Наше видання вже розповідало про мету та напрями Стратегії, прийняття якої було зумовлене поширенням наркоманії та злочинів у сфері обігу наркотичних речовин в Україні, а також стурбованістю Уряду систематичним вживанням речовин, заборонених до обігу, перш за все серед молоді. З цією метою періодично здійснюються спроби затвердити черговий план заходів з реалізації Стратегії, проте востаннє це відбулося у 2015 р., коли розпорядження КМУ від 25.03.2015 р. № 514-р «Про затвердження плану заходів на 2015 рік з реалізації Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року» дійсно було схвалено.
На даний момент оприлюднено наступний проект розпорядження КМУ «Про затвердження плану заходів на 2019–2020 роки з реалізації Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року» для громадського обговорення, проте, чи буде таке розпорядження прийнято, поки що невідомо.
Плани щодо планів
У листопаді 2006 р. МОЗ наказом № 268 «Про організацію роботи з моніторингу алкогольної та наркотичної ситуації в Україні» створило «Український медичний та моніторинговий центр з алкоголю та наркотиків» (далі — Центр). До його появи подібні функції виконував науково-методичний та клініко-реабілітаційний центр з проблем хімічних залежностей, який діяв з 1997 р. Як вбачається з назви та згідно з текстом наказу, метою створення Центру було раннє попередження та моніторинг алкогольної й наркотичної ситуації в країні, а серед функцій — проведення інформаційної та аналітичної роботи з питань наркології.
До 2010 р. в Україні діяла Концепція реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002–2010 роки, прийнята ще за часів прем’єрства Анатолія Кінаха. Наступним документом у даному напрямку стала Концепція реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011–2015 роки, яку приймав М. Азаров. Другий документ містив згадку про перший, мав схожі завдання та дещо розширював напрямки роботи.
22 листопада 2010 р. у м. Брюссель на саміті Україна–ЄС було схвалено План дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України (далі — План). У рамках безвізового діалогу Україна зобов’язалася імплементувати:
- національну стратегічну програму щодо боротьби з наркотиками;
- план дій згідно зі стратегічною програмою;
- відповідні Конвенції ООН;
- відповідні Конвенції Ради Європи;
- відповідні Конвенції Групи держав Ради Європи проти корупції (ГРЕКО).
Крім того, передбачалася ратифікація Меморандуму про взаєморозуміння з Європейським моніторинговим центром з питань наркотиків та наркозалежності (далі — ЄМЦННЗ). Щодо даного пункту, то МОЗ та ЄМЦННЗ проводили робочі зустрічі ще з 2007 р., їх результатом стало підписання в січні 2010 р. Меморандуму, який згідно з Планом, відповідно, планувалося ще ратифікувати.
Планом дій також започатковувалося співробітництво між компетентними органами України та ЄМЦННЗ у зборі, обробці та розповсюдженні інформації щодо наркотиків. Крім того, передбачалося продовжити роботу щодо подальшої розробки нових методів моніторингу незаконного вживання наркотиків і щодо розробки та покращання гармонізованих індикаторів систем моніторингу та оцінки наркотичної ситуації. Центр визначався цим документом як «центр із збору та аналізу багатосторонньої інформації щодо наркотичної та алкогольної ситуації в Україні».
На забезпечення виконання Плану дій, схваленого на саміті, у квітні 2011 р. колишній Президент України Віктор Янукович видав Указ № 494/2011, яким затвердив Національний план з виконання вищезазначеного плану, тобто, з виконання Плану. Ним затверджувалися заходи, які необхідно було здійснити саме для запровадження безвізового режиму. Серед них — постійний обмін інформацією з питань протидії незаконному переміщенню через кордон наркотичних засобів, аналіз законодавства з метою його вдосконалення, активізація співробітництва з ЄМЦННЗ тощо.
Для покращення наркотичної ситуації в країні в 2013 р. видається наказ від 17.12.2013 р. № 260-о про реорганізацію Центру, проте в лютому 2015 р. профільне міністерство наказом від 12.05.2015 р. № 12-о призупиняє процедуру реорганізації. У березні цього ж року новим наказом МОЗ № 170 Український медичний та моніторинговий центр з алкоголю та наркотиків перейменовано в Український моніторинговий та медичний центр з наркотиків та алкоголю, тобто слова «медичний та моніторинговий» міняються місцями, теж саме з алкоголем та наркотиками. Тепер, принаймні в новій назві, у пріоритеті — моніторинг і наркотики.
Роботу в даному напрямку потім продовжує Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк шляхом підписання розпорядження КМУ від 20.08.2014 р. № 805-р, яким затверджувався Національний план заходів з виконання другої фази Плану. Поміж інших завдань у напрямку боротьби з незаконним обігом наркотиків, ним, наприклад, передбачалися:
- розроблення та внесення проекту Закону України «Про приєднання України до Розширеної часткової угоди Ради Європи про створення групи зі співробітництва в боротьбі проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу (Група Помпіду)» — до грудня 2014 р.;
- вивчення доцільності укладання Меморандуму про взаєморозуміння між ЄМЦННЗ і Державною службою України з контролю за наркотиками (далі — ДСКН) — до вересня 2014 р.;
- щорічне внесення на розгляд КМУ плану заходів на поточний рік з реалізації Стратегії.
Хоча багато положень Плану з виконання другої фази дублювали вищеперераховані документи, були й нові, як от вищезазначений пункт щодо розроблення до листопада 2014 р. законопроекту «Про приєднання України до Розширеної часткової угоди Ради Європи про створення групи зі співробітництва в боротьбі проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу (Група Помпіду)».
Група Помпіду — це можливості до співробітництва з кількома десятками країн-членів у боротьбі зі зловживанням наркотиками та їх незаконним обігом. Участь у ній дає країнам-учасницям необхідний досвід, підтримку в спільній меті, взаємовигідне співробітництво та навіть політичну вагу. Тож такий важливий проект дійсно було розроблено і подано до Верховної Ради України (від 27.01.2014 р. № 0064), щоправда, ще напередодні й за ініціативи В. Януковича. На відміну від Національного плану заходів з виконання другої фази А. Яценюка, Національний план з виконання плану В. Януковича не передбачав прийняття цього закону, проте була реальна спроба його прийняти, хоча й невдала. Уже в лютому 2014 р., незважаючи на узгодження проекту з іншими державними органами, законопроект було відкликано. Натомість Національний план заходів з виконання другої фази А. Яценюка прямо передбачив його прийняття, проте такий законопроект більше не реєструвався.
Щодо вивчення доцільності укладення Меморандуму про взаєморозуміння між ЄМЦННЗ і ДСКН також був певний результат. За даними результату моніторингу громадської організації «Європа без бар’єрів», МОЗ як орган, що здійснює функцію із забезпечення формування державної політики із зазначених питань, запропонувало вважати даний пункт плану виконаним, оскільки між ним та ЄМЦННЗ уже підписано Меморандум. Хоча його до цього часу не ратифіковано.
17 травня 2017 р. Україна підписує угоду про довгоочікуваний безвізовий режим з ЄС. Після цього у вересні 2017 р. КМУ скасовує прийнятий А. Яценюком Національний план заходів з виконання другої фази Плану, а в жовтні цього ж року Указом Президента Петра Порошенка скасовується й Національний план з виконання Плану В. Януковича.
14 лютого 2018 р. МОЗ наказом № 254 знову змінює назву Центру на ДУ «Центр психічного здоров’я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров’я України», з формулюванням — «з метою приведення установчих документів до вимог законодавства України».
Тепер Центр уповноважено на здійснення додаткових функцій для реалізації державної політики у сфері психічного здоров’я. Наказом затверджується й статут перейменованого центру, згідно з яким установа лишається державною спеціалізованою, яка серед інших завдань здійснює моніторинг наркотичної та алкогольної ситуації в Україні: загальні популяційні дослідження, підготовка національного річного звіту, видавнича діяльність, проведення дослідницької роботи тощо.
Державна політика
Центр щорічно публікує звіти, використовуючи дані попереднього року. Останній національний звіт щодо наркотичної ситуації в Україні за 2017 р. (далі — Звіт) подано за даними 2016 р., де вказано, що План заходів на 2016 р. з реалізації Стратегії не було затверджено без вказання причин. Не було такого плану і на попередній, 2017 р. А на 2018 р., з огляду на його закінчення, такий документ уже не розроблять. Таким чином, з моменту схвалення Стратегії лише один раз вдалося затвердити план з її реалізації, у 2015 р.
За даними Звіту, питання правового регулювання обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та протидії їх незаконному обігу в Україні наразі регулюють більш ніж 50 нормативно-правових актів. Серед них, зокрема:
- Конвенції ООН (про наркотичні засоби від 30.03.1961 р., про психотропні речовини від 21.02.1971 р., про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин від 20.12.1988 р.), ратифіковані Україною;
- Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення;
- основні закони, що регламентують сферу обігу наркотиків і лікарських засобів, які їх вміщують («Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про лікарські засоби», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»);
- постанови КМУ (№ 609, № 282, № 770, № 333, № 589 та ін.);
- накази міністерств, служб та інші нормативно-правові акти.
Здавалося б, законодавець активно працює у сфері боротьби з наркотиками. Проте для визначення конкретних етапів впровадження напрямків державної політики щодо наркотиків, згідно з прийнятими на себе зобов’язаннями як перед громадянами, так і перед країнами ЄС, Уряд має щорічно затверджувати план заходів. На ньому базуються:
- фінансування запланованих заходів;
- наукові дослідження;
- впровадження сучасних інформаційних технологій;
- удосконалення системи моніторингу;
- визначення пільгових умов для реабілітаційних центрів;
- інші завдання.
Для затвердження нового плану, відповідно, Уряду потрібно визначати обсяг фінансування, але найголовніше — затверджувати конкретні заходи з визначеними строками виконання.
Серед очікуваних результатів Центром передбачаються такі важливі показники, як зменшення кількості суб’єктів ін’єкційної наркоманії на 20%, що дозволить також знизити поширення ВІЛ-інфекції, а також зниження смертності від передозування на 30% та позитивні прогнози зростання результативності боротьби як з незаконним обігом наркотиків, так і з наркобізнесом у цілому.
Канабіноїди й показники
Одним з аспектів Стратегії є визначення напрямків, які потребують сьогодні найбільшої уваги. Саме серед них — вивчення перспектив медичного застосування канабіноїдів як анальгетиків та інших препаратів. Незважаючи на легалізацію канабісу в якості препарату для терапії окремих захворювань у багатьох країнах, в Україні постійно тривають дебати навколо цієї теми. І не дарма — офіційні дані зі Звіту Центру, які наводяться далі, вражають.
Канабіс, або марихуана, є найпопулярнішою речовиною серед осіб, які вживали наркотики неін’єкційним шляхом, показник 2016 р. — 27%. У структурі виявлених та вилучених протягом 2016 р. у громадян та засуджених осіб наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, канабіс у перерахунку на висушену речовину становить понад 9618,993 г, або 94% їх загальної маси.
Протягом цього ж року українські митниці виявили більш ніж 81 кг психоактивних речовин, з них — понад 66 кг — саме наркотиків, 49 кг з яких припало на канабіс. Навіть у пенітенціарних закладах країни лідирує саме він: приблизно 99% від загальної кількості вилучених речовин в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах становить канабіс (9618,9 г).
І хоча показники смерті, пов’язаної з вживанням канабісу, невеликі (1 людина у 2016 р.), проте масштаби розповсюдження проблеми вражають. Обсяги канабісу, вилучені в якості предметів злочинної діяльності протягом звітного року, збільшилися на 635,61%, тоді як у програмі з подолання залежності взяло участь лише близько 1200 осіб. У той же час лише за один вказаний рік більше 115 тис. осіб уперше отримали діагноз психічних та поведінкових розладів через вживання заборонених речовин, а всього на обліку станом на 01.01.2017 р. знаходилося майже 700 тис. (понад 3000 — діти до 17 років та понад 50 000 — молодь до 35 років).
На сьогодні продовжує набувати популярності вживання синтетичних канабіноїдів, які подібні до канабісу, проте мають більш потужний вплив на організм, відповідно, ще гірший ефект для здоров’я населення. Часто цей наркотик вживають ті, хто має досвід вживання марихуани для отримання сильнішого відчуття, причому його виробництво не вважається складним, а виявлення в організмі традиційними методами часто неефективне. Розроблені для цього спеціальні аналізи поки не розповсюджені в Україні.
За даними, що ґрунтуються на офіційній звітності правоохоронних органів та медичних установ, частка всіх синтетичних наркотиків уже становить близько 5% вітчизняного наркоринку, але згідно з неофіційною інформацією насправді показник вживання цих речовин набагато вищий.
Висновок
Боротьба з незаконним обігом і вживанням наркотиків вимагає нових підходів у законодавчій, правоохоронній і медичній діяльності. Медичні протоколи поки не забезпечують єдиних сучасних підходів до проблеми, вони потребують оновлення і знаходяться на стадії реформування. Правоохоронні органи повинні також змінити ставлення до осіб, які вживають наркотики, з урахуванням того, що такі особи потребують лікування від залежності, а протидія обігу наркотичних речовин вимагає відходу від принципу «показники» до принципу «запобігання». Більше того, важливою є профілактика вживання наркотиків, і це не подання звіту до ЄМЦННЗ раз на рік, а масштабні соціальні кампанії, відкриття сучасних реабілітаційних центрів, наукові дослідження тощо. Прийнята в 2013 р. Стратегія державної політики щодо наркотиків діє до 2020 р., тобто розрахована на поетапне впровадження всіх кроків за 7 років, з яких майже 6 уже пройшло.
Що стосується нормативної діяльності, допоки не буде напрацьовано чіткий системний підхід до виконання взятих на себе зобов’язань, постійне продовження напрацювань попереднього Уряду замість їх дублювання, не припиниться часто необґрунтована зміна назв та функцій державних установ і організацій, про легалізацію канабісу в якості лікувального засобу говорити занадто рано.
Коментарі