Ліцензування: погляд колеги-лікаря

До обговорення Проекту ліцензійних умов не байдужі і лікарі. Редакція отримала листа від суб’єкта підприємницької діяльності, лікаря-сексопатолога, дерматовенеролога Олександра Бабушкіна з Чернігова, який висловив свій погляд на окремі положення Проекту. За його словами, він не має відношення до ліцензування цього виду діяльності, але ознайомився з Проектом, оскільки хотів довідатися, що чекає лікарів у майбутньому у разі можливих змін до Ліцензійних умов провадження діяльності з медичної практики та постанови КМУ від 04.07.2001 р. № 756, згідно з якою затверджено перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності.

1. Щодо п. 1.16 «Ліцензія видається заявнику особисто не пізніше ніж за 3 робочі дні після надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії». Вважаю, що на сьогодні існують різні корупційні схеми в системі охорони здоров’я України. А підгрунтя для них створювали самі чиновники на замовлення медичного істеблішменту при підготовці та затвердженні різних нормативно-правових документів. Наприклад, згідно з першим абзацом ст. 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії». А в ліцензійному відділі Міністерства охорони здоров’я України після пред’явлення квитанції претенденту (який приїхав за сотні кілометрів) пропонують зачекати ще 3 дні. Пришвидшення видачі ліцензії можливе за умови надання відповідних «знаків уваги» з боку ліцензіата.

Тому, щоб уникнути зловживань службовим становищем працівниками ліцензійних відділів, необхідно п. 1.16 сформулювати так: «Ліцензія видається заявнику особисто безпосередньо після надходження (пред’явлення) документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії». Якщо ліцензійна комісія прийняла рішення про видачу ліцензії, то ліцензійний бланк вже має бути оформлений співробітниками, підписаний головою (заступником), а при приїзді заявника (після отримання повідомлення і внесення плати за видачу ліцензії) зробити відмітку в ліцензії про дату її видачі (перевіривши платіжний документ). Пропоную внести відповідні зміни і в перший абзац ст. 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

2. Приємно вражений конструктивним лобіюванням фармацевтичною спільнотою спрощення системи ліцензування, яке вилилось в оперативне внесення змін до п. 44 (постанова КМУ від 26.05.2005 р. № 379) постанови КМУ від 04.07.2001 р. № 756 про перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії («Щотижневик АПТЕКА», № 22 (493) від 06.06.2005 р.). На сьогодні необхідно надавати лише один паспорт аптечного закладу (на жаль, для розвитку медичної практики такі ліберальні зміни ще не передбачені). У зв’язку з цим перший абзац п. 1.9 Ліцензійних умов та розділи додатків 1, 6, 7 «До заяви додаються документи згідно з пунктом 1.6 Ліцензійних умов:» необхідно змінити і відповідно адаптувати.

3. Розділ 2.5, на мій погляд, уже застарів. Тягар минулого, усталену десятиліттями порочну систему підготовки провізорів та визначення їх професіоналізму, рівня кваліфікації ще можна відчути у цьому розділі. Наскільки мені відомо, єдині кваліфікаційні вимоги, атестація на кваліфікаційні категорії, тобто кваліфікація спеціалістів, їх професійна підготовка та перепідготовка грунтуються на старих нормативно-правових актах Міністерства охорони здоров’я України. Але вони вже втратили свою актуальність. І в проекті Концепції реформування системи підготовки лікарів в Україні, і в коментарях провідних фахівців, які активно намагаються імплементувати Болонську декларацію у вітчизняну систему медичної освіти, виключається подальше існування інституції лікарських (фармацевтичних) кваліфікаційних категорій. Вважаю, що найближчим часом буде введена кредитно-бальна система оцінки післядипломного навчання, а отже пункт про встановлені міністерством вимоги, в т.ч. «підвищення кваліфікації фармацевтичних працівників… не рідше одного разу на 5 років у навчальних закладах, визначених МОЗ» (п. 2.5.8), потрібно буде знову змінювати. Тому цей розділ (і п. 2.5.8) необхідно одразу переписати, тобто адаптувати до перспективних змін у нормативно-законодавчій базі.

Маю велику надію, що і в подальших змінах до недосконалого ще Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», і до недоладної за змістом постанови КМУ від 04.07.2001 р. № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» (п. 12 Медична практика) та паралельно існуючих, але зовсім іншого тлумачення (подвійні стандарти для корупціонерів) «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики», затверджених спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України та Держпідприємництва від 16.02.2001 р. № 38/63 із змінами (наказ від 15.02.2002 р. № 23/57) будуть передбачені подальші реформи і враховані побажання практиків. n