XXIV Національний конгрес кардіологів України: враження та підсумки

19–22 вересня 2023 р. відбувся XXIV Національний конгрес кардіологів Україні (далі — Конгрес), який уже традиційно вважається найвизначнішою подією для медичної спільноти, де всі учасники мають можливість прослухати лекції та доповіді провідних фахівців як з України, так і з-за кордону. Одними з головних напрямків обговорення цьогорічного конгресу були ведення пацієнтів із серцево-судинними хворобами в умовах стресу, що зумовлений воєнними діями, сучасні підходи до лікування, що базуються на актуальних світових рекомендаціях, питання реабілітації пацієнтів, впровадження модернових технологій у кардіології та створення об’єднаного медичного простору. Під час Конгресу редакції «Щотижневика АПТЕКА» вдалося поспілкуватися з академіком Національної медичної академії наук України, доктором медичних наук, генеральним директором, завідувачем відділу некоронарних хвороб серця, ревматології та терапії державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини ім. академіка М.Д. Стражеска Національної академії медичних наук України» професором Володимиром Коваленком , інтерв’ю з яким опубліковано в попередньому номері нашого видання № 37 (1408) від 25 вересня 2023 р.).

У наведеній статті представлено коментарі інших учасників Конгресу щодо тенденцій розвитку світової та української медицини, перспектив медичної галузі, зокрема кардіології, та сучасне бачення реформ, які наразі імплементовуються у сфері охорони здоров’я.

Олександр Пархоменко, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу реанімації та інтенсивної терапії державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини ім. академіка М.Д. Стражеска Національної академії медичних наук України»:

— Серед медичних дисциплін кардіологія в останні роки зробила найбільший прорив. Це пов’язано з впровадженням новітніх інструментальних технологій лікування, можливостями сучасної діагностики, як-от візуалізація міокарда, та розвит­ком фармакологічних підходів. Зокрема, з’явилися препарати, які можуть попереджати розвиток серцево-судинних патологій: наприклад, інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (іНЗКТГ-2), сучасні біотехнологічні розробки (антитіла, мікроРНК) та лікарські засоби, що дозволяють зменшувати рівень холестерину через заштрики раз на пів року, що особливо важливо для хворих із серцево-судинною патологією із групи з високим ризиком. Тішить те, що українські пацієнти матимуть змогу долучитися до лікування за допомогою цих новинок. Звичайно, що такі виклики, як пандемія та вій­на в Україні, не могли не позначитися на стані медицини. Але, незважаючи на важкі реалії, вітчизняна медицина продовжує розвиватися. На жаль, таких відкриттів інноваційних препаратів, як-от вітчизняний водорозчинний кверцетин, що впроваджений ще 23 роки тому в 10 країнах світу і яким уже проліковано майже 2 млн людей, у нас наразі не існує. Але попри все триває клінічна робота з хворими, які сьогодні через стрес або постстресовий синдром особливо тяжкі, у більшості з них зафіксовано тенденцію до ускладнень.

Хочу відмітити певну недосконалість сучасних реформ, які певним чином обмежують наші професійні можливості. Адже повний перехід на роботу винятково за європейськими настановами не завжди задовольняє потреби наших пацієнтів, а лікарі втрачають можливість патогенетично та креативно мислити. Звичайно, що чималу кількість проблем тут зумовлює недофінансування, що, зокрема, пов’язане із війною, яке не дозволяє продовжувати займатися науковою роботою на достатньому рівні, хоча трудовий потенціал залишається досить високим.

Покладаю великі сподівання на те, що все відновиться, адже наші лікарі мають найвищу мету — спасіння людей, і в майбутньому, завдяки поєднанню можливостей нашого мислення і підготовки та західних технічних можливостей станеться прорив та здійснюватимуться дослідження, які кардинально змінять світову медицину, зокрема і кардіологію.

Анатолій Казмірчук, начальник Національного військово-медичного клінічного центру, кандидат медичних наук, генерал-майор медичної служби, заслужений лікар України:

— Незважаючи на воєнний стан у країні, такі заходи, як Конгрес, потрібні, адже вони дають можливість і науковцям, і практичним лікарям поділитися своїм досвідом та об’єднати зусилля в наданні медичної допомоги, професійно зблизитися й заручитися підтримкою, щоб у подальшому була можливість надавати пацієнтам висококваліфіковану допомогу спеціалізованого кардіологічного профілю. На жаль, військові лікарі медичної служби в цьому році не брали безпосередню участь у цьому заході, але були присутніми як запрошені гості.

У нашому госпіталі розташована кардіологічна служба і є відділення інтервенційних методів діагностики та лікування, де проводять невідкладні коронарографії, стентування. Основна частина хворих — військовослужбовці, які під час проходження служби змушені були звернутися за допомогою в екстреному чи плановому порядку, і їх немала кількість, враховуючи, що наша армія досягла мільйонних показників. Проте за останні роки дещо змінилася структура наших пацієнтів, адже до лав Збройних Сил України вступили і цивільні, які до військової служби мало зверталися за медичною допомогою і відповідно не знали про наявність у них певних патологій. Якщо раніше ми лікували хворих з ішемічною хворобою серця і артеріальною гіпертензією, то сьогодні близько 12% від загальної кількості пацієнтів — це вроджені вади серця, різноманітні кардіоміопатії, вади клапанного апарата, що діагностують медичні комісії під час призову до Збройних Сил України і які часто потребують проведення оперативних втручань, як-от заміна клапанів, встановлення кардіостимуляторів чи кардіовертерів.

На жаль, госпіталь не в змозі прий­няти всю необхідну кількість пацієнтів терапевтичного профілю, адже насамперед ми надаємо ургентну допомогу військовим, які поступають з етапу евакуації та мають поранення. Тому досить-таки часто доводиться звертатися за допомогою до колег — цивільних медиків із профільних медичних закладів, де представлена високоспеціалізована кардіологічна та хірургічна допомога. Зокрема, це наша Національна академія медичних наук України: Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини ім. академіка М.Д. Стражеска, Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова, Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова; Інститут серця.

Отже, сьогодні ми із впевненістю говоримо про роботу єдиного медичного простору, плідну співпрацю між цивільними та військовими медиками, де немає розподілу між людиною з тилу чи військовим з фронту: є у людини потреба в лікуванні — її приймає та лікує будь-який профільний медичний заклад, незважаючи на соціальний статус хворого.

Іван Катеренчук, завідувач кафедри внутрішньої медицини № 2 Полтавського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор:

— Сьогодні наша вітчизняна медицина зазнає низки змін, що викликані активною імплементацією європейських норм у терапію низки кардіопатологій, серед яких і артеріальна гіпертензія, і ураження серцево-судинної системи при цукровому діабеті. Медична допомога, яка вже надається в Україні зараз, йде чітко в ногу з європейськими настановами. Але у них є певні аспекти, які не так чітко відображені, як би мені хотілося як лікарю: всіх намагаються підлаштувати під одні норми, нехтуючи індивідуалізованим підходом до пацієнта, психо­емоційним станом хворого, мало уваги приділяється реабілітації та альтернативним терапевтичним методикам. Я вважаю, що лікування — це мистецтво, а лікар — митець, який не повинен «розмальовувати всіх одним кольором», а має вміти вносити «різнокольорові штрихи» у життя свого пацієнта, «вдихати» у нього радість та надію, тим самим сприяючи швидшому одужанню.

Моя кафедра внутрішніх хвороб розміщена на базі Полтавського обласного клінічного медичного кардіоваскулярного центру Полтавської обласної ради, який відкрито 2 роки тому і який сьогодні функціонує як повноцінний медичний заклад для надання кардіологічної допомоги не лише жителям Полтавщини, а всім, хто її потребує. Зокрема, у ньому лікують і військовослужбовців, які отримали бойові травми та потребують невідкладного лікування серцево-судинних патологій. Але, що мене особливо тішить як лікаря і що хочеться відзначити — у центрі функціонує реабілітаційне відділення, де кардіо­логічні пацієнти, прооперовані в профільних медичних закладах, отримують кваліфіковану допомогу від таких спеціалістів, як психологи і реабілітологи. І важливо, що ми фіксуємо досить вагомі позитивні результати в цьому напрямку.

Хоча сьогодні здійснюється невелика кількість клінічних досліджень, але вони є зокрема й у нашому навчальному закладі. На завершальному етапі дослідження особливостей перебігу артеріальної гіпертензії у сільських і міських жителів, де вже отримано досить цікаві результати про комплаєнс-фактори, які впливають на прийом ліків. Неочікувані результати отримано в дослідженні щодо впливу та зв’язку арттерапії з кардіоваскулярними ризиками у пацієнтів, які перебувають на діалізі. Виявляється, що малювання відновлює психологічну рівновагу, покращує комплаєнс «лікар — пацієнт» і, що було особливо непередбачуваним, сприяє значному зниженню артеріального тиску та рівня холестерину. Наразі у наших планах запустити проєкт з арттерапії в кардіології та подивитися на його результати у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Ну і, звичайно, я маю мрію, щоб пацієнти, яких ми лікуємо, йшли від нас здоровими і щасливими, а ми як науковці отримали визнання не тільки нашої науково-педагогічної діяльності, а ще і лікарської. Ну і основне, про що, певне, мріють всі українці: щоб нарешті закінчилася війна і настав мир, а всі інші проб­леми ми подолаємо!

Проведений конгрес не лише об’єднав провідних фахівців галузі, а й ще раз довів, що наша медична галузь, як і один з основ­них її напрямків — кардіологія, попри воєнний час та труднощі реформування, продовжує розвиватися. Завдяки створенню єдиного медичного простору всі громадяни нашої держави можуть у разі потреби отримувати кваліфіковану медичну допомогу, а представники медичної спільноти, як і завжди, робитимуть усе, щоб зберегти найцінніше — здоров’я людей.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!