Нашого полку прибуло… Сучасний менеджмент у вітчизняній системі охорони здоров’я

— Розкажіть, будь ласка, про освітній напрямок роботи Проекту. Чому було обрано цей напрямок?

— З початку реалізації Проекту в Україні — грудень 2003 р. — ми не ставили собі за мету розпочати курс з підготовки менеджерів для системи охорони здоров’я. В доцільності такого кроку ми переконалися, проаналізувавши стан української медичної галузі, зокрема її адміністративного сектору. Наші фахівці дійшли висновку, що сподіватися на успішні результати роботи в Україні можна лише за умови зміцнення кадрового потенціалу української системи охорони здоров’я: підготовці спеціалістів, здатних не тільки ефективно реалізувати основні засади Проекту на практиці, але й розповсюджувати отримані знання на місцях. Тому нами було прийнято рішення окремим напрямком роботи Проекту визначити освітню діяльність з підвищення фахового рівня управлінських кадрів системи охорони здоров’я.

Антоніс Малагардіс

Слухачів освітньої програми Проекту було відібрано шляхом тестування, в якому взяло участь понад 130 головних лікарів лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) України та працівників управлінського сектору системи охорони здоров’я. За його результатами, які були затверджені МОЗ України, було відібрано 60 осіб із різних регіонів вашої держави. За час реалізації освітньої програми Проекту до уваги слухачів були запропоновані різнотематичні навчальні модулі. Наскільки ми можемо судити, особливим інтересом у слухачів користувалися методики мобілізації, посилення та ефективного використання ресурсів локальних систем охорони здоров’я — районного, сільського та селищного рівнів; автономізації та змін форм власності ЛПЗ; створення районних відділів охорони здоров’я. В обов’язки останніх входитимуть замовлення у місцевих закладів охорони здоров’я медичних послуг для жителів району з наступним моніторингом якості їх надання. Обов’язковою умовою ефективного запровадження цього принципу є введення контрактних взаємовідносин між замовником та виконавцем медичних послуг, ЛПЗ та медичними працівниками, медичним закладом та пацієнтами. Тому в учбову програму було введено окремий модуль з розробки різнотипних контрактів. Особливу увагу в ході навчання було приділено розробкам ефективних методик запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування (ОМС). Практичний досвід з вищезазначених напрямків реформування системи охорони здоров’я слухачі освітньої програми Проекту мали змогу переймати у «пілотних» регіонах — Попільнянському районі Житомирської області та Золочівському — Харківської.

— Яка, на вашу думку, перспектива впровадження ідей Проекту в Україні?

— Дійсно, в травні цього року Проект згортає свою діяльність в Україні. Однак це зовсім не означає, що в вашій державі не залишиться рушійної сили для подальшого впровадження прогресивних методик реформування системи охорони здоров’я. Великі надії ми покладаємо саме на випускників навчальної програми Проекту, які сьогодні отримують відповідний міжнародний сертифікат. Вони зможуть не лише безпосередньо використовувати свої знання на практиці, але й поширювати прогресивні ідеї та методики серед своїх колег та представників влади, які опікуються долею української системи охорони здоров’я.

Окрім того, за час роботи Проекту в Україні нашими фахівцями було підготовлено та передано до МОЗ України чимало пропозицій та проектів документів, реалізація яких може допомогти змінити стан вашої медичної галузі на краще. Серед досягнень у сфері інформаційних технологій необхідно відзначити розробку фахівцями Проекту спеціальної програми для обчислення витратної та доходної частини українських ЛПЗ залежно від їх спеціалізації та методик роботи. Для послідовної та невпинної реалізації започаткованих нами реформ буде створено спеціальний Ресурсний центр. Його ядром стануть сьогоднішні випускники та прибічники ідей Проекту з числа представників органів влади та фахових громадських організацій. Цей центр буде недержавною установою, що забезпечить більший рівень його незалежності та гнучкості в прийнятті рішень.
В цілому за час роботи Проекту в Україні нам вдалося досягти найголовнішого: довести на практиці, що інтенсивне реформування української системи охорони здоров’я можливо провести вже зараз, не чекаючи прийняття революційних нормативно-правових актів центральними органами влади. Існуючий юридичний потенціал вашої медичної галузі дозволяє це здійснювати. Більш серйозними перепонами на шляху реформ можуть бути неусвідомлення деякими працівниками системи охорони здоров’я та чиновниками необхідного курсу та інтенсивності реформ, дефіцит сучасних спеціалістів, які зможуть це здійснити. Це, на наш погляд, є тактичною проблемою, яку порівняно легко вирішити.

Бажаю Україні й надалі непохитно слідувати прогресивним курсом європейських реформ, переконаний — фахівці ЄС продовжуватимуть сприяти вам у цьому. Наснаги!

Про практичне значення отриманих знань, а також про те, що найбільше зацікавило в  ході навчання практиків української системи охорони здоров’я, чи виникли якісь побажання та зауваження до змісту навчальної програми, кореспонденту нашого видання розповіли деякі випускники освітньої програми Проекту.

Олег Яценко

Олег Яценко, головний лікар Дніпродзержинського міського протитуберкульозного диспансеру:

— На мою думку, заслуговують на особливу увагу сукупність нових методик менеджменту, фінансування та формування бюджетів ЛПЗ у сучасних ринкових умовах, які запропонували нам фахівці Проекту. При цьому важливо, що реалізовувати їх на практиці можна вже зараз, оскільки відповідні зміни в роботі вітчизняної системи охорони здоров’я вже передбачені в українському законодавстві. Так, бюджет очолюваного мною ЛПЗ на поточний рік був розрахований за однією з сучасних методик, з якими ми ознайомилися в ході навчання. Основою відповідних розрахунків стало чітке визначення складових собівартості медичної послуги та розподіл затрат на прямі (основні) та непрямі (накладні), змінні та умовно-постійні, поточні й одноразові (докладніше про відповідні методики читайте у «Щотижневику АПТЕКА» № 42 (463) від 1 листопада 2004 р. та № 45 (466) від 22 листопада 2004 р. — прим. автора). В результаті було отримано фінансовий документ, в якому максимально точно було відображено та структурувано всі грошові потоки в ЛПЗ та визначено його реальну потребу в коштах. Зокрема, була по-новому розрахована вартість фармакотерапії хворих з різними формами туберкульозу та потреба закладу в тих чи інших лікарських засобах. Так, були визначені та розподілені закупівлі основних антибактеріальних препаратів, засобів для підтримувальної терапії, лабораторних реактивів та розхідних матеріалів. У результаті вдалось уникнути явища дефіциту однієї продукції та надлишкової закупівлі іншої. Отримані нашими фахівцями дані були враховані органами місцевої та центральної влади при визначенні суми, яка виділялася з бюджетів різних рівнів у цьому році.

Щодо пріоритетності втілення принципів Проекту в вітчизняній системі охорони здоров’я, то, на мою думку, доцільно інтенсифікувати роботу із запровадження контрактних форм співпраці між ЛПЗ, медичними працівниками, пацієнтами та замовниками лікувально-діагностичних послуг. Це не лише гарантуватиме дотримання прав кожної із сторін, але й, зокрема, дисциплінуватиме ставлення деяких пацієнтів до лікувального процесу. Як керівник протитуберкульозного диспансеру та лікар-практик у важливості цього я переконувався неодноразово.

Стратегічним напрямком розвитку української системи охорони здоров’я визначено запровадження бюджетно-страхової медицини. Невід’ємними складовими цього процесу є надання більшої автономності ЛПЗ, наприклад, створення на їх базі комунальних неприбуткових підприємств (КНП), і визначення замовника та надавача медичних послуг, що й було зроблено у рамках реалізації Проекту в пілотних регіонах. Дякуємо фахівцям Проекту за допомогу, нам було цікаво співпрацювати з ними.

Ігор Сабадаш

Ігор Сабадаш, головний лікар Любарської центральної лікарні Житомирської області:

— Важливо, що Проектом запропоновані нові прогресивні форми фінансування та оплати послуг ЛПЗ, зокрема ті, що дозволяють підвищити рівень оплати праці медичних працівників та зробити його прямо пропорційним кількісно-якісним показникам роботи медичного закладу. Адже, на мою думку, однією з головних рушійних сил успішного реформування системи охорони здоров’я є матеріальна зацікавленість її працівників у результатах своєї праці. Водночас хочу висловити низку побажань щодо змісту навчальної програми Проекту. На мій погляд, при проектуванні відповідного досвіду зарубіжних країн доцільно більш ретельно враховувати реалії національних систем охорони здоров’я та рівня соціально-економічного розвитку держави загалом. Зокрема, потребує доопрацювання теза щодо запровадження системи вільного вибору пацієнтом лікаря. Переконаний, що реалізувати цю ідею в сільській місцевості буде практично неможливо з огляду на географічну складову проблеми. В цьому випадку має бути акцентовано увагу на інтенсифікації розвитку в Україні інституту первинної ланки медичної допомоги, її адекватному матеріально-технічному забезпеченні та підвищенні якості підготовки лікарів загальної практики — сімейної медицини. Також необхідно пам’ятати, що чимало європейських стандартів з надання медичних послуг населенню наша системи охорони здоров’я неспроможна засвоїти «з ходу». Головна причина цього — недостатній рівень фінансування. Тому доцільно розробити своєрідну дорожню карту переходу української медичної галузі, по суті, на принципово новий рівень діяльності. Варто більш чітко визначити пріоритети в реформуванні системи охорони здоров’я та критерії оцінки успішності цього процесу.

Щодо створення на базі існуючих медичних закладів КНП, то, на мій погляд, однозначно говорити про беззаперечну доцільність подібного кроку не можна. Звичайно, позитивним наслідком такої реформи може стати надання керівництву ЛПЗ більших прав щодо заробляння та розподілу коштів, які надійшли в рамках бюджетного фінансування, ведення корпоративної політики, запровадження нових форм співпраці з органами влади. З іншого боку, у випадку неспроможності КНП значно покращити своє матеріальне становище та, відповідно, підвищити свій потенціал з надання медичної допомоги, його керівництво може стати заручником ситуації, адже воно нестиме персональну відповідальність за кількісно-якісні показники роботи закладу. Водночас особисто я не виключаю можливості деяких зловживань з боку адміністрації при плануванні діяльності ЛПЗ та розподілу бюджетних коштів: необгрунтованого завищення кількісно-якісних показників роботи медичного закладу та спрямовування вагомої частки коштів не на розвиток установи, а в «зарплатний» сектор. Тому паралельно має бути створено ефективний механізм незалежного моніторингу діяльності КНП, наприклад, за участю громадських фахових організацій. Гармонізувати ситуацію можна також шляхом розробки на державному рівні фармацевтичних формулярів та стандартів з надання медичної допомоги, які будуть обов’язковими до виконання ЛПЗ різних форм власності. В цілому роботу Проекту оцінюю позитивно. Знання, які ми отримали, допоможуть нам у роботі. Дякую вам!

Леонід Волошенко

Леонід Волошенко, заступник начальника управління охорони здоров’я міської ради м. Євпаторія:

— У мене теж, як і в мого колеги, виникають деякі побоювання з приводу діяльності КНП, створення яких передбачено у Проекті. Я переконаний у необхідності їх ефективного моніторингу. Зокрема, на мій погляд, такі ЛПЗ мають приділяти належну увагу формуванню корпоративної раціональної фармацевтичної політики. З чим це пов’язано? При наданні керівництву КНП та окремим лікарям більших повноважень, існуватиме ризик укладання між певними фармацевтичними компаніями та представниками ЛПЗ тіньових договорів про співпрацю, які в багатьох випадках визначатимуть зміст виписаних хворим рецептів чи заявок на закупівлю препаратів. Головними ж чинниками при виборі лікарських засобів мають бути їх якість, ефективність, безпечність та ціна. Саме тому в ЛПЗ слід увести посаду клінічного провізора. Поряд з громадськими організаціями моніторинг роботи КНП можуть також здійснювати страхові компанії чи спеціальні страхові фонди (у випадку запровадження в Україні ОМС).

У цілому як представник місцевої виконавчої влади можу з упевненістю констатувати, що до реформування системи готова не лише медична галузь, але й відповідні владні структури. Зокрема, положення Проекту уважно вивчаються міською владою Євпаторії. Свідченням того, що вони отримали гідну оцінку, може слугувати той факт, що в нашому місті на базі стоматологічної поліклініки створено КНП. Цей досвід буде поширено серед інших місцевих ЛПЗ. Тому особливо хочу відзначити роботу фахівців Проекту за приділення уваги не лише методикам безпосереднього покращання якості медичних послуг, а й за вдосконалення системи менеджменту системи охорони здоров’я в цілому. Прийміть найщирішу подяку та побажання успіхів у подальшій професійній діяльності. n

Олександр Сіроштан,
фото автора