Чому законопроект щодо кардинальних змін аптечної ланки лякає ФОП?

— Олено Євгенівно, скажіть, будь ласка, як Ви оцінюєте ефективність запропонованих законопроектом норм?

— У пояснювальній записці до законопроекту серед іншого зазначено, що на сьогодні на фармацевтичному ринку Україні спостерігаються негативна тенденція монополізації ринку лікарських засобів, зниження професійного рівня обслуговування на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів, поява передумов для незаконних дій аптечних мереж щодо підвищення цін на лікарські засоби шляхом зловживання домінуючим становищем на ринку. З цього випливає, що законопроект розроблений з метою боротьби з вищезазначеними явищами. Тобто сама по собі ідея документа добра. Але після ознайомлення з текстом законопроекту стає зрозуміло, що він суперечливий, адже норми, закладені в ньому, фактично руйнують цілі, задекларовані в якості мети його прийняття.

Наприклад, у законопроекті задекларована боротьба з монополіями на роздрібному фармацевтичному ринку. Але замість боротьби з монопольним становищем національних аптечних мереж ініціатори законопроекту пропонують істотно скоротити чисельність аптечних закладів, які належать ФОП. Кількість самих ФОП на ринку також пропонують обмежити шляхом запровад­ження освітньо-кваліфікаційних вимог, а саме магістерського рівня освіти.

Не секрет, що представники великого аптечного бізнесу кілька років поспіль чинили спроби обмежити ФОП одним аптечним закладом та поставити для них освітній бар’єр. Але на те, що запропонували ініціатори законопроекту, навіть великий бізнес не наважився. Йдеться про заборону ФОП відкривати аптечні пункти. Я вважаю, що це дискримінаційна вимога, яка підпадає під визначення ст. 31 Господарського кодексу України, а саме: дискримінацією суб’єктів господарювання органами влади визнається встановлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності з метою обмеження конкуренції.

Після цього мене вже не дивують перехідні положення, якими встановлений 1 рік для отримання ФОП необхідного рівня освіти — магістр фармації. Жоден вищий навчальний заклад не здатний за один рік підготувати магістра фармації з особи, яка не має фахової освіти взагалі або є молодшим спеціалістом, молодшим бакалавром чи бакалавром.

— Скільки в середньому аптечних закладів на сьогодні належать одному ФОП та до чого призведе зменшення їх кількості?

— Кількість місць провадження діяльності у ФОП коливається від 1 до 3 у межах граничної чисельності найманих працівників, встановленої Податковим кодексом. При цьому найбільша частка аптечних закладів у сільській місцевості належить ФОП. За ними за часткою таких аптек слідують юридичні особи та заклади комунальної власності (рисунок).

Рисунок

Частка торгових точок у сільській місцевості за формою власності

За даними синдикативної бази даних «Axioma»

Нині складно уявити в селі аптеку, що належить національній мережі. Ви бачили в селі аптеку під якимось відомим брендом? Можливо, у елітних селищах міського типу вони є, але більшість населених пунктів сільської місцевості забезпечують аптечні заклади, що належать ФОП.

Автори декларують захист державних та комунальних аптек та гарантії їх існування. Але комунальні аптеки в селах закриваються через нерентабельність, і забезпеченням сільського населення все більше займаються ФОП. Ініціа­тори ж законопроекту мають намір позбавити сільських мешканців можливості задовольнити потребу в ліках в аптечному закладі. Я вважаю, що ухвалення законопроекту в запропонованій редакції призведе до того, що на селі почнеться криза, й терміново буде легалізована інтернет-торгівля ліками.

Ініціаторам законопроекту слід порахувати кількість закладів, які будуть знищені насамперед у сільській місцевості, та переглянути назву законопроекту в частині, яка стосується захисту прав пацієнтів.

— Щодо забезпечення освітнього рівня зрозуміло, що 1 рік — це замало для отримання вищої освіти магістерського рівня. Скажіть, будь ласка, якщо передбачити перехідний період 5–6 років, ФОП можуть встигнути отримати необхідний рівень освіти?

— Спочатку необхідно усвідомити масштаб проблеми. На сьогодні більшість ФОП не мають освіти магістерського рівня. Тобто йдеться про принаймні 2–3 тис. осіб, яким потрібно отримати вищу освіту такого рівня. Нагадаю, що нині процес вступу на навчання у вищий навчальний заклад передбачає складання ЗНО. Тобто швидше за все потрібно винаймати репетитора, щоб скласти цей іспит. Адже особам, які закінчили навчання 10–15 років тому, набагато складніше здавати його, ніж абітурієнтам, котрі закінчують або нещодавно закінчили школу чи бакалаврат.

Крім того, виникає низка питань, а саме: чи запитували автори проекту у Міністерства освіти та науки інформацію щодо кількості навчальних годин (років), необхідних для здобуття магістерського рівня освіти особам з повною середньою освітою, молодшим спеціалістам, молодшим бакалаврам та бакалаврам?

До того ж, як відомо, існує ліцензійний обсяг підготовки фахівців, тобто максимальна кількість осіб, яким заклад вищої освіти може одночасно забезпечити здобуття вищої освіти за певною спеціальністю і рівнем. Чи врахований ліцензійний обсяг закладів, які навчають магістрів фармації?

Оскільки для ФОП не передбачені пільгові права на вступ у ВНЗ, а ліцензійний обсяг передбачає кількісне обмеження місць, це створює додатковий бар’єр для ФОП у контексті виконання вимог законопроекту.

Автори законопроекту наполягають, що освіта магістерського рівня докорінно змінить суть роздрібної торгівлі та усуне прагнення отримувати прибуток — головний принцип ринкової економіки. А у мене зустрічне питання — чи встановили автори вартість навчання у бакалавраті та магістратурі? Яким чином суб’єктам господарювання відшкодовувати ці витрати?

Державне замовлення на підготовку магістрів фармації дуже обмежене. Тобто за все доведеться платити. При цьому до витрат потрібно віднести не лише безпосередню вартість навчання, але й вартість транспортних витрат, проживання (оренда житла), харчування протягом навчання тощо. Особливо відчутними ці витрати будуть для ФОП, які мешкають та працюють у сільській місцевості, адже ВНЗ, які готують магістрів фармації, розташовані у великих містах.

Слід усвідомлювати, що проект забороняє ФОП передачу права управління, наприклад завідувачу аптеки. Чи замислювалися автори проекту про наслідки такої заборони у контекс­ті подальшого працевлаштування вивільнених кваліфікованих фахівців? Кількість аптек зменшуватиметься, куди їм подітися — до центрів зайнятості, щоб отримувати допомогу по безробіттю (а це, до речі, призведе до збільшення бюджетних витрат), або йти торгувати в супермаркет?

Тепер зіставимо положення щодо обов’язкового рівня освіти у ФОП та заборони передачі права керівництва. Якщо ініціатори законопроекту мають на увазі отримання якісної освіти, то ФОП повинен навчатися на денній формі. Але при цьому він не матиме права передавати керівництво закладом іншій особі, яка має освітній рівень магістра фармації. Це призведе до того, що багато ФОП втратять право на здійснення роздрібної торгівлі, а решта — припинять бізнес.

Якщо ж ініціатори мають на увазі заочне навчання, то про яку якість організації обслуговування після такого навчання йдеться?

Освітні перепони суттєво обмежать входження на ринок нових ФОП. А що буде з тими ФОП, які залишаться на ринку? Я навіть не уявляю, що буде з аптеками ФОП у разі його смерті або тривалої непрацездатності. Напевно, такі аптеки також зникнуть.

— Ми говоримо про обмеження для ФОП, але для юридичних осіб законопроект також передбачає суттєві обмеження. На Вашу думку, їх запровадження допоможе в боротьбі з монополією на аптечному ринку?

— Що стосується задекларованої боротьби з монополіями, то вона досить примарна. Законопроект передбачає, що юридичні особи матимуть від 4 до 8 аптек. Чи стане це обмеженням для них? Відповідь неоднозначна. Невже хтось вірить в те, що юридичні особи, які вклали суттєві кошти в розвиток власних мереж, які перетворилися на мегамережі, зникнуть з ринку? Я не вірю. Великі капітали та юридична підтримка зроблять свою справу. Можна припустити, що мегамережі перетворяться у велику кількість юридичних осіб по 4–8 аптек. Де-юре вони будуть самостійними, а де-факто?

Крім того, такий поділ надаватиме можливість цим суб’єктам перейти на спрощену систему оподаткування (III–IV групи спрощенців), а це для мегамереж швидше плюс, ніж мінус. ФОП, які зможуть залишитися на ринку, не варто сподіватися на те, що зникнуть аптеки, які тривалий час витісняли з ринку малий бізнес. Навпаки, слід очікувати розквіту таких мереж під іншими назвами.

При цьому саме майбутнім нащадкам — сателітам мегамереж надається виключне право на відкриття аптечних пунктів, а ФОП повинні їх закрити. Я не бачу різниці між якістю обслуговування в аптечному пункті, що належить ФОП або юридичній особі. Ліцензійні вимоги однакові для всіх незалежно від форми власності. Чому ж з фармринку країни повинні зникнути аптечні пункти ФОП? Тут знову на думку спадає стаття 31 Господарського кодексу України.

Чи завдасть це удару по мегамережам? Навпаки, для них це плюс. Зменшення кількості ФОП — знову плюс для нинішніх монополістів. Обмеження для ФОП при входженні на ринок — ще один плюс. До того ж державні та комунальні аптеки набувають легально монопольного становища, оскільки вони не обмежені в кількості аптечних закладів. Чи відрізняється комунальна монополія від приватної, чи дешевші ліки у комунальних аптеках? Споживачі знають відповідь. Хоча, можливо, державну і комунальну монополію автори за монополію не вважають.

Я не побачила в законопроекті норми, яка б зобов’язала засновників — власників юридичних осіб безпосередньо керувати аптечним закладом, що входить до складу такої юридичної особи. Натомість ФОП зобов’язаний особисто керувати аптекою. Чи є це рівними умовами ведення бізнесу? Отже, власники юридичної особи приділятимуть максимум часу та сил для розвит­ку свого бізнесу, ділових переговорів, укладання вигідних контрактів і тому подібне. А ФОП втратить право винаймати кваліфікованого завідувача аптеки й буде вимушений власноруч одночасно вирішувати питання, пов’язані із закупівлею ліків, іншими контрактами, повіркою приладів, ремонтом обладнання та приміщень, вирішенням кадрових питань, питань перевірок, кредитів, комунальних платежів і багато чого іншого. Сумніваюся, що це підвищить рівень обслуговування населення в аптеках ФОП.

Як я вже казала, скорочення кількості закладів, які належать ФОП, призведе до звільнення кваліфікованих фахівців. Це й потрібно мегамережам для трансформації. Більш вдалих кандидатур на «засновників» «нових» юридичних осіб годі й шукати, й що цікаво — обидві сторони будуть щиро зацікавлені та швидко дійдуть згоди у ціні питання. Це моє припущення, а як буде далі — побачимо.

— Але ж якість обслуговування споживачів у роздрібному сегменті фармринку потрібно підвищувати. Чи Ви маєте іншу думку?

— Натепер у засобах масової інформації багато коментарів та полеміки навколо цього резонансного законопроекту. Багато говорять про нього оператори ринку, юристи, самі автори. Лунають вислови про те, що «відпуск лікарських засобів не повинен будуватися за принципом «продажу продуктів» у супермаркеті». Насправді таке твердження не зовсім коректне. Поясню на побутовому рівні.

Фармацевтична продукція та продукти харчування мають більше спільного, ніж здається на перший погляд. Наприклад, великої різниці між продажем хліба та гумових грілок я не бачу — ризики для споживачів мінімальні, головне — якість і термін зберігання. Окремі лікарські засоби потребують певних умов зберігання (температурний режим, вологість повітря тощо), але те саме стосується м’ясних та молочних виробів, напівфабрикатів та ін. Умови та терміни визначає виробник як харчової, так і фармацевтичної продукції. Завданням же суб’єкта роздрібної торгівлі в контексті забезпечення якості товару є наявність відповідного обладнання та виконання визначених виробником вимог. Порушення цих вимог може нашкодити здоров’ю споживача як харчової, так і фармацевтичної продукції. Обидві галузі життєво необхідні населенню, становлять високі ризики для здоров’я й високий ступінь відповідальності. Однак якість лікарського засобу або ковбаси залежить у першу чергу від виробника, від дотримання ним умов виробництва, складу та якості діючих речовин чи інгредієнтів, а вже потім — від дистриб’ютора та аптеки.

Тобто проблему якості не можна вирішити лише шляхом посилення регулювання роздрібного сегмента ринку. Тут необхідний комплекс­ний підхід.

При споживанні ліків важливою складовою є лікар. Він виписує рецепт на конкретний препарат із зазначенням дозування та режиму застосування. Рекомендації лікаря базуються на результатах огляду пацієнта, аналізів, історії хвороби і т.д. Аптека не здатна впливати на ці процеси й не повинна підміняти собою лікаря.

На жаль, законодавчі ініціативи останніх років не містять норм щодо підвищення відповідальності виробників та лікарів за якість лікування. Заходи щодо підвищення якості товарів та послуг звужуються до запровадження обмежень для суб’єктів роздрібної торгівлі.

Що ж стосується якості обслуговування, то тут дійсно існує проблема, пов’язана із браком професіоналів. Вирішити її можна через професійне фармацевтичне самоврядування. Тобто замість запровадження обмежень та бар’єрів потрібно створити законодавчі умови для розвитку професійного самоврядування. Можливо, після того, як в Україні виникне цей інститут, проблема, пов’язана з кваліфікацією працівників аптечних закладів, які здійснюють відпуск лікарських засобів, поступово вирішиться.

— А що Ви думаєте стосовно запровадження пішохідної доступності?

— Я вважаю, що запровадження цієї норми виглядає нереалістично. По-перше, її негативно сприймають споживачі. Нині законопроект активно критикують деякі ЗМІ, залучаючи так званих «експертів», які насправді далекі від проблем української фармації. Коли в ефірі деяких телевізійних каналів повідомили про намір народних депутатів обмежити кількість аптек, то люди розхвилювалися. До мене особисто звертаються відвідувачі з питанням, чи дійсно в Україні може суттєво поменшати аптек? Це турбує громадян України й вони, очевидно, не хотіли б мати подіб­ні незручності та шукати аптеки, які знаходяться на відстані 500 м одна від одної.

По-друге, запровадження пішохідної доступності негативно сприймають ФОП. Адже поки ФОП навчатиметься у ВНЗ для отримання магістерського рівня, поруч з його закладом відкриє свій заклад юридична особа. ФОП, який через 5–6 років отримає необхідний рівень освіти, не зможе знову отримати ліцензію на свою аптеку, яка відповідає Державним будівельним нормам (ДБН), через вимогу щодо пішохідної доступності. До речі, ФОП часто працюють у власних приміщеннях, тоді як юридичні особи — в орендованих. Відповідно, це велике приміщення потрібно утримувати. А це не в останню чергу призводить до того, що ФОП не витримують конкуренції з мережевими аптеками. Багато фахівців ФОП вже здали свої аптеки в оренду та пішли з ринку. Особисто у мене немає аргументів на користь запровадження пішохідної доступності.

— Скажіть, будь ласка, що, на Вашу думку, отримає виробник у разі ухвалення законопроекту?

— З одного боку, законопроект несе певні ризики для виробників. Якщо мегамережі поділяться на невеликі аптечні підприємства, то це несе ризик виникнення кредитної заборгованості, адже нині мегамережі отримують товар у кредит з відстрочкою платежу.

З іншого боку, цей проект вигідний виробникам. Чому? Все дуже просто. Нині відповідно до п. 32 Ліцензійних умов виробники лікарських засобів здійснюють реалізацію та оптову торгівлю продукції власного виробництва на підставі ліцензії на виробництво лікарських засобів. Тобто законопроект жодним чином не обмежує виробників — на підставі ліцензії на виробництво вони можуть відкривати скільки завгодно аптек. Звичайно, це моя особиста думка й, можливо, я помиляюся.

— Як же вирішити проблему монополізації аптечного сегмента?

— Згадаємо, що призвело до такої монополізації. По-перше, це запровадження на рівні Ліцензійних умов вимог до аптечних закладів, які суперечать ДБН. Ліцензійні умови, які в деяких частинах не відповідали ДБН, були затверджені спільним наказом Держкомпідприємництва та МОЗ України від 12.01.2001 р. № 3/8. Це дало змогу відкривати аптечні заклади в орендованих однокімнатних квартирах, розташованих на перших поверхах, та створило умови для швидкого збільшення кількості торгових точок, які належать юридичним особам. Дотепер вимоги до аптечних закладів не відповідають ДБН.

По-друге, деструктивні по відношенню до ринку дії виробників, а саме ретро-бонуси, які надаються мережам відповідно до маркетингових договорів, та надання великим аптечним мережам товарних кредитів у вигляді відстрочки платежів, у той час коли ФОП вимушені робити передоплату для отримання товару.

Звертаю увагу, що законопроект не містить положень, спрямованих на усунення невідповідності вимог до аптечних закладів та маркетингових договорів, хоча окремі фахівці й пов’язують можливу ліквідацію маркетингових договорів із цим законопроектом. Натомість у разі ухвалення законопроекту в запропонованій редакції він може вдарити по ФОП, з якими не укладаються маркетингові договори.

На моє переконання, монополізацію аптечного ринку можна не лише зупинити, а й повернути назад, якщо заборонити будь-яку промоційну активність щодо рецептурних препаратів, зокрема тих, що закуповуються за бюджетні кош­ти, а також привести Ліцензійні умови у відповідність із ДБН.

Крім того, вважаю, що потрібно скасувати 10-денне попередження про проведення перевірки. Я наполягаю, що на 50 м² неможливо забезпечити належне зберігання великого обсягу товару. Зрозуміло, що великі обсяги реалізації потребують великого обсягу товару, але якщо в аптечному закладі немає умов для його зберігання, то перевірка без попередження дозволить це виявити. А попередження про перевірку призводить до того, що залишки товару вивозяться з аптечного закладу, а після перевірки повертаються назад до цього ж аптечного закладу.

Отже, якщо держава примусить аптечні заклади, які входять до складу мегамереж, дотримуватися Ліцензійних умов та ДБН, то поступово аптеки, розташовані у приміщеннях площею на 50 м², закриються.

В цілому вважаю, що створення такого роду законопроектів повинно супроводжуватися кропіткою роботою представників усіх зацікавлених суб’єктів фармринку. Можливо, варто залучити до цього процесу представників територіальних громад (особливо сільської місцевості), де питання забезпечення лікарськими засобами стоїть дуже гостро. Необхідно провести ретельний аналіз щодо кількості аптечних закладів, які прогнозовано закриються, та працівників аптечних закладів, які втратять роботу у зв’язку із закриттям частини аптек. Потрібно передбачити заходи, спрямовані на мінімізацію негативних наслідків. І тільки після цього можна виносити на розгляд Парламенту збалансований законопроект, який дійсно матиме на меті боротьбу з монополіза­цією, підвищення якості забезпечення населення ліками та інші благородні цілі, без хаосу та руйнації в і без цього нестабільній системі медикаментозного забезпечення громадян країни.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!