— Це непросте запитання, адже коли ми говоримо про кадри, маємо на увазі і викладачів, і студентів, яких університет випускає та які згодом приходять працювати у фармацевтичну галузь. На жаль, ми справді зазнали значних втрат. Особливо це стосується прифронтових територій. Частина фахівців виїхала за кордон і нині працює в університетах Польщі, Чехії, країн Балтії, Великій Британії. Схожа ситуація і зі студентами. Багато хто виїхав і не повернувся до України.
Для тих, хто залишається, особливо якщо йдеться про прифронтові регіони, навчання може бути дистанційним. Але тут є свої обмеження, і тому частина студентів бере академічні відпустки, що автоматично зменшує кількість випускників щороку. Це проблема не лише фармацевтичної галузі, але саме тут вона особливо відчутна, адже скорочення набору почалося ще до повномасштабної війни, а в нинішніх умовах ситуація стала ще важчою.
Окремим викликом, що впливає на результати вступу абітурієнтів, є високий прохідний бал за результатами національного мультидисциплінарного тестування (НМТ). Для вступу на деякі спеціальності (навіть на платну форму), серед яких і «Фармація, промислова фармація», необхідно набрати щонайменше 150 балів. Це значно звужує можливості для абітурієнтів і зменшує потенційний потік вступників.
Водночас аптечні підприємства стикаються з дефіцитом спеціалістів. Тож абітурієнт, який сьогодні вступає на фармацію, може бути впевнений, що після отримання диплому роботу він матиме гарантовано.
— Одним із ключових факторів є престиж професії. Люди мають чітко розуміти, що фармацевт — це не продавець ліків, а фахівець, який відпускає препарати, працює з пацієнтами, володіє навичками фармацевтичної допомоги, менеджменту захворювань, знаннями з фармакології тощо. Це людина, яка виконує важливу професійну роботу й повинна отримувати за неї гідну оплату. Престиж і відповідний рівень винагороди — взаємопов’язані.
Також багато зарубіжних університетів — у Чехії, Польщі, країнах Балтії — активно пропонують свої програми. Так, це європейська освіта, але українська медична та фармацевтична освіта не гірша, а в деяких аспектах навіть краща. Ми активно працюємо над тим, щоб залучати молодь до професії. Ще за каденції Алли Анатоліївни Котвіцької університет почав системну роботу зі школами: проводимо презентації, дні відкритих дверей, підтримуємо зв’язок із фармацевтичними та медичними коледжами. Ця робота дає результат — цього року третина всіх вступників на спеціальність «Фармація» обрала саме НФаУ серед інших закладів освіти, які сьогодні пропонують фармацевтичну освіту.
— Освіта відрізняється не лише між країнами, а навіть між закладами вищої освіти в різних регіонах України. Університети мають свої школи, свої традиції та сильні сторони у певних напрямках, тому підходи до підготовки фахівців можуть суттєво відрізнятися. Якщо говорити про європейську освіту, то відмінностей ще більше. Відрізняється структура навчання, вимоги до відвідування занять, підходи до виконання магістерських і дипломних робіт.
З однозначних переваг, що мають європейські університети — можливість витрачати більше коштів на обладнання та практичну підготовку студентів. Там значно ширші можливості для роботи з речовинами, субстанціями, лабораторною технікою. В Україні, особливо якщо ми говоримо про Харків, де безпекова ситуація сьогодні не дозволяє працювати так само повноцінно офлайн, як це було до війни, доводиться комбінувати дистанційні формати та шукати способи, як максимально якісно передати студентам, що таке фармація, як досліджуються та розробляються лікарські засоби. Але ресурси — кількість обладнання і субстанцій — обмежені.
Матеріально-технічна база в українських університетах поступається європейським, адже багато програм, грантів і проєктів у країнах Європейського Союзу (ЄС) були запущені набагато раніше. Ми зараз активно працюємо над тим, щоб також їх отримати. Тобто основна різниця — в обладнанні, але щодо кадрів — українські фахівці, викладачі, науковці, які працюють у сфері фармації, не поступаються європейським колегам. Беручи до уваги кадровий потенціал багатьох освітніх закладів нашої держави — ми навіть кращі.
— Втримати цінні кадри непросто. Основні причини — знову ж таки рівень заробітної плати та фінансування галузі. Так, багато людей свідомо обирають фармацію, розуміючи, що це соціально важлива професія. Фармацевти, які працюють в аптеках, на виробництві, науковці — усі вони вносять важливий внесок у забезпечення населення лікарськими засобами та допомагають підтримувати здоров’я країни, але водночас кожен хоче мати можливість гідно заробляти й утримувати свою родину.
Сьогодні магістри фармації можуть отримувати непогану зарплатню в українських реаліях, але якщо порівнювати з можливостями за кордоном — різниця все ж суттєва. Тому, на мою думку, два найважливіші фактори — це підвищення престижу професії та забезпечення достойної оплати праці.
Також важливим є створення умов для розвитку науки й підтримка молодих дослідників. На сьогодні високою є потреба в оновленні кадрового потенціалу університетів. Можливість писати дисертації, займатися дослідженнями, працювати над розробкою нових лікарських засобів, дієтичних добавок, косметичної продукції — це ще один шлях, який може мотивувати випускників залишатися в Україні.
— Першочергово важливим інструментом є активне залучення стейкхолдерів — тих, хто працює в професії. Якщо ми говоримо про класичну фармацію, це насамперед провідні аптечні мережі, представники яких проводять лекції та зустрічі зі студентами. Студенти мають нагоду спілкуватися з менеджерами, логістами, представниками професійних асоціацій, отримувати актуальні дані про зміни у законодавстві та практичні підходи в роботі. Якщо ми говоримо про промислову фармацію — також для студентів доступні лекції із представниками фармацевтичних підприємств. Окрім того, студенти можуть відвідувати підприємства й на власні очі побачити процеси та обладнання на рівні європейських стандартів. Саме така інтеграція теоретичної підготовки з практикою дозволяє поєднати знання, отримані в університеті, з реальними потребами ринку.
Фахівець, який випускається з університету, повинен розумітися на багатьох аспектах професії, тож усі дисципліни, що викладаються, важливі й необхідні. Безумовно, певні аптечні мережі або підприємства можуть дозволити собі готувати вузькопрофільних спеціалістів під свої потреби, але початкову, фундаментальну базу знань і компетенцій надає саме університет.
— Одним із дієвих інструментів є стипендіальні програми в рамках соціальних проєктів, коли компанії підтримують студентів в Україні. Наприклад, деякі аптечні мережі та фармацевтичні виробники надають стипендії найкращим студентам НфаУ.
Також ще до повномасштабної війни університет активно співпрацював з фармацевтичними компаніями, які допомагали в обладнанні навчальних приміщень. Це важливо, адже випускник має опанувати не лише теоретичні знання, але й здобути практичні навички.
— Фармація — творча професія. Окрім хімії, у ній наявні і психологія, і математика, і своєрідна філософія, а також підходи, які розвивають творчість. Фармацевт в аптеці може «створити шедевр», допомагаючи пацієнту та підбираючи оптимальні рішення.
Випускник університету не повинен бути «роботом», який лише виконує завдання. Він має вміти спілкуватися, бути обізнаною і освіченою людиною, мати експертизу у сферах своєї професії — фармацевтичній допомозі, фармакології. Якщо йдеться про виробництво, це — валідація, документація, розробка та дослідження, фармацевтична хімія. Важливо, щоб студент розумів і на практиці, а не лише в теорії для складання тестів, і був готовий застосовувати знання в реальних професійних ситуаціях.
— Для посилення кадрового потенціалу фармацевтичної освіти та науки потрібно значно більше, ніж кілька кроків. Протягом перших 2 міс на посаді ми зосередилися на відродженні деяких наукових лабораторій університету, адже освіта і наука мають іти пліч-о-пліч. Саме наукова діяльність може допомогти поліпшити фінансову стабільність університету, адже фінансування часто залежить від кількості студентів. У нинішніх умовах, коли студентів небагато, рамкові програми, замовлення від фармпідприємств та науково-дослідних лабораторій на розробку та дослідження лікарських засобів стають фактором посилення у фінансовому плані. Це необхідно, щоб витримати актуальні виклики, які є в нашій державі. Також активно проводиться профорієнтаційна робота.
Успіх складається із тисяч маленьких кроків: зустрічі, переговори, поїздки, презентації, налагодження співпраці. Фармація — це своєрідна «держава в державі», де співпраця може допомогти подолати ті чи інші виклики. Тому намагаємося знайти і реалізувати всі можливості якісної співпраці для досягнення результату.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим