказані заходи з забезпечення безпеки, перевіряє, чи є лікарський засіб оригінальним, і чи не є фальсифікованим;

2) згідно з пунктом 2 частини 1 статті 68 цього Закону, власник ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів має право замінити зазначені вище заходи з забезпечення безпеки на заходи, що є еквівалентними за ефективністю для перевірки оригінальності, ідентичності та недопущення фальсифікації лікарських засобів. Ця заміна здійснюється без розкриття первинної упаковки.

Заходи з забезпечення безпеки вважаються еквівалентними, якщо вони:

відповідають вимогам, викладеним у нормативних актах, прийнятим відповідно до частини 2 статті 69 цього Закону;

є однаково ефективними для перевірки оригінальності, ідентичності та виявлення фактів фальсифікації лікарських засобів;

передбачено зміну заходів із забезпечення безпеки у відповідності з чинними вимогами належної виробничої практики (GMP) для лікарських засобів; та

зміна заходів із забезпечення безпеки є предметом нагляду з боку органу державного контролю і компетентних органів держав-експортерів.

2. Власники ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів, у тому числі ті, що провадять види діяльності, закріплені у пункті 1 цієї статті, є виробниками та імпортерами лікарських засобів а, отже, несуть юридичну відповідальність за неякісну продукцію та заподіяну шкоду здоров’ю населення відповідно до законодавства України.

Стаття 60. Уповноважена особа власника ліцензії на виробництво, імпорт лікарських засобів

1. Власник ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів повинен мати постійний і безперервний доступ до послуг, принаймні, однієї уповноваженої особи відповідно до вимог, закріплених у статті 61 цього Закону, яка несе відповідальність за виконання обов’язків, передбачених у статті 63 цього Закону.

2. Якщо власник ліцензії на виробництво лікарських засобів персонально відповідає вимогам, закріпленим у статті 61 цього Закону, він може особисто нести відповідальність згідно з частиною 1 цієї статті.

Стаття 61. Кваліфікаційні вимоги до уповноваженої особи

1. Уповноважена особа, зазначена у статті 60 цього Закону, має відповідати кваліфікаційним вимогам, закріпленим у частинах 2, 3 цієї статті.

2. Уповноважена особа — це фахівець, який здобув освітньо-кваліфікаційний ступінь «бакалавр» або «магістр» за однією з таких галузей знань: «Біологія», «Хімія», «Охорона здоров’я», «Фармація».

Курс підготовки (перепідготовки) повинен обов’язково включати вивчення таких навчальних дисциплін (обов’язкові навчальні дисципліни):

• експериментальна фізика,
• загальна та неорганічна хімія,
• органічна хімія,
• аналітична хімія,
• фармацевтична хімія, включаючи аналіз лікарських засобів,
• загальна і прикладна біохімія (медична),
• фізіологія,
• мікробіологія,
• фармакологія,
• фармацевтична технологія,
• токсикологія,
• фармакогнозія (вивчення складу і дії активних компонентів природних речовин рослинного і тваринного походження).

Вивчення цих навчальних дисциплін має бути побудоване таким чином, щоб особа в майбутньому могла виконувати обов’язки, визначені у статті 63 цього Закону.

3. Уповноважена особа повинна мати стаж роботи за фахом не менше 2 років. Вимога щодо стажу роботи може бути скорочена на 1 рік, якщо особа здобула освітньо-кваліфікаційний ступінь «магістр» і має достатній рівень знань з обов’язкових навчальних дисциплін.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, розробляє порядок підтвердження відповідності рівня знань особи з обов’язкових навчальних дисциплін вимогам, що встановлені до уповноваженої особи.

Стаття 62. Винятки з кваліфікаційних вимог

Особа, яка на момент набуття цим Законом чинності виконує в Україні обов’язки уповноваженої особи, але не відповідає вимогам статті 61 цього Закону, має право продовжувати виконання своїх обов’язків на умовах, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 63. Незалежність уповноваженої особи

1. Держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб уповноважена особа, зазначена у статті 60 цього Закону, незалежно від встановлених відносин із власником ліцензії на виробництво лікарських засобів, мала право безперешкодно перевіряти, що:

1) кожна серія лікарських засобів вироблена та проконтрольована в Україні у відповідності з цим Законом, іншими актами законодавства та вимогами торгової ліцензії на лікарський засіб;

2) кожна серія лікарських засобів, імпортованих з інших держав, підлягає повному аналізу якості, кількісному аналізу, принаймні, всіх діючих речовин, а також іншим перевіркам, необхідним для гарантування якості лікарських засобів відповідно до вимог торгової ліцензії.

Якщо лікарські засоби призначені для розміщення на ринку України, уповноважена особа, зазначена у статті 60 цього Закону, повинна переконатися, що заходи безпеки, визначені в пункті 2 частини 1 статті 68 цього Закону, зазначені на упаковці.

2. При імпорті лікарських засобів із інших держав і за наявності відповідних домовленостей між Україною та державою-експортером про заходи щодо дотримання виробником лікарських засобів вимог належної виробничої практики (GMP), еквівалентних прийнятим в Україні, і про проведення в державі-експортері контролю, що відповідає вимогам абзацу 1 пункту 2 частині 1 цієї статті, уповноважена особа може бути звільнена від обов’язку проведення такого контролю.

3. У всіх випадках, коли лікарські засоби випускають для продажу, уповноважена особа повинна засвідчити в реєстрі або еквівалентному документі, передбаченому для цієї мети, що кожна вироблена серія відповідає вимогам цієї статті; такий реєстр або еквівалентний документ необхідно вести до закінчення виконання всіх операцій і зберігати для надання в розпорядження органу державного контролю протягом строку, встановленого ліцензійними умовами, але не менше, ніж 5 років.

Стаття 64. Юридична відповідальність уповноваженої особи

Уповноважена особа виконує покладені на неї обов’язки відповідно до статей 60, 63 цього Закону.

Згідно з законодавством України уповноважена особа може бути притягнута до юридичної відповідальності, а також бути тимчасово відстороненою від професійної діяльності у разі невиконання обов’язків, визначених цим Законом.

Стаття 65. Реєстрація суб’єктів господарювання, що здійснюють імпорт, виробництво та оптову торгівлю діючими речовинами

1. Орган державного контролю веде ліцензійний реєстр суб’єктів господарювання, що провадять господарську діяльність з виробництва, імпорту, оптової торгівлі діючими речовинами, реалізація яких дозволена на території України, та розміщує його на своєму офіційному веб-сайті на умовах відкритого доступу.

Суб’єкти господарювання, що здійснюють виробництво, імпорт, оптову торгівлю діючими речовинами, реалізація яких дозволена на території України, зобов’язані пройти реєстрацію в органі державного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

2. Реєстраційна форма повинна містити, принаймні, таку інформацію:

1) найменування, адреса місцезнаходження;

2) перелік діючих речовин, які заявник буде імпортувати, виробляти або розповсюджувати;

3) відомості про приміщення і технічні засоби, необхідні для здійснення діяльності.

3. Особи, зазначені у частині 1 цієї статті, повинні надати реєстраційну форму до органу державного контролю не пізніше, ніж за 60 днів до початку здійснення діяльності.

4. За результатами оцінки ризиків орган державного контролю має право провести перевірку заявника. Якщо орган державного контролю повідомляє заявника про проведення перевірки протягом 60 днів з моменту отримання реєстраційної форми, заявник не має права розпочати діяльність, поки орган державного контролю не повідомить його про те, що йому дозволено здійснювати діяльність. Якщо протягом 60 днів з моменту отримання реєстраційної форми орган державного контролю не повідомив заявника про проведення перевірки, то заявник має право розпочати діяльність.

5. Особи, зазначені у частині 1 цієї статті, повинні щорічно надавати органу державного контролю перелік змін даних, вказаних у реєстраційній формі (будь-які зміни, що можуть чинити вплив на якість або безпеку діючих речовин, які виробляються, імпортуються або розповсюджуються).

6. Ця стаття не обмежує дію статті 140 цього Закону.

Стаття 66. Протидія обігу фальсифікованих лікарських засобів

Для запобігання потраплянню в обіг лікарських засобів, що ввозяться на територію України, але не призначені для розміщення на ринку України, якщо є достатні підстави підозрювати, що дані лікарські засоби є фальсифікованими, орган державного контролю зобов’язаний вжити передбачені законом заходи.

Стаття 67. Застосування розділу до гомеопатичних лікарських засобів

Положення цього Розділу застосовуються до гомеопатичних лікарських засобів.

Розділ V

МАРКУВАННЯ ТА ЛИСТОК-ВКЛАДИШ

Стаття 68. Маркування вторинної упаковки лікарського засобу

1. На вторинній упаковці лікарського засобу, а за її відсутності — на первинній упаковці зазначаються такі відомості:

1) назва лікарського засобу, дозування та лікарська форма, при необхідності зазначається, що лікарський засіб призначений для дітей у віці до 1 року, старше 1 року або дорослих; у разі вмісту в лікарському засобі понад 3 діючих речовин наводиться їх міжнародна непатентована назва або ж у разі її відсутності — загальноприйнята назва;

2) якісний і кількісний склад діючих речовин із зазначенням їх кількості на одиницю дозованої форми або, в залежності від способу введення, на одиницю об’єму чи маси, з використанням їх загальноприйнятих назв;

3) лікарська форма із зазначенням вмісту в одиницях маси, об’єму або за кількістю дозувань лікарського засобу;

4) перелік допоміжних речовин, стосовно яких відомо, що вони спричиняють певну дію або вплив і які включені в детальні настанови, опубліковані у відповідності з положеннями статті 80 цього Закону. Якщо лікарський засіб призначений для парентерального введення або є препаратом для місцевого застосування або офтальмологічним препаратом, мають зазначатися всі допоміжні речовини;

5) спосіб застосування та, за необхідності, — спосіб введення; повинно бути передбачено місце для зазначення призначеної дози;

6) особливе застереження щодо того, що лікарський засіб необхідно зберігати в недоступному для дітей місці;

7) за необхідності — особливі застереження щодо лікарського засобу;

8) чітко зазначена дата закінчення терміну придатності (місяць/рік);

9) особливі умови зберігання (за необхідності);

10) особливі вказівки стосовно того, що робити з невикористаними лікарськими засобами або відходами, які залишаються після застосування лікарських засобів, а також вказівка системи їх збирання (за необхідності);

11) найменування та адреса місцезнаходження власника торгової ліцензії на лікарський засіб, а також, за необхідності — найменування та адреса місцезнаходження представника власника торгової ліцензії;

12) номер торгової ліцензії на лікарський засіб;

13) номер виробничої серії лікарського засобу, присвоєний виробником;

14) якщо лікарський засіб є безрецептурним — інструкція для його застосування.

2. Відповідно до заходів щодо забезпечення безпеки для лікарських засобів, окрім радіофармацевтичних, зазначених у статті 69 цього Закону, суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на оптову торгівлю лікарськими засобами, та особи, які мають повноваження або ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, зобов’язані:

упевнитися у справжності лікарського засобу;

упевнитися у справжності індивідуальної упаковки (перевірити ідентифікаційний номер GS1, унікальний серійний номер упаковки та штриховий код GS1) за допомогою технічного пристрою, що дозволяє перевірити, чи була підроблена зовнішня упаковка.

Стаття 69. Характеристики безпеки лікарського засобу

1. Лікарські засоби, які відпускаються за рецептом, повинні мати характеристики безпеки (ідентифікаційний номер GS1, унікальний серійний номер упаковки, штриховий код GS1), зазначені в пункті 2 частини 1 статті 68 цього Закону, за винятком випадків, якщо вони не були включені до переліку згідно з процедурою, передбаченою частиною 2 цієї статті.

Лікарські засоби, які відпускаються без рецепта, не повинні мати характеристики безпеки (ідентифікаційний номер GS1, унікальний серійний номер упаковки, штриховий код GS1), зазначені в пункті 2 частини 1 статті 68 цього Закону, за винятком лікарських засобів, що включені до переліку згідно з процедурою, передбаченою частиною 2 цієї статті, після того, як вони пройшли перевірку, враховуючи ризик можливої фальсифікації.

2. У відповідності з Розділом ХІ цього Закону, для здійснення заходів згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 68 цього Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджує порядок, в якому встановлює детальні вимоги стосовно застосування заходів по забезпеченню безпеки, зазначених у пункті 2 частини 1 статті 68 цього Закону.

Вищезазначений порядок, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, повинен встановлювати:

1) характеристики і технічний опис унікального ідентифікатора заходів забезпечення безпеки (ідентифікаційний номер GS1, унікальний серійний номер упаковки, штриховий код GS1), зазначених у пункті 2 частини 1 статті 68 цього Закону, згідно з якими необхідно здійснювати перевірку автентичності лікарських засобів та їх пакування. При затвердженні заходів забезпечення безпеки, належну увагу необхідно приділяти їх економічній ефективності;

2) перелік лікарських засобів або класів лікарських засобів, які відпускаються за рецептом, і не мають характеристик безпеки, та лікарських засобів, які відпускають без рецепта, і мають характеристики безпеки, закріплені в пункті 2 частини 1 статті 68 цього Закону. Ці переліки затверджуються з урахуванням ризиків, пов’язаних з фальсифікацією лікарських засобів або класів лікарських засобів. У зв’язку з цим необхідно враховувати, принаймні, наступні критерії:

ціну та обсяг продажів лікарських засобів;

кількість і частоту попередніх випадків виявлення фальсифікованих лікарських засобів, зафіксованих в Україні та інших державах, і динаміку кількості та частоти таких випадків станом на дату затвердження;

специфічні характеристики лікарських засобів;

тяжкість клінічних випадків, для лікування яких призначені розглянуті препарати;

інші потенційні ризики для здоров’я населення;

процедури повідомлення органу державного контролю, передбачені пунктом 4 цієї статті, і система швидкої оцінки і прийняття рішення з метою застосування підпункту 2 цього пункту;

методи перевірки забезпечення заходів безпеки (ідентифікаційний номер GS1, унікальний серійний номер упаковки, штриховий код GS1), закріплених у пункті 2 частини 1 статті 68 цього Закону, суб’єктами господарювання, які мають ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів, оптову та/або роздрібну торгівлю лікарськими засобами, які мають право або уповноважені реалізовувати лікарські засоби населенню, а також органом державного контролю. Ці методи мають дозволяти перевірку автентичності кожної поставленої упаковки лікарських засобів, що мають характеристики безпеки, закріплені у пункті 2 частини 1 статті 68 цього Закону, і визначати якість такої перевірки.

положення про створення, управління та забезпечення доступності систем репозитаріїв, в яких, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 68 цього Закону, має міститися інформація про заходи забезпечення безпеки, що дають змогу провести ідентифікацію лікарських засобів і перевірку їх достовірності. Витрати, пов’язані з системою репозитаріїв, несе власник ліцензії на виробництво лікарських засобів, що мають характеристики безпеки.

3. При вжитті заходів, зазначених у частині 2 цієї статті, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, має бути враховано, принаймні, наступне:

1) захист персональних даних відповідно до законодавства України;

2) законна зацікавленість у захисті інформації, що становить комерційну таємницю;

3) конфіденційність особистих даних, отриманих під час застосування заходів щодо забезпечення безпеки, а також

4) економічна ефективність даних заходів.

4. Орган державного контролю повинен повідомляти центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, про безрецептурні лікарські засоби, які можуть виявитися фальсифікованими, та про лікарські засоби, які не становлять небезпеки у відповідності з критеріями, викладеними у пункті 2 частини 2 цієї статті.

5. Для здійснення компенсацій (відшкодування витрат) або фармаконагляду, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, може бути розширено сферу застосування унікального ідентифікатора, зазначеного в пункті 2 частини 1 статті 68, для будь-якого лікарського засобу, що відпускається за рецептом або який підлягає компенсації (відшкодуванню витрат).

Для досягнення завдань компенсації (відшкодування витрат), фармаконагляду або фармакоепідеміологічного контролю, може використовуватись інформація, що міститься в системах репозитаріїв, зазначених у пункті 5 частини 2 цієї статті.

Для забезпечення безпеки пацієнтів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, може розширювати сферу застосування заходів по боротьбі з фальсифікаціями, зазначеними у пункті 2 частини 1 статті 68 цього Закону, на будь-який із лікарських засобів.

Стаття 70. Маркування первинної упаковки лікарського засобу

1. Інформація, зазначена у статті 68 цього Закону, зазначається на всіх первинних упаковках, окрім випадків, визначених у частинах 2, 3 цієї статті.

2. На первинній упаковці у формі блістера, який поміщається у вторинну упаковку, що відповідає вимогам, викладеним у статтях 68, 77 цього Закону, зазначається, принаймні, така інформація:

назва лікарського засобу, згідно з пунктом 1 статті 68 цього Закону,

найменування власника торгової ліцензії на лікарський засіб,

дата закінчення терміну придатності,

номер серії лікарського засобу.

3. На первинних упаковках невеликих розмірів, на яких немає можливості розмістити інформацію, яка вимагається відповідно до статті 68, 77 цього Закону, зазначаються, принаймні, наступні дані:

назва лікарського засобу, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 68 цього Закону, і за необхідності — дозування і спосіб введення,

спосіб застосування,

дата закінчення терміну придатності,

номер серії,

маса, об’єм або кількість одиниць дозування, що містяться в упаковці.

4. Крім даних, зазначених у частинах 2 і 3 цієї статті, маркування первинної упаковки лікарського засобу прогресивної терапії повинно мітити таку інформацію:

унікальний код донора і код препарату, пов’язаного з конкретним донором;

для лікарських засобів для аутологічного застосування — унікальний ідентифікаційний номер пацієнта і напис «Тільки для аутологічного застосування».

Стаття 71. Загальні вимоги до маркування

Дані, зазначені у статтях 68, 70, 77 цього Закону, повинні бути чіткими, зрозумілими і незмивними.

Стаття 72. Захист прав людей із обмеженими можливостями

Назва лікарського засобу, згідно з пунктом 1 частиною 1 статті 68 цього Закону, має бути нанесена на упаковку шрифтом Брайля. Власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинен гарантувати, що інформаційний листок-вкладиш у форматі для сліпих та людей із слабким зором буде наданий за запитом організацій пацієнтів.

Стаття 73. Особливі вимоги до маркування лікарського засобу

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, має право затвердити порядок використання спеціальних форм маркування лікарського засобу, що дають змогу з’ясувати:

ціну лікарського засобу,

умови відшкодування витрат організаціями соціального захисту,

категорію відпуску пацієнтам у відповідності з Розділом VI цього Закону,

автентичність та ідентифікувати лікарський засіб відповідно до статті 69 цього Закону.

Для окремих лікарських засобів, щодо яких центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, встановлений спеціальний порядок видачі торгових ліцензій, при застосуванні цієї статті беруться до уваги детальні настанови, зазначені у статті 80 цього Закону.

Стаття 74. Листок-вкладиш в упаковку

Наявність в упаковках для всіх лікарських засобів листків-вкладишів є обов’язковою, якщо вся інформація, відповідно до статей 75, 77 цього Закону, не наведена безпосередньо на вторинній або первинній упаковці.

Стаття 75. Інформація, що міститься в листку-вкладиші

1. Листок-вкладиш має бути складений згідно з короткою характеристикою лікарського засобу і містити таку інформацію в наведеному нижче порядку:

1) для ідентифікації лікарського засобу:

• назва лікарського засобу, дозування, лікарська форма, за необхідності має зазначатися, що препарат призначений для дітей у віці до 1 року, старше 1 року або дорослих. Загальноприйняту назву необхідно вказувати у разі, якщо лікарський засіб містить тільки одну діючу речовину або якщо його назва вигадана виробником;
• фармакотерапевтична група або тип дії, викладені мовою, зрозумілою для пацієнта;

2) показання для застосування;

3) інформація, з якою необхідно ознайомитися перед застосуванням лікарського засобу:

• протипоказання;
• належні заходи безпеки при застосуванні;
• форми взаємодії з іншими лікарськими засобами, інші форми взаємодії (наприклад, з тютюновими виробами, алкоголем, харчовими продуктами), які можуть вплинути на дію лікарського засобу;
• особливі застереження;

4) необхідні та звичайні інструкції щодо правильного застосування, зокрема:

• дозування;
• спосіб застосування і, за необхідності, спосіб введення;
• частота застосування із зазначенням (якщо необхідно) відповідного часу, коли можна чи необхідно приймати препарат, а також (якщо необхідно) залежно від властивостей лікарського засобу:
• тривалість лікування, якщо її слід обмежити;
• заходи, які необхідно вжити при передозуванні (наприклад, симптоми, заходи з надання невідкладної допомоги);
• дії, які необхідно вжити у разі пропуску прийому одного або декількох дозувань препарату;
• вказівки на ризик розвитку синдрому відміни препарату (за необхідності);
• рекомендації щодо проведення консультації з лікарем або провізором (фармацевтом) (у разі необхідності) для отримання будь-яких роз’яснень із застосування лікарського засобу;

5) опис побічних реакцій, які можуть виникнути при звичайному застосуванні лікарського засобу та за необхідності — заходи, які мають бути вжиті у таких випадках;

6) посилання на дату закінчення терміну придатності, зазначену в маркуванні, а також:

• попередження про заборону застосування препарату після зазначеної дати;
• особливі умови зберігання (за необхідності);
• попередження про візуальні ознаки непридатності лікарського засобу (якщо такі є);
• повний якісний (діючі і допоміжні речовини) і кількісний склад діючих речовин для кожної форми відпуску лікарського засобу;
• для кожної форми відпуску лікарського засобу — лікарська форма із зазначенням вмісту в одиницях маси, об’єму або кількості дозувань лікарського засобу;
• найменування та адреса місцезнаходження власника торгової ліцензії на лікарський засіб, а також, за необхідності — найменування та адреса місцезнаходження призначеного ним представника в Україні;
• найменування та адреса місцезнаходження виробника;

7) дата останнього перегляду листка-вкладиша.

Для лікарських засобів, що розроблені за допомогою одного з таких біотехнологічних процесів, як технологія рекомбінантних ДНК, гібридомний метод отримання моноклональних антитіл, контрольована експресія генів, що кодують біологічно активні білки у прокаріотів і еукаріотів, включаючи трансформовані клітини ссавців, що містять нову активну субстанцію, яка, на дату набрання чинності цим Законом, не була дозволена для застосування в Україні, лікарських засобів, призначених для лікування ВІЛ/СНІД, онкологічних, вірусних і аутоімунних захворювань, нейродегенеративних розладів, діабету та інших порушень функцій імунної системи, орфанних лікарських засобів, коротка характеристика повинна включати повідомлення: «Даний лікарський засіб є предметом додаткового контролю». Стандартизоване пояснення і спеціальний символ чорного кольору, що передують цьому повідомленню, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Листки-вкладиші усіх лікарських засобів містять стандартизований текст, який зобов’язує пацієнтів повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції лікаря, провізора, фармацевта або безпосередньо національну систему фармаконагляду, визначену в статті 117 цього Закону, а також різні доступні способи подання цих даних (електронна звітність, поштова адреса та/або інші) у відповідності з статтею 117 цього Закону.

2. Інформація, зазначена у пункті 3 частини 1 статті 75 цього Закону, повинна:

1) враховувати особливості деяких категорій споживачів (наприклад, діти, вагітні або жінки, які годують грудьми, особи похилого віку, пацієнти зі специфічними видами патології);

2) містити відомості (за необхідності) про можливий вплив лікарського засобу на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами;

3) містити відомості про допоміжні речовини, важливі для безпечного і ефективного застосування лікарського засобу і включені до детальної настанови, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, згідно зі статтею 80 цього Закону.

3. Листок-вкладиш повинен відображати результати консультацій з цільовими групами пацієнтів.

4. Орган державного контролю через кожні 5 років з моменту набрання цим Законом чинності представляє на розгляд центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, звіт про виявлені недоліки щодо короткої характеристики лікарського засобу та листка-вкладиша, а також шляхи їх удосконалення для забезпечення більш ефективного задоволення потреб пацієнтів і медичних працівників.

Стаття 76. Перевірка правильності маркування та складання листка-вкладиша

1. Один або декілька зразків (макетів) первинної та вторинної упаковок лікарського засобу, проект листка-вкладиша повинні бути представлені на розгляд органу державного контролю, відповідального за видачу торгової ліцензії на лікарський засіб, при розгляді документів на видачу ліцензії. Результати перевірок, проведених у співпраці з цільовими групами пацієнтів, також повинні бути надані до органу державного контролю.

2. Орган державного контролю має право відмовити заявнику у видачі торгової ліцензії на лікарський засіб, якщо його маркування або листок-вкладиш не відповідають вимогам цього Розділу або даним, наведеним у короткій характеристиці лікарського засобу.

3. Всі пропоновані зміни щодо тих аспектів маркування або листка-вкладиша, на які поширюються положення цього Розділу, та які не стосуються короткої характеристики лікарського засобу, мають бути подані на розгляд органу державного контролю, відповідального за видачу торгової ліцензії на лікарський засіб. Якщо протягом 90 днів з моменту подання заяви орган державного контролю не надав негативного висновку щодо запропонованих змін, заявник має право ввести дані зміни в текст маркування або листок-вкладиш.

4. Та обставина, що орган державного контролю не відмовляє у праві на отримання торгової ліцензії згідно з частиною 2 цієї статті, або на внесення змін до листка-вкладиша згідно з частиною 3 цієї статті, не знімає загальної юридичної відповідальності з виробника і власника торгової ліцензії на лікарський засіб.

Стаття 77. Символи та піктограми

На вторинній упаковці та в листку-вкладиші можуть бути зазначені символи або піктограми, які допомагають роз’яснити інформацію, визначену в статті 68 і частині 1 статті 75 цього Закону, а також іншу інформацію, яку містить коротка характеристика лікарського засобу, та яка є корисною для пацієнта, за винятком будь-яких елементів, що сприяють промоції препарату на ринку.

Стаття 78. Мова маркування

1. Дані щодо маркування, зазначені в статтях 68, 75, 77 цього Закону, викладаються державною мовою.

Перший абзац цього пункту не виключає можливості викладення таких даних на декількох мовах за умови, що в тексті на усіх мовах буде наведена однакова інформація.

Щодо орфанних лікарських засобів відомості, закріплені у статті 68 цього Закону, можуть бути викладені тільки англійською мовою.

2. Текст листка-вкладиша має бути чітким і зрозумілим, вказуючи пацієнту правильний порядок дій (за необхідності — за допомогою фахівців-медиків). Листок-вкладиш має бути викладений державною мовою.

3. Якщо лікарський засіб не призначений для застосування безпосередньо пацієнтом або за наявності істотних проблем щодо доступності лікарського засобу, орган державного контролю має право (залежно від заходів, які вважаються необхідними для захисту здоров’я людини) звільнити власника торгової ліцензії, виробника від обов’язку зазначати деякі дані на маркуванні або в листку-вкладишу.

Орган державного контролю має право повністю або часткового звільнити власника торгової ліцензії, виробника лікарського засобу від обов’язку зазначати на етикетці або в литку-вкладиші дані державною мовою.

Стаття 79. Тимчасове зупинення торгової ліцензії на лікарський засіб

У тих випадках, коли положення цього Розділу не виконуються та не було застосовано заходів після вручення попередження виробнику або власнику торгової ліцензії на лікарський засіб, орган державного контролю має право тимчасово зупинити дію торгової ліцензії на лікарський засіб до тих пір, поки маркування та листок-вкладиш не будуть приведені у відповідність з вимогами цього Розділу.

Стаття 80. Детальні рекомендації

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, складає і публікує детальні рекомендації, що стосуються, зокрема:

1) формулювання деяких особливих застережень щодо певних категорій лікарських засобів;

2) особливої інформації, необхідної для самостійного застосування лікарського засобу;

3) доступності відомостей, які зазначаються на етикетці та в листку-вкладиші;

4) способів ідентифікації та встановлення автентичності лікарських засобів;

5) переліку допоміжних речовин, які повинні бути вказані на етикетці лікарського засобу та способу їх зазначення;

6) положень, спрямованих на реалізацію статті 73 цього Закону.

Стаття 81. Маркування радіофармацевтичних лікарських засобів

1. Вторинна упаковка та первинна упаковка лікарських засобів, що містять радіонукліди, мають бути маркованими відповідно до правил безпечного транспортування радіоактивних матеріалів, установлених Міжнародною агенцією з атомної енергії. Маркування повинно відповідати вимогам, закріпленим у частинах 2 і 3 цієї статті.

2. Етикетка на захисному контейнері повинна містити докладні відомості, зазначені в статті 42 цього Закону. Додаткове маркування на захисному контейнері має повністю роз’яснювати кодування на флаконі та за необхідності — вказувати кількість одиниць радіоактивності в дозуванні або у флаконі на час і дату фасування, а також кількість капсул або кількість мілілітрів у контейнері для рідин.

3. Маркування флакону повинно містити таку інформацію:

назва або код лікарського засобу, включаючи назву або хімічний символ радіонукліда,

номер серії та дата закінчення терміну придатності,

міжнародний символ радіоактивності,

найменування та адреса місцезнаходження виробника,

кількість одиниць радіоактивності згідно з частиною 2 цієї статті.

Стаття 82. Листок-вкладиш в упаковку з радіофармацевтичним лікарським засобом

Компетентні уповноважені органи, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, повинні гарантувати, що в кожну упаковку з радіофармацевтичним лікарським засобом, джерелом радіонуклідів, радіонуклідним набором чи прекурсором радіонукліда вкладений листок-вкладиш з детальною інструкцією. Текст листка-вкладиша має бути складений у відповідності з положеннями статті 75 цього Закону. В листку-вкладиші зазначаються всі заходи, яких необхідно дотримуватися пацієнту під час приготування та застосування лікарського засобу, а також спеціальні заходи з безпеки при утилізації упаковки та її невикористаного вмісту.

Стаття 83. Маркування гомеопатичних лікарських засобів

Гомеопатичні лікарські засоби необхідно маркувати відповідно до положень цього Розділу та ідентифікувати їх гомеопатичну природу за інформацією, зазначеною в їх маркуванні у чіткій і читабельній формі, з урахуванням особливостей, встановлених статтею 84 цього Закону.

Стаття 84. Зміст маркування гомеопатичних лікарських засобів

1. Крім чіткого формулювання «гомеопатичний лікарський засіб», на маркуванні і, якщо це доцільно, в листку-вкладиші для лікарських засобів, зазначених у частиною 1 статті 19 цього Закону, повинна бути наведена виключно така інформація:

• наукова назва сировини або видів сировини з зазначенням ступеня розведення, і з застосуванням фармакопейних статей, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 цього Закону; якщо гомеопатичний лікарський засіб складається з двох або більше видів сировини, наукова назва сировини може бути доповнена назвою, вигаданою виробником,
• найменування та адреса місцезнаходження власника торгової ліцензії на лікарський засіб і, у відповідних випадках, найменування та адреса місцезнаходження виробника,
• спосіб застосування та, за необхідності, спосіб введення,
• дата закінчення терміну придатності (місяць, рік),
• лікарська форма,
• вміст упаковки у формі випуску для продажу,
• особливі умови зберігання, якщо такі є,
• за необхідності — особливі застереження щодо лікарського засобу,
• номер серії лікарського засобу, присвоєний виробником,
• номер торгової ліцензії на лікарський засіб,
• формулювання «гомеопатичний лікарський засіб без затверджених терапевтичних показань для застосування»,
• застереження для споживача про необхідність консультації з лікарем, якщо симптоми зберігаються.

2. Незважаючи на положення, закріплені в пункті 1 цієї статті, може вимагатися використання додаткових видів маркування щодо зазначення:

• ціни лікарського засобу,
• умов відшкодування витрат органами соціального захисту.

Розділ VI

КЛАСИФІКАЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Стаття 85. Рецептурні та безрецептурні лікарські засоби

1. При видачі торгової ліцензії на лікарський засіб орган державного контролю має визначити приналежність лікарського засобу до однієї з наступних категорій відпуску:

• лікарські засоби, що відпускаються за рецептом;
• лікарські засоби, що відпускаються без рецепта.

З цією метою застосовуються критерії, зазначені в частині 1 статті 86 цього Закону.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, має право затвердити окремі підгрупи (категорії) лікарських засобів, що відпускаються за рецептом. З цією метою центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, повинен застосовувати таку класифікацію:

1) лікарські засоби, що відпускаються за рецептами для одноразового або багаторазового застосування;

2) лікарські засоби, що відпускаються за спеціальним рецептом;

3) лікарські засоби, що мають спеціальне застосування і відпускаються за рецептом із обмеженим застосуванням.

Стаття 86. Окремі підгрупи рецептурних лікарських засобів

1. Лікарські засоби відпускаються лише за рецептом у таких випадках:

лікарські засоби можуть становити пряму або опосередковану небезпеку навіть за умови їх правильного застосування (у відповідності з листком-вкладишем) без медичного нагляду, або

лікарські засоби часто і широко застосовуються неправильно, в результаті чого може виникнути пряма або опосередкована загроза здоров’ю людини, або

лікарські засоби містять речовини (субстанції) або виготовлені на їх основі препарати, сила дії та/або побічні реакції яких потребують подальшого вивчення, або

лікарський засіб призначений лікарем для парентерального застосування.

2. Якщо центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджена окрема підгрупа лікарських засобів, що відпускаються за спеціальним рецептом, в основу формування цієї підгрупи мають бути покладені такі критерії:

лікарський засіб містить значну кількість речовини, визначеної міжнародними конвенціями, такими як Конвенції ООН 1961 та 1971 рр., як наркотична або психотропна речовина;

лікарський засіб при неправильному застосуванні може становити значну небезпеку зловживання цим препаратом, звикання або використання його у незаконних цілях, або

лікарський засіб містить речовину, яка в силу її новизни або фармакологічних властивостей, може бути віднесена до групи, визначеної в абзаці 2 пункту 2 цієї статті.

3. Якщо центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджена окрема підгрупа лікарських засобів, що відпускаються за рецептом із обмеженим застосуванням, в основу формування цієї підгрупи мають бути покладені такі критерії:

• лікарський засіб у силу його фармацевтичних характеристик або новизни, або для захисту охорони здоров’я населення призначений для застосування тільки в умовах стаціонару;
• лікарський засіб застосовують для лікування захворювань, які можуть діагностуватися тільки в умовах стаціонару або в закладах охорони здоров’я, оснащених необхідним діагностичним обладнанням, хоча прийом лікарського засобу і подальше спостереження за процесом лікування можуть здійснюватися у інших умовах, або
• лікарський засіб призначений для амбулаторного лікування пацієнта, але його застосування може призвести до серйозних побічних реакцій, тому необхідно, щоб рецепт був виписаний лікарем і лікування проводилося під медичним наглядом.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, має право відступити від правил, викладених у пунктах 1 — 3 цієї статті, на підставі врахування:

1) максимальних разового та добового дозування, сили дії лікарського засобу, лікарської форми, застосованих видів пакування, та/або

2) інших обставин застосування, які центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, повинен затвердити.

5. Якщо центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, не затвердить окремі підгрупи лікарських засобів, що відпускаються за рецептом, згідно з частиною 2 статті 85 цього Закону, то, не зважаючи на це, при вирішенні питання про віднесення будь-якого лікарського засобу до категорії рецептурних, орган державного контролю повинен брати до уваги критерії, закріплені в частинах 2 і 3 цієї статті.

Стаття 87. Безрецептурні лікарські засоби

До лікарських засобів, що відпускаються без рецепта, належать лікарські засоби, що не відповідають критеріям, викладеним у статті 86 цього Закону.

Стаття 88. Перелік лікарських засобів, що відпускаються за рецептом лікаря

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, складає і щороку оновлює перелік лікарських засобів, що відпускаються за рецептом лікаря, вказуючи (за необхідності) категорію відпуску лікарського засобу.

Стаття 89. Зміна категорії відпуску лікарського засобу

При надходженні до органу державного контролю нових даних про медичне застосування лікарських засобів, повинна обов’язково проводитися їх оцінка і, за наявності підстав, на основі критеріїв, закріплених у статті 86 цього Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, змінює приналежність лікарського засобу до категорії відпуску або підгрупи рецептурних лікарських засобів.

Стаття 90. Зміна категорії відпуску лікарського засобу на підставі даних доклінічних або клінічних досліджень

Якщо категорію відпуску лікарського засобу було змінено на підставі даних доклінічних або клінічних досліджень, орган державного контролю не повинен приймати посилання на результати цих досліджень при розгляді заяви іншого заявника (власника торгової ліцензії на лікарський засіб) про зміну категорії відпуску лікарського засобу, що містить ту саму діючу речовину, протягом одного року після першої зміни.

Розділ VII

ОПТОВА ТОРГІВЛЯ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

Стаття 91. Лікарські засоби, що допускаються до продажу в Україні

1. На території України допускаються до продажу лікарські засоби, на які була видана торгова ліцензія.

Стаття 92. Ліцензія на оптову торгівлю лікарськими засобами

1. Оптова торгівля лікарськими засобами на території України здійснюється суб’єктами господарювання на підставі ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами, яка видається відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та ліцензійних умов, затверджених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням особливостей, визначених цим законом.

У додатку ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами зазначаються адреси місць здійснення господарської діяльності дистриб’ютора, розташовані на території України.

2. Суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, мають право згідно з законодавством України здійснювати господарську діяльність з оптової торгівлі лікарськими засобами виключно за умови отримання ліцензії на оптову торгівлю згідно з частиною 1 цієї статті.

3. Суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на виробництво та/або імпорт лікарських засобів, мають право здійснювати оптову торгівлю лікарськими засобами, які ними були імпортовані або вироблені, на підставі цієї ліцензії.

Ліцензія на оптову торгівлю лікарськими засобами не звільняє від обов’язку отримання ліцензії на виробництво та/або імпорт лікарських засобів та дотримання вимог, встановлених у зв’язку з цим, навіть якщо виробництво та/або імпорт не є основною діяльністю суб’єкта господарювання.

4. Орган державного контролю веде ліцензійний реєстр суб’єктів господарювання, що провадять господарську діяльність з оптової торгівлі лікарськими засобами, та розміщує його на своєму офіційному веб-сайті на умовах відкритого доступу.

5. Орган державного контролю здійснює перевірки осіб, які мають право займатися оптовою торгівлею лікарськими засобами, та інспектування їх приміщень згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

6. Орган державного контролю має право анулювати ліцензію на оптову торгівлю лікарськими засобами, якщо умови її видачі не виконуються, за наявності підстав, визначених законом.

Стаття 93. Строк розгляду заяви на отримання ліцензії на оптову торгівлю

Строк розгляду заяви на отримання ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами не має перевищувати 90 з моменту подання до органу державного контролю заяви, оформленої відповідно до вимог законодавства.

Орган державного контролю має право вимагати від заявника надання додаткової інформації, що є необхідною для підтвердження умов видачі ліцензії. Період з дня надання органом державного контролю цієї вимоги до моменту отримання інформації від заявника не зараховується до строку, визначеного абзацом 1 цієї статті.

Стаття 94. Обов’язкові вимоги для отримання ліцензії на оптову торгівлю

Для отримання ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами заявник повинен відповідати наступним обов’язковим вимогам:

1) мати відповідні приміщення, споруди і обладнання, які відповідають встановленим вимогам, для забезпечення належного зберігання та реалізації лікарських засобів;

2) мати відповідний персонал, і, в тому числі, відповідальну особу, що відповідають вимогам, передбаченим законодавством України;

3) виконувати обов’язки, що покладені на нього згідно з умовами, встановленими статтею 95 цього Закону.

Стаття 95. Обов’язки власника ліцензії на оптову торгівлю

Власник ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами зобов’язаний:

1) забезпечити службовим особам органу державного контролю доступ до приміщень, споруд і обладнання, зазначених у статті 94 цього Закону, в порядку, визначеному ліцензійними умовами;

2) закуповувати лікарські засоби тільки у виробників лікарських засобів або інших суб’єктів господарювання, що мають відповідну ліцензію на виробництво та/або імпорт лікарських засобів, або ліцензію на оптову торгівлю лікарськими засобами.

У разі, якщо лікарський засіб отримано від іншого оптового постачальника, власник ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами зобов’язаний упевнитися у відповідності такого оптового постачальника вимогам належної практики дистрибуції (GDP), у тому числі перевірити наявність у нього чинної ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами.

Якщо лікарський засіб отримано від виробника або імпортера, власники ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами повинні упевнитися, що виробник або імпортер мають чинну ліцензію на виробництво та/або імпорт лікарських засобів.

Якщо лікарський засіб був отриманий від особи, яка здійснює торгове представництво (посередництво) з реалізації лікарських засобів, власник ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами зобов’язаний переконатися, що дана особа відповідає вимогам цього Закону.

3) постачати лікарські засоби з аптечних складів (баз) іншим суб’єктам оптової або роздрібної торгівлі лікарськими засобами, які отримали на це відповідні ліцензії, та безпосередньо закладам охорони здоров’я і виробникам лікарських засобів;

4) зобов’язаний перевіряти отримані лікарські засоби на предмет фальсифікацій шляхом перевірки характеристик безпеки вторинної упаковки на відповідність вимогам законодавства України;

5) мати план екстрених дій, що гарантує ефективне виконання розпорядження про відкликання лікарського засобу з обігу, яке здійснюється за розпорядженням компетентних органів, зокрема, органу державного контролю або за погодженням з виробником/імпортером чи власником ліцензії на лікарський засіб, що відкликається;

6) зберігати первинну документацію, що підтверджує факт купівлі-продажу лікарських засобів та в якій для кожної операції з отримання або відправлення лікарських засобів наведена як мінімум наступна інформація:

• дата відвантаження;
• назва лікарського засобу;
• кількість отриманих, поставлених або проданих лікарських засобів;
• найменування та адреси місцезнаходження постачальника або вантажоодержувача;
• номер серії/партії лікарських засобів, принаймні, які мають характеристики безпеки.

7) забезпечити збереження документів, зазначених у пункті 6 цієї статті, таким чином, щоб вони були доступні органу державного контролю для перевірки протягом 5 років;

8) виконувати вимоги належної практики дистрибуції (GDP) щодо лікарських засобів, про які зазначено у статті 98 цього Закону;

9) дотримуватися стандартів системи оцінки якості, що визначає відповідальність, процедури і способи управління ризиками, пов’язаними з діяльністю у сфері продажу лікарських засобів;

10) негайно повідомляти органу державного контролю, і за наявності можливостей — власнику торгової ліцензії на лікарський засіб, що лікарські засоби, які він отримує, або які були йому запропоновані, є фальсифікованими або існує ризик їх фальсифікації.

11) виконувати інші обов’язки, встановлені законодавством.

Стаття 96. Ліцензійна документація

При здійсненні поставок лікарських засобів суб’єктам господарювання, що мають ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, власник ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами, зобов’язаний надати їм документацію, що дозволяє встановити:

дату поставки;

назву лікарського засобу та лікарську форму;

поставлену кількість лікарського засобу;

найменування та адреси місцезнаходження постачальника та вантажовідправника.

номер серії/партії лікарських засобів, принаймні, тих, що мають характеристики безпеки.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з імпорту, виробництва, оптової та/або роздрібної торгівлі лікарськими засобами зобов’язані зберігати інформацію, що дозволяє прослідкувати переміщення лікарських засобів з етапу виробництва і до продажу кінцевому споживачеві.

Зазначена інформація має бути доступна органу державного контролю для перевірки протягом 5 років.

Стаття 97. Особливості оптової торгівлі наркотичними засобами, психотропними речовинами, прекурсорами і деякими видами лікарських засобів

Для оптової торгівлі на території України наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами, лікарськими засобами, що отримані з крові, імунологічними лікарськими засобами, радіофармацевтичними засобами законодавством України можуть бути встановлені додаткові умови для отримання ліцензій на оптову торгівлю такими засобами.

Стаття 98. Затвердження вимог належної практики дистрибуції

Вимоги належної практики дистрибуції (GDP) лікарських засобів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у формі настанови, гармонізованої з нормами належної практики дистрибуції (GDP), що є чинними в ЄС.

Внесення змін до настанови здійснюється шляхом затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, оновленої редакції настанови на підставі змін, внесених до вимог належної практики дистрибуції (GDP), встановлених в ЄС.

Стаття 99. Застосування розділу до гомеопатичних лікарських засобів

Положення цього Розділу поширюються на гомеопатичні лікарські засоби.

Стаття 100. Імпорт та експорт лікарських засобів

У разі оптового продажу лікарських засобів в інші держави, стаття 91 та пункт 3 статті 95 цього Закону не застосовуються.

Якщо лікарський засіб, що підлягає продажу не в Україні, отриманий безпосередньо з іншої держави і не був імпортований в Україну, також не застосовуються пункти 2 і 4 частини 1 статті 95 цього Закону. В такому разі оптовий дистриб’ютор повинен довести, що лікарські засоби він отримує тільки від осіб, які отримали відповідні ліцензії на здійснення господарської діяльності або уповноважені на постачання лікарських засобів у відповідності з чинним законодавством держави експорту.

У разі поставок оптовими дистриб’юторами лікарських засобів в інші держави (експорт лікарських засобів), постачальники повинні довести, що такі поставки здійснюються тільки особам, які отримали відповідні ліцензії на здійснення господарської діяльності або уповноважені на отримання лікарських засобів для оптової або роздрібної торгівлі у відповідності з чинним законодавством держави імпорту.

Положення статті 96 цього Закону застосовуються до поставок лікарських засобів особам, які перебувають у інших державах, і отримали відповідні ліцензії на здійснення господарської діяльності або уповноважені на здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами у цих державах.

Стаття 101. Торгове представництво (посередництво) з реалізації лікарських засобів

1. Особи, які здійснюють торгове представництво (посередництво) з реалізації лікарських засобів, мають право здійснювати діяльність з реалізації тільки тих лікарських засобів, на які видано торгову ліцензію згідно з цим Законом.

Особи, що здійснюють торгове представництво (посередництво) з реалізації лікарських засобів, повинні бути зареєстровані та мати місцезнаходження в Україні, з метою забезпечення їх ідентифікації, визначення місцезнаходження, комунікації та контролю за їх діяльністю органом державного контролю.

Особи, які здійснюють торгове представництво (посередництво) з реалізації лікарських засобів, несуть обов’язки, визначені пунктами 4 — 9 частини 1 статті 95 цього Закону.

2. Суб’єкти господарювання мають право здійснювати торгове представництво (посередництво) з реалізації лікарських засобів з моменту внесення відомостей про них до реєстру торгових представників (посередників), який створюється органом державного контролю і держателем якого він є.

У цьому реєстрі мають міститися актуальні відомості про найменування торгового представника (посередника) та його місцезнаходження в Україні.

Орган державного контролю забезпечує відкритий доступ до інформації, що міститься в реєстрі.

3. Вимоги належної практики дистрибуції (GDP) лікарських засобів поширюються на осіб, які здійснюють торгове представництво (посередництво) з реалізації лікарських засобів.

4. На діяльність осіб, які здійснюють торгове представництво (посередництво) з реалізації лікарських засобів, поширюються положення Розділу ХІІІ цього Закону.

Розділ VIII

ДИСТАНЦІЙНИЙ ПРОДАЖ НАСЕЛЕННЮ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Стаття 102. Правила дистанційної торгівлі лікарськими засобами

1. Дистанційна (у тому числі за допомогою мережі Інтернет) торгівля рецептурними лікарськими засобами та дистанційна оптова торгівля лікарськими засобами в Україні заборонена.

2. Дистанційна (у тому числі за допомогою мережі Інтернет) торгівля безрецептурними лікарськими засобами в Україні здійснюється відповідно до закону, що визначає правила та умови дистанційної торгівлі в Україні, з урахуванням наступних особливостей:

1) суб’єкт господарювання, що здійснює продаж лікарських засобів населенню, повинен мати ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, в тому числі дистанційно, видану відповідно до законодавства України;

2) особа, зазначена в пункті 1 частини 2 цієї статті, має надати в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, принаймні, таку інформацію:

• найменування, адресу місцезнаходження, адреси місць зберігання лікарських засобів, з яких здійснюються їх поставки;
• дату початку здійснення дистанційних продажів населенню лікарських засобів;
• адресу веб-сайту, що використовується з цією метою, інформацію, необхідну для ідентифікації цього веб-сайту.

У разі внесення змін ця інформація повинна оновлюватися.

3) здійснювати продаж лікарських засобів, на які в Україні видана торгова ліцензія;

4) веб-сайт, через який можна придбати лікарські засоби, повинен містити, принаймні, таку інформацію:

• контактні дані органу державного контролю або органу;
• гіперпосилання на сайт, зазначений у частині 3 цієї статті.

2. Правила дистанційної роздрібної торгівлі лікарськими засобами, призначеними для продажу населенню, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

3. Орган державного контролю розміщує на своєму офіційному веб-сайті наступну інформацію:

1) законодавство, що регулює дистанційний продаж лікарських засобів населенню;

2) найменування та місцезнаходження осіб, які мають право здійснювати дистанційну торгівлю лікарськими засобами для населення, дату видачі та строк дії ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, у тому числі дистанційно, а також адреси веб-сайтів зазначених осіб;

3) довідкову інформацію про ризики, пов’язані з нелегальними поставками лікарських засобів дистанційно або фальсифікованих лікарських засобів.

4. Суб’єкти господарювання, які здійснюють дистанційний продажі лікарських засобів населенню з порушенням вимог цього Закону, несуть цивільну, адміністративну, кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України.

Стаття 103. Інформування про дистанційний продаж лікарських засобів

Держава проводить і стимулює проведення інформаційних заходів, спрямованих на інформування широкої громадськості про небезпеку, яку становлять фальсифіковані лікарські засоби. Ці інформаційні заходи мають підвищувати обізнаність споживачів про ризики, пов’язані з лікарськими засобами, що поставляються незаконно, розповсюджуються дистанційно, а також про правила дистанційної роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

Розділ IX

РЕКЛАМА ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Стаття 104. Сфера рекламування лікарських засобів

1. Реклама лікарських засобів — інформація про лікарський засіб, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких лікарських засобів, у тому числі у формі прямого надання інформації споживачам (пацієнтам) медичними торговими представниками, проведення опитувань серед споживачів (пацієнтів) або використання стимулів, що сприяють призначенню, поставці, продажу або споживанню лікарських засобів.

2. Рекламування лікарських засобів здійснюється у відповідності до Закону України «Про рекламу». Для цілей цього Розділу рекламування лікарських засобів включає будь-яку форму прямого доведення інформації до осіб, уповноважених призначати або поставляти лікарські засоби, зокрема, шляхом:

відвідування медичними торговими представниками осіб, уповноважених призначати лікарські засоби, та/або надання їм зразків лікарських засобів;

використання стимулів, які заохочують до призначення або постачання лікарських засобів, у формі подарунків, пропозицій або обіцянок прибутку або винагороди у грошовому чи речовому вираженні, за винятком випадків, коли їх реальна вартість мінімальна;

фінансової підтримки заходів, що сприяють продажу лікарських засобів, з участю в цих заходах осіб, уповноважених призначати або постачати лікарські препарати;

фінансової підтримки наукових конференцій, в яких беруть участь особи, уповноважені призначати чи постачати лікарські препарати, зокрема, оплати дорожніх витрат і витрат на проживання, пов’язаних із участю в науковій конференції.

Стаття 105. Текст реклами лікарського засобу

1. Заборонена будь-яка реклама лікарського засобу, на який не видана торгова ліцензія відповідно до законодавства України.

2. Текст реклами лікарського засобу повинен відповідати даним, викладеним у короткій характеристиці лікарського засобу.

3. Реклама лікарського засобу повинна сприяти його раціональному застосуванню шляхом надання об’єктивної інформації без перебільшення властивостей препарату і не повинна вводити споживачів (пацієнтів) в оману.

4. Рекламування лікарських засобів для споживачів (пацієнтів) відповідає таким вимогам:

1) проводиться таким чином, щоб було зрозуміло, що інформаційне повідомлення є рекламою і рекламована продукція ідентифікована як лікарський засіб;

2) містить наступний мінімум інформації:

назву лікарського засобу, його загальноприйняту назву, якщо лікарський засіб містить тільки одну діючу речовину;

інформацію, необхідну для правильного застосування лікарського засобу;

зрозумілу рекомендацію про те, що слід уважно прочитати листок-вкладиш або маркування на вторинній упаковці.

5. Не вважається рекламою лікарських засобів:

розміщення інформації про виробника лікарського засобу в місцях, у яких цей лікарський засіб реалізується чи надається споживачеві (пацієнту), у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі;

маркування лікарських засобів та листку-вкладишу, на які поширюються положення Розділу V цього Закону;

засновані на фактах відомості інформативного характеру і довідковий матеріал щодо зміни упаковки, попереджень про побічні реакції як заходи з дотримання обережності при застосуванні лікарських засобів, торгові каталоги і прайс-листи, за умови, що в них не містяться рекламні твердження про лікарські засоби;

інформація, що стосується стану здоров’я або захворювань людини, за умови, що в ній відсутні посилання, навіть непрямі, на лікарські засоби.

6. Заборона рекламування, вказана в пункті 1 цієї статті, не поширюється на програми вакцинації, що проводяться виробниками фармацевтичної продукції та схвалені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

7. Реклама лікарського засобу населенню не повинна містити матеріалів, які:

• створюють враження, що медична консультація або хірургічна операція є необов’язковими, зокрема, якщо пропонуються діагностика чи лікування поштою;
• дозволяють припустити, що ефективність лікування рекламованим лікарським засобом є гарантованою, застосування лікарського засобу не супроводжується розвитком побічних реакцій або його ефективність є такою ж або вищою, ніж ефективність іншого методу лікування або лікарського засобу;
• дозволяють припустити, що стан здоров’я людини може бути покращений у результаті застосування даного лікарського засобу;
• дозволяють припустити, що стан здоров’я людини може погіршитися, якщо особа не буде застосовувати даний лікарський засіб; ця заборона не поширюється на програми вакцинації, зазначені у частині 6 цієї статті;
• призначені виключно або в основному для дітей;
• мають посилання на рекомендації вчених, медичних працівників або осіб, які не належать до цих категорій, але в зв’язку з їх популярністю можуть заохотити застосування лікарського засобу;
• дозволяють припустити, що лікарський засіб є харчовим, косметичним або іншим споживчим товаром;
• дозволяють припустити, що безпека або ефективність лікарського засобу зумовлена його природним походженням;
• за допомогою опису або докладної демонстрації історії хвороби можуть призвести до помилкового самоустановленого діагнозу;
• посилаючись на відгуки про одужання, супроводжуються неправильними визначеннями, які викликають тривогу або вводять в оману;
• використовують недоречні визначення, що викликають тривогу або вводять в оману, яскраві зображення позитивних змін у людському організмі, зумовлені захворюванням, травмою або дією лікарського засобу на організм людини або частину тіла.

Розділ X

ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА

Стаття 106. Інформація для осіб, уповноважених призначати або поширювати лікарський засіб

1. Доведення інформації особам, уповноваженим призначати або поширювати лікарські засоби, повинно включати:

основну інформацію, що відповідає короткій характеристиці лікарського засобу;

категорію відпуску лікарського засобу.

2. Вся інформація, що міститься в документації, зазначеної у пункті 1 цієї статті, повинна бути точною, актуальною, піддаватися перевірці, а також бути достатньо повною для того, щоб одержувач цієї інформації міг скласти власну думку щодо терапевтичної цінності лікарського препарату.

3. Цитати, як і таблиці та інші ілюстративні матеріали, взяті з медичних журналів або інших наукових видань і включені в документацію, зазначену в пункті 1 цієї статті, повинні точно відтворюватися і супроводжуватися посиланнями на першоджерело.

4. Медичні торгові представники повинні проходити професійну підготовку відповідно до вимог, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, і мати достатні наукові знання для того, щоб надавати точну і повну інформацію про рекламований лікарський засіб.

5. Під час кожного візиту медичні торгові представники зобов’язані надавати особі, яку вони відвідують, коротку характеристику запропонованого лікарського засобу.

6. Медичні торгові представники повинні надавати власнику торгової ліцензії на лікарський засіб будь-яку відому їм інформацію про застосування рекламованого лікарського засобу, звертаючи особливу увагу на побічні реакції.

Стаття 107. Обмеження щодо інформування про лікарські засоби

1. У разі надання інформації про лікарські засоби особам, уповноваженим призначати або поширювати лікарські засоби, забороняється пропозиція або передача подарунка, обіцянка прибутку або винагороди в грошовій або натуральній формі, за винятком випадків, коли реальна вартість цих лікарських засобів є мінімальною і вони стосуються практичної медичної або фармацевтичної діяльності.

2. Гостинність під час інформаційних заходів, що сприяють продажу лікарських засобів, є обмеженою і не поширюється на осіб, які не є фахівцями охорони здоров’я.

3. Особи, уповноважені призначати або поширювати лікарські засоби, не повинні вимагати або приймати будь-які заохочення, що заборонені в частині 1, або суперечать частині 2 цієї статті.

4.Положення цієї статті не перешкоджають проявам гостинності, що здійснюється прямо або опосередковано під час зустрічей, організованих з професійною або науковою метою. Ця гостинність суворо обмежена основною науковою метою заходу, і не поширюється на осіб, які не є медичними працівниками.

Стаття 108. Умови надання безкоштовних зразків лікарських засобів

1. Безкоштовні зразки лікарських засобів можуть надаватися у виняткових випадках особам, уповноваженим призначати лікарські засоби, при дотриманні таких умов:

1) щорічна кількість зразків кожного рецептурного лікарського засобу, що надається, повинна бути обмежена;

2) зразки повинні надаватися тільки після письмового запиту особи, що призначає лікарський засіб, на якому є підпис цієї особи і дата;

3) особи, які надають зразки, повинні забезпечити функціонування адекватної системи контролю та обліку;

4) кожен зразок повинен бути не більше за розміром, ніж найменша за розміром упаковка, що перебуває в ринковому обігу;

5) кожен зразок повинен бути маркований формулюванням «безкоштовний зразок лікарського засобу, що не призначений для продажу» або іншим формулюванням аналогічного змісту;

6) кожен зразок повинен супроводжуватися копією короткої характеристики лікарського засобу;

7) забороняється надання зразків лікарських засобів, що містять речовини, визначені міжнародними конвенціями, такими як Конвенції ООН 1961 та 1971 рр., як наркотична або психотропна речовина.

Стаття 109. Обов’язки власника торгової ліцензії з надання інформації про лікарський засіб

1. Власник торгової ліцензії на лікарський засіб зобов’язаний створити на своєму підприємстві науково-дослідну службу, відповідальну за надання інформації про лікарський засіб, що надійшов у продаж.

2. Власник торгової ліцензії на лікарський засіб зобов’язаний:

надавати в розпорядження або повідомляти орган державного контролю про зразки всіх видів реклами, з зазначенням осіб, яким вона адресована, методів її поширення і дати першого розміщення реклами;

здійснювати рекламування лікарських засобів відповідно до вимог цього Закону та Закону України «Про рекламу»;

перевіряти, щоб медичні торгові представники, які рекламують його лікарські засоби, відповідали вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, і пройшли професійне навчання і виконували обов’язки, покладені на них цим Законом;

надавати органу державного контролю та органам публічної влади, що здійснюють нагляд за рекламуванням лікарських засобів, повну інформацію і допомогу, необхідну для здійснення такого нагляду;

гарантувати, що рішення, прийняті органом державного контролю будуть виконуватися невідкладно і в повному обсязі.

Розділ XI

ФАРМАКОНАГЛЯД

Глава I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 110. Державне регулювання фармаконагляду

1. Орган державного контролю забезпечує функціонування системи фармаконагляду для виконання завдань, визначених законодавством у сфері охорони здоров’я.

Система фармаконагляду використовується для збирання інформації про ризики лікарських засобів для здоров’я пацієнтів або здоров’я населення, зокрема, інформації, що стосується побічних реакцій, що розвиваються у людини в результаті застосування лікарських засобів або умов, що не зазначені у торговій ліцензії, а також побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням лікарських засобів у медичній діяльності.

2. Орган державного контролю за допомогою системи фармаконагляду здійснює оцінювання усієї наявної інформації про ризики застосування лікарських засобів з наукової точки зору, розглядає варіанти мінімізації та запобігання ризикам здоров’я пацієнтів та/або здоров’я населення, і у разі необхідності вживає заходи в межах процедур, пов’язаних із видачею торгових ліцензій на лікарські засоби.

Орган державного контролю проводить регулярні перевірки системи фармаконагляду та оприлюднює його результати.

Стаття 111. Завдання системи фармаконагляду

Орган державного контролю в межах дії системи фармаконагляду:

1) вживає всіх необхідних заходів для стимулювання подання пацієнтами, лікарями, провізорами та іншими фахівцями з медичною чи фармацевтичною освітою повідомлень про будь-які підозрювані побічні реакції лікарського засобу до органу державного контролю.

Для виконання цих завдань можуть залучатися організації, що представляють споживачів, пацієнтів та медичних працівників;

2) сприяє наданню пацієнтами звітів (повідомлень) про підозрювані побічні реакції лікарського засобу у різних форматах, у тому числі у веб-форматі;

3) вживає усіх необхідних заходів для отримання точних даних, що можуть бути перевірені, для наукової оцінки звітів (повідомлень) про будь-які підозрювані побічні реакції лікарських засобів;

4) здійснює своєчасне надання зацікавленим особам важливої ​​інформації, виявленої в межах процедур системи фармаконагляду, шляхом її оприлюднення на офіційному веб-порталі органу державного контролю та за необхідності за допомогою інших засобів інформування;

5) забезпечує за допомогою різних методів збору інформації і, якщо необхідно, за допомогою витребування додаткових звітів (повідомлень) про будь-які підозрювані побічні реакції лікарського засобу, інформацію про будь-який біологічний лікарський засіб, що був призначений, відпущений або проданий на території України і який є предметом звіту (повідомлення) про побічну реакцію, з визначенням його назви та номеру серії;

6) вживає необхідні заходи щодо застосування ефективних, пропорційних та стримуючих санкцій до власника торгової ліцензії на лікарський засіб, який не виконує обов’язки у сфері фармаконагляду, покладені на нього відповідно до законодавства.

Порядок виконання завдань, визначених у цій статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 112. Обов’язки власника торгової ліцензії на лікарський засіб у сфері фармаконагляду

1. Власник торгової ліцензії на лікарський засіб зобов’язаний створити і забезпечити функціонування власної системи фармаконагляду для виконання завдань, визначених законодавством.

2. Власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинен за допомогою системи, зазначеної у пункті 1, оцінювати з наукової точки зору всю наявну інформацію, розглядати варіанти мінімізації та запобігання ризикам, а також у разі необхідності вживати відповідні заходи.

Власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинен регулярно проводити аудит своєї системи фармаконагляду, зокрема, він повинен записати основні результати аудиту в основному файлі системи фармаконагляду та, базуючись на результатах аудиту, забезпечити підготовку і виконання відповідного плану коригувальних заходів. Як тільки коригувальні заходи будуть виконані у повному обсязі, запис може бути видалений з основного файлу системи фармаконагляду.

3. У рамках функціонування системи фармаконагляду власник торгової ліцензії на лікарський засіб зобов’язаний:

1) мати у штаті уповноважену особу, відповідальну за здійснення фармаконагляду;

2) підтримувати і надавати на вимогу органу державного контролю основний файл системи фармаконагляду;

3) використовувати систему управління ризиками для кожного лікарського засобу, на який йому видана торгова ліцензія;

4) контролювати результати заходів з мінімізації ризиків, що містяться в плані управління ризиками, та тих, що є умовою видачі торгової ліцензії на лікарський засіб відповідно до статей 39, 40 або 41 цього Закону;

5) оновлювати систему управління ризиками та проводити моніторинг даних фармаконагляду для визначення того, чи з’явилися нові ризики, чи змінилися ризики, і чи змінилося співвідношення ризик/користь лікарського засобу, на який йому видана торгова ліцензія.

Уповноважена особа, зазначена у пункті 1 частині 3 цієї статті, несе відповідальність за створення і підтримку системи фармаконагляду. Власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинен надати ім’я та контактні дані цієї уповноваженої особи до органу державного контролю.

4. Якщо уповноважена особа, зазначена у пункті 1 частині 3 цієї статті, не проживає в Україні, то на національному рівні повинна бути призначена контактна особа з фармаконагляду, підзвітна уповноваженій особі, відповідальній за фармаконагляд, яка повинна проживати і працювати в Україні.

Стаття 113. Засади взаємодії учасників системи фармаконагляду

Держава гарантує незалежність органу державного контролю при здійсненні діяльності з фармаконагляду.

Орган державного контролю має право стягувати з власників торгових ліцензій на лікарські засоби збір за здійснення фармаконагляду за умови, якщо це не впливає на об’єктивність ухвалених ним рішень стосовно цих осіб. Розмір цього збору щорічно встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Глава II

ПРОЗОРІСТЬ І НАДАННЯ ПОВІДОМЛЕНЬ

Стаття 114. Доступ до даних фармаконагляду

Орган державного контролю створює та підтримує загальнодоступний веб-портал лікарських засобів, на якому має бути розміщено, принаймні, наступні відомості:

1) звіти з оцінки лікарських засобів разом з їх резюме;

2) короткі характеристики лікарських засобів та листки-вкладиші;

3) резюме планів управління ризиками лікарських засобів, на які видано торгові ліцензії відповідно до цього Закону;

4) перелік лікарських засобів, що потребують додаткового моніторингу;

5) інформацію про різні способи надання звітів (повідомлень) про будь-які підозрювані побічні реакції до органу державного контролю, що здійснюються фахівцями з медичною та/або фармацевтичною освітою і пацієнтами.

Стаття 115. Розповсюдження інформації в сфері фармаконагляду

Власник торгової ліцензії на лікарський засіб має право оприлюднити інформацію про проблеми з функціонуванням системи фармаконагляду, пов’язані з застосуванням лікарського засобу, з обов’язком одночасного або попереднього повідомлення змісту публічного оголошення органу державного контролю.

Власник торгової ліцензії на лікарський засіб несе відповідальність за об’єктивність та достовірність, представленої громадськості інформації.

Глава III

РЕЄСТРАЦІЯ, НАДАННЯ ТА ОЦІНКА ДАНИХ ФАРМАКОНАГЛЯДУ

§1. Реєстрація та надання повідомлень про підозрювані побічні реакції

Стаття 116. Реєстрація та оцінка даних фармаконагляду власником торгової ліцензії

1. Власник торгової ліцензії на лікарський засіб зобов’язаний реєструвати будь-які підозрювані побічні реакції, що виникли в Україні, або в інших державах, які були повідомлені пацієнтами, фахівцями з медичною чи фармацевтичною освітою, або які виникли в ході проведення післяліцензійних досліджень.

Власники торгових ліцензій на лікарські засоби повинні забезпечити загальну доступність змісту цих повідомлень в Україні.

Положення цієї статті не поширюється на повідомлення щодо побічних реакцій, що сталися при проведенні клінічного дослідження, та які повинні реєструватися і повідомлятися відповідно до вимог законодавства України, що регламентує здійснення цих досліджень.

2. Власник торгової ліцензії на лікарський засіб зобов’язаний розглядати усі звіти (повідомлення) про будь-які підозрювані побічні реакції, отримані від пацієнтів або фахівців з медичною чи фармацевтичною освітою засобами електронного зв’язку або у будь-який інший спосіб.

3. Власник торгової ліцензії на лікарський засіб зобов’язаний подавати до органу державного контролю інформацію про усі підозрювані серйозні побічні реакції лікарських засобів, що мали місце в Україні, а також про усі випадки підозрюваних серйозних непередбачених побічних реакцій, та серйозних побічних реакцій, що являли собою загрозу життю пацієнта або стали причиною його смерті, що сталися в інших державах світу, протягом наступних 15 днів після дня, коли власник торгової ліцензії на лікарський засіб дізнався про це.

Власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинен подавати до органу державного контролю інформацію про усі підозрювані несерйозні побічні реакції, що мали місце в Україні, протягом наступних 90 днів після дня, коли він довідався про це.

Власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинен відстежувати медичну літературу і повідомляти про виявлені випадки підозрюваних побічних реакцій лікарського засобу відповідно до вимог цієї частини.

Порядок надання звітів (повідомлень) затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

4. Власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинен запровадити процедури з метою отримання точних даних, які можуть бути перевірені, для наукової оцінки повідомлень про випадки підозрюваних побічних реакцій лікарського засобу. Він також зобов’язаний збирати додаткову інформацію про ці випадки і надавати оновлену інформацію органу державного контролю.

5. Власник торгової ліцензії співпрацює з органом державного контролю з метою виявлення дублікатів повідомлень про випадки побічних реакцій лікарського засобу.

Стаття 117. Збирання, реєстрація та оцінка даних фармаконагляду органом державного контролю

1. Орган державного контролю забезпечує реєстрацію усіх випадків підозрюваних побічних реакцій, що виникають на території України, про які йому повідомили фахівці з медичною та/або фармацевтичною освітою чи пацієнти.

Орган державного контролю залучає фахівців з медичною та/або фармацевтичною освітою та пацієнтів до подальшого відстеження будь-яких випадків побічних реакцій, повідомлення про які він отримав відповідно до положень пунктів 3, 5 частини 1 статті 111 цього Закону.

Орган державного контролю забезпечує, щоб повідомлення про підозрювані побічні реакції надавалися за допомогою національного веб-порталу лікарських засобів або за допомогою інших загальнодоступних засобів.

2. Стосовно звітів (повідомлень), наданих власником торгової ліцензії на лікарський засіб, орган державного контролю може залучати такого власника до подальшого відстеження випадків побічних реакцій, представлених у цих звітах (повідомленнях).

3. Орган державного контролю повинен співпрацювати з власниками торгових ліцензій з метою виявлення дублікатів повідомлень про підозрювані побічні реакції.

4. Власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинен мати доступ до повідомлень про побічні реакції, що містяться у базі даних органу державного контролю і виникли при застосуванні лікарських засобів, торгові ліцензії на які їм належать.

5. Орган державного контролю забезпечує, щоб повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникають внаслідок помилок, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу, про які стало відомо, були доступними в базі даних побічних реакцій органу державного контролю.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, встановлює правила повідомлення органу державного контролю про будь-які підозрювані побічні реакції, отримані будь-яким іншим органом державної влади України.

6. За відсутності обґрунтованих причин, що стосуються фармаконагляду, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, не повинен встановлювати для власника торгової ліцензії на лікарський засіб будь-яких додаткових зобов’язань стосовно звітів (повідомлень) про підозрювані побічні реакції лікарського засобу.

§2. Періодично оновлювані звіти з безпеки

Стаття 118. Періодично оновлювані звіти з безпеки лікарських засобів

1. Власники торгових ліцензій на лікарські засоби повинні подавати до органу державного контролю періодично оновлювані звіти з безпеки, що містять:

1) резюме даних стосовно користі та ризиків лікарського засобу, включаючи результати всіх досліджень з урахуванням потенційного впливу на торгову ліцензію на лікарський засіб;

2) наукову оцінку співвідношення ризик/користь лікарського засобу;

3) усі дані, що стосуються обсягу продажів лікарського засобу, і будь-які дані, що є у розпорядженні власника торгової ліцензії на лікарський засіб щодо обсягу призначень, з оцінкою чисельності населення, що застосовує лікарський засіб.

Оцінка, зазначена в пункті 2 частини 1 цієї статті, повинна ґрунтуватися на всіх наявних даних, у тому числі включаючи дані клінічних досліджень, під час яких досліджувалося застосування лікарського засобу за неліцензованими показаннями і у неліцензованих популяцій.

Періодично оновлювані звіти з безпеки повинні надаватися в електронному вигляді.

2. Крім випадків, визначених частиною 1 цієї статті, власники торгових ліцензій на лікарські засоби, зазначені у частині 1 статті 12 або статті 13 цього Закону, і власники торгових ліцензій на лікарські засоби, зазначені у статтях 19 або 22 цього Закону, повинні надавати періодично оновлювані звіти з безпеки на ці лікарські засоби у наступних випадках:

1) якщо це зобов’язання було умовою видачі торгової ліцензії на лікарський засіб відповідно до статей 39 або 40 цього Закону, або

2) на вимогу органу державного контролю на підставі виявлених проблем, пов’язаних із даними фармаконагляду, або у зв’язку з відсутністю періодично оновлюваних звітів з безпеки діючої речовини після видачі торгової ліцензії на лікарський засіб.

За результатами оцінки періодично оновлюваних звітів з безпеки, орган державного контролю може прийняти рішення про необхідність проведення єдиної оцінки періодично оновлюваних звітів з безпеки усіх лікарських засобів, на які була видана торгова ліцензія і які містять таку ж саму діючу речовину.

Стаття 119. Строки надання періодично оновлюваних звітів з безпеки лікарських засобів

1. Періодичність надання звітів з безпеки власниками торгових ліцензій на лікарські засоби визначається в торговій ліцензії. Ці строки обчислюються з дати прийняття рішення органом державного контролю про видачу торгової ліцензії на лікарський засіб.

2. Власники торгових ліцензій на лікарські засоби, яким ліцензії були видані до набрання чинності цим Законом, і, для яких періодичність і терміни надання періодично оновлюваних звітів з безпеки не встановлені як умови торгової ліцензії на лікарський засіб, повинні надавати періодично оновлювані звіти з безпеки у відповідності з абзацом 2 цієї частини доти, доки інша періодичність або терміни надання звітів не будуть вказані в торговій ліцензії на лікарський засіб або визначені у відповідності з частинами 3, 4 або 5 цієї статті.

Періодично оновлювані звіти з безпеки повинні надаватися органу державного контролю невідкладно на вимогу або:

1) для лікарського засобу, який ще не розміщений на ринку України — принаймні, кожні шість місяців після отримання торгової ліцензії на лікарський засіб та до розміщення його на ринку;

2) для лікарського засобу, розміщеного на ринку України — принаймні, кожні шість місяців протягом перших двох років після першого розміщення на ринку, один раз на рік у наступні два роки і кожні три роки після цього.

3. Якщо лікарські засоби, на які видано різні торгові ліцензії, містять однакову діючу речовину або однакову комбінацію діючих речовин, періодичність і дати надання періодично оновлюваних звітів з безпеки, зазначені у пунктах 1 і 2 цієї статті, можуть бути змінені і гармонізовані з метою забезпечення єдиної оцінки періодично оновлюваних звітів з безпеки і встановлення референтної дати, від якої відраховуються строки їх надання.

Гармонізована періодичність надання звітів визначається органом державного контролю з урахуванням референтних дат.

4. Для цілей частини 3 цієї статті референтна дата для лікарських засобів, що містять однакову діючу речовину або однакову комбінацію діючих речовин, є однією з наступних:

1) дата видачі першої в Україні торгової ліцензії на лікарський засіб, що містить таку діючу речовину або комбінацію;

2) якщо дата, зазначена в пункті 1 частини 4 цієї статті, не може бути встановлена, то це перша з відомих дат видачі в Україні торгових ліцензій на лікарський засіб, що містить таку діючу речовину або таку комбінацію діючих речовин.

5. Власники торгових ліцензій на лікарські засоби мають право подавати запити до органу державного контролю для визначення референтних дат або зміни графіку надання періодично оновлюваних звітів з безпеки за наявності хоча б однієї з наступних підстав:

1) з причин, пов’язаних зі здоров’ям населення;

2) з метою уникнення дублювання процесу оцінки;

3) з метою міжнародної гармонізації.

Ці запити повинні подаватися в письмовій формі і бути належним чином обґрунтованими. Орган державного контролю має право задовольнити або відхилити такі запити з обґрунтованих підстав. Рішення про зміну дат або періодичності надання періодично оновлюваних звітів з безпеки повинні оприлюднюватися. Власники торгових ліцензій на лікарські засоби у разі прийняття рішення про таку зміну зобов’язані надати заяву для внесення змін до торгової ліцензії на лікарський засіб.

6. Орган державного контролю зобов’язаний публікувати перелік референтних дат і періодичність надання оновлюваних звітів з безпеки на своєму офіційному веб-порталі.

Рішення про будь-яку зміну дат і періодичності надання періодично оновлюваних звітів з безпеки, зазначених у торговій ліцензії, відповідно до частин 3, 4 і 5 цієї статті, набувають чинності через шість місяців після дати такої публікації.

Стаття 120. Оцінка періодично оновлюваних звітів з безпеки лікарських засобів

Орган державного контролю повинен здійснювати оцінювання періодично оновлюваних звітів з безпеки лікарських засобів для визначення того, чи з’явилися нові ризики, чи не змінилися ризики, та чи існують зміни у співвідношенні ризик/користь щодо кожного лікарського засобу.

Стаття 121. Звіт з оцінки періодично оновлюваних звітів з безпеки лікарських засобів

1. Єдина оцінка періодично оновлюваних звітів з безпеки повинна проводитися у випадках, зазначених у частинах 3–5 статті 119 цього Закону, для всіх лікарських засобів, що містять однакову діючу речовину або однакову комбінацію діючих речовин, і для яких була встановлена ​​референтна дата і періодичність надання періодично оновлюваних звітів з безпеки.

2. Орган державного контролю повинен підготувати звіт про оцінку протягом 60 днів з моменту отримання періодично оновлюваного звіту з безпеки і надіслати його власнику торгової ліцензії на лікарський засіб.

Протягом 30 днів з моменту отримання звіту про оцінку власник торгової ліцензії на лікарський засіб має право подати свої зауваження та коментарі.

3. Після отримання зауважень та коментарів або закінчення строків, зазначених у пункті 2 цієї статті, орган державного контролю протягом 15 днів оновлює звіт про оцінку, враховуючи усі подані відомості, затверджує його зі змінами або без змін, і надає рекомендації. Орган державного контролю зобов’язаний зберігати затверджений звіт про оцінку та рекомендації у своїй загальнодоступній базі даних і надіслати його власнику торгової ліцензії на лікарський засіб.

Стаття 122. Результати оцінки періодично оновлюваних звітів з безпеки лікарського засобу

1. За результатами оцінки періодично оновлюваних звітів з безпеки орган державного контролю має вирішити, чи існує необхідність здійснення будь-яких заходів стосовно торгової ліцензії на лікарський засіб щодо якого було здійснено оцінку.

2. Орган державного контролю зобов’язаний не пізніше, ніж за 30 днів з моменту підготовки звіту про оцінку прийняти рішення про залишення без змін, зміну, тимчасове зупинення дії або анулювання торгової ліцензії на лікарський засіб.

Орган державного контролю повинен поінформувати власників торгових ліцензій на лікарські засоби про прийняте рішення.

У випадку необхідності внесення змін до торгової ліцензії на лікарський засіб за результатами рішення органу державного контролю власник торгової ліцензії повинен подати до цього органу відповідну заяву на внесення змін, включаючи оновлену коротку характеристику препарату і листок-вкладиш, у встановлені у рішенні строки.

Стаття 123. Результати оцінки періодично оновлюваних звітів з безпеки кількох лікарських засобів

1. Якщо за результатами єдиної оцінки періодично оновлюваних звітів з безпеки, рекомендуються будь-які заходи щодо більш, ніж однієї торгової ліцензії, орган державного контролю не пізніше, ніж за 45 днів з моменту підготовки звіту про оцінку приймає рішення про залишення незмінними, зміну, тимчасове зупинення дії або анулювання торгових ліцензій на лікарські засоби, які охоплюються заходами, зазначеними в звіті.

Орган державного контролю повинен інформувати власників торгових ліцензій на лікарські засоби про прийняте рішення.

У випадку необхідності внесення змін до торгової ліцензії на лікарський засіб за результатами прийняття рішення органом державного контролю, власник торгової ліцензії повинен подати до органу державного контролю відповідну заяву на внесення змін, включаючи оновлену коротку характеристику препарату і листок-вкладиш, у встановлені у рішенні строки.

§3. Виявлення сигналу

Стаття 124. Заходи в межах державної системи фармаконагляду

1. Щодо лікарських засобів, на які видано торгову ліцензію у відповідності до цього Закону, орган державного контролю повинен вживати таких заходів:

1) відслідковувати результати вжитих заходів із мінімізації ризиків, що містяться в планах з управління ризиками, і умов, зазначених у статтях 39, 40 або 41 цього Закону;

2) оцінювати оновлення системи управління ризиками;

3) здійснювати моніторинг бази даних побічних реакцій з метою визначення того, чи існують нові ризики, чи змінилися ризики, і чи впливають ці ризики на співвідношення ризик/користь щодо кожного лікарського засобу.

2. Орган державного контролю повинен здійснювати первинний аналіз і визначати пріоритетність сигналів про нові ризики або зміни ризиків, або зміни у співвідношенні ризик/користь щодо кожного лікарського засобу. З огляду на масштаби та небезпечність виявлених ризиків, орган державного контролю має право на термінове введення в дію додаткових зобов’язань для власників торгових ліцензій на лікарські засоби та прийняття інших необхідних заходів без дотримання вимог щодо строків їх здійснення та без попереднього подання власнику торгової ліцензії на лікарський засіб звіту для подання своїх зауважень та коментарів.

3. Орган державного контролю і власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинні інформувати один одного за умови появи нових або змінених ризиків, або виявлених змін у співвідношенні ризик/користь щодо кожного лікарського засобу.

§4. Термінові заходи

Стаття 125. Процедури мінімізації ризиків в межах державної системи фармаконагляду

1. Орган державного контролю на підставі проблем, виявлених при оцінці даних, отриманих у результаті здійснення фармаконагляду, повинен ініціювати процедуру, передбачену в цьому параграфі, якщо:

1) відповідно до його рішення необхідно тимчасове зупинення дії або анулювання торгової ліцензії на лікарський засіб;

2) відповідно до його рішення необхідна заборона поставок лікарського засобу;

3) відповідно до його рішення необхідно відмовити в поновленні торгової ліцензії на лікарський засіб;

4) одержано повідомлення власника торгової ліцензії на лікарський засіб про те, що з міркувань безпеки цей власник припинив постачання лікарського засобу на ринок України або відмовився від торгової ліцензії на лікарський засіб, або має намір зробити це, або не подав заяву на її поновлення.

2. Орган державного контролю зобов’язаний на підставі визначених проблем, що випливають з оцінки даних, отриманих у результаті фармаконагляду, поінформувати центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, про своє рішення щодо необхідності встановлення нових протипоказань, зниження рекомендованої дози або обмеження показань. Інформація повинна містити заходи, що пропонуються, та їх причини. Якщо орган державного контролю вважає, що необхідне вжиття термінових заходів, він ініціює процедуру, передбачену в цьому параграфі.

3. Якщо ініціюється процедура, передбачена у цьому параграфі, орган державного контролю повинен перевірити, чи стосується виявлена проблема безпеки інших лікарських засобів, окрім тих, щодо яких була надана інформація, чи вона є спільною для усіх лікарських засобів, що належать до того ж класу або терапевтичної групи, і повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

4. На будь-якому етапі процедури, зазначеної у статтях 126 і 127 цього Закону, органом державного контролю негайно можуть бути вжиті тимчасові обмежувальні заходи стосовно торгових ліцензій на лікарські засоби.

5. Інформація, зазначена в цій статті, може стосуватися окремих лікарських засобів або ряду лікарських засобів, чи терапевтичної групи.

Якщо орган державного контролю виявляє, що питання безпеки стосується й інших лікарських засобів, а не лише тих, на які розповсюджується інформація, або вона є загальною для усіх лікарських засобів, що належать до того ж класу або терапевтичної групи, то він повинен розширити сферу застосування процедури.

Якщо сфера застосування процедури, яка вже розпочата згідно з цією статтею, стосується ряду лікарських засобів або терапевтичної групи, лікарські засоби, на які була видана торгова ліцензія і які належать до цього класу або групи, також повинні бути включені до процедури.

Стаття 126. Організація проведення процедур із мінімізації ризиків у межах державної системи фармаконагляду

1. Перед початком процедури, зазначеної у частині 1 статті 125 цього Закону, орган державного контролю публічно оголошує про її ініціювання на своєму офіційному веб-порталі.

В оголошенні зазначається причина, вказана у статті 125 цього Закону, лікарські засоби і, де необхідно — діючі речовини. Оголошення повинно містити інформацію про право власників торгових ліцензій на лікарські засоби, фахівців з медичною або фармацевтичною освітою та представників громадськості надавати в орган державного контролю інформацію, що стосується процедури, а також роз’яснення способу, в який ця інформація може подаватися.

2. Орган державного контролю оцінює дані, зазначені у статті 125 цього Закону.

У рамках цієї оцінки власник торгової ліцензії на лікарський засіб може надати у письмовій формі свої коментарі.

Залежно від наявності можливостей, орган державного контролю може провести публічні слухання, якщо у цьому є обґрунтована необхідність, особливо у зв’язку з масштабами і небезпечністю ситуації. Слухання повинні проводитися згідно з порядком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Про їх проведення має бути оголошено на офіційному веб-порталі органу державного контролю. В оголошенні визначаються умови участі в публічних слуханнях.

Якщо власник торгової ліцензії на лікарський засіб або інша особа мають намір надати інформацію, що стосується предмету процедури і містить конфіденційні дані, вони мають право клопотати, щоб ці дані були враховані при оцінці, однак не виносились на публічні слухання.

3. Впродовж 60 днів з моменту оголошення процедури, а у невідкладних випадках у менш тривалі строки, орган державного контролю ухвалює рішення, із зазначенням причин, на яких воно ґрунтується, з належним урахуванням терапевтичного ефекту лікарського засобу.

Рішення повинно містити один або декілька з наведених нижче висновків:

1) подальша оцінка або заходи не потрібні;

2) власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинен провести подальшу оцінку даних і надати результати цієї оцінки;

3) власник торгової ліцензії на лікарський засіб зобов’язаний провести оплату післяліцензійного дослідження з безпеки і надати результати оцінки цього дослідження;

4) держава або власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинні вжити заходи з мінімізації ризиків;

5) торгова ліцензія на лікарський засіб повинна бути зупинена, анульована або не поновлена;

6) в торгову ліцензію на лікарський засіб необхідно внести зміни.

Рішення, прийняте на підставі пункту 4 частини 3 цієї статті, повинно містити заходи з мінімізації ризиків і будь-які умови чи обмеження, які мають бути внесені у торгову ліцензію на лікарський засіб.

Якщо у випадках, зазначених у пункті 6 частині 3 цієї статті, рекомендується змінити або додати інформацію в коротку характеристику лікарського засобу, текст маркування або листок-вкладиш, у рішенні має бути запропоновано формулювання такої зміненої чи доданої інформації, а також визначення місця, де вона повинна розміщуватися в короткій характеристиці препарату, на маркуванні або у листку-вкладиші.

Статтю 127. Регулювання процедури мінімізації ризиків у межах державної системи фармаконагляду

Порядок та умови здійснення процедури, визначеної статтями 125 та 126 цього Закону, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

§5. Оприлюднення результатів оцінювань

Стаття 128. Оприлюднення даних процедури мінімізації ризиків у межах державної системи фармаконагляду

Орган державного контролю повинен оприлюднювати звіти про оцінку, рекомендації, висновки і рішення, зазначені у статтях 118 — 126 цього Закону, на своєму офіційному веб-порталі з забезпеченням можливості вільного доступу до них.

Глава IV

НАГЛЯД ЗА ПІСЛЯЛІЦЕНЗІЙНИМИ ДОСЛІДЖЕННЯМИ БЕЗПЕКИ

Стаття 129. Післяліцензійні дослідження безпеки лікарських засобів

1. Ця глава застосовується до неінтервенційних післяліцензійних досліджень безпеки, які ініціюються, управляються або фінансуються власником торгової ліцензії на лікарський засіб добровільно або відповідно до зобов’язань, покладених на нього згідно зі статтями 39 або 41 цього Закону, і, які передбачають збір даних з безпеки від пацієнтів чи фахівців з медичною та/або фармацевтичною освітою.

2. Правила цієї глави не порушують законодавство, що гарантує право на здоров’я та інші права учасників неінтервенційних післяліцензійних досліджень безпеки.

3. Дослідження не повинні здійснюватись, якщо факт проведення дослідження сприяє промоції лікарського засобу.

4. Виплати фахівцям з медичною та/або фармацевтичною освітою за участь у проведенні неінтервенційних післяліцензійних досліджень безпеки повинні обмежуватися виключно компенсацією за витрачений час і понесених витрат.

5. Орган державного контролю має право вимагати від власника торгової ліцензії на лікарський засіб надання протоколу і проміжних звітів досліджень.

6. Власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинен, впродовж 12 місяців з моменту закінчення збору даних, подати до органу державного контролю заключний звіт про дослідження.

7. Під час проведення дослідження власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинен здійснювати моніторинг отриманих даних і аналізувати їх вплив на показник ризик/користь лікарського засобу.

Будь-яка нова інформація, що може вплинути на оцінку співвідношення ризик/користь лікарського засобу, повинна повідомлятися органу державного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Виконання обов’язків щодо таких повідомлень не скасовує вимогу закону щодо надання результатів досліджень власником торгової ліцензії на лікарський засіб у періодично оновлюваних звітах з безпеки у відповідності зі статтею 118 цього Закону.

8. Статті 130–132 цього Закону повинні застосовуватися виключно до досліджень, зазначених у пункті 1 цієї статті, що проводяться у відповідності до обов’язку, встановленого статтями 39 або 41 цього Закону.

Стаття 130. Протокол післяліцензійних досліджень безпеки лікарських засобів

1. До проведення післяліцензійного дослідження безпеки власник торгової ліцензії на лікарський засіб зобов’язаний подати до органу державного контролю проект протоколу.

2. Протягом 60 днів з моменту надання проекту протоколу орган державного контролю повинен видати:

1) лист-повідомлення про затвердження проекту протоколу;

2) лист-повідомлення про відмову у затвердженні проекту протоколу, у якому має бути зазначене детальне обґрунтування прийнятого рішення за наявності будь-якої з таких підстав:

дослідження сприяє промоції лікарського засобу;

проект дослідження не відповідає меті дослідження;

3) лист-повідомлення власнику торгової ліцензії про те, що дослідження є клінічним, і підпадає під дію законодавства України щодо клінічних досліджень.

3. Дослідження може бути розпочато тільки після отримання письмового дозволу від органу державного контролю.

Якщо було видано лист-повідомлення, зазначений у пункті 1 частини 2 цієї статті, власник торгової ліцензії на лікарський засіб має право починати проведення дослідження відповідно до поданого на затвердження протоколу.

Стаття 131. Зміна протоколу післяліцензійних досліджень безпеки лікарських засобів

Будь-які істотні зміни до протоколу після початку дослідження повинні подаватися до органу державного контролю до їх впровадження. Орган державного контролю проводить оцінку таких змін та інформує власника торгової ліцензії на лікарський засіб про їх затвердження або незгоду щодо їх впровадження.

Стаття 132. Звітність за результатами післяліцензійних досліджень безпеки лікарських засобів

1. По завершенню дослідження, впродовж 12 місяців з моменту закінчення збору даних, органу державного контролю має бути наданий заключний звіт про проведене дослідження.

2. Власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинен оцінити чи впливають результати дослідження на його торгову ліцензію, і при необхідності повинен подати до органу державного контролю заяву про внесення змін до торгової ліцензії.

3. Разом із заключним звітом про дослідження власник торгової ліцензії на лікарський засіб повинен подати до органу державного контролю резюме результатів дослідження в електронній формі.

Стаття 133. Оцінка результатів післяліцензійних досліджень безпеки лікарських засобів

1. На підставі результатів дослідження і після проведених консультацій з власником торгової ліцензії на лікарський засіб орган державного контролю приймає рішення про здійснення будь-яких заходів стосовно торгової ліцензії на лікарський засіб, з зазначенням відповідних обґрунтувань.

2. Орган державного контролю зобов’язаний не пізніше, ніж за 30 днів з моменту підготовки звіту про оцінку прийняти рішення про залишення без змін, зміну, тимчасове зупинення дії або анулювання торгової ліцензії на лікарський засіб.

Орган державного контролю повинен поінформувати власників торгових ліцензій на лікарські засоби про прийняте рішення.

У випадку необхідності внесення змін до торгової ліцензії на лікарський засіб за результатами прийняття рішення органом державного контролю власник торгової ліцензії повинен подати до цього органу заяву про внесення змін, включаючи оновлену коротку характеристику препарату і листок-вкладиш, у встановлені у рішенні строки.

Глава V

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ, ДЕЛЕГУВАННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ

Стаття 134. Заходи з гармонізації нормативного забезпечення діяльності з фармаконагляду

З метою гармонізації діяльності з фармаконагляду, передбаченої цим Законом, із законодавством ЄС центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджує нормативно-правові акти, що регулюють такі відносини зі здійснення фармаконагляду:

1) зміст та умови обслуговування основного файлу системи фармаконагляду, який зберігається у власника торгової ліцензії на лікарський засіб;

2) мінімальні вимоги до системи якості для здійснення фармаконагляду органом державного контролю і власником торгової ліцензії на лікарський засіб;

3) використання узгодженої на міжнародному рівні термінології, форматів і стандартів для здійснення фармаконагляду;

4) мінімальні вимоги для моніторингу даних у базі даних побічних реакцій органу державного контролю для виявлення нових або змінених ризиків;

5) формат і зміст електронної передачі повідомлень про підозрювані побічні реакції власниками торгових ліцензій на лікарські засоби;

6) формат і зміст періодично оновлюваних звітів з безпеки і планів управління ризиками та порядок їх передачі в електронному вигляді;

7) формат протоколів, резюме і заключних звітів післяліцензійних досліджень безпеки.

Ці документи мають враховувати міжнародні підходи з гармонізації у сфері фармаконагляду.

Стаття 135. Настанови та рекомендації у сфері фармаконагляду

Для сприяння здійсненню фармаконагляду центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, із залученням зацікавлених сторін повинен розробити та затвердити:

1) настанову з належних практик фармаконагляду;

2) рекомендації щодо післяліцензійних досліджень ефективності.

Стаття 136. Звіт про виконання завдань з фармаконагляду

Орган державного контролю повинен щороку оприлюднювати звіт про виконання завдань з фармаконагляду.

Розділ ХII

СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ОТРИМАНИХ З КРОВІ І ПЛАЗМИ КРОВІ ЛЮДИНИ

Стаття 137. Використання крові або плазми людини як вихідної сировини для виробництва лікарських засобів

1. При використанні крові або плазми крові людини як вихідної сировини для виробництва лікарських засобів виробники та інші особи зобов’язані вживати необхідних заходів для запобігання перенесенню інфекційних захворювань, зокрема шляхом відбору та обстеження донорів крові та плазми.

2. Виробники лікарських засобів та інші особи зобов’язані вживати необхідних заходів, що забезпечують можливість точно ідентифікувати донорів людської крові і людської плазми, а також функціонування донорських центрів.

3. Всі заходи щодо забезпечення безпеки, перераховані в частинах 1 і 2 цієї статті, повинні виконуватись імпортерами людської крові або людської плазми з інших держав відповідно до порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 138. Самозабезпечення України кров’ю або плазмою людини

Держава сприяє самозабезпеченню України кров’ю і плазмою крові людини. Для досягнення цієї мети заохочується добровільна і безкоштовна здача крові і плазми, вживаються всі необхідні заходи для розвитку виробництва та застосування лікарських засобів, що виробляються з людської крові або плазми, і надійшли безоплатно від добровільних донорів.

Розділ ХІII

НАГЛЯД І САНКЦІЇ

Стаття 139. Спеціальні повноваження органу державного контролю

1. Орган державного контролю та його територіальні органи здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про лікарські засоби, забезпечують реалізацію державної політики щодо забезпечення якості, безпеки та ефективності лікарських засобів і з урахуванням положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» мають право:

1) перевіряти додержання вимог законодавства щодо якості лікарських засобів, у тому числі ліцензійних умов і вимог належної практики виробництва (GMP), належної практики дистрибуції (GDP), належної практики зберігання (GSP) на всіх етапах обігу лікарських засобів, зокрема під час їх виробництва, оптової торгівлі, імпорту, зберігання, транспортування та роздрібної торгівлі суб’єктами господарської діяльності, утилізації та знищення, а також виконання обов’язків в системі фармаконагляду. Порядок проведення таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України;

2) надавати суб’єктам господарювання обов’язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів (пацієнтів) в частині забезпечення якості, безпеки та ефективності лікарських засобів;

3) здійснювати відбір зразків лікарських засобів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи в уповноважених лабораторіях з контролю якості лікарських засобів.

2. Повноваження та порядок діяльності органу державного контролю, права та обов’язки його посадових осіб під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за обігом лікарських засобів встановлюються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 140. Проведення планових та позапланових заходів зі здійснення державного контролю виробництва, імпорту та оптової торгівлі лікарськими засобами

1. Орган державного контролю здійснює позапланові заходи зі здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері виробництва, оптової торгівлі, імпорту, зберігання, перевезення та роздрібної торгівлі лікарськими засобами суб’єктами господарювання, у тому числі без попереднього повідомлення, і, за необхідності, шляхом надання запиту на проведення досліджень зразків лікарських засобів в уповноважену лабораторію з контролю якості лікарських засобів. Планові та позапланові заходи зі здійснення державного контролю включають, але не обмежуються, зазначеними у пунктах 1–4 частини 1 цієї статті заходами.

1) Господарська діяльність з виробництва та/або імпорту лікарських засобів на території України або в інших державах, а також оптова торгівля лікарськими засобами підлягають систематичному державному контролю.

З метою забезпечення проведення заходів державного нагляду (контрою) орган державного контролю має право розпоряджатися цільовими надходженнями від імпортерів та іноземних виробників лікарських засобів для здійснення цих заходів, а також відкривати поточні та депозитні рахунки в банках.

Кабінет Міністрів України затверджує порядок відшкодування витрат, пов’язаних із проведенням державного контролю за господарською діяльністю з виробництва, імпорту, оптової торгівлі лікарськими засобами на території України або в інших державах.

2) Органи державного контролю проводять періодичні планові заходи контролю, у тому числі у приміщеннях виробників, імпортерів або дистриб’юторів діючих речовин, які здійснюють господарську діяльність на території України, і вживають заходи реагування за результатами державного контролю.

Органи державного контролю за наявності підстав передбачених чинним законодавством щодо недотримання вимог, зазначених у цьому Законі, у тому числі вимог належної виробничої практики (GMP) і належної практики дистрибуції (GDP), зазначених у статті 55 і статті 58 цього Закону, мають право проводити перевірки у виробничих приміщеннях:

2.1) виробників або дистриб’юторів діючих речовин, що знаходяться у інших державах, за винятком держав-членів ЄС;

2.2) виробників або імпортерів допоміжних речовин.

3) Заходи державного контролю можуть проводитися в приміщеннях власників торгових ліцензій на лікарські засоби та дистриб’юторів лікарських засобів.

4) Орган державного контролю може проводити позапланові заходи зі здійснення державного контролю вихідної сировини виробників за заявою виробника.

5) Заходи державного контролю проводяться посадовими особами органів державного контролю, які мають такі права:

5.1) здійснювати планові та позапланові заходи зі здійснення державного контролю виробничих та інших структурних підрозділів виробників та/або імпортерів лікарських засобів, активних фармацевтичних інгредієнтів або допоміжних речовин, і будь-яких лабораторій, що співпрацюють з власником торгової ліцензії;

5.2) здійснювати відбір зразків, у тому числі для незалежних досліджень, які здійснюються уповноваженою лабораторією з контролю якості лікарських засобів;

5.3) перевіряти будь-які документи, що належать до предмету державного контролю, відповідно до законодавства України;

5.4) при проведенні заходів державного контролю проводити перевірку приміщень, документів і основного файлу системи фармаконагляду власника торгової ліцензії на лікарський засіб або будь-яких осіб, залучених власником торгової ліцензії для здійснення діяльності, зазначеної в Розділі ХІ цього Закону.

6) Заходи державного контролю проводяться у відповідності з детальними настановами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

2. Держава вживає усіх необхідних заходів для гарантування того, що медичні імунологічні препарати є належним чином валідованими та досягнута стабільність процесу виготовлення від серії до серії.

3. Після кожного заходу державного контролю, згідно з частиною 1 цієї статті, орган державного контролю готує звіт щодо того, чи відповідає об’єкт здійснення державного контролю вимогам належної виробничої практики (GMP) та належної практики дистрибуції (GDP), зазначеним у статтях 58 та 98 цього Закону, або чи відповідає власник торгової ліцензії вимогам, викладеним у Розділі ХІ цього Закону, і надає звіти про це особі, діяльність якої перевіряється.

До затвердження звіту орган державного контролю повинен надати суб’єкту, діяльність якого перевіряється, право надати свої коментарі.

4. Орган державного контролю може вимагати, щоб виробник, який знаходиться в іншій державі, пройшов перевірку, зазначену в цій статті, якщо інше не передбачено міжнародним договором, ратифікованим Україною.

5. Протягом 90 днів після проведення перевірки, зазначеної у пункті 1 цієї статті, суб’єкту, щодо якого здійснювалися заходи державного контролю, видається сертифікат про відповідність вимогам належної виробничої практики (GMP) або належної практики дистрибуції (GDP), якщо перевіркою буде встановлено, що він відповідає вимогам належної виробничої практики (GMP) та належної практики дистрибуції (GDP), як це передбачено законодавством України.

6. Орган державного контролю вносить видані ним сертифікати про відповідність вимогам належної виробничої практики (GMP) і належної практики дистрибуції (GDP) в базу даних, за ведення якої він є відповідальним. Орган державного контролю також вносить інформацію про реєстрацію імпортерів, виробників і дистриб’юторів активних фармацевтичних інгредієнтів до ліцензійного реєстру з провадження господарської діяльності з виробництва та/або імпорту лікарських засобів. Ця база даних повинна бути загальнодоступною.

7. Якщо результат заходів державного контролю, зазначених у підпунктах 5.1, 5.2 і 5.3 пункту 5 частини 1 цієї статті, в тому числі і щодо дистриб’ютора лікарських засобів чи активних фармацевтичних інгредієнтів, чи виробника допоміжних речовин вказує на те, що проінспектований суб’єкт господарювання не відповідає вимогам законодавства та/або вимогам належної виробничої практики (GMP) і належної практики дистрибуції (GDP), інформація про це заноситься до бази даних органу державного контролю у порядку, передбаченому частиною 6 цієї статті.

8. Якщо за результатами здійснення заходів державного контролю, зазначених у пункту 5 частини 1 цієї статті, виявлено, що система фармаконагляду власника торгової ліцензії на лікарський засіб не відповідає описаній в основному файлі системи фармаконагляду, та не виконуються вимоги Розділу ХІ цього Закону, орган державного контролю повинен довести ці недоліки до відома власника торгової ліцензії і надати йому можливість надати коментарі.

За необхідності, орган державного контролю, вживає необхідних заходів для забезпечення того, щоб до власника ліцензії були застосовані ефективні, пропорційні та стримуючі санкції.

Стаття 141. Оцінка еквівалентності національних систем державного регулювання обігу лікарських засобів

1. На пропозицію суб’єкта господарювання іншої держави орган державного контролю оцінює еквівалентність рівня захисту здоров’я населення в Україні рівню його захисту щодо активних фармацевтичних інгредієнтів, що імпортуються в Україну, в державі, резидентом якої він є. Якщо оцінка підтверджує еквівалентність, орган державного контролю приймає рішення про включення такої держави у перелік держав з еквівалентним рівнем захисту здоров’я населення. Процедура оцінки проходить у формі перевірки відповідної документації і, якщо прийняті угоди, зазначені у частині 2 статті 63 цього Закону, що поширюються на цю сферу, процедура оцінки повинна включати проведення оцінки регуляторної системи іншої держави та, за необхідності, — інспекцію на одному або декількох підприємствах з виробництва діючих речовин в державі. При оцінці особлива увага повинна приділятися:

1) реалізації вимог належної виробничої практики (GMP);

2) регулярності заходів державного контролю на відповідність вимогам належної виробничої практики (GMP);

3) ефективності вимог належної виробничої практики (GMP);

4) регулярності та оперативності оприлюднення державою інформації щодо виробників діючих речовин, що не відповідають стандартам.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджує порядок виконання вимог, зазначених у пунктах 1 — 4 частині 1 цієї статті.

3. Орган державного контролю здійснює систематичний контроль за дотриманням умов, викладених в частині 1 цієї статті. Перший захід державного контролю проводиться не пізніше, ніж через 3 роки після включення держави до переліку, зазначеного в частині 1 цієї статті.

4. Орган державного контролю здійснює оцінку і перевірку, що зазначені у частинах 1 і 3 цієї статті, у співпраці з Європейським Агентством з лікарських засобів (ЕМА) і компетентними органами держав — членів ЄС.

Стаття 142. Кінцевий і проміжний контроль якості лікарського засобу та його інгредієнтів

Орган державного контролю вживає усіх необхідних заходів для забезпечення надання власником торгової ліцензії та, у визначених випадках, власником ліцензії на виробництво доказів того, що всі види контролю готового лікарського засобу та/або його інгредієнтів, а також контролю, проведеного на проміжній стадії виробничого процесу, здійснені у відповідності з методами, вказаними у підпункті 9 частині 3 статті 9 цього Закону.

Стаття 143. Надання звітів про контроль якості медичних імунологічних препаратів

Для виконання вимог статті 142 цього Закону орган державного контролю може вимагати від виробників медичних імунологічних препаратів надання копій усіх звітів про контроль, підписаних уповноваженою особою у відповідності зі статтею 63 цього Закону.

Стаття 144. Спеціальна процедура контролю якості деяких лікарських засобів

1. Для захисту здоров’я населення орган державного контролю має право вимагати від власника торгової ліцензії зразки:

• живих вакцин;
• медичних імунологічних препаратів, що застосовуються для первинної вакцинації дітей у віці до 1 року або інших груп високого ризику;
• медичних імунологічних препаратів, що застосовуються в програмах імунопрофілактики та захисту здоров’я населення від інфекційних хвороб;
• нових медичних імунологічних препаратів або медичних імунологічних препаратів, вироблених із використанням нових (для цього виробника) або змінених технологій, протягом перехідного періоду, як правило, зазначеного у торговій ліцензії;
• кожної серії нерозфасованої та/або готової продукції для проведення випробувань у лабораторії з контролю якості лікарських засобів, до розміщення препарату на ринку. Держава забезпечує, щоб проведення будь-якого такого дослідження було завершено протягом 60 днів після отримання зразків.

2. У тих випадках, коли цього вимагають інтереси здоров’я населення і це передбачено законодавством України, орган державного контролю може вимагати від власника торгової ліцензії на лікарський засіб, отриманий з людської крові або плазми, надати зразки кожної серії нерозфасованої та/або готової продукції для проведення досліджень у лабораторії з контролю якості лікарських засобів перед випуском препарату у вільний обіг, за винятком випадків, коли компетентні уповноважені органи держави-члена ЄС уже перевірили дану серію та підтвердили її відповідність затвердженим специфікаціям. Держава забезпечує, щоб проведення будь-якого такого дослідження було завершено протягом 60 днів після отримання зразків.

Стаття 145. Нагляд (контроль) за процесами виробництва лікарських засобів, отриманих з людської крові або плазми

Орган державного контролю вживає усіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб процеси виробництва та очищення, що використовуються для виробництва лікарських засобів, отриманих з людської крові або плазми, були належним чином валідовані, досягалася стабільність процесу виробництва від серії до серії, гарантувалася відсутність контамінації вірусами (наскільки це дозволяє рівень розвитку технології). З цією метою виробники повідомляють орган державного контролю про метод, що використовується для інактивації або елімінації патогенних вірусів, які можуть передаватися з лікарськими засобами, отриманими з людської крові або плазми. Орган державного контролю може подати зразки нерозфасованого та/або готового препарату для проведення дослідження у лабораторію з контролю якості лікарських засобів як під час розгляду заяви на видачу торгової ліцензії відповідно до статті 36 цього Закону, так і після її видачі.

Стаття 146. Зупинення, анулювання або зміна торгової ліцензії на лікарський засіб

Орган державного контролю зупиняє, анулює або вносить зміни в торгову ліцензію на лікарський засіб, якщо лікарський засіб є небезпечним, у нього відсутня терапевтична ефективність чи співвідношення ризик/користь є несприятливим, або його якісний і кількісний склад не відповідають заявленому. Терапевтична ефективність вважається відсутньою, якщо при застосуванні лікарського засобу не можуть бути досягнуті терапевтичні результати.

Торгова ліцензія може бути зупинена, анульована або змінена, якщо документи, що супроводжують заяву, надану для видачі торгової ліцензії, згідно зі статтями 9, 12, 13, 14, 15 чи 16 цього Закону, не відповідають вимогам законодавства або до них не були внесені зміни згідно зі статтею 43 цього Закону, або якщо будь-які умови, зазначені у статтях 39, 40 або 41 цього Закону, не були виконані, або ж не здійснювався контроль, зазначений у статті 142 цього Закону.

Другий абзац цієї статті також застосовується у випадках, якщо виробництво лікарського засобу здійснюється не у відповідності з положеннями, зазначеними у пункті 5 частині 3 статті 9 цього Закону, або якщо контроль здійснюється не у відповідності з методами контролю, зазначеними у пункті 9 частині 3 статті 9 цього Закону.

Стаття 147. Обмеження або заборона поставки та вилучення з обігу лікарських засобів

1. Незалежно від заходів, що застосовуються у відповідності до статті 146 цього Закону, орган державного контролю вживає всіх необхідних заходів, для забезпечення того, щоб поставка серії (серій) лікарського засобу була заборонена і лікарський засіб був вилучений з обігу, якщо встановлено, що:

1) лікарський засіб є небезпечним; або

2) у нього відсутня терапевтична ефективність;

3) співвідношення ризик-користь є несприятливим, або

4) якісний і кількісний склад препарату не відповідає заявленому, або

5) не проводився контроль готового лікарського засобу і/або його інгредієнтів, контроль проміжних стадій виробничого процесу або не виконувалися деякі інші вимоги чи зобов’язання, що відносяться до умов видачі ліцензії на виробництво.

2. Орган державного контролю забороняє поставку серії (серій) лікарського засобу або вилучає з обігу цю серію (серії), стосовно якої (яких) виникла підозра в фальсифікації або отримано негативні результати лабораторного дослідження.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, встановлює термін розгляду справ щодо вилучення з обігу лікарських засобів.

3. Орган державного контролю може дозволити постачання серії (серій) лікарського засобу, поставка якої (яких) була заборонена або вилучена з обігу відповідно до частини 1 і 2 цієї статті, за виняткових обставин протягом перехідного періоду для застосування пацієнтами, які лікуються цим лікарським засобом.

Стаття 148. Міжнародна система з запобігання потрапляння до пацієнтів неякісних лікарських засобів

1. Орган державного контролю забезпечує функціонування системи з запобігання потраплянню до пацієнтів лікарських засобів, стосовно яких є підозра, що вони становлять небезпеку для здоров’я населення.

2. До завдань системи, зазначеної в пункті 1 цієї статті, входить отримання повідомлень і реагування на повідомлення про підозрювані фальсифіковані лікарські засоби і підозрювані дефекти якості лікарських засобів, а також відкликання лікарських засобів з ринку власниками торгових ліцензій, вилучення лікарських засобів з ринку за розпорядженням органу державного контролю у відповідальних суб’єктів господарювання на всіх етапах поставок як протягом робочого дня, так і після, вилучення лікарських засобів у пацієнтів, які придбали такі лікарські засоби, із залученням фахівців у галузі охорони здоров’я,

3. Якщо підозрюється, що лікарський засіб становить серйозну небезпеку для здоров’я населення, орган державного контролю повинен терміново направити відповідне попередження всім компетентним органам держав-членів ЄС, членам Системи співробітництва фармацевтичних інспекцій (PIC/S) та, за необхідності, компетентним органам інших держав, та усім учасникам етапів поставок цього препарату в Україні. У випадку, якщо є підозра, що такі лікарські засоби потрапили до пацієнтів, протягом 24 годин повинно бути зроблене термінове публічне оголошення, щоб пацієнти повернули дані лікарські засоби. Такі оголошення мають містити достатню інформацію про підозрюваний дефект якості або фальсифікацію і загрози, які вони становлять.

Стаття 149. Підстави анулювання ліцензії на виробництво лікарських засобів, зупинення виробництва та імпорту лікарських засобів

1. Орган державного контролю анулює торгову ліцензію для категорії препаратів або усіх препаратів, якщо не виконується будь-яка з вимог, встановлених у статті 50 цього Закону.

2. На додаток до заходів, зазначених у статті 147 цього Закону, орган державного контролю може зупинити виробництво або імпорт лікарських засобів, що надходять з інших держав, або анулювати ліцензію на виробництво та/або імпорт стосовно певної категорії, серії (серій) лікарських засобів, якщо не виконуються вимоги статей 51, 55, 63 і 142 цього Закону.

Стаття 150. Адміністративно-господарські санкції за порушення законодавства про лікарські засоби

1. У разі порушення законодавства про лікарські засоби суб’єкти господарювання, які провадять господарську діяльність з виробництва, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, заклади охорони здоров’я, в яких застосовуються лікарські засоби, несуть відповідальність за:

1) виробництво, ввезення на митну територію України, імпорт, зберігання, транспортування, оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами третього класу невідповідності вимогам нормативних документів — тягне за собою накладення штрафу у розмірі десяти відсотків вартості вироблених, ввезених, імпортованих, одержаних на зберігання та транспортування, реалізованих лікарських засобів, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також у вигляді тимчасової заборони виробництва, реалізації та застосування серії лікарських засобів;

1.1) третій клас невідповідності — це порушення вимог, методів контролю якості лікарських засобів, що не може спричинити значної шкоди для здоров’я людини, а саме:

• відсутність герметичної упаковки нестерильних лікарських засобів;
• незначні відхилення в маркуванні (невідповідний розмір шрифту, помилка в номері торгової ліцензії, штрих-коді, помилки редакційного характеру, зміна методу нанесення інформації, зміна зовнішнього вигляду упаковки);
• невідповідність методів контролю якості лікарських засобів вимогам Державної фармакопеї України.

2) виробництво, ввезення на митну територію України, імпорт, зберігання, транспортування, оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами другого класу невідповідності вимогам нормативних документів — тягне за собою накладення штрафу у розмірі п’ятдесяти відсотків вартості вироблених, ввезених, імпортованих, одержаних на зберігання та транспортування, реалізованих лікарських засобів, але не менше тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також у вигляді заборони виробництва, реалізації та застосування серії лікарських засобів шляхом припинення дії торгової ліцензії;

2.1) другий клас невідповідності — це порушення вимог, методів контролю якості лікарських засобів, що може спричинити розвиток хвороби або неналежне лікування та не відповідає характеристиці невідповідностей першого класу, а саме:

• наявність помилок у тексті або у графічному зображенні, які можуть спричинити розвиток хвороби або неналежне лікування;
• недостатній обсяг інформації або помилкова інформація в листку-вкладиші;
• перевищення рівня домішок, наявність домішок, не зазначених у специфікації на лікарський засіб;
• невідповідність методів контролю якості вимогам Державної фармакопеї України (невідповідність таким тестам, як «однорідність вмісту діючої речовини в одиниці дозованого лікарського засобу», «розпадання», «розчинення», «ідентифікація», «кількісний вміст», «колірність», «прозорість», «pH», «показник заломлення», «мікробіологічна чистота», «важкі метали», «залишкові кількості органічних розчинників», «пестициди», «радіонукліди», «цілісність упаковки» тощо);

3) виробництво, ввезення на митну територію України, імпорт, зберігання, транспортування, оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами першого класу невідповідності вимогам нормативних документів — тягне за собою накладення штрафу у розмірі трьохсот відсотків вартості вироблених, ввезених, імпортованих, одержаних на зберігання та транспортування, реалізованих лікарських засобів, але не менше п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також у вигляді заборони виробництва, реалізації та застосування всіх серій лікарського засобу шляхом припинення дії торгової ліцензії;

3.1) перший клас невідповідності — це порушення вимог, методів контролю якості лікарських засобів, що може призвести до виникнення загрози життю людини або тяжких наслідків для її здоров’я, а саме:

• маркування з помилками у назві та/або дозуванні лікарського засобу;
• відсутність стерильності лікарських засобів, які повинні бути стерильними;
• високий рівень аномальної токсичності, пірогенність ін’єкційних та інфузійних лікарських форм, наявність механічних включень;
• наявність в одній упаковці різних лікарських засобів;
• відсутність у лікарському засобі діючої речовини;
• хімічна контамінація;
• фальсифікація лікарських засобів;

4) утилізація та знищення лікарських засобів, що не відповідають вимогам нормативних документів — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі п’ятдесяти відсотків вартості одержаних для утилізації та знищення лікарських засобів, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) не вжиття заходів після вручення попередження, невиконання або несвоєчасне виконання розпорядження органу державного контролю про усунення порушень нормативно-правових актів у сфері виробництва, ввезення на митну територію України та імпорту лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі, зберігання, транспортування лікарських засобів — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та/або зупинення дії ліцензії на виробництво, реалізацію чи імпорт лікарських засобів до тих пір, доки не будуть усунуті порушення чинного законодавства;

6)отримання інформації про виникнення побічної дії, не вказаної в інструкції про застосування лікарського засобу, отримання інформації про небезпечну для життя та здоров’я взаємодію з іншими лікарськими засобами, не вказану в інструкції про застосуванню лікарського засобу, — тягнуть за собою тимчасову заборону застосування лікарського засобу до моменту перевірки отриманої інформації;

7) у разі виявлення невідомих раніше небезпечних властивостей лікарського засобу, зокрема якщо: лікарський засіб небезпечний для здоров’я людини та/або його терапевтична ефективність відсутня за умови застосування згідно з інструкцією; склад лікарського засобу не відповідає зазначеному в торговій ліцензії; документи на видачу торгової ліцензії або інформація про внесення змін до них, надані заявником, є недостовірними; заявник не забезпечує виконання наведених у документах на видачу торгової ліцензії усіх видів контролю якості готового лікарського засобу та/або його інгредієнтів, а також контролю, який проводиться на проміжних стадіях виробництва; виявлені інші небезпечні властивості лікарського засобу, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, з урахуванням міжнародної практики; лікарський засіб не був введений в обіг на території України протягом двох років з моменту видачі на нього торгової ліцензії, якщо це не зумовлено специфікою виробництва та/або застосування такого лікарського засобу, — тягнуть за собою застосування повної або тимчасової заборони застосування лікарського засобу шляхом припинення дії торгової ліцензії;

8) виробництво, ввезення на митну територію України, імпорт, оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами, які заборонені або тимчасово заборонені до виробництва, реалізації та застосування органом державного контролю, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі п’ятисот відсотків вартості вироблених, ввезених на митну територію України, імпортованих, оптово та роздрібно реалізованих лікарських засобів, які заборонені або тимчасово заборонені до обігу, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) створення перешкод службовим особам органу державного контролю під час проведення перевірки якості лікарського засобу, — тягне за собою накладення штрафу у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виробленої або реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) реалізація лікарського засобу, строк придатності якого минув, — тягне за собою накладення штрафу у розмірі двохсот відсотків вартості реалізованого лікарського засобу, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2. Суми сплачених штрафів зараховуються до Державного бюджету України. Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.

3. У разі невиконання в добровільному порядку суб’єктами господарювання, які здійснюють виробництво, ввезення на митну територію України, імпорт, зберігання, транспортування, оптову та роздрібну торгівлю розпоряджень органу державного контролю про накладення стягнення, примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Стаття 151. Відповідальність при проведенні доклінічних і клінічних досліджень лікарських засобів

1. При встановленні фактів порушення порядку організації та проведення доклінічних і клінічних досліджень лікарських засобів орган державного контролю вживає заходи з недопущення порушення законодавства, зупинення таких досліджень і притягнення до юридичної відповідальності осіб, які здійснюють такі заходи у порядку, передбаченому спеціальним Законом, і направляє інформацію про виявленні порушення до правоохоронних органів.

Стаття 152. Відшкодування шкоди, завданої здоров’ю громадян внаслідок застосування лікарських засобів

1. Виробник лікарського засобу зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану здоров’ю громадян внаслідок застосування лікарського засобу, якщо доведено, що:

1) лікарський засіб застосовувався за призначенням у відповідності до інструкції для застосування та причиною шкоди є введення в обіг неякісного лікарського засобу;

2) шкода здоров’ю спричинена недостовірною інформацією, що міститься в інструкції для застосування, яка видана виробником лікарського засобу.

2. У випадку, якщо шкода здоров’ю завдана застосуванням лікарського засобу, який став непридатним до застосування у результаті порушення правил зберігання, транспортування, оптової та роздрібної торгівлі, відшкодування шкоди здійснюється відповідно суб’єктом господарювання, який допустив порушення цих правил.

3. Відшкодування шкоди, завданої здоров’ю громадян внаслідок застосування лікарських засобів здійснюється відповідно до законодавства України.

Стаття 153. Координація державної політики з запобігання та боротьби з фальсифікацією лікарських засобів

Орган державного контролю організовує зустрічі за участю пацієнтів та організацій споживачів, і, за необхідності, за участю працівників правоохоронних органів з метою інформування громадськості про вжиті заходи для запобігання та боротьби з фальсифікацією лікарських засобів.

Стаття 154. Співпраця центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, і митниці

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, вживає необхідних заходів для забезпечення співпраці між органом державного контролю, і митницею.

Порядок ввезення на територію України лікарських засобів, ведення реєстру ввезених і введених в обіг лікарських засобів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 155. Застосування розділу до гомеопатичних лікарських засобів

Положення цього Розділу застосовуються до гомеопатичних лікарських засобів.

Стаття 156. Право на судове оскарження рішень органів державної влади

Рішення, прийняті органами державної влади в межах процедур, визначених цим Законом, і які порушують права зацікавлених осіб, можуть бути оскаржені до суду.

Розділ ХIV

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 01 січня 2017 року.

2. Закон України «Про лікарські засоби» (Відомості Верховної Ради України, 1996, № 22, ст. 86 із наступними змінами) втрачає чинність з дня набрання чинності цим Законом.

3. Внести до Закону України «Про рекламу» (Відомості Верховної Ради України), 1996, № 39, ст. 181 із наступними змінами) такі зміни:

1) частину 1 статті 21 доповнити абзацом 4 такого змісту:

«Рекламування лікарських засобів здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Закону України «Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів»;

2) частину 1 статті 26 доповнити абзацом 9 такого змісту:

«Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів — щодо реклами лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації».

4. Внести до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2007, № 29, ст. 389 із наступними змінами) такі зміни:

1) статтю 2 доповнити частиною 4 такого змісту:

«Державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів»;

5. Внести до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» такі зміни:

1) пункт 10 частини 1 статті 7 викласти в такій редакції:

«10) виробництво лікарських засобів, оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами, імпорт лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) — з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів».

6. Додаток до цього Закону є його невід’ємною частиною.

Розділ ХV

ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Встановити, що реєстраційні посвідчення на лікарські засоби, що видані до набрання чинності цим Законом є дійсними протягом терміну зазначеному у посвідченні.

2. Встановити, що власники реєстраційних посвідчень на лікарські засоби подають органу державного контролю дані з фармаконагляду через п’ять років з дня видачі реєстраційного посвідчення на лікарський засіб, але не пізніше, ніж через п’ять років з дня набрання чинності цим Законом.

3. Кабінету Міністрів України до 01 січня 2017 року:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом;

внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону, що регулює порядок організації та проведення доклінічних і клінічних досліджень лікарських засобів, а також пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

здійснити заходи з підготовки проектів актів законодавства щодо імплементації вимог Директиви ЄС від 31 березня 2004 року № 2004/23/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Про встановлення стандартів якості та безпеки для донорства, отримання, перевірки, обробки, консервації, зберігання та розповсюдження тканин і клітин людини».

4. Міністерству охорони здоров’я України до 01 січня 2017 року:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

розробити та забезпечити затвердження проектів нормативно-правових актів з метою адаптації законодавства України до Постанови Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 726/2004 від 31.03.2004 року, Постанови Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1901/2006 від 12.12.2006 року, Постанови Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1394/2007 від 13.11.2007 року, Постанови Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 141/2000 від 16.12.1999 року.

5. Рекомендувати Міністерству охорони здоров’я України спільно з органом державного контролю лікарських засобів організувати навчально-методичну роботу щодо запровадження в дію положень цього Закону.

Голова Верховної

Ради України

Додаток

до Проекту Закону України «Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів»

від ___________ 2016 року № ______

ВИМОГИ ДО МАТЕРІАЛІВ ДОСЬЄ НА ЛІКАРСЬКИЙ ЗАСІБ

Частина І. Стандартні вимоги до матеріалів досьє на лікарський засіб

Загальні вимоги до матеріалів досьє на лікарський засіб

1. Інформація та документи, що супроводжують заяву на отримання торгової ліцензії на лікарський засіб, подану відповідно до статті 8 і пункту 1 статті 12 цього Закону, мають бути надані у форматі загального технічного документа згідно з умовами, викладеними в цьому Додатку, і з дотриманням порядку подання документів, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

2. Дані та документація повинні бути надані у вигляді п’яти модулів: Модуль 1 передбачає специфічні адміністративні дані; Модуль 2 — резюме з якості, доклінічних і клінічних аспектів; Модуль 3 — хімічну, фармацевтичну та біологічну інформацію; Модуль 4 містить доклінічні звіти, а Модуль 5 — звіти про клінічні дослідження. Ці п’ять модулів повинні бути надані в суворій відповідності з формою, змістом і системою нумерації, описаними у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

3. Надання загального технічного документа в Україні є обов’язковим для всіх типів заяв на отримання торгової ліцензії на лікарський засіб незалежно від виду процедури, згідно з якою вона подається, і від типу (повна або скорочена) заяви. Формат загального технічного документ також застосовується до всіх типів продуктів, включаючи нові хімічні речовини, радіофармацевтичні препарати, похідні плазми, вакцини, лікарські засоби рослинного походження тощо.

4. При формуванні досьє, що супроводжує заяву на видачу торгової ліцензії на лікарський засіб, заявники беруть до уваги наукові настанови з питань якості, безпеки та ефективності лікарських засобів для людини, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

5. До частин досьє, пов’язаних з якістю лікарського засобу (хімічний, фармацевтичний і біологічний розділи), застосовуються всі монографії, включаючи загальні монографії та загальні частини Державної фармакопеї України або Європейської фармакопеї.

6. Процес виробництва лікарських засобів повинен відповідати вимогам належної виробничої практики (GMP).

7. Вся інформація, що має відношення до оцінки лікарського засобу, повинна бути включена в заяву, незважаючи на те, чи є вона позитивною або негативною щодо даного лікарського засобу.

8. Усі клінічні дослідження, що проводяться в Україні, повинні відповідати вимогам законодавства, що регулює порядок організації та проведення доклінічних і клінічних досліджень лікарських засобів. При оцінці клінічних досліджень, що проводяться за межами України стосовно лікарських засобів, призначених для застосування в Україні, необхідно, щоб вони були сплановані, проведені і описані у звіті відповідно до етичних норм Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людини у якості об’єкта дослідження», а також вимог належної клінічної практики (GCP).

9. Для проведення моніторингу будь-яка нова інформація, що може вплинути на оцінку співвідношення ризик/користь лікарського засобу, відсутня в заяві на отримання торгової ліцензії на лікарський засіб, а також інформація, отримана в межах процедур з фармаконагляду, повинна повідомлятися органу державного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

За структурою цей Додаток до Закону складається з 4-х частин:

Частина І описує формат заяви на отримання торгової ліцензії на лікарський засіб, резюме основних характеристик лікарського засобу, маркування, листок-вкладиш в упаковку та вимоги до надання стандартних заявок (Модулі 1 — 5).

Частина ІІ містить спеціальні положення для окремих видів заяв на отримання торгової ліцензії, зокрема, щодо аналогічних лікарських засобів, фіксованих комбінацій, подібних біологічних лікарських засобів, змішаних заяв (частина бібліографічна і частина власних досліджень) тощо;

Частина ІІІ визначає вимоги до заяви по біологічним лікарським засобам (основний файл на плазму, основний файл на антиген для вакцини), радіофармацевтичні препарати, гомеопатичні лікарські засоби, лікарські засоби рослинного походження та орфанні лікарські засоби;

Частина ІV описує лікарські засоби прогресивної терапії та стосується специфічних вимог до лікарських засобів генної терапії (що використовують аутогенну або алогенну систему, або ж ксеногенну систему), лікарських засобів соматичної клітинної терапії та лікарських засобів тканинної інженерії.

1. Модуль 1: Адміністративна інформація

1.1. Зміст

Разом із заявою на отримання торгової ліцензії необхідно надати повний зміст Модулів 1–5 досьє.

1.2. Форма заяви

Лікарський засіб щодо якого подається заява на отримання торгової ліцензії повинен бути ідентифікований за назвою препарату і назвою діючої (-их) речовини (-н) поряд з лікарською формою, шляхом введення, силою дії і остаточною формою випуску готового лікарського засобу, включаючи упаковку.

Зазначаються найменування та місцезнаходження заявника разом з найменуванням виробників та місцезнаходженням виробничих потужностей, задіяних на різних стадіях виробництва (включаючи виробника готового лікарського засобу та виробника(ів) діючої(их) речовини(н)), а також інформацію щодо найменування та місцезнаходження імпортера.

Заявник має визначити тип заяви та вказати, які зразки (якщо вони додаються) надано.

До адміністративних даних додають копії ліцензії на виробництво лікарських засобів, разом із переліком держав, у яких видана торгова ліцензія на лікарський засіб, копіями всіх коротких характеристик лікарських засобів відповідно до статті 16 цього Закону, а також переліком держав, в які подано заяву на отримання торгової ліцензії на лікарський засіб.

У заяві заявник надає докладну інформацію про лікарський засіб, про пропонованого власника торгової ліцензії та виробника(-ів), інформацію про статус препарату обмеженого застосування (орфанного лікарського засобу), наукові консультації та програми розробок у педіатрії.

1.3. Коротка характеристика лікарського засобу, маркування та листок-вкладиш в упаковку

1.3.1. Коротка характеристика лікарського засобу

Заявник повинен запропонувати коротку характеристику лікарського засобу, яка має відповідати вимогам статті 16 цього Закону.

1.3.2. Маркування та анотація-вкладиш

Заявник має надати пропонований текст маркування для первинної та вторинної упаковок, складений згідно з вимогами Розділу V цього Закону.

1.3.3. Макети та зразки

Заявник надає зразок і / або макети первинної та вторинної упаковок, етикеток і анотації-вкладиша на даний лікарський засіб.

1.3.4. Короткі характеристики лікарського засобу, що були раніше затверджені в Україні

До адміністративних даних, що вказуються у формі-заяві відповідно до статей 16 і 38 цього Закону, додаються копії всіх коротких характеристик лікарського засобу, затверджені в Україні, а також перелік держав, в яких подана заява.

1.4. Інформація про експертів

Відповідно до пункту 2 статті 17 цього Закону експерти надають докладні звіти про свої зауваження, зроблені при розгляді документів та даних, що містяться у досьє на отримання торгової ліцензії, і, зокрема, про Модулі 3-5 (хімічна, фармацевтична та біологічна документація, доклінічна і клінічна документація відповідно). Звіти експерта висвітлюють критичні моменти, пов’язані з якістю лікарського засобу, дослідженнями, виконаними на тваринах і за участю людини, і містять всі необхідні дані, що мають відношення до оцінки.

Для дотримання цих вимог необхідно надати загальне резюме з якості, доклінічний огляд (дані досліджень, що проводяться на тваринах) і клінічний огляд, які розміщують в Модулі 2 досьє, доданому до заяви на отримання торгової ліцензії.

У Модулі 1 додаються звіти, підписані експертами, в які включена коротка інформація про їх освіту, спеціалізацію та професійний досвід, інформація про професійні стосунки між експертом та заявником.

1.5. Спеціальні вимоги до різних типів заяв

Спеціальні вимоги до різних типів заяв наведено в Частині II цього Додатка.

1.6. Оцінка ризику для довкілля

Заява на видачу торгової ліцензії на лікарський засіб за необхідності має містити резюме оцінки ризику, у якому оцінюють можливі ризики для довкілля через використання та/або утилізацію лікарського засобу, а також наводять пропозиції щодо відповідної інформації в маркуванні. Необхідно розглянути ризик для довкілля, пов’язаний з вивільненням лікарських засобів, що містять генетично модифіковані організми (далі — ГМО), відповідно до вимог Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів».

Інформація щодо ризику для довкілля надається у вигляді додатка до Модуля 1.

Інформація включає:

• вступ;
• копію письмового дозволу, виданого уповноваженим органом країни виробника, на навмисне вивільнення ГМО у навколишнє середовище при використанні з дослідницькою метою;
• дані, включаючи методи виявлення та ідентифікації, а також унікальний код ГМО і будь-яку додаткову інформацію про ГМО або лікарський засіб, які мають значення при оцінці ризику для довкілля;
• звіт про оцінку ризику для довкілля, підготовлений на підставі наявної інформації;
• на основі вищевикладеної інформації та оцінки ризику для довкілля — висновок стосовно відповідної стратегії управління ризиками щодо оцінки ризику для довкілля і досліджуваного лікарського засобу, план моніторингу в післяліцензійний період та визначення будь-якої спеціальної інформації, яка повинна надаватися в короткій характеристиці лікарського засобу, маркуванні та листку-вкладиші в упаковку;
• відповідні заходи щодо інформування населення.

Наведена інформація має бути засвідчена підписом автора із зазначенням дати, даних щодо освіти, стажування та професійного досвіду. Необхідно вказати професійні стосунки між автором і заявником.

2. Модуль 2: Резюме

У цьому модулі наводять резюме хімічної, фармацевтичної та біологічної документації, доклінічних та клінічних даних, наданих у Модулях 3, 4 і 5 досьє на лікарський засіб, а також у резюме незалежних експертів.

Необхідно визначити та проаналізувати важливі питання. Слід передбачити узагальнені фактичні дані, включаючи матеріали у вигляді таблиць. У цих звітах передбачають перехресні посилання на таблиці або на інформацію, що міститься в основній документації, наданій в Модулі 3 (Якість. Хімічна, фармацевтична та біологічна інформація про лікарські засоби, що містять хімічні та/або біологічні діючі речовини), Модулі 4 (Звіти про доклінічні дослідження) і Модулі 5 (Звіти про клінічні дослідження).

Огляди і резюме повинні відповідати основним принципам і вимогам, викладеним нижче.

2.1. Загальний зміст

У Модулі 2 надають зміст наукової документації, наведеної у Модулях 2 — 5.

2.2. Вступ

Має бути надана інформація про фармакологічну групу, механізм дії та запропоноване клінічне застосування лікарського засобу, на який потрібна торгова ліцензія.

2.3. Загальне резюме з якості

У загальному резюме з якості слід надавати огляд інформації, пов’язаної з хімічними, фармацевтичними та біологічними даними.

Необхідно звернути особливу увагу на основні критичні параметри та питання, пов’язані з аспектами якості, а також надати обґрунтування у тих випадках, коли не дотримано відповідних вимог та настанов. Цей документ повинен охоплювати питання і описувати відповідні дані, які докладно висвітлено в Модулі 3.

2.4. Доклінічний огляд

Необхідно наводити узагальнену та критичну оцінку доклінічних досліджень лікарського засобу на тваринах/in vitro, а також обговорення та обґрунтування стратегії випробування і за необхідності відхилення від відповідних вимог.

Необхідно включити оцінку домішок і продуктів розпаду лікарського засобу разом з їх потенційними фармакологічними та токсикологічними ефектами, за винятком лікарських засобів біологічного походження. Слід розглянути будь-які розходження у хіральності, хімічній формі та чистоті сполук, які використовувались у доклінічних дослідженнях і у лікарському засобі, що буде вироблятися.

Для лікарських засобів біологічного походження необхідно оцінити порівнянність матеріалу, використаного у доклінічних та клінічних дослідженнях, і лікарському засобі, що буде вироблятися.

Будь-яка нова допоміжна речовина має бути предметом окремої оцінки з безпеки.

Необхідно визначити властивості лікарського засобу, доведені у доклінічних дослідженнях, а також представити значення результатів з безпеки лікарського засобу для планованого клінічного застосування за участю людини.

2.5. Клінічний огляд

Огляд клінічних даних має містити критичний аналіз клінічних даних, які включено у резюме та Модуль 5. Необхідно надати спосіб клінічної розробки лікарського засобу, включаючи дизайн випробування, рішення, прийняті стосовно дослідження, а також проведення досліджень.

Необхідно надати короткий огляд даних клінічних досліджень, включаючи важливі обмежувальні фактори, а також оцінку ризику/користі, яка базується на висновках клінічних досліджень, обґрунтувати запропоновану дозу та показання для застосування, виходячи з отриманих клінічних даних щодо ефективності та безпеки, а також оцінити, як за допомогою короткої характеристики лікарського засобу та інших підходів можна оптимізувати користь та обмежити ризики.

Необхідно пояснити всі питання щодо ефективності та безпеки, які виникають у процесі розробки.

2.6. Резюме з доклінічних досліджень

Резюме доклінічних даних потрібно надавати на основі фактичних результатів фармакологічних, фармакокінетичних і токсикологічних досліджень, проведених на тваринах/in vitro, у текстовому форматі та у вигляді таблиць у такому порядку:

• вступ;
• резюме фармакологічних даних у текстовому форматі;
• резюме фармакологічних даних у вигляді таблиць;
• резюме фармакокінетичних даних у текстовому форматі;
• резюме фармакокінетичних даних у вигляді таблиць;
• резюме токсикологічних даних у текстовому форматі;
• резюме токсикологічних даних у вигляді таблиць.

2.7. Резюме з клінічних досліджень

Необхідно надати докладне із наведенням фактичних даних резюме клінічної інформації з вивчення лікарського засобу, включеної в Модуль 5. Резюме має включати результати всіх біофармацевтичних досліджень, досліджень з клінічної фармакології, а також досліджень з клінічної ефективності та безпеки. Необхідно надати короткий огляд індивідуальних досліджень.

Клінічна інформація у вигляді резюме повинна надаватися в такому порядку:

• резюме біофармацевтичних досліджень та пов’язаних з ними аналітичних методів;
• резюме досліджень з клінічної фармакології;
• резюме з клінічної ефективності;
• резюме з клінічної безпеки;
• короткі огляди індивідуальних досліджень.

3. Модуль 3: Хімічна, фармацевтична та біологічна інформація про лікарські засоби, що містять хімічні та / або біологічні діючі речовини

3.1. Формат та надання

Загальна схема Модуля 3:

• зміст
• основні дані
• діюча речовина
• Загальна інформація:
• назва
• структура
• загальні властивості
• Процес виробництва діючої(их) речовини(н):
• виробник(и);
• опис виробничого процесу та контролю у процесі виробництва;
• контроль матеріалів;
• контроль критичних стадій і проміжної продукції;
• валідація процесу та/або його оцінка;
• розробка виробничого процесу.

Опис характеристик діючої(их) речовини(н):

• доказ структури та інші характеристики;
• домішки.
• Контроль діючої(их) речовини(н):
• специфікація;
• аналітичні методики;
• валідація аналітичних методик;
• аналізи серій;
• обґрунтування специфікації.

Стандартні зразки та матеріали.

Система упаковки/укупорки.

Стабільність:

• резюме щодо стабільності та висновки;
• протокол післяліцензійного вивчення стабільності та зобов’язання щодо стабільності;
• дані про стабільність.

Готовий лікарський засіб.

Опис і склад лікарського засобу.

Фармацевтична розробка:

• компоненти лікарського засобу;
• діюча(і) речовина(и);
• допоміжні речовини;
• лікарський засіб;
• розробка складу;
• надлишки;
• фізико-хімічні та біологічні властивості;
• розробка виробничого процесу;
• система упаковки/укупорки;
• мікробіологічні характеристики;
• сумісність.

Виробництво:

• виробник(и);
• виробнича рецептура;
• опис виробничого процесу та контролю у процесі виробництва;
• контроль критичних стадій і проміжної продукції;
• валідація процесу та/або його оцінка.

Контроль допоміжних речовин:

• специфікації;
• аналітичні методики;
• валідація аналітичних методик;
• обґрунтування специфікацій;
• допоміжні речовини людського або тваринного походження;
• нові допоміжні речовини.

Контроль готового лікарського засобу:

• специфікація(ї);
• аналітичні методики;
• валідація аналітичних методик;
• аналізи серій;
• характеристика домішок;
• обґрунтування специфікації(й).

Стандартні зразки та матеріали.

Система упаковки/укупорки.

Стабільність:

• резюме щодо стабільності та висновки;
• протокол післяліцензійного вивчення стабільності та зобов’язання щодо стабільності;
• дані про стабільність.

Додатки:

• приміщення та обладнання (тільки для біологічних лікарських засобів);
• оцінка безпеки щодо сторонніх агентів;
• допоміжні речовини.

Додаткова інформація:

• схема валідації виробничого процесу лікарського засобу;
• пристрій для введення лікарського засобу;
• сертифікат(и) відповідності;
• для лікарських засобів, які містять або в процесі виробництва яких використовують матеріали тваринного та/або людського походження, сертифікат відповідності Європейській фармакопеї щодо губчатої енцефалопатії;
• посилання на джерела літератури.

3.2. Зміст: основні принципи та вимоги

1. Хімічні, фармацевтичні та біологічні дані, які необхідно надавати, включають для діючої(их) речовини(н) і готового лікарського засобу всю інформацію про розробку, виробничий процес, характеристики та властивості, процедуру та вимоги контролю за якістю, стабільність, а також опис складу та оформлення (форма+упаковка) готового лікарського засобу.

2. Необхідно надати дві основні складові інформації про діючу(і) речовину(и) та готовий лікарський засіб відповідно.

3. У цьому модулі додатково має бути надана докладна інформація про вихідні матеріали та сировину, які використовуються при виробництві діючої(их) речовини(н) і допоміжних речовин, що входять до складу готового лікарського засобу.

4. Усі методики та методи випробувань, використані при виробництві та контролі діючої(х) речовини(н) та готового лікарського засобу, мають бути викладені чітко і детально, щоб можна було відтворити їх при проведенні контрольних випробувань, на вимогу органу державного контролю. Усі методи випробувань повинні відповідати сучасному науковому рівню, а також бути валідованими. Слід надавати результати досліджень з валідації. Якщо використовуються методи випробувань, включені до Державної фармакопеї України або Європейської фармакопеї, то цей виклад необхідно замінити відповідним посиланням на монографію(ї) та загальний(і) розділ(и).

5. Для всіх речовин, препаратів і лікарських форм, вказаних у монографіях Державної фармакопеї України або Європейської фармакопеї, необхідно робити посилання на ці фармакопеї. Стосовно речовин, які не вказано в цих фармакопеях, мають надаватися посилання на інші національні фармакопеї.

Однак, якщо матеріал, зазначений в Державній фармакопеї України, або Європейській фармакопеї, або в інших національних фармакопеях, одержують способом, при якому можуть виникати домішки, що не контролюються за монографією фармакопеї, то необхідно вказати ці домішки та їх допустимі межі, а також надати методику їхнього визначення. У разі якщо специфікація, включена до монографії Державної фармакопеї України, або Європейської фармакопеї, або іншої національної фармакопеї, є недостатньою для забезпечення якості речовини, може знадобитися докладніша специфікація. Орган державного контролю може надати інформацію вповноваженим органам, відповідальним за відповідну фармакопею. Заявник повинен надати вповноваженим органам цієї фармакопеї докладні відомості про виявлені недоліки та про додаткові специфікації, що застосовуються.

Якщо методи аналізу включено до Державної фармакопеї України або Європейської фармакопеї, то немає необхідності наводити їх повний виклад, достатньо в кожному розділі, в якому планувався виклад цього методу, робити відповідне посилання на монографію(ї) та загальний(і) розділ(и).

6. Якщо вихідні матеріали та сировина, діючі або допоміжні речовини не описано ані в Державній фармакопеї України, ані в Європейській фармакопеї, ані в інших національних фармакопеях, то може бути прийнятним посилання на монографію фармакопеї іншої країни. У таких випадках заявник повинен надати копію монографії разом з валідацією аналітичних методик, описаних у монографії, а також за необхідності переклад.

7. Якщо діючу та/або допоміжну(і) речовину(и) і вихідний матеріал описано в монографії Європейської фармакопеї, заявник може надати сертифікат відповідності Європейській фармакопеї у відповідному пункті цього модуля. Вважається, що сертифікати відповідності монографії Європейської фармакопеї заміняють суттєві дані у відповідних розділах, зазначених у цьому модулі. Виробник речовини повинен підтвердити заявнику письмово, що виробничий процес не змінювався з часу видачі цього сертифіката відповідності.

8. Для добре вивчених діючих речовин виробник діючої речовини або заявник може підготувати матеріали з:

• докладного опису виробничого процесу,
• контролю за якістю в процесі виробництва та валідації процесу,

у вигляді окремого документа, а виробник може подати їх у вигляді основного файла на діючу речовину (матеріали досьє (Drug Master File)).

Однак у такому випадку виробник діючої речовини має надати заявнику готового лікарського засобу всі дані, які можуть знадобитися йому. Виробник повинен надати заявнику письмове підтвердження, що він гарантує відповідність між серіями (партіями), а також, що він не буде вносити зміни у виробничий процес або специфікації, не поінформувавши про це заявника. Документи та докладну інформацію, що супроводжують заяву на внесення такої зміни, необхідно подавати в уповноважені органи; ці документи та дані також надаються заявнику в тих розділах, де вони стосуються відкритої частини основного файла на діючу речовину.

9. Необхідно описати особливі запобіжні заходи щодо передачі губчатої енцефалопатії тварин (сировина, отримана від жуйних тварин): на кожній стадії виробничого процесу заявник повинен продемонструвати відповідність використаних матеріалів, посилаючись, зокрема, на Настанову з мінімізації ризику передачі збудників губчатої енцефалопатії тварин з лікарськими засобами. Підтвердити відповідність можна, посилаючись на вищевказаний документ, або надавши сертифікат відповідності конкретній монографії Європейської фармакопеї, або шляхом надання наукових даних для обґрунтування цієї відповідності.

10. Слід надати інформацію про оцінку ризику потенційного зараження сторонніми агентами (незалежно від того, мають вони вірусне походження чи ні) згідно з вимогами, викладеними в спеціальних настановах, а також у загальних монографіях та загальних розділах Державної фармакопеї України або Європейської фармакопеї.

11. Необхідно описати будь-які спеціальні прилади та обладнання, що може застосовуватися на будь-якій стадії виробничого процесу та етапі контролю за лікарським засобом.

12. Для пристроїв з введення лікарських засобів необхідно надати CE-сертифікат (підтвердження відповідності Директиві 93/42/ЕЕС «Медичні прилади. Медичне обладнання. Медичні пристрої») за наявності.

Особливу увагу приділяють таким підрозділам Модуля 3:

3.2.1. Діюча(-і) речовина(-и)

3.2.1.1. Загальна інформація та інформація, пов’язана з вихідними матеріалами та сировиною

1) надається інформація про назву діючої речовини, включаючи рекомендовану міжнародну непатентовану назву, за наявності — фармакопейну назву, зазначену в Державній фармакопеї України, Європейській фармакопеї, та хімічну назву.

Надається структурна формула, включаючи відносну та абсолютну стереохімію, молекулярна формула та відносна молекулярна маса. Для біотехнологічних лікарських засобів за потреби необхідно надати схематичну послідовність амінокислот і відносну молекулярну масу;

2) у контексті цього пункту вихідними матеріалами вважають всі матеріали, з яких виробляються або екстрагуються діючі речовини.

Для лікарських засобів біологічного походження за вихідні матеріали вважають будь-яку речовину біологічного походження, таку як мікроорганізми, органи та тканини рослинного або тваринного походження, клітини або рідини (включаючи кров або плазму) людського або тваринного походження, біотехнологічні клітинні компоненти (рекомбінантні або нерекомбінантні субстрати клітини, включаючи первинні клітини).

У контексті цього пункту лікарським засобом біологічного походження вважають усі лікарські засоби, діюча речовина яких є біологічною речовиною. Так, біологічна речовина — це речовина, що виробляється або екстрагується з біологічного джерела, для опису та визначення якості якої необхідно надавати комбінацію фізичних, хімічних та біологічних методів аналізу разом із описом процесу виробництва та контролю за ним. Біологічними лікарськими засобами є імунологічні лікарські засоби та лікарські засоби, що є похідними крові та плазми людини; лікарські засоби, що отримані за допомогою біотехнологічних методів (наприклад, технології рекомбінантної ДНК; контрольованої експресії генів, що кодують біологічно активні білки прокаріотів і еукаріотів, у тому числі трансформованих клітин тварин; методів отримання гібридом і моноклональних антитіл тощо), а також лікарські засоби прогресивної терапії.

Будь-які інші речовини, які використовують для виробництва або екстрагування діючої(их) речовини(н), але з яких цю діючу речовину безпосередньо не одержують, а саме: реагенти, живильні середовища, сироватка зародка ембріона, добавки та буфери, що застосовуються у препаративній хроматографії тощо, вважають вихідними матеріалами.

3.2.1.2. Процес виробництва діючої (-их) речовини (-н)

1) заявник зобов’язаний надати опис виробничого процесу діючої речовини. Для адекватного опису процесу виробництва та контролю за ним потрібну інформацію необхідно викласти у відповідності до вимог, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;

2) усі матеріали, необхідні для виробництва діючої(их) речовини(н), потрібно перераховувати із зазначенням стадії виробництва, на якій використовується кожний матеріал. Необхідно надати інформацію про якість і контроль цих матеріалів, а також інформацію, яка доводить, що всі матеріали відповідають вимогам щодо їхнього запланованого використання.

Необхідно перерахувати вихідні матеріали (сировину), а також навести показники їх якості та методи контролю.

Необхідно надати найменування та місцезнаходження виробничих потужностей та вказати обов’язки кожного виробника, включаючи контрактні виробництва, а також інформацію про кожну із запланованих виробничих дільниць або лабораторій;

3) для біологічних лікарських засобів встановлено такі додаткові вимоги:

необхідно надати опис та документальне підтвердження походження та історії вихідних матеріалів.

Стосовно особливих заходів щодо запобігання передачі губчатої енцефалопатії заявник повинен підтвердити, що діюча речовина відповідає, зокрема, Настанові з мінімізації ризику передачі збудників губчатої енцефалопатії тварин з лікарськими засобами.

При використанні банків клітин надаються докази того, що характеристики клітин залишилися незмінними при тій кількості пасажів, які використовуються для виробництва, а також протягом наступного періоду.

Посівні матеріали, банки клітин, пули сироваток або плазми та інші матеріали біологічного походження, а також за можливості вихідні речовини, з яких вони отримані, випробовуються на наявність сторонніх агентів.

Якщо присутності потенційно патогенних сторонніх агентів уникнути неможливо, то вихідні речовини необхідно використовувати тільки в тому випадку, коли при подальшій обробці буде забезпечуватися видалення та/або інактивація даних сторонніх агентів, і це має бути доведено валідацією.

Там, де це можливо, виробництво вакцин повинно ґрунтуватись на системі посівних партій та відомих банків клітин. При виробництві бактеріальних та вірусних вакцин характеристики збудника інфекції повинні бути продемонстровані на посівному матеріалі. Крім того, по живих вакцинах стабільність характеристики атенуації повинна бути продемонстрована на посівному матеріалі; якщо докази будуть недостатніми, характеристики атенуації також повинні бути продемонстровані на стадії виробництва.

Для лікарських засобів, отриманих з крові або плазми людини, відповідно до положень, викладених у Частині ІІІ цього Додатку, необхідно описати та документально підтвердити походження, критерії та методики відбору, транспортування та зберігання вихідних матеріалів.

Необхідно описати виробничі приміщення та обладнання.

4) у відповідному порядку необхідно надати інформацію про методи контролю та критерії прийнятності на кожній критичній стадії, інформацію про якість і контроль проміжних продуктів, а також про процес валідації та/або його аналіз;

5) якщо присутності потенційно патогенних сторонніх агентів уникнути неможливо, то вихідні речовини необхідно використовувати тільки в тих випадках, коли наступна обробка забезпечує їхнє видалення та/або інактивацію, що має доводитись у відповідному модулі, який стосується оцінки вірусної безпеки;

6) необхідно передбачити для діючої речовини опис і обговорення суттєвих змін, внесених у виробничий процес під час розробки, та/або заміни виробничої дільниці.

3.2.1.3. Опис характеристик діючої(-их) речовини(-н)

Необхідно надати дані щодо структури та інших характеристик діючої(их) речовини(н).

Слід підтвердити структуру діючої(их) речовини(н), ґрунтуючись на сучасних фізико-хімічних та/або імунохімічних та/або біологічних методах, а також надати інформацію про домішки.

3.2.1.4. Контроль діючої(-их) речовини(-н)

Необхідно надати докладну інформацію про специфікації, які використовуються для посерійного контролю діючої(их) речовини(н), обґрунтування вибору цих специфікацій, методів аналізу та їх валідації.

Необхідно надати результати контролю окремих серій, виготовлених на етапі розробки.

3.2.1.5. Стандартні зразки або речовини порівняння

Необхідно визначити та докладно описати стандартні матеріали та стандартні зразки. За можливості необхідно застосовувати хімічні стандартні зразки та біологічні стандартні матеріали, описані в Державній фармакопеї України або Європейській фармакопеї.

3.2.1.6. Система упаковки і закупорювання для діючої(-их) речовини(-н)

Необхідно надати опис контейнера та системи упаковки/укупорки і специфікації її компонентів.

3.2.1.7. Стабільність для діючої(-их) речовини(-н)

1) необхідно надати короткі відомості про тип проведених досліджень, використані протоколи і отримані під час досліджень результати;

2) необхідно надати оформлені у відповідному форматі докладні результати дослідження стабільності, включаючи відомості про аналітичні методики, які використовуються для одержання даних, і валідацію цих методик;

3) необхідно надати протокол про дослідження стабільності в післяліцензійний період та гарантії заявника щодо стабільності.

3.2.2. Готовий лікарський засіб

3.2.2.1. Опис і склад готового лікарського засобу

Необхідно надати опис готового лікарського засобу і його склад. Інформація повинна охоплювати опис лікарської форми та складу з переліком усіх компонентів готового лікарського засобу, їх кількостей в перерахунку на одиницю дози, функції в лікарському засобі:

діюча(і) речовина(и);

допоміжна(і) речовина(и) незалежно від її (їх) походження або кількості, включаючи барвники, консерванти, модифікатори, стабілізатори, згущувачі, емульгатори, смакові та ароматичні речовини тощо;

складові компоненти лікарської форми, зовнішніх оболонок лікарських засобів, що потрапляють в організм пацієнта при застосуванні внутрішньо або будь-яким іншим шляхом введення (тверді капсули, м’які капсули, капсули ректальні, таблетки, вкриті оболонкою, таблетки, вкриті плівковою оболонкою тощо);

ці відомості необхідно доповнити будь-якими суттєвими даними, що стосуються типу контейнера та за потреби способу його укупорювання, разом з докладною інформацією про пристрої, за допомогою яких буде використовуватися або вводитися лікарський засіб і які поставлятимуться разом з лікарським засобом.

Вираз «прийнята термінологія», який використовується при описі компонентів лікарських засобів, незалежно від застосування інших положень, означає таке:

для речовин, які наводяться в Державній фармакопеї України, або Європейській фармакопеї, або ж в інших національних фармакопеях, — основна назва, наведена у заголовку відповідної монографії, та посилання на конкретну фармакопею;

для інших речовин — міжнародна непатентована назва, рекомендована ВООЗ, або за відсутності такої точна наукова назва; для речовин, що не мають міжнародної непатентованої назви або точної наукової назви;

дані про те, яким чином та із чого вони вироблені та які добавки у них вводилися, супроводжуючи за потреби цю інформацію відповідними деталями;

для барвників — відповідний код «Е», визначений Директивою Ради 78/25/ЄЕС від 12 грудня 1977 року «Про зближення правил країн ЄС щодо барвників, дозволених для застосування у лікарських засобах» та/або Директивою Європейського Парламенту та Ради 94/36/ЄС від 30 червня 1994 року «Про барвники, що застосовуються у харчових продуктах».

Для того, щоб надати «кількісний склад» діючої(их) речовини(н) у готових лікарських засобах, необхідно залежно від розглянутої лікарської форми вказати масу або кількість одиниць біологічної активності в розрахунку або на одиницю дози, або на одиницю маси, або на одиницю вмісту для кожної діючої речовини.

Якщо діючі речовини представлено у вигляді сполук або похідних, то необхідно надати їх кількісне вираження, вказавши їхню загальну масу, а за потреби — масу активної частини молекули.

Для лікарських засобів, що містять діючу речовину, яку вперше заявлено у складі лікарського засобу, кількісну характеристику діючої речовини, що є сіллю або гідратом, необхідно завжди зазначати в перерахунку на масу активної частини молекули. Ця кількісна характеристика має бути однаковою у всіх матеріалах досьє на лікарський засіб незалежно від країни подання.

Для діючої речовини, яку не можна визначати хімічним шляхом, указують одиниці біологічної активності або, якщо такі є, міжнародні одиниці біологічної активності, установлені ВООЗ. Якщо міжнародні одиниці ВООЗ не встановлено, то одиниці біологічної активності потрібно виражати таким чином, аби надати точну інформацію про активність діючої речовини, використовуючи, де необхідно, одиниці Європейської фармакопеї. За можливості має бути вказана біологічна активність на одиницю маси.

3.2.2.2. Фармацевтична розробка

У цій главі надається інформація про дослідження з розробки, проведені з метою доведення того, що лікарська форма, склад, виробничий процес, система упаковки/укупорки контейнера, мікробіологічні властивості та інструкції для медичного застосування відповідають планованому застосуванню, зазначеному в матеріалах досьє на лікарський засіб заявника.

Дослідження, описані в цій главі, мають відрізнятися від посерійних контрольних випробувань, які проводяться відповідно до специфікацій. Необхідно визначити та описати критичні параметри складу та характеристики процесу, які можуть впливати на відтворюваність серій, дію та якість лікарського засобу. За потреби при наданні додаткових підтверджувальних даних необхідно посилатися на відповідні пункти Модуля 4 (звіти про доклінічні дослідження) та Модуля 5 (звіти про клінічні дослідження) матеріалів досьє:

1) необхідно обґрунтувати сумісність діючої речовини з допоміжними речовинами, а також основні фізико-хімічні властивості діючої речовини, які можуть вплинути на дію готового лікарського засобу, або сумісність різних діючих речовин одна з одною у випадку лікарських засобів у вигляді комбінацій;

2) необхідно обґрунтувати вибір допоміжних речовин, особливо щодо їх відповідних функцій і концентрацій;

3) необхідно надати опис розробки готового лікарського засобу, беручи до уваги пропонований шлях введення та спосіб застосування;

4) наявність будь-яких надлишків (допустимих надлишків) у складі лікарського засобу має бути обґрунтованою;

5) необхідно вказати та обґрунтувати будь-які фізико-хімічні і біологічні властивості та будь-які параметри, що стосуються дії готового лікарського засобу;

6) необхідно надати інформацію про вибір і оптимізацію виробничого процесу, а також про розбіжності між виробничим процесом, який використовували при виготовлені серій, задіяних у фазах клінічних досліджень, і планованим серійним процесом виробництва готового лікарського засобу;

7) необхідно обґрунтувати придатність контейнера та системи укупорки, яка використовується для зберігання, перевезення та застосування готового лікарського засобу. При цьому може знадобитися опис потенційної взаємодії між лікарським засобом і матеріалом контейнера;

8) як для нестерильних, так і для стерильних лікарських засобів необхідно надати та задокументувати мікробіологічні властивості лікарської форми відповідно до вимог Державної фармакопеї України або Європейської фармакопеї;

9) з метою підтвердження відповідної додаткової інформації, яка міститься у маркуванні щодо застосування розчинника(ів) чи дозатора, необхідно обґрунтувати сумісність готового лікарського засобу з розчинником(ами), призначеним(и) для розведення перед застосуванням, або дозатором.

3.2.2.3. Процес виробництва готового лікарського засобу

1) опис способу виробництва, зазначеного в заяві про державну реєстрацію лікарського засобу, викладається таким чином, щоб надати адекватне коротке резюме характеру виконуваних операцій.

З цією метою він має включати, як мінімум:

опис різних стадій виробництва, включаючи контроль у процесі виробництва та відповідні критерії прийнятності для оцінки того, чи можуть процеси, що використовуються при виробництві, спричинити будь-які небажані зміни компонентів лікарської форми;

у випадку безперервного виробничого процесу — докладний опис запобіжних заходів, необхідних для забезпечення однорідності готового лікарського засобу;

експериментальні дослідження з валідації виробничого процесу при використанні нестандартних методів виробництва або у випадку, коли процес критичний для лікарського засобу;

для стерильних лікарських засобів — докладний опис існуючих процесів стерилізації та/або асептичних процесів;

детальну виробничу рецептуру (склад на серію).

Необхідно надати найменування та місцезнаходження виробничих потужностей та вказати обов’язки кожного виробника, включаючи контрактні виробництва, а також інформацію про кожну із запланованих виробничих дільниць або лабораторій;

2) необхідно навести опис аналітичних методик для контролю якості лікарського засобу, які можуть застосовуватися на проміжних стадіях технологічного процесу, з метою забезпечення стандартності виробничого процесу.

Ці методики є важливими з точки зору перевірки відповідності лікарського засобу виробничій рецептурі, особливо у тих випадках, коли заявник пропонує аналітичний метод контролю готового лікарського засобу, який не включає кількісного визначення усіх діючих речовин (або всіх допоміжних речовин, які повинні відповідати таким самим вимогам, що й діючі).

Це стосується й випадків, коли контроль за якістю готового лікарського засобу залежить від контрольних випробувань у процесі виробництва, особливо в тих випадках, коли метод виготовлення лікарського засобу суттєво впливає на його якість;

3) необхідно надати опис, документацію та результати досліджень з валідації для критичних стадій виробництва або критичних методів кількісного визначення, які використовуються у виробничому процесі.

3.2.2.4. Контроль допоміжних речовин

1) слід надати перелік усіх вихідних матеріалів, що використовуються для виробництва допоміжних речовин, із зазначенням того, на якому етапі процесу застосовується кожний із них. Має надаватися інформація про якість і контроль цих вихідних матеріалів, а також інформація, яка свідчить про те, що матеріали відповідають стандартам з точки зору їх передбачуваного застосування.

Пропоновані методики визначення тотожності барвників повинні дати змогу встановити їх відповідність переліку барвників, наведеному у наказі Міністерства охорони здоров’я України від 19 червня 2007 року № 339 «Про затвердження Переліків назв допоміжних речовин та барвників, що входять до складу лікарських засобів» та Директиві Європейського Парламенту 78/25/ЄЕС від 12 грудня 1977 року «Про зближення правил країн ЄС щодо барвників, дозволених для застосування у лікарських засобах» та/або Директиві Європейського Парламенту та Ради 94/36/ЄС від 30 червня 1994 року «Про барвники, що застосовуються у харчових продуктах». Крім того, барвник має відповідати критеріям чистоти, наведеним у Директиві Європейського Парламенту та Ради 95/45/ЄС від 26 липня 1995 року «Про встановлення критеріїв чистоти до барвників, що застосовуються у харчових продуктах» зі змінами;

2) для кожної допоміжної речовини мають бути надані специфікації та їхнє обґрунтування. Необхідно описати та належним чином валідувати аналітичні методики, що використовуються для контролю їх якості;

3) особливу увагу необхідно приділити допоміжним речовинам людського або тваринного походження.

З метою дотримання особливих заходів щодо запобігання передачі збудників губчатої енцефалопатії тварин заявник також повинен підтвердити і для допоміжних речовин, що лікарський засіб виробляється відповідно до, зокрема, Настанов з мінімізації ризику передачі збудників губчатої енцефалопатії тварин з лікарськими засобами.

Відповідність вимогам вищезгаданої настанови можна підтвердити, надавши сертифікат відповідності конкретній монографії Європейської фармакопеї щодо збудників губчатої енцефалопатії або наукові дані, які обґрунтовують цю відповідність;

4) нові допоміжні речовини:

Для допоміжних речовин, що використовуються уперше в лікарському засобі або застосовуються новим шляхом введення, необхідно надавати повний опис виробництва, властивостей і контролю, з посиланням на підтверджені доклінічні та клінічні дані щодо безпеки. Ця інформація має бути оформлена так, як зазначено вище для діючої речовини.

Необхідно надати документ, що містить докладну хімічну, фармацевтичну та біологічну інформацію. Ця інформація має бути оформлена так, як зазначено в Модулі 3 стосовно діючої речовини.

Інформацію про нову допоміжну речовину може бути надано у вигляді окремого документа.

Якщо заявник і виробник нової допоміжної речовини не є однією й тією самою особою, такий окремий документ має надаватися виробником заявнику для подачі до органу державного контролю.

Додаткова інформація про результати дослідження токсичності нової допоміжної речовини повинна надаватися в Модулі 4 матеріалів досьє.

Результати клінічних досліджень для нової допоміжної речовини слід описувати в Модулі 5.

3.2.2.5. Контроль готового лікарського засобу

До серії готового лікарського засобу, що підлягає контролю, належать усі одиниці лікарської форми, які виробляли з однієї кількості сировини та піддавали однаковій послідовності технологічних операцій та/або стерилізації, або в разі безперервного виробничого процесу усі одиниці готової продукції, які виробляли за певний проміжок часу.

Максимально припустиме відхилення вмісту діючої речовини в готовому лікарському засобі на дату його виробництва не повинно перевищувати ±5%, за винятком відповідним чином обґрунтованих випадків.

Необхідно надати докладну інформацію про специфікації (при випуску й протягом терміну придатності) з обґрунтуванням їхнього вибору, методів аналізу та валідації.

3.2.2.6. Стандартні зразки і речовини порівняння

Необхідно визначити та докладно описати стандартні матеріали та стандартні зразки, які використовуються під час контролю готового лікарського засобу, якщо про них не вказано в розділі, що стосується діючої речовини.

3.2.2.7. Система упаковки і закупорювання для готового лікарського засобу

Необхідно надати опис контейнера та укупорювальної системи, включаючи матеріали, з яких вироблено кожний компонент первинної упаковки, а також їх специфікації. Специфікації повинні включати опис і методи контролю. За потреби має надаватись інформація про нефармакопейні методи (включаючи валідацію).

Для нефункціональних зовнішніх пакувальних матеріалів надається тільки короткий опис. Для функціональних компонентів вторинної упаковки надається додаткова інформація.

3.2.2.8. Стабільність готового лікарського продукту

1) необхідно надати короткі резюме про види проведених досліджень, використані протоколи і отримані під час досліджень результати;

2) необхідно надати оформлені у відповідному форматі докладні результати дослідження стабільності, включаючи відомості про аналітичні методики, які використовуються для одержання даних, і валідацію цих методик.

Для вакцин потрібно надати інформацію про кумулятивну стабільність за необхідності;

3) необхідно надати протокол з вивчення стабільності у післяліцензійний період і гарантії заявника щодо стабільності.

4. Модуль 4: Звіти про доклінічні дослідження

4.1. Формат та надання даних

4.1. Загальний план Модуля 4:

• зміст;
• звіти про дослідження.
• Фармакологія:
• первинна фармакодинаміка;
• вторинна фармакодинаміка;
• фармакологія безпеки;
• фармакодинамічні взаємодії.
• Фармакокінетика:
• аналітичні методики та звіти щодо їх валідації;
• всмоктування;
• розподіл;
• метаболізм;
• виведення;
• фармакокінетичні взаємодії (доклінічні);
• інші фармакокінетичні дослідження.

Токсикологія:

• токсичність при одноразовому введенні;
• токсичність при повторних введеннях;
• генотоксичність;
• In vitro
• In vivo (включаючи підтверджувальні дані токсикокинетики)

Канцерогенність

Довгострокові дослідження

Короткострокові дослідження або дослідження середньої тривалості

Інші дослідження

Репродуктивна токсичність і онтогенетична токсичність

Вплив на фертильність і ранній ембріональний розвиток

Ембріо-фетальний розвиток

Пренатальний і постнатальний розвиток

Дослідження, що проводяться на статевонезрілих тваринах (яким вводиться доза лікарського засобу, а потім проводиться оцінка його впливу)

Місцева переносимість

Інші види дослідження токсичності:

• антигенність (утворення антитіл)
• імунотоксичність
• механічні дослідження
• розвиток залежності
• токсичність метаболітів
• токсичність домішок
• інші

Список використаної літератури

4.2. Зміст: основні принципи та вимоги

Особливу увагу слід звернути на такі моменти:

1. у матеріалах досьє щодо фармакологічних та токсикологічних випробувань повинні визначати:

1) потенційну токсичність лікарського засобу та будь-які небезпечні або небажані токсичні реакції, що можуть спостерігатися за запропонованих умов його застосування людиною; має бути наведена їх оцінка з урахуванням відповідних патологічних станів;

2) фармакологічні властивості лікарського засобу за якісними і кількісними показниками стосовно запропонованого клінічного застосування. Усі результати повинні бути достовірними і мати загальне застосування. При плануванні експериментальних досліджень і оцінці отриманих даних необхідно використовувати методи математичної та статистичної обробки результатів.

Крім того, у матеріалах досьє необхідно надати інформацію про терапевтичний і токсикологічний потенціал лікарського засобу.

2. Для біологічних лікарських засобів, таких як імунологічні лікарські засоби та лікарські засоби, що одержані з крові та плазми людини, може знадобитися деяка адаптація вимог даного модуля до конкретного лікарського засобу; тому заявник повинен надати обґрунтування використаної програми дослідження.

При плануванні програми дослідження слід звернути увагу на такі моменти:

У матеріалах досьє щодо програми дослідження необхідно враховувати, що:

• усі дослідження, що вимагають повторного введення лікарського засобу, мають плануватися з огляду на ймовірну стимуляцію утворення антитіл і впливу антитіл на організм;
• також необхідно розглянути питання доцільності проведення досліджень репродуктивної функції, ембріональної/фетальної і перинатальної токсичності і можливої мутагенної та канцерогенної дії. Якщо причиною токсичності є не діюча речовина, а інші речовини, то можна не проводити дослідження, за умови, коли існує достовірне підтвердження вилучення цих компонентів з лікарського засобу.

3. Якщо допоміжна речовина використовується у фармацевтичній практиці вперше, необхідно провести її токсикологічні та фармакокінетичні дослідження.

4. Якщо існує ймовірність значного розпаду лікарського засобу під час його зберігання, необхідно розглянути питання про проведення токсикологічного дослідження продуктів розпаду.

4.2.1. Фармакологія

У матеріалах досьє щодо фармакологічних досліджень необхідно висвітлити два різних підходи:

• по-перше, фармакодинамічна активність лікарського засобу, що пропонується до терапевтичного застосування, має бути відповідним чином дослідженою і описаною. По змозі повинні використовуватися визнані й валідовані методики дослідження як in vivo, так і in vitro. Опис нових експериментальних методик повинен бути достатньо докладним, щоб забезпечити їхнє відтворення. Результати потрібно надавати за кількісними показниками, наприклад, кривими доза-ефект та/або час-ефект тощо. Результати повинні зіставлятися з даними, що характеризують речовину або речовини з аналогічною терапевтичною дією. Відсутність порівняльних досліджень має бути обґрунтованою;
• по-друге, дані про основні фармакологічні властивості діючої речовини, із зазначенням її побічної дії на основні функції фізіологічних систем організму. Якщо дози лікарського засобу, що викликають негативні побічні реакції, є близькими до доз, рекомендованих для медичного застосування, ці дослідження мають бути поглибленими.

Якщо експериментальні методи не є стандартними, вони мають бути достатньо детально описаними, аби мати можливість їх відтворення і підтвердження їх достовірності. Результати експерименту мають бути чітко викладеними і доведено їх статистичну достовірність. Будь-які кількісні зміни реакцій, що виникли у відповідь на повторне введення діючої речовини, мають бути дослідженими.

Матеріали досьє щодо вивчень фіксованих комбінацій діючих речовин стосовно їх фармакодинамічної взаємодії повинні ґрунтуватися або на фармакологічних передумовах, або на показаннях для їх застосування. У першому випадку фармакодинамічне дослідження повинне підтвердити взаємодії, що роблять таку комбінацію значимою для терапевтичного застосування. У другому випадку, коли наукове обґрунтування такої комбінації речовин базується на експериментальній терапії, дослідження має встановити можливість підтвердження на тваринах дії, що очікується від такої комбінації речовин, і, принаймні, значимість будь-яких виявлених побічних реакцій.

4.2.2. Фармакокінетика

Матеріали досьє щодо фармакокінетичних досліджень включають аналіз всіх процесів, що відбуваються з діючою речовиною і її метаболітами в організмі, та охоплюють вивчення всмоктування, розподілу, біотрансформації та виведення цих речовин.

Дослідження кожного з цих етапів може виконуватися як за допомогою фізичних, хімічних або біологічних методів, так і шляхом вивчення фактичної фармакодинамічної активності самої діючої речовини.

Інформація про розподіл і виведення з організму є необхідною у всіх випадках, коли такі дані є обов’язковими для визначення доз для людини, та стосовно хіміотерапевтичних лікарських засобів (антибіотиків тощо) і речовин, використання яких залежить від їх нефармакодинамічних ефектів (наприклад, численні діагностичні засоби тощо).

Можна також провести дослідження in vitro, перевагою яких є використання тест-систем людського походження та порівняння з тест-системами тваринного походження (тобто зв’язування з білками, метаболізм, взаємодія між лікарськими засобами).

У матеріалах досьє необхідно обов’язково наводити інформацію щодо фармакокінетичних досліджень фармакологічно активних речовин. При використанні нових фіксованих комбінацій відомих діючих речовин, що вже були дослідженими, відповідно до положень цього Додатку інформація щодо фармакокінетичних досліджень може не наводитись, якщо таке рішення обґрунтовано результатами дослідження токсичності та експериментальних терапевтичних випробувань.

Дизайн фармакокінетичних досліджень має забезпечувати порівняння даних для тварин і людини та екстраполяцію на людину результатів, отриманих для тварин (і між ними).

4.2.3. Токсикологія

1) токсичність при одноразовому введенні

Матеріали досьє щодо дослідження токсичності при одноразовому введенні включають якісний і кількісний аналіз токсичних проявів, що можуть виникнути внаслідок одноразового введення діючої речовини або речовин, які містяться в лікарському засобі у таких пропорціях і фізико-хімічному стані, як і в готовому лікарському засобі.

2) токсичність при повторних (багаторазових) введеннях

Матеріали досьє щодо дослідження токсичності при повторному (багаторазовому) введенні мають бути спрямованим на виявлення будь-яких фізіологічних та/або паталогоанатомічних змін, що виникли внаслідок багаторазового введення діючої речовини або комбінації діючих речовин, та визначення того, як ці зміни залежать від дози.

У матеріалах досьє бажано наводити інформацію щодо двох досліджень — короткострокового, тривалістю 2–4 тижні та довгострокового. Тривалість останнього залежить від тривалості клінічного застосування лікарського засобу. Його метою є експериментальне визначення і опис потенційних побічних реакцій, що мають бути врахованими при проведенні клінічних досліджень.

3) Генотоксичність

У матеріалах досьє наводиться інформація щодо мутагенного та кластогенного потенціалу, метою якої є виявлення порушень, які може спричинити діюча речовина в генетичному матеріалі окремого організму або в клітинах. Мутагенні речовини є небезпечними для здоров’я людини, оскільки дія мутагену спричиняє мутації в статевих клітинах і виникнення спадкових порушень, а також у соматичних клітинах, що може призводити до розвитку злоякісних новоутворень. Ці дослідження є обов’язковими для всіх нових діючих речовин.

4) Канцерогенність

У матеріалах досьє наводиться інформація щодо досліджень канцерогенного потенціалу, які зазвичай проводяться, якщо:

• лікарський засіб призначено для тривалого безперервного або періодичного (з перервами) застосування протягом усього життя хворого;
• при проведенні токсикологічних досліджень токсичності при повторному (багаторазовому) введенні лікарського засобу виявлено зміни, що викликають занепокоєння з приводу їхнього канцерогенного потенціалу;
• діюча речовина належить до хімічного класу або є близькою за структурою до відомих канцерогенів або коканцерогенів.

Немає необхідності проводити такі дослідження з безумовно генотоксичними сполуками, оскільки вважається, що вони є трансвидовими канцерогенами і становлять небезпеку для людини.

Якщо такий лікарський засіб призначається для тривалого (хронічного) лікування хворих, можливо, буде потрібно проведення довготривалого дослідження для виявлення раннього онкогенного ефекту.

5) Репродуктивна токсичність та токсичний вплив на розвиток потомства

У матеріалах досьє наводиться інформація щодо дослідження можливих порушень репродуктивної функції у чоловіків та жінок, а також негативного впливу на потомство, які здійснюються за допомогою відповідних випробувань. Вони включають дослідження впливу на репродуктивну функцію статевозрілих самців і самиць, дослідження токсичного та тератогенного впливу на потомство на всіх стадіях розвитку від зачаття до статевої зрілості, а також латентних ефектів, коли досліджуваний лікарський засіб застосовувався для лікування вагітних самиць.

Відсутність подібних досліджень у матеріалах досьє має бути відповідним чином обґрунтовано.

У матеріалах досьє наводиться інформація залежно від показань для застосування лікарського засобу щодо проведення додаткових досліджень (розвитку потомства) (за необхідності), наприклад, за наявності обґрунтування введення лікарського засобу статевонезрілим тваринам.

Матеріали досьє щодо доклінічних досліджень мають містити інформацію щодо дослідження ембріотоксичності, які проводяться, як правило, на двох видах ссавців, одним із яких не є гризуни. Дослідження пери- та постнатальної токсичності має проводитися принаймні на одному виді тварин. Якщо відомо, що метаболізм лікарського засобу для певного виду тварин є аналогічним метаболізму у людини, при проведенні досліджень доцільно використовувати саме цей вид. Бажано також, щоб один з видів тварин був тим самим, який використовувався при проведенні досліджень токсичності при повторному (багаторазовому) введенні.

6) Місцева переносимість

Матеріали досьє щодо доклінічних досліджень мають містити інформацію щодо місцевої переносимості, метою якої є вивчення та визначення місцевої дії лікарського засобу (діючих і допоміжних речовин) на тканини організму в тих ділянках, що можуть контактувати з лікарським засобом, внаслідок його введення при клінічному застосуванні.

Стратегія дослідження має бути спрямованою на те, щоб відрізнити будь-який механічний вплив введення або дію, зумовлену фізико-хімічними властивостями лікарського засобу, від токсичного або фармакодинамічного ефекту.

У матеріалах досьє має бути доведено, що дослідження місцевої переносимості здійснювалися з використанням лікарського засобу, розробленого для застосування людиною, під час якого тваринам контрольної групи вводиться наповнювач/розчинник для введення досліджуваного лікарського засобу та/або допоміжні речовини. За необхідності слід надати інформацію щодо додаткового включення групи позитивного контролю або речовини порівняння.

Інформація щодо дизайну дослідження місцевої переносимості (вибір видів тварин, тривалість, частота, спосіб введення, дози) повинна містити завдання дослідження і рекомендовані умови клінічного застосування лікарського засобу. За необхідності наводять інформацію щодо проведених досліджень зворотності місцевих ушкоджень.

Інформацію щодо досліджень на тваринах можна замінити інформацією щодо випробувань з використанням валідованих методів in vitro, якщо результати досліджень дозволяють визначити співвідношення користь/ризик.

Для хімічних речовин, що застосовуються місцево (наприклад, дермальні, ректальні, вагінальні), має наводитись оцінка їх сенсибілізуючого потенціалу з використанням щонайменше однієї тест-системи (дослідження на морських свинках або місцевих лімфатичних вузлах).

5. Модуль 5: Звіти про клінічні дослідження

5.1. Формат та надання даних

Модуль 5 має таку загальну схему:

Зміст звітів про клінічні дослідження

Перелік усіх клінічних досліджень у вигляді таблиць

Звіти про клінічні дослідження

Звіти про біофармацевтичні дослідження

Звіти про дослідження біодоступності

Звіти про порівняльне дослідження біодоступності та біоеквівалентності

Звіт про дослідження кореляції in vitro / in vivo

Звіти про біоаналітичні та аналітичні методики

Звіти, що стосуються дослідження фармакокінетики при використанні біоматеріалів людського походження

Звіти про дослідження зв’язування з білками плазми крові

Звіти про дослідження метаболізму в печінці та взаємодій

Звіти про дослідження з використанням інших біоматеріалів людського походження

Звіти про дослідження фармакокінетики у людини

Звіти про дослідження фармакокінетики у здорових людей і початкової переносимості

Звіти про дослідження фармакокінетики у хворих і початкової переносимості

Звіти про взаємозв’язок фармакокінетичних параметрів і внутрішніх факторів

Звіти про взаємозв’язок фармакокінетичних параметрів і зовнішніх факторів

Звіти про дослідження в окремих групах пацієнтів

Звіти про дослідження фармакодинаміки в людини

Звіти про дослідження фармакодинаміки та фармакокінетики / фармакодинаміки у здорових людей

Звіти про дослідження фармакодинаміки та фармакокінетики / фармакодинаміки у хворих

Звіти про дослідження ефективності та безпеки

Звіти про контрольовані клінічні дослідження, пов’язані з заявленими показаннями до застосування

Звіти про неконтрольовані клінічні дослідження

Звіти про аналіз даних більш ніж одного дослідження, включаючи будь-які формальні інтегровані види аналізу, метааналіз і перекриває аналіз (bridging analyses)

Звіти про інші дослідження

Звіти про післяліцензійне застосування (якщо є)

Список літератури

5.2. Зміст: основні принципи та вимоги

Особливу увагу необхідно звернути на наступні моменти:

1) клінічна інформація, яку необхідно надати, повинна дозволити сформувати достатньо обґрунтовані й достовірні з наукової точки зору висновки щодо ефективності та безпеки лікарського засобу. Отже, важливою вимогою є те, що оприлюдненню підлягають результати всіх клінічних досліджень як сприятливі/позитивні, так і несприятливі/негативні;

2) клінічним дослідженням завжди мають передувати відповідні фармакологічні та токсикологічні дослідження, проведені на тваринах, інформація щодо яких наведена у Модулі 4 матеріалів досьє. Дослідник повинен ознайомитися з висновками, зробленими в результаті фармакологічних і токсикологічних досліджень, і тому заявник повинен надати йому принаймні брошуру дослідника, у яку повинна ввійти вся відповідна інформація, відома на дату початку клінічних досліджень, включаючи хімічні, фармакологічні та біологічні дані, результати токсикологічних, фармакокінетичних і фармакодинамічних досліджень на тваринах, а також результати попередніх клінічних досліджень, що надають адекватні дані для обґрунтування характеру, масштабу та тривалості планованого дослідження; повні звіти про фармакологічні та токсикологічні дослідження повинні надаватися на вимогу. Відносно матеріалів людського або тваринного походження повинні бути задіяні всі наявні засоби щодо забезпечення безпеки у зв’язку з можливим поширенням збудників інфекції до початку дослідження;

3) Власники торгової ліцензії повинні забезпечити, щоб важлива документація клінічного дослідження (включаючи індивідуальні реєстраційні форми), за винятком історій хвороби суб’єктів випробувань, зберігалася у людей, які є власниками отриманих результатів:

– принаймні протягом 15 років після завершення або припинення досліджень; або

– принаймні протягом 2 років після останнього отримання торгової ліцензії в Україні і якщо немає очікуваних рішень або розглянутих заявок на отримання торгової ліцензії в Україні; або

– принаймні протягом 2 років після формального припинення клінічної розробки досліджуваного лікарського засобу.

Історії хвороби суб’єктів досліджень повинні зберігатися відповідно до законодавства протягом максимального періоду, дозволеного клінікою, інститутом або установою приватної практики.

Документи можуть зберігатися протягом більш тривалого часу, якщо цього вимагають відповідні правила або за погодженням зі спонсором випробування. Повідомлення клініки, інституту чи установи приватної практики про те, що більше немає необхідності зберігати документи, є обов’язком спонсора випробування.

Спонсор випробування або інший власник / власник даних повинен зберігати всю іншу документацію, що має відношення до випробувань, весь період, протягом якого на лікарський засіб діє торгова ліцензія. Ця документація включає: протокол, який містить обґрунтування, цілі, статистичний дизайн і методологію дослідження з умовами його проведення та організації / управління та детальну інформацію про досліджуваний лікарський засіб, використаний стандарт / препарат порівняння і / або плацебо; стандартні операційні процедури; всі письмові відгуки по протоколу та процедурам; брошуру дослідника; індивідуальну ліцензійну форму по кожному суб’єкту дослідження; підсумковий звіт; а також сертифікат про проходження аудиту, якщо такий є. Заключний звіт повинен зберігатися спонсором дослідження або наступним власником торгової ліцензії протягом 5 років після закінчення дії торгової ліцензії лікарського засобу.

Крім досліджень, що проводяться на території України, власник торгової ліцензії повинен вжити додаткові заходи з архівування документації відповідно до вимог законодавства.

Будь-яка зміна права власності на наявні дані повинна бути оформлено документально.

Всі дані та документи повинні надаватися на вимогу органу державного контролю.

4) опис кожного клінічного дослідження повинен містити достатню кількість інформації, щоб скласти об’єктивний висновок про:

протокол, що містить обґрунтування, цілі, статистичний метод і методологію дослідження з умовами його проведення та організації, і докладну інформацію про досліджуваний лікарський засіб;

сертифікат про проходження аудиту (якщо такий проводився);

список дослідників;

кожний дослідник повинен повідомити своє прізвище, місце проживання, місце роботи, займану посаду, кваліфікаційні дані та обов’язки при проведенні клінічних досліджень;

вказати, де проводилося дослідження, надати інформацію щодо кожного окремого пацієнта, включаючи індивідуальні реєстраційні форми;

заключний звіт, підписаний дослідником, а при багатоцентровому дослідженні — всіма співдослідниками або відповідальним дослідником.

5) повна документація щодо опису клінічного дослідження, про яке йшлося вище, може надаватись на вимогу.

У матеріалах досьє має бути відображена думка дослідника на основі експериментальних доказів про безпеку лікарського засобу за звичайних умов його застосування, його переносимість, ефективність, про будь-яку корисну інформацію відносно показань для застосування та протипоказань, дозувань, тривалості терапії, а також щодо особливих запобіжних заходів, яких необхідно вжити під час лікування та при появі клінічних симптомів передозування. У звіті про результати багатоцентрового дослідження, який наводиться у матеріалах досьє, відповідальний дослідник у своїх висновках повинен висловити думку про безпеку та ефективність досліджуваного лікарського засобу під час багатоцентрового дослідження.

6) клінічні спостереження щодо кожного дослідження повинні бути узагальненими із зазначенням:

• кількості та статі пацієнтів, які отримали лікування;
• відбору і розподілу за віком пацієнтів у досліджуваних та контрольних групах;
• кількості пацієнтів, які достроково вибули з дослідження, і причин, з яких це відбулося;
• якщо контрольовані дослідження проводилися за зазначених вище умов, указати, що відбувалося з контрольною групою:
• не одержувала лікування,
• одержувала плацебо,
• одержувала інший лікарський засіб з відомою дією,
• одержувала інший вид лікування без застосування лікарських засобів;
• частоти побічних реакцій, що спостерігалися;
• подробиць щодо пацієнтів, що входять до груп підвищеного ризику, наприклад, люди літнього віку, діти, вагітні або жінки репродуктивного віку, або хворі, фізіологічний або патологічний стан яких вимагає особливої уваги;
• параметрів або критеріїв оцінки ефективності та отриманих результатів;
• статистичної оцінки результатів, якщо цього вимагає дизайн дослідження, і використаних змінних факторів.

У матеріалах досьє повинна відображатись інформація щодо спостереження дослідника про:

• будь-які ознаки звикання, залежності або труднощів у пацієнтів, що виникають при відміні лікарського засобу;
• будь-які взаємодії, що мали місце при одночасному введенні з іншими лікарськими засобами;
• критерії, що визначають необхідність виключення деяких пацієнтів із дослідження;
• фатальні випадки під час дослідження або в період подальшого спостереження.

Інформація про нову комбінацію діючих речовин повинна бути ідентичною даним про новий лікарський засіб і до неї необхідно включати обґрунтування безпеки та ефективності комбінації.

У разі повної або часткової відсутності вищенаведених даних у матеріалах досьє необхідно надати пояснення. За необхідності повинна надаватись інформація про огляд та аналіз додаткових доклінічних токсикологічних та фармакологічних досліджень у разі отримання при проведенні клінічних досліджень несподіваних результатів.

Якщо лікарський засіб призначено для тривалого застосування, у матеріалах досьє необхідно надати опис будь-яких змін фармакологічної дії в результаті багаторазового застосування лікарського засобу, а також необхідно обґрунтувати вибір дозувань для тривалого застосування.

5.2.1. Звіти про біофармацевтичні дослідження

До матеріалів досьє необхідно надати звіти про дослідження біодоступності, порівняльної біодоступності, біоеквівалентності, кореляції in vitro — in vivo і опис біоаналітичних та аналітичних методик.

Крім того, за потреби демонстрації біоеквівалентності лікарських засобів має бути наведена інформація про проведену оцінку їх біодоступності.

5.2.2. Звіти про дослідження, що мають відношення до фармакокінетики, з використанням біоматеріалів людського походження

У даному Додатку до біоматеріалів людського походження відносять білки, клітини, тканини й пов’язані з ними матеріали, отримані від людини, які використовуються при проведенні досліджень in vitro або ex vivo з метою оцінки фармакокінетичних властивостей діючих речовин.

У матеріалах досьє необхідно надати звіти про дослідження зв’язування з білками плазми, метаболізму в печінці та взаємодії діючої речовини, а також дослідження з використанням інших біоматеріалів людського походження.

5.2.3. Звіти про дослідження фармакокінетики з використанням біоматеріалів людського походження

1) у матеріалах досьє необхідно описати такі фармакокінетичні характеристики:

• абсорбція (швидкість і ступінь);
• розподіл;
• метаболізм;
• виведення.

Необхідно надати інформацію щодо опису клінічно важливих характеристик, включаючи значення кінетичних даних при визначенні схеми прийому лікарського засобу для пацієнтів із груп ризику, і відмінностей між людиною та видами тварин, використаних при проведенні доклінічних досліджень.

У матеріалах досьє крім інформації щодо стандартних фармакокінетичних досліджень з використанням значної кількості зразків при фармакокінетичних аналізах у популяції, що базуються на розрідженому відборі проб під час клінічних досліджень, також може наводитись інформація щодо впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на варіабельність взаємозв’язку між дозою і фармакокінетичним відгуком. Необхідно надати звіти про дослідження фармакокінетики та перші дослідження переносимості лікарського засобу здоровими добровольцями та пацієнтами, звіти про вивчення фармакокінетики з метою оцінки впливу внутрішніх і зовнішніх факторів, а також звіти про фармакокінетичні дослідження в популяції;

2) якщо лікарський засіб зазвичай застосовується разом з іншими лікарськими засобами, у матеріалах досьє має бути наданий опис дослідження їх одночасного застосування, що проводилося для демонстрації можливої зміни фармакологічної дії.

Необхідно надати інформацію щодо вивчення фармакокінетичної взаємодії діючої речовини з іншими лікарськими засобами або речовинами.

5.2.4. Звіти про дослідження фармакодинаміки в людини

1) у матеріалах досьє необхідно підтвердити кореляцію фармакодинамічної дії та ефективності, включаючи:

• взаємозв’язок доза — відгук та її розвиток у часі;
• обґрунтування дозувань і способів введення;
• механізм дії, якщо можливо.

Необхідно надати опис фармакодинамічної дії, не пов’язаний з ефективністю.

Інформація щодо демонстрації фармакодинамічної дії в людини сама по собі є недостатньою для того, щоб зробити висновки стосовно будь-якої конкретної потенційної терапевтичної дії;

2) якщо лікарський засіб, зазвичай, застосовується разом з іншими лікарськими продуктами, повинен бути наданий опис дослідження їх одночасного застосування, що проводилося для демонстрації можливої зміни фармакологічної дії.

Необхідно зазначити інформацію щодо вивчення фармакодинамічної взаємодії діючої речовини з іншими лікарськими засобами або речовинами.

5.2.5. Звіти про дослідження ефективності та безпеки

5.2.5.1. Звіти про контрольовані клінічні дослідження щодо підтвердження заявлених показань для застосування:

Інформація повинна бути надана щодо проведених клінічних досліджень, які за можливості є рандомізованими «контрольованими клінічними дослідженнями», де досліджуваний лікарський засіб порівнюється із плацебо та відомим лікарським засобом відомої терапевтичної ефективності; використання будь-якого іншого дизайну дослідження необхідно обґрунтувати. Інформація щодо лікування контрольних груп буде різною у кожному конкретному випадку та буде залежати від етичних норм й галузі терапії, тому в окремих випадках, можливо, буде наводитися інформація щодо порівняння ефективності нового лікарського засобу з ефективністю відомого лікарського засобу відомої терапевтичної ефективності, ніж з дією плацебо.

Під час надання оцінки необхідно застосовувати заходи, що дозволяють уникнути необ’єктивності, включаючи методи рандомізації та сліпого контролю.

Протокол дослідження, що міститься у матеріалах досьє, повинен включати докладний опис використаних статистичних методів, число пацієнтів й причини для їхнього включення (включаючи розрахунки статистичної потужності досліджень), застосований рівень значимості та опис статистичної одиниці. Заходи, застосовані для уникнення необ’єктивної оцінки, особливо методи рандомізації, мають бути відповідно обґрунтовані.

Інформація щодо включення великої кількості пацієнтів для участі в дослідженні не повинна вважатися рівноцінною заміною відповідному контрольованому дослідженню.

При наведенні інформації щодо аналізу даних з безпеки необхідно приділити увагу обставинам, що призвели до зміни дози або необхідності супутнього застосування іншого лікарського засобу, серйозних побічних реакцій, реакцій, які стали причиною виключення з участі в дослідженні та смерті. Необхідно ідентифікувати пацієнтів або групи пацієнтів дослідження з підвищеним ступенем ризику й звернути особливу увагу на потенційно вразливі групи, кількість яких може бути невеликою, наприклад, діти, вагітні, люди літнього віку зі слабким здоров’ям, люди зі значними порушеннями обміну речовин або екскреції та ін. Необхідно приділити увагу значенню оцінки безпеки для можливих видів застосування лікарського засобу.

5.2.5.2. Звіти про неконтрольовані клінічні дослідження, звіти про аналізи даних за кількома дослідженнями і звіти про інші клінічні дослідження

Ці звіти необхідно надати до матеріалів досьє.

5.2.6. Звіти про випробування, що проводяться в післяліцензійний період

Якщо лікарський засіб уже зареєстровано в інших країнах, у матеріалах досьє необхідно надати інформацію про побічні реакції на розглянутий лікарський засіб та лікарські засоби з тією(ими) самою(ими) діючою(ими) речовиною(ами), за можливості, порівняно з показниками їхнього застосування.

5.2.7. Зразки індивідуальних реєстраційних форм та індивідуальні списки пацієнтів:

До матеріалів досьє додаються зразки індивідуальних реєстраційних форм та списки пацієнтів зі збереженням конфіденційності персональних даних пацієнтів даного дослідження.

Частина ІІ. Спеціальні вимоги до матеріалів досьє за різними типами заяв на видачу торгових ліцензій

Деякі лікарські засоби мають спеціальні характеристики, а саме такі, за яких необхідно пристосовувати всі вимоги до досьє, викладені в Частині І цього Додатку. Для врахування цих особливостей заявник повинен надати до органу державного контролю відповідним чином підготовлене та адаптоване досьє.

1. Добре вивчене медичне застосування

Для лікарських засобів, діючу(і) речовину(и) яких добре вивчено в медичному застосуванні з підтвердженою ефективністю та прийнятним рівнем безпеки, застосовуються такі особливі правила:

1.1) заявник надає Модулі 1, 2 і 3, як зазначено в Частині І цього Додатку;

1.2) для Модулів 4 і 5 доклінічні та клінічні характеристики лікарського засобу зазначаються в докладній науковій бібліографії;

1.3) для підтвердження того, що лікарський засіб має добре вивчене медичне застосування повинні застосовуватися наступні правила:

1) фактори, що необхідно враховувати для визначення того, чи є застосування інгредієнтів лікарських засобів добре вивченим:

• строк, протягом якого використовується діюча речовина,
• кількісні показники використання діючої речовини,
• ступінь наукового інтересу у використанні діючої речовини (з посиланням на опубліковані наукові джерела); і
• послідовність наукових оцінок;
• незважаючи на те, що можуть знадобитися різні строки для визначення добре вивченого застосування різних діючих речовин, мінімальний строк, необхідний для визначення добре вивченого медичного застосування діючої речовини, має бути не меншим за 10 років з моменту першого систематичного та документованого використання цієї діючої речовини як лікарського засобу;

2) документація, надана заявником, повинна включати наступні відомості: комплексну оцінку безпеки та/або ефективності, посилання на огляди літератури, у тому числі доліцензійні та післяліцензійні дослідження, опубліковану наукову літературу стосовно отриманого досвіду застосування у формі епідеміологічних досліджень і, зокрема, у порівняльних епідеміологічних дослідженнях; про сприятливі і несприятливі ефекти лікарського засобу; бібліографічні посилання на інші джерела доказів (післяліцензійні дослідження, епідеміологічні дослідження та ін.), а не тільки наявні дані, що стосуються методів контролю та випробувань, можуть бути вагомим доказом безпеки та ефективності лікарського засобу за умови, що в матеріалах досьє пояснено та обґрунтовано підстави використання цих джерел інформації;

3) за умови, якщо відсутня інформація, зазначена в попередньому підпункті, заявник повинен обґрунтувати задовільний рівень безпеки та/або ефективності за відсутності деяких даних досліджень;

4) у доклінічних та/або клінічних оглядах має бути пояснення значимості будь-яких поданих даних, що стосуються лікарського засобу, відмінного від того, який призначений для випуску; обґрунтування того, чи є досліджуваний лікарський засіб подібним до лікарського засобу, на який була видана торгова ліцензія, незважаючи на відмінності між ними;

5) післяліцензійний досвід застосування інших лікарських засобів, що містять ті самі компоненти.

2. По суті аналогічні (генеричні) лікарські засоби

1) заяви на видачу торгової ліцензії на генеричний лікарський засіб повинні містити дані, описані в Модулях 1, 2 і 3 Частини І цього Додатку за умови, якщо заявник має дозвіл власника торгової ліцензії на референтний лікарський засіб зробити посилання на Модулі 4 і 5 його досьє;

2) заяви на видачу торгової ліцензії на генеричний лікарський засіб після закінчення строку, передбаченого абзацом 1 статті 12 цього Закону, повинні містити дані, описані в Модулях 1, 2 і 3 Частини І цього Додатку, а також дані, що доводять біодоступність і біоеквівалентність з референтним лікарським засобом, за умови, що він не є біологічним лікарським засобом.

Для цих лікарських засобів доклінічні/клінічні огляди/резюме мають включати такі елементи:

• обґрунтування того, що лікарський засіб є по суті аналогічним (взаємозамінним);
• короткий опис домішок, наявних у серіях діючої речовини, а також у готовому лікарському засобі (і, за можливості, продуктів розпаду, що з’являються при зберіганні), які передбачається використовувати у лікарському засобі, призначеному для продажу, разом із оцінкою цих домішок;
• оцінка досліджень біоеквівалентності або обґрунтування того, чому дослідження не проводилися відповідно до настанови з дослідження біодоступності та біоеквівалентності;
• остання опублікована література, що є актуальною для діючої речовини та даного досьє; для цього можуть використовуватися анотації статей наукових журналів;
• кожне твердження в короткій характеристиці лікарського засобу, яке не є відомим або не витікає, виходячи з властивостей лікарського засобу та/або його лікарської групи, необхідно розглянути в доклінічних/клінічних оглядах/резюме і підтвердити опублікованою літературою та/або додатковими дослідженнями;
• за потреби заявник повинен надати додаткові дані для доведення еквівалентності характеристик безпеки та ефективності різних солей, ефірів або похідних діючої речовини, на яку видана торгова ліцензія, якщо він стверджує, що лікарський засіб є по суті аналогічним.

3. Додаткові дані, необхідні за певних ситуацій

Якщо діюча речовина по суті аналогічного лікарського засобу має таку саму терапевтичну дію, що і референтний лікарський засіб, але ця дія пов’язана з іншою сіллю/ефіром/комплексом/похідним, необхідно підтвердити, що при цьому не змінюється фармакокінетика, фармакодинаміка та/або токсичність тієї частини речовини, яка забезпечує дані властивості, та може змінити співвідношення показника безпека/ефективність лікарського засобу. Якщо таких доказів не надана, дану речовину можна вважати новою діючою речовиною.

Якщо лікарський засіб призначено для іншого терапевтичного застосування або він має іншу лікарську форму, або інші шляхи введення, дозування, нозологію, заявник повинен надати результати відповідних токсикологічних і фармакологічних досліджень та/або клінічних досліджень.

4. Подібні біологічні лікарські засоби

Якщо інформація, яка зазвичай надається для по суті аналогічних лікарських засобів (генеричних лікарських засобів), не дає змоги підтвердити подібну природу двох біологічних лікарських засобів, необхідно надати додаткові дані, зокрема щодо токсикологічних і клінічних досліджень.

При поданні заяви на отримання торгової ліцензії для подібного біологічного лікарського засобу, після закінчення патентного захисту даних щодо референтного біологічного лікарського засобу, необхідно застосовувати такий підхід:

інформація, що подається, не повинна обмежуватися Модулями 1, 2, і 3 (фармацевтичні, хімічні та біологічні дані), доповненими даними з біоеквівалентності та біодоступності. Вид і кількість додаткових даних (токсикологічних та інші доклінічних і, відповідно, клінічних даних) мають визначатися у кожному окремому випадку згідно з відповідними науковими настановими;

у зв’язку з різноманітністю біологічних лікарських засобів орган державного контролю може встановити вимогу про проведення ідентифікуючих досліджень, передбачених у Модулях 4 і 5 досьє, з урахуванням спеціальних характеристик кожного конкретного лікарського засобу. Основні принципи, яких слід при цьому дотримуватися, зазначені в настановах, затверджених для такого виду лікарських засобів центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Якщо референтний біологічний лікарський засіб має більше одного показання до застосування, ефективність і безпека подібного лікарського засобу повинні підтверджуватися або, за потреби, доводитися окремо для кожного із заявлених показань.

5. Лікарські засоби з фіксованою комбінацією

Заяви, надані відповідно до статті 14 цього Закону повинні стосуватися нових лікарських засобів, вироблених з використанням, принаймні, двох відомих діючих речовин, на які у такому сполученні (як на лікарський засіб із фіксованою комбінацією) не була видана торгова ліцензія в Україні. До таких заяв необхідно додавати повне досьє (Модулі 1-5), а за можливості — інформацію щодо дільниць виробництва, допоміжних речовин та оцінки безпеки.

6. Виняткові випадки подання заяв на видачу торгових ліцензій

Якщо, як це передбачено в статті 40 цього Закону, заявник може довести неможливість надання повних даних про ефективність та безпеку лікарського засобу за звичайних умов його застосування, оскільки показання, для яких застосовується лікарський засіб, зустрічаються рідко, тому в такий спосіб заявник не може надати достатні докази, або існуючі наукові дані не дають змогу надати повну інформацію, або збір такої інформації суперечитиме загальноприйнятим принципам медичної етики, то торгова ліцензія може бути видана з урахуванням певних зобов’язань.

Ці зобов’язання можуть включати наступне:

заявник повинен здійснити певну програму досліджень у строк, визначений органом державного контролю, результати якої будуть підставою для повторної оцінки співвідношення користь/ризик,

лікарський засіб є рецептурним і за певних умов може застосовуватися тільки під медичним наглядом, можливо в лікарні, а якщо лікарський засіб є радіофармацевтичним, то під наглядом кваліфікованого фахівця;

листок-вкладиш і будь-яка медична інформація мають звертати увагу лікаря на те, що опис даного лікарського засобу є неповним.

7. Комбіновані заяви на отримання торгової ліцензії

Комбіновані заяви на отримання торгової ліцензії включають досьє, в яких Модулі 4 та/або 5 містять звіти про обмежені доклінічні та/або клінічні дослідження, що проводилися заявником, і бібліографічні посилання. Всі інші Модулі мають подаватися згідно зі структурою, визначеною в Частині І цього Додатку. Орган державного контролю повинен приймати запропонований заявником формат досьє, залежно від обґрунтування такого надання в кожному конкретному випадку.

Частина ІІІ. Спеціальні вимоги до матеріалів досьє на окремі види лікарських засобів

У цій Частині визначені спеціальні вимоги, пов’язані з особливими характеристиками окремих лікарських засобів.

1. Біологічні лікарські засоби

1.1 Лікарські засоби, отримані з плазми

Положення Модуля 3 можуть частково не застосовуватися до лікарських засобів, отриманих з крові або плазми людини, для яких досьє, оформлене згідно з вимогами, викладеними в пункті 3.2 Частини І цього Додатку для вихідних матеріалів, отриманих з крові/плазми людини, може бути замінене основним файлом на плазму, оформленим відповідно до цієї Частини.

1) Принципи

У цьому Додатку:

• основний файл на плазму означає окремий документ, який не входить до досьє, та містить усю детальну інформацію про характеристики цільної плазми людини, що використовується як вихідний матеріал та/або сировина для виробництва субфракцій/проміжних фракцій, компонентів допоміжних та діючих речовин, які є частиною лікарського засобу;
• кожний центр або організація, що здійснює фракціонування/обробку плазми людини, має підготувати та оновлювати дані відповідної детальної інформації, зазначеної в основному файлі на плазму;
• заявник повинен надати разом із заявою на видачу торгової ліцензії основний файл на плазму; якщо заявник не є власником основного файла на плазму, то власник повинен надати свій основний файл заявнику для його надання до органу державного контролю; заявник або власник торгової ліцензії несе відповідальність за лікарський засіб;
• у будь-якому досьє на лікарський засіб, що містить компоненти, отримані з плазми людини, має бути посилання на основний файл на плазму, який відповідає саме тій плазмі, що використовувалася як вихідний матеріал/сировина.

2) Зміст

В основному файлі на плазму має міститися інформація про плазму, що використовувалася як вихідний матеріал/сировина, а саме:

Походження плазми:

– інформація про центри або організації, в яких проводиться відбір крові/плазми, у тому числі дані про проведені інспекції та отриману акредитацію, а також епідеміологічні дані про інфекції, які передаються через кров;

– інформація про центри або організації, в яких проводиться дослідження зразків донорської крові і пулів плазми, включаючи дані про проведені інспекції та отриману акредитацію;

– критерії відбору і виключення донорів крові/плазми;

– прийнята система, що дозволяє відстежити шлях кожного донорського зразка від забору крові/плазми до готового лікарського засобу і навпаки.

Якість і безпека плазми:

– відповідність монографіям Державної фармакопеї України або Європейської фармакопеї;

– проведений аналіз зразків донорської крові/плазми та пулів на наявність збудників інфекцій, у тому числі опис методів аналізу та, у випадку пулів плазми, дані з валідації використаних методів аналізу;

– технічні характеристики контейнерів для відбору крові та плазми, у тому числі інформація про використані розчини антикоагулянтів;

– умови зберігання та транспортування плазми;

– процедура з підтримки обладнання та/або період карантину;

– характеристика пула плазми.

Прийнята система взаємодії між виробником лікарського засобу, отриманого з плазми, та/або організацією, що здійснює фракціонування/обробку плазми, з одного боку, та центрами або організаціями, що здійснюють відбір і аналіз крові/плазми, з другого боку, яка визначає умови їхньої взаємодії та погодження специфікацій.

Основний файл на плазму повинен містити перелік лікарських засобів, отриманих із цієї плазми, незалежно від того, чи видана на ці лікарські засоби торгова ліцензія або вони перебувають у процесі отримання цієї ліцензії, включаючи лікарські засоби, виготовлені для клінічних досліджень.

3) Оцінка та сертифікація

для лікарських засобів, на які ще не була видана торгова ліцензія, заявник повинен надати до органу державного контролю повне досьє і окремо основний файл на плазму;

орган державного контролю проводить наукову та технічну оцінку основного файлу на плазму; при позитивній оцінці видається сертифікат відповідності, що супроводжується звітом про проведену оцінку;

основний файл на плазму підлягає щорічному оновленню та повторній сертифікації;

при прийнятті рішення про видачу торгової ліцензії на лікарський засіб орган державного контролю враховує дані про сертифікацію, повторну сертифікацію або зміну основного файлу на плазму щодо цього лікарського засобу.

1.2. Вакцини

Стосовно вакцин для людини, за умови застосування системи основного файлу на вакцинний антиген, положення Модуля 3 можуть частково не застосовуватись при оформленні досьє. досьє заяви на отримання торгової ліцензії для вакцин, за винятком вакцин проти грипу людини, повинно включати основний файл на вакцинний антиген на кожний антиген, який є діючою речовиною цієї вакцини.

1) Принципи

Основний файл на вакцинний антиген є частиною матеріалів досьє, що містить усю детальну інформацію про біологічний, фармацевтичний та хімічний характер кожної з активних речовин, що входять до складу цього лікарського засобу. Ця окрема частина може бути загальною для однієї та більше моновалентних та/або комбінованих вакцин, що представлені одним і тим самим заявником/власником торгової ліцензії.

Вакцина може містити один або декілька різних антигенів, кожен з яких є активною речовиною.

Комбінована вакцина містить, принаймні, два різних антигени, призначені для профілактики одного або декількох інфекційних захворювань.

Моновалентна вакцина — це вакцина, що містить тільки один антиген, призначений для профілактики одного інфекційного захворювання.

2) Зміст

Основний файл на вакцинний антиген повинен містити інформацію щодо якості, про що йдеться у розділі «діюча речовина» Модуля 3 у Частині І цього Додатку:

діюча речовина

загальна інформація, включаючи відповідність монографіям Державної фармакопеї України або Європейської фармакопеї;

інформація про виробника діючої речовини включає відомості про процес виробництва, вихідні матеріали та сировину, особливі заходи щодо губчастої енцефалопатії та ризику передачі збудників, оцінку безпеки допоміжних речовин, споруд та обладнання;

характеристики діючої речовини;

контроль якості діючої речовини;

стандартні зразки речовин та матеріалів;

система упаковка/укупорка для діючої речовини;

стабільність діючої речовини.

3) Оцінка та сертифікація

Для нових вакцин, які містять новий вакцинний антиген, заявник повинен надати матеріали повного досьє, включаючи всі основні файли на вакцинні антигени, що належать до кожного окремого антигену, які є частиною нової вакцини, якщо основний файл на кожний окремий антиген не пройшов оцінку раніше. Зміни до основного файлу на вакцинний антиген на вакцину, на яку вже була видана торгова ліцензія, підлягають науковій і технічній оцінці. При позитивній оцінці на кожний файл видається сертифікат відповідності, який супроводжується звітом про проведену оцінку.

Основний файл вакцинного антигену має містити інформацію щодо сертифікації, повторної сертифікації або внесення змін до основного файла на вакцинний антиген, який має відношення до лікарського засобу.

2. Радіофармацевтичні лікарські засоби та прекурсори

2.1. Радіофармацевтичні лікарські засоби

При видачі торгових ліцензій на радіофармацевтичні лікарські засоби заяви, складені відповідно до вимог пункту 2 статті 7 і статті 11 цього Закону, подаються разом із повним досьє, що повинно містити такі дані:

Модуль 3

1) У радіонуклідному наборі, який після постачання виробником має бути помічений радіоактивною міткою, діючою речовиною вважається та частина лікарської форми, що зв’язується з радіонуклідом або є носієм радіонукліда. Опис методу виробництва радіонуклідних наборів повинен включати подробиці виробництва набору та подробиці його рекомендованої кінцевої обробки з метою створення радіофармацевтичного лікарського засобу. Необхідні специфікації радіонукліда повинні (у відповідних випадках) відповідати загальній монографії або спеціальним монографіям Державної фармакопеї України або Європейської фармакопеї. Має надаватись опис усіх істотних сполук для позначення радіоактивним ізотопом. Також необхідно надати опис структури сполуки з радіоактивною міткою.

Необхідно надавати інформацію про радіонукліди, які задіяні в ядерних реакціях.

Як первинні, так і вторинні радіонукліди вважаються активними речовинами генератора.

2) Повинні бути надані докладні дані про характер радіонукліда, ідентичність ізотопу, можливі домішки, носії, використання та специфічну активність.

3) До вихідних матеріалів належать матеріали, що є метою опромінення.

4) Необхідно розглянути хімічну/радіофармацевтичну чистоту лікарського засобу та її зв’язок з розподілом в організмі людини.

5) Необхідно надати опис чистоти радіонукліду, радіохімічної чистоти та специфічної активності.

6) Для радіонуклідних генераторів необхідно надати докладні дані щодо випробувань первинних і вторинних радіонуклідів. Для генераторів-елюатів необхідно надати методи випробування первинних радіонуклідів та інших компонентів генераторної системи.

7) Вимога виражати вміст діючих речовин у перерахунку на масу активних компонентів відноситься тільки до радіонуклідних наборів. Для радіонуклідів радіоактивність необхідно виражати в Бекерелях у конкретний день та, за потреби, у конкретний час з посиланням на часовий пояс, із заначенням типу радіації.

8) Для радіонуклідних наборів специфікації готового лікарського засобу повинні включати випробування з визначення дії лікарських засобів після мічення радіоактивним ізотопом. Мають бути включені відповідні засоби контролю радіохімічної та радіонуклідної чистоти сполуки з радіоактивною міткою. Потрібно ідентифікувати та проаналізувати будь-який матеріал, необхідний для мічення радіоактивним ізотопом.

9) Має бути надана інформація про стабільність радіонуклідних генераторів, радіонуклідних наборів і лікарських засобів з радіоактивною міткою. Необхідно документувати стабільність під час використання радіофармацевтичних лікарських засобів у флаконах, що містять декілька дозувань.

Модуль 4

Матеріали досьє щодо оцінки безпеки та ефективності радіофармацевтичних лікарських засобів повинні відповідати вимогам, що ставляться до лікарських засобів та радіаційної дозиметрії. Необхідно документувати рівень впливу опромінення на органи/тканини. Відповідно до міжнародної системи необхідно зробити попередній розрахунок поглиненої дози випромінювання при певному методі застосування.

Модуль 5

До матеріалів досьє у відповідних випадках необхідно надати результати клінічних досліджень, в інших — обґрунтувати показання до застосування за допомогою клінічних оглядів.

2.2. Прекурсори радіонуклідів, що використовуються при виробництві мічених радіоактивними ізотопами лікарських засобів:

В особливих випадках, коли розглядається прекурсор радіонукліда, який призначено тільки для мічення радіоактивним ізотопом, необхідно надати інформацію, що стосується можливих наслідків низької ефективності мічення або дисоціації in vivo міченого радіоактивним ізотопом кон’югата, тобто питань, пов’язаних з впливом вільних радіонуклідів на хворого. Крім того, має бути надана відповідна інформація, пов’язана з професійною небезпекою, тобто впливом опромінення на медичний персонал і довкілля.

Зокрема, у відповідних випадках повинна бути надана така інформація:

Модуль 3

Як визначено у підпунктах 1 — 9 пункту 2.1 Частини ІІ цього Додатку, у відповідних випадках положення Модуля 3 застосовуються до видачі торгових ліцензій на прекурсори радіонуклідів.

Модуль 4

Щодо токсичності одноразового та багаторазового дозувань мають бути надані результати досліджень, проведених відповідно до принципів належної лабораторної практики (GLP), якщо інше обґрунтування відсутнє. У цьому випадку надання інформації про дослідження мутагенності радіонукліда не вважається достатнім. Повинна бути надана інформація про хімічну токсичність та розподіл відповідного «холодного» нукліда.

Модуль 5

Якщо розглядається прекурсор радіонукліда, призначений тільки для мічення радіоактивним ізотопом досліджуваного лікарського засобу, клінічні дані, отримані у дослідженнях самого прекурсору, не мають значення.

Необхідно надати інформацію, що демонструє клінічне застосування прекурсора радіонукліда, приєднаного до відповідних молекул.

3. Гомеопатичні лікарські засоби

Цей розділ встановлює особливі вимоги до оформлення Модулів 3 і 4 досьє на гомеопатичні лікарські засоби.

Модуль 3

Положення Модуля 3 стосуються документів, які подаються згідно зі статтею 20 і пунктом 1 статті 19 цього Закону для проведення спрощеної процедури видачі торгової ліцензії, а також документів для отримання торгової ліцензії на інші гомеопатичні лікарські засоби, зазначені у пункті 1 статті 21 цього Закону.

1) Термінологія

Латинська назва гомеопатичної сировини, описаної у досьє, повинна відповідати латинській назві, зазначеній у Державній фармакопеї України або Європейській фармакопеї. У відповідних випадках необхідно надати традиційно вживану назву.

2) Контроль вихідних матеріалів

Опис і дані щодо вихідних матеріалів, тобто всіх використаних матеріалів, у тому числі сировини та проміжних матеріалів, до кінцевого розведення у готовому лікарському засобі, повинні бути підкріплені додатковими даними про гомеопатичну сировину.

Загальні вимоги до якості стосуються всіх вихідних матеріалів і сировини, проміжних етапів виробничого процесу до кінцевого розведення у готовому лікарському засобі. За можливості проводиться дослідження у разі наявності токсичних компонентів і тоді, коли якість неможливо контролювати при кінцевому розведенні через високий ступінь розведення. Необхідно надати повний опис кожної стадії виробничого процесу, починаючи від вихідних матеріалів до кінцевого розведення у готовому лікарському засобі.

Якщо застосовуються декілька розведень, ці стадії розведення необхідно проводити відповідно до методів виробництва гомеопатичних засобів, які викладено у відповідній монографії Державної фармакопеї України або Європейської фармакопеї.

3) Методи контролю готового лікарського засобу

До готових гомеопатичних лікарських засобів застосовуються загальні вимоги до якості. Будь-які виключення мають бути детально обґрунтувані заявником.

Необхідно ідентифікувати та проаналізувати всі компоненти, що мають потенційну токсичність. Якщо неможливо ідентифікувати та провести аналіз усіх компонентів, що можуть виявитися токсичними, наприклад, через їх високий ступінь розведення в готовому лікарському засобі, необхідно обґрунтувати якість лікарського засобу за допомогою повної валідації виробничого процесу та процесу розведення.

4) Випробування на стабільність

Необхідно підтвердити стабільність готового лікарського засобу. Дані щодо стабільності гомеопатичного лікарського засобу, як правило, дійсні як для розчинів, так і для порошків, з яких був вироблений даний лікарський засіб. Якщо ідентифікація або аналіз діючої речовини неможливі через високий ступінь розведення, можуть розглядатися дані щодо стабільності лікарського засобу.

Модуль 4

Положення Модуля 4 застосовуються до спрощеної процедури видачі торгової ліцензії на гомеопатичний лікарський засіб.

Необхідно обґрунтувати відсутність будь-якої інформації, наприклад, має надаватися обґрунтування про те, яким чином може доводитися прийнятний рівень безпеки, незважаючи на те, що відсутні деякі дослідження.

4. Рослинні лікарські засоби

До заяви про видачу торгової ліцензії на рослинний лікарський засіб додається повне досьє, до якого повинні бути включені такі специфічні дані.

Модуль 3

Положення Модуля 3, включаючи відповідність монографії для рослинних препаратів Державної фармакопеї України або Європейської фармакопеї, стосуються видачі торгових ліцензій на готові рослинні лікарські засоби. При цьому береться до уваги рівень наукових знань на момент подання заяви.

Стосовно рослинних лікарських засобів розглядаються такі специфічні аспекти:

(1) Рослинні субстанції та рослинні засоби

У цьому Додатку термін «Рослинні засоби» еквівалентний терміну «лікарські рослинні засоби».

Щодо номенклатури рослинної субстанції необхідно вказати ботанічні характеристики рослини (рід, вид, різновид та автора), хімотип (за необхідності), частин рослини, інші назви (синоніми, зазначені в інших фармакопеях) і лабораторний код.

Щодо номенклатури рослинного засобу необхідно вказати ботанічні характеристики рослини (рід, вид, різновид та автора), хімотип (за необхідності) частин рослини, визначення лікарського засобу, співвідношення рослинної субстанції до рослинного лікарського засобу, розчинник(-и), інші назви (синоніми, зазначені в інших фармакопеях) та лабораторний код.

При підготовці документів до розділу, який стосується структури рослинної субстанції та рослинного засобу (за необхідності), необхідно надати інформацію про фізичну форму, опис компонентів з відомою терапевтичною дією або маркерів (молекулярну формулу, відносну молекулярну масу, структурну формулу, включаючи відносну та абсолютну стереохімію), а також інформацію про інші компоненти.

При підготовці документів для розділу про виробництво рослинної субстанції за необхідності надають інформацію про найменування, адресу місцезнаходження та обсяг відповідальності кожного постачальника сировини, включаючи підрядників, а також інформацію про кожне передбачене місце виробництва або приміщення, що використовуються для виробництва/заготівлі та контролю рослинної субстанції.

При підготовці документів для розділу про виробництво рослинного засобу за необхідності вказується найменування, адреса місцезнаходження та обсяг відповідальності кожного постачальника сировини, у тому числі підрядників, а також інформацію про кожне передбачене місце виробництва або приміщення, що використовуються для виробництва та контролю рослинного засобу.

Щодо опису виробничого процесу рослинної субстанції необхідно надати інформацію, у якій буде відповідним чином описано процес виробництва субстанції та заготівлі рослинної сировини, у тому числі географічне місце вирощування та культивування лікарської рослини, умови її збору, висушування та зберігання.

Щодо опису виробничого процесу та процедури контролю рослинного засобу необхідно надати інформацію, у якій буде відповідним чином описано виробництво лікарського засобу, включаючи опис обробки сировини, розчинників і реагентів, стадії очищення та стандартизації.

Щодо розробки виробничого процесу необхідно надати (за необхідності) короткий опис розробки рослинної субстанції та рослинного засобу з урахуванням передбачуваного шляху застосування і показань. За необхідності мають надаватися результати порівняння фітохімічної будови рослинної субстанції та рослинного засобу, що використовувалися на підтримку бібліографічних даних, та рослинної субстанції і рослинного засобу, що є діючою речовиною готового рослинного лікарського засобу, на який подано заяву про видачу торгової ліцензії.

При описі структури та інших характеристик рослинної субстанції, за необхідності, має надаватися інформація про ботанічні, макро- та мікроскопічні, фітохімічні характеристики та біологічну активність.

При описі структури та інших характеристик рослинного засобу, у разі необхідності, має надаватися інформація про фітохімічні і фізико-хімічні характеристики та біологічну активність.

За необхідності мають надаватися специфікації для рослинної субстанції та рослинного засобу, опис аналітичних методів, що використовувалися при випробуванні рослинної субстанції та рослинного засобу.

При описі валідації аналітичних методик у відповідних випадках потрібно надати інформацію про валідацію методик, включаючи експериментальні дані для методів аналізу, які використовуються при випробуваннях рослинної субстанції та рослинного засобу.

При описі аналізу серій у відповідних випадках потрібно надати опис та результати аналізу серій рослинних субстанцій та рослинних засобів у такому вигляді, як монографії для рослинних препаратів.

За необхідності потрібно надати обґрунтування специфікацій рослинних субстанцій і рослинних засобів.

За необхідності потрібно надати інформацію про стандартні зразки або стандартні лікарські засоби, що використовуються при випробуваннях рослинної субстанції та рослинного засобу.

(2) Готові рослинні лікарські засоби (лікарські засоби рослинного походження)

Короткий опис розробки складу лікарського засобу повинен містити інформацію про розробку готового рослинного лікарського засобу з акцентом на передбачуваний спосіб застосування та показання. У відповідних випадках потрібно надати відомості про результати порівняння фітохімічного складу лікарського засобу, що використовується, з посиланням на бібліографічні дані, та лікарського засобу, на який подано заяву.

5. Орфанні лікарські засоби

При вирішенні питання про видачу торгової ліцензії на орфанний лікарський засіб можуть бути застосовані основні положення пункту 6 Частини ІІ цього Додатку «Виняткові випадки подання заяв на видачу торгових ліцензій». У цьому разі заявник повинен надати резюме доклінічних і клінічних досліджень як обґрунтування причин, за яких неможливо надати повну інформацію та пояснення співвідношення користь/ризик для орфанного лікарського засобу, на який подано заяву про видачу торгової ліцензії.

Заява повинна охоплювати тільки ті терапевтичні показання, які відповідають умовам, викладеним у підпункті 23 пункту 1 статті 1 цього Закону. Це не може бути перешкодою для подання окремої заяви на видачу нової торгової ліцензії на такий лікарський засіб за іншими показаннями для застосування, що не відповідають вищезазначеним умовам (за іншим досьє).

До заяви на видачу торгової ліцензії на орфанний лікарський засіб додаються: підтвердження внесення заявленого лікарського засобу до реєстру Європейського співтовариства препаратів-сиріт або підтвердження статусу орфанного лікарського засобу, надане органом державного контролю або компетентними органами держави заявника/виробника або держав, у яких лікарський засіб отримав цей статус, та відомості про видачу торгових ліцензій на цей лікарський засіб як орфанний в інших державах.

Частина ІV. Спеціальні вимоги до матеріалів досьє на лікарські засоби прогресивної терапії

1. Вступ

При поданні заяви на отримання торгової ліцензії на лікарський засіб прогресивної терапії необхідно дотримуватися вимог до матеріалів досьє (Модулі 1 — 5), зазначених у Частині І цього Додатку.

Для біологічних лікарських засобів необхідно застосовувати спеціальні вимоги до матеріалів досьє для Модулів 3, 4 та 5, як зазначено у Частині І цього Додатку. Додатково спеціальні вимоги до матеріалів досьє на лікарські засоби прогресивної терапії описані у пунктах 2, 3, 4 Частини ІV цього Додатку. За необхідності, враховуючи особливості лікарських засобів прогресивної терапії, до матеріалів досьє надається додаткова інформація.

Через специфічну природу лікарських засобів прогресивної терапії можуть бути надані матеріали, складені відповідно до наукових настанов з ефективності, безпеки та якості лікарських засобів прогресивної терапії на основі оцінки ризику для визначення ступеня якості, доклінічні та клінічні дані, які будуть включені до матеріалів досьє.

Матеріали досьє повинні включати аналіз ризиків, що може охоплювати всю розробку. Інформація про фактори ризику, які можуть розглядатися, повинна відображати: походження клітин (аутологічні, галогенні, ксеногенні), здатність до розростання та/або видозмінювання та ініціювання імунної відповіді; маніпуляції на клітинному рівні; комбінація клітин з біоактивними молекулами або структурними матеріалами; природу лікарського засобу генної терапії; ступінь здатності до реплікації вірусів або мікроорганізмів, що використовуються in vivo; рівень інтеграції нуклеїнових кислот або генів у геном; тривала функціональність; ризик онкогенності та спосіб введення або застосування.

Матеріали досьє щодо аналізу ризиків можуть містити інформацію про відповідні доклінічні та клінічні дані або досвід застосування інших лікарських засобів прогресивної терапії.

Будь-яке відхилення від вимог цього пункту має бути науково обґрунтовано у Модулі 2 досьє заяви. Матеріали досьє Модуля 2 можуть включати інформацію про аналіз ризиків, що описані вище, у разі застосування. У такому випадку має бути оцінено використовувану методику, природу певних ризиків та результати підходу на підставі оцінки ризику для програми з розробки та оцінки, також має бути наданий опис будь-яких відхилень від вимог цього пункту внаслідок аналізу ризиків.

2. Визначення

Визначення термінів «лікарський засіб прогресивної терапії», «лікарський засіб генної терапії», «лікарський засіб соматичної клітинної терапії», «лікарський засіб тканинної інженерії» закріплені у підпункті 16 пункту 1 статті 1 цього Закону.

3. Спеціальні вимоги до Модуля 3:

3.1. Спеціальні вимоги до опису системи простежуваності для лікарських засобів прогресивної терапії

У матеріалах досьє необхідно надати опис системи простежуваності, яку заявник буде встановлювати та підтримувати для забезпечення того, що окремий продукт та його вихідні матеріали і сировина, включаючи усі речовини, що вступають у контакт з клітинами і тканинами, що можуть міститися у препараті, можуть бути простежені за допомогою встановлення походження, виробництва, упаковки, зберігання, транспортування та доставки до закладу охорони здоров’я/організації.

Система простежуваності щодо людських клітин та тканин, а також клітин крові має відповідати вимогам, встановленим у відповідних настановах.

3.2. Спеціальні вимоги для лікарських засобів генної терапії:

Лікарські засоби генної терапії включають: чисту нуклеїнову кислоту; складну нуклеїнову кислоту або невірусні вектори; вірусні вектори; генетично модифіковані клітини.

У матеріалах досьє для лікарських засобів генної терапії повинно бути відображено інформацію про 3 основні елементи виробничого процесу:

вихідні матеріали — матеріали, з яких виробляється діюча речовина, такі як, наприклад, ген, що становить інтерес, плазміди експресії, банки клітин та запаси вірусів або невірусний вектор;

діюча речовина — рекомбінантний вектор, вірус, чисті або складні плазміди, клітини, що продукують вірус, генетично модифіковані in vitro клітини;

готовий лікарський засіб — діюча речовина в її кінцевій безпосередній упаковці для призначеного медичного застосування. Залежно від типу лікарського засобу прогресивної терапії, способу та умов його застосування може бути потрібна обробка клітин пацієнта ex vivo.

Модуль 3

1) інформацію про відповідні характеристики лікарського засобу генної терапії, включаючи його експресію в популяції цільових клітин, а також інформацію щодо джерела, структури, характеристик та визначення справжності кодуючої послідовності гена, включаючи її цілісність і стабільність. Крім терапевтичного гена необхідно надати інформацію про повну послідовність інших генів, регуляторні елементи та скелет вектора;

2) інформацію щодо характеристик вектора, який використовувався для переносу та доставки гена. Вона повинна включати фізико-хімічні та/або біологічно-імунологічні характеристики.

Для лікарських засобів, в яких використано мікроорганізми (бактерії або віруси) для переносу гена (біологічний перенос гена), необхідно надати інформацію про патогенність вихідного штаму та про його тропність до певних тканин і видів клітин, а також про залежність взаємодії від клітинного циклу.

Для лікарських засобів, в яких використано небіологічні засоби переносу гена, необхідно надати інформацію про фізико-хімічні властивості окремих компонентів і всієї комбінації;

3) опис принципів створення або підтримки банку клітин та їх характеристик, які належать до лікарських засобів, що переносять ген;

4) інформацію про джерело клітин, що містять рекомбінантний вектор.

Якщо джерелом клітин є людина, то необхідно надати інформацію про її вік, стать, результати мікробіологічного та вірусного досліджень, критерії виключення та державу проживання.

Якщо джерелом клітин є тварина, то необхідно надати детальну інформацію щодо: джерела тварин; утримання тварин та догляду за ними; трансгенних тварин (методи створення, характеристика трансгенних клітин, характер введеного гена); заходів щодо запобігання та контролю інфекцій у тваринних донорів; тестування на наявність збудників інфекцій; приміщень; контролю вихідних матеріалів і сировини.

Необхідно надати опис методу збирання клітин, включаючи місце, тип тканини, робочий процес, транспортування, зберігання та системи відстеження, а також процедури контролю під час збирання клітин;

5) оцінку вірусної безпеки, а також системи відстеження лікарських засобів від донора до готового лікарського засобу, що є важливою частиною матеріалів досьє, що надається (наприклад, має бути виключена присутність вірусу, що здатний до реплікації, у джерелах нереплікаційних компетентних вірусних векторів).

3.3. Спеціальні вимоги до лікарських засобів соматоклітинної терапії:

Лікарські засоби соматоклітинної терапії включають:

• клітини, які за допомогою маніпуляцій змінили якісні та кількісні параметри своїх імунологічних, метаболічних або інших функціональних властивостей;
• клітини сортовані, відібрані, з якими проведено відповідні маніпуляції та які надалі будуть задіяні у виробничому процесі при отриманні готового лікарського засобу;
• маніпульовані клітини та поєднані з неклітинними компонентами (наприклад, біологічними або неактивними матрицями або медичними засобами), які чинять основну призначену дію в готовому лікарському засобі;
• похідні аутологічних клітин, експресованих in vitro за специфічних культуральних умов;
• генетично модифіковані клітини або клітини, з якими проводилися інші маніпуляції, щоб експресувати раніше неекспресовані гомологічні або негомологічні функціональні властивості.

Весь виробничий процесс: від збору клітин у пацієнта (аутологічна ситуація) до введення йому лікарського засобу, вважається одним втручанням.

У матеріалах досьє для лікарських засобів соматоклітинної терапії повинно бути відображено інформацію про три елементи виробничого процесу:

• вихідні матеріали — матеріали, з яких виробляється діюча речовина, тобто органи, тканини, рідини організму або клітини;
• діюча речовина — маніпульовані клітини, клітинні лізати, проліферувальні клітини та клітини, що використовуються у сполученні з неактивними матрицями та медичними засобами;
• готовий лікарський засіб — діюча речовина, підготовлена у її кінцевій безпосередній упаковці для призначеного медичного застосування.

У матеріалах досьє у Модулі 3 має бути представлена:

1) загальна інформація про діючу речовину

Діючі речовини лікарських засобів клітинної терапії складаються з клітин, які внаслідок обробки in vitro проявляють профілактичні, діагностичні або терапевтичні властивості, відмінні від їх первинних фізіологічних і біологічних властивостей.

Необхідно надати опис типу клітин та використаної культури. Має бути надана документація на тканини, органи або біологічні рідини, з яких отримано клітини, а також аутологічний, алогенний або ксеногенний характер донорських зразків та їх географічне походження. Необхідно надати детальний опис заготівлі клітин, зразків та умов їх зберігання до подальшої обробки. Для алогенних клітин особливу увагу необхідно приділити першій стадії процесу — відбору донорів. Має бути надана інформація про тип проведених маніпуляцій і фізіологічну функцію клітин, які використовуються як діюча речовина;

2) інформація щодо вихідних матеріалів для діючої речовини.

1. Соматичні клітини людини

Лікарські засоби соматоклітинної терапії з використанням клітин людини виробляються з певної кількості (пулу) життєздатних клітин, які отримують у результаті виробничого процесу, що починається на рівні органів або тканин, отриманих від людини, або на рівні чітко визначеної системи банку клітин, де клітинний пул належить до безперервних клітинних ліній. У рамках цього розділу діючою речовиною вважається посіяний пул клітин людини, а готовим лікарським засобом — пул клітин людини, виготовлених для призначеного медичного застосування. У матеріалах досьє необхідно надати повну інформацію про вихідні матеріали та кожну стадію виробничого процесу, включаючи питання вірусної безпеки.

У матеріалах досьє необхідно надати інформацію про такі характеристики донора, як вік, стать, мікробіологічний статус, критерії виключення та державу проживання; опис відбору зразків, включаючи місце, тип, робочий процес створення пулу, перевезення; зберігання та моніторинг; методи контролю відбору зразків.

Окремі вимоги, викладені для соматичних клітин людини, стосуються інформації щодо підготовки та контролю якості систем створення банку клітин. Ці особливості належать до алогенних і ксеногенних клітин.

У матеріалах досьє необхідно надати інформацію про використання будь-якої сировини (наприклад, цитокинів, факторів росту або культурального середовища) або можливих допоміжних речовин і медичних засобів (наприклад, засоби для сортування клітин, біосумісні полімери, матриці, волокна, гранули) з точки зору їх біосумісності, функціональності, а також ризику передачі збудників інфекції.

2. Тваринні соматичні клітини (ксеногенні)

У матеріалах досьє необхідно надавати докладну інформацію щодо таких питань:

• джерела тварин;
• утримання та догляд за тваринами;
• генетично модифіковані тварини (методи створення, характеристики трансгенних клітин, характер введеного або вилученого нокаутного гена);
• заходи щодо запобігання та контролю інфекцій у тваринних донорів;
• тестування на наявність збудників інфекції, включаючи мікроорганізми, що передаються вертикально (ендогенні ретровіруси);
• устаткування;
• системи створення банку клітин;
• контроль вихідних матеріалів і сировини.

Модуль 3

1) інформація про процес виробництва діючої речовини і готового лікарського засобу — необхідно надати відомості про різні стадії виробничого процесу такі, як, наприклад, відділення органа/тканини, вибір популяції клітин, що становить інтерес, культивування клітин in vitro, трансформація клітин за допомогою фізико-хімічних агентів або шляхом переносу гена;

2) характеристика діючої речовини — необхідно надати всі відомості, які стосуються цього пункту, про характеристики популяції клітин, що становлять інтерес, включаючи її ідентичність (оригінальні види, бендінгова цитогенетика (banding cytogenetics), морфологічний аналіз), чистоту (побічні мікробні агенти і клітинні забруднювачі), силу дії (певна біологічна активність) та придатність (аналіз каріотипу та онкогенності) для призначеного медичного застосування;

3) фармацевтична розробка готового лікарського засобу — крім відомостей про специфічний спосіб введення (внутрішньовенна інфузія, локальна ін’єкція, хірургічна трансплантація) має бути надана інформація про можливе використання допоміжних медичних засобів (біосумісних полімерів, матриць, волокон, гранул) з точки зору їх біосумісності та зносостійкості;

4) система простежування — необхідно надати докладну схему процесу, який забезпечує систему простежування препаратів від донора до готового лікарського засобу.

3.4. Спеціальні вимоги до лікарських засобів прогресивної терапії, що містять пристрої для введення:

У матеріалах досьє необхідно надати опис фізичних характеристик та дії продукту, а також опис методів проектування продукту.

Необхідно описати взаємодію та сполучуваність генів, клітин та/або тканин і структурних компонентів пристрою.

Пристрій для введення або активний медичний виріб, що імплантується, можуть бути невід’ємною частиною діючої речовини. Якщо пристрій для введення або активний медичний виріб, що імплантується, комбінується з клітинами під час виробництва, застосування або введення готових продуктів, вони повинні розглядатися як невід’ємна частина готового лікарського засобу.

У матеріалах досьє необхідно надати інформацію, що стосується пристрою для введення або активного медичного виробу, що імплантується (є невід’ємною частиною діючої речовини або готового лікарського засобу), та є необхідною для оцінки комбінованого лікарського засобу прогресивної терапії. Ця інформація має включати:

1) інформацію про вибір та заплановану функцію пристрою для введення та демонстрацію сумісності пристрою для введення з іншими складовими продукту;

2) докази відповідності частини пристрою для введення, частини активного медичного виробу, що імплантується, загальним вимогам, встановленим законодавством про медичні вироби та процедури оцінки відповідності;

3) за необхідності доказ відповідності пристрою для введення або активного медичного виробу, що імплантується, з посиланням на настанову з мінімізації ризику передачі збудників губчатої енцефалопатії тварин з лікарськими засобами;

4) за наявності/на вимогу органу державного контролю результати будь-якої оцінки уповноваженої організації щодо частини пристрою для введення або частини активного медичного виробу, який імплантується, на відповідність вимогам, встановленим законодавством про медичні вироби та процедури оцінки відповідності.

4. Спеціальні вимоги до Модуля 4:

Загальноприйняті вимоги до матеріалів досьє, викладені у Модулі 4 Частини І цього Додатку щодо доклінічного дослідження лікарських засобів, не завжди можуть застосовуватись щодо матеріалів досьє для лікарських засобів генної та соматоклітинної терапії у зв’язку з винятковими та різноманітними структурними та біологічними властивостями таких лікарських засобів, включаючи високий ступінь специфічності видів, специфічність суб’єкта, імунологічні бар’єри та відмінності у плейотропних реакціях.

У Модулі 2 необхідно надати відповідне обґрунтування доклінічної розробки та критеріїв, що використані для вибору відповідних видів і моделей.

За потреби необхідно ідентифікувати або розробити нові моделі на тваринах, щоб мати змогу екстраполювати на людину дані щодо специфічної активності та токсичності. У матеріалах досьє необхідно надати наукове обґрунтування використання цих моделей захворювання на тваринах для забезпечення безпеки та підтвердження ефективності лікарського засобу.

5. Спеціальні вимоги до Модуля 5:

У матеріалах досьє необхідно продемонструвати ефективність лікарських засобів прогресивної терапії, як це описано у Модулі 5 Частини І цього Додатку. Однак, може виявитися, що було неможливим проведення клінічних досліджень згідно з загальноприйнятими вимогами щодо певних лікарських засобів та терапевтичних показань. У матеріалах досьє Модуля 2 необхідно надати обґрунтування будь-якого відхилення від існуючих вимог.

У матеріалах досьє Модуля 5 повинно бути відображено ті особливості, що може мати клінічна розробка лікарського засобу прогресивної терапії через складний та лабільний характер діючих речовин. Це питання потребує додаткового вивчення через особливості життєздатності, проліферації, міграції та диференціації клітин (соматоклітинна терапія), через особливі клінічні обставини, за яких використовуються лікарські засоби, або через особливий механізм дії, що здійснюється через експресію гена (генна терапія).

У заяві про видачу торгової ліцензії на лікарський засіб прогресивної терапії необхідно зазначити особливий ризик, пов’язаний з такими лікарськими засобами, що виникає через потенційне забруднення інфекційними збудниками. Особливий акцент необхідно зробити на ранніх стадіях розробки, включаючи вибір донорів, з одного боку, і терапевтичне втручання в цілому, уключаючи відповідне поводження з лікарським засобом, та його застосування, з другого боку.

У відповідних випадках матеріали досьє Модуля 5 повинні містити інформацію про заходи щодо перевірки та контролю функцій і розвитку живих клітин у реципієнта для запобігання передачі збудників інфекції реципієнту та мінімізації потенційного ризику для здоров’я інших людей, популяції.

5.1. Фармакологічні дослідження та дослідження ефективності у людини:

Матеріали досьє щодо фармакологічних досліджень у людини повинні надавати інформацію про очікуваний механізм дії й ефективність, виходячи з виправданих кінцевих цілей, розподілу в організмі, відповідного режиму дозування та способів введення або модальності застосування, необхідної для дослідження бажаної ефективності.

Проведення фармакокінетичних досліджень згідно з загальноприйнятими вимогами може виявитися неможливим для деяких лікарських засобів прогресивної терапії (іноді неможливо провести клінічні дослідження на здорових добровольцях, а визначення дози та кінетики лікарського засобу ускладнено). Але в матеріалах досьє необхідно надати інформацію про вивчення розподілу та дії лікарського засобу in vivo, включаючи проліферацію клітин та їх довгострокову функцію, а також про ступінь розподілу генно-інженерних лікарських засобів та тривалості бажаної експресії гена, про використання та, за необхідності, розробку відповідних тестів для моніторингу клітинного препарату або клітини, що експресує необхідний ген в організмі людини, та для контролю функції клітин, які було введено або трансфектовано.

У матеріалах досьє має бути надана оцінка ефективності безпеки лікарського засобу прогресивної терапії, що повинна включати докладний опис та оцінку терапевтичної процедури у цілому, включаючи особливі способи введення (трансфекція клітин ex vivo, маніпуляції in vitro або використання методів інтервенції) і випробування можливих додаткових режимів лікування (імуносупресивне, антивірусне та цитотоксичне).

Всю процедуру необхідно апробувати при проведенні клінічних досліджень та викласти в інформації про лікарський засіб.

5.2. Надання даних щодо безпеки:

У матеріалах досьє необхідно відобразити питання безпеки, що виникають у зв’язку з імунною реакцією на лікарські засоби або на експресовані білки і пов’язані з імунним відторгненням, імунносупресією або відмовою імуноізоляційних структур.

Певні лікарські засоби генної та соматоклітинної терапії (наприклад, ксеногенні лікарські засоби та певні лікарські засоби генного переносу) можуть містити реплікаційно-компетентні частки та/або збудників інфекцій. Можливо на доліцензійних та післяліцензійних стадіях необхідно буде контролювати стан пацієнта щодо розвитку інфекцій та/або патологічних ускладнень; можливо, такий контроль необхідно розповсюдити на людей, з якими контактує пацієнт, включаючи медичний персонал.

При використанні деяких лікарських засобів соматоклітинної терапії та деяких лікарських засобів генного переносу неможливо повністю виключити ризик забруднення збудниками, передача яких потенційно можлива. Однак цей ризик можна мінімізувати за допомогою відповідних заходів, описаних у матеріалах досьє Модуля 3.

Заходи, що є частиною виробничого процесу, повинні доповнюватися супровідними методами аналізу, процедурами контролю якості та відповідними методами контролю, опис яких необхідно включити до Модуля 5.

Застосування деяких лікарських засобів соматоклітинної терапії може обмежуватися тимчасово або постійно закладами охорони здоров’я або організаціями, що мають у штаті фахівців і обладнання для забезпечення специфічного нагляду за безпекою пацієнтів. Подібний підхід може відповідати певним лікарським засобам генної терапії, застосування яких пов’язане з потенційним ризиком наявності збудників інфекції, здатних до реплікації.

У відповідних випадках у матеріалах досьє необхідно передбачити та висвітлити питання тривалого нагляду за розвитком пізніх ускладнень.

У відповідних випадках заявнику необхідно надати детальний план процесу управління ризиками, що включає інформацію про клінічні та лабораторні дані пацієнта, епідеміологічні дані (що виявляються) та, якщо це має значення, архівні дані про зразки тканин від донора та реципієнта. Така систематизована інформація необхідна для забезпечення моніторингу лікарського засобу та швидкої реакції при виявленні підозрілих ознак небажаних явищ.

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України «Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів»

10.05.2016 р.

ВИСНОВОК

Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України

на проект Закону України  «Про особливості імплементації окремих положень  законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів»

Поданий законопроект, як зазначається в преамбулі до нього, має на меті «врегулювати правовідносини у сфері обігу лікарських засобів, пов’язані зі створенням, видачею торгових ліцензій, виробництвом, імпортом, оптовою і дистанційною торгівлею, контролем якості лікарських засобів, визначає права та обов’язки учасників цих відносин, а також повноваження органів державної влади у цій сфері».

В пояснювальній записці до законопроекту необхідність його прийняття обумовлюється потребою імплементації законодавства у сфері обігу лікарських засобів. Проте таке обґрунтування виглядає недостатнім, оскільки, на нашу думку, має супроводжуватись аналізом практики застосування чинного закону, який би засвідчував наявність у ньому проблемних питань у вказаній сфері.

Новаціями законопроекту передбачається, зокрема, встановити, що:

– «жоден лікарський засіб не може бути розміщений на ринку України, якщо на нього не видана торгова ліцензія органом державного контролю» (ч. 1 ст. 7 проекту);

– «орган державного контролю організовує зустрічі за участю пацієнтів та організацій споживачів, і, за необхідності, за участю працівників правоохоронних органів з метою інформування громадськості про вжиті заходи для запобігання та боротьби з фальсифікацією лікарських засобів»  (ст. 154 проекту);

– «у разі надання інформації про лікарські засоби особам, уповноваженим призначати або поширювати лікарські засоби, забороняється пропозиція або передача подарунка, обіцянка прибутку або винагороди в грошовій або натуральній формі, за винятком випадків, коли реальна вартість цих лікарських засобів є мінімальною і вони стосуються практичної медичної або фармацевтичної діяльності» (ч. 1 ст. 107 проекту);

– «гостинність під час інформаційних заходів, що сприяють продажу лікарських засобів, є обмеженою і не поширюється на осіб, які не є фахівцями охорони здоров’я» (ч. 2 ст. 107 проекту);

– «безкоштовні зразки лікарських засобів можуть надаватися у виняткових випадках особам, уповноваженим призначати лікарські засоби» (ч. 1 ст. 108 проекту) та інше.

За результатами розгляду законопроекту Головне управління вважає за необхідне висловити щодо нього такі зауваження.

1. Назва законопроекту не відповідає його змісту. Адже за назвою – це законопроект про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів, а за змістом – закон, який регулює відносини, пов’язані з обігом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів, визначає права та обов’язки підприємств, установ, організацій і громадян, а також повноваження у цій сфері органів виконавчої влади і посадових осіб.

2. Виглядає недостатньо продуманим глосарій законопроекту. У ньому роз’яснюється, зокрема, значення загальновідомих термінів (наприклад: «маркування» (п. 18 ч. 1 ст. 1 проекту); «оптова торгівля лікарськими засобами» (п. 20 ч. 1 ст. 1 проекту), «побічна реакція» (п. 27 ч. 1 ст.1 проекту); «рецепт на лікарський засіб» (п. 34 ч. 1 ст. 1 проекту),  що невиправдано збільшує обсяг матеріалу та ускладнює користування ним.

Водночас низка використаних у законопроекті термінів не визначається (наприклад: «дистанційна (у тому числі за допомогою мережі Інтернет) «торгівля рецептурними лікарськими засобами»; «дистанційна оптова торгівля лікарськими засобами» (ч.1 ст. 102 проекту).

Невдалими вбачаються окремі визначення запропонованих у законопроекті термінів, оскільки недостатньо чітко розкривають їх основні ознаки. Наприклад, зі змісту визначення терміну «основний файл системи фармаконагляду детальний опис системи фармаконагляду, що використовується власником торгової ліцензії на лікарський засіб стосовно одного або декількох лікарських засобів, на які видана торгова ліцензія»             (п. 24 ч.1 ст.1 проекту) важко зробити однозначний висновок про те, за якими ознаками «опис системи фармаконагляду» слід кваліфікувати як «детальний».

Також зазначимо, що визначення деяких термінів дається в інших статтях законопроекту, що не відповідає вимогам усталеної законодавчої техніки  (наприклад, визначення терміну «реклама лікарських засобів» розміщене у ст. 104 проекту).

3. У проекті пропонується запровадити торгову ліцензію на лікарські засоби. Зокрема, у статті 7 проекту передбачається встановити, що жоден лікарський засіб не може бути розміщений на ринку України, якщо на нього не видана торгова ліцензія. На нашу думку, запровадження торгової ліцензії потребує відповідного узгодження з пунктом 10 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» щодо обов’язкового ліцензуванням оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Адже у випадку прийняття проекту в запропонованому вигляді, це може призвести до запровадження подвійного ліцензування одного виду діяльності, що суперечить загальним принципам ліцензування. Вважаємо, що така ситуація виникла в результаті неоднозначності перекладу з англійської мови поняття «ліцензування торгової діяльності» Директиви № 2001/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Кодекс Співтовариства відносно лікарських засобів (для застосування людиною)», що лягла в основу проекту. Так, в англійській версії Дериктиви відсутнє поняття «license», тобто ліцензія, а застосовується «marketing authorization», яке перекладається на українську не лише як ліцензія, а як і реєстрація, дозвіл тощо, тобто одним з видів дозвільних документів. При цьому слово «ліцензія» також не застосовується в редакціях Директиви інших офіційних мов Ради Європи. Слід зазначити, що ліцензія на певний вид господарської діяльності, згідно з частиною 12 статті 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», діє безстроково. Натомість, відповідно до частини 1 статті 46 проекту, дію торгової ліцензії на лікарський засіб передбачається застосовувати протягом п’яти років. На нашу думку, за своєю суттю ліцензію на торгівлю лікарським засобом можна віднести до певного виду дозвільних документів. У зв’язку цим пропонуємо в тексті проекту поняття «торгова ліцензія» замінити на «реєстрація лікарського засобу», що до речі передбачено в чинній редакції Закону України «Про лікарські засоби».

4. Непослідовною і практично вразливою виглядає пропозиція, згідно з якою «для задоволення особливих потреб із сфери дії цього Закону можуть бути виключені лікарські засоби, що поставляються за індивідуальним замовленням» (ч. 1 ст. 6 проекту). По-перше, дія закону поширюється на суспільні відносини у тій чи іншій сфері, а не «лікарські засоби», як це зазначається у проекті. По-друге, закон є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, що виключає можливість здійснення виключень «для задоволення особливих потреб».

5. Зауваження викликає зміст ч. 1 ст. 11 проекту, згідно з якою «деталізовані стандартні вимоги до досьє, що додається до заяви на отримання торгової ліцензії на лікарський засіб, визначаються у Додатку до цього Закону». Адже за усталеною практикою законодавчої техніки положення законів містять норми загального характеру (принципи регулювання відповідної сфери суспільних відносин, права і свободи осіб, завдання органів виконавчої влади та ін.). Що ж стосується процедурних питань, то вони, як правило, визначаються підзаконними нормативно-правовими актами відповідних органів виконавчої влади, а не в «додатку до цього Закону», як це запропоновано у законопроекті.

6. У законопроекті спостерігається наділення державних органів, які беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері обігу лікарських засобів (зокрема центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, «орган державного контролю») дискреційними повноваженнями, що містять суттєві корупційні ризики, зокрема, через відсутність чітких підстав, за яких вказані державні органи наприклад, «можуть затвердити спеціальні вимоги до лікарської форми, способу введення, пакування, умов виробництва для педіатричних лікарських засобів» (абз. 2 ч. 2 ст. 31 проекту); «можуть вимагати надання додаткових звітів стосовно оцінки безпеки та ефективності системи управління ризиками і результатів післяліцензійних досліджень» (ч.2 ст. 32 проекту); «можуть дозволити постачання серії (серій) лікарського засобу, поставка якої (яких) була заборонена або вилучена з обігу … за виняткових обставин» (ч. 3 ст. 147 проекту); «можуть зупинити виробництво або імпорт лікарських засобів» (ч. 2 ст. 149 проекту). Таким чином, вказані державні органи наділяються правом на власний розсуд визначати підстави для прийняття ними зазначених вище рішень, що може створювати передумови для зловживань.

На нашу думку, питання державного регулювання господарської діяльності у сфері обігу лікарських засобів мають бути визначені у проекті більш детально. Зокрема, у законопроекті було б доцільним доповнити положеннями щодо визначення форм державного контролю у цій сфері та порядку їх застосування.

7. У законопроекті некоректно імплементовані положення Директиви Європейського Парламенту та Ради 2001/83/ЄС від 6 листопада 2001 року про Кодекс спільноти відносно лікарських препаратів, призначених для споживання людьми (далі – Директива). Так, у частині 1 статті 105 проекту Закону забороняється будь-яка реклама лікарського засобу, на який не видана торгова ліцензія відповідно до законодавства України. Разом з тим, в частині 6 цієї статті робиться некоректне застереження, що «заборона рекламування, вказана в пункті 1 цієї статті, не поширюється на програми вакцинації, що проводяться виробниками фармацевтичної продукції та схвалені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я». Відповідне ж виключення щодо програм вакцинації у редакції Директиви робиться щодо лікарських засобів, які відпускаються тільки за рецептом та лікарських засобів, які містять психотропні або наркотичні речовини (стаття 88).

Деякі положення законопроекту повторюють норми чинного законодавства. Так, у частині 7 статті 105 пропонується передбачити перелік обмежень, які не повинна містити реклама лікарського засобу. Разом з тим, відповідні положення Директиви вже частково імлементовані, зокрема вони містяться у частинах 6 та 8 статті 21 Закону України «Про рекламу».

Також у частині 1 статті 104 проекту пропонується надати визначення реклами лікарських засобів, яке фактично дублює загальне визначення реклами, наведене у статті 1 Закону України «Про рекламу». Управління вважає, що з точки зору законодавчої техніки, не варто допускати дублювання схожих нормативних приписів в різних законах, а положення щодо особливостей реклами лікарських засобів доцільно передбачити в спеціальному Законі України «Про рекламу», одночасно залишивши відсилочну норму у Законі, проект якого розглядається, у разі його прийняття.

8. Законопроект містить положення, які адресуються безпосередньо державі і за змістом яких важко встановити, які саме органи та в який спосіб повинні забезпечувати виконання тих завдань, забезпечення яких гарантує держава (наприклад: «держава проводить і стимулює проведення інформаційних заходів, спрямованих на інформування широкої громадськості про небезпеку, яку становлять фальсифіковані лікарські засоби» (ст. 103 проекту); «держава … повинна вжити заходи» (п. 4 ч. 3 ст. 126; «держава сприяє самозабезпеченню України кров’ю» (ст. 138 проекту). «держава вживає усіх необхідних заходів для гарантування того, що медичні імунологічні препарати є належним чином валідованими» (ч. 2 ст. 140 проекту); «держава забезпечує, щоб проведення будь-якого такого дослідження було завершено протягом 60 днів» (абз. 6 ч. 1 ст. 144 проекту). Такого змісту положення є звичайною декларацією, яка фактично не накладає жодних зобов’язань (зокрема, фінансових, матеріальних) з опрацювання відповідних заходів, і притаманні здебільшого нормам Конституції, а не законів, в яких мають визначатися повноваження відповідних державних органів, а не держави в цілому.

9. Законопроект має недоліки техніко-юридичного характеру.

9.1. Окремим положенням законопроекту властивий ненормативний характер, що не узгоджується з природою закону як нормативно-правового акту, який покликаний регулювати найважливіші суспільні відносини. Зокрема, такий характер властивий статтям 66, 75, 154, якими передбачається, що «якщо є достатні підстави підозрювати, що дані лікарські засоби є фальсифікованими, орган державного контролю зобов’язаний вжити передбачені законом заходи» (ст. 66 проекту); «листки-вкладиші усіх лікарських засобів містять стандартизований текст, який зобов’язує пацієнтів повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції лікаря (абз. 3 п. 7 ч.1 ст. 75 проекту); «орган державного контролю організовує зустрічі за участю пацієнтів та організацій споживачів, і, за необхідності, за участю працівників правоохоронних органів з метою інформування громадськості про вжиті заходи для запобігання та боротьби з фальсифікацією лікарських засобів» (ст. 154 проекту).

9.2. Окремим нормам бракує правової визначеності та чіткості. Зокрема, неможливо встановити зміст припису, згідно з яким «центральний орган виконавчої влади … може встановити вимогу, згідно з якою маркування та листок-вкладиш в упаковку повинні містити відомості про характер традиції» (абз. 2 ч. 2 ст. 28 проекту).

У законопроекті використовуються оціночні формулювання, які не повинні міститься у нормативно-правовому акті (наприклад: «достатня кількість даних» (п. 5 ч.1 ст.22 проекту); «об’єктивні причини, що можуть бути перевірені» (ч. 1 ст. 40 проекту); «власник …негайно забезпечує» (абз. 1 ч. 2 ст. 43 проекту), «власник … зобов’язаний негайно повідомити» (абз. 2 ч. 2 ст. 43 проекту); «достатні підстави» (ст. 66 проекту); «реклама лікарського засобу повинна сприяти його раціональному застосуванню» (ч. 3 ст. 105 проекту); «застосування ефективних … санкцій» (п. 4 ч. 1 ст. 111 проекту).

9.3. У законопроекті зустрічаються положення неконкретного (декларативного) характеру. Наприклад: «орган державного контролю …сприяє наданню пацієнтами звітів» (п. 6 ч. 1 ст. 111 проекту); «власник торгової ліцензії співпрацює з органом державного контролю з метою виявлення дублікатів повідомлень про випадки побічних реакцій лікарського засобу» (ч. 5 ст. 116 проекту); «центральний орган виконавчої влади…вживає необхідних заходів для забезпечення співпраці між органом державного контролю і митницею» (ст. 154 проекту).

9.4. Законопроект також перевантажений малозрозумілими, некоректними з точки зору законодавчої техніки (зокрема, невластивими нормам закону) термінами і формулюваннями, які при цьому характеризується юридичною невизначеністю (наприклад: «лікарські засоби, що поставляються за індивідуальним замовленням» (ч. 1 ст. 6 проекту); «повні адміністративні, фармацевтичні дані» (ч. 2 ст. 11 проекту); «особлива інформація, необхідна для самостійного застосування лікарського засобу» (п. 2 ч.1 ст. 80 проекту); «лікарські засоби, що поставляються незаконно», «широка громадськість» (ст. 103 проекту); «фінансова підтримка заходів, що сприяють продажу лікарських засобів» (абз. 4 ч. 2 ст. 104 проекту); «фахівці охорони здоров’я» (ч. 2 ст. 107 проекту); «виняткові випадки» (ч. 1 ст. 108 проекту) «орган державного контролю … здійснює своєчасне надання зацікавленим особам важливої інформації» (п. 4 ч. 1 ст. 111 проекту); «підозрювані побічні реакції» (ч. 3 ст. 117 проекту); «періодично оновлюванні звіти» (абз. 6 ч. 1 ст. 118 проекту); «гармонізована періодичність надання звітів» (абз. 2 ч. 3 ст. 119 проекту); «самозабезпечення України кров’ю» (ст. 138 проекту); «серії лікарських засобів» ст. 20; ч. 1 ст. 147 проекту).

Згідно з ч. 2 ст. 149 проекту «орган державного контролю може зупинити виробництво … лікарських засобів, що надходять з інших держав». Пропонована норма з юридичної точки зору виглядає некоректною, зокрема, тому що дія закону України у просторі обмежується територією України.

9.5. До недоліків термінологічного апарату слід також віднести численні випадки вживання у законопроекті слів «у тому числі» (наприклад: ч. 6 ст. 2; ч. 3 ст. 3; п. 3 ч. 3 ст. 9; ч. 3 ст. 16; абз. 2 ч. 2 ст. 31; п. 7 ч. 3 ст. 55; ч. 1 ст. 56; ч. 1 ст. 57; ч. 2 ст. 59; п. 2 ч. 1 ст. 59; п. 2 ч. 1 ст. 94, 96, 98, 100 проекту), «зокрема» (наприклад: абз. 2 ч. 3 ст. 12; абз. 4 ч. 1 ст. 19;  абз. 5 ч. 2 ст. 104 проекту), «може бути відмовлено» (наприклад: «в ліцензуванні традиційного лікарського засобу може бути відмовлено, якщо заява на видачу торгової ліцензії не відповідає положенням статей 22, 23, 24 цього Закону» (ч. 1 ст. 27 проекту), «за необхідності» (наприклад: ч. 3 ст. 29; п. 4 ч. 1 ст. 111; ч. 1, абз. 2 ч. 8 ст. 140; ч. 1 ст. 141; ч. 3 ст. 148; ст. 153 проекту), що не надають пропонованим нормам необхідної визначеності.

9.6. Потребує уніфікації позначення частин статей законопроекту. Зокрема, незрозуміло, за якими критеріями в одних випадках частини статей законопроекту позначаються цифрами (наприклад: ст. ст. 1 – 15, 17-28, 32-35, ст. 46, 81, 84, 107, 117-130, 151 проекту), а в інших – не позначаються (наприклад: ст. ст. 16, 29, 36, 37, 40, 44, 55, 59, 93, 111, 146 проекту).

Зазначене вище зауваження стосується позначень пунктів частин статей законопроекту. Так, відповідні позначення мають, зокрема, пункти частин 1 ст. 4, 9, 16, 22, 24, 26, 68, 69, 75, 80, 94, 102, 108, 111, 125, 152 проекту), тоді як в інших статтях пункти частин не позначаються, що ускладнює користування текстом закону (наприклад: ст. ст. 19, 61, 73, 84, 104 проекту).

9.7. Слід зазначити, що у разі внесення змін до закону, викладеного в новій редакції, зміни вносяться до його оновленої редакції з посиланням на джерело його опублікування. Натомість у законопроекті здійснюється посилання на джерело опублікування Закону України «Про рекламу» в редакції від 3 липня 1996 року (п. 3 Прикінцевих положень), тоді як 11 липня 2003 року цей Закон був прийнятий у новій редакції.

10. В п. 3 розділу ХІ «Перехідні положення» міститься доручення Кабінету Міністрів України «внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону, що регулює порядок організації та проведення доклінічних і клінічних досліджень лікарських засобів, а також пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом». Зазначене не узгоджується з вимогами ч. 8 ст. 90 Регламенту Верховної Ради України, відповідно до якої, «якщо для реалізації положень поданого законопроекту після його прийняття необхідні зміни до інших законів, такі зміни мають викладатися в розділі «Перехідні положення» цього законопроекту або в одночасно внесеному його ініціатором окремому законопроекті. До законопроекту додається перелік законів та інших нормативних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень законопроекту в разі його прийняття».

Зазначене вище також свідчить про відсутність достатніх і завершених механізмів для реалізації положень цього Закону у разі його прийняття.

Вважаємо за необхідне окремо звернути увагу на те, що прийняття законопроекту, що передбачає кардинальний перегляд діючої системи обігу лікарських засобів, потребує попереднього обговорення і висвітлення позицій всіх зацікавлених сторін, в першу чергу Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров’я України.

Резюмуючи вищевикладене, вважаємо за доцільне зауважити, що у законопроекті відсутній дієвий правовий механізм, спрямований на вдосконалення врегулювання «правовідносин у сфері обігу лікарських засобів, пов’язаних зі створенням, видачею торгових ліцензій, виробництвом, імпортом, оптовою і дистанційною торгівлею, контролем якості лікарських засобів». У зв’язку з цим прийняття у законопроекту у запропонованій редакції, на думку Головного науково-експертне управління, навряд чи дозволить вирішити порушені у ньому питання.

Насамкінець законопроект є альтернативним до законопроектів № 2162а «Про лікарські засоби» (внесений народним депутатом України А.Шипком від 17.02.2015 р.), № 2162-1 «Про лікарські засоби» (внесений народним депутатом України О.Мусієм від 02.03.2015 р.), № 2162д «Про лікарські засоби» (внесений народним депутатом України О.Богомолець від 15.04.2016р.). Слід також звернути увагу на те, що на розгляді Верховної Ради України знаходиться низка законопроектів, предмет майбутнього регулювання яких перетинається з предметом цього законопроекту (йдеться, зокрема, про законопроекти: № 4484 «Про внесення змін  до статті 9 Закону України «Про лікарські засоби»; № 3179 «Про внесення змін до статті 15 Закону України «Про лікарські засоби» (щодо удосконалення законодавства, що регламентує повноваження органу державного контролю за якістю лікарських засобів)».

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!