40% державних коштів на освіту медиків витрачено неефективно

20 Травня 2011 3:55 Поділитися

Щорічно на підготовку й підвищення кваліфікації медичних кадрів ВНЗ III–IV рівнів акредитації МОЗ України витрачає понад 1,876 млрд грн.

Рахункова палата України провела аудит ефективності використання міністерством коштів Державного бюд­жету, виділених зі згаданою метою в 2010 р. та I кв. 2011 р.

Встановлено, що на підготовку й підвищення кваліфікації медичних та фармацевтичних кадрів МОЗ України з порушенням чинного законодавства та неефективно використало 930,8 млн грн. (близько 40% загальної суми виділених коштів). Водночас у 2010 р. першочергова потреба медичних закладів державної й комунальної форм власності в лікарях, підготовлених за державним замовленням, була забезпечена на рівні 27,5% потреби.

Відсутність контролю за відпрацюванням молодими спеціалістами встановленого 3-річного терміну призвела до неефективного використання коштів загального фонду Державного бюджету в сумі понад 6,5 млн грн., спрямованих міністерством на підготовку 113 фахівців. У державі не створено системи відшкодування й повернення до бюджету коштів, витрачених на навчання спеціалістів. Міністерство фінансів (Мінфін), Міністерство освіти і науки, молоді та спорту (МОН), Міністерство економічного розвитку та торгівлі України так і не запропонували жодних механізмів урегулювання цього питання.

Законодавча й організаційна неврегульованість механізму формування потреби на підготовку медичних кадрів за державним замовленням призвела до колективної безвідповідальності центральних і місцевих органів влади. Як наслідок, збільшилася диспропорція між реальною потребою закладів охорони здоров’я й обсягом підготовки фахівців у розрізі спеціальностей.

МОН та МОЗ не забезпечили створення правових, економічних і організаційних умов для введення в навчальний процес європейських стандартів якості освіти. Інтеграція в міжнародну систему освіти — приєднання України в 2005 р. до Болонського процесу — викликала серйозні проблеми в галузі медичної освіти через особливості підготовки лікарів, яким насамперед потрібна повноцінна практика. Відсутність власних потужних клінічних баз у ВНЗ МОЗ не дозволяє відводити 60% навчального часу на самостійну роботу студентів, як це передбачено Болонською декларацією.

Концепцією розвитку вищої медичної освіти в Україні передбачено створення мережі університетських лікарень МОЗ та клінік при ВНЗ, проте до цього часу їх діяльність не унормована міністерством. Із 22 лікувальних структурних підрозділів, створених ВНЗ МОЗ, 7 університетських клінік та медичних центрів не включено до Переліку закладів охорони здоров’я і відповідних програм, які фінансуються з Державного бюджету, 6 із них взагалі не акредитовані. Водночас МОЗ за відсутності контролю з боку Мінфіну з порушенням законодавства на забезпечення діяльності цих закладів використано 51,1 млн грн. із Державного бюджету.

МОЗ не забезпечило узгодженої роботи галузі охорони здоров’я щодо підготовки фахівців. Планування видатків на підготовку медичних кадрів проводиться ВНЗ з огляду на утримання закладів, а не на потреби галузі. МОЗ та Мінфін враховували такі розрахунки, незважаючи на відсутність відповідних обґрунтувань.

Визначення щорічної потреби у фахівцях на підставі пропозицій навчальних закладів, а не регіональних управлінь охорони здоров’я також призводить до розпорошення значних сум державних коштів, оскільки не беруться до уваги, а то й взагалі не обраховуються перспективні державні потреби в медичних кадрах. Лікувальні заклади в сільській місцевості роками відчувають значний дефіцит медичного персоналу, однак у 2010–2011 рр. МОЗ не збільшувало обсягів цільового прийому за рахунок сільської молоді. Через безвідповідальне ставлення до кадрових проблем органів місцевої виконавчої влади прийом сільської молоді за встановленою квотою не забезпечується.

ВНЗ МОЗ за потурання МОН не дотримувалися вимог Закону України «Про вищу освіту» й у частині прийняття за державним замовленням не менш ніж 51% загальної кількості першокурсників. У 2010 р. прийнято 4334 студенти (21,8%).

Рівень забезпечення практикуючими лікарями в Україні відстає від середньоєвропейського й становить 27 лікарів на 10 тис. населення проти 34 в країнах ЄС, а показник забезпечення населення лікарями первинної медико-санітарної допомоги в Україні нижчий від аналогічного в країнах ЄС в 1,5 раза. Сільські лікарські амбулаторії укомплектовані на 69%, у 422 амбулаторіях (12,3%) лікарі відсутні. Кожен четвертий лікар — пенсійного віку. Отже, формальна реалізація МОЗ державної політики щодо кадрового забезпечення галузі охорони здоров’я не лише призвела до неефективного використання бюджетних коштів, а й не забезпечила належного рівня надання населенню медичної допомоги.

«Уся сфера охорони здоров’я роками твердить: мало грошей! На розвиток. На реформи. На оплату праці лікарів. На підготовку спеціалістів. І водночас 40% спрямованих державою коштів на освіту та підвищення кваліфікації медиків витрачається неефективно та з порушенням законодавства! — зазначив Валентин Симоненко, голова Рахункової палати України. — За 20 років МОЗ так і не порахувало, скільки ж коштує навчання 1 студента. Сьогодні основна точка відліку всіх недоліків і безпідставних витрат державних коштів у сфері навчання лікарів — відсутність нормативів і формул фінансування!»

Прес-служба Рахункової палати України

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті