Впровадження фармакоекономіки у процес підготовки провізорів в Україні

Фармакоекономіка — це сучасна наука, яка увібрала в себе знання з клінічної фармації, фармакотерапії, фармакоепідеміології, економічного аналізу. Фармакоекономіка допомагає більш ефективно використовувати державні та страхові кошти в системі надання медичної допомоги.

У сучасних умовах, коли в нашій державі створюються засади загальнообов’язкового соціального медичного страхування та затверджено Національний перелік основних (життєво необхідних) лікарських засобів, постає проблема кваліфікованого підходу до вирішення економічних питань забезпечення населення лікарськими засобами. Тому особливої актуальності набуває підготовка спеціалістів з нової дисципліни — фармакоекономіки. Останнім часом ця дисципліна зайняла чільне місце в учбових програмах вищих навчальних медичних (фармацевтичних) закладів України.

З початку 2000 р. у львівському Державному медичному університеті ім. Данила Галицького курс з фармакоекономіки включений до навчальних планів післядипломної підготовки провізорів-інтернів, також цей предмет викладається на передатестаційних циклах для провізорів-організаторів. На сьогоднішній день лекції з фармакоекономіки вже прослухали 315 інтернів і близько 1000 провізорів-курсантів передатестаційних циклів з Волинської, Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Рівненської, Тернопільської областей.

Слід зазначити, що для додипломної підготовки провізорів за фахом «клінічна фармація» фахівці Львівського державного медичного університету у співпраці з науковцями Національної фармацевтичної академії України розробили оригінальну навчальну програму з професійно-орієнтованої дисципліни фармакоекономіки, яка була затверджена на засіданні Центрального методичного кабінету у грудні 2001р. Програма включає елементи організації та економіки фармації, основи фармацевтичного маркетингу і менеджменту, а також фармакоекономічну оцінку лікарських засобів.

У зв’язку з новизною цієї дисципліни її викладання передбачає грунтовний підхід. Послідовно розглядаються теоретичні основи фармакоекономіки, наукова термінологія, предмет досліджень, об’єкти вивчення, методи аналізу, висвітлюються питання класифікації витрат на фармакотерапію, форми їх відшкодування.

Визначення ефективності фармакотерапії у біологічних показниках, у величинах якості життя, збереження років життя.

ОРГАНІЗАЦІЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З ФАРМАКОЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Щоб навчальний процес був повноцінним, курсантів (провізори-інтерни) забезпечують навчальними посібниками (Заліська О.М. Фармакоекономіка. Ч.1. Теоретичні основи; Ч.2. Фармакоекономічний аналіз // За ред. Б.Л. Парновського. — Львів: Простір-М, 2000) та довідково-інформаційними матеріалами (довідники «КОМПЕНДИУМ — лекарственные препараты», ВІДАЛЬ, прайси лікарських засобів, надруковані у «Щотижневику АПТЕКА»).

На заняттях, присвячених розробці моделі формуляру — переліку лікарських засобів за торговими назвами — та плануванню потреби в них на рівні лікувального закладу, використовуються ситуаційні задачі різного рівня складності. Наприклад, перше завдання передбачає визначення коефіцієнта витрати/ефективність на прикладі гіполіпідемічних засобів групи статинів. Препарати цієї групи є одними з найбільш витратних з точки зору фармакотерапії. Для лікарських засобів цієї групи доведена терапевтична ефективність, що виражається у відсотковому відношенні зниження вмісту холестерину в крові до вихідного рівня за час лікування. У світі багато держав відшкодовують із страхових фондів витрати на лікування препаратом з оптимальним коефіцієнтом витрати/ефективність.

У ході розв’язання задачі курсанти занотовують зареєстровані в Україні торгові назви препаратів групи статинів за міжнародною назвою, їх формами випуску, використовуючи довідник «КОМПЕНДИУМ — лекарственные препараты», визначають схему дозування, тривалість курсу лікування, обчислюють курсову дозу. Далі розраховують прямі витрати на кожен лікарський засіб і коефіцієнт витрати/ефективність. Таким чином визначають препарат з кращим показником витрати/ефективність.

За даними багатоцентрового фармакоепідеміологічного дослідження, ефективність аторвастатину в дозі 10 мг становить 38%, симвастатину — 28%, правастатину — 19%; в дозі 20 мг ефективність симвастатину — 35%, ловастатину — 29%, флувастатину — 17% [3].

Друга ситуаційна задача побудована на даних, отриманих вітчизняними вченими про ефективність лікування пневмонії в амбулаторних умовах із застосуванням чотирьох різних схем фармакотерапії [1]. Курсанти мають порівняти витрати на лікування із застосуванням різних антибактеріальних препаратів: комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою, азитроміцину, мідекаміцину і бензилпеніциліну.

Результати такого аналізу переконливо свідчать про те, що ціна упаковки препарату не є інформативним показником для обчислення вартості курсу лікування. Лише ідентифікація та обчислення прямих витрат з урахуванням добової дози та тривалості прийому, вартості допоміжних матеріалів (шприців, вати, спирту) дозволяють визначити економічні переваги певної схеми лікування. Зокрема, курсанти можуть пересвідчитися, що лікування із застосуванням сучасного високоефективного препарату, вартість якого є достатньо високою, більш економне і забезпечує чітке дотримання хворими режиму прийому (compliance).

Розв’язуючи подібні задачі, курсанти вчаться надавати обгрунтовані рекомендації з питань ефективного, безпечного та економічно вигідного курсу фармакотерапії.

Під час виконання третього завдання курсанти мають дати фармакоекономічну оцінку застосування лікарських засобів, що містять залізо, для лікування анемії. Із довідників «КОМПЕНДИУМ — лекарственные препараты» та ВІДАЛЬ вони дізнаються про вміст діючої речовини (заліза сульфату чи заліза глюконату) в одній таблетці, визначають оптимальну дозу препарату для проведення мінімального (двомісячного) курсу лікування, за даними прайсів — про наявність на ринку залізовмісних препаратів, форми випуску та вартість упаковки і обчислюють витрати на курс лікування. Результати проведеного фармакоекономічного аналізу дозволяють курсантам, враховуючи вміст у препараті заліза, визначити найбільш економічно вигідний лікарський засіб і надати обгрунтовані рекомендації пацієнту.

ВИКЛАДАННЯ ФАРМАКОЕКОНОМІКИ ЗА КОРДОНОМ

В Україні фармакоекономіку почали викладати у вищих навчальних закладах зовсім недавно. А який стан справ з викладанням цієї дисципліни для лікарів і провізорів у країнах Заходу? Так, 20-річний досвід викладання фармакоекономіки накопичено в Йоркському університеті (Великобританія), де тривалість курсу становить 12 місяців з наступним складанням іспиту [2]. Західні фахівці вважають, що поєднання в процесі навчання знань з фармації і фармакоекономіки підвищує якість підготовки провізорів і сприяє кращому виконанню ними професійних обов’язків, у тому числі проведення консультацій з питань фармакотерапії.

Створення Національного інституту клінічних випробувань (National Institute for Clinical Excellence — NICE) у Великобританії зумовило необхідність інтеграції знань з фармакоекономіки (економіки здоров’я) і фармації. Студенти опрацьовують представлені моделі з фармакоекономіки та економіки здоров’я, оцінюють якість надання медичної допомоги, витрати, користь лікування, при цьому поняття фармакоекономіки і економіки здоров’я різко не розмежовують.

Курси з фармакоекономіки викладаються в університетах Джорджтауна (США), Торонто (Канада), Монаша (Австралія), Мартіна Лютера (ФРН), Гронінга (Голландія). В останньому навчальному закладі фармакоекономіку почали викладати з 1999 року. Показовою є висока популярність цього курсу: у 1999 р. заняття з фармакоекономіки відвідували 15% студентів фармацевтичного профілю, у 2001 р. — 25%.

На наш погляд, набуття провізорами навичок фармакоекономічного аналізу для вибору найбільш економічно вигідного препарату дозволить поліпшити забезпечення хворих ліками, підвищити якість фармакотерапії та сприятиме раціональному використанню коштів в системі охорони здоров’я, а у перспективі — страхових ресурсів.